Малі підприємства та їх роль в системі господарювання

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра обліку і фінансів

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ “Економіка підприємства”

НА ТЕМУ: Малі підприємства та їх роль в системі господарювання

Харків-2008

АНОТАЦІЯ

Малий бізнес, або мале підприємництво, представляє найчисленніший шар дрібних власників, які внаслідок своєї масовості в значній мірі визначають соціально - економічний і частково політичний рівень розвитку країни. За своїм рівнем життя і соціальним положенням вони належать до більшості населення і являють собою і безпосередніх виробників, і споживачів широкого спектра товарів і послуг одночасно.

Потенціал малих підприємств залишається нереалізований. Існують серйозні економічні і адміністративні бар`єри для виходу нових підприємств на ринок і розвитку їх діяльності. Все більша кількість малих підприємств змушенні перебувати “в тіні” завдяки нестійкому законодавству.

Актуальність даної теми визначена в першу чергу об`єктивно важливою роллю малого підприємництва у сучасній соціально орієнтованій ринковій економіці, перехід до якої є головним вектором реформ в Україні.

Мета роботи полягає в характеристиці малих підприємств та їх ролі в системі господарювання. Виходячи з мети написання роботи, були поставлені наступні завдання:

· визначення теоретичних засад малого підприємництва,

· аналіз реального середовища розвитку малого підприємництва в Україні,

· дослідження державної підтримки малих та середніх підприємств в Європейському Союзі.

Об'єкт дослідження - мале підприємництво на сучасному етапі.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів та висновків, містить 4 додатки. Загальний обсяг роботи - 46 сторінок.

Ключові слова: МАЛЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО, ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Теоретичні засади малого підприємництва

1.1. Економічна сутність та властивості малого бізнесу

1.2. Види малих підприємств

1.3. Характеристика меж малого підприємництва

РОЗДІЛ 2 Аналіз реального середовища розвитку малого підприємництва в Україні

2.1 Соціально - економічні проблеми господарської діяльності підприємств малого бізнесу

2.2 Інвестиційна діяльність малого підприємництва в Україні

РОЗДІЛ 3 Державна підтримка малих та середніх підприємств в Європейському Союзі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність даної теми визначена в першу чергу об`єктивно важливою роллю малого підприємництва у сучасній соціально орієнтованій ринковій економіці, перехід до якої є головним вектором реформ в Україні. Мале підприємництво - це істотна складова ринкового господарства, невід`ємний елемент конкурентного механізму. Мале підприємництво дає ринковій економіці гнучкість, мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, несе в собі могутній антимонопольний потенціал, слугує серйозним фактором структурної перебудови і забезпечення проривів науково-технічного прогресу, вирішує проблему зайнятості та інші соціальні проблеми ринкового господарства. Ось чому становлення та розвиток малого підприємництва (звичайно, в єдності з великим) являє собою стратегічну задачу реформаційної економічної політики.

Проблеми розвитку й становлення малого підприємництва в Україні досліджували вітчизняні фахівці, з-поміж яких А. В. Базилюк, І. М. Дугін, О. І. Маслак, О. К. Кондратенко, М. І. Долішня, І. М. Купченко, І. С. Кузнєцова, Я. В. Онищук та інші.

Значення вивчення проблем розвитку малого підприємництва підсилюється тим, що малому бізнесу менш за все пощастило у відношенні державної та іншої підтримки. Недооцінка малого підприємництва, ігнорування його економічних і соціальних можливостей можуть бути кваліфіковані як великий, стратегічний прорахунок, який може призвести до багатьох народногосподарських негативів.

Об'єктом даної курсової роботи є вивчення малих підприємств та їх ролі в системі господарювання. Детальне дослідження середовища розвитку малого підприємництва в Україні, меж, характерних ознак і принципів його функціонування є метою написання роботи.

Виходячи з мети написання роботи, були поставлені наступні завдання:

· визначення теоретичних засад малого підприємництва;

· аналіз середовища розвитку малого бізнесу в Україні;

· визначення принципів державної підтримки малих підприємств в Європейському Союзі.

Без підтримки держави і без власної внутрішньогрупової взаємодії малий бізнес не завжди може протистояти у конкурентній боротьбі великому капіталу, відстоювати свої економічні, політичні і соціальні інтереси.

Потенціал малих підприємств залишається нереалізований. Існують серйозні економічні і адміністративні бар`єри для виходу нових підприємств на ринок і розвитку їх діяльності. Все більша кількість малих підприємств змушенні перебувати “в тіні” завдяки нестійкому законодавству.

Мале підприємництво не має певних істотних переваг в кредитно-фінансовій системі, в митному захисті, відчуває значні перешкоди в розвитку бізнесу, діє в неймовірно складних умовах для існування. Для представника малого підприємництва невигідна будь-яка підприємницька діяльність у сфері виробництва, і він намагається закріпитися в торгівлі і посередництві.

У той же час у малий бізнес вступає все більша кількіть громадян. Заняття власною справою як природна форма прояву здібностей людини і реалізація його громадянських прав формують умови створення самостійного суспільного прошарку підприємців, які складають соціально-політичну базу демократичних перетворень суспільства.

Малий бізнес, або мале підприємництво, представляє найчисленніший шар дрібних власників, які внаслідок своєї масовості в значній мірі визначають соціально - економічний і частково політичний рівень розвитку країни. За своїм рівнем життя і соціальним положенням вони належать до більшості населення і являють собою і безпосередніх виробників, і споживачів широкого спектра товарів і послуг одночасно.

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.1Економічна сутність та властивості малого бізнесу

Мале підприємництво - цілком самостійна і найбільш типова форма організації економічного життя суспільства зі своїми відмінними особливостями, перевагами і недоліками, закономірностями розвитку.

Основними економічними рисами малого підприємництва є:

– відособленість (тобто господарювання на свій страх і ризик);

– спеціалізація на певному виді діяльності;

– реалізація вироблених товарів (послуг) через купівлю - продаж на ринку;

Малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із Законом України “Про підприємства” до малих відносяться такі підприємства:

– у промисловості й будівництві - з числом працюючих до 200 чоловік;

– у науці й науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;

– в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) - до 50 чоловік;

– у галузях нематеріального виробництва - до 25 чоловік;

– у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.

На мою думку, даний критерій визначення малих підприємств вибраний правильно. В інших країнах також застосовується показник кількості зайнятих працівників. В Італії, наприклад, малий бізнес охоплює підприємства з чисельністю до 500 зайнятих. При цьому є досить багато виробництв, що використовують працю менше 20 робітників.

Законодавство України надає широкі права щодо створення малих підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство. У зв'язку з цим будь-яке створене мале підприємство, зберігаючи пріоритет свого засновника, є відповідно і державним, колективним, приватним. Діяльність кожного з них регулюється діючим законодавством. Отже, малі підприємства - це не якийсь конкретний тип підприємств, а частина наявних, виділена тільки за критерієм їхнього розміру й наділена додатковими правами та пільгами.

Малі підприємства - досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.

Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення (в тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності не були б використані. Про можливості малого бізнесу в цьому плані свідчить досвід промислово розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90-95% усіх підприємств і до 20-60% валового національного продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво у сфері послуг і торгівлі.

Істотно впливає малий бізнес на формування конкурентного середовища, що для нашої високомонополізованої економіки має першочергове значення. Мале підприємництво антимонопольне за своєю природою. Це проявляється в різних аспектах його функціонування. З одного боку, воно в силу численності функціонуючих господарств і їхньої високої динаміки меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, мале підприємництво виступає досить відчутним конкурентом, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця якість малого бізнесу, до речі, зіграла неабияку роль у послабленні, а часом і в подоланні промислово розвинутими країнами властивої крупному капіталу тенденції до монополізації і затримки технічного прогресу.

Розвиток малого бізнесу також виступає дійовим фактором, що пом'якшує соціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, тому що саме він є фундаментальною основою формування "середнього класу", а отже, й послаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації.

Усі зазначені вище та інші властивості малого підприємництва переконливо свідчать, що його розвиток - це могутній фактор реформування економіки: створення соціально орієнтованого ринкового механізму, подолання нинішнього кризового спаду виробництва й забезпечення передумов для економічного піднесення, але він ефективний лише в органічному поєднанні з середнім і великим підприємництвом.

1.2Види малих підприємств

За характером діяльності у малому бізнесі можна виділити декілька видів підприємств. До першого виду належать індивідуальні або сімейні підприємства. Індивідуальне - це підприємство, що засноване на особистій власності окремої особи та виключно на її праці; сімейне ж підприємство засновується на власній праці членів однієї сім'ї, які проживають разом. Отже, такі підприємства передбачають індивідуальну трудову діяльність окремих осіб або сімей. Це можуть бути або сімейні ферми в сільському господарстві, або різні кустарні виробництва, а також різноманітні індивідуальні господарства в сферах торгівлі, обслуговування населення.

Майно індивідуального підприємства "формується з майна громадянина (сім'ї), одержаних доходів та інших законних джерел. Індивідуальне підприємство може бути створене також у результаті придбання громадянином (сім'єю) державного або комунального підприємства.

Власник індивідуального підприємства несе відповідальність щодо зобов'язань підприємства в межах, визначених його статутом. Водночас багато сторін діяльності індивідуального дрібного підприємництва законодавством недостатньо регламентується. Це з одного боку, розширює можливості розвитку вільної підприємницької діяльності, а з іншого - породжує й певні негативні явища, різні зловживання з боку як цих підприємств, так і місцевих органів влади стосовно даних підприємств.

Інший вид малих підприємств - кооперативи або колективні підприємства, чисельність працюючих у яких не перевищує установлених обмежень. Кооператив являє собою об'єднання декількох громадян для спільної господарської діяльності на основі договору між ними. Майно кооперативу формується за рахунок вкладів учасників, одержаних доходів та інших законних джерел і належить його учасникам на правах пайової часткової власності. Наприклад, у сільському господарстві широко практикується кооперація особистих підсобних господарств у заготовках і переробці сільськогосподарської продукції. Крім цієї основної діяльності, нерідко кооперативи за рахунок власних заощаджень своїх членів здійснюють водопостачання, поливання присадибних ділянок, спорудження шляхів, торгових приміщень та інші заходи, пов'язані з виробництвом і збутом продукції. Вони організовують свою діяльність на засадах самоуправління, але за широкої підтримки керівництва господарства.

Відносини між ними будуються на принципах економічної взаємовигоди. Близько половини отриманого валового доходу кооперативи, як правило, направляють у фонд заробітної плати, а друга частина розподіляється приблизно так: 70% - це податки, розрахунки за кредит, розрахунки з колгоспом, а решта 30% спрямовується на формування фондів розвитку виробництва та соціальних заходів. Така приблизна схема розподілу доходу в дрібних кооперативах.

Крім названих вище, можуть створюватися й інші малі підприємства. Законодавством передбачається можливість утворення на території України іноземних, а також спільних підприємств.

У розвинутих країнах краще, ніж в інших, прижилися такі форми міні-фірм, як акціонерне товариство й товариство з обмеженою відповідальністю. В нашій країні (принаймні у найближчі роки) з цих двох форм переважатиме, очевидно, остання, що пов'язано з існуючими обмеженнями на початковий капітал акціонерного товариства. Поки що в Україні малі підприємства утворюються “на порожньому місці” або на базі існуючих структурних одиниць і підрозділів різних підприємств. Безперечно, у міру демократизації вітчизняної економіки, розвитку ринкових відносин різноманітнішими стануть і форми утворення малих підприємств. У цілому, виходячи з прийнятих в Україні законодавчих актів, можна передбачити, що найближчим часом мале підприємництво розвиватиметься у вигляді індивідуального, сімейного, приватного, колективного, комунального, спільного та іноземного підприємств.

1.3Характеристика меж малого підприємництва

Можна сформулювати декілька груп стійких меж малого підприємництва, зумовлених:

Характером виробничого процесу:

– обмеженість масштабів засобів виробництва, що застосовуються, і технологічних процесів;

– невелика номенклатура виробів, що випускаються, тобто вузька спеціалізація;

– спрощеність системи збуту.

Специфікою системи управління і керівництва:

– єдність права власності і безпосереднього управління підприємством;

– особливе значення ролі керівника в житті підприємства, його безпосередня включеність практично у всі функціональні області;

– компактність управлінської команди і багатофункціональності менеджерів;

– відсутність громіздких управлінських структур, простота інформаційних зв'язків, неформальний характер планування і контролю;

– швидкість прийняття рішень.

3.Станом окремих компонентів (кадри, фінанси і т.д.):

– особливий, персоніфікований характер відносин між працівником і господарем;

– гнучкість, сприйнятливість до нововведень;

– невеликий масштаб фінансових ресурсів, що використовуються;

– низька капіталізація, тобто власники пускають на розширення основного капіталу лише малу частку прибутків;

– висока оборотність капіталу;

– істотний вплив на кадрову політику, прийняття стратегічних рішень, вибір правових форм і на інші параметри господарської діяльності сімейних і родинних зв'язків, що зумовлено правом успадкування.

4.Особливостями зовнішніх впливів:

– локальність ресурсних і збутових ринків;

– неформальність взаємовідносин з вузьким колом постачальників і споживачів;

– надчутливість до коливань економічної кон'юнктури, політичної обстановки, змінам законодавства;

– обмеженість джерел фінансування і хронічна недостача капіталів (якщо «гіганти» черпають необхідні ресурси головним чином через фондові біржі, то малі підприємства покладаються на обмежені кредити банків, власні заощадження, грошові кошти друзів, знайомих і родичів);

– велика міра залежності від системи підтримки малого підприємництва.

Функціонування на локальному ринку, швидке реагування на зміну кон'юнктури цього ринку, безпосередній зв'язок з споживачем, вузька спеціалізація на певному сегменті ринку товарів і послуг, можливість почати власну справу з відносно малим стартовим капіталом - всі ці межі малого підприємства є його перевагами, що підвищують стійкість на внутрішньому ринку, але при певних умовах стають недоліками, стримуючими його розвиток. З одного боку, швидке реагування малого підприємства на зміни умов функціонування робить його більш мобільним, а з іншою - залежним від кон'юнктури ринку, динаміки зовнішніх соціально - економічних і політичних умов. Відносно невеликий капітал звужує рамки виробництва, обмежує можливість залучення додаткових ресурсів (науково-технічних, фінансових, виробничих, трудових і т.д.). Обмежені масштаби виробництва і невелика кількість зайнятих обумовлюють простоту і ефективність управління підприємством. Однак характерне для малого підприємства поєднання функцій власника і менеджера в особі господаря підприємства, встановлення особистих зв'язків з працівниками підприємства, неформальний стиль управління, знижуючи управлінські витрати, можуть привести - і часто приводять - до самоексплуатації і понаднормовим роботам. Нестійкість малого підприємства внаслідок обмеженості ресурсів набагато вище, ніж у великих і середніх підприємницьких структур.

На розвиток малого бізнесу найбільший вплив мають наступні чинники:

– розвиток коштів зв'язку;

– розширення сфери послуг, що базується на малих підприємствах;

– зменшення вартості і спрощення використання інформаційних систем;

– підвищення загальноосвітнього рівня людей з одночасним накопиченням досвіду у великих компаніях;

– сприяння малими фірмами розв'язанню питання безробіття;

– скорочення робочої зміни;

– велика конкурентоздатність за рахунок менших витрат, пов'язаних зі зниженням накладних витрат і меншими коливаннями заробітної плати.

Малі підприємства, звичайно ж, як з'являються, так і розпадаються з багатьох причин. Частка банкрутств підприємств малого бізнесу завжди вища, оскільки, йдучи на ризик, підприємець вирішує досить складну проблему конкурентоздатності продукції, що випускається. Починаючому підприємцеві спершу треба провести свою роботу при більш високих витратах, ніж підприємцеві вже існуючої фірми. Початкова вартість ставить фундаторів фірми в невигідне положення в порівнянні з діючою фірмою. У зв'язку з цим починаюча фірма завжди має більш високу собівартість продукції. Найбільш часті причини банкрутства малих підприємств це невдачі у сфері збуту продукції, а також недостатня компетентність і відсутність досвіду.

Але все ж, незважаючи ні на що, кількість фірм, що створюються перевершує число ліквідованих, що говорить про абсолютне збільшення числа підприємств малого і середнього бізнесу в економіці.

Часто мале підприємство банкрутує не повністю, що досить важливо, а лише викупляється більш великою фірмою.

У зв'язку з цим можна виділити три моделі розвитку малого бізнесу:

– повільне розширення ділової активності;

– швидкий розвиток малих підприємств і перетворення їх в середні, а потім у великі компанії;

– збереження масштабів діяльності на досягнутому рівні.

Для підприємництва все більш важливою стає швидка і гнучка адаптація внутрішнього і зовнішнього середовища фірм до невизначеного господарського середовища. Підприємці все більше усвідомлюють необхідність використання не тільки переваги спеціалізації, особливу атмосферу зацікавленості, але і можливості, які відкриваються при виробничій кооперації: економія на масштабах, спільні науково-дослідні розробки, розділення ризику.

Значний плюс малих підприємств полягає в тому, що багато хто з них виявився більш пристосованими, ніж великі компанії, до умов розвитку в кризові періоди для економіки. Великі фірми не так чутливо і швидко реагують на які-небудь зміни в економіці. Не випадково в політиці урядів Німеччини, США, Японії і багатьох інших розвинених капіталістичних країн допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Невеликі підприємства найбільш швидко реагують на зміни в економіці, на падіння або підвищення норми прибутку в галузях економіки. Банкрутство і утворення нових компаній відбувається, передусім, в немонополізованому секторі і лише пізніше, набравши силу, відбуваються і на більш великих фірмах, відбиваючись на їх діяльності. У таких умовах великі компанії експортують капітал. Дрібні ж фірми, як правило, не мають такої можливості. Для виживання дрібні фірми вимушені переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті фірми, які зуміли пристосуватися -- вижили, інші -- просто збанкрутіли. Однак, розвиток малих підприємств при подоланні цієї кризи слугує важливим засобом для оздоровлення економіки.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

2.1Соціально-економічні проблеми господарської діяльності підприємств малого бізнесу

Розвиток ринкових відносин вимагає активізації нових структур, здатних активно реагувати на зміни фінансово-економічних умов, нарощувати виробництво продукції, товарів та послуг, створювати нові робочі місця, оперативно відгукуватись на зміни споживчого попиту. Всім цим вимогам відповідають підприємства малого і середнього бізнесу (МСБ).

У нашій країні, яка відзначила 15-ту річницю своєї незалежності, умови для успішного функціонування малого підприємництва ще далекі від сприятливих. Ускладнення розвитку і продуктивної діяльності підприємств МСБ обумовлені наявністю багатьох проблем, які в переважній більшості залежать від соціально-економічної та політичної стабільності в Україні.

Відомо, що мале підприємництво в Україні ще не має суттєвого впливу на приріст національного багатства і це дозволяє стверджувати лише про поступове покращення бізнесового середовища.

У зв'язку з цим постає завдання дослідити тенденції розвитку малого підприємництва в Україні за останнє десятиріччя (1995-2004 рр.), розкрити недоліки та сформувати напрямки поліпшення господарської діяльності підприємств малого бізнесу.

Якби процеси перетворення в Україні йшли оптимальним (належним) шляхом, то вже у 1995 р. сектор малого бізнесу повинен був досягти третьої фази насичення. У цій фазі відповідно до масштабів України повинно бути десь 2,5 млн. малих підприємств, на яких було б зайнято 25--30% працездатного населення, а виробництво становило б близько 25% ВВП [13]. На жаль, цього не сталося. На кінець 2007 р. в Україні діяло лише 283398 малих підприємств, що приблизно в 9 разів менше прогнозованої кількості у третій фазі насичення. Чисельність працюючих у малому бізнесі, разом з фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, становила на 01.01.2008 р. 4920 тис. осіб. За останні два роки кількість малих підприємств зросла з 96019 до 283398 одиниць або майже в 3 рази, тоді як чисельність зайнятих працівників за той же період -- лише в 1,76 разів. На 1997 р. припадає пік (141,5%) темпів приросту кількості малих підприємств, що обумовлено, насамперед, введенням в обіг у 1996 р. національної грошової одиниці - гривні та прийняттям правових актів на підтримку малого бізнесу.

У наступні роки, як свідчать дані табл. 1, темпи приросту знижувались і в 2007 р. становили лише 3,9%. Аналогічна тенденція відбулася з темпами зміни чисельності зайнятих у малому підприємництві: 118,4% у 1997 р. і тільки 96,4% у 2007 році. Показник насиченості (кількість малих підприємств на 10 тис. наявного населення) впродовж досліджуваного періоду зріс більш ніж в 3 рази: з 19 у 1995 р. до 60 одиниць у 2007 р., тоді як середньооблікова чисельність працюючих на одному малому підприємстві зменшилася в 1,7 рази (з 12 осіб у 1995 р. до 7 у 2007 р.).

За таких показників розвиток малого підприємництва в Україні можна вважати незадовільним і далеким від орієнтирів фази насичення по кількості малих підприємств, чисельності зайнятих у них працівників, внеску малого підприємництва у ВВП країни.

На регіональному рівні стан господарської діяльності підприємств малого бізнесу також незадовільний. Якщо порівняти обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) малими підприємствами Луганської області за останні 5 років, то побачимо, що цей показник має тенденцію поступового зростання (у діючих цінах відповідних років), а саме: 1751,9 млн. грн. у 2000 р., 1966,1 млн. грн. у 2001 р. і 2638,4 млн. грн. у 2007 р. [16]. Але питома вага означених показників (відповідно 7,7%, 6,2%, 4,8%, 4,5% і 3,9%) до загального обсягу в економіці ; Луганщини в цілому свідчить про неухильне зниження внеску малого підприємництва в щорічні кінцеві результати господарської діяльності регіону. Крім того, абсолютні показники обсягів реалізованої продукції малих підприємств за період 2000-2007 рр. зросли у 1,5 рази, а питома вага доробку малого бізнесу в загальнообласний здобуток зменшилася практично удвічі.

Що стосується змін форм власності малих підприємств області за 1995-2007 рр., то спостерігалася тенденція до зростання (як і по країні в цілому) кількості малих приватних підприємств. Упроваджена Держкомстатом України нова структура малих підприємств залежно від форми власності робить дещо некоректним порівняння показників минулих років з 2007 роком. Якщо у; 2005 р. структура власності підприємств малого бізнесу в регіоні мала такий вигляд: приватна - 35,8%, колективна - 59,4%, комунальна - 3,6%, державна -1,2%, то в 2004 р. показники наступні: приватна -- 94,8%, державна та державна корпоративна - 1,1%, комунальна та комунальна корпоративна - 4,1% (табл. 2). Як свідчать наведені показники суттєвих кількісних змін у формі власності малих підприємств за 2 роки не відбулося (з урахуванням того, що колективна власність віднесена до приватної форми власності). Питома вага малих підприємств за обсягом реалізованої продукції становить лише 3,9% від загального обласного показника.

Це дає підставу зробити висновок не тільки про зростання виробничої
активності крупних промислових підприємств, але й про несприятливі умови
для розвитку економічної діяльності малого підприємництва в Луганській
області.

Україна сьогодні потерпає від безробіття, яке становить 9,2% за методикою Міжнародної організації праці. Це значить, що принаймні 9 із 100 економічно активних громадян держави не мають роботи і засобів для гідного життя. Порівняно з 2006 р. (безробіття становило 10,3%) за дворічний термін зниження рівня безробіття становить лише 1,1%, тобто отримали роботу лише одна десята частка від 2,5 мільйонів безробітних. Офіційні статистичні дані стверджують про 5,4% безробіття в Україні за перше півріччя 2008 року. Стосовно регіонів держави, то показники безробіття значно різняться: найменший рівень (0,2%) у столиці, найбільший - у західних областях України (від 11,3% до 20,7%).

Слід зауважити, що виконання державної програми створення 5 млн. робочих місць за років [1] проблематичне через недостатнє фінансове забезпечення. Створення нових робочих місць - завдання складне, якщо взяти до уваги зниження показників промислового виробництва, скорочення робочих місць і навіть закриття підприємств, наприклад, нерентабельних шахт у Луганській області. Тому основну роль у процесі створення нових робочих місць у країні та регіоні зокрема, відведено малому і середньому бізнесу з його мобільністю й еластичністю до змін бізнесового середовища.

Представники малого і середнього бізнесу - дуже активна частка населення. Характерно, що цей бізнес не вимагає державних дотацій, не чекає пільгових виплат, а заробляє сам необхідні кошти. Він завжди чутливий до запитів і завжди пропонує те, що шукає споживач. Якщо ж створювати нові робочі місця в промисловому виробництві, то вартість такого робочого місця обійдеться державі в 10-20 тис. дол. США. Таких коштів на створення щорічно 1 млн. нових робочих місць у бюджеті України немає. Відсутні такі кошти і в бюджетах місцевих громад. Доречним є залучення іноземних інвестицій. Наприклад, Чехія створила мале підприємство в м. Славутичі, кожне нове робоче місце в якому обійшлося в 40 тис. євро.

Розглянемо на прикладі окремих населених пунктів, як реалізується державна програма в Луганській області. У Перевальському районі, який найбільше потерпає від закриття шахт і безробіття серед шахтарів, передбачено створити 860 нових робочих місць впродовж 2008 року. Створено нове авто-підприємство “Таксі” філіалу ПП “Інтер” на 31 легковий автомобіль класу “Волга”, яке забезпечує роботою понад 100 осіб, серед яких 75% шахтарі, що залишилися безробітними внаслідок закриття вугільних копалень у районі. Поряд із створенням нових робочих місць відкриття такого автопідприємства передбачає впровадження сучасних технологій на таксотранспорті, удосконалення тарифної політики, тому що всі автомобілі “Волга” останніх модифікацій (ГАЗ - 3110 і 31105) обладнані таксометрами, а водій і кожний пасажир застраховані страховою компанією.

При шахті “Комсомольська”, практично закритій, у передпусковій стадії перебуває невеликий новий завод з обробки дикого каменю, який в надлишку є в цій місцевості і користується великим попитом не тільки в регіоні, але й далеко за межами Луганщини для архітектурного оздоблення різноманітних споруд.

У селищі Городище буде запущено в експлуатацію мінізбагачувальну фабрику на 68 робочих місць, більшість яких займуть безробітні шахтарі.

У м. Краснодоні стала до ладу швейна фабрика “Краснодончанка”, на етапі освоєння якої вже працює 50 жінок, а повний штат -- 250 працівниць. Технологічний процес у “Краснодончанці” обладнаний сучасною німецькою та італійською технікою. Відкриття підприємства такого профілю дуже суттєве для Краснодона, де проблематично знайти роботу жінкам. Проблема безробіття серед жінок України має домінуючий характер. Наприклад, на Луганщині у 2008 р. питома вага безробітних представниць жіночої статі сягнула 60% від регіонального показника.

Аналіз інформації про створення нових робочих місць в Луганській області за перше півріччя 2008 р. свідчить про уповільнені темпи цього процесу -- лише 34,2% від 35 тисяч робочих місць за державною програмою. Питома вага місць, створених фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за півріччя становить 83,4% від загальної кількості вже створених 11975 робочих місць. Серед усіх адміністративних одиниць області м. Алчевськ має майже 50% від передбачених 1300 робочих місць за рік. Найменше робочих місць створено у м. Краснодоні (21,7%) та Сєвєродонецьку (25,5%). Успіх м. Алчевська пояснюється тим, що відбувається корінна реконструкція містоутворюючого підприємства -- ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”. У місті навіть не вистачає працівників необхідних робочих професій і підприємство змушене залучати кваліфіковану робочу силу з інших регіонів, дещо знижуючи рівень безробіття в останніх. Низькі темпи відкриття робочих місць у мм. Сєвєродонецьку та Краснодоні обумовлені відомими подіями - спробою реприватизації об'єднання “Азот” і продажу компанії “Краснодонвугілля” у приватну власність.

Серйозною перепоною малому бізнесу на шляху його розвитку є нестача фінансів, тому що економічна політика в Україні ще недостатньо спрямована на підтримку національного виробника та підприємств малого і середнього бізнесу. Іншими словами - відсутні реальні та дієві механізми фінансово-кредитної підтримки підприємництва [2].

Для подальшого успішного розвитку малого підприємництва необхідна скоординована підтримка малого бізнесу державними і місцевими органами влади. В першу чергу -- це фінансова підтримка, удосконалення податкової системи, спрощення дозвільного механізму на відкриття (закриття) приватного бізнесу, соціальний захист підприємців. Кредитна політика держави має зорієнтуватися не тільки на виробничу сферу, але й на малий і середній бізнес з його гнучкою діяльністю в непростих конкурентних умовах сьогодення.

Якщо крупний бізнес почуває себе досить впевнено, наприклад, на Лу-ганщині Тюменська нафтова компанія “Лінос”, Індустріальний союз Донбасу на Алчевському металургійному комбінаті, на крупному підприємстві “АРС” в “Краснодонвугіллі”, то з малим та середнім бізнесом справи значно гірші. Його недостатній рівень у регіоні пояснюється тим, що початківці не мають і необхідного мінімуму стартового капіталу Особливу турботу початківців викликає проблема одержання довгострокових кредитів.

Змінити ситуацію на краще за задумом ініціаторів проекту “Соціально-економічне відродження Донбасу” повинен виділений Міністерством міжнародного розвитку Великої Британії грант для мікрокредитування суб'єктів підприємницької діяльності. Обсяг гранта - 1 млн. дол. США. Це дасть змогу одержати кредит на 1,5--2 роки у розмірі від 7,5 до 25 тис. грн. під 18% річних багатьом початківцям Луганщини.

Відомо, що ризик при кредитуванні є однією з багатьох причин повільного зниження відсоткових ставок за кредитами. Гальмівними чинниками прискорення процесу кредитування є безробіття, низький рівень оплати праці, зростання цін на предмети першої необхідності і, як наслідок, зубожіння переважної більшості населення.

Проблема мікрокредитування поступово, але дуже повільно розв'язується, про що свідчить опитування серед початківців м. Донецька, де лише 25% брали кредит для відкриття своєї справи. Значну частку кредитування малого бізнесу проводить “Промінвестбанк”, який надав кредити 100 тис. малих підприємців. Середній обсяг кредиту 4,5 тис. грн. [14].

У зв'язку з відсутністю або через недостатність бюджетних коштів у держави для фінансово-кредитної підтримки малого бізнесу необхідно залучати кредитні спілки, недержавні фонди та інші джерела. На сьогодні в Україні функціонує понад 700 кредитних спілок, 1705 банківських установ.

У наукових публікаціях, засобах масової інформації впродовж останніх років піднімаються питання щодо вирішення проблем, пов'язаних із необхідністю лібералізації підприємницької діяльності в Україні. Однією з таких проблем є складна реєстрація суб'єктів бізнесу (дозвіл на початок підприємницької діяльності потребує декількох тижнів, а то і місяців для оформлення). Наприклад, у СІЛА процедура реєстрації нового малого підприємства триває до 5 годин, тому в цій країні щорічно за середньостатистичними показниками створюється більше 300 тисяч нових фірм [11].

З метою зняття цієї проблеми перед урядом країни поставлено завдання: максимально спростити процес реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, для чого необхідно задіяти принцип “єдиного вікна”, а тривалість процедури повинна тривати не більше однієї доби [1]. Відповідно до Указу Президента України “Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва” необхідно переглянути всі нормативно-правові акти стосовно підприємництва, незалежно від того прийняті вони центральною, регіональною або місцевою владою [1].

До прискореного перегляду діючих регуляторних актів і з метою відміни зайвих і недоречних було залучено більше 3,5 тис. фахівців. Із 8,5 тис. проаналізованих документів 5 тис. визнано такими, що не відповідають принципам регуляторної політики.

Одночасно необхідно реалізувати заходи щодо значного обмеження кількості дозволів, обов'язкових для початківців у бізнесі, здешевити дозвільні процедури. Значне спрощення у дозвільній системі має відіграти Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Після набуття його чинності будуть скасовані підзаконні акти, якими встановлено обов'язковість одержання непередбачених законом дозвільних документів.

Нинішня система оподаткування малого підприємництва є комбінацією багатьох податків та патентів, а також єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва, фіксованого податку для ринкових торговців і спеціального торгового патенту для суб'єктів господарювання сфери роздрібної торгівлі [17]. Податкова система потребує удосконалення в частині стимулювання розвитку підприємств малого бізнесу. Особливої уваги заслуговує удосконалена спрощена система оподаткування, яка передбачає введення єдиного соціального податку.

Проведені дослідження стану податкового тиску на регіональному рівні (Луганська область) виявили, що найбільш обтяжливими для суб'єктів малого бізнесу є податок на додану вартість, внески до фондів соціального страхування, податок на прибуток, тобто податкові платежі, розміри яких визначаються державними органами влади. Ті податки та збори, на які має вплив місцеве самоврядування (єдиний податок, ринковий збір) не розцінюються підприємцями як такі, що унеможливлюють їхню діяльність та подальше зростання.

Одночасно з реформою дозвільної системи почалася реформа податкової системи. Принципово узгоджена і буде законодавчо втілена у життя нова спрощена система оподаткування малого підприємництва. Зрештою орієнтири європейської інтеграції України також потребують поступового руху до європейської системи оподаткування [7]. Безумовно, слід звертатися до вивчення зарубіжного досвіду як джерела накопичення практичних знань у сфері податкового стимулювання малого підприємництва, але з адаптацією до реалій економічних та соціально-інституційних чинників України [15].

Характерно, що значна частка суб'єктів МСБ бачить покращення привабливості своєї діяльності не в низьких податкових ставках, а в простоті і зрозумілості податкової системи. У зв'язку з непродуманою податковою політикою на початку 2008 р. було практично ліквідовано єдиний податок, що призвело до негативних наслідків. Понад 19 тис. малих підприємств згорнули свою діяльність -- частина пішла «в тінь», решта припинила роботу.

Суттєвою перешкодою на шляху продуктивного функціонування малого бізнесу, як визначають представники цієї сфери, є недостатній соціальний захист найманих працівників, що обумовлено відсутністю достатньої правової бази відносно захисту категорії малих підприємців [9]. Недоліки у законодавстві створили умови, за яких керівники малих підприємств нехтують багатьма положеннями Кодексу Законів про працю в Україні, в тому числі положенням про своєчасну та в повному обсязі оплату праці [6]. Тому доречним стало б введення в перелік засновницьких документів таких, які гарантують дотримання прав найманих працівників, соціальний захист їхнього здоров'я, життя і людської гідності.

Стосовно заробітної плати як пріоритетного чинника соціального захисту і мотиваційної поведінки, можливість отримати законним шляхом достатній доход для задоволення нормальних потреб найманих працівників [4], необхідно, як на нашу думку, так і на думку експертів, законодавчо встановити в Україні мінімальний рівень обов'язкової погодинної оплати праці. В таких умовах жодний роботодавець не буде мати можливості систематично порушувати право на оплату праці тим, хто продав йому свою робочу силу.

Практика обов'язкової погодинної оплати праці реалізована в багатьох країнах, у тому числі в Європейському Союзі (ЄС). Оплата кожної відпрацьованої години в країнах ЄС становить у середньому 4 долари США. Але кожна країна-член ЄС, встановлює на своїй території свою величину обов'язкової погодинної оплати праці. Так, мінімальна зарплата нараховується за відпрацьованими годинами: у Чехії та Угорщині - 1,88 дол. США (9,5 грн.), у США - 5,15 дол. США (26 грн.), у Великій Британії, Бельгії, Франції і Голландії -8,7 дол. США (44 грн.), у Люксембурзі - 12,47 дол. США (63 грн.). Курс долара США прийнято за ставкою Національного банку України - 5,05 грн. за 1 дол. США (2005 р.). Якщо середньомісячну зарплату в економіці України перевести в погодинну, то вона не перевищує одного долара, а по мінімальній зарплаті (332 грн.) вона становить лише 0,4 дол. США. Таким чином, погодинна оплата праці в Україні вдвічі менша ніж у Чехії та Угорщині, втричі - ніж у Польщі, в 21 раз - ніж в Іспанії, в 27 разів - ніж в Італії, в 53 рази - ніж у Німеччині [14].

За наявності належних умов та уваги з боку владних структур малий бізнес в Україні повинен піднятися до рівня, який він займає в розвинених країнах і стати потужним рушієм економічного і соціального розвитку держави. Тому необхідно:

– реалізувати заходи щодо втілення організаційно-економічної системи стимулювання розвитку малого підприємництва, створення ефективних фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів його підтримки;

– радикально спростити дозвільну систему відкриття (закриття) суб'єктів підприємницької діяльності;

– втілити в життя нову спрощену систему оподаткування і звітності малого підприємництва;

– законодавчо ввести мінімальну обов'язкову погодинну оплату праці найманих працівників;

– розширити базу мікрокредитування під невисокі кредитні ставки і на довгостроковий термін.

2.2Інвестиційна діяльність малого підприємництва в Україні

Підвищення конкурентоспроможності малого підприємництва в Україні і забезпечення його сталого розвитку неможливе за відсутності постійного вдосконалення виробничих процесів та впровадження прогресивних технологій. З одного боку, високий ступінь зношеності основних виробничих фондів (часто понад 60-- 80%), а з іншого, прагнення до збільшення обсягу продажу, підвищення якості продукції тощо -- усе це потребує, у тому числі, й активізації інвестиційної діяльності малих підприємств, пошуку реальних джерел інвестиційних ресурсів як для поточної виробничо-господарської діяльності, так і для перспективного розвитку. Мале підприємництво, яке певним чином уже стабілізувалося у власному розвитку, має утвердитися на своїх позиціях, а знання шляхів залучення і можливостей використання інвестицій допоможе підвищити ефективність управління підприємствами та їхніми ресурсами.

Проведення оцінки стану малого підприємництва у контексті його інвестиційної діяльності, сприяє виявленню напрямів інвестиційної активності та її тенденцій на сучасному етапі розвитку.

Щодо інвестиційної діяльності малих підприємств, то певні уявлення про неї можна мати, проаналізувавши дані таблиці 3.

Розрахунки засвідчують вагому позитивну тенденцію: постійне збільшення обсягу валових капітальних інвестицій, що простежується останніми роками. Головний приріст забезпечили: з боку матеріальних активів капіталовкладення у раніше наявні основні засоби (приріст становив майже 300%) та у будівництво (85%), а також істотно зросли інвестиції у нематеріальні активи (294,5%).

У цілому по Україні кількість малих підприємств, що у 2006 році здійснювали валові капітальні інвестиції, становила 54261 од. І хоча цей показник становить лише 19,9% від усього масиву діючих малих підприємств, він зріс на 17,2% порівняно з аналогічним періодом 2005 року.

Зростання інвестиційної-активності продемонстрували абсолютно усі регіони України. Так, за показником приросту числа малих підприємств, що здійснювали інвестиційну діяльність у 2006 році, лідирують Миколаївська область (38,6% приросту), Житомирська (29,9%), Кіровоградська (29,2%), Сумська (29,1%), Донецька (27,1%), Черкаська (26,0%), Чернівецька (26,2%), Чернігівська (25,9%). Зауважимо, що у цьому списку відсутні традиційно активні у підприємницькому та інвестиційному аспекті області України (за винятком Донецької). По останніх маємо дані відносно незначного приросту кількості малих підприємств, що здійснювали капіталовкладення: Дніпропетровська -- 193%, Київська -- 13%, Одеська -- 12,5%, Харківська -- 17,9%, місто Київ -- 7,8%. Очевидно, це свідчить про значне пожвавлення слабких регіонів, про активізацію й розвиток інвестиційної інфраструктури, поліпшення інвестиційного клімату, адже потенціал зростання інвестиційного ринку у цих регіонах доволі значний і, як виявляється, ще не вичерпаний.

У таблиці 4 наведено галузевий розподіл кількості малих підприємств, які здійснювали капіталовкладення у 2005--2006 роках. Максимальний приріст припав на такі галузі, як виробництво й розподіл електроенергії, газу та води (58,3%), добувна промисловість (37%), рибне господарство (26,8% приросту), операції з нерухомістю, здавання в найми та послуги користувачам (25,4%), будівництво (24,3%).

Головні тенденції щодо обсягу інвестиційної діяльності в галузевому розрізі за 2003--2006 роки можна простежити за допомогою рисунка, з якого видно, що майже в усіх галузях спостерігається підвищення обсягів інвестування, а винятком є лише сфера колективних, громадських та особистих послуг. Найбільшими темпами зростали інвестиційні витрати у сфері операцій з нерухомістю, здаванням у найми та послуг користувачам, а також оптової і роздрібної торгівлі. Істотними є показники приросту інвестування у виробничій сфері -- промисловості, будівництві, сільському господарстві.

Отже, аналіз інвестиційної діяльності у малому підприємництві засвідчив чітко окреслені такі тенденції:

– на тлі уповільненого зростання сектору малих підприємств значними темпами збільшується кількість підприємств, які нарощують масштаби капіталовкладень, і цим можна пояснити від'ємні фінансові результати діяльності малого бізнесу;

– основну питому вагу приросту інвестицій забезпечили капіталовкладення у раніше наявні основні засоби, будівництво, у нематеріальні активи;

– істотно зросли масштаби використання інвестиційних резервів у зазвичай слабких регіонах України (Миколаївській, Житомирській, Кіровоградській, Сумській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях), водночас у сильних регіонах спостерігається уповільнення інвестиційної активності малого бізнесу;

– майже в усіх галузях зафіксовано підвищення обсягів інвестування, а найбільшими темпами зростали інвестиційні витрати у сфері операцій з не рухомістю, здаванням у найми й послуг користувачам, а також оптової та роздрібної торгівлі.

Значну активізацію інвестиційної діяльності малого підприємництва зумовлює низка чинників, що безпосередньо впливають на розширення фінансових джерел малого бізнесу та поліпшення доступу до них. Назвемо, на наш погляд, головні чинники.

По-перше, останніми роками в Україні спостерігається загальна стабілізація макроекономічних показників: стале зростання ВВП і національного доходу, зменшення інфляційних коливань, підвищення показників зайнятості та середньої заробітної плати тощо. Немає сумнівів, що мале підприємництво, якому властива надзвичайна чутливість до змін економічної кон'юнктури, нарешті відчуло грунт під ногами.

По-друге, в Україні почали діяти механізми, які безпосередню стосуються реального сприяння розвитку малого підприємництва. Серед них особливо треба відзначити: активізацію участі у кредитуванні малого бізнесу банківських установ, успішне кредитування малих підприємств зарубіжними фондами підтримки, започаткування механізму розміщення державних замовлень серед малих підприємств, поліпшення умов амортизаційних відрахувань для малого підприємництва.

У роботах деяких українських дослідників фінансових проблем малого бізнесу звертається увага на підвищення останнім часом зацікавленості банків у кредитуванні малого бізнесу. Вітчизняні банки відкривають кредитні лінії для малого бізнесу і таким чином збільшують свої кредитні портфелі. З міжнародних установ, що кредитують малі підприємства в Україні, давно уже успішно працюють Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк, Фонд “Євразія”, Німецький банк реконструкції.

З 2006 року вагомим джерелом поповнення фінансових ресурсів малого підприємництва стали амортизаційні відрахування. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” було доповнено положенням про зміну умов в амортизаційних нарахуваннях. Основні фонди підприємства сьогодні діляться на чотири групи. До новоствореної четвертої віднесено засоби ЕОМ та інші машини для автоматичної обробки даних, їхнє програмне забезпечення, інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації. І хоч до цієї групи зараховуються засоби, придбані лише з 2006 року, до них застосовується підвищена норма амортизації -- 60% річних. Отож новий закон дає змогу швидше нараховувати амортизацію, отримувати додаткові кошти й пришвидшити оновлення та модернізацію основних фондів³. Останнє безпосередньо є чинником, що впливає на збільшення обсягів виробництва та підвищення якості продукції.

Отже, аналіз інвестиційної діяльності малого підприємництва виявив тенденцію до істотного поліпшення інвестиційного стану малих підприємств. Слід очікувати у найближчому майбутньому ще більшу інвестиційну активність сектору малого бізнесу, адже зовнішнє середовище постійно змінюється у напрямі створення реальних сприятливих умов для поширення обсягів інвестування. Головне на цьому етапі -- зберегти досягнуту стабільність, а також створити ще сприятливіші умови інвестиційного клімату, аби малі підприємства не лише збільшували масштаби капіталовкладень, а й спромоглися отримати позитивний фінансовий результат.

РОЗДІЛ 3.ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА МАЛИХ ТА СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

Європейський союз є найбільшою економічною спільнотою у світі, на частку якої припадає близько чверті світового виробництва товарів та міжнародної торгівлі. Малі та середні підприємства (МСП) в ЄС посідають передові позиції в таких галузях, як оптова та роздрібна торгівля, харчова промисловість, будівництво, ділові стратегічні послуги, консультаційні послуги, готельний, ресторанний і туристичний бізнес, забезпечуючи дві третини від загальної кількості працівників і більше половини сукупного ВВП. Майже половина європейських МСП можуть вважатися інноваційними, оскільки самостійно або у партнерстві з великими підприємствами виконують НДР, пропонують на ринку нові продукти й технології або здійснюють комерціалізацію уже наявних продуктів і технологій. За результатами окремих досліджень МСП у Західній Європі навіть ефективніші щодо виконання науково-дослідних робіт та створення інноваційних продуктів, ніж великі підприємства. Понад чверті усіх європейських МСП, що працюють у виробничій сфері, посідають досить високі конкурентні позиції на світовому ринку. Вони дедалі більше залучаються до міжнародних стратегічних альянсів як окремо, так і разом з великими транснаціональними корпораціями, оскільки мають досить високий ступінь гнучкості й можуть швидко пристосовуватися до змін.

Навіть зважаючи на всі об'єктивні переваги МСП як форми організації підприємницької діяльності, слід зазначити, що зростання їхньої кількості та впливу їх на розвиток європейської економіки, особливо останнім десятиліттям, не було б таким значним без державної підтримки цих суб'єктів підприємництва. Визнаючи значення МСП для економічної структури нової Європи, урядові структури ЄС та країн, що належать до його складу, проводять активну й зважену державну політику в галузі регулювання і підтримки МСП, яка враховує галузеві та регіональні особливості розвитку цього сектору економіки.