Розміщення продуктивних сил Російської Федерації

Росія - євразійська країна: 1/3 території її знаходиться в Східній Європі,2/3 - у Північній Азії. На північному заході Росія межує з Норвегією (196 км), Фінляндією (1340 км), Естонією (294 км), Латвією (217 км), Литвою (227 км), з Білоруссю та Польщею (206 км) - на заході (російська Калінінградська область відокремлена Литвою та Білоруссю від території Росії), з Україною (1576 км) - на південному заході, з Грузією (723 км), Азербайджаном (284 км) та Казахстаном (6846 км) - на півдні, з Китаєм (3605 км), Монголією (3485 км) та Північною Кореєю (19 км) - на південному сході. Загальна довжина кордонів країни становить 20 017 км, берегової смуги - 37 653 км. На морські кордони припадає майже 2/3 всіх кордонів країни.

Росія - одна з найбільших за площею, кількістю населення, економічним потенціалом країна світу. За площею (17 075,4 млн. кв. км) вона посідає перше місце в світі, за кількістю населення (141,9 млн. осіб) - шосте.

Росія має велику різноманітність природних умов і багаті природні ресурси. Близько 70% площі зайнято рівнинами. Гірські області переважають на сході і півдні країни. Клімат змінюється від морського на крайньому північному заході (якого досягає тепла течія Гольфстрим) до різко континентального в Сибіру та мусонного на Далекому Сході. Половина країни вкрита снігом протягом півроку, а то й більше. Високі гори на півдні Росії та в середній Азії перешкоджають проникненню теплих повітряних мас з Індійського океану. По території Росії протікають великі ріки світу: Волга (найбільша в Європі), Об, Єнісей, Лена, Амур. Є великі озера: Каспійське море (найбільше у світі), Байкал (найглибше у світі), Ладозьке (найбільше в Європі), Онезьке, Таймир. Ліси займають 2/5 території, більша їх частина знаходиться в азіатській частині країни.

Складна геологічна будова зумовлює значну різноманітність корисних копалин. Росія добре забезпечена паливно-енергетичними ресурсами. Тут знаходяться великі поклади вугілля (Кузнецький, східна частина Донецького, Печорський, Іркутський, Південно-якутський кам'яновугільні та Кансько-Ачинський і

Підмосковний буровугільні басейни); нафти і газу (Волго-Уральська, Західносибірська, Північнокавказька, Тімано-Печорська нафтогазоносні провінції).

Є значні поклади торфу (Центральна Росія), горючих сланців (Поволжя), урану Родовища залізних руд залягають на Уралі, в Сибіру, в європейській частині країни (Курська магнітна аномалія, Кольський півострів). Марганцеві руди є на Уралі, в Західному і Східному Сибіру. Поклади руд кольорових металів - мідних, поліметалічних, олов'яних, алюмінієвих (боксити), дорогоцінних, рідкісних і рідко-земельних знаходяться на Уралі, в Західному Сибіру.

У Російській Федерації створено до 100 заповідників та національних парків, в яких зберігається багатство тваринного і рослинного світу, а також унікальні природні ландшафти та об'єкти. До них належать найглибше на планеті прісне озеро Байкал з унікальним ландшафтом та фауною; вершини Великого Кавказу з віковими снігами; незрівнянне Телецьке озеро на Алтаї; гейзери та вулкани Камчатки, Курил та ін.

У товарній структурі російського експорту близько 85% припадає на сировину і метали. Найбільша частка - це енергоносії (нафта, газ, вугілля) - 48%. Спостерігається зростання експорту нафти на тлі неперервного скорочення її видобутку. Експорт газу також збільшується і досяг майже 20% видобутку. Частка експорту у видобутку вугілля досягла 6%. Наступна за значенням стаття російського експорту (32%) - руди і метали. Значною експортною позицією є круглий ліс і продукція целюлозно-паперової промисловості. Основними статтями російського імпорту є продукція машинобудування та продовольство (65%). Важливе значення має продукція хімічної промисловості (11%) та текстилю і текстильних виробів (7%). Росія, серед іншого, імпортує половину необхідного їй для алюмінієвої промисловості глинозему, зокрема з України. У структурі зовнішньоторговельного обороту Росії відбулася різка переорієнтація з пострадянських країн на розвинені країни. У результаті частка пострадянських країн скоротилась до 1/5, а розвинених країн зросла до 3/5. Найважливішим і традиційним російським зовнішньоторговельним партнером є Німеччина, її частка найбільша серед країн світу (14%), на другому місці Китай - 8%. Успішно розвиваються торгові зв'язки з Італією, Японією, Україною.

Отже, геополітичне становище Російської Федерації, а також соціально - економічна ситуація в державі впливають на формування моделі її економічного розвитку. Поглиблення і значне прискорення ринкових реформ, успішне вирішення проблем соціального та економічного розвитку, підвищення добробуту населення і забезпечення гідного рівня життя кожної людини - такі масштабні завдання необхідно вирішити в перспективі. Значне місце у цих процесах має розуміння значення і ролі продуктивних сил як категорії, так і динамічного явища. Осмислення сутності процесів і явищ та місце в них елементів продуктивних сил є головним завданням пізнання еволюцій процесів державотворення в Росії, місце і роль держави и системі зв'язків цілого та індивідуального.

Діаграма 1. Зовнішньоторговельний Діаграма 2. Експорт Росії.

Обіг Росії.

Діаграма 3. Імпорт Росії.

Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Російської Федерації: історичні, природні, демографічні, екологічні

Історичні умови. Росія незалежна країна з 1480 р. Тоді вона називалась Московія, сучасна назва з-1721 р. З моменту отримання незалежності і досі Росія незалежності не втрачала. Однією із самих значних подій останніх років був розпад Радянського Союзу й утворення на його території 15 незалежних держав. Краху комунізму в кінці 1980-х років передував економічний застій, який почався за десятиріччя до цього. За роки перебудови стара система повністю зруйнувалася. Перевага великомасштабних виробництв у поєднанні із системою централізованого планування привела до переважання в російській економіці великих промислових комбінатів. Нерідко один завод є єдиним виробником того або іншого виду продукції. Руйнування радянської системи централізованого планування привело до порушення зв'язків між підприємствами, а переважання практично монопольного виробництва по багатьох ключових видах продукції привело до занепаду промислового виробництва. У 1992 р. російський уряд приступив до радикальних економічних реформ, які базувалися на приватизації малих, а згодом середніх і великих підприємств. У 1996 р. російський уряд уперше із царських часів став продавати цінні папери на міжнародних ринках. У 1997 р. російський біржовий ринок був найбільш привабливим у світі. Незважаючи на очевидну слабість російської виробничої сфери, міжнародних інвесторів приваблює російський ринок.

У результаті підписання Біловезьких угод були розірвані всі зв'язки, що існували, між союзними республіками. Насамперед, розрив цих зв'язків позначився на житті людей у пострадянському просторі. Різко загострилися національні відносини, що призвело до міжетнічного конфлікту майже у всіх союзних республіках. Також йде загострення соціальних наслідків політичної й економічної кризи, спостерігається різкий зріст націоналізму. Всі ці наслідки розпаду СРСР привели в розпач мільйони людей і призвели до різкої диференціації суспільства на бідних і багатих, безпрецедентному росту потоку біженців. Це все породило найгострішу кризову ситуацію, призвело до різкого посилення соціальної і політичної напруженості в суспільстві.

Унаслідок реформ 90-х років ХХ ст. економіка Росії стала багатоукладною. У другій половині 90-х на підприємствах країни із змішаною та приватною формами власності було сконцентровано 2/3 робітників і вироблялася основна маса продукції. Уряд виступає за посилення ролі держави у процесі формування та розвитку ринку і його соціальної орієнтації. Частково вдалося подолати проблему виплати зарплати та пенсій. Проводяться заходи щодо нормалізації умов життя населення, створення умов стійкого функціонування економіки, зміцнення та розвитку російської державності тощо. Однак рівень життя більшості населення все ще низький, економічні реформи збільшили розрив між бідними і заможними. Розпад економіки призвів до зростання безробіття, яке у 2004 р. оцінювалося в 8,5% від загальної кількості працюючих. Загальна кількість економічно активного населення країни налічує 71,8 млн. осіб (2004), зокрема у промисловості зайнято 23%, у сільському господарстві - 12%, у сфері послуг - 65%. Для зареєстрованих на біржі праці введена допомога з безробіття, скасована в СРСР у 1930 р.

Природні умови. Для Росії є характерними найрізноманітніші типи і форми рельєфу, що зустрічається в природі. Панівним типом рельєфу, що займає майже 3/4території країни є рівнини.

Російська Федерація знаходиться в межах арктичної, тундрової, лісотундрової, лісової, лісостепової, степової, напівпустельної, субтропічної природних зон. Грунти і рослинність на рівнинних ділянках розподіляються зонально і зони послідовно змінюють одна одну з півночі на південь. Співвідношення тепла" світла, зволоження, якості грунтів в кожній природній зоні створюють певні агрокліматичні умови для сільськогосподарського використання території. Найбільш придатні для землеробства - південь лісової, лісостепова та степова зони. Більша частина території країни спеціалізується на різних видах тваринництва. Великі запаси земель для нового освоєння є на півдні Західного Сибіру та на Далекому Сході. Нечорноземна зона європейської частини Росії після проведення відповідних меліоративних заходів також може бути інтенсивніше задіяна в сільському господарстві.

Величезні розміри території зумовлюють різноманітність регіональних умов і ресурсів для господарської діяльності. За масштабами природно-ресурсного потенціалу Росія практично не має аналогів у світі.

Ліси в країні займають майже 2/3 всієї площі, а загальний запас деревини перевищує 81,6 млрд. м. куб. Основними лісоутворюючими породами є хвойні - 82%. На частку Росії припадає 1/4 світових запасів деревини, за якими вона займає перше місце у світі. Лісові багатства країни зосереджені переважно у східних районах, на Уралі та у Сибіру.

На Росію припадає майже 1/2 вугільних ресурсів світу, приблизно 1/7 частина світових запасів нафти і 1/3 природного газу. За запасами вугілля і газу країна займає перше місце в світі. Основними кам'яновугільними басейнами Росії, що експлуатуються, є Печорський (Воркутинський) та Кузнецький (Кузбас). Буровугільними - Підмосковний та Кансько-Ачинський. Приблизно 70% балансових запасів нафти країни знаходиться на території Західного Сибіру, решта - у Поволжі, Російському Кавказі. Найбільші родовища природного газу розміщені у Західному Сибіру (близько 80%). Значні родовища природного газу є також у Поволжі, на Уралі.

Росія багата рудами чорних і, особливо, кольорових металів. На Курську магнітну аномалію (КМА) у Південно-Західному районі припадає майже 55% балансових запасів залізних руд. У країні представлені родовища практично всіх кольорових металів. Поліметалічні руди найпоширеніші на російському Кавказі, Красноярському краї (Норильський рудний район), Забайкаллі та Примоp'ї. Найбільші родовища мідних руд знаходяться на Російському Кавказі, південному Уралі та Забайкаллі (Удокан). Нікелеві руди відомі в країні у Норильському рудному районі та на Кольському півострові. Запаси бокситів розміщенні на Уралі, в Архангельській і Ленінградській областях. Родовища олова приурочені до Тихоокеанського рудного поясу - Східний Сибір та Російський Далекий Схід. Там же і розташовані родовища золота.

Серед нерудної сировини виділяються апатити, калійні солі та алмази. Найбільші в світі родовища апатитів розміщені на Кольському півострові (Хібіни) та у Східних Саянах. Основний район поширення калійних солей Приуралля. Родовища алмазів концентруються республіці Саха Якутія.

За природними умовами життя людей (рівень комфортності) тільки близько 1/3 території Росії придатна для проживання без спеціальних засобів захисту від несприятливого впливу суворих природних умов. Це південно-західні та південні сприятливі та найсприятливіші райони. Решта 2/3 - малосприятливі та вкрай несприятливі території. Більша частина території країни знаходиться в помірному поясі. Майже повсюдно клімат континентальний. Ступінь континентальності помітно зростає з заходу на схід від помірно континентального в європейській частині країни до різко континентального в Східному Сибіру, що пояснюється зменшенням впливу Атлантичного океану. На півдні Далекого Сходу, який перебуває під впливом морів Тихого океану, клімат мусонний. Різко континентальний клімат є причиною поширення багаторічної мерзлоти в Сибіру, площа якої перевищує 10 млн. кв.км. Багаторічна мерзлота ускладнює господарське освоєння північно-східних територій.

На відстані понад 400 тис. кілометрів річки Росії придатні для судноплавства та лісосплаву, їх води є основним джерелом водопостачання міст та промислових підприємств, а в південних районах вони використовуються для зрошення. Річки багаті на гідроресурси, особливо в східних районах країни.

Демографічні умови. У комплексі передумов розміщення продуктивних сил демографічні є найважливішою складовою частиною, бо трудові ресурси - головна продуктивна сила. Аналізуючи вплив демографічних передумов на розміщення продуктивних сил, треба брати до уваги, що населення - не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній споживач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці. Демографічні передумови можна поділити на такі основні структурні блоки:

чисельність населення країни;

розміщення населення на території, щільність населення, міграції;

статево вікова структура населення, чисельність і динаміка трудових ресурсів, рівень їхньої кваліфікації;

національний склад населення;

демографічна політика держави.

У взаємодії з іншими передумовами розміщення продуктивних сил той чи інший структурний блок стає провідним, визначальним. Чисельність населення найбільше впливає на формування контингенту трудових ресурсів і потенціалу внутрішнього ринку країни або регіону. Певною мірою вона визначає й розмір валового внутрішнього продукту країни, хоча ця залежність не пряма: вирішальний вплив на цю величину справляють інші фактори (наприклад, продуктивність праці). Забезпечення потреб (хоча б елементарних) населення - найголовніший заохочувальний мотив виробництва. Отже, чисельність населення регіону - один з найважливіших факторів формування внутрішнього ринку. Іншим фактором є купівельна спроможність населення.

Аналізуючи демографічні передумови розміщення продуктивних сил, треба враховувати чисельність населення регіону на даний момент і його динаміку в часі. Це необхідно для визначення цілої низки економічних показників:

забезпеченості трудовими ресурсами на розрахунковий період, обсягу виробництва товарів народного споживання, обсягу коштів на соціальне забезпечення, розмірів будівництва житла, шкіл, лікарень тощо. Навіть власник невеличкого підприємства побутового обслуговування повинен бодай у загальних рисах знати динаміку чисельності населення мікрорайону, щоб планувати свою діяльність.

У Росії склалася складна демографічна ситуація, спричинена низьким рівнем життя, забрудненням навколишнього середовища, слабкою охороною праці, поширенням алкоголізму та відносно низьким рівнем профілактики й охорони здоров'я.

Динаміка чисельності населення представлена у табл.1.

Таблиця 1.

Населення Росії і її регіонів у 1996 - 2009 рр., млн. чол.

Росія - багатонаціональна держава, на її території мешкають понад 100 народностей, серед яких переважають етнічні росіяни (до 83% населення країни). Найчисельнішими етнічними групами є:

росіяни - 119,9 млн. осіб;

татари - 5,5 млн.;

українці - 4,4 млн.;

чуваші - 1,8 млн.;

мордовці - 1,1 млн.;

чеченці - 900 тис.;

німці - 840 тис. Населення по території країни розподіляється нерівномірно, що пояснюється різноманітністю природних умов, історією освоєння, різним рівнем економічного розвитку окремих територій. Найгустіше заселена європейська частина країни, де проживає 2/3 населення пересічна густота становить 9 чол. на 1 км², а в окремих районах - понад 100 чол. нa 1кв.км. Смуга концентрації населення збігається з районами старого промислового та землеробського освоєння зі сприятливими для життя природними умовами зон мішаних лісів, лісостепу, степу. Водночас освоєння природних багатств, залучення їх у сферу економіки призвело до значних змін у розселенні, що позначилося на розвитку продуктивних сил. Сучасне розселення в Росії характеризується процесами урбанізації, її можна віднести до високоурбанізованих країн.

Міське населення становить 2/3 від усього населення. З початку XX ст. кількість міських поселень зросла майже в 2,5 раза. Нині в країні понад 1 тис. міст та більш як 2 тис. селищ міського типу. Більша частина міського населення проживає у великих містах (понад 100 тис. чоловік).

Великі міста утворюють агломерації, найпотужнішими з яких є Московська, до якої входить 81 міське поселення, Петербурзька (55), Єкатеринбурзька (32), Нижньоновгородська (28). Москва і Санкт-Петербург за соціально-економічним, науковим, культурним потенціалом є найбільшими містами не тільки країни, а й Європи та світу. За рівнем урбанізації в Росії виділяють зони високого, середнього та низького рівнів. Перша об'єднує найбільш урбанізовані території Центру, Північного Заходу, Уралу, Далекого Сходу. Середній рівень мають Поволжя, Волго-Вятський Західносибірський та Східносибірський райони. Низький - Центрально-чорноземний район, Північний Кавказ, де міське населення становить близько 50%.

Сільське розселення більшою мірою визначається природними умовами, які впливають також і на господарську діяльність. Тому в степовій та лісостеповій зоні найбільша густота сільського населення. Тут села великі як за розміром, так і за людністю (500-1000 чоловік), а в Нечорнозем'ї, навпаки, переважають малі села (до 200 чоловік).

На демографічних процесах у країні позначилась сучасна ситуація в економіці й політиці, пов'язана з переходом до ринкових відносин. Вона призвела до зниження рівня життя, а в психологічній сфері - до втрати впевненості в майбутньому. Це позначилося насамперед на народжуваності, а отже, і на природному прирості населення, який нині в країні становить 0,7%, а в окремих районах (Поволжя, Західний Сибір) має ще нижчі показники.

Водночас у Росії, порівняно з державами Центральної Європи, - незначний рівень безробіття. Структура зайнятості типова для постсоціалістичних країн: більша частина населення зайнята в матеріальному виробництві і тільки третина - у невиробничій сфері.

Найбільша питома вага зайнятих припадає на промисловість (28%), сільське господарство - 14%, будівництво, транспорт і зв'язок - 18%. Відносно велика питома вага зайнятих у сфері освіти, науки, культури і охорони здоров'я - 19%, на сферу послуг припадає 12%, решта 9% - інші галузі.

Діаграма 4. Зайнятість населення.

Середній рівень освіченості населення Росії (кількість осіб з освітою на 1000 осіб старших за 15 років) становить 806. По території країни він коливається від 750 у Псковській, Костромській, Кіровській, Тамбовській та деяких інших областях, до 850-900 у Мурманській обл., Якутії та Хабаровському краї та 902 у Москві.

За 1990 роки у зовнішніх міграціях Росії імміграція до країни у декілька разів перевищує еміграцію. Це пов'язано з розпадом 1991 р. СРСР та подіями після цього. У цей період до Росії в'їхало близько 205 млн. осіб переважно з інших пострадянських країн, з них 1,2 млн. осіб біженці, 2/3 з яких росіяни. Проте близько половини біженців отримали офіційний статус "вимушених переселенців". Найбільше "вимушених переселенців" прибуло з Tаджикістану - близько 150 тис. осіб, Грузії - 110, Азербайджану - 90, Узбекистану - 70, Казахстану - 60, Киргизстану - 50. Еміграція з Росії за цей період становила майже 0,5 млн. осіб, з них близько 1/2 німців та 12% євреїв.

Екологічні умови. Серед глобальних екологічних проблем найважливішою є проблема загрози екологічної кризи. Як негативний наслідок антропогенних впливів на географічну оболонку, окреслились наростання таких змін глобального характеру, які можуть призвести до незворотних явищ у біосфері. Найлогічніший шлях відвернення екологічної кризи полягає в організації раціонального використання природи.

Глобальні екологічні проблеми мають економічний, соціальний та технічний аспекти. Це стосується, наприклад, проблем раціонального використання мінеральних ресурсів у промисловості, розвитку енергетики, використання земельних ресурсів і виробництва продовольства, використання ресурсів Світового океану.

Всі доступні дані свідчать про те, що екологічна обстановка в Росії в кінці ХХ ст. - одна з найбільш неблагополучних на земній кулі. У період гласності щонайменше 200 міст Росії були визнані екологічно небезпечними для здоров'я населення внаслідок забруднення повітря і вод. За програмою "брудні міста" бл.30 міст були відібрані для очищення від забруднюючих відходів виробництва, але ефект виявився мінімальним. Щорічно в районі Норильська, де зосереджені найбагатші родовища поліметалічних руд, у навколишнє середовище викидається 2 млн. т. діоксиду сірки, майже 2 млн. т. оксиду міді,19 млн. т. закису азоту, майже 44 тис. т. свинцю і безліч інших небезпечних для здоров'я людини речовин. Тривалість життя в цьому районі найнижча в Росії. У одній з місцевих лікарень, за даними за шестирічний період, 90% пацієнтів страждали різними захворюваннями легень. Завод по переробці нікелевих руд в місті Нікель на Кольському п-ові настільки сильно забруднює навколишнє середовище, що сусідня Норвегія запропонувала виділити кошти на заміну застарілого обладнання. У радянський час було засекречено до 50 ядерних підприємств, і тільки в 1994 з'ясувалося, що багато які місцевості заражені радіоактивними відходами. Вибухи відходів виробництва атомної зброї в Челябінської області (1957) і атомного реактора Чорнобильської АЕС поблизу Києва (1986) привели до радіоактивного зараження великих територій. Нерідкі випадки аварій на нафто - і газопроводах. Широко поширене забруднення вод стоками промислових і сільськогосподарських підприємств. У 1990-х роках в Росії неодноразово відмічалися спалахи холери через погане очищення води.

Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Російської Федерації