Попит на ринку окремого товару

Попит на ринку окремого товару

План

Вступ

1. Попит

2. Функція та сутність ринку, основні види ринку

3. Товар та його властивості

Література

Вступ

В умовах зробленої конкуренції на ринку постійно зустрічаються продавець і покупець, і в такий спосіб при їхньому зіткненні визначається ціна товару. При цьому враховуються витрати чи продавця виробника на виробництво, збереження, транспортування товару, цінність і корисність цього товару для споживача, а також багато інших факторів , що впливають на ціну. ”Пропозиція” і “попит” -- два найважливіших поняття економіки. Їх можна розглядати окремо, але на практиці це два нерозривних явища.

1. Попит

Як відомо, у ринковій економіці попит визначає пропозиція. Але це зовсім не виходить, що пропозиція менше по своєму значенню, ніж попит. Його вивчення так само необхідне для правильного розуміння і рішення проблем, що встають перед економістами і менеджерами. Як поставити виробництво, щоб воно приносило максимальний прибуток? Як понизити витрати? Як створити план діяльності фірми на майбутнє? Що краще: продовжувати чи виробництво пора зупинити підприємство? Це дуже важливі питання, від рішення яких залежить доля підприємства зокрема і держави в цілому.

Теорія пропозиції, як говориться у великому економічному словнику, це теорія, заснована головним чином на теорії поводження виробників і аналізує те, яким чином фірма чи підприємці доставляють на ринок товари і послуги.

Оскільки ринок у нашій країні тільки розвивається, то дослідження попиту та пропозиції є дуже важливим при вивченні шляхів розвитку ринкової економіки в Україні. І дуже важливо навчитися застосовувати результати досліджень попиту та пропозиції на практиці. Без інформації про попит та пропозицію не може обійтися в наш час, практично, жодна фірма.

Підвищення ціни на товар приводить до зменшення попиту на нього і до збільшення пропозиції цього товару. Зниження ціни має протилежний ефект: попит на товар зростає, а пропозиція його падає. Тобто попит і пропозиція змінюються залежно від зміни ціни.

Але в багатьох випадках урахування даної загальної закономірності недостатнє для вивчення економічних процесів, оскільки різні товари по-різному реагують на зміну ціни. Скажімо, якщо підняти ціну на сіль, то можна отримати значний додатковий дохід, бо попит на сіль дуже мало залежить від її ціни. З іншого боку, якщо підняти ціну квитків на футбольний матч, то можна мати збитки від різкого зменшення попиту на ці квитки.

Як визначити ступінь реагування попиту і пропозиції на зміну ціни? Щоб відповісти на це запитання, застосовують поняття цінової еластичності попиту і пропозиції.

Задача цієї роботи полягає в тому, щоб по можливості більш повно розкрити теми і проблеми, зв'язані з пропозицією, пояснити його основні закони і показати їхнє застосування на прикладах.

2. Функція та сутність ринку, основні види ринку

Функція та сутність ринку розкривається через регулюючу, стимулюючу, розподільну та інтегруючу функції. Конкуренція та механізм формування ринкових цін впливають на рівень витрат виробництва продукції чи надання послуг, тим самим вирівнюються прибутки підприємств, результатом чого є регулювання пропорцій. Крім того, конкурентна боротьба між суб'єктами стимулює їх до раціонального використання економічних ресурсів, тим самим реалізується стимулююча функція ринку. Великий попит на товар чи послугу формують ринкову ціну, де забезпечується високий рівень норми прибутку, унаслідок чого капітали переливаються в певну сферу діяльності. А це означає, що ринок виконує і розподільну функцію. Інтегруюча функція полягає в тому, що ринок через систему попиту та пропонування, об'єднує в єдине ціле взаємодію виробників і споживачів, формуючи відповідні інституції.

У кожній країні формування ринкової економічної системи відрізняється як за економічними формами та способами взаємодії попиту і пропонування, так і за строками зрілості. Країни Західної Європи першими вступили на ринковий шлях розвитку, тому в них найвищого рівня досяг розвиток елементів інфраструктури ринку. Історичний досвід свідчить, що в країнах з ринковою економікою основною формою власності є приватна, забезпечена свобода підприємництва та вільний рух капіталів і товарів.

Крім того, умовами формування ринку є вільний доступ виробників до економічних ресурсів та інформації, а також функціонування великої кількості фірм, що виробляють однорідну продукцію. Суб'єкти ринкових відносин повинні бути економічно та юридично незалежними, мати свободу вибору покупців, постачальників і вільну систему ціноутворення.

Ринкова організація економіки базується на використанні обмежених ресурсів. їх ефективне використання є одним з основних завдань ринку. Вирішення його повинно здійснюватись в умовах урахування інтересів усіх суб'єктів ринку. Ринкова ціна, що формується під впливом співвідношення попиту і пропонування, є вартісною формою узгодження інтересів виробника і споживача. Зростання попиту веде до підвищення цін, а значить, до збільшення норми прибутковості. Підвищення же цін призводить до зменшення попиту, а значить, до зменшення виторгу й суми доходів. Еластичність попиту за ціною вимірює реакцію споживачів на зміни цін. А еластичність пропонування залежить від мобільності ресурсів, тобто можливості їх переміщення між різними альтернативними напрямками використання. Перехресна еластичність показує, наскільки є чутливим обсяг виторгу одного продукту відносно змін ціни іншого. Надлишок продукції на ринку знижує ціну на неї, а нестача (дефіцит) викликає підвищення ціни.

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм , що складається з величезної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур , що взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу, і що об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

По визначенню ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попитом називається кількість товару, що споживачі можуть купити по певній ціні ) і пропозиції виробників (пропозиція - це кількість товару, що виробники продають по певній ціні ) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продажів. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквівалента вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відношень між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції. При цьому ринки приймають самі різні форми. Подібною уявою й організатори аукціонів зводять разом покупців і продавців предметів мистецтва, худоби, держаного сільськогосподарського устаткування, а іноді і нерухомості. Всі ці ситуації, що зв'язують потенційних покупців із потенційними продавцями, утворюють ринки. Як випливає з наведених прикладів, одні ринки є локальними, тоді як інші носять національний або міжнародний характер. Деякі відрізняє особистий контакт між пред'явником попиту і постачальником, а інші є безособовими -- на них покупець і продавець ніколи не бачать або зовсім не знають один одного. Існує безліч видів ринків, головні з який можна згрупувати по таких трьох ознаках.

Основні види ринків

Кожен із цих ринків, у свою чергу, можна розділити на складові елементи. Так ринок засобів виробництва включає ринок землі, верстатів, кормів, газу і т. д.; ринок інформації - ринки науково-технічних розробок, ноу-хау, патентів і ін.; фінансовий ринок - ринки цінних паперів, банківських позичок і інших кредитних ресурсів.

У даній роботі нас цікавить функціонування чисто конкурентних ринків. Подібні ринки припускають велике число незалежно чинних покупців і продавців, зацікавлених в обміні стандартних продуктів. Точніше, ми тут маємо на увазі не той тип ринку, до якого відносяться магазин грамплатівок і автозаправочні станції, де на загальний огляд вивішені цінники, а такі конкурентні ринки, як центральна зернова біржа, фондова біржа або біржа іноземних валют, де рівноважна ціна "виявляється" за допомогою узгоджених рішень покупців і продавців. Ми прагнемо також з'ясувати, як установлюються ціни на ресурсних ринках на основі рішень, прийнятих конкуруючими підприємствами - пред'явниками попиту, і на основі рішень, прийнятих конкуруючими домогосподарствами - постачальниками ресурсів.

Моделі ринку - у залежності від співвідношення між кількістю виробників і кількістю споживачів розрізняють такі види конкурентних структур:

Велика кількість самостійних виробників деякого однорідного товару і маса відособлених споживачів даного товару. Структура зв'язків така, що кожний споживач, у принципі, може купити товар у будь-якого виробника, керуючись із власною оцінкою корисності товару, його ціною і власними можливостями придбання даного товару. Кожний виробник може продати товар будь-якому споживачу, керуючись тільки з власною вигодою. Жодний із споживачів не набуває якоїсь істотної частки загального попиту. Дана структура ринку називається поліполією і породжує, так звану, досконалу конкуренцію .

Величезне число відособлених споживачів і мала кількість виробників, кожний із яких може задовольнити значну частку загального попиту. Така структура називається олігополією, і породжує, так звану, недосконалу конкуренцію. Граничним випадком даної структури, коли масі споживачів протистоїть єдиний виробник, спроможний задовольнити загальний попит усіх споживачів, є монополія. У випадку, коли ринок представленний великим числом виробників, що пропонують гетерогенну (різнорідну) продукцію, то говорять про монополістичну конкуренцію.

Єдиний споживач товару і множина самостійних виробників. При цьому єдиний споживач купляє весь об'єм пропозиції товару, що поставляється всією множиною виробників. Дана структура породжує особливий тип недосконалої конкуренції, називаний монопсонією (монополія попиту).

Структура взаємозв'язків, де єдиному споживачу протиставиться єдиний виробник (двостороння монополія), взагалі не є конкурентною, але також не є і ринковою.

3. Товар та його властивості

Поняття “товар” є центральним поняттям всієї економічної теорії. За визначенням А.В.Калини, В.В.Осокіної “товар - це продукт виробництва або діяльності людини, створений для задоволення якихось потреб за допомогою обміну. З цього визначення випливають дві властивості товару, дві його сторони: споживна вартість та здатність обміну одного товару на інший. Споживна вартість, тобто здатність товару задовольняти ті чи інші потреби - це якісна сторона товару. Її характеризують певні відмінні риси. Споживна вартість товару має бути продуктом праці, людської діяльності. Якщо якась корисна річ не є результатом такої діяльності (наприклад, вода у природному джерелі), то ця річ не має споживної вартості товару.

Споживна вартість товару завжди має суспільний характер, адже задовольняє потреби ринку, а отже, суспільства.

Споживна вартість товару надходить у споживання тільки за допомогою обміну, купівлі-продажу. Продукти натуральної феодальної ренти, незважаючи на свою корисність, привласнювалися феодалом безкоштовно, без еквівалентного обміну, отже, не мали споживної вартості товару. Далі, споживна вартість товару завжди має історичний характер, тобто виникає, розвивається і зникає під час виникнення й розвитку товарного виробництва і кожного окремого товару. Два товари обмінюються на ринку через те, що пересіклися потреби їх власників. Отже, споживна вартість товару як економічна категорія виражає ринкові відносини між товаровласниками із задоволення їхніх потреб.

Друга властивість товару, що випливає з його визначення, полягає в його здатності обмінюватися на інший товар. Підставою цієї властивості є вартість певного товару. Якщо споживна вартість - це кількісна сторона товару, то вартість є якісною стороною. Вона визначається витратами праці, капіталу, фізичних і духовних сил людини, його знаннями, досвідом і майстерністю, потрібними для виготовлення даного товару. Обмін одного товару на інший можливий за умови рівності цих витрат на їх створення, тобто рівності їх вартостей.

Обмін товарів відбувається в певній пропорції. Наприклад, якщо при бартерному обміні (обміні без посередництва грошей) одна одиниця деякого товару обмінюється на чотири одиниці інакшого товару, то між ними, таким чином, встановлюється певна пропорція. Таке співвідношення, в якому дин товар обмінюється на інший, називається міновою вартістю. Отже, вартість товару виявляється на ринку за допомогою мінової вартості. Мінова вартість уявляє собою форму прояву вартості товару на ринку.

Вартість товару як економічна категорія також виражає ринкові відносини між товаровласниками (між продавцем і покупцем) по витратах праці, капіталу та інших видатків на виробництво їх товарів.

В кожному товарі втілюється праця, витрачена на його виробництво. Праця, втілена в товарі, має подвійний характер. З одного боку, це конкретна праця, тобто праця якогось певного виробника того чи іншого фаху. З другого боку, це абстрактна праця, тобто певна частка сукупної праці всіх членів суспільства. Конкретна праця створює таку властивість товару, як споживна вартість, абстрактна праця створює іншу властивість - вартість

Попит можна визначити як шкалу, окремого товару, що виробник бажає і здатний зробити і запропонувати до продажу на ринку по кожній конкретній ціні з ряду можливих цін протягом визначеного періоду часу. Ця шкала пропозиції представляє ряд альтернативних можливостей таких, які показані в таблиці 1 для окремого товару.

Таблиця 1. Попит на ринку картоплі (гіпотетичні дані)

Пропозиція показує, які кількості продукту будуть пред'явлені до продажу за різними цінами, притім всі інші фактори залишаються незмінними. У даному випадку припустимо, що наш виробник є фермером, що вирощує картоплю, попит на який ми тільки що розглядали. Наше визначення поняття "попит" показує, що пропозиція звичайна розглядається з погляду вигідності ціни. Іншими словами, ми вважаємо, що пропозиція вказує на кількість продукту, що виробники стануть пропонувати по різних можливих цінах. Однак рівною мірою правильно, а в ряді випадків навіть корисніше розглядати пропозиція з погляду його величини. Замість того щоб запитувати, яку кількість буде пропонуватися за різними цінами, ми вправі запитати, якими повинні бути ціни, що спонукають виробника пропонувати різну кількість товару.

Легко помітити, що таблиця 1 показує позитивну, чи пряму, зв'язок між ціною і кількістю пропонованого продукту. З підвищенням цін відповідно зростає і величина пропозиції; зі зниженням цін скорочується також і пропозицію. Цей специфічний зв'язок називається законом пропозиції. Він просто показує, що виробники хочуть виготовити і запропонувати до продажу більша кількість свого продукту за високою ціною, чим вони хотіли б це робити за низькою ціною. Чому? Це в основному також диктується здоровим глуздом.

Ціна, з погляду споживача, виступає як стримуючий фактор в попиті. Перешкода у виді високої ціни означає, що споживач, що виявляється в ролі платника, буде купувати за цією ціною відносно невелика кількість продукту; чим нижче ціновий бар'єр, тим більше споживач стане купувати, що збільшить попит на товар. З іншого боку, постачальник виступає в ролі одержувача грошей за продукт. Для нього ціна являє собою виторг за кожну одиницю продукту, а тому вона служить стимулом до того, щоб робити і пропонувати свій продукт до продажу на ринку.

Тепер уявимо собі фермера, ресурси якого у визначених межах піддаються переключенню з виробництва одних продуктів на інші. В міру підвищення ціни фермер рахує вигідним вилучити землі з виробництва пшениці, вівса і соєвих бобів і переключити їх на виробництво картоплі. До того ж більш високі ціни на картоплю нададуть фермеру можливість покривати витрати, обумовлені більш інтенсивною обробкою землі і застосуванням у більшій кількості мінеральних добрив і пестицидів. Розглянемо також підприємство в обробній промисловості. На якомусь етапі промисловці звичайно зіштовхуються зі збільшенням витрат виробництва одиниці продукції. А тому для покриття зрослих витрат необхідно підвищити ціну на вироблений продукт. Але чому зростають витрати? Вони зростають тому, що визначені виробничі ресурси, особливо виробничі площі і машинний парк, неможливо збільшити за короткий час. Тому, у міру того як фірма нарощує кількість більш мобільних ресурсів наприклад, робочої сили, сировини і комплектуючих виробів, стаціонарні спорудження й устаткування в якийсь момент стають перевантаженими, у результаті чого ефективність виробництва знижується, а витрати виробництва кожної наступної одиниці продукту зростають. Для виробництва цих потребуючих великих витрат одиниць продукту виробники повинні одержати більш високу ціну: Між ціною і величиною пропозиції існує прямий зв'язок.

Розходження між зміною в пропозиції і зміною величини пропозиції таке ж, як розходження між зміною в попиті і зміною величини попиту. Зміна в пропозиції виражається в зсуві всієї кривої пропозиції. Збільшення пропозиції зміщає криву вправо, зменшення пропозиції зміщає її вліво. Причиною зміни пропозиції служить зміна однієї чи більш детермінант пропозиції. Економісти використовують поняття "пропозиція" для позначення чи шкали кривої. Тому зміна в пропозиції повинне означати, що вся шкала змінилася і що крива змістилася в якусь сторону. Навпроти, зміна величини пропозиції означає пересування з однієї крапки на іншу крапку на постійній кривій пропозиції. Причиною такого пересування є зміна ціни на розглянутий окремий товар та його попит на ринку.

Список використаної літератури