ДИПЛОМНА РОБОТА

"МЕХАНІЗМ ЗАПОБІГАННЯ БАНКРУТСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ"

Вступ

Характер і динаміка економічного розвитку країни є предметом найпильнішої уваги економістів і політиків. Від того, які процеси відбуваються в динаміці й рівні розвитку, які при цьому відбуваються структурні зміни в національній економіці, залежить дуже багато чого в житті країни і її перспектив.

В даний час економічне зростання стало найбільш обговорюваною темою в Україні. Уперше за роки реформ наша країна переживає деяке економічне зростання. І що саме головне - по своєму змісті, структурі це зовсім інше, більш здорове ніж раніше, зростання.

Мета даної роботи: розглянути на прикладі української економіки які бувають типи економічного зростання, які фактори впливають на нього, ресурси зростання, його зміст.

Ціль даної роботи - узагальнене дослідження проблеми, аналіз фактичних даних, що відбивають динамічні показники економічного зростання, аналіз темпів, проблем та перспектив економічного зростання ДНВП «Об'єднання Комунар».

Об'єкт дослідження - поняття економічне зростання, його показники та значення. Предмет дослідження - сучасне становище української економіки, її зростання, проблеми та їх рішення, перспективи розвитку економіки нашої країни.

Задачі дипломної роботи - вивчити теоретичні основи фінансового забезпечення сталого економічного зростання підприємства, проаналізувати фінансовий стан і стійкість підприємства, знайти напрямки вдосконалення фінансового забезпечення сталого економічного зростання.

В роботі використовувалися праці таких економістів Самуэльсон П., Баликоев В.З., Борисов Е.Ф. Быстраков Ю.И., Гальперин.

1. Теоретичні основи фінансового забезпечення сталого економічного зростання

1.1 Сутність та види економічного зростання та фактори впливу

Економічне зростання - це критерій економічного розвитку, який виражається у збільшенні реального ВВП, як в абсолютному обсязі, так і на душу населення.

Швидкий або, навпаки, нульовий та навіть негативне економічне зростання не завжди свідчить про швидкий економічний розвиток, топтання на місці чи економічну деградацію.

Структурні зміни в економіці країни можуть призвести до такої ситуації, коли стагнація чи скорочення випуску одних видів продукції через падаючий чи незмінний попит на них супроводжується швидким зростанням інших видів продукції. Та при всіх недоліках економічне зростання залишається найбільш вживаним критерієм економічного розвитку.

В економічній статистиці для вивчення динаміки використовуються коефіцієнти зростання, темпи зростання й темпи приросту. Коефіцієнт зростання x обчислюється по формулі:

X=Y1/Y0, (1.1)

де Y_0, Y1 - показники співвідношення у досліджуваному та базовому періодах.

Темп зростання дорівнюється коефіцієнту зростання, помноженому на 100. Темп приросту дорівнюється темпу зростання мінус 100. Однак на практиці під темпом зростання часто розуміють темп приросту. В економічній літературі [17, 54, 63] виділяють такі типи економічного зростання: а) Екстенсивний тип економічного зростання - (екстенсивний - від латинського слова extensivus - що розширюється) те, при якому розширення обсягів виробництва відбувається за рахунок трьох факторів: (а) основного капіталу (фондів), (б) робочої сили, (в) матеріальних витрат (природної сировини, матеріалів, енергоносіїв). Для виявлення ролі кожного з зазначених факторів у збільшенні випуску продукції застосовується економетрія, з її допомогою створюються економетричні моделі зростання національного господарства. Якщо капітал, праця і матеріальні витрати зростають на певну величину, то й обсяг виробництва збільшиться в таку ж кількість раз. Саме ця властивість характерна для екстенсивного збільшення виробництва: воно прямо пропорційно величині витрачених виробничих факторів. Екстенсивне економічне зростання - це найбільш легкий шлях господарського розвитку. З його допомогою відбувається швидке освоєння природних ресурсів, а також вдається порівняно швидко скоротити або ліквідувати безробіття, забезпечити велику зайнятість робочої сили. Такий шлях збільшення виробництва має і серйозні недоліки. Йому властивий технічний застій, при якому кількісне збільшення випуску продукції не супроводжується техніко-економічним прогресом. При екстенсивному економічному зростанні випуск продукції підвищується з такою ж швидкістю, з якою зростають величини використовуваних виробничих основних фондів, матеріальних ресурсів і чисельності працівників, отже на незмінному рівні залишаються значення таких економічних показників, як фондовіддача, матеріалоємність і продуктивність праці. Інакше кажучи, загальна ефективність виробництва залишається, у кращому випадку, незмінною. Отже, не вистачає амортизаційних фондів - засобів на відновлення основних виробничих фондів (будівлі, устаткування), фактично не впроваджуються новітні науково-технічні розробки. Екстенсивний тип економічного зростання дозволяє швидко освоїти природні ресурси. Але внаслідок того, що використання цих ресурсів при екстенсивному типі йде нераціонально, відбувається швидке виснаження рудників, орного шару землі, корисних копалин. Отже приходиться витрачати усе більше праці і засобів виробництва для видобутку кожної тонни сировини і палива. У результаті економічне зростання по все зростаючій мірі носить витратний характер. Довгострокова орієнтація на переважно екстенсивний шлях зростання випуску продукції призводить до тупикових ситуацій.

б) Більш складний тип економічного зростання інтенсивний (від французького слова intensif - напруга). Його головна відмінна ознака - підвищення ефективності виробничих факторів на базі технічного прогресу.

При даному типі розширеного відтворення з'являється новий фактор економічного зростання - підвищення ефективності всіх традиційних факторів. У силу цього виробнича функція буде (у найпростішому вираженні) виглядати так:

Y=AF (K, L, N),

де А - це сукупна продуктивність факторів, К - капітал, L - праця, N - засоби праці. З формули видно: якщо величина витрат виробничих факторів не міняється, а їхня сукупна продуктивність А збільшується на 1%, то й обсяг виробництва зростає також на 1%.

Інтенсивний тип економічного розвитку ґрунтується на широкому використанні більш ефективних засобів виробництва. Збільшення його масштабів забезпечується за рахунок застосування більш прогресивної техніки, передових технологій, досягнень науки, більш економічних предметів праці, підвищення кваліфікації кадрів. Завдяки цим факторам досягається також підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці, ресурсозбереження, поліпшення використання наявної матеріальної бази виробництва.

Інтенсивне розширене відтворення має кілька особливостей. Це - більш прогресивний тип економічного зростання, оскільки вирішальну роль у підйомі ефективності речовинних умов виробництва починає грати новий «мотор» - досягнення науки і техніки. У зв'язку з цим у масштабі суспільства розвивається виробництво науково-технічної інформації, що, у кінцевому рахунку, утілюється в усе більш ефективні засоби виробництва. Одночасно система утворення, підготовки й перепідготовки кадрів забезпечує підвищення культурно-технічного рівня працівників.

Безсумнівною перевагою інтенсивного збільшення виробництва є те, що воно переборює перешкоди економічного зростання, породжені відомою обмеженістю природних ресурсів. Господарський розвиток переорієнтується на безперервний науково-технічний й економічний прогрес. Найбільш вигідним фактором його розширення стає ресурсозбереження.

в) Всебічна інтенсифікація - це такий вид економічного зростання, при якому використовуються всі зазначені форми ресурсозбереження. Тоді заощаджуються і трудові, і речовинні умови виробництва. Даний вид економічного зростання практично впроваджується в умовах сучасного етапу НТР і новітньої технологічної революції.

Всебічна інтенсифікація веде до якісного відновлення всього процесу розширеного відтворення.

У противагу витратному екстенсивному нарощуванню виробництва всебічна інтенсифікація забезпечує анти-витратну траєкторію економічного зростання. Вона наочно зображена на графіку (рис. 1), де приведені умовні дані.

На графіку видно, що швидше усього зростає обсяг національного доходу (НД), трохи повільніше збільшується випуск засобів виробництва (До) і чисельність робочої сили (Р). У підсумку знижується вартість одиниці продукції (СС), розширене ж відтворення здобуває якісно нові риси.

Нова якість економічного розвитку виражається насамперед у зростаючій економічності виробництва національного доходу: зменшуються витрати праці і засобів виробництва в розрахунку на одиницю національного доходу. Істотно поліпшується весь господарський розвиток, неухильно підвищується науково-технічний рівень і якість продукції, що випускається. Це є прямим наслідком переходу до більш технологічного способу виробництва.

Нове виявляється в створенні сучасної структури народного господарства. У загальному обсязі підвищується питома вага наукомістких галузей, до яких відносяться приладобудування, випуск ЕОМ, електротехнічна промисловість, атомна енергетика, виробництво синтетичних смол, пластичних мас, прогресивних конструкційних матеріалів, інші галузі, що використовують досягнення НТР.

Наслідками інтенсифікації НТП є зменшення частки проміжного продукту і відповідно збільшення питомої ваги кінцевого продукту, що йде в споживання. Така структурна зміна - результат ощадливої витрати сировини, матеріалів і енергоносіїв при створенні кожного виробу. Поліпшення розширеного відтворення досягається, коли в складі національного доходу зростає частка продуктів споживання в порівнянні з засобами виробництва, що йдуть для нагромадження. У результаті підвищується рівень і якість життя населення, росте соціальна ефективність господарського розвитку.

При новій якості економічного розвитку істотно змінюються пропорції відтворювального процесу. Відносно повільніше зростає виробництво засобів виробництва і, навпаки, виникає тенденція до прискорення виробництва предметів споживання.

Очевидно також, що економічне зростання має більш важливе значення, ніж стабільність.

Економічне зростання визначається рядом факторів. Широкого розповсюдження набула теорія трьох факторів виробництва, родоначальником якої був Ж.Б. Сей [7,23], яка стверджує, що у створенні вартості продукту приймають участь труд, земля й капітал.

Пізніше трактування виробничих факторів отримала більш глибоке й широке тлумачення. До них зазвичай відносять:

а) труд;

б) землю;

в) капітал;

г) підприємницьку спроможність

Фактично це вже знайомі нам фактори виробництва, вони ж економічні ресурси, але називаються економічними факторами зростання у зв'язку з тим, що при розгляді економічного зростання їх аналізують під дещо іншим кутом.

Фактори економічного зростання взаємозалежні й взаємообумовлені. Так, труд вельми продуктивний, якщо робітник використовує сучасне обладнання й матеріали під керівництвом здатного підприємця в умовах добре працюючого того чи іншого фактора економічного зростання достатньо складно. Більш того, всі ці крупні фактори є комплексними, складаються з менших елементів, в наслідок чого фактори можна перегруповувати.

Так, за зовнішньо й внутрішньо економічним елементам можна виокремити зовнішні та внутрішні фактори (наприклад, капітал поділяється на той що поступає до країни та той що мобілізується у країн, а останній можна розділити на той, що використовується у власній країні та той що вивозиться за її кордони).

Розповсюджено й розділення факторів у зв'язку з характером зростання (кількісного чи якісного) на інтенсивні та екстенсивні. До екстенсивних факторів зростання відносять:

а) збільшення обсягу інвестицій при збереженні наявного рівня технології;

б) збільшення числа зайнятих робітників;

в) зростання обсягів споживчої сировини, матеріалів, пального та інших елементів оборотного капіталу оборотних фондів;

До інтенсивних факторів відносять:

а) прискорення науково-технічного прогресу;

б) підвищення кваліфікації робітників

в) покращення використання основних й оборотних фондів

г) підвищення ефективності господарчої діяльності за рахунок її кращої організації.

При перевазі впливу екстенсивних факторів росту притаманним є екстенсивний тип розвитку економіки, при перевазі інтенсивних факторів -інтенсивний тип.

1.2 Правове регулювання фінансових аспектів сталого економічного зростання підприємства

Для регулювання фінансової діяльності підприємства існує багато нормативних актів. Одним із важливих законів є Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. №697-XII [1]. Метою цього закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природних, економічних, науково-технічних та культурних потенціалів республіки для підвищення рівня життя народу.

Наступним нормативним актом є Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. №698-XII [2], який визначає загально правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Згідно із статтею 5, одним із принципів підприємницької діяльності є залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством.

Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р. №887-XII [3], виділяє види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Підприємство користується банківським кредитом на комерційній договірній основі. Підприємство може надавати банку на договірній основі право використовувати свої вільні кошти і встановлювати проценти за їх використання. Розрахунки підприємств за своїми зобов'язаннями проводяться у безготівковому та готівковому порядку через установи банків, відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених НБУ. З 1 січня 1995 року основним виглядом прямого податку на юридичних осіб в Україні став податок на прибуток, що був введений Законом України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» (після чисельних змін і доповнень з 1.07.97 цей закон діє у редакції Закону України від 22.05.97 року) [4]. Стаття 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» присвячена характеристиці об'єкту оподаткування і порядку обчислення оподатковуваного прибутку. Це дуже важливий закон. Оскільки основним джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства є прибуток.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань.

Ставка податку на прибуток підприємств закріплена у статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - прибуток платників податку оподатковується за ставкою 30% до об'єкта оподаткування.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР [5] визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із статтею 2 об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. Згідно із статтею 4 база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів, за винятком податків на додану вартість, що включаються до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із Законом України з питань оподаткування. Об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20%. Згідно із статтею 7 продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

В залежності від правового статусу підприємства визначається мінімальний розмір статутного капіталу і порядок його формування. Розмір статутного капіталу оговорюється в засновницьких документах підприємства і вноситься в реєстраційну карту при здійсненні державної реєстрації підприємства. Мінімальний розмір статутного фонду регламентується діючим законодавством тільки для господарських товариств і деяких специфічних видів діяльності, як правило, пов'язаної з фінансовими операціями. Для підприємств всіх інших організаційно-правових форм господарювання його величина визначається засновником і залежить перш за все від виду і масштабу діяльності. Законодавчі акти, що регулюють мінімальний розмір статутного фонду - це Закон України «Про внесення змін і доповнень в Закон України «Про господарські товариства» від 16 грудня 1993 р. №3709 [6]; Положення «Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії» [7], затверджене Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. №55/94; Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 №23-93 [8].

Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України «Про власність», «Про підприємство в Україні», «Про господарські товариства» [9].

З 1 січня 1995 р. в Україні скасовано порядок, що передбачав вилучення державою частини амортизаційних коштів державних підприємств до державного бюджету для створення централізованих фондів капіталовкладень, тобто вся сума амортизаційних відрахувань перебуває у розпорядженні підприємств для витрат за цільовим призначенням. Але не виключено, що, враховуючи інвестиційну ситуацію в країні, такий порядок може бути запроваджено знову. Таким чином, беручи до уваги, що нормативні акти постійно змінюються та доповнюються, керівництву підприємства потрібно постійно цікавитися змінами у законодавстві.

Бухгалтерська фінансова звітність, тобто система показників, які відображають майновий і фінансовий стан підприємства на конкретну дату, складають інформаційну базу аналізу фінансового стану суб'єктів господарської діяльності. Склад, зміст, вимоги та інші засадні основи бухгалтерської звітності регламентовано положенням (стандартом) бухгалтерського обліку П(С) БО №19 «Об'єднання підприємств» [11], яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. №163. Згідно з цим положенням бухгалтерська звітність складається із взаємопов'язаних форм, на основі яких здійснюється аналіз фінансового стану підприємства: 1. П(С) БО №2 «Баланс» ф. 1.2. П(С) БО №3 «Звіт про фінансові результати» ф. 2.3. П(С) БО №4 «Звіт про рух грошових коштів» ф. 3.4. П(С) БО №5 «Звіт про власний капітал» ф. 4. Аналізуючи фінансовий стан підприємства за цими формами, необхідно передусім ознайомитися з П(С) БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» і переконатись у тому, що всі вимоги даного стандарту на підприємстві враховано. Ця звітність орієнтована на ринкові відносини, на тих користувачів, які не можуть вимагати у службовому порядку звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.

1.3 Сутність та структура фінансового забезпечення сталого економічного зростання

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від раціональності формування джерел фінансування, тобто від того, які кошти має підприємство у своєму розпорядженні, кому підприємство зобов'язане за ці кошти і куди вони вкладені.

Виділяють такі основні ознаки класифікації видів фінансування:

а) форма залученого капіталу;

б) походження капіталу;

в) правове положення капіталовласників (форма власності).

За формою залученого капіталу розрізняють:

а) кошти;

б) майнові внески.

За походженням капіталу:

а) фінансування, здійснюване із внутрішніх джерел;

б) фінансування із зовнішніх джерел.

За правовим положенням капіталовласників:

а) фінансування за рахунок власного капіталу;

б) фінансування за рахунок позикового капіталу.

Як джерела довгострокового фінансування, крім кредитів банку й фінансових компаній, можуть використовуватися:

а) заставні, видані у вигляді простих векселів;

б) облігації, що випускаються у вигляді довгострокових зобов'язань;

в) акції.

Крім короткострокових джерел формування капіталу для фінансування підприємства використовуються:

а) кредити фінансових компаній, які надаються за умови наявності забезпечення й за більш високою процентною ставкою, ніж банківський кредит;

б) комерційні папери - короткострокові незабезпечені векселі, виписані суб'єктом господарювання з гарною репутацією;

в) продаж дебіторських заборгованостей (факторинг);

г) лізинг.

Характеристика співвідношень між власним та позиковим капіталом і розкриває сутність фінансового стану підприємства. Необхідність у власному капіталі зумовлюється вимогами самофінансування. Під самофінансуванням слід розуміти фінансування за рахунок заробленого підприємством прибутку.

Власний капітал є основою самостійності і незалежності підприємства. Але необхідно враховувати, що фінансування лише за рахунок власних коштів не завжди вигідно для підприємств, зокрема в тих випадках, якщо виробництво має сезонним характер. Тоді в окремі періоди часу на рахунках у банку будуть накопичуватися великі суми коштів, а в інші періоди підприємство відчуватиме їх нестачу. Окрім того, необхідно мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал (чим платить за кредитні ресурси), то, залучаючи в свій оборот позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного (позикового) капіталу.

У той же час, якщо кошти підприємства сформовані в основному за рахунок короткострокових кредитів та кредиторської заборгованості, то його фінансовий стан буде нестійким, тому що з цими коштами необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за своєчасним поверненням їх і на залучення в оборот на нетривалий час інших коштів.

Оскільки в теперішній час «ціна» такого важливого для підприємств джерела формування капіталу, як кредити банків, зростає, то постає питання про доцільність користування банківськими кредитами. Для вирішення питання про доцільність використання кредитів банку необхідно розраховувати величину виторгу від реалізації, величину чистого прибутку, а також рівень рентабельності майна (прибуток, одержаний з кожної гривні, вкладеної в майно) та рентабельності власних коштів у двох варіантах:

I варіант - з використанням кредитів банку;

II варіант - без використання кредитів банку.

Порівняння одержаних показників І та II варіантів дасть відповідь на питання економічної доцільності використання кредитів банку.

Залучення кредитів банку буде раціональним лише в тому разі, якщо процентна ставка на них буде нижчою, ніж рентабельність вкладеного капіталу.

Практично, безоплатним джерелом коштів для підприємств є кредиторська заборгованість. При розрахунках з постачальниками та підрядчиками плата за тимчасове користування коштами кредиторів, як правило, не стягується: якщо згідно із договором передбачена оплата через «я» днів після одержання (відвантаження) продукції, значить підприємство-покупець одержало безвідсотковий кредит на строк «n» днів. Деякі підприємства широко використовують таку можливість. Насправді, що більший строк має заборгованість, то менший її реальний розмір з урахуванням інфляційних процесів. Але щодо кредитоспроможності, недотримання встановлених договором строків оплати - погана практика, оскільки потенційні кредитори можуть негативно вирішити питання про надання нового кредиту. Таким чином, від того, наскільки оптимальним буде співвідношення власного і позикового капіталів, якою буде «ціна» останнього, значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Аналіз структури власних і позикових коштів, їх співвідношення дає можливість оцінити рівень раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства, його ринкової стійкості. А це вкрай важливо для постачальників ресурсів, зокрема для банків, при вивченні фінансового ризику і для самого підприємства при визначенні перспективного варіанта організації фінансів та формуванні фінансової стратегії.

Основним завданням аналізу джерел коштів підприємства с вивчення та оцінка:

а) змін, що відбулися в структурі всіх джерел коштів і, зокрема, в структурі власного та позикового капіталу, в наявності власних оборотних коштів та їх частки в сумі власних коштів та в матеріальних оборотних коштах на кінець звітного періоду порівняно з його початком;

б) раціональності формування структури джерел коштів;

в) «ціни» джерел коштів;

г) показників, що характеризують ринкову стійкість підприємства.

1.4 Техніко-економічні показники розвитку ДНВП «Об'єднання Комунар»

ДНВП «Комунар» - одне з ведучих державних науково - продуктивних об'єднань в Україні. В складних економічних умовах об'єднання зберігаючи працездатність продовжує виготовлення апаратури, призначеної для вирішення космічних задач за сумісними з Росією програмами. ДНВП «Комунар» спеціалізується на випуску систем управління ракет-носіїв та космічних об'єктів, товарів промислового та народного призначення, це:

а) зварювальне обладнання (ВДУЧ-16, ВДУЧ-160М, ВДУЧ-200, ВДУЧ-315М, ВДУЧ-315МІ, ВДУЧ-315Т),

б) рентгеноскопічні системи догляду багажу,

в) прилади систем управління для літаків,

г) програмно-технічних комплекс управління паровими турбінами, промислові та побутові лічильники електроенергії в електронному виконанні,

д) комплекти меблів та електрообладнання для купейних та не купейних пасажирських вагонів,

є) засоби обліку витрат гарячої та холодної води.

Для виготовлення продукції підприємство має сучасну високотехнологічну базу з комплексною системою управління якістю виробів.

Порівняємо данні за 2006, 2007 та 2008 роки. Обсяг виробництва зріс у 2007 порівняно з 2006 на 27026 тис. грн., а у 2008 - на 9462 тис. грн. порівняно з 2007 роком. Причина - збільшення заказів на виробництво продукції ДНВО «Комунар». Обсяг виробленої продукції на експорт теж зріс на 25051 тис. грн. у 2007, а в 2009 - на 804 тис. грн. Тобто у підприємства збільшилася кількість заказів. Це говорить про те що були знайдені нові ринки збуту (Табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємства

Назва показника	Одиниця виміру	Фактично
		2008	2007	2006
1. Обсяг всього вир. в оптових цінах підпр. без ПДВ, Акц.зб.	тис. грн.	113878	104416	77390
2. Обсяг виробленої прод. на експорт	тис. грн	60107	59303	34252
3. Обсяг основного вир. в оптових цінах підпр. без ПДВ, Акц. зб.	тис. грн	98349	89880	63303
4.Фін. рез. від звичайної діяльності до оподаткування прибутку	тис. грн	1804	151	695
5. Результат від реалізації	тис. грн	23250	19755	14554
6. Прибуток, що залишається у підпр. після оплати обов`язкових платежів з прибутку(+), збитку(-)	тис. грн	273	-2801	-1093
7. Затрати на вир. в діючих цінах	тис. грн	115291	110500	83545
в т.ч. на оплату праці	тис. грн	37951	30495	21111
амортизаційні відрахування	тис. грн	9287	9801	10119
собівартість виробленої продукції	тис. грн	82534	87277	66052
8. Виручка від реалізації без ПДВ-всього	тис. грн	111745	112138	91441
В т.ч. по бартеру	тис. грн	41	176	555
9.Із загальної виручки: виручка від реалізації в країні СНД і Балтії	тис. грн	69140	67608	50142
10. Придбано сировини та матеріалів в країнах СНД і Балтії	тис. грн	8863	2895	7892
11. Придбано сировини в інших країнах	тис. грн	2488	6	419
12. Кошти на розрахунковому рахунку	тис. грн	12914	5511	4351
13. Кошти на валютному рахунку	тис. грн	3075	8340	5438
14. Короткострокові кредити та інші позикові кошти	тис. грн	453	298	2135
15. Дебіторська заборгованість	тис. грн	9573	14104	8296
в т.ч. простр по валюті і валютних цінностях	тис. грн	172	150	68
16. Кредиторська заборгованість	тис. грн	9809	14215	10259
в т.ч. до бюджету	тис. грн	1339	1994	2514
17. Обсяг капіталовкладень	тис. грн	3807	6066	7242
18. Введено в дію основних фондів	тис. грн	3896	5283	6686
19. Нормативи власних обігових коштів	тис. грн	28017	27517	19965
20. Наявність власних обігових коштів	тис. грн	87491	81269	78917
21. Нестача ВОК (-), лишки (+)	тис. грн	59474	53752	58952
22. Середньооблікова чисельність персоналу в еквіваленті повної зайнятості осіб	Осіб	3967	4341	4046
23. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу	Осіб	4272	4511	4559
24. Фонд оплати праці	тис. грн	38680	33803	24027
25. Майно за кордоном	тис. грн	323	340	357

Аналіз даних таблиці 1.1 свідчить про те, що результати від реалізації збільшилися на 5201 тис.грн. у 2007 і на 3495 тис. грн. у 2008році. Затрати на виробництво порівняно з 2006 році зросли на 26955 тис. грн., а порівняно з 2004 на 4791 тис. грн. Це відбулося через збільшення затрат на оплату праці, збільшення собівартості продукції. Амортизаційні відрахування зменшилися і це в свою чергу трохи зменшило затрати на виробництво. Виручка від реалізації в країни СНД і Балтії зросла, тобто більша кількість виробленої продукції стала поступати за кордон. Матеріали і сировина, які було придбано в країнах СНД і Балтії зменшилися, тобто їх менше стали закупати у цих країнах може через ускладнення митного провозу чи подорощення цих матеріалів, чи подешевшення їх на території України. В інших країнах ДНВО «Комунар» теж значно зменшив обсяг закупок сировини і матеріалів. Зменшилися короткострокові кредити і інші позикові кошти це говорить про те що у підприємства майже вистачає власних коштів на розрахунковому рахунку для забезпечення власних потреб. Дебіторська заборгованість зросла - це для підприємства погано тому, що покупці не можуть вчасно розрахуватися за відвантажену продукцію і тому підприємство, виконавши свої зобов'язання, не має грошей на розрахунковому рахунку, які б воно могло вкласти у виробництво. Через зростання дебіторської заборгованості зросла і кредиторська заборгованість, бо коштів «на руках» підприємству не вистачає. Обсяг капіталовкладень зменшився через зменшення прибутку, яке можна вкласти в основні фонди. Кількість працюючих зменшилася через скорочення штатів. Фінансово-господарська діяльність ДНВП в 1 кварталі 2004 року дозволила не допускати заборгованості по жодному з податків, обов'язкових платежів, по заробітній платі та енергоносіям.

2. Аналіз фінансового стану підприємства

2.1 Загальна оцінка фінансового стану ДНВО «Комунар»

Загальна оцінка фінансового стану підприємства проводиться за допомогою «читання» балансу.

Під «читанням» балансу розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства та його фінансовим станом.

У зарубіжній практиці фірм [33,37] та на деяких вітчизняних підприємствах при початковому ознайомленні з балансом для загальної оцінки фінансового стану активно використовуються показники горизонтального (динамічного), вертикального (структурного) і трендового аналізів.

Найбільш повну й глибоку інформацію про загальний фінансовий стан підприємства і його динаміку можна одержати шляхом побудови на основі балансу підприємства спеціального порівняльного аналітичного балансу. Вперше поняття і загальну форму цього балансу запропонував засновник балансоведення Н.А. Блатов у 20-х роках. Порівняльний аналітичний баланс будується на основі бухгалтерського балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел коштів.

Аналіз фінансового стану підприємства за звітний період починається з його загальної оцінки за даними балансу. Основним джерелом інформації аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс підприємства. Аналіз балансу (Додаток А) починається з експрес-аналізу, метою якого є поточна й оперативна оцінка фінансового стану та динаміки розвитку підприємства.

Експрес-аналіз роботи ДНВП «Об'єднання Комунар» і структурних підрозділів за 2008 рік.

Таблиця 2.1. Аналіз ліквідності ДНВП «Об'єднання Комунар»

Показники	Од. вим.	Норматив	За рік
1. Коефіцієнт. покриття	-	>1	9,3
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності	-	0,6 - 0,8	2,6
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	-	>0, збільшення	1,6
4. Чистий робочий капітал	Тис. грн.	>0, збільшення	85432

З аналізу активів таблиці 2.1 видно, що поточні активи покривають короткострокові зобов'язання в 9,3 раза; поточні активи (без НЗВ і запасів) можуть в 2,6 раза покрить поточні зобов'язання; при негайній необхідності може бути погашена 1,6 частина поточної заборгованості; підприємство здатне сплатить власну поточну заборгованість і має фінансові ресурси для розширення діяльності - на 85432 тис. грн.

Таблиця 2.2. Аналіз фінансової стійкості

Показники	Од. вим.	Норматив	За рік
1. Коефіцієнт автономії	-	>0,5 збільшення	0,95
2. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами	-	>0,1	0,89

Одним з найважливіших показників фінансового стану підприємства ї рентабельність (Табл. 2.3). Підприємство добре забезпечено власними засобами в структурі капіталу; частина власних оборотних коштів в структурі оборотних активів підприємства на високому рівні.

Таблиця 2.3. Аналіз рентабельності

Показники	Од. вим.	Норматив	За рік
1. Коефіцієнт рентабельності діяльності	-	> 0, збільшення	0,002
2. Коефіцієнт рентабельності продукції	-	> 0, збільшення	0,065

Показники рентабельності повинні бути більше нуля - на ДНВП «Об'єднання Комунар» так воно і є, але ці показники дуже невисокі.

Таблиця 2.4. Аналіз ділової активності

Показники	Од. вим.	Норматив	За рік
1. Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості	-	Збільшення	9,5
2. Довжина обороту кредиторської заборгованості	Дні	Зниження	38
3. Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості	-	Збільшення	22,2
4. Довжина обороту дебіторської заборгованості	Дні	Зниження	16

Коефіцієнт кредиторської заборгованості показує, що кредиторська заборгованість швидко сплачується; середня кількість днів, які необхідні для розрахунків з постачальниками дорівнює 38 і має тенденцію до зниження; у підприємства багато дебіторів, але ця заборгованість швидко повертається; для повернення заборгованості необхідно 16 днів.

Таблиця 2.5. Аналіз майнового стану

Показники	Од. вим.	Норматив	За рік
Коефіцієнт зносу основних засобів	-	Зниження	0,57

На підприємстві більша частина основних засобів є зношеною (на 57%).

В цілому стан підприємства на даний момент можна охарактеризувати як стійкий і стабільний.

Дебіторська заборгованість має тенденцію до зниження, у зв'язку з значним зменшенням відвантаженої без сплати продукції. Залишки готової продукції зросли у зв'язку зі зменшенням попиту на ракетно-космічну техніку.

На підприємстві багато залежалих товарів, через скорочення замовлень, але частка запасів може бути реалізованою. НЗВ зросло через те, що замовники відмовились від продукції, яка вже була частково виробленою. Для загальної оцінки динаміки фінансового стану необхідно встановити співвідношення динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва, доходу від реалізації продукції, а також прибутку підприємства.

Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу і розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень.

Таблиця 2.6. Загальна оцінка динаміки фінансового стану

Показники	На 2006	На 2007	На 2008	Зміни у 2007 порівняно з 2006	Зміни у 2008 порівняно з 2007
1. Обсяг виробництва	77390	104416	113878	1,35	1,09
2. Баланс	235536	234549	229190	0,996	0,98
3. Дохід від реалізованої продукції	99443	120870	120294	1,22	0,995
4. Чистий прибуток підприємства	-1093	-2801	273	2,56	1,09

Прискорений темп зростання обсягу виробництва, реалізації продукції і прибутку проти темпу зростання валюти балансу свідчить про поліпшення використання засобів підприємства.

Також необхідно проаналізувати характер зміни окремих статей балансу, тобто провести горизонтальний та вертикальний аналіз балансу (Додаток Ж, З).

Горизонтальний (динамічний) аналіз цих показників дає можливість установити абсолютні відхилення й темпи зростання за кожною статтею балансу, а вертикальний (структурний) аналіз балансу - зробити висновки про співвідношення власного й позичкового капіталу, що свідчить про рівень автономності підприємства за умов ринкових відносин, про його фінансову стабільність.

Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Завдання вертикального аналізу - розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній сумі валюти балансу і оцінка змін питомої ваги.

За допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння. Крім того, відносні показники пом'якшують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний та вертикальний аналіз може проводитися за кілька звітних періодів.

Дані додатків Ж, З дозволяють зробити такі аналітичні висновки. За аналізований період майно підприємства зменшилося на 5359 тис. грн. і становить на кінець періоду 229190 тис. грн. Така зміна зумовлена і зменшенням необоротних активів на 7328 тис. грн., запасів на 755 тис. грн.

Аналіз змін у питомій вазі свідчить, що на кінець періоду, порівняно з початком періоду, істотних змін не відбулося: частка необоротних активів зменшилася на 1,81%. Оборотні активи зросли (1,6%), у тому числі запаси зменшилися (-0,15%), дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги зменшилася на -6323 тис. грн., її питома вага зменшилася на -2,54%, грошові кошти та їх еквіваленти зросли на 2473 тис. грн., або за питомою вагою на 1,22%.З аналізу видно, що необоротні активи зменшилися, оборотні активи збільшилися, це свідчить про те що кошти підприємства працюють.

Зменшення майна підприємства на 5359 тис. грн. було забезпечено зменшенням джерел власних коштів на 678 тис. грн., і питома вага їх склала 94,96% на кінець року.

Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Основні напрями аналізу:

а) загальна оцінка стану майна і його окремих частин;

б) аналіз джерел майна підприємства;

в) аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів;

г) наявність власних оборотних коштів;

д) аналіз виробничого потенціалу;

є) оцінка ефективності використання майна підприємства.

Загальна оцінка стану майна і його окремих частин (табл. 2.7). За даними балансу (ф. 1) (Додаток А, Б, В) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу - валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату.

Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду.

Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел його утворення.

Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може розраховувати на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти.

Отже, менеджер матиме змогу вирішити, наскільки надійними є джерела засобів і що треба зробити в майбутньому для забезпечення грошових надходжень.

Цей аналіз уможливлює також визначення відповідності стратегії підприємства (фірми) напрямкам використання коштів з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення ситуації.

З даних аналітичної таблиці 2.7 можна зробити висновок, що на кінець 2008 року (Додаток А) вартість майна в розпорядженні підприємства становила 229190 тис. грн., тобто за звітний період вартість майна підприємства зменшилося на 5359 тис. грн. за рахунок зменшення основних коштів.

У загальній вартості майна, яке перебуває в розпорядженні підприємства, 57,35% становлять основні засоби й необоротні активи, які зменшилися на кінець звітного періоду на 7328 тис. грн., в загальній вартості майна їхня питома вага зменшилася на 1,8%.

Таблиця 2.7. Загальна оцінка стану майна підприємства

Показник	На початок 2008 року	На кінець 2008 року	Зміна
Усього майна (валюта балансу)	234549	229190	-5359
1. Основні засоби і необоротні активи	138765	131437	-7328
у% до майна	59,16%	57,35%	-1,81
2. Оборотні активи (оборотний капітал)	94175	95694	1519
у% до майна	40,15%	41,75%	1,6
2.1. Запаси	64953	68530	3577
у% до оборотного капіталу	68,97%	71,61%	2,64
2.2. Дебіторська заборгованість	14104	9573	-4531
у% до оборотного капіталу	14,98%	10,00%	-4,97
2.3. Кошти та їх еквіваленти: у національній валюті	5511	12914	7403
в іноземній валюті	8340	3075	-5265
у% до оборотного капіталу у національній валюті	5,85%	13,50%	7,64
в іноземній валюті	8,86%	3,21%	-0,0564
3. Витрати майбутніх періодів	1609	2059	450
у% до майна	0,69%	0,90%	0,21

Аналіз таблиці 2.7 свідчить про те, що оборотні активи збільшилися на 1519 тис. грн., а в загальній вартості майна їхня питома вага збільшилася на 1,6%, причому запаси на кінець звітного періоду збільшилися на 3577 тис. грн., а їхня питома вага в загальній вартості оборотного капіталу збільшилася на 2,64%, частка дебіторської заборгованості зменшилася на 4,97%, що позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. Кошти (гроші) та їх еквіваленти в національній валюті збільшилися на 7403 тис. грн., але в іноземній валюті значно зменшилися.

Далі вивчають співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів, а також показники мобільності всього майна підприємства й оборотних коштів. Так як оборотні кошти збільшилися, а необоротні активи зменшилися, це означає, що на підприємстві спостерігається тенденція прискорення оборотності всього майна підприємства. Результатом може бути вивільнення частини коштів.

Аналіз джерел майна підприємства здійснюється за даними балансу. В аналітичній таблиці 2.8 наведено перелік джерел власних і позичених коштів, вкладених у майно підприємства.

За даними аналітичної таблиці розраховується передусім коефіцієнт незалежності підприємства (К_н) з формули:

Кн. = Власний капітал/ Валюту балансу (2.1)

Для підприємства на початок звітного періоду:

Кн = (218306: 234549) * 100 = 93,07%.

На кінець звітного періоду:

Кн = (217628: 229190) 100 = 94,96%

Коефіцієнт незалежності підприємства свідчить про те, що на кінець звітного періоду частка власного капіталу зросла. Отже, підприємство є фінансово стійким і достатньо незалежним від зовнішніх кредиторів.

Таблиця 2.8. Аналіз джерел коштів, вкладених у майно підприємства

Показник	Початок 2008 р.	Кінець 2008 р.	Зміна
Джерела майна	234549	229190	-5359
1. Власне майно(капітал)	218306	217628	-678
у% до майна	93%	95%	1,9%
1.1. Наявність власних оборотних коштів	81270	87491	6221
у% до власного капіталу	37%	40%	3%
2. Позичкові кошти (капітал)	16242	11562	-4680
у% до майна	7%	5%	-2%
2.1. Довгострокові позики	1729	1300	-429
у% до позичених коштів	11%	11%	-
2.2. Короткострокові позики	8781	7967	-814
у% до позичених коштів	54%	69%	14,8%
2.3. Кредиторська заборгованість	5732	2265	-3467
у% до позичених коштів	35%	20%	-15%
3. Доходи майбутніх періодів	1		-1

Аналізуючи наведені дані в табл. 2.8, можна зробити висновок, що вартість майна підприємства зменшилася за звітний період на 5359 тис. грн., але тільки на 678 тис. грн. - за рахунок власних коштів; решта через зменшення кредиторської заборгованості підприємства. За звітний період частка позичених коштів зменшилася на 2% і становила 5% у структурі майна за абсолютного їх зменшення на 4680 тис. грн. Кількість власних оборотних коштів збільшилася на 6221 тис. грн., або на 108%. Змінилась і їхня величина в структурі власних коштів підприємства - їх частка зросла на 3%. За рахунок власних оборотних коштів на початок звітного періоду покривалося 37% власного капіталу (Додаток А). На кінець звітного періоду частка цього джерела в матеріальних оборотних коштах складала 40% власного капіталу.

Зменшення активу сталося через зменшення позикових коштів на 4680 тис. грн., а саме зменшення довгострокових позик на 429 тис. грн., короткострокових на 814 тис. грн. та кредиторської заборгованості на 3467 тис. грн. Вся інформація, наведена в таблиці, береться з балансу за винятком рядка «наявність власних оборотних коштів» - це розрахункова величина (Табл. 2.9).

Таблиця 2.9. Аналіз наявності власних оборотних коштів підприємства

Показник	На початок 2008 р.	На кінець 2008 р.	Зміна
1. Власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву балансу)	218306	217628	-678
2. Забезпечення майбутніх витрат платежів (підсумок розділу 2 пасиву балансу)
3. Довгострокові зобов'язання (підсумок розділу 3 пасиву балансу)	1729	1300	-429
4. Необоротні активи (підсумок розділу 1 активу балансу)	138765	131437	-7328
5. Наявність власних оборотних коштів (ряд. 1 + ряд. 2 + ряд. 3 - ряд. 4)	81270	87491	6221

Аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів. На основі аналізу структури оборотних коштів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних коштів, у цілому, а після цього - в розрізі окремих статей (Табл. 2.9) балансу. Причинами зміни оборотних коштів можуть бути:

а) прибуток (після сплати податків);

б) амортизаційні відрахування;

в) приріст власних засобів;

г) збільшення заборгованості за кредитами й позиками;

д) збільшення зобов'язань з кредиторської заборгованості.

Причини зменшення оборотних коштів [48,74]:

а) витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;

б) капітальні вкладення;

в) довгострокові фінансові вкладення;

г) зменшення кредиторської заборгованості.

Аналіз структури оборотних активів наведено у додатку К.

За результатами аналізу можна зробити висновок, що оборотні активи зменшилися за рахунок зменшення грошових коштів в іноземній валюті і розрахунків з дебіторами, що свідчить про погашення дебіторами заборгованості. А іноземної валюти стало менше, бо підприємство заплатило за матеріали, які воно купує за кордоном.

Оцінка ефективності використання майна підприємства характеризується такими показниками [52,59]:

а) рентабельність активів (майна) чи відношення прибутку у розпорядженні підприємства (ф. 2) до середньої величини активів:

Ра=П / Ас, (2.2)

де П-прибуток, Ас - середня величина активів.

273/231869=0,001

б) рентабельність поточних активів як відношення прибутку у розпорядженні підприємства (ф. 2) до середньої величини поточних активів:

Рпа=П / Па, (2.3)

де Па - поточні активи.

273/94934=0,003

в) рентабельність інвестицій як відношення прибутку до сплати податку до валюти балансу за мінусом короткострокових зобов'язань:

Рі=Пп/(ВБ-Кз), (2.4)

де - Пп - прибуток до сплати податку, Вб - валюта балансу, Кз - короткострокові зобов`язання.

1804/218928=0,008

г) рентабельність власного капіталу як відношення прибутку у розпорядженні підприємства до джерел власних засобів, визначає величину прибутку, що його одержують з кожної гривні, вкладеної в підприємство:

Рвк=П / Вз, (2.5)

де Вз - джерела власних засобів.

273/217628=0,001

д) рентабельність реалізованої продукції як відношення прибутку у розпорядженні підприємства до суми виручки від реалізації продукції:

Рп=П/В, (2.6)

де В-Виручка від реалізації продукції.

273/120294=0,002.

Доцільним розраховувати ці показники тільки за 2008 рік, бо тільки в цей рік підприємство мало прибуток. Слід відзначити, що показники рентабельності дуже низькі, що обумовлено специфікою виробництва (довгий виробничий цикл складає на підприємстві більше року) і замороженими необоротними активами, які в свою чергу зменшують ці показники. Аналізу структури майна достатньо для того, щоб оцінити стан активів і наявність коштів на підприємстві для повернення боргів, але його замало для відповіді на запитання, наскільки вигідно інвестору вкласти капітал у це підприємство. Тому наступним напрямком аналізу фінансового стану підприємства і для внутрішніх, і для зовнішніх користувачів інформації є детальне вивчення ліквідності підприємства (Табл. 2.10).

Таблиця 2.10. Показники ліквідності підприємства в динаміці

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік
Загальної ліквідності	7,37	6,6	9,53
Швидкої ліквідності	1,54	2,04	2,69
Абсолютної ліквідності	0,79	0,95	1,56

Таким чином, фінансовий стан підприємства є стійким за рахунок високої ліквідності та платоспроможності, що свідчить про високу інвестиційну привабливість підприємства.

2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов'язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стійкості. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблено систему показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства. Ці показники поділяють на два класи [32,55].

До першого класу відносять показники зі встановленими нормативними значеннями (усі перелічені показники ліквідності та платоспроможності); до другого класу - показники без установлених нормативних значень (показники рентабельності, ефективності управління, ділової активності).

Уже з самої методики визначення коефіцієнтів випливає, що аналіз коефіцієнтів - це знаходження співвідношення між двома окремими показниками. Як бачимо, коефіцієнтів є багато, але їх всіх можна об'єднати в п'ять груп за характеристиками:

а) можливості погашення поточних зобов'язань;

б) руху поточних активів;

в) власного капіталу;

г) результатів основної діяльності;

д) інформації про ринкові ситуації.

Методика аналізу названих вище коефіцієнтів полягає, головним чином, у порівнянні: фактичних коефіцієнтів поточного року з торішніми, а також з коефіцієнтами за кілька звітних періодів; фактичних коефіцієнтів з нормативними (щоправда, користувачі фінансових звітів рідко коли можуть це зробити); фактичних коефіцієнтів підприємства з показниками конкурентів (дані беруться з фінансових звітів, що подаються у фінансові статистичні органи); фактичних коефіцієнтів із галузевими показниками.

За допомогою аналізу коефіцієнтів можна виявити сильні й слабкі позиції різних підприємств, фірм. Менеджери використовують ці дані для контролю діяльності підприємства, щоб не допустити банкрутства. Важливим є й те, що аналіз коефіцієнтів дає змогу краще зрозуміти взаємозв'язок між балансом і звітом про доходи. Деякі коефіцієнти показують, чи ефективно поєднуються підприємством різні активи і пасиви та як це впливає на прибуток.

Треба зазначити також, що кредитори уважно стежать за цими показниками, щоб пересвідчитися, що підприємство може оплатити свої короткострокові боргові зобов'язання, а також покрити фіксовані платежі доходами. Банки значною мірою будують свою кредитну політику на підставі відповідних коефіцієнтів. Фінансові експерти використовують їх для порівняння відносних переваг різних підприємств. Аналізуючи фінансову стабільність підприємства, можна зробити певний висновок у залежності від мети, з якою аналіз проводиться: