Вдосконалення управління підприємством повинно здійснюватись за певними напрямами. Основні напрями вдосконалення управління підприємствами:

- вдосконалення структури управління виробництвом;

- поліпшення управління виробничими ресурсами;

- вдосконалення управління науково - технічним прогресом і якістю продукції;

- поліпшення системи планування як основної ланки управління підприємством.

Для створення системи управління собівартістю повинні бути чітко визначені такі поняття, як об'єкт управління, суб'єкт управління, функціональні зв'язки системи, носії певних функцій, терміни реалізації цих функції та встановлення відповідальності за їх використання. Враховуючи роль та економічну природу показників собівартості, стає зрозуміло, що всі перераховані параметри даної системи управління будуть індивідуальні на кожному ієрархічному рівні. При цьому на кожному ієрархічному рівні будуть свої завдання , які реалізуються самою системою. Цілі першого порядку - це цілі фінансово-господарського рівні, другого порядку - міністерств, третього - об'єднань, четвертого та п'ятого підприємств, цехів, шостого та сьомого - цехів, бригад, робочих місць, технічних та економічних служб підприємства

Таким чином, управління собівартістю представляє собою багатогалузеву систему, для якої необхідною є участь та взаємодія усіх виробничих підрозділів та служб підприємства.

Отже, на нашу думку, управління собівартістю це насамперед, контроль, своєчасне виявлення, його причин та винуватців, а також давати їм об'єктивну оцінку, що направлено на зниження витрат на утримання та експлуатацію обладнання , його ремонт, економію матеріальних ресурсів, економію палива та енергії, зниження витрат на реалізацію та збереження. Таким чином, управлінням собівартістю та обліком витрат визначаються результати діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому, оцінюється й аналізується виконання планових завдань на зниження собівартості і підвищення ефективності виробництва.

Розділ 2 . Дослідження собівартості продукції ВАТ«Іскра» за 2004-2006рр.

2.1 Економічний аналіз витрат підприємства

Відкрите акціонерне товариство ВАТ «Іскра» - єдина в Україні потужна світлотехнічна компанія, яка має повний завершальний технологічний цикл виробництва - від наукових розробок до випуску компонентів та готової продукції. У 2002 р. ВАТ «Іскра» увійшло до десятки найпотужніших підприємств Європи світлотехнічної галузі. Товариство постійно розвиває науково-дослідний та виробничо-технічний потенціал - вдосконалює існуючі технології , вкладає значні кошти в модернізацію та розвиток виробництва, розробляє нові джерела світла.

Відкрите акціонерне товариство «Іскра» було утворене 31 січня 1994 року на базі невеликих лампових заводів фірм «Осрам» і «Філіпс», до складу якого увійшли : Львівський електроламповий завод, Львівський завод низьковольтних електроламп, Турківський світлотехнічний завод, спеціалізоване конструкторське бюро джерел світла.

Форма власності у ВАТ «Іскра» - колективна. Метою діяльності підприємства є одержання прибутку від здійснення науково-дослідної та впроваджуваної діяльності, виробництво продукції і надання послуг, продажу готової продукції , ведення зовнішньоекономічної діяльності. Майно підприємства складають основні фонди та оборотні кошти та інші цінності , вартість яких відображена в балансі. Джерелами формування майна є прибуток від діяльності, доходи від цінних паперів, кредити банків, капітальні вкладення та дотації з бюджетів та статутний фонд підприємства який становить 471,0 тис.грн.

Для оцінки діяльності підприємства насамперед вивчають обсяги виробництва та реалізації продукції, які відображені в аналітичній таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Обсяги виробництва та реалізації продукції ВАТ «Іскра» за 2004-2006 рр.(тис.грн.)

Показники	Роки	Відхилення 2006 року
	2004	2005	2006	до 2004 року	до 2005 року
Обсяг товарної продукції в оптових цінах, тис.грн.	22475,7	29226,6	48956,7	26481,0	19730,1
Обсяг виробництва в натуральному вимірі, тис.шт.	285040,0	350100,0	410390,0	125350,0	60290,0
Обсяг реалізованої продукції в оптових цінах, тис.грн.	22269,0	28931,1	47812,2	25543,2	18881,1

Як видно з таблиці 2.1, обсяги виробництва у 2006 році порівняно з 2005 роком на 60290,0 тис.шт., або 17,2%, а порівняно з 2004 роком на 125350,0 тис.шт., тобто на 44,0% та становили 410390,0 тис.шт. При цьому обсяги товарної продукції зросли на 26481,0 тис.грн. у порівнянні з 2004 роком та на 19730,1 тис.грн. тобто на 67,5% у порівнянні з 2005 роком. Таким чином обсяги реалізованої продукції теж зросли порівняно з 2004 роком на 25543,2 тис.грн. та 2005 роком на 18881,1 тис.грн., або 65,3%.

Ринкова економіка приводить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена у підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити дослідження руху фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності та оцінювати економічний потенціал підприємства. Стабільність фінансового стану залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. Економічний аналіз та його аналіз відображено в аналітичній таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Економічний потенціал ВАТ «Іскра» за 2004-2006рр. (тис. грн..)

Показники	Роки	Відхилення 2006 року
	2004	2005	2006	до 2004 року	до 2005 року
Основні засоби (середні), тис.грн.	17619,1	21542,7	21640,5	4021,4	97,8
Оборотні кошти (середні), тис.грн.	11940,8	13763,2	17360,0	5419,2	3596,8
Разом активів	34963,4	41421,1	44867,9	9904,5	3446,8
Фонд оплати праці, тис.грн.	1311,6	1352,4	1822,8	511,2	470,4
Всього ресурсів	36275,0	42773,5	46690,7	10415,7	3917,2

Дані таблиці 2.2 свідчать про те, що ресурси підприємства у 2006 році зросли на 10415,7 тис.грн. у порівнянні з 2004 роком за рахунок збільшення активів на 9904,5 тис.грн. та фонду оплати праці на 511,2 тис.грн. При цьому активи зросли за рахунок збільшення основних засобів на 4021,4 тис.грн. та оборотних коштів на 5419,2 тис.грн. У порівнянні з 2005 роком ресурси зросли на 3917,2 тис грн. за рахунок збільшення активів на 3446,8 тис. грн. та фонду оплати праці на 470,4 тис.грн. Активи зросли за рахунок зростання оборотних коштів на 3596,8 тис.грн. та основних засобів на 97,8 тис. грн..

Будь-яка діяльність господарюючого суб'єкта пов'язана з витратами матеріально-речових, трудових та інших ресурсів, цінність яких визначається на ринку.

В системі управління підприємством головним об'єктом є процес управління витратами господарської діяльності в цілому та в розрізі їх видів, цілей, періодів виконання. Згідно з НП(с)БО 16 «Витрати» під витратами розуміють зменшення економічної вигоди внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу, якщо вони можуть бути достовірно оцінені.

Мета аналізу витрат діяльності підприємства полягає в інформаційному забезпеченні та оцінці досягнутих результатів їх оптимізації та обґрунтуванні управлінських рішень, щодо подальшої раціоналізації. Склад витрат підприємства та їх динаміку можна подати в аналітичній таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Склад витрат ВАТ «Іскра» за 2004-2006 рр.(тис.грн.)

Показники	Роки	Відхилення 2006 р. (+,-)
	2004	2005	2006	від 2004 року	від 2005 року
				тис. грн.	%	тис. грн.	%
Собівартість продукції	15381,0	16910,6	32361,3	16980,3	в 2,1	15450,7	91,4
Адміністративні витрати	3006,6	4469,7	5362,8	2356,2	78,4	893,1	19,9
Витрати на збут	962,3	978,0	1173,6	211,3	22,0	195,6	20,0
Інші операційні витрати	3653,4	6587,0	7858,1	4204,7	в 2,2	1271,1	19,1
Разом операційних витрат	23003,3	28945,3	46755,8	23752,5	в 2,0	17810,5	61,5
Не операційні витрати, в т.ч. - участь в капіталі - фінансові -інші	1268,0 - 1268,0 -	830,9 - 825,5 5,4	1859,2 - 1825,5 33,7	591,2 - 557,5 5,4	47,0 - 44,0 -	1028,3 - 1000,0 28,3	в2,2 - в2,2 -
Разом витрат звичайної діяльності	24271,3	29776,2	48615,0	24343,7	в 2,0	18838,8	63,3
Податок з прибутку	457,5	1213,8	1560,0	1102,5	в 3,4	346,2	28,5
ПДВ	2491,2	3758,3	5144,6	2653,4	в 2,1	1386,3	36,9
Надзвичайні витрати	-	-	-	-	-	-	-
Разом витрат	27220,0	34748,3	55319,6	28099,6	в 2,0	20571,3	59,2

Як видно з таблиці 2.3, витрати підприємства зросли у 2,0 рази у 2006 році в порівнянні з 2004 роком та становили 55319,6 тис.грн. та на 52,9% у порівнянні з 2005 роком Вони зросли за рахунок збільшення операційних витрат 23752,5 тис грн. або у 2,0 рази у 2004 році та на 17810,5 тис.грн або 61,5% порівняно з 2005 роком, тобто собівартості продукції на 16980,3 тис.грн., або 2,1 %, адміністративно-управлінських витрат на 893,1 тис. грн., або 19,9%, витрат на збут на 195,6 тис грн., або на 20,0% порівняно з 2004 роком. Неопераційні витрати головним чином, складаються з фінансових витрат. Їх сума у 2006 році становить 1825,5 тис. грн., що на 1000,0 тис.грн більше у порівнянні з попереднім роком, та 557,5 тис.грн. більше, ніж у 2004 році. При цьому не операційні витрати формуються також за рахунок інших витрат, які у 2006 році зросли на 346,2 тис.грн у порівнянні з 2005 роком та на 1102,5 тис.грн у порівнянні з 2004 роком та становили 1560,0 тис.грн.. Отже, ВАТ «Іскра» має усі передбачені стандартами види витрат, серед яких найбільшу частку займає собівартість виготовленої продукції.

Структуру витрат ВАТ «Іскра» зображено в аналітичній таблиці 2.4. Дані таблиці 2.4 свідчать про те, що найбільшу питому вагу у витратах підприємства займають операційні. Їх частка у 2004 році становила 84,5%, у 2005 році - 83,2%, у 2006 році - 84,5%. Частка неопераційних витрат у 2004 році дорівнювала 4,7%, 2005 році - 2,3%, 2006 році - 3,4%. При цьому часта податків становила у 2004 році 10,8% від усіх витрат, у 2005 році - 14,5%, 2006 році - 12,1%. Як бачимо спостерігається зменшення витрат підприємства у 2005 році у порівнянні з 2004 роком та зростання їх у порівнянні з 2006 роком за досліджуваний період.

Таблиця 2.4 Структура витрат ВАТ «Іскра» за 2004-2006 рр. (тис.грн.)

Показники	2004 рік	2005 рік	2006 рік
	тис.грн.	%	тис.грн	%	тис.грн.	%
Операційні витрати	23003,3	84,5	28945,3	83,2	46755,8	84,5
Неопераційні витрати	1268,0	4,7	830,9	2,3	1859,2	3,4
Податки	2948,7	10,8	5072,1	14,5	6704,6	12,1
Разом витрат	27220,0	100	34748,3	100	55319,6	100

Витрати на виробництво усієї товарної продукції аналізують за економічними елементами та статтями витрат. Аналіз витрат за економічними елементами уможливлює вивчення їхнього складу, питомої ваги кожного елемента, частки живої та уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Порівнювання структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку та напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, трудомісткості і вплив технічного прогресу на структуру витрат (табл..2.5).

Дані таблиці 2.5 свідчать, що витрати зросли в 2,0 рази у порівнянні з 2004 роком за рахунок збільшення матеріальних витрат на 69,8%, амортизації основних фондів в 3,2 рази, витрат на оплату праці на 27,0%, відрахувань на соціальні заходи на 36,4% та інших витрат в 2,8 раз. Порівняно з 2005 роком витрати зросли на 61,5% за рахунок збільшення матеріальних витрат на 30,5%, амортизації основних фондів на 27,0%, витрат на оплату праці на 33,5%, відрахувань на соціальні заходи на 27,0% та інших витрат в 2,7 раз. Як бачимо найшвидшими темпами зростають інші витрати.

Таблиця 2.5. Склад витрат за економічними елементами у ВАТ «Іскра» за 2004-2006 рр. (тис. грн.)

Елементи витрат	Роки	Відхилення 2006 року
	2004	2005	2006	до 2004 року, %	до 2005 року, %
Матеріальні витрати	13259,9	17259,9	22520,1	69,8	30,5
Амортизація основних фондів	935,9	2362,3	3000,1	в 3,2	27,0
Витрати на оплату праці	1728,2	1816,1	2306,4	27,0	33,5
Відрахування на соціальні заходи	662,7	711,9	904,1	36,4	27,0
Інші витрати	6416,6	6795,1	18025,1	в 2,8	в 2,7
Усього витрат	23003,3	28945,3	46755,8	в 2,0	61,5

Структура витрат за економічними елементами відображена в аналітичній таблиці 2.6 В таблиці, найбільшу питому вагу у витратах становлять матеріальні витрати, які порівняно з 2004 роком зменшилися на 9,4 %. Значну частку становлять інші витрати, питома вага яких у 2006 році порівняно з 2004 зросла на 10,7 %, а з 2005 на 15,1 %. Питома вага витрат на оплату праці зменшилася на 2,6 % , відрахувань на соціальні заходи на 1,0 %, на амортизацію основних фондів зростає на 2,3 % у порівнянні з 2004 роком. Порівняно з 2005 роком витрати зросли на 61,5 %. Серед яких значну частку займають матеріальні витрати, частка яких зменшилися на 11,8 %, питома вага витрат на оплату праці зменшилася на 1,4 %, відрахувань на соціальні заходи на 0,6 % та амортизацію основних фондів на 1,8 %.

Таблиця 2.6 Структура витрат за економічними елементами у ВАТ «Іскра» за 2004-2006 рр. (тис.грн.)

Елементи витрат	Роки	Відхилення 2006 року
	2004, %	2005, %	2006, %	до 2004 року, %	до 2005 року, %
Матеріальні витрати	57,6	60,0	48,2	-9,4	-11,8
Амортизація основних фондів	4,1	8,2	6,4	+2,3	-1,8
Витрати на оплату праці	7,5	6,3	4,9	-2,6	-1,4
Відрахування на соціальні заходи	2,9	2,5	1,9	-1,0	-0,6
Інші витрати	27,9	23,5	38,6	+10,7	+15,1
Усього витрат	100	100	100	-	-

Головним напрямком пошуку резервів зниження собівартості є дослідження складу кожного елемента матеріальних витрат, виявлення причин зростання цих витрат і пошуків їх зменшення.

Оскільки у витратах значну питому вагу становлять матеріальні витрати, то дослідженню саме цих витрат необхідно приділити особливу увагу. В ході аналізу вивчають, які зміни відбулися в сумі матеріальних витрат та в їх питомій вазі. Структуру прямих матеріальних витрат та їх зміну можна подати в аналітичній таблиці 2.7

Таблиця 2.7. Структура прямих матеріальних витрат та їх зміна у ВАТ «Іскра» за 2004-2006рр. (тис. грн..)

Статті витрат	Роки
	2004	2005	2006
	сума	%	сума	%	сума	%
Сировина й матеріали	1231,7	9,3	1060,7	6,1	1127,3	5,0
Куплені вироби напівфабрикати	15,4	0,1	45,8	0,3	80,2	0,4
Паливо та енергія	36,1	0,2	40,4	0,2	55,7	0,2
Інші	11976,7	90,4	16113,0	93,4	21256,9	94,4
Разом прямих матеріальних витрат	13259,9	100	17259,9	100	22520,1	100

Як видно з таблиці 2.7, загальна сума прямих матеріальних витрат збільшилась. При чому найбільшу частку серед прямих витрат займають інші витрати, яка у 2004 році становила 90,4%, у 2005 році - 93,4%, у 2006 році - 94,4%. Значну частку займають витрати на сировину та матеріали, частка яких у 2004 році становила 9,3%, 2005 році - 6,1 %, 2006 році - 5,0%. Частка купованих виробів у 2004 році дорівнювала 0,1%, 2005 році - 0,3%, 2006 році - 0,4%. Частка витрат на енергію та паливо залишалася незмінною протягом досліджуваного періоду та становила 0,2% від усіх прямих матеріальних витрат.

Прямі трудові витрати в складі витрат відображаються за такими статтями, як фонд оплати праці робітників та відрахування на соціальні заходи. Структуру прямих трудових витрат та її зміну можна зобразити в аналітичній таблиці 2.8.

Таблиця 2.8. Структура прямих трудових витрат у ВАТ «Іскра» за 2004-2006рр. (тис.грн.)

Статті витрат	Роки
	2004	2005	2006
	сума	%	сума	%	сума	%
1.Фонд оплати праці	1311,6	66,4	1352,4	65,5	1822,8	66,8
- зарплата основна робітників	938,2	47,5	1015,3	49,2	1310,6	48,1
- зарплата додаткова робітників	363,2	18,4	319,3	15,4	491,1	18,0
- заохочувальні та компенсаційні виплати	10,2	0,5	17,8	0,9	21,1	0,7
2.Відрахування на соціальні заходи	662,7	33,6	711,9	34,5	904,1	33,2
Прямі трудові витрати	1974,3	100	2064,3	100	2726,9	100

За даними таблиці 2.8, сума прямих трудових витрат збільшилась протягом досліджуваного періоду. Основну частку серед прямих трудових витрат займає фонд оплати праці. Його частка у 2004 році становила 66,4%, в тому числі частка основної зарплати становила 47,5%, додаткової - 18,4%, заохочуючи та компенсаційних виплат - 0,5%. У 2005 році частка фонду оплати праці дорівнювала 65,5%, у тому числі основної зарплати 49,2%, додаткової - 15,4%, заохочувальних та компенсаційних виплат - 0,9%. У 2006 році частка фонду оплати праці становила 66,8%, у тому числі основної зарплати - 48,1%, додаткової зарплати - 18,0%, заохочувальних та компенсаційних виплат - 0,7%. Таким чином, частка відрахувань на соціальні заходи у 2004 році становила 33,6%, 2005 році - 34,5%, 2006 році - 33,2%.

До непрямих витрат відносять такі комплексні статті:

* витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

* загальновиробничі витрати;

* загальногосподарські витрати;

* позавиробничі (комерційні) витрати.

Ці витрати мають загальний характер і пов'язані з обслуговуванням виробництва та управління. При аналізі дають загальну оцінку комплексних статтей витрат. Для цього фактичні витрати за кожною статтею кошторису порівнюють з попередніми періодами і визначають відхилення: економію чи перевитрати, що зображено в таблиці 2.9.

Дані цієї таблиці свідчать про те, що сума непрямих витрат зросла у 2005 році та незначно зменшилася у 2006 році. Найбільшу питому вагу у всіх непрямих витратах становлять адміністративні витрати, які у 2004 році становили 43,1%, 2005 році - 28,7%, 2006 році 44,7%. Значну питому вагу займають також загально виробничі витрати, які становили у2004 році 22,7%, 2005 році - 32,9%, 2006 році 26,0% та загальногосподарські витрати, що становили 20,5% у 2004 році, 32,1% у 2005 році та 19,5% у 2006 році. Незначну частку займають витрати на збут у 2004 році їх частка становила 13,7%, у 2005 році - 6,3% та у 2006 році - 9,8%. Таким чином витрати на обслуговування виробництва та управління певним чином впливають на діяльність підприємства.

Таблиця 2.9 Оцінка витрат на обслуговування виробництва та управління у ВАТ «Іскра» за 2004-2006рр. (тис.грн.)

Статті витрат	Роки
	2004	2005	2006
	сума	%	сума	%	сума	%
Загальновиробничі витрати	1579,8	22,7	5123,1	32,9	3113,7	26,0
Загальногосподарські витрати	1426,4	20,5	5007,2	32,1	2335,4	19,5
Адміністративні витрати	3006,3	43,1	4469,7	28,7	5362,8	44,7
Витрати на збут	962,3	13,7	978,0	6,3	1173,6	9,8
Разом непрямих витрат	6974,8	100	15578,0	100	11985,5	100

При аналізі витрат важливе значення має фінансово економічний результат. Для цього аналізують фінансово економічний стан підприємства, який відображено в аналітичній таблиці 2.10. Дані таблиці показують, що доходи підприємства у 2004 році становлять 2836,9 тис.грн, у 2005 році - 38472,6 тис.грн, у 2006 році - 59998,2 тис.грн. Витрати у 2004 році дорівнюють 27220,0 тис.грн., у 2005 році - 33926,0 тис.грн, у 2006 році - 55319,6 тис.грн. У 2004 році валовий прибуток становив 6888,0 тис.грн, операційний - 2781,6 тис.грн, та чистий прибуток - 1119,1 тис. У 2005 році відповідно валовий прибуток становить 12020,5 тис.грн, операційний прибуток - 5750,5тис грн., загальний прибуток до оподаткування - 4938,1 тис.грн, чистий прибуток - 3721,3 тис.грн.

Таблиця 2.10 Фінансово-економічний стан ВАТ «Іскра» за 2004-2006 рр. (тис.грн.)

Показники	Роки
	2004	2005	2006
Доходи:Загальний дохід	24790,6	32689,4	5295608
Чистий дохід	1149,5	4546,6	4678,6
Інші операційні доходи	3515,9	5764,7	7520,2
Не операційні доходи	63,0	18,5	21,2
Разом доходів	28369,5	38472,6	59998,2
Витрати:Податки	2948,7	4972,1	6704,6
Собівартість	15381,0	16910,6	32361,3
Інші операційні витрати	7622,3	11212,4	14394,5
Не операційні витрати	1268,0	830,9	1859,2
Разом витрат	27220,0	33926,0	55319,6
Валовий прибуток	6888,0	12020,5	15450,9
Операційний прибуток	2781,6	5750,5	8076,6
Загальний прибуток до оподаткування	1576,6	4938,1	6238,6
Чистий прибуток	1119,1	3724,3	4678,6

У 2006 році відповідно валовий прибуток становить 15450,9 тис.грн, операційний прибуток - 8076,6 тис грн., загальний прибуток до оподаткування - 6238,6тис.грн, чистий прибуток - 4678,6 тис.грн.

Таким чином на ВАТ «Іскра» спостерігається на тільки зростання витрат від господарської діяльності , але і зростання витрат, за рахунок чого зростає чистий прибуток.

2.2 Аналіз показників собівартості

Виживання підприємства в умовах ринкової конкуренції значною мірою залежить від здатності підтримувати оптимальний рівень собівартості продукції, оскільки саме собівартість продукції є одним з основних факторів формування прибутку. Якщо за відповідний період собівартість підвищилась, то при всіх інших рівних умовах розмір прибутку за цей же період обов'язково зменшиться за рахунок цього фактора на таку ж саму величину. Від рівня собівартості продукції залежить і фінансовий стан підприємства.

Для досягнення конкурентоспроможності підприємство змушене постійно планувати зниження собівартості своєї продукції. Аналіз собівартості продукції передбачає оцінку узгодження показників у різних формах звітності, обґрунтованість планових завдань та достовірність відображення фактичних витрат виробництва. Аналіз собівартості продукції проводиться для дослідження структури витрат та їх динаміку, виявлення резервів зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції, розробку заходів щодо забезпечення ефективного управління витратами і формування собівартості продукції.

Дослідження складу і структури собівартості на виробництво необхідне для того, щоб вивчити причини зміни витрат і відшукати шляхи і джерела зниження витрат і збільшення прибутку. Окрім того, визначають та оцінюють зміни в питомій вазі кожного елемента витрат у загальній сумі витрат на виробництво, тобто вивчають структуру витрат. Детальний аналіз структури витрат на виробництво необхідний для того, щоб виявити витрати, які є найбільш значущі для підприємства або можуть стати такими в майбутньому. Склад собівартості продукції показано в аналітичній таблиці 2.11. Як видно з таблиці 2.11, повна собівартість продукції зросла на 14972,2 тис.грн, або 66,3% у порівнянні з 2004 роком, за рахунок зростання виробничої собівартості на 12404,4 тис.грн, або 66,6%, а саме за рахунок збільшення витрат на куповані товари в 5,2 рази, на паливо та енергію 54,3%, інших прямих матеріальних витрат на 77,5%, витрат на основну зарплату на 39,7%, додаткову зарплату на 35,2%, відрахувань на соціальні заходи на 36,4%, загально виробничих витрат на 97,1%, загальногосподарських на 63,7%. При цьому адміністративні витрати зросли на 78,4%, а витрати на збут на 22,0%.

Таблиця 2.11. Склад собівартості продукції у ВАТ «Іскра» за 2004-2006 рр. (тис.грн)

Статті витрат	Роки	Відхилення (+,-)
	2004	2005	2006	від 2004 року	від 2005 року
				сума	%	сума	%
1	2	3	4	5	6	7	8
Сировина й матеріали	1231,7	1060,7	1127,3	-104,4	-8,5	+66,6	+6,3
Куплені вироби напівфабрикати	15,4	45,8	80,2	+64,8	в 5,2	+34,4	+75,1
Паливо та енергія	36,1	40,4	55,7	+19,6	+54,3	+15,3	+37,9
Інші	11976,7	16113,0	21256,9	9280,2	+77,5	5143,9	+31,9
Зарплата основна робітників	938,2	1015,3	1310,6	372,4	+39,7	295,3	+29,1
Зарплата додаткова робітників	363,2	319,3	491,1	127,9	+35,2	171,8	+35,8
Відрахування на соціальні заходи	662,7	711,9	904,1	+281,4	+36,4	+192,2	+27,0
Загально-виробничі витрати	1579,8	5123,1	3112,7	1532,9	+97,1	-2009,4	-39,2
Загальногосподарські витрати	1426,4	5007,2	2335,4	909,0	+63,7	-2671,8	-53,4
1	2	3	4	5	6	7	8
Виробнича собівартість	18630,2	24436,7	31034,6	12404,4	+66,6	6597,9	+27,0
Адміністративні витрати	3006,3	4469,7	5362,8	2356,5	+78,4	893,1	+20,0
Витрати на збут	962,3	978,0	1173,6	+211,3	+22,0	+195,6	+20,0
Повна собівартість	22598,8	29884,4	37571,0	14972,2	+66,3	7686,6	+25,7

Як видно з таблиці 2.11, повна собівартість продукції зросла на 14972,2 тис.грн, або 66,3% у порівнянні з 2004 роком, за рахунок зростання виробничої собівартості на 12404,4 тис.грн, або 66,6%, а саме за рахунок збільшення витрат на куповані товари в 5,2 рази, на паливо та енергію 54,3%, інших прямих матеріальних витрат на 77,5%, витрат на основну зарплату на 39,7%, додаткову зарплату на 35,2%, відрахувань на соціальні заходи на 36,4%, загально виробничих витрат на 97,1%, загальногосподарських на 63,7%. При цьому адміністративні витрати зросли на 78,4%, а витрати на збут на 22,0%. Порівняно з 2005 роком повна собівартість збільшилася на 7686,6%, або 25,7% за рахунок зростання виробничої собівартості на 6597,9 тис.грн., або 27,0%, а саме за рахунок збільшення витрат на сировину та матеріали на 6,3%, куплені вироби на 75,1%, палива та енергії 37,9%, інших витрат на 31,9%, витрат на основну зарплату на 29,1%, додаткову зарплату на 53,8%, відрахувань на соціальні заходи на 27,0%. При цьому адміністративні витрати та витрат на збут зросли на 20,0%.

Не менш важливим в аналізі собівартості продукції є визначення структури собівартості, в які відображається її питома вага. Структуру собівартості продукції відображено в аналітичні таблиці 2.12. В цій таблиці питома вага виробничої собівартості товарної продукції у 2006 році становила 82,6%, у 2005 році - 81,8%, у 2004 році - 82,4%. Тобто питома вага у 2006 році зросла на 0,8 % порівняно з 2005 роком та на 0,2% порівняно з 2004 роком.

Таблиця 2.12 Структура собівартості продукції у ВАТ «Іскра» за 2004- 2006рр. (тис.грн)

Види собівартості	Роки	Відхилення (+,-)
	2004	2005	2006	від 2004 року	від 2005 року
				сума	%	сума	%
Виробнича собівартість товарної продукції	18630,2	24436,7	31034,6	12404,4	+66,6	6597,9	+27,0
Повна собівартість товарної продукції	22598,8	29884,4	37571,0	14972,2	+66,3	7686,6	+25,7
Питома вага виробничої собівартості у повній	82,4	81,8	82,6	0,2	-	0,8	-

Таким чином виробнича структура займає більше третини від повної собівартості продукції, що є вагомим чинником формування собівартості продукції.

До одного з найважливіших показників собівартості продукції належить рівень собівартості, який відображений в аналітичній таблиці 2.12. Дані цієї таблиці дають уявлення про те, скільки витрат міститься в одній гривні товарної продукції. В таблиці відображено те, що витрати на 1 грн продукції у 2004 році становлять 7,9 коп, у 2005 році - 8,5 коп., у 2006 році - 9,2 коп. Як видно з таблиці витрати на 1 грн зросли на 1,3 грн, або 16,5% порівняно з 2004 роком та на 0,7грн., або 8,2% порівняно з 2005 роком.

Таблиця 2.13 Рівень собівартості продукції у ВАТ «Іскра» за 2004-2005 рр. (тис.грн.)

Показники	Роки	Відхилення 2006 року
	2004	2005	2006	до 2004 року	до 2005 року
				сума	%	сума	%
Повна собівартість	22598,8	29884,4	37571,0	14972,2	+66,3	7686,6	+25,7
Товарна продукція	22475,7	29226,6	48956,7	26499	2,2	19730,1	167,5
Витрати на 1 грн	1,005	1,023	0,767	-0,238	76.3	0,256	75,0

Таким чином, на ВАТ «Іскра» прослідковується не тільки збільшення загальної суми витрат на виробництво продукції, а і зниження її рівня. Якщо у 2004 році виробництво продукції було ще збитковим (з причини високої витрато ємності окремих видів продукції), то у 2006 році досягнуло зниження рівня витрат до 0,767 гривні, а це означає, що ціни на продукцію значно перевищують собівартість.

2.3 Оцінка впливу чинників на формування собівартості продукції

У сучасних умовах фінансовий стан та загальний успіх підприємства у конкурентній боротьбі значною мірою залежить від можливості підприємства мати витрати не більше середньогалузевого рівня та забезпечувати їх поступове зниження. Собівартість продукції є одним з найважливіших показників, який комплексно характеризує якісні зміни в техніці, технології, організації праці та виробництва, що відбуваються на підприємстві. Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи.

Зниження собівартості продукції може здійснюватися внаслідок скорочення :

1) витрат уречевленої праці, що може бути досягнуто поліпшенням використання засобів та предметів праці;

2) затрат живої праці, що можуть бути скорочені за умови зростання продуктивності праці;

3) адміністративно управлінських витрат, зниження яких досягається розумною економією.

Можливості зниження витрат виробництва розглядаються та досліджуються за двома напрямками : за джерелами та за факторами.

Як джерела розуміють витрати, за рахунок яких можуть бути зниженні витрати. Головними джерелами зниження витрат є :

- зниження витрат сировини, матеріалів, палива, енергії на одиницю продукції;

- зменшення розміру амортизаційних відрахувань на одиницю виробу;

- зменшення витрат заробітної плати на одиницю продукції;

- зменшення накладних ( управлінських ) витрат;

- ліквідація непродуктивних витрат.

Під факторами розуміють технічні, економічні та організаційні причини у виробничо-господарській діяльності підприємства, наслідком якої є зміна абсолютного обсягу чи рівня витрат на виробництво одиниці продукції. За допомогою економічних розрахунків визначається кількісна оцінка впливу різних факторів на зміни рівня витрат.

Чинники, що впливають на собівартість продукції, поділяють на зовнішні (позавиробничі) та внутрішньовиробничі. До позавиробничих факторів належать ті, що не залежать від якості роботи певного підприємства : ціни на матеріальні ресурси, транспортні тарифи, відрахування, податки, мита, % по кредитах та ін. Підприємству слід враховувати вплив позавиробничих факторів. Хоч впливати на їх величину воно не в змозі. Основними внутрішньовиробничими чинниками зниження собівартості продукції є такі:

1. Підвищення технічного рівня виробництва, тобто впровадження нової прогресивної технології, підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів, краще використання сировини та матеріалів і застосування нових їх видів, підвищення якості продукції та удосконалення технічних характеристик виробів.

2. Вдосконалення організації виробництва і праці, тобто поліпшення організації та обслуговування виробництва удосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього, поліпшення організації праці, матеріально-технічного забезпечення, скорочення транспортних витрат.

3. Зміни структури та обсягу продукції, зумовлює скорочення витрат у результаті зростання обсягу виробництва, вплив зміни обсягу продукції на зміну величини умовно-постійних витрат, вплив зміни об'єму продукції на зміну величини амортизаційних відрахувань, зміна структури продукції, зміна розміщення виробництва, поліпшення якості продукції.

4. Поліпшення використання природних ресурсів, тобто зміна структури і якості природної сировини, зміна продуктивності родовищ природної сировини, зміна об'ємів підготовчих робіт при добуванні природної сировини, зміна способів видобутку природної сировини.

5. Розвиток виробництва: введення і освоєння нових підприємств і виробництв, підготовка та освоєння виробництва на діючих підприємствах.

На підприємстві перелік факторів змінюється та заповнюється з урахуванням специфіки та умов виробництва. Використання всіх джерел та факторів зниження витрат виробництва передбачається програмою підвищення ефективності виробництва. У ній відображаються резерви зниження собівартості. Суму економії, яка має бути одержана в результаті впровадження заходів, включають до планової собівартості.

Аналіз чинників, що впливають на зниження собівартості продукції проводять за наступною методикою:

1. Вивчають зростання технічного рівня виробництва. Для цього розраховують:

1.1 Економію від зниження матеріальних витрат, (Ем):

Ем =(НоУо- Н1 У1)*К1, (2.1)

де Но, Н1 - норма ви трат виробництва, матеріалів палива на одиницю продукції до та після здійснення заходів;

УО , У1 - ціна натуральної одиниці сировини, матеріалу до та після здійснення заходів;

К1 - кількість одиниць продукції.

1.2 Економію заробітної плати з відрахуванням на соціальне страхування від зниження трудомісткості виробництва одиниці продукції, (Ез):

Ез=[(ТвЧв-ТІЧІ) * (1+В/100) *(1+Г/100)] *КІ , (2.2)

де Т0,Т1- трудомісткість виробництва одиниці продукції в нормо/годинах до та після здійснення заходів

Ч0, Ч1- погодинна тарифна ставка робітника відповідно до та після впровадження заходів;

В - середній % додаткової заробітної плати;

Г - % відрахувань на соціальне страхування;

К1 - кількість продукції.

2.Удосконалення організації виробництва, де розраховують:

2.1 Економію собівартості продукції від впровадження заходів щодо спеціалізації та кооперування, (Ее):

Ее=(С*Ц)*Кн, (2.3)

де С - виробнича собівартість на напівфабрикати, комплектуючі

Ц- ціна, за якою напівфабрикати постачаються виробникам

_н. - кількість напівфабрикатів (комплектуючих), які будуть одержувати від спеціалізації

2.2 Економія від поліпшення організації виробництва (вивільнення робітників), (Езв):

Езв= Л*Ф(1+Г/100) *М, (2.4)

де Л - кількість вивільнених робітників;

Ф - середньомісячна заробітна плата;

Г - % відрахувань на соціальні заходи;

М - кількість місяців роботи працівників від початку введення заходів до кінця період.

3.Зміна обсягу та структури виробництва, де розраховують:

3.1 Відносна економія умовно-постійних витрат, (Еум):

Еум= (2.5)

Суб=СП-(*100%), (2.6)

де Т1- темпи росту товарної продукції в запланованому періоді порівняно із базовим періодом;

Суб - сума приведених умовно-постійних витрат;

Сп - приріст витрат, який змінюється не пропорційно зростанню обсягу продукції;

Тр - темпи зростання обсягу виробництва.

3.2 Відносна економія витрат внаслідок структурних змін в складанні продукції, (Ес):

Ес=(Е-Е)*Тпі, (2.7)

де Вб - витрати на 1гривню продукції кожного виду;

Тпі, Тбі - товарна продукція кожного виду відповідно у плановому та базовому періодах.

3.3 Зміна розмірів амортизаційних відрахувань, (Еа):

Еа=(-)*Тп*К, (2.8)

де Ап, Аб - амортизаційні відрахування в плановому та базовому періодах ;

Тп, Тб - обсяг товарної продукції відповідно у плановому та базовому періодах;

К - коефіцієнт, що враховує обсяг амортизаційних відрахувань, котрі відносяться до собівартості продукції.

4. Введення в дію нових виробництв, де розраховують економію витрат від введення нових виробництв, (Ев):

Ев=, (2.9)

де С1 - витрати на 1 грн товарної продукції;

С0 - витрати на 1 грн товарної продукції базового періоду;

Т1 - обсяг товарної продукції нових виробництв.

Для проведення розрахунків за вище наведеними формулами необхідне достатньо глибоке знання технологічних процесів і збір спеціальної оперативної інформації. Оскільки ми при виконанні роботи користувались тільки загальнодоступними даними статистичної і фінансової звітності, то обмежимось тільки методологічними підходами.

При чинниковому аналізі показників собівартості важливо оцінити вплив чинників на рівень витрат.

Чинниками, які впливають на зміну рівня собівартості і вплив яких є комплексним, є :

зміна обсягів виробництва;

зміна асортиментної структури;

зміна собівартості одиниці продукції кожного виду;

зміна цін на продукцію.

Для проведення аналізу слід використати детальнішу інформацію про показники собівартості у розрізі укрупнених груп продукції.

Таблиця 2.14 Інформація про виробництво продукції ВАТ «Іскра» а асортиментному розрізі у 2004 р.

Назва продукції	Кількістьтис.штук	Оптова ціна підприємства , грн.	Собівартість одиниці продукції, грн.	Товарна продукція, тис.грн.	Собівартість товарної продукції, тис.грн.
Лампа звичайна	13760,6	0,98	0,93	13485,4	12797,4
Лампа люмінесцентна	2497,3	2,25	2,31	5618,9	5768,8
Лампа сильного розжаювання	235,7	14,30	17,11	3371,4	4032,6
Разом	16493,6	х	х	22475,7	22598,8

Таблиця 2.15 Інформація про виробництво продукції ВАТ «Іскра» а асортиментному розрізі у 2006 р.

Назва продукції	Кількість, тис.шт	Оптова ціна підприємства , грн.	Собівартість одиниці продукції, грн.	Товарна продукція, тис.грн.	Собівартість товарної продукції, тис.грн.
Лампа звичайна	15653,9	1,05	1,024	26436,6	16027,7
Лампа люмінесцентна	4227,6	2,90	2,94	12260,0	12029,9
Лампа сильного розжарювання	586,4	17,50	16,235	10260,1	9520,4
Разом	20467,9	х	х	48956,7	37571,0

З наведених даних прослідковується тенденція значного зростання обсягів виробництва як у натуральному , так і у вартісному вимірі. Так, загальна кількість продукції зросла на 3974,3 тис.одиниць, що по відношенню до 2004 р. становить 24,1%. Найбільшими темпами розвивалось виробництво лампи сильного розжарювання , за своїми техніко-експлуатаційними характеристиками знайшла широкий попит у країнах Східної та Західної Європи. У 2004 р, коли виробництво такої лампи освоювалось, її собівартість значно перевищувала ціну. У 2006 р. завдяки організаційним і технологічним змінам відбулось відносне зниження собівартості, ц її рівень поданій підгрупі продукції становив 0,93 грн. Такі зміни у виробничій програмі підприємства вплинули на зміну витратоємності як окремих найменувань продукції, так і усієї продукції ВАТ «Іскра».

Для оцінки вищевказаних змін побудуємо табл. 2.14

Таблиця 2.16. Дані для розрахунку впливу чинників на собівартість продукції ВАТ “Іскра”

Показники	Базовий обсяг, базова собівартість і базова ціна 2004 рік	Фактичний обсяг і асортимент, 2006 рік
		базова собівартість базова ціна	базова собівартість, фактична ціна	фактична собівартість, фактична ціна
Товарна продукція в оптових цінах підприємства тис.грн.	22475,7	33238,4	48956,7	48956,7
Повна собівартість, тис.грн.	22598,8	34357,2	34357,2	37571,0
Рівень витрат, грн.	1,005	1,034	0, 702	0,767

На основі системи скоректованих показників, наведених у таблиці, можна побачити, що у 2006 р. порівняно з 2004 рівень витрат на 1 грн. продукції знизився на 0,338 грн., в тому числі за рахунок таких чинників:

а) зміни обсягу і асортименту продукції:

1, 034 - 1,005 = 0,029 грн.

б) зміни цін на продукцію:

0,702 - 1,034 = -0,332 грн.

в) зміни собівартості одиниці продукції:

0,767 - 0,702 = 0,065 грн.

Таким чином, зміна обсягів і особливо асортиментних зрушень призвела до збільшення рівня витрат на 0,03 грн. Підняття цін на продукцію, навпаки, сприяло зниженню рівня витрат на 0,332 грн., і збільшення собівартості одиниці продукції теж негативно вплинуло на рівень витрат.

Розділ 3. Напрями вдосконалення управління собівартістю промислової продукції

3.1 Організація раціонального використання ресурсів

Кожне підприємство розробляє свою стратегію підвищення ефективності витрат, виходячи з особливостей його функціонування. При цьому можуть бути використані два шляхи підвищення ефективності використання витрат виробництва та обігу.

Перший шлях - це шлях зменшення собівартості за рахунок пошуку та реалізації резервів скорочення витрат. Інструментом пошуку є аналіз собівартості продукції. Підприємство, яке йде цим шляхом, повинно визначати напрямки пошуку резервів скорочення витрат виробництва.

Другий шлях - це шлях оптимізації витрат. Термін оптимізації визначає вибір найліпшого варіанта витрат. Тобто, цей шлях полягає у виборі найкращого варіанта використання наявних ресурсів.

Оптимізація витрат може мати такі форми:

1.Оптимізація розміру витрат за окремими статтями:

2. Оптимізація структури витрат.

Прикладом оптимізації розміру витрат за окремою статтею може бути визначення розміру витрат на рекламу. Критерієм оптимізації цих витрат є максимізація приросту реалізації продукції у розрахунку на одиницю витрат на рекламу.

До прикладу оптимізації структури витрат можна віднести визначення оптимального співвідношення постійних та змінних витрат. До фірм, які мають високі постійні витрати говорять, відносяться фірми з високоавтоматичним виробництвом, у яких великий розмір витрат на амортизацію обладнання та великі витрати на утримання персоналу.

Будь-яке господарське рішення на підприємстві оцінюється за його кінцевими результатами, тобто прибутком. Одним з головних факторів, що впливає на величину прибутку, є рівень матеріальних запасів. Виручка від реалізації та прибуток з'являться лише тоді, коли предмети праці, використані в процесі виробництва, перенесуть свою вартість на вартість виготовленого продукту та знайдуть кінцевого споживача. Тому стабільна забезпеченість матеріальними ресурсами є необхідною умовою функціонування та розвитку підприємства. Одним з найважливіших показників ефективності використання матеріальних ресурсів є матеріаломісткість продукції, яка визначається відношенням матеріальних витрат до обсягу випуску продукції. Проблема раціонального використання матеріальних ресурсів має велике значення для господарсько-фінансової діяльності, оскільки зниження матеріаломісткості призводить до підвищення продуктивності праці. Ефективне та економічне використання матеріальних ресурсів знаходить своє відображення в забезпеченні випереджаючих темпів зростання виробництва в порівнянні з матеріальними витратами; скороченні втрат та браку; більш повного використання вторинних ресурсів. Основними причинами неефективного використання сировини та основних матеріалів є:

- порушення технології виробництва;

- використання сировини низької якості;

- поганий стан обладнання , відсутність запасних частин;

- недостача в обліку, зберіганні та використанні сировини та матеріалів;

- невиконання плану виробництва продукції;

- несистематичний випуск продукції.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів використовується система абсолютних та відносних показників. До абсолютних відносять прибуток на 1грн матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт використання матеріалів. Відносні показники застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів.

Важливим напрямком аналізу можливостей мобілізації резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів є аналіз обґрунтованості та дотримання норм витрачання матеріалів, який базується значною мірою на нормативному методі обліку витрат. Завдання аналізу обґрунтованості норм витрачання матеріалів полягає у вивченні стану існуючих базових та поточних стандартів, динаміки їх зміни та рівня напруженості. Зіставляючи нормативну калькуляцію, складену за поточними нормами витрачання матеріалів, з базовою, визначають стан нормування та ефективність роботи підприємства щодо зниження матеріальних витрат. Завдання аналізу дотримання норм витрачання матеріальних ресурсів є контроль за нормами витрачання матеріалів через виявлення відхилень фактичного витрачання від відповідних нормативів для виявлення їх причин та конкретних винуватців. Аналіз неминучих витрат матеріалів у процесі виробництва полягає у визначені динаміки суми відходів. Якщо протягом кількох періодів за постійного витрачання матеріалу, але за різних варіантів технологічної обробки величина втрат зростає, то це свідчить про не прогресивність норми та низький рівень роботи підприємства.

Отже, основними напрямками аналізу можливостей мобілізації виявлених резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів є:

1) аналіз динаміки коефіцієнта використання матеріалів за калькуляційними групами та прийняття управлінських рішень щодо зниження матеріальних витрат;

2) аналіз неминучих втрат матеріалів у процесі виробництва, виявлення причин та винуватців, визначення впливу відхилень на собівартість продукції, пошук резервів підвищення рівня раціонального використання матеріальних ресурсів;

3) аналіз норм витрачання матеріалів через порівнювання їх ( для оцінювання якості та конкурентоспроможності технологічного процесу ) з показниками інших підприємств, що випускають аналогічну продукцію.

Отже, для зниження матеріальних втрат підприємства необхідно:

1) освоїти нове та реконструювати виробництво з метою доведення витратних норм матеріальних витрат до проектних показників;

2) пришвидшити процес виробництва на основі переходу до нових технологічних процесів, використання прогресивних методів переродки сировини та напівфабрикатів;

3) заміна зношеного та застарілого обладнання на нове високопродуктивне та більш ефективне;

4) використання нових більш економічних видів сировини та матеріалів шляхом заміни традиційних, більш економічними ресурсами;

5) скорочення втрат за рахунок покращення умов зберігання і транспортування ресурсів.

3.2 Використання сучасних підходів до управління витратами

В умовах ринкових відносин результати роботи кожного підприємства значною мірою залежать від системи управління , яка забезпечує економічну самостійність підприємства, його конкурентоспроможність та стійке фінансове становище на ринку. Вирішення проблеми ефективного розвитку та економічного зростання підприємства неможливе без удосконалення, насамперед, управління витратами. Управління витратами - це процес цілеспрямованого формування витрат на підприємстві, щодо їхніх видів, місць виникнення, носіїв за умови постійного контролю рівня витрат та стимулювання їхнього зниження. Система управління витратами є важливим елементом внутрішнього економічного механізму будь-якого підприємства. Тому перед управлінським персоналом постає важливе завдання пошуку і впровадження такої системи, яка б відповідала принципам єдності підходів на різних рівнях управління, планування, обліку, калькулювання, оцінки та аналізу; можливості управління витратами на різних стадіях життєвого циклу виробів; органічного поєднання зниження витрат з досягненням високої якості готової продукції.

На думку, Покропивного С.Ф., управління витратами - це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства. Управління витратами передбачає цілеспрямований вплив на формування витрат, контроль за їх рівнем та економічне стимулювання їхнього зниження. Система управління витратами включає пошук та виявлення чинників, що впливають на економію всіх видів ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; економічне стимулювання економії ресурсів та зниження витрат. Управління витратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію за місцями та центрами відповідальності. Витрати, що виникають на будь-якому рівні управління, пов'язані з певним місцем виникнення витрат.

Місце виникнення витрат - це сегмент діяльності підприємства, в якому виникають витрат. Місцями виникнення витрат можуть бути робочі місця, ділянки, бригади, цехи, відділи підприємства, наприклад, конструкт орне бюро, відділ технічного контролю та контролю якості, інструментальна майстерня, відділ реклами, плановий, фінансовий відділ і т.п., які є об'єктами нормування, планування, обліку та контролю витрат виробництва з метою управління ними. Облік за місцями виникнення витрат відображає горизонтальну структуру підприємства, дозволяючи:

- контролювати формування витрат;

- обґрунтовано розподіляти непрямі витрати за їх носіями;

- забезпечувати простоту та точність обліку витрат.

Центром виникнення витрат - це окремі структурні підрозділи підприємства, в яких можна організувати нормування, планування та обліку витрат виробництва з метою спостереження, контролю та управління витратами виробничих ресурсів, а також оцінки їх використання. Необхідно розрізняти центри відповідальності та центри виникнення витрат.

Центр відповідальності - це сегмент діяльності підприємства, в якому встановлено персональну відповідальність керівника за показниками діяльності, які він повинен контролювати. Керівниками центрів відповідальності можуть бути бригадир (майстер), начальник цеху (дільниці ), начальник (завідуючий) служби, головний механік, головний інженер, адміністрація підприємства в цілому. Системи обліку, в якій передбачається складання звітів за даними порівняння кошторисних (стандартних) показників з фактичними, називають обліком за центрами відповідальності. Характерні особливості системи обліку за центрами відповідальності:

Ш створюється на крупних децентралізованих підприємства;

Ш функціонує для задоволення інформаційних потреб управління;

Ш дозволяє оперативно контролювати витрати і результати різних підрозділів підприємства і оцінювати діяльність окремих менеджерів.

З позиції управління поділ організації на центри відповідальності повинен визначатися специфікою конкретної ситуації та відповідати наступним основним вимогам:

ь Центри відповідальності необхідно пов'язати з виробничою та організаційною структурою підприємства.

ь На чолі кожного центру відповідальності повинен бути показник для виміру обсягу діяльності та база розподілу витрат.

ь Необхідно чітко визначити сферу повноважень та відповідальності менеджера кожного центру відповідальності.

ь Для кожного центру відповідальності необхідно встановити форми внутрішньої звітності.

ь Менеджери центру відповідальності повинні приймати участь в проведенні аналізу діяльності центру за минулий період та складанні планів(бюджетів) на майбутній період.

Діяльність кожного центру відповідальності може бути оцінена з точки зору ефективності. Ефективна діяльність - виробництво заданого обсягу продукції при мінімальному використанні виробничих ресурсів, або максимальне виробництво обсягу продукції при заданому розмірі виробничих ресурсів.[13,с.325]

На жаль, на сьогодні внаслідок складності і мінливості ринкової ситуації багато вітчизняних підприємств недостатньо уваги приділяють стратегічним аспектам своєї діяльності, зосереджуючись на вирішенні поточних питань. У результаті у управлінського персоналу відсутнє комплексне бачення цілей, стратегії і політики розвитку, вони не в повній мірі обізнані про сучасні інструменти контролінгу, методи управління витратами, систему бюджетування або не впроваджують їх у практичну діяльність підприємства, що призводить до виникнення кризових ситуацій. Складність і велика кількість господарських операцій, які здійснюються на підприємстві, не дають можливості менеджерам вищого рівня безпосередньо контролювати ці операції. У таких випадках виникає необхідність розділити організацію на окремі сегменти (центри відповідальності) і дозволити керівникам цих підрозділів діяти самостійно. Центр відповідальності - це структурний підрозділ підприємства, менеджер, якого несе відповідальність за його діяльність і контролює певний фінансовий показник (витрати, прибуток, дохід, рівень інвестицій). Центр відповідальності залучає на вході різні ресурси у результаті переробки, яких на виході отримується продукція, яка надходить в інші центри відповідальності. Ефективність центра відповідальності визначається двома параметрами досягненням поставлених цілей та ефективністю використання ресурсів.

Як правило, більшість структурних підрозділів підприємства випускають продукцію внутрішньо коопераційного призначення , тобто вони є центрами витрат, а критерій ефективності їх діяльності - мінімум понесених витрат. Розрізняють два види центрів витрат, тобто центр витрат, що нормується та центр витрат, що не нормується. Прикладом центру витрат, що нормується, є виробничі структурні підрозділи. Планова кількість використаних ресурсів у цьому центрі витрат визначається на основі нормативів. Більшість витрат цього центру є змінними, тобто вони збільшуються або зменшуються пропорційно обсягу випуску продукції. Центри витрат, що не нормуються - це більшість структурних підрозділів, що виконують адміністративні, фінансові, юридичні, маркетингові функції. Тому тут основною проблемою є визначення оптимального рівня витрат, що може здійснюватися за двома методиками:

1) на основі даних минулих років, з поправкою на рівень інфляції;

2) «планування з нуля»

Слід зазначити, що в результаті швидкого розвитку науково-технічного прогресу відбулися зміни в структурі собівартості продукції, виникли нові підходи до планування витрат, ціноутворення. Облік витрат на підприємстві можна організувати різними методами в залежності від способі оцінки витрат, характеру виробничого процесу, повноти включення витрат до собівартості продукції. У залежності від способу оцінки витрат виділяють методи обліку витрат по фактичній та нормативній собівартості. При використанні методу обліку витрат по фактичній собівартості величина фактичних витрат знаходиться шляхом множення фактичної ціни використаних ресурсів на їх фактичну кількість. Нормативна система управління витратами являє собою сукупність процедур з планування, нормування, відпуску матеріалів у виробництво, калькулювання собівартості продукції, здійснення економічного аналізу.