Шляхи запобігання банкрутства підприємства

УКООПСПІЛКА

ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ

Кафедра фінансів

РЕФЕРАТ

на тему:

„Шляхи запобігання банкрутства підприємства”

ПЛАН

1. Фінансовий аналіз в процесі запобігання банкрутству

2. Основні напрями, види і методи аналізу фінансової звітності

3. Аналіз фінансового стану підприємства

4. Діагностика ймовірності банкрутства та шляхи його запобігання

1. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ В ПРОЦЕСІ ЗАПОБІГАННЯ БАНКРУТСТВУ

Фінансовий аналіз - складовий елемент фінансового менеджменту, який за класичною схемою починається з аналізу фінансової звітності (фінансового аналізу)

У традиційному розумінні - фінансовий аналіз є методом оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його фінансової звітності.

Фінансовий аналіз - це складова загального, повного всебічного аналізу господарської діяльності, що охоплює два взаємопов'язаних розділи: аналіз фінансовий і управлінський.

Фінансовий менеджмент має свою мету, завдання, об'єкти та суб'єкти.

Фінансовий аналіз як засіб накопичення, трансформації і використання включає велику кількість різних видів оцінок результатів діяльності підприємства.

Основними функціями фінансового аналізу є:

- об'єктивна оцінка фінансового стану підприємства, фінансових результатів його діяльності, ефективності та ділової активності суб'єкта аналізу;

- виявлення чинників і причин досягнення наявного стану й одержання результатів;

- підготовка й обґрунтування прийнятих управлінських рішень у галузі фінансів;

- виявлення та мобілізація резервів для поліпшення фінансового стану підприємства й фінансових результатів, підвищення результатів усієї господарської діяльності.

Фінансовий аналіз охоплює три такі взаємопов'язані напрями (розділи):

1) аналіз фінансових результатів;

2) аналіз фінансового стану;

3) аналіз ділової активності.

Найважливіша характеристика його ділової активності і фінансової незайнятості характеризується сукупністю показників, які охоплюють такі аспекти:

І. Економічна оцінка балансу підприємства.

ІІ. Характеристика майна підприємства та джерел його придбання.

1. Всього майна підприємства.

а) основні та необоротні активи;

б) оборотні (мобільні) активи:

- матеріальні (негрошові) активи;

- грошові кошти їх еквіваленти.

ІІІ. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Аналіз платоспроможності (ліквідності) підприємства.

ІУ. Аналіз ділової активності (динамічності і прибутковості).

Управлінський аналіз у сучасних умовах як елемент управління, направлений на вирішення таких завдань:

- оцінити майновий стан підприємства;

- оцінити достатність капіталу для поточної діяльності та довгострокових інвестицій;

- дослідити потребу в додаткових джерелах фінансування;

- оцінити раціональність залучення позичкових коштів;

- оцінити ефективність використання активів і капіталу;

- дослідити стан дебіторсько-кредиторської заборгованості;

- оцінити фінансові результати діяльності підприємства;

- діагностика ймовірності банкрутства;

- інші.

Перелік завдань може змінюватись залежно від багатьох факторів, у тому числі і інтерес користувачів.

2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ, ВИДИ І МЕТОДИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Відповідно до завдань, об'єктів і суб'єктів здійснення фінансового аналізу виділяють такі основні види фінансового аналізу:

Найбільш поширеним є виділення зовнішнього і внутрішнього фінансового аналізу.

Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аналізами:

Оцінка	Фінансовий аналіз
	зовнішній	внутрішній
Інформаційна база аналізу	Фінансова звітність (публічна)	Бухгалтерський управлінський облік та звітність
Рівень регламентації правил	Державна	Підприємство
Суб'єкти аналізу (користувачі)	Підприємство і його прямі та непрямі ділові партнери	Підприємство
Відкритість результатів аналізу	Відкриті	Комерційна таємниця

Залежно від методів, що використовуються в аналізі, виділяють такі системи фінансового аналізу (по-іншому - методики аналізу фінансової звітності):

- трендовий (горизонтальний) фінансовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попередніми періодами і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показників і на цій основі - прогнозування показників;

- структурний (вертикальний) фінансовий аналіз - визначення структури фінансових показників (активу і пасиву балансу), виявлення впливу кожної позиції звітності на результат в цілому;

- порівняльний (просторовий) фінансовий аналіз - порівняння фінансових показників з середньогалузевими фінансовими показниками, даними конкурентів, внутрішніх структурних підрозділів тощо;

- аналіз фінансових коефіцієнтів (відносних показників) - розрахунок різних співвідношень між окремими позиціями звіту, визначення взаємозв'язку показників;

- інтегральний фінансовий аналіз („Дюпонівська система фінансового аналізу”) - розкладання показника рентабельності на складові елементи і визначення залежності між ними.

У фінансовому аналізі для обробки економічної інформації використовують різні методи, способи та прийоми, сукупність яких становить методику фінансового аналізу. Розрізняють методику:

Описові (дискретні) - основні в оцінці фінансового стану за даними звітності. Через описовий підхід до вивчення економічних процесів дозволяють проводити аналітичне перегрупування балансової та іншої звітності.

Нормативні - найширше застосовують у вн. А. Дозволяють: порівнювати фактичні результати діяльності з параметричними очікуваними завданнями.

Прогнозні (предикативні) - дозволяють передбачити і прогнозувати поточну діяльність підприємств у близькій і віддаленій перспективі.

3. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Фінансовий аналіз включає велику кількість видів оцінок результатів діяльності підприємства, що знаходять своє відображення у фінансовому стані підприємства, який характеризується спроможністю підприємства фінансувати свою діяльність і є найважливішу характеристика, його ділової активності і надійності.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Він характеризується сукупністю показників, які відображають процес формування і використання фінансових ресурсів підприємства, його плато- і кредитоспроможність, виконання зобов'язань перед державою та іншими господарюючими суб`єктами.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі, хто пов'язаний з підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійним є підприємство; як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність встановлення таких відносин з підприємством.

У кожного з партнерів підприємства (акціонерів, банків, податкових адміністрацій) є свій критерій економічної доцільності. Тому у фінансовому аналізі використовують різну кількість показників для характеристики фінансового стану підприємства.

Для загальної оцінки фінансового стану складають аналітичний (ущільнений) баланс, у якому об'єднують у групи однорідні статті, що дає можливість порівнювати баланси різних структурних підрозділів підприємства, що виділені на окремий баланс, з балансами конкурентів чи провідних підприємств, що працюють у тій же галузі. Схема аналітичного балансу підприємства наведена у таблиці.

Аналітичний баланс

АКТИВ	ПАСИВ
І. Необоротні активи	І. Власний капітал
в т.ч. нематеріальні активи .	в т.ч. статутний капітал
основні засоби	пайовий капітал
довгострокові фінансові інвестиції	нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
II. Оборотні активи	II. Забезпечення наступних витрат і платежів
в т.ч. запаси	III. Довгострокові зобов'язання
товари	в т.ч. довгострокові кредити банків
дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	IV. Поточні зобов'язання
грошові кошти та їх еквіваленти	в т.ч. короткострокові кредити банків
III. Витрати майбутній періодів	кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
	V. Доходи майбутніх періодів
БАЛАНС	БАЛАНС

На основі аналітичного балансу проводиться розрахунок і оцінка динаміки фінансових коефіцієнтів, які характеризують ліквідність, фінансову стійкість. ефективність господарювання.

За результатами аналізу здійснюється прогноз ймовірності банкрутства підприємства і дається оцінка його кредитоспроможності.

Заключним етапом проведення робіт з фінансового аналізу є розробка програми фінансового оздоровлення.

Для оцінки фінансового стану підприємства широко використовують фінансові коефіцієнти, які дають оцінку фінансовому стану з точки зору майнового стану підприємства, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності.

Розраховують такі групи фінансових коефіцієнтів:

1. Показники, що характеризують майновий стан підприємства:

1.1. Сума господарських активів, які є у розпорядженні підприємства, яка дорівнює підсумку валюти балансу.

1.2. Частка активної частина основних засобів - вартість активної частина основних засобів / вартість необоротних активів.

1.3. Коефіцієнт зносу основних засобів = знос / вартість основних засобів на кінець періоду.

1.4. Коефіцієнт оновлення = вартість введених основних засобів / балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

1.5. Коефіцієнт вибуття = вибулі основні засоби / основні засоби на початок періоду.

2. Показники, що характеризують ліквідність і платоспроможність підприємства.

Платоспроможність підприємства - це здатність підприємства до швидкого погашення своїх короткострокових (поточних) зобов`язань за платежами, тоді як ліквідність характеризується:

- періодом часу, який необхідний для перетворення активів в готівку (або - це здатність активів перетворюватись в гроші);

- ліквідними вважаються перш за все оборотні активи.

Залежно від ступеня ліквідності оборотні активи поділяються на такі групи:

1. Абсолютно ліквідні активи - грошові коти або еквіваленти та поточні фінансові інвестиції.

2. Швидко ліквідні активи - дебіторська заборгованість.

3. Низько ліквідні активи - виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Оцінку платоспроможності здійснюють на основі ліквідності балансу (відповідно до ліквідності активів). Виділяють три рівні ліквідності (а відповідно до них і платоспроможності), для характеристики яких визначають такі фінансові коефіцієнти:

Назва коефіцієнта	Рівень платоспро-можності	Алгоритм розрахунку	Теоретично виправдане оптимальне значення
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошова платоспромож-ність	(р. ІV пасиву банку)	0,2-0,35
2. Коефіцієнт розрахункової (проміжкової) ліквідності	Розрахункова платоспромож-ність	(р. ІV пасиву банку)	0,7-0,8
3. Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття)	Ліквідна платоспромож-ність	(р. ІV пасиву банку)	2 і вище

3. Показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства.

Фінансова стійкість - важлива характеристика оцінки фінансового стану підприємства. Для характеристики фінансової стійкості розраховують такі коефіцієнти.

Назва коефіцієнта	Алгоритм розрахунку	Теоретично виправдане оптимальне значення
1. Коефіцієнт фінансової стійкості		? 1
2. Коефіцієнт фінансової незалежності		? 0,5
3. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами		? 0,1
4. Коефіцієнт нагромадження амортизації		характеризує інтенсивність вивільнення активів
5. Коефіцієнт залежності підприємства від довгострокових зобов`язань		зростання
6. Маневреність робочого капіталу (власних оборотних коштів)		зростання

4. Показники, що характеризують ділову активність підприємства.

Використовують два групи показників:

1) показники динамічності (оборотності),

2) показники рентабельності.

Показники оборотності дають оцінку ефективності використання активів підприємства. Основними з них є:

- коефіцієнт оборотності оборотних активів = виручка від реалізації / середні залишки оборотних активів;

- швидкість обороту в днях = середні залишки оборотних активів / одноденний оборот по реалізації;

- коефіцієнт оборотності запасів = виручка від реалізації / середні залишки матеріальних запасів;

- оборотність дебіторської заборгованості = чиста виручка від реалізації середня дебіторська заборгованість;

- коефіцієнт завантаженості обороту = середні залишки оборотних активів / виручка від реалізації.

Показники рентабельності характеризують відносну прибутковість і визначаються у відносному вираженні до витрат чи капіталу підприємства

- рентабельність майна чи активів підприємства = чистий прибуток / валюта балансу (вартість всіх активів);

- рентабельність власного капіталу = чистий прибуток / власний капітал;

- рентабельність продукції (продажу) = валовий прибуток / чистий обсяг реалізації;

- рентабельність основної діяльності = прибуток від операційної діяльності / чистий обсяг реалізації.

Результатом аналізу фінансового стану підприємства є визначення наближеності підприємства до банкрутства. У передбаченні можливого банкрутства зацікавлені банки, інвестори та інші учасники та партнери підприємства.

4. ДІАГНОСТИ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ТА ШЛЯХИ ЙОГО ЗАПОБІГАННЯ

Одним із основних завдань аналізу ліквідності є оцінка ступеня наближеності підприємства до банкрутства.

Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства є надзвичайно важливою ділянкою фінансової роботи щодо управління і зміцнення фінансової стабільності підприємства. Крім того, у передбаченні можливого банкрутства підприємства зацікавлені його численні контрагенти: інвестори, позичальники, постачальники, страхові компанії тощо.

Підприємства можуть використовувати різні підходи щодо діагностики можливого банкрутства підприємства.

В Україні Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій розроблена і діє офіційна Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій, затверджена наказом Агентства від 27.06.1997р. №31, відповідно до якої рівень платоспроможності підприємств визначається величиною і маневреністю його робочого капіталу, коефіцієнтами ліквідності та показниками оборотності оборотних коштів і запасів.

Для діагностики неплатоспроможності методикою рекомендовано використовувати такі фінансові коефіцієнти і їх нормативні значення:

- Коефіцієнт абсолютної ліквідності >0,2;

- Коефіцієнт покриття > 1;

- Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) >0,5;

- Коефіцієнт фінансової стабільності >1;

- Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами >0,1

Застереження: Незважаючи на важливість використання фінансових коефіцієнтів і їх нормативних значень в фінансовому аналізі, коефіцієнти можна використовувати тільки як орієнтири - індикатори найбільш слабких місць в діяльності підприємства. Вони не можуть відобразити специфічність конкретних умов і особливостей ділової політики окремого підприємства.

Разом з тим, щоб уникнути банкрутства, підприємству необхідно постійно контролювати ліквідність і платоспроможність за рівнем основних ключових фінансових коефіцієнтів.

Напрями контролю	Контрольовані показники
1. Структура капіталу	- коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) - коефіцієнт фінансової леверіджа - коефіцієнт фінансової стабільності
2. Ліквідність	- Коефіцієнт абсолютної ліквідності - Коефіцієнт проміжкової ліквідності - Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності)
3. Платоспроможність	- Перевищення активів над зовнішньою заборгованістю - Коефіцієнтів кратності процентів (фінансові витрати з виплатами за використання позикових коштів)
4. Забезпеченість оборотних активів власними джерелами	- Коефіцієнт забезпеченості власними джерелами коштів - Наявність власних оборотних коштів

У зарубіжній практиці для прогнозування імовірності банкрутства використовують Z-моделі американського професора Е.Альтмана, розроблені в 1968 році за допомогою апарату мультиплікативного дискримінантного аналізу. На основі статистичного аналізу великої кількості фінансових коефіцієнтів (22 показники) як стабільних, так і тих компаній, що збанкрутували (66 фірм) ним була розроблена багатофакторна модель, яка в загальному має такий вигляд:

Z = C₁ x K₁ + C₂ x K₂ + C₃ x K₃ + … + C_n x K_n

Або Z = У C_n x K_n,

де С₁, С₂, С₃, ..., С_n - числові значення фінансових коефіцієнтів, які характеризують їх вагомість;

К₁, К₂, К₃, .... К_n - відібрані фінансові коефіцієнти.

Е. Альтманом було відібрано декілька варіантів ключових коефіцієнтів і запропоновані дво- та п'ятифакторні Z-моделі. Двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства, що передбачає обчислення спеціального коефіцієнта Z, має такий формалізований вигляд:

Z = - 0,3877 - 1,0736 k_зл + 0,579 q_пк

де k_зл - коефіцієнт загальної ліквідності;

q_пк - частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу.

За умови використання зазначеної двофакторної моделі ймовірність банкрутства є дуже малою при будь-якому від'ємному значенні коефіцієнта Z, а великою - при Z > 1.

Інші чинники враховуються при прогнозуванні банкрутства за п'ятифакторною моделлю Е.Альтмана. У цьому випадку коефіцієнт Z визначається за наступним рівнянням:

Z = 0,012х₁ + 0,014x₂ + 0,333х₃ + 0,006х₄ + 0,099х₅

де

х₁ -- оборотні активи / загальна сума активів;

х₂ - нерозподілений прибуток / загальна сума активів;

х₃ - ринкова вартість власного капіталу / величина позикових коштів;

х₄ - виручка від реалізації / загальна сума активів.

При цьому:

Ступінь ймовірності банкрутства

Значення Z моделі	Ймовірність банкрутства
1,81 і менше	Дуже висока
від 1,81 до 2,7	Висока
від 2,71 до 2,9	Існує можливість
3,0 і вище	Дуже низька

За 5-ти факторною моделлю спрогнозувати банкрутство на один рік можна з точністю до 90%; на два - до 70%, на три -50 %.

Основні переваги Z-моделей Е.Альтмана:

- Зручні у розрахунках;

- Інформація для розрахунку даної моделі міститься у формах фінансової звітності, які є доступними для будь-якого користувача;

- За допомогою даної моделі можна прогнозувати банкрутство підприємства.

Основні недоліки:

- Не завжди підтверджуються прогнози;

- Z-моделі розраховані для американських фірм.

Інший підхід до прогнозування імовірності банкрутства - оцінка задовільної структури балансу.

Основою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємства неплатоспроможним є умови, за яких значення коефіцієнтів ліквідності виявиться нижче їх нормативних значень:

- Коефіцієнти поточної ліквідності покриття на кінець звітного періоду (К_п)<2;

- Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду (К_вк) < 0,1;

У такому випадку розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності. Він визначається за піврічний період за формулою:

де К_вп - коефіцієнт відновлення платоспроможності;

К_п1 - фактичне значення коефіцієнтів загальної ліквідності на початок і кінець аналізованого періоду;

М - період відновлення платоспроможності, (6 місяців);

Т - звітний період, місяців.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності більший за одиницю свідчить про наявність у підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність за півроку. Якщо підприємство не забезпечує стійкі терміни зростання основних показників господарської діяльності, то для відновлення платоспроможності зон: повинно вдаватися до надзвичайних заходів:

а) продавати частину нерухомого майна;

б) збільшувати статутний капітал шляхом емісії;

в) брати довготермінові позики на поповнення оборотних засобів:

г) отримувати цільове фінансування з бюджету.

Якщо К_п і К_вк перевищують нормативні значення або дорівнюють їм, то розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за період, що відповідає 3-м місяцям. Якщо даний коефіцієнт менше 1, то у підприємства в найближчий час може бути втрачена платоспроможність.

Якщо проведений аналіз підприємства свідчить про те, що воно знаходиться в критичному фінансовому стані, то для виходу із кризи необхідна розробка програми фінансового оздоровлення.