37

Міністерство науки та освіти Україны

Кафедра маркетингу

Курсова робота

з дисципліни

«Управління інноваційним розвитком»

на тему:

«Ціноутворення інноваційної продукції»

План

Вступ

1. Ціноутворення в процесі впровадження інновацій

1.1 Сутність ціноутворення

1.2 Ціноутворення на нову техніку

1.2 Лімітні ціни

2. Моделі цін, що застосовуються при заключенні контрактів на інноваційну продукцію

2.1 Фіксовані ціни

2.2 Ціна відшкодування витрат з урахуванням прибутку

2.3 Спеціальні ціни

3. Економічне обґрунтування вибору напрямків інноваційного розвитку СПДФО «Motor-jeans»

3.1 Аналіз відповідності внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім

3.2 Критеріальна оцінка і попередній вибір перспективних напрямків інноваційного розвитку

3.3 Економічне обґрунтування проектів інноваційного розвитку

Висновки

Перелік використаної літератури

Вступ

З переходом на ринкові відносини договірні ціни прийнятні лише в умовах існування розвиненого конкурентного середовища. Поки такого середовища немає, необхідний державний контроль за зміною цін залежно від рівня динаміки, якості та реальної конкурентноздатності нових технічних засобів. Інакше замовник змушений платити за завищеною ціною й не висувати претензій навіть за явної невідповідності фактичного й гарантованого в договорі ефекту, який мав би бути досягнутий у процесі експлуатації цих засобів. Визначаючи ціни на нові технологічні засоби, важливо враховувати споживчі властивості цих засобів (отримуваний ефект на одиницю витрат). На технічні засоби, що їх випускають за разовими й індивідуальними замовленнями, а також на нову або вперше освоювану продукцію договірні (базові) ціни встановлюють з урахуванням ефективності виробництва й застосування цієї продукції. Такий підхід до формування цін на вироби машинобудування заохочує відновлення його номенклатури, створення й освоєння техніки нових поколінь, систем машин та механізмів. Мета даної роботи - дізнатися про ціноутворення на інноваційну продукцію. Завдання - вивчити методи ціноутворення на інноваційну продукцію, способи визначення ціни, формули, за якими можливо розраховувати ціну на інноваційну продукцію.

1. Ціноутворення в процесі впровадження інновацій

1.1 Сутність ціноутворення

В останнє десятиліття однієї з головних завдань економіки стало проведення глибоких структурних перетворень, з метою дозволу цілого ряду економічних, соціальних і політичних проблем. Критерієм успішності дій в цій області вважаються стійкі й досить високі темпи економічного росту. Передумовою для забезпечення економічного росту є широкомасштабні державні й частки капіталовкладення. Причому останні кращі, тому що вони більшою мірою відповідають принципам ринкової економіки. Одним із ключових видів діяльності на підприємстві, від результатів якого залежить одержання прибутку, є ціноутворення. Формування ціни на конкретний товар є найважливішою складовою товарної політики підприємства. Розробкою цінової політики на підприємстві займаються вищі посадові особи, оскільки рівень цін на товари в остаточному підсумку визначає і основні фінансово-економічні результати діяльності підприємства. Отже, ціна має бути встановлена на рівні, що дозволяє відшкодувати витрати і забезпечити одержання певного прибутку. Ціноутворення - це процес формування ціни на конкретний товар. Знаючи, з яких елементів складається ціна, можна розглядати і сам процес утворення ціни, тобто ціноутворення. Призначення ціни є свого роду стартом підприємства в гонці за прибутком, тоді як інвестування, організація бізнесу й т.п. - її підготовчі етапи. Отже, важливість цінових рішень і дій велика, тому що вони визначають результативність всіх попередніх заходів. Те, що ціноутворення не може виправити помилки, допущені на ранніх стадіях, ні в якій мері не применшує його значення для забезпечення прибутку від капіталовкладень. Для того щоб ціноутворення могло сприяти припливу капіталовкладень, необхідно розуміти економічну природу цін, особливості керування ці процесом, знати його основні системні взаємозв'язки на підприємстві. Філософське осмислення теорії цінності дозволить установити взаємні залежності, що існують між капіталовкладеннями й цінами, а також визначити базу, на якій ґрунтуються нововведення в області ціноутворення, націлені на підвищення ефективності інвестицій. Для глибокого розуміння проблем в області встановлення цін розглянемо найважливіші історичні етапи розвитку знань про ціноутворення, які торкаються економічної природи ціни. Центральної для ціноутворення є проблема цінності, що одночасно утворить фундамент економічної науки. Подання про цінність не є застиглої - воно міняється разом з розвитком економіки й суспільства в цілому. Але одне залишається незмінним - поняття цінності нерозривно пов'язане із процесом оцінювання і є його результатом. Визнання цього факту уможливлює затвердження про те, що проблема оцінювання матеріальних благ існує із часу зародження людства. Найбільш значні успіхи в дослідженні проблеми оцінювання благ або ціноутворення були досягнуті за останні триста років. Теоретичні побудови учених були в основному спрямовані на виявлення єдиного базису формування цін на товари, а також на те, щоб дати несуперечливе пояснення поводженню покупців і продавців під час здійснення угод і всіх попередніх дій і рішеннях суб'єктів угоди. [9]

1.2 Ціноутворення на нову техніку

Потреба в зниженні цін на нову техніку з урахуванням її корисного ефекту передбачає наявність динамічної моделі ціни. У ній слід передбачити додавання прибутку пропорційно не до собівартості, а до вартості опрацювання й ефекту нововведення. Визначаючи ціни на нову техніку, важливо враховувати її споживчі властивості (ефективність експлуатації). Для нововведень доцільно враховувати економічні процеси, що відбуваються як у сфері виробництва, так і у сфері споживання, оскільки вони пов'язані з першою з них походженням (витратами), а з другою - функціонуванням (ефектом експлуатації).

Потреба в зниженні цін на нову техніку з урахуванням її корисного ефекту передбачає наявність динамічної моделі ціни. У ній слід передбачити додавання прибутку пропорційно не до собівартості, а до вартості опрацювання й ефекту нововведення. Визначаючи ціни на нову техніку, важливо враховувати її споживчі властивості (ефективність експлуатації). Для нововведень доцільно враховувати економічні процеси, що відбуваються як у сфері виробництва, так і у сфері споживання, оскільки вони пов'язані з першою з них походженням (витратами), а з другою - функціонуванням (ефектом експлуатації).

Ціноутворення на нову техніку мусить бути орієнтоване на розв'язання трьох завдань: компенсації підвищених витрат виробника нової техніки; фіксації в ціні частки ефекту, що підлягає перерозподілу між усіма учасниками науково-виробничого циклу; здешевленню одиниці ефекту для споживача нової техніки з урахуванням сфери її застосування. Крім того, під час ціноутворення на нову техніку слід орієнтуватися на рівень попиту й пропозиції. Завищення цін на нову техніку гальмує її застосування, а заниження - обмежує виробництво.

Зниження цін покликане враховувати не тільки скорочення безпосередніх витрат, а й економічне, соціальне й екологічне старіння нової техніки. Пришвидшення НТП означає зниження сукупних суспільне необхідних витрат на одиницю кінцевого ефекту. Тому рівень цін на нову техніку має обмежуватися динамікою її ефективності, а не покривати завищені індивідуальні витрати. Ціни на морально застарілу техніку мають знижуватися на основі конкуренції. [1, с. 499]

1.3 Лімітні ціни

Стимулювання колективів підприємств за допомогою системи цін на технічні засоби, що їх випускають, залежить від виду застосовуваних цін (лімітні, східчасті, тимчасові, розрахункові). Базою ціни є одиниця споживчого ефекту, а не речова одиниця. Лімітні ціни встановлюють на основі суспільне необхідних витрат з урахуванням ефекту, що нова техніка приносить в експлуатації. Такі ціни розраховують за проектом техніко-економічних показників щодо базової моделі. Основною цінотвірною ознакою нового технічного засобу стають його продуктивність і ресурс роботи, а коригувальною - усі витрати під час експлуатації тощо. Вищу ціну встановлюють не на найважчу й трудомістку техніку, як це відбувається за витратного принципу ціноутворення, а на більш компактну й ефективну.

Ціноутворення на нову техніку пов'язане з обґрунтованим встановленням цін на комплектуючі вироби. Щоб ціни на покупні вироби не перевищували їхньої собівартості, слід компенсувати витрати коштом спеціальних фондів, а не цін. При цьому нормативну рентабельність можна визначити щодо вартості оброблення, а не повної собівартості, що містить повторне врахування прибутку постачальників комплектуючих виробів.

Заміна застарілого виробу кращим за якістю потребує встановлення нижчої й вищої меж ціни, перша з яких гарантує збереження старої рентабельності виробникові, друга -- споживачеві нової техніки.

Ціни на вироби параметричного ряду, які спроможні задовольнити ту саму потребу, встановлюють за допомогою надвишок і знижок. Заохочувальні надвишки (знижки) до оптових цін реалізують диференційований науково-технологічний прибуток (збиток), що його одержують підприємства, які виробляють і застосовують нову (застарілу) техніку.

Фіксація цінової надвишки, розподіленої між науково-дослідними, проектно-конструкторськими організаціями й підприємствами, пов'язана з установленням лімітних цін ще на стадії конструювання нових виробів. Лімітна ціна слугує ефективним економічним нормативом, що встановлюється в процесі укладання договорів і зберігає своє значення на всіх стадіях циклу «дослідження - виробництво». Лімітну ціну вказують у завданнях на розроблення, що їх видають замовники науково - дослідним та проектно-конструкторським організаціям. Її величину визначають кошторисною вартістю виробу та величиною ефекту, яку гарантує розроблювач. Щоб розроблювачі не занижували лімітних цін, прагнучи збільшити розрахунковий ефект, оптові ціни встановлюють на основі лімітних. Це дозволить усунути нічим не виправданий різнобій у термінах окупності нововведень, а також забезпечити відносне здешевлення техніки в розрахунку на одиницю ефекту, коли абсолютна вартість техніки зростає, але не настільки, як її продуктивність та ефективність. У результаті збільшення ціни нової техніки порівняно зі старою виявляється менше зростання ефекту (що є магістральним шляхом ціноутворення на нову техніку в країнах справді ринкової економіки). Східчасті ціни знижують у заздалегідь заданому розмірі залежно від стадії життєвого циклу нової техніки. Правда, такі ціни не знаходять широкого застосування, тому що відсутні нормативи тривалості життєвого циклу, що враховують закономірності формування витрат та результатів на трьох стадіях: технічного освоєння й досягнення проектного обсягу виробництва, економічного освоєння й стабілізації масштабів випуску, старіння й скорочення виробництва.

Під час встановлення східчастих цін беруть до уваги умови виробництва, реалізації та споживання технічних засобів. На першій із названих стадій високі ціни стимулюють виготовлювача, на другій - зниження цін сприяє зниженню витрат на придбання й розширює попит до оптимального обсягу, на третій - створюють економічні умови для відновлення асортименту [2, с.154].

Коли мова йде про розроблення й освоєння техніки, що задовольняє принципово нові потреби й не має аналогів, використовують тимчасові ціни, термін дії яких має бути достатнім для визначення реального розміру витрат й ефекту. Такі ціни звужують межі застосування технічних нововведень, оскільки містять у собі підвищені витрати періоду освоєння. Якщо ці витрати покривати коштом спеціальних фондів освоєння й кредитів та вносити їх у нормативних розмірах до обсягу реалізації продукції, споживачі зможуть придбати новітню техніку за порівняно низькою ціною без збитку для економічних показників діяльності виробника продукції. Доцільно диференціювати тимчасові ціни залежно від ступеня новизни продукції. Крім того, корисно звернути увагу на можливість використання подвійної системи розрахункових цін на нову техніку: для споживача (виходячи з перспективного рівня витрат) і для виробника (з урахуванням підвищених витрат перших років випуску). Різницю між ними можна компенсувати, використовуючи кошти централізованих фондів. За економічним змістом ця різниця виражає частину ефекту нововведення, пов'язану з розвитком загальнонаціонального науково-технічного потенціалу, що має оплачувати не конкретний споживач, а суспільство загалом. [8]

2. Моделі цін, що застосовуються при заключенні контрактів на інноваційну продукцію

Імовірнісний характер одержання доходу виступає як одна із причин багатоетапності, що є важливою особливістю при фінансуванні інноваційних проектів і кожного інноваційного проекту, що укладається в проходженні, ряду стадій - до моменту його реалізації. Наявність декількох стадій дозволяє, поступово зменшуючи невизначеність, уникати великих збитків, тому що наступний етап розробки, що вимагає все більших витрат, здійснюється залежно від результатів попереднього. Можливість і доцільність багатоетапності пов'язані з тим, що в процесі проведення досліджень, тобто з кожною наступною стадією, обсяг інформації про досліджуваний об'єкт збільшується. Отже, імовірність досягнення очікуваних результатів росте в міру просування інноваційного проекту по стадіях.

Поняття "ціна" і "прибутковість" зв'язані фундаментально. Ціна майже завжди виступає як критерій оцінки доцільності проведення розробки або дослідження. Договірна ціна є одним з основних стимулюючих моментів для здійснення розрахунків між виконавцями й замовниками. Аналіз діючої практики ціноутворення, застосовуваної при висновку контрактів на інноваційну продукцію, дозволяє виділити чотири моделі цін:

· фіксовані ціни (Цф);

· відшкодування витрат з обліком прибутку (Цв);

· спеціальні ціни (за попередньою домовленістю) (Цс);

· заохочувальні ціни (Цп).

2.1 Фіксовані ціни

Фіксовані ціни (заздалегідь обумовлені) застосовуються у випадках, коли є можливість із високою вірогідністю виконати прогноз вартості робіт, співвідношень у цих рамках частки, пов'язаної з витратами на встаткування й зміну трудомісткості цих робіт, вивчення зміни цих цін на устаткування й т.д.

При цьому виконавець бере на себе фінансовий ризик, тому що при виконанні робіт всі фактичні витрати повинні бути в межах обумовленої ціни. Фіксовані ціни мають наступні різновиди:

· Тверда фіксована ціна.

· Фіксована корегована ціна.

· Фінансування в межах заданої вартості.

Моделі 1 і 3 розрізняються лише суб'єктом, що встановлює ціну. Тверда фіксована ціна визначається самим виконавцем, що несе повний фінансовий ризик. Фіксовану в межах заданої вартості ціну на розробку інновації встановлює замовник. У цьому випадку виконавець несе також повний фінансовий ризик. Однак, у тім і іншому випадку застосування ціни виконавець зацікавлений у скороченні витрат виробництва.

Фіксована корегована ціна створює виконавцеві певні гарантії від збитків, тому що припускає коректування цін у процесів виконання роботи. У цьому випадку фінансовий ризик несе замовник. Можливість коректування ціни заставляється в договорі. Даний вид цін застосовується в тих випадках, коли наявні вихідні дані у зв'язку зі складністю, новизною й іншими умовами виконання робіт не дозволяють методом прямого калькулювання або економіко-математичних методів визначити тверду фіксовану ціну контракту.

Перший вид фіксованих цін - тверда фіксована ціна - може бути застосований у тому випадку, коли інновація не відрізняється новизною, складністю кооперації й тривалістю виконання робіт.

Фіксована корегована ціна в основному може бути застосована до ФПИ й інноваційних процесів, для яких характерні розвинена кооперація виконавців, новизна, складність і інші особливості роботи.

Третій вид фіксованих цін використається переважно для конкурсних розробок, проведених у рамках затверджених програм, що не відрізняються принциповою новизною робіт.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, моделі фіксованої ціни можна представити в наступному виді (табл.2.1).

У тих випадках, коли інноваційні процеси виконуються в сфері принципово нових розробок, де достовірні прогнози вартості утруднені й неможливі, використається модель відшкодування витрат. Ціна продукції, що складається як відшкодування витрат, складається з орієнтовної собівартості й орієнтовного прибутку, або лімітованої ціни етапів і лімітованого прибутку.

Таблиця 2.1 - Математичні моделі фіксованої ціни

Різновид фіксованої ціни	Формування розрахунку	Умовні позначення
Тверда фіксована ціна	Цфт = Сфт + Пфт Цфт = Сфт + Пфт + Пдоп	Сфт - фіксована тверда собівартість Пфт - фіксований твердий прибуток Цфт - фіксований тверді ціни етапів. Пдоп - додатковий прибуток
Фіксована корегована ціна	Цфк = Сфк + Пфк	Сфк - фіксована корегована собівартість Пфк - фіксований корегований прибуток
Фіксована ціна у межах заданої вартості	Цфп = Сст (прд) Цфп = Цэ1 + Цэ2 +... + ЦэК	Сст (прд) - задана граничні вартість Цэi - гранична ціна елементу

Замовник у ході виконання виконавцем перевіряє фактичні витрати й на цій основі встановлює ціну для остаточних розрахунків. При цьому виконавець об'єктивно не зацікавлений у скороченні витрат, що знижує ефективність цін даної групи.

2.2 Ціна відшкодування витрат з урахуванням прибутку

Ціна відшкодування витрат має три різновиди:

1. Повне відшкодування витрат з обліком прибутку (Цвп);

2. Лімітоване відшкодування витрат з обліком прибутку (Цлвп);

3. Лімітоване відшкодування витрат по формулі участі на паях з обліком прибутку (Цвду) (табл. 2.2).

За допомогою відшкодування витрат з обліком прибутку замовник повністю (у цілому за роботу або поетапно) відшкодовує виконавцеві перевірені фактичні витрати з урахуванням погодженого рівня рентабельності. У цьому випадку виконавець повністю застрахований від фінансового ризику й об'єктивно не зацікавлений у зниженні витрат.

Таблиця 2.2 - Математичні моделі цін з відшкодуванням витрат

Різновид фіксованої ціни	Формування розрахунку	Умовні позначення
Повне відшкодування витрат з урахуванням прибутку	Цвп = Со + По Цвп = Цоэ1 + Цоэ2 +... + ЦоэN	Со - орієнтирна собівартість По - орієнтирний прибуток Цоэi - орієнтирні ціни етапів
Лімітоване відшкодування витрат з урахуванням прибутку	Цвп = Цлим Цлвп = ЦОэ1 + ЦОэ2 +... + ЦОэк	Цлим - лімітна ціна роботи Цоэi - ціни етапів, орієнтирні та інші
Лімітоване відшкодування витрат за формулою ділової участі	Цвду = Слим + Пр	Слим - гранична лімітирована собівартість робіт Пр - прибутки за розрахунковим рівнем

При застосуванні ціни з лімітованим відшкодуванням витрат ступінь фінансового ризику замовника зменшується. Обмеження витрат підвищує фінансовий ризик виконавця й створює зацікавленість в економії витрат.

Лімітоване відшкодування витрат по формулі участі на паях дозволяє розділити фінансовий ризик замовника й виконавця по формулі участі на паях, що в певній мері знижує зацікавленість виконавця в економії при виконанні робіт.

Така модель ціни застосовується коли відсутні дані для визначення з необхідною точністю лімітної ціни, але орієнтовна вартість роботи і її етапів може бути розрахована. Дані дозволяють погодити формулу участі на паях. Лімітна (гранична) величина витрат установлюється в погоджений сторонами строк.

Моделі цін з відшкодуванням витрат рекомендується застосовувати у випадках виконання комплексних робіт типу "Нир-аванпроект-окр", робіт зі створення принципово нових систем, комплексів, із застосуванням у великому обсязі новітніх технологій і матеріалів, що забезпечують технічний прорив.

Сторони з метою виграшу часу або по інших обставинах укладають договір на основі орієнтовної вартості, установлюючи при цьому строк (і вказавши етап) перекладу її в наступну (остаточну) модель. У тих випадках, коли відсутня можливість економічного обґрунтування моделі ціни, придатної для остаточних розрахунків за роботу, у зв'язку зі складністю робіт або їхньою терміновістю застосовуються спеціальні ціни. Ці ціни носять тимчасовий характер і підлягають заміні в строки, установлені договором.

2.3 Спеціальні ціни

Спеціальні ціни мають два різновиди:

· попередня домовленість із установленням лімітної ціни (Цсп);

· попередня домовленість із установленням орієнтовної ціни (Цсо) (табл. 2.3).

Дані види цін застосовуються в тих випадках, коли вихідні дані достатні лише для розрахунку лімітної ціни на роботу в цілому й твердої (або попередньої) на перші етапи роботи. Надалі на базі додаткових даних у строк, зазначений договором, узгоджується ціна наступної (остаточної) моделі.

Таблиця 2.3.1 - Математичні моделі спеціальних цін

Різновид фіксованої ціни	Формування розрахунку	Умовні позначення
Подальша згода зі встановленням лімітної ціни	Цсп = Цлим = Цлим =Слим + Пр	Цлим - лімітна ціна на роботу Слим - лімітна собівартість роботи Пр - прибуток за розрахунковим рівнем
Подальша згода зі встановленням орієнтирної ціни	Цсо = Цо = Со + По	Цо - орієнтирна ціна робіт Со - орієнтирна собівартість роботи По - орієнтирний прибуток

Дані види цін застосовуються для інноваційних процесів у тих випадках, коли новизна й складність або значний обсяг робіт не дозволяють установити вартість, а також для інновацій принципової новизни й складності, по яких є необхідність термінового висновку договорів.

У тих випадках, коли інновація має характер пошукового науково-прикладного характеру, особливо у випадку конверсії, рекомендується застосування моделей заохочувальної ціни (Цп), які мають три різновиди:

· відшкодування певних видів витрат (Цпвз);

· відшкодування певної частини (частки) витрат (Цпчз);

· участь у прибутку (Цпуп) (табл. 2.4).

При моделі ціни, що передбачає відшкодування певних видів витрат, замовник шляхом відшкодування певних видів витрат (матеріальних, трудових і т.д.) стимулює, що представляють для його інтерес ініціативи по створенню наукового заділу на умовах, встановлених договором, зменшуючи фінансовий ризик розроблювача.

Таблиця 2.3.2 - Математичні моделі заохочувальних цін

Різновид фіксованої ціни	Формування розрахунку	Умовні позначення
Відшкодування визначених видів витрат	Цпвз = См Цпвз = Ст Цпвз = Сс Цпвз = См + Ст + Ст и др.	См - вартість матеріалів Ст - вартість витрат робочого часу Сс - вартість спеціального обладнання.
Відшкодування визначеної частини (долі) витрат	Цпиз = Дз (в виде конкретной суммы Дз или процента от стоимости работ	Дз - частина (доля) витрат, що відшкодовуються замовником
Участь в прибутку	Цпцп = Дпр (%)	Дпр - доля прибутку розробника з обмеженнями чи без них (за згодою сторін)

При використанні моделі "Участь у прибутку" підприємства - виготовлювачі беруть на себе ризик впровадження розробки, виконаної виконавцем у порядку особистої ініціативи, гарантуючи йому погоджену частку прибутку від впровадження розробки.

В умовах становлення й розвитку ринкових відносин ціни останньої групи можуть знайти широке застосування у відносинах між розроблювачами, що створюють науковий заділ і виконують ініціативні розробки, і промисловими об'єднаннями або організаціями-спонсорами, зацікавленими в результатах цих робіт.

3. Економічне обгрунтування вибору напрямків інноваційного розвитку суб`єкта підприємницької діяльності - магазина «Motor-jeans»

3.1 Аналіз відповідності внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім

Проаналізуємо відповідність внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім торгової марки «Motor-jeans», що планує реалізовувати новий вид курток з подвійним вмістом силікону, використовуючи метод SWOT-аналізу.

Метод SWOT - аналізу передбачає визначення сильних та слабких сторін діяльності торгової марки «Motor-jeans», а також потенційних можливостей та загроз, які чекають на підприємство на ринку. Це дозволить оцінити внутрішні сили та слабкості підприємства із зовнішніми можливостями, які надає ринок. Отже, складемо SWOT - аналіз даного підприємства (таблиця 3.1).

Сильні сторони торгової марки «Motor-jeans»:

1) активна роль маркетингу (гнучка цінова політика, система знижок, слідкування за діями конкурентів, реагування на зміни запитів споживачів, пошук найефективніших каналів збуту продукції, засобів стимулювання продажу - реклама на радіо, преса, різноманітні акції);

2) вигідне географічне розміщення підприємства;

3) великий асортимент продукції, що випускається (даний фактор має значний вплив на всі сегментні групи споживачів);

5) наявність власного оптового складу, який розміщений у м. Харків;

6) наявність власних, а не орендованих транспортних засобів: 12 машин «Газель»;

7) наявність досвіду роботи (підприємство було засноване в 1995 році);

Слабкі сторони:

1) погане знання про конкурентів (особливо дрібних місцевих).

Ринкові загрози:

1) конкурентні загрози (можливість появи нових як вітчизняних, так і зарубіжних конкурентів, активні дії існуючих конкурентів);

2) соціально-демографічні загрози (невисока купівельна спроможність споживачів, зниження кількості населення, виїзд населення за кордон);

3) політичні загрози (зміна влади, законодавства, податкової політики та ін.).

Ринкові можливості:

1) покращення соціально-економічної ситуації в Україні (сприятиме розширенню реалізації одягу);

2) розвиток власної мережі роздрібної торгівлі одягом;

3) маркетингові заходи (розширення ринку за рахунок реклами, РR та ін. засобів стимулювання продажу).

Таблиця 3.1 - SWOT-аналіз для підприємства «Motor-jeans»

	Ринкові можливості	Ринкові загрози	КУ1
		1	2	3	1	2	3
Сильні сторони	1	0,6	0,7	0,5	-0,4	-0,6	0,3	0,1833
	2	0,2	0,4	0,6	0,1	0,1	0,2	0,2667
	3	0,4	0,3	0,7	-0,5	0,1	-0,3	0,1167
	4	0,2	0,6	0,7	0,4	-0,3	-0,2	0,2333
	5	0,1	0,5	0,6	-0,4	0,1	-0,3	0,1
	6	0,4	0,5	0,1	-0,5	0,1	-0,4	0,0333
Слабкі сторони	1	-0,5	0,1	-0,5	-0,7	-0,3	-0,3	-0,3667
КУ2		0,2	0,4429	0,3857	-0,2857	-0,8	-0,1429

К₀ = -0,3667-0,1429 = 0,4.

Таблиця 3.1.2 - Таблиця рішень щодо відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім та можливості реалізації відповідного напрямку

Значення підсумкового коефіцієнту впевненості	Висновок про відповідність внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім
К0 = -1,0	Повна впевненість у відсутності відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім. Реалізувати напрямок не можна, умови відсутні
-1,0 < К0 ? -0,8	Внутрішні можливості розвитку підприємства майже не відповідають зовнішнім. Умов для реалізації напрямку майже немає.
-0,8 < К0 < -0,6	Внутрішні можливості розвитку підприємства швидше за все не відповідають зовнішнім. Умови для реалізації напрямку швидше за все не існують.
-0,6 ? К0 < -0,3	Більше свідчень «проти», ніж «за» щодо відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім та реалізації напрямку.
-0,3 ? К0< +0,3	Ситуація невизначеності щодо відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім та реалізації напрямку.
+0,3 ? К0< +0,6	Більше свідчень «за», ніж «проти» щодо відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім та реалізації напрямку.
+0,6 ? К0< +0,8	Внутрішні можливості розвитку підприємства швидше за все відповідають зовнішнім. Швидше за все є умови для реалізації напрямку.
+0,8 ? К0< +1,0	Внутрішні можливості розвитку підприємства майже відповідають зовнішнім. Майже напевно можна реалізувати напрямок.
К0 = +1,0	Повна впевненість у відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім. Є всі умови для реалізації напрямку і повна впевненість в успіху.

Отже, сильними сторонами (проранжованими за значущістю) підприємства «Motor-jeans» є:

1. Вигідне географічне розміщення підприємства (КУ = +0,2667);

2. Наявність власного оптового складу, який розміщений у місті Харків (КУ = +0,2333);

3. Активна роль маркетингу (гнучка цінова політика, система знижок, слідкування за діями конкурентів, реагування на зміни запитів споживачів, пошук найефективніших каналів збуту продукції, засобів стимулювання продажу - реклама на радіо, преса, різноманітні акції) (КУ = +0,1833);

4. Великий асортимент продукції, що випускається (даний фактор має значний вплив на всі сегментні групи споживачів) (КУ = +0,1167);

5. Наявність власних, а не орендованих транспортних засобів: 12 машин «Газель» (КУ = +0,1);

6. Наявність досвіду роботи (підприємство було засноване в 1995 році) (КУ = +0,0333).

Слабкі сторони (проранжованими за значущістю):

1. Погане знання про конкурентів (особливо дрібних місцевих фірм) (КУ = -0,3667);

Ринкові можливості (проранжованими за значущістю):

1. Розвиток власної мережі роздрібної торгівлі одягом (КУ = +0,4429);

2. Маркетингові заходи (розширення ринку за рахунок реклами, РR та ін. засобів стимулювання продажу) (КУ = +0,3857);

3. Покращення соціально-економічної ситуації в Україні (сприятиме розширенню виробничої лінії з випуску дверей) (КУ = +0,2).

Ринкові загрози (проранжованими за значущістю):

· Соціально-демографічні загрози (невисока купівельна спроможність споживачів, зниження кількості населення, виїзд населення за кордон) (КУ = -0,8);

· Конкурентні загрози (можливість появи нових вітчизняних конкурентів, активні дії існуючих конкурентів, високий конкурентний тиск як з боку постачальників, так і посередників) (КУ = -0,2857);

· Політичні загрози (зміна влади, законодавства, податкової політики та ін.) (КУ = -0,1429).

Підсумковий коефіцієнт упевненості дорівнює 0,4, говорить про те, що більше свідчень «за», ніж «проти» щодо відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства «Motor-jeans» зовнішнім та реалізації напрямку.

Критеріальна оцінка і попередній вибір перспективних напрямків інноваційного розвитку

Виконати попередній вибір напрямків інноваційного розвитку оцінити ефективність реалізації варіантів інноваційного розвитку. Вихідні дані для аналізу та розрахунку наведені у табл. 3.3.

Таблиця 3.3 - Варіанти завдань для розрахунку

Цілі підприємства	Достатність ресурсної бази	Рівень конкурентоспр оможності	Ставлення до ризику особи, що ухвалює рішення	Варіанти інноваційного розвитку для оцінки ефективності
				назва	кількість порівнюваних варіантів	напрям оцінки
Виробничі	Нестача	Низький	Схильний	Продуктові, ресурсні	2	З позицій споживачів

Попередній вибір напрямків інноваційного розвитку

Згідно з даними табл. 3.3 у підприємства існує необхідність досягнення виробничих цілей і реалізації відповідних інноваційних орієнтирів (впровадження нової техніки і технологій; виробництво нових товарів; виробництво нових моделей продукції, що випускається, освоєння нових видів і джерел сировини, матеріалів тощо), нормальна достатність ресурсної бази, високий або середній рівень конкурентоспроможності і особа, що ухвалює рішення є схильною до ризику. Виходячи з цього, треба реалізовувати такі напрямки інноваційного розвитку:

1) за стратегічною спрямованістю - збалансований або захищаючий;

2) за масштабами - локальний або глобальний;

3) за рівнем аналізу - оперативний або стратегічний;

4) за функціональною діяльністю - виробничий;

5) за строком реалізації - середньостроковий або короткостроковий;

6) за сферою застосування - технологічний, продуктовий, ресурсний.

7) за спонукальними мотивами підприємства-інноватора і споживача інновацій - ефект чорного кола.

Тобто, відповідно до попереднього вибору варіантів можливими напрямками інноваційного розвитку за сферою їх застосування є виробничі.

Оцінка ефективності реалізації варіантів інноваційного розвитку з позицій споживачів

На прикладі магазину "Motor-jeans", що розміщений в м. Суми, оцінюємо ефективність реалізації продуктових напрямків інноваційного розвитку (табл 3.3) інноваційної продукції з позицій споживачів - нових жіночих курток торгової марки Motor-jeans і торгової марки Broadway.

Оцінку виконуємо на основі розрахунку показника споживацької привабливості продуктового напрямку інноваційного розвитку, який розраховується як добуток показника, що враховує співвідношення ціни споживання інноваційної продукції і середньої ціни існуючої на ринку продукції, та показника, що враховує оцінку вигоди, отриману споживачем при використанні інноваційної продукції

К_сп = К_ц · К_в, [3.1]

де Ксп - показник споживацької привабливості продуктового напрямку інноваційного розвитку;

Кц - показник, що враховує співвідношення ціни споживання нової або оновленої продукції (ціни товару та витрат, пов'язаних його експлуатацією - на транспортування, навчання персоналу, сплату податків, страхові внески, пальне, енергію) і середньої ціни існуючої на ринку продукції;

Кв - показник, що враховує оцінку вигод, отриманих споживачем при використанні інноваційної продукції (соціальні, техніко-економічні, сервісні вигоди).

Для розрахунку Кц використовуємо формулу 3.2

[3.2]

де Ці - ціна інноваційної продукції і, грн.;

Цmin - мінімальна з цін на інноваційну або існуючу на ринку продукцію (мінімальна з цін на різні варіанти інноваційної продукції), грн.

Попередній вибір варіанта при розрахунку Кц відбувається у такій послідовності:

1 Визначається середнє значення ціни існуючої на ринку продукції, що виконує подібні функції і/або має схожі властивості.

2 Порівнюється кожне значення ціни на інноваційну продукцію для різних продуктивних напрямків інноваційного розвитку з середньою на ринку і вибирається мінімальне.

3 Якщо мінімальною виявиться ціна на інноваційну продукцію за якимсь із варіантів реалізації продуктового напрямку інноваційного розвитку, то за формулою 3.2 розраховуємо Кц для кожного з напрямків. Оптимальним вважається варіант, для якого Кц = 1.

4 Якщо мінімальним виявиться середнє значення продукції, що існує на ринку, то за ціновим параметром кожен з варіантів випуску інноваційної продукції буде програвати, бо є велика ймовірність придбання споживачем більш дешевої існуючої продукції. Але в такому випадку значну роль відіграватиме значення коефіцієнта оцінки вигод, які отримає споживач при використанні інноваційної продукції.

Для розрахунку Кц (показника, що враховує співвідношення ціни споживання нової або оновленої продукції і середньої ціни існуючої на ринку продукції) визначимо середнє значення ціни існуючої на ринку продукції, що виконує подібні функції і/або має подібні властивості. Так, середнє значення ціни на нові куртки по м. Суми становить Цсер = 500 грн.

Для інноваційної продукції:

1) Куртка «Motor-jeans» Ц1 = 560 грн;

2) Куртка «Broadway» Ц2 = 440 грн;

Порівнюючи встановлену ціну з середньою ціною на ринку, виявляється, що для курток «Motor-jeans» мінімальною є середня ринкова ціна, а для курток «Broadway» - на інноваційну продукцію. Тому, за ціновим параметром перший вид курток програє. За формулою 3.2 обчислюємо

Тобто, за ціновими параметрами пріоритетним є куртки «Broadway».

Розрахуємо показник Кв, що враховує оцінку вигод, отриманих споживачем при використанні інноваційної продукції двох моделей, використовуючи формули 3.3 і 3.4 Набір оцінних парламентів вигод, подано у табл. 3.4.

[3.3]

[3.4]

де - j-й показник вигод (j = 1, 2, 3 …, k) інноваційного товару (і = 1, 2, 3, …,1);

максимальне значення j-го показника вигод товару з усіх, що порівнюються (між альтернативними і інноваційними продуктами);

мінімальне значення j-го показника вигод товару з усіх, що порівнюються (між альтернативними і інноваційними продуктами);

коефіцієнт вагомості (значущість) показника вигод j (сума коефіцієнтів вагомості всіх показників =дорівнює 1).

Формула 3.3 використовується, якщо кращому значенню показника вигод відповідає менше значення (тобто збільшенню вигод відповідає зменшення його одиничного показника, наприклад, показника фізичної завантаженості споживача при використанні інноваційної продукції), а формула 3.4 - якщо кращому значенню показника вигод відповідає більше значення (тобто збільшенню вигод відповідає збільшення його одиничного показника, наприклад, величини вільного часу, отриманого в результаті використання інноваційної продукції, надійності, естетичності, екологічності продукції та ін.).

Таблиця 3.4 - Оцінні параметри нових курток

Фактори	Інноваційна продукція
	Тенденції	«Motor-jeans»	«Broadway»
Вміст силіконового матеріалу, %	max	80	50
Багатство асортименту, кількість моделей	max	15	12
Ціна (грн)	min	560	440
Кольорова гамма, кількість кольорів	max	7	5
Актуальність, балів	max	5	5
Практичність, балів	max	5	4
Збереження форми і якості куртки після її прання, балів	max	5	5

Розраховані значення показників оцінки вигод кожного з інноваційних товарів порівнюємо між собою, і товар, для якого Кв набуває максимального значення, вважається найбільш вигідним з точки зору задоволення потреб споживачів. Ідеальною є умова, коли Кв = 1 (тобто за всіма показниками вигод, що оцінюються, даний інноваційний товар максимально задовольняє потреби і забезпечує вигоди споживачів при його використанні).

Коефіцієнти вагомості одиничних показників вигод обчислюємо експертним шляхом, застосовуючи метод парних порівнянь (табл. 3.5). Експертами були керівники структурних підрозділів, якім необхідно було заповнити оцінні таблиці (табл. 3.5).

Таблиця 3.5 - Оцінка вагомості параметрів нових курток

	Вміст силіконового матеріалу	Багатство асортименту	Ціна	Кольорова гамма	Актуальність	Практичність	Збереження форми і якості куртки після її прання	Сума	Вагомість
Вміст силіконового матеріалу		1	1	1	0	1	0	4	0,19
Багатство асортименту	0		1	1	1	1	0	4	0,19
Ціна	0	0		1	1	1	0	3	0,14
Кольорова гамма	0	0	0		1	0	0	1	0,05
Актуальність	1	0	0	0		0	0	1	0,05
Практичність	0	0	0	1	1		0	2	0,1
Збереження форми і якості куртки після її прання, балів	1	1	1	1	1	1		6	0,28
Всього								21	1

К₀₁ = 0,19*(1-(80/80)) + 0,19*(1-(15/15)) + 0,14*(1-(440/560)) + 0,05*(1-(7/7)) + 0,05*(1-(5/5)) + 0,1*(1-(5/5)) + 0,28*(1-(5/5)) = 0 + 0 + 0,0294 + 0 + 0 + 0 + 0 = 0,0294

К₀₂ = 0,19* (1-(50/80)) + 0,19*(1-(12/15)) + 0,14*(1-(440/440)) + 0,05*(1-(5/7) + 0,05*(1-(5/5)) + 0,1*(1-(4/5)) + 0,28*(1-(5/5)) = 0,07125 + 0,038 + 0 + 0,0145 + 0 + 0,02 + 0 = 0,14375

За формулою 3.1 розраховуємо показник споживацької привабливості К_сп, який дозволяє оцінити споживацьку привабливість кожного варіанта інноваційної продукції споживачів.

К_сп1 = 0, 79 · 0,0294 = 0,023226,

К_сп2 = 1 · 0,14375 = 0,14375.

Як бачимо значення показник Ксп1 свідчить про те, що всі напрямки належать до області незадовільної споживацької привабливості, умов для реалізації даних напрямків практично не має. Споживачі не зацікавлені у придбанні інноваційної продукції через надто значну невідповідність їх потребам. А показник Ксп2 = 0,14375, отже умов для реалізації також практично немає. Споживачі не зацікавлені у придбанні інноваційної продукції через надто значну невідповідність їх потребам. Але, враховуючи, що Ксп2 > Ксп1 більш пріоритетним є куртки Broadway. Однак, як бачимо, потрібно продовжувати пошук нових напрямків розвитку, які б більш відповідали запитам споживачів.

Таблиця 3.6 - Таблиця ухвалення рішень щодо вибору продуктових напрямків інноваційного розвитку з позицій споживача

Значення показника споживацької привабливості	Висновок щодо вибору продуктових напрямків інноваційного розвитку з позицій споживача
1	2
Ксп = 0	Реалізувати неможна. Інноваційна продукція не збільшує вигоди споживачів, не відповідає їх потребам і не буде користуватися попитом на ринку.
0 < Ксп ? 0,25	Умов для реалізації напрямку практично не має. Споживачі не зацікавлені у придбання інноваційної продукції через надто значну невідповідність їх потребам.
0,25 < Ксп < 0,5	Умов для реалізації напрямку майже не має. Споживачі фактично не зацікавлені у придбанні інноваційної продукції через надто значну невідповідність їх потребам.
1	2
0,5 ? Ксп < 0,75	Є на значні умови для реалізації напрямку. Споживачі незначною мірою зацікавлені у придбанні інноваційної продукції, яка де що збільшує їх вигоди і частково відповідає потребам.
0,75 ? Ксп < 1	Є незначні умови для реалізації напрямку. Споживачі зацікавлені у придбанні інноваційної продукції, яка значно збільшує їх вигоди достатньо повно відповідає потребам.
Ксп = 1	Є всі умови для реалізації напрямку. Повна відповідність потребам споживачів у придбання максимально вигідної продукції при мінімальній ціні.

Для подальшого розгляду беруть варіанти, значення показників Ксп яких належать до області відмінної споживацької привабливості, як мінімум, до області нормальної споживацької привабливості.

Рисунок 3.1 - шкала значень показника споживацької привабливості

Таким чином, за ціновим параметром куртки Motor-jeans програють курткам Broadway і навіть середній ринковій ціні курток, а за показником вигод куртки Motor-jeans і Broadway мають однакову значущість, бо за 2 показниками із 4 даниі куртки мають максимальні оцінки.

Можна зробити висновок, що двом компаніям необхідно переглянути напрямки інноваційного розвитку, звернути увагу на потреби та запити споживачів, проаналізувати недоліки інноваційних товарів та ліквідувати їх, або змінити пріоритети та почати пошук нових напрямків інноваційного розвитку.

3.3 Економічне обґрунтування проектів інноваційного розвитку

Для перспективних проектів інноваційного розвитку виконаємо економічне обґрунтування їх впровадження і реалізації.

СПДФО «Моtor-jeans» планує впроваджувати у виробництво два інноваційні проекти з реалізації нових видів продукції: 1) силіконові куртки «Моtor-jeans»; 2) силіконові куртки-пальто «Моtor-jeans». Економічно обґрунтуємо зазначені проекти та існуючий проект: куртки на синтипонові «Моtor-jeans». Вихідні дані наведені в табл. 4.3.1. За ставку дисконтування візьмемо 29%.

Таблиця 3.7 - Вихідні дані

Сценарій розвитку подій	Імовірність (P)	Грошовий потік за роками, грн.
		1	2	3	4	5	6
Песимістичний	0,4	-10000	3000	6500	6000	5800	4500
		-18000	7000	8500	7800	7000	6300
		-21000	8500	9300	9000	8200	7900
Нормальний	0,3	-22000	6500	13300	12500	11800	10200
		-29000	11000	15500	14200	12100	11500
		-33000	16000	21500	19700	16400	14200
Оптимістичний	0,3	-27000	8300	16400	18000	17300	16000
		-35000	16500	18900	17000	16200	15100
		-40000	19500	20100	19800	19000	18800

Економічне обґрунтування проектів інноваційного розвитку ґрунтується на розрахунку таких показників: чистого зведеного прибутку (NPV), індексу рентабельності (PI), періоду окупності (PP) внутрішньої норми доходності (IRR). Для вибору найбільш прийнятного проекту критеріями оцінки є оптимізація середньозважених за ймовірностями різних сценаріїв розвитку подій (як мінімум: песимістичного, нормального або найбільш імовірного, оптимістичного) цих показників, для яких оптимальними є: максимальні значення NPV, PI, мінімальне значення PP і перевищення IRR ставки дисконтування.

1) Розрахуємо вище перелічені показники для нормального сценарію розвитку подій (див. табл. 3.8).

Таблиця 3.8 - Дисконтовані доходи та витрати, тис.грн.

	Куртки силіконові	Силіконові куртки-пальто	Куртки на синтипоні
	песимістичний сценарій	нормальний сценарій	оптимістичний сценарій	песимістичний сценарій	нормальний сценарій	оптимістичний сценарій	песимістичний сценарій	нормальний сценарій	оптимістичний сценарій
1	-7751,9	-17054,3	-27131,8	-13953,5	-22480,6	-27131,8	-16279,07	-25581,4	-31007,8
2	1764,7	3823,5	9705,9	4117,6	6470,6	9705,9	5000	9411,8	11470,6
3	3023,3	6186	8790,7	3953,5	7209,3	8790,7	4325,6	10000	9348,8
4	2166,06	4512,6	6137,8	2815,9	5126,4	6137,2	3249	7111,9	7148
5	1624,6	3305,3	4537,8	1960,8	3389,5	4537,8	2296,9	4593,8	5322,1
6	978,3	2217,4	3282,6	1369,6	2500	3282,6	1717,4	3086,9	3978,3

NPV = + + + + - = 2990,5(грн),

NPV = + + + + - = 2165,5 (грн),

NPV = + + + + - = 8623 (грн);

PP = + (3 - 1) = 4,14 (років),

PP = + (3 - 1) = 4,2 (років),

PP = + (3 - 1) = 3,6 (років);

PI = = 1,18,

PI = = 1,09,

PI = =1,34.

Для розрахунку значення IRR методом підбору знайдемо таку ставку дисконтування, при якій показник NPV буде набувати від'ємного значення. Візьмемо ставку 70%.

NPV = 2249,1 + 2707,1 + 1488 + 830,99 + 422,5 - 12941,2= - 5243,51 (тис.грн);

IRR = 29 + * (70 - 29) = 43,9%.

NPV = 3806,2 + 3154,9 + 1690,5 + 852,1 + 476,4 - 17058,8 = - 7078,7(тис.грн);

IRR = 29 + * (70 - 29) = 61,8%.

NPV = 5536,3 + 4376,1 + 2345,2 + 1154,9 + 588,2 - 19411,8 = - 5411(тис.грн);

IRR = 29 + * (70 - 29) = 54,2%;

2) Розрахуємо вище перелічені показники для песимістичного сценарію розвитку подій (див. табл. 3.2):

NPV = 1764,7+3023,3+2166,06+1624,6+978,3-7751,9 = 1805,06 (тис.грн),

NPV = 4117,6+3953,5+2815,9+1960,8+1369,6-13953,5 = 263,9 (тис.грн),

NPV = 5000+4325,6+3249+2296,9+1717,4-16279,07 = 309,83(тис.грн);

PP = + (4 - 1) = 4,4 (років),

PP = + (5 - 1) = 5,6 (років);

PP = + (6 - 1) = 5,8 (років).

PI = = 1,23,

PI = = 1,02,

PI = = 1,02.

Для розрахунку значення IRR методом підбору знайдемо таку ставку дисконтування, при якій показник NPV буде набувати від'ємного значення. Візьмемо ставку 70%.

NPV = 1038,06+1323,02+714,3+408,45+186,4-5882,4 = -2212,17(тис.грн);

IRR = 29 + * (70 - 29) = 47,42%.

NPV = 2422,15+1730,1+928,6+492,9+260,98-10588,2 = -4753,47 (тис.грн);

IRR = 29 + * (70 - 29) = 31,2%;

NPV = 2941,2+1892,9+1071,4+577,5+327,26-12352,9 = -5542,64 (тис.грн);

IRR = 29 + * (70 - 29) = 50,73%;

3) Розрахуємо такі самі показники для оптимістичного сценарію розвитку подій (див. табл. 3.2):

NPV = 4882,35+7627,9+6498,2+4845,94+3478,3-20930,23 = 6402,46 (тис.грн),

NPV = 9705,9+8790,7+6137,2+4537,8+3282,6-27131,8 = 5322,4 (тис.грн),

NPV = 11470,6+9348,8+7148+5322,1+3978,3-31007,8 = 6260 (тис.грн),

PP = + (4 - 1) = 4,3 (років),

PP = + (5 - 1) = 4,6 (років),

PP = + (6 - 1) = 4,4 (років).

PI = = 1,3,

PI = = 1,2,

PI = = 1,2.

NPV = 2871,9+3338+2142,9+1218,3+662,8-15882,4 =- 5948,5 (тис.грн);

IRR = 29 + * (70 - 29) = 50,32%.

NPV = 5709,3+3846,9+2023,8+1140,9+625,6-20588,2 = - 7241,7 (тис.грн);

IRR = 29 + * (70 - 29) = 46,22%.

NPV = 6747,4+4091,2+2357,4+1338+778,8-23529,4 = - 8216,6 (тис.грн);

IRR = 29 + * (70 - 29) = 46,63%.

Імовірність розвитку подій за різними сценаріями дорівнює:

1) песимістичний сценарій передбачає глибокий і незначний спад (р=0,4);

2) нормальний - стабільний стан (р=0,3);

3) оптимістичний - незначний і потужний підйом (р=0,3).

Таблиця 3.9 - Середньозважені за ймовірностями різних сценаріїв розвитку подій показники NPV, PI, PP, IRR

Сценарій розвитку Подій	Імовірність (Р)	NPV, тис.грн	PI, %	PP, років	IRR, %
		1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
Песимістич-ний	0,4	1805,06	263,9	309,83	123	102	102	4,4	5,6	5,8	47,42	31,2	50,73
Нормальний	0,3	2990,5	2165,5	8623	118	109	134	4,14	4,2	3,6	43,9	61,8	54,2
Оптимістич-ний	0,3	6402,46	5322,4	6260	130	120	120	4,3	4,6	4,4	50,32	46,22	46,63
Середньозва-жені значення за ймовірностя-ми		3539,9	2351,9	4588,8	123,6	109,5	117	4,3	4,88	4,72	47,2	44,9	50,5

Таким чином, за значеннями середньозважених оцінок показників NPV, найкращим є проект, що вже реалізується, а саме синтипонові «Моtor-jeans»; за значеннями середньозважених оцінок показників PI найкращим є інноваційний проект з виробництва і реалізації нового виду продукції - курток «Motor-jeans»; за значеннями середньозважених оцінок показників PP - знову ж таки куртки «Motor-jeans»; за значеннями середньозважених оцінок показників IRR кращим є вже існуючий проект, що реалізується: куртки синтипонові «Моtor-jeans» (табл. 3.9). Отже, зробимо висновок, що з трьох проектів (2-х інноваційних і 1-го існуючого) кращими є 1-й і 2-й, тобто новий проект - силіконові куртки та вже існуючий проект - синтипонові куртки. Що стосується реалізації нових курток-пальто, то ні за якими з обчислених параметрів вони не є кращими.

Висновки

Навколишній економічний світ представлений величезною кількістю операцій, здійснюваних людьми в процесі своєї діяльності. Діяльність людини, у міру розвитку прогресу, має тенденцію все більше і більше збільшувати свою економічну складову. Основною тенденцією сучасного економічного процесу є прагнення до глобалізації. Глобалізація економіки, стираючи кордони між державами при формуванні глобальних ринкових відносин, висуває нові вимоги до розвитку економічних суб'єктів як безпосередньо країн, так і окремих регіонів. Розвиток сучасного економічного процесу супроводжується проявом наступних факторів: фінансових, виражених у концентрації капіталу; політичних, виражених у прозорості кордонів як лібералізації міжнародних відносин у цілому; правових, виражених у виді норм, регульованих Всесвітньою торговою організацією; виробничих, виражених у зрослих виробничих можливостях, які перевершують не тільки регіональні, але і національні ринки; маркетингових, виражених у нових формах формування потреб, соціально-психологічних, виражених в ослабленні ролі традицій, національних особливостей бізнесу, підвищенні мобільності людей.

Сучасні економічні процеси відрізняються розвитком інфраструктури обміну і взаємодії, тобто підсилюються процеси обміну між підприємствами, регіонами, державами не тільки у вигляді руху товарів і фінансів, але й у вигляді передачі технологій, об'єктів інтелектуальної власності, інтеграції виробничих факторів.

Зазначені процеси в економіці приводять до відсутності достовірних описів реальної економічної картини світу через складність і багатогранність відносин, які виникають у результаті економічної діяльності. Складність економіки доповнюється тим, що багато неекономічних процесів мають або економічне значення, або економічні наслідки. Однак необхідність в економічному знанні настільки велика, що суспільство змушене використовувати моделі економіки, які не завжди точно описують реальні процеси.

Отже, зазначені підходи до ціноутворення на нововведення можна використовувати й для реалізації антимонопольного законодавства стосовно виробників нової продукції. Вони допоможуть по-особливому ставитися до монополістів цього виду. Регулювання цін на вироблену продукцію має бути обґрунтоване зазначеними підходами. До них не можна застосовувати таких самих санкцій, як до підприємств, що виробляють морально застарілу продукцію.

Перелік використаних джерел

1. Запоточний І.В., Захарченко В.І. Державне регулювання регіональної економіки.- Харків: Одісей.- 2003. - 592 с.

2. Захарченко В.И. Экономический механизм процесса нововведений Одесса: ИРЭНТиТ.- 1999. - 200 с.

3. Захарченко В.И., Побережец О.В., Ясин Д.М. Комплексная оценка эффективности внедрения инновации // Економіка та держава. - Київ. - 2004. - № 11. - 324 c.

4. Масленников Е.И. Выбор оптимальной конкурентной стратегии // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. Наук. Пр. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2003. - 200 c.

5. Робоча програма та методичні вказівки до виконання практичних роьіт та курсової роботи з дисципліни «Управління інноваційним розвитком» / Укладач О.А. Біловодська.-Суми: Вид-во СумДу, 206.-115 с.

6. http://www.rusnauka.com/NIO_2007/Economics/18734.doc.htm

7. http://www.src-master.ru/article109.html