Ціноутворення

„ПОЛТАВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА”

ВНЗ „ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ „УКРАЇНА”

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

ПОЛТАВА 2009

Кафедра____________________________________________________

Прізвище, ініціали рецензента __________________________________

Дата отримання роботи ________________________

Дата виконання рецензування _________________________

Прізвище, ініціали студента ____________________________________

Група ____________ дисципліна ________________________________ (заповнюється студентом)

РЕЦЕНЗІЯ НА КОНТРОЛЬНУ РОБОТУ

Оцінка _________________ Підпис рецензента _______________

Пам'ятка

В рецензії необхідно зазначити відповідність теми контрольної роботи виданому завданню, повноту розкриття теми контрольної роботи, рівень проробки літератури, наявність плану роботи, висновків, списку використаної літератури, якість оформлення роботи, висновок щодо загальної відповідності контрольної роботи вимогам.

План

1.Сутність ціни в ринковій економіці, її економічний зміст та роль. Функції ціни

2.Тарифи на вантажне перевезення залізничним транспортом

3.Задача

Роздрібна ціна на товар становить 132 грн. Торгова надбавка на оптово-відпускну ціну виробництва 32%. Необхідно визначити розмір торгової знижки з роздрібної ціни на користь торговельного підприємства, а також суму доходу торговельного підприємства без ПДВ.

4.Література

1.Сутність ціни в ринковій економіці, її економічний зміст та роль. Функції ціни

Ціна є економічною формою, в якій сфокусовані економічні відносини ринкової економіки виробництва (пропозиції) та споживання (попиту) будь-якого товару. Вона є «нервом» економіки, найважливішою ланкою ринкового механізму. Без її економічного обґрунтування неможливе нормальне функціонування господарюючих суб'єктів і цілих галузей та забезпечення соціальної справедливості в суспільстві. Ціна -- грошова оцінка товару, що відображає його споживчі властивості (корисність), витрати на його виробництво та інші параметри цінового і нецінового порядку; грошове вираження споживчої вартості та вартості товару. Ціна зумовлює всю систему суперечностей, пов'язаних з проблемами ринку, втілює всі суперечності економічних інтересів, їх погодження, гармонійне поєднання. У ній закладені умови виробництва та споживання. Ціна впливає на ефективність і є інструментом, за допомогою якого оцінюють результати діяльності господарюючих суб'єктів та їх матеріальне винагородження. Вона є стимулом праці й економії витрат за одночасного підвищення якості створюваних благ і послуг. Водночас ціна є інформаційним сигналом, який господарюючі суб'єкти отримують у процесі купівлі-продажу товарів стосовно визнання суспільної корисності їх праці. Тобто ціна -- це інформація про зв'язок між вартістю та споживчою вартістю товару. Вона також вказує, від чого необхідно відмовитися, щоб отримати бажані товари і послуги, примушує покупців враховувати ціну альтернативних благ, коли приймаються рішення про спосіб використання власного обмеженого доходу. Ціна компенсує виробникам їхні зусилля і витрати; подає сигнали, які спонукають продавців обирати певний варіант використання ресурсів, впливає на прибутковість альтернативних благ і послуг. Роль і значення ціни в ринковій економіці визначаються її інформаційною, стимулюючою, орієнтуючою, розподільчою функціями: інформаційна функція -- полягає в тому, що ціна інформує про пропозицію товару, його величину і про те, скільки продавець хоче отримати за свій товар. Така ж інформація формує позицію покупця, визначаючи розмір його попиту; стимулююча функція -- виявляється у здатності заохочувати підприємців, які раціонально використовують виробничі можливості для отримання кращих остаточних результатів, застосовують постіндустріальну технологію і техніку; орієнтуюча функція -- суть її в орієнтуванні продавця і покупця на формування пропозиції та вибору товару; розподільча функція -- її специфіка виявляється в перерозподілі капіталів, спрямуванні їх в ефективніші й прибутковіші галузі. Ціна демонструє ефективність підприємницької діяльності. В ній фокусуються, виявляються, зіштовхуються та узгоджуються матеріальні інтереси індивідуального і сукупного попиту й пропозиції. Ринкова економіка перебуває під впливом об'єктивної саморегуляції, але поводить себе далеко не хаотично. Важливу роль при цьому відіграє ціновий механізм. Ціновий механізм -- формування і взаємодія цін як вільних сигналів, що координують діяльність ринкових суб'єктів під час прийняття остаточних рішень. Саме за його допомогою розподіляються ресурси між різними галузями відповідно до потреб. Механізм цін ліквідує дефіцит через підвищення цін, що заохочує зростання запасів і зменшує попит, а також запобігає перевиробництву. Він вирішує три основні завдання економіки: розподіл товарів між споживачами, розподіл сировини між виробниками і розподіл ресурсів між продуктами. Ціновий механізм дає змогу кожному споживачу обрати свою систему споживчого вибору залежно від доходів; виробникам і споживачам діяти згідно зі своїми інтересами, робити те, що у них добре виходить. За відповідних умов ціновий механізм може задовольнити найскладніші вимоги ефективності виробництва. Вдосконалення механізму ціноутворення передбачає більш повну реалізацію функцій ціни через які розкривається її сутність. Теорія вартості та ціни у концепціях класичної та неокласичної економічної думки Проблеми ціни та ціноутворення належать до найскладніших розділів економічної теорії і найважливіших компонентів практики. У командній економіці ціни на більшість товарів встановлюються органами центральної та місцевої влади, що призводить до втрати цінами регулюючої та стимулюючої функцій. Вони виконують розрахункову функцію та функцію перерозподілу вартості та доходів. Функції ціни в ринковій економіці безпосередньо пов'язані та детермінуються внутрішньою «анаболією» (структурою) ціни. Щоб зрозуміти структуру ціни певного товару, необхідно з'ясувати її сутність, яка випливає із двоїстої природи товару і втіленої у ньому праці. У XIX ст. в економічній науці існували два головні напрями щодо пізнання природи ціни. Згідно з першим, пов'язаним з ім'ям К.Маркса, основою ціни є вартість товару, згідно з другим, розробленим австрійською школою політекономії, основою ціни є корисність товару. На перший погляд, ці два напрями протистоять один одному як взаємовиключні. Економічна думка XX ст. дійшла висновку, що обидва вони не заперечують, а доповнюють один одного. Щоб обґрунтувати це на практиці, із сукупності теоретичних положень обох концепцій вчені виокремили тільки ті, що мають наукове обґрунтування. Однобічність цих теорій, відсутність чинника міри, тобто єдності кількісної та якісної сторін явища, переконливо довів ще Ф. Енгельс у праці «Капітал»: «Вартість (цінність) речі містить у собі обидва фактори, які насильно і, як ми бачимо, без певного успіху роз'єднуються сторонами, що сперечаються. Вартістю є відношення витрат виробництва до корисності». Отже, основою ціни є вартість товару, безпосередньо пов'язана з його корисністю: товар, що не має суспільної корисності, не має і вартості, тобто праця, втілена у такому товарі, не визнається суспільно корисною і втрачається. Проте на ціну впливають й інші чинники, що зумовлюють її зміну та коливання. До них належать: попит і пропозиція, грошовий обіг, монополізація ринку, нееластичність виробництва, рідкісність економічного блага, невідтворюваність блага, чинник часу, рівень національного багатства тощо. Отже, ціна конкретного товару є грошовою формою системи ціноутворюючих чинників, основу яких становить збалансування корисності та витрат, що діють у певний час. Особливості ціноутворення в різних ринкових структурах Сучасний ринок є сукупністю різноманітних структур. Головним критерієм їх вирізнення є особливості форм конкуренції між учасниками товарного обміну, її рівень. Кожній моделі ринку притаманні свій механізм ціноутворення і відповідна структура цін, зумовлені поведінкою суб'єктів ринку. Ідеальною ринковою структурою, де найповніше реалізуються всі закономірності ринкового господарства, є ринок досконалої (необмеженої) конкуренції. На такому ринку працює велика кількість фірм-виробників, які не мають ніякого впливу на ціни: ціна єдина для всіх суб'єктів ринку і встановлюється під впливом безособового механізму ціноутворення. Фірма за досконалої конкуренції приймає ціну, що склалася на ринку як зовнішній фактор, на який неможливо вплинути. Вона може продати будь-яку кількість продукції, яку виробить за цією ринковою ціною, тому немає необхідності занижувати ціни. Галузь або ринок із досконалою конкуренцією відкриті для входження та виходу. Повною протилежністю ринку досконалої (чистої, вільної) конкуренції є ринок чистої монополії. Термін «монополія» трактується як єдиний у галузі продавець продукту, який не має замінників; як дуже велика капіталістична компанія («Дженерал моторз», «Форд моторз», «Тойота»). Аналізуючи ринок монополії та притаманний йому механізм ціноутворення, монополією можна вважати й існування на ринку єдиного продавця певного товару. За способом формування розрізняють природну і штучну монополії. Природна монополія виникає у процесі конкурентної боротьби і представлена великими підприємствами, фірмами з найбільшою ефективністю і найменшими виробничими витратами. Штучна (регульована) монополія створюється державою з метою уникнення конкуренції, спеціалізації виробництва і характеризується, на відміну від природної, стабільністю, закріпленою зовнішньоекономічними методами. Монополія природна самостійно визначає ціну товару, а від споживачів залежить лише кількість продукції, купленої за цю ціну. Звідси випливає, що природна монополія яку завгодно високу ціну встановити не може: вона повинна враховувати, що зі зростанням цін попит спадає. Отже, монополія, прагнучи реалізувати більше продукції, знижує ціну. Діяльність природних монополій періодично піддається регулюванню: держава намагається обмежити їх контроль над певною галуззю з метою розвитку конкуренції. Інша ситуація зі штучною (регульованою) монополією. Держава дозволяє встановлювати ціни, які забезпечують одержання «справедливої норми прибутку», що дає змогу підтримувати виробництво, а за потреби і розширювати його. Державне регулювання монополістичного ціноутворення є об'єктом гострих дискусій і критики. Ціноутворення на рівні середніх витрат у штучній (регульованій) монополії, на думку спеціалістів, не дає жодних стимулів для мінімізації витрат виробництва, тому що подібні фірми (монополії) не зазнають конкуренції, а будь-яке збільшення витрат у зв'язку з негативним вирішенням питання економічного управління аж ніяк не впливає на норму прибутку на вкладений капітал. Для монополії важливо, щоб збитки від зниження ціни не перевищували збільшення виручки від реалізації додатково випущеної продукції. Монополія може встановлювати будь-яку ціну в межах можливого, однак загальновідомо, що можна продати більше продукції за нижчими цінами. Монопольна фірма максимізує прибуток, встановлюючи ціну, за якої граничний дохід більший від граничних витрат. Однак, оскільки MR < Р, то звідси випливає, що МС < Р. У перспективі, тобто у довгостроковому періоді, монополія збільшує випуск продукції, щоб Р = MR = МС. За певних однакових умов ціни монополії вищі за ті, що могли б існувати на ринку монополістичної конкуренції. Іншими словами, монополія не завжди є найбагатшою компанією, але вона, зазвичай, працює на багатих споживачів. Суб'єкти із середніми і низькими доходами можуть купувати матеріальні блага або послуги за цінами, близькими до половини забороненої (недозволеної) ціни, тобто ціни, яка зумовлює нульовий попит. Головна особливість рівноваги на монополізованому ринку полягає в тому, що ціна попиту не дорівнює ціні пропозиції. їх різниця створює монопольний прибуток. Монополія блокує дії ринкових сил, які прагнуть вирівняти ціни попиту та ціни пропозиції. Монопольне ціноутворення на товари народного споживання, як правило, відсутнє. Ціни на них загалом невисокі, і такі товари можуть купувати практично всі. Отже, й галузі, які виробляють товари широкого вжитку, не є монополізованими. Монополія, яка навмисно скорочує обсяги виробництва і роздуває ціни, спричиняє суспільні збитки. Шкідливість монополій стала зрозумілою ще в XIX ст., і суспільство відреагувало на це антимонопольним законодавством. Межі монопольної ціни визначаються рівнем реалізації ринкової влади, тобто можливістю впливати на ринкові ціни. Монопольна ціна, як правило, перебуває між двома протилежними граничними точками. Одна з них -- ціна та обсяг виробництва, які максимізують монопольний прибуток. Протилежна -- ціна та обсяг виробництва, що не дають жодного додаткового прибутку понад нормальний. Другий варіант обирається монополією, яка намагається уникнути потенційної конкуренції. Першому варіанту надає перевагу монополія, яка йде на ризик потенційного суперництва і має певну перевагу порівняно з новими продавцями. Ціна на ринку монополії спрацьовує так, що найбільших втрат споживачі зазнають не від монополії, що продає товар за єдиною ціною, а від цінової дискримінації. Цінова дискримінація -- монополістична практика встановлення різних цін на однаковий товар, що, як правило, застосовується стосовно товару, який покупці не можуть перепродати. Дискримінацію застосовують лише тоді, коли за її допомогою можна збільшити прибуток. Різниця цін за цінової дискримінації відображає не стільки відмінності щодо якості товару або витрат на виробництво, скільки здатність монополії довільно встановлювати ціни. Цінова дискримінація збільшує обсяг продажу за межі, встановлені монополією. Але деякі товари та послуги без цінової дискримінації не могли б відтворюватися. Тому держава періодично підтримує цінову дискримінацію або навіть примушує виробників її здійснювати. Одночасно цінова дискримінація призводить до порушення дії принципу єдиної мети, до деформації закону вартості. Одним із типів ринку з недосконалою конкуренцією є ринок олігополії, на якому ціновий механізм діє з деякими особливостями. Олігополія виникає за домінування на ринку невеликої кількості фірм, чи компаній в умовах, коли поява нових ускладнена або неможлива. Як правило, суб'єктами олігополістичних ринків є дві-десять фірм, на які припадає половина й більше продажу певного продукту. Ціна на такому ринку визначається фірмою, яка має найнижчі витрати виробництва і найнижчі продажні ціни. За олігополії продавці товару взаємозалежні. Розмір ціни та основні параметри ринкової рівноваги залежать від того, як фірми прогнозують реакцію конкурентів, яка визначається поведінковими теоретичними передумовами. Таких передумов, названих на честь економістів, які вперше їх дослідили, існує кілька. Фірми олігополії за встановлення ціни і подальшого її функціонування на ринку конкурують за моделями Курно, Бертрана та ІНтакльберга, тобто вибирають один з чотирьох основних варіантів ціноутворення на свою продукцію, або власний варіант, сподіваючись, що він надасть фірмі певні переваги над конкурентами. Фірма, що має монопольну владу, визначаючи ціну своєї продукції, прагнутиме до такого прибутку, який, враховуючи існуючі бар'єри вступу до ринку, не залучатиме у галузь нові фірми. Бар'єри створюються технологічними особливостями галузі, патентами на науково-технічні розробки, умовами попиту тощо. Чим вищими вони є, тим вищим буде прибуток, який фірма може отримати безкарно». Можливі й такі ситуації руйнівного олігополістичного суперництва, коли процес вторгнення у галузь супроводжуватиметься війною цін. Війна цін -- цикли послідовного зниження цін фірмами-суперниками. Війна триває доти, поки ціна не буде знижена до рівня середніх витрат. За досягнення рівноваги середніх витрат продавці встановлюють одну й ту ж ціну: Р = АС = МС. Зниження ціни нижче рівня середніх витрат призводить до збитків. Якщо фірми це усвідомлюють, то домовляються про дотримання ціни. Ризик цінового суперництва спонукає фірми до змови. Ще однією особливістю ціноутворення за олігополії є те, що фірми можуть встановлювати на свої товари такі ціни, які роблять для потенційних виробників-конкурентів ринок непривабливим. Як правило, входження обмежується достатньо низькою ціною товарів. На олігополістичних ринках можна спостерігати ціноутворення за принципом: витрати плюс надбавки до них (кост-плас) або ціноутворення з надбавкою. Ціноутворення за принципом «кост-плас» формує таку структуру олігополістичної ціни: Р - AVC + m(AVC), де m -- відсоток надбавки до витрат виробництва. Ціноутворення з використанням надбавки до витрат виробництва гарантує достатні надходження, що дають змогу покрити і витрати, і альтернативну вартість використання чинників виробництва. Досконалою моделлю конкуренції є ринок монополістичної конкуренції. Основи теорії монополістичної конкуренції було сформульовано в 30-ті роки XX ст. англійським економістом Джоан Робінсон (1903-- 1983) і американським вченим Едвардом Чемберліном (1899--1967). Монополістичній конкуренції притаманні особливості досконалої конкуренції та чистої монополії. Ознаками ринку монополістичної конкуренції є диференціація товарів, що надає продавцям певної монопольної влади, а також розміри ринкових квот фірм, що перевищують 1%. У типових випадках на фірму припадає від 1 до 10% продажу протягом року; продавці монополістичного ринку не зважають на реакцію суперників, визначаючи ціни на свої товари або орієнтири з обсягу продажу; ринок монополістичної конкуренції створює умови для вільного входження й виходу з нього; диференціація товару зумовлює певну монопольну і ринкову владу фірми над своїм товаром, а отже, і ціною: фірма може підвищувати або знижувати ціну (ця влада обмежується кількістю виробників і значною свободою входження в галузь інших фірм). За монополістичної конкуренції рівновага окремої фірми у довгостроковому періоді настає тоді, коли ціна товару (розмір середнього доходу) зрівнюється з розміром середніх сукупних витрат: P=AR=ATC. Рівноважна ціна ринку монополістичної конкуренції подібна до рівноважної ціни ринку чистої монополії тим, що ціни перевищують граничні витрати виробництва. Боротьба нових продавців за входження в ринок може спричиняти у перспективі перевищення ціною середніх витрат навіть за чистої монополії. За монополістичної конкуренції вільне входження на ринок запобігає тривалому існуванню економічного прибутку (різниці між загальною виручкою, отриманою від реалізації продукції, і всією сукупністю витрат: зовнішніх і внутрішніх). Цей прибуток приваблює нові фірми й утримує ціни нижче рівня, який міг би існувати, якби ринок постачався єдиним продавцем. Ціни на товар ринку монополістичної конкуренції нижчі від цін монопольного ринку. Проте ціни перевищують ті, які б існували на стандартизовані товари, що постачаються конкурентними фірмами.

Облікова функція означає, що ціна є засобом обліку вартості продукції. Це дає змогу визначити затрати живої та уречевленої праці, економічну ефективність виробництва, оптимальне співвідношення між нагромадженням і споживанням, вплинути на формування певних пропорцій між галузями. Розподільча функція полягає в тому, що внаслідок відхилення ціни від вартості, особливо коли ціни перебувають під впливом попиту і пропозиції, можливий перерозподіл вартості продукції між галузями, регіонами, підприємствами. Цей розподіл може бути регульованим або встановлюватися стихійно. Стимулююча функція зумовлена особливостями ринкової економіки. Оскільки на однорідну продукцію зазвичай встановлюється єдина ціна, то доход товаровиробника залежатиме від витрат виробництва і обсягу випуску продукції. Прагнення збільшити доход змушує товаровиробника, з одного боку, здешевлювати свою продукцію, а з другого -- розширювати обсяги випуску продукції. Ціна є стимулом удосконалення техніки, технології та організації виробництва.

2. Тарифи на вантажне перевезення залізничним транспортом

Залізничний транспорт - одна з важливих базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному й економічному розвиткові та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України. Залізниці у взаємодії з іншими видами транспорту своєчасно і якісно здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, забезпечують безпеку руху, розвивають сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення. Перша залізнична магістраль на території України Львів-Перемишль була прокладена в 1861 році. Друга - пролягала від Одеси до Балти в 1865 році. Після цього почалось інтенсивне будівництво залізниць. До 1913 року було побудовано 15,6тис. кілометрів нових ліній (нині їх близько 30 тисяч кілометрів). Характерною особливістю залізничного транспорту України є те, що загальна довжина залізничних колій підприємств і організацій більша, ніж довжина залізничних колій загального користування. Причина цього явища криється в значних обсягах обробки вантажів на металургійних підприємствах, заводах інших галузей промисловості. На 1 тисячу квадратних кілометрів території України припадає 38 км залізничних колій загального користування і 46 км колій підприємств і організацій. Найгустіша мережа залізничних магістралей характерна для Донбасу, Придніпров'я, Правобережного Лісостепу та західних територій України. Залізничний транспорт України посідає друге місце серед інших видів транспорту за вантажооборотом. Нині на нього припадає 40,5% всього вантажообороту країни. 10 років назад цей показник перевищував 51%. На закордонні перевезення припадає лише 14%. Залізничні магістралі з'єднують в одне ціле окремі райони країни з різною спеціалізацією господарства, внутрішні території з портами й іншими країнами, великі промислові центри з сільськогосподарськими зонами і місцями відпочинку та лікування. Серед внутрішньодержавних залізниць найбільше значення мають лінії Донбас - Кривий Ріг, по яких в одному напрямі рухається коксівне вугілля, а у зворотному - залізорудний концентрат. Важливе господарське значення мають магістралі південного напряму Харків - Севастополь і Львів - Одеса. Найбільші Центри України сполучає залізниця Харків - Київ - Львів. Магістраль Харків - Дніпропетровськ - Херсон дає вихід великим промисловим центрам Харківщини і Дніпропетровщини до портів Чорного і Азовського морів. Значною вантажонапруженістю в Україні відрізняються окремі ділянки залізниць: Харків - Дебальцеве - Долинська, Хутір-Михайлівський - Ніжин - Київ - Козятин, Здолбунів-Львів-Чоп. Основними вантажами, що перевозяться є вугілля, залізна руда, сира нафта, будівельні матеріали, мінеральні добрива, с/г продукція, вироби металургії та машинобудування. Найважливішими міжнародними залізничними магістралями є ті, які з'єднують Україну з її найближчими сусідами. Це насамперед Донбас - Харків - Курськ - Москва, Донбас - Валуйки - Єлець - Москва, Донбас - Міллерово - Рязань - Москва, Одеса - Київ - Москва. З Білоруссю Україну зв'язують залазниці: Харків - Брянськ - Вітебськ, Бахмач - Гомель - Мінськ, Житомир - Жлобин, Рівне - Барановичі та ін. З Польщею Україна зв'язана магістралями Ковель - Хелм і Львів - Перемишль, із Словаччиною і Чехією: Київ - Чоп - Прага, з Угорщиною: Донбас - Київ - Львів - Будапешт, з Молдовою: Роздільна - Тирасполь - Бендери - Кишинів, а також Кам'янець-Подільський - Бєльци - Рибниця. Залізничні магістралі різного напряму, перетинаючись, утворюють залізничні вузли. Найбільшими серед них є Харків, Київ, Дніпропетровськ, Львів, Ковель, Ясинувата, Дебальцеве, Кривий Ріг, Апостолове, Жмеринка, Знам'янка, Конотоп, Красноармійськ, Коростень та ін. Пасажирооборот залізничного транспорту України випереджає інші види транспорту. а) Морський транспорт 0,1% б) Повітряний транспорт 1,9% Перевагами цього виду транспорту є велика розгалуженість та низькі тарифи. Пропускна спроможність залізничної мережі значно перевищує поточні обсяги руху. Важливість залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України посилюється і тим, що через територію держави пролягають основні транспортні транс'європейські коридори: Схід -- Захід, Балтика -- Чорне море. Зокрема, транс'європейська залізнична магістраль Е-30, що бере початок в Берліні, перетинає Україну за маршрутом Мостиська -- Львів -- Київ і йде далі до Москви. Вона ж на території Польщі перетинається з швидкісними магістралями Е-59 та Е-65 і створює можливість швидкісного залізничного сполучення практично між усіма державами Європи. Проблемами галузі є: - застарілість основних засобів; - невідповідність ширини колії європейським стандартам; - значна частина колій є не електрифікованою (більше 70%); - середня швидкість пересування становить 20 км/год.; - неможливість встановлення рентабельних тарифів на перевезення пасажирів через соціальні причини.

3. Задача

Роздрібна ціна на товар становить 132 грн. Торгова надбавка на оптово-відпускну ціну виробництва 32%. Необхідно визначити розмір торгової знижки з роздрібної ціни на користь торговельного підприємства, а також суму доходу торговельного підприємства без ПДВ.

Рішення

Знайдемо торгову знижку за формулою (1):

З = Н*100/Н+100

де Н - торгова надбавка у % до ціни купівлі.

З - торгова знижка у % до роздрібної ціни товару

З = 32*100/100+32= 3200/132 = 24%

Отже розмір торгової знижки з роздрібної ціни на користь торговельного під - ва буде становити 24%.

Знайдемо торговельну знижку.

З = 132*24% = 31,68 грн.

Торговельна знижка на користь торговельного під-ва буде становити 31,68 грн.

Знайдемо суму доходу торговельного під - ва без ПДВ.

Д = (132-31,68) - (132-31,68) * 20% = 80,20 грн.

Сума доходу торгівельного підприємства без ПДВ буде становити 80,20 грн.

Література

1. Башнянин Г.І., Лазук П.Ю. та ін. "Політична економія: підручник для студентів вузів", Київ,2000р.

2. Кмемко Г.Н., Нестеренко В.П. "Основи економічної теорії", Київ, 1997р.

3.Башнянин Г.І. Політична економія. Частина І. - К., 2000.

4.Економічна теорія. Підручник. - Харків, 2001.