Комплексний аналіз фінансово-економічного стану ВАТ Краматорського Управління по газопостачанню та газифікації

1.Теоретичні основи комплексного аналізу фінансового стану підприємства.

1.1 Мета і зміст комплексного аналізу показників фінансового стану підприємства

З переходом до ринкових відносин у народному господарстві України виникло безліч проблем і невирішених питань. Розв'язання їх потребує використання наукових засобів, які має у своєму арсеналі економічна наука і насамперед така її галузь, як економічний аналіз.

Метою економічного аналізу є вивчання наслідків діяльності всіх підприємств і господарських установ, визначення впливу факторів на їх відхилення для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності та стабільності їхньої роботи.

Економічний аналіз як наукова дисципліна - це система спеціальних знань, пов'язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, виявлення глибинної їх суті і причин, що спричиняють різні відхилення від запланованних показників, договірних зобов'язань, виробничих потужностей, і об'єктивною оцінкою їх виконання. [3, с.28]

Окремо треба вказати на можливості економічного аналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управління складається з двох етапів. На першому етапі на підставі відповідної інформації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу.

На іншому етапі, якщо аналіз визначить необхідність втручання з метою зміни якихось параметрів у ньому, приймається власне управлінське рішення. Причому аналітик може підготувати для менеджера навіть проект цього рішення.

В умовах ринкових відносин система планування всередині підпиємства зберігається, проте змінюються його обсяги і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обгрунтування планових показників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва і витрачення ресурсів, з одному боку, попиту, ринкових цін та ефективності роботи - з іншого, є необхідною умовою планування діяльності підприємства.

Усі виробничі і фінансові процеси, а також загальні наслідки діяльності підприємства мають належно контролюватися. Це забезпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємства за станом виконання планових завдань, організаційних заходів, указівок тощо за допомогою аналітичного опрацювання повсякденної інформації, яка характерезує виробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує і інша форма контролю - наступний. Він здійснюється як ревізія фінансово-господарськоїї діяльності роботи підприємства, тематична перевірка з боку податковоїї адміністації, аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, за дорученням наглядової ради, акціонерів,банку. І цей контроль грунтується на аналізі данних про роботу господарського суб'єкта, тобто виступає як одна із форм аналітичного обстеження підприємста.

Економічний аналіз почав формуватися в 20 - 30-х роках ХХ ст. як заключний розділ курсу “ бухгалтерський облік “. Розвиток методів аналізу обумовлювався спочатку необхідністю оцінки бухгалтерських звітів. Розробку методики аналізу тривалий час здійснювали фахівці в галузі бухгалтерського обліку і першими, а інколи єдиними практичними працівниками, які проводили аналіз діяльності підприємств, були найбільш досвідчені бухгалтери.

В той час аналізували тільки бухгалтерський баланс підприємства, і звідси перша назва курсу “ Аналіз балансу ”. Згодом, коли обсяг звітності розширився, а отже, зросла кількість даних і значно змінився зміст інформації, що вивчалася, курс дістав назву “ Обліковий аналіз ”. Отже, можна вважати, що аналіз походить від бухгалтерського обліку або “ обліковства ”. [3, с.30]

У 40-ві й наступні роки розвиток і поліпшення методики аналізу, а також додаткове використання планово-нормативної, технічної та інших видів інформації поряд із даними існуючої інформації спонукали зміну і цієї назви курсу. Його почали називати відповідно “Техніко-економічний аналіз”, “Аналіз господарської діяльності ” і, у решті-решт, “ Економічний аналіз ”.

Що ж сприяло розвитку методів аналізу, а потім формуванню його як самостійної дисципліни? По-перше, це пов'язано з формуванням єдиних засідок і систем бухгалтерського обліку і впровадженням типових форм звітності в колишньому Радянському Союзі. По-друге, було скасовано “ комерційну таємницю ” і полегшено доступ до будь-якої економічної інформації. По-третє, у період НЕПу підприємства знову було переведено на комерційний розрахунок, тобто на засади самоокупності, і відповідно поновилося бажання вивчати й аналізувати наслідки їхньої господарської діяльності.

Кропітка робота з налагодження обліку і контролю неминуче викликала потребу в розборці спеціальних прийомів вивчення якості обліку і наслідків діяльності, зокрема на підставі підсумкових даних звітів підприємств. Стандартизація бухгалтерських документів, регістрів і звітних форм дуже сприяла роботі з впровадження аналізу, більш того, це дало змогу розробити чимало єдиних, стандартних методів аналізу економічної інформації. [3, с. 31]

Сучасний стан аналізу можна охарактеризувати як досить ґрунтовно розроблену в теоретичному плані науку. Ряд методик, створених науковцями, використовуються в керуванні виробництвом на різних рівнях.

Разом з тим наука знаходиться в стані розвитку. Ведуться дослідження в області більш широкого застосування математичних методів, электронно-обчислюванних машин, що дозволяють оптимізіровать управлінські рішення. Йде процес упровадження теоретичних досягнень вітчизняної науки в практику.

1.1.1 Основні категорії економічного аналізу.

Обов'язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливе їх використання - повсякденна турбота й обов'язок кожного підприємства. Зменшення питомого витрачання ресурсів на одиницю кінцевої продукції приводить до зростання ефективності суспільного виробництва, поліпшує всі показники самого виробника товарів.

Існує чимало видів ресурсів. Серед їх - природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробництва придатна така класифікація ресурсів: трудові ресурси, основні засоби і предмети праці. Важливими виробничими ресурсами є простір (земельна площа) і час. Ресурси можуть бути природні і похідні, штучні. До останніх належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові та інші. [7, с.52]

У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії мають форму факторів (чинників).

Фактор - це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає їх характер та результат. Інакше кажучи, фактор - це причина, яка впливає на певний результат (наслідок). На виробництві мають місце чимало причинно-наслідкових зв'язків, а отже, факторів (чинників), виявлення, вимір і вивчення яких - важливе завдання економічного аналізу.

Фактори класифікують згідно з певними ознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють трудові і матеріальні фактори.

Розрізняють також фактори кількісні (фактори, що виражають кількісну визначеність явищ) і якісні (фактори визначають внутрішні якості, ознаки й особливості досліджуваних об'єктів), інтенсивності (фактори характерезуют ступінь зусилля, напруженості праці в процесі виробництва) та екстенсивності (фактори, що зв'язані з кількісним, а не якісним приростом результативного показника), об'єктивні (причини не залежать від волі і бажань людей) й суб'єктивні (причини залежать від діяльності окремих людей), загальні (фактори, що діють у всіх галузях економіки) і спецефічні (ті, котрі діють в умовах окремої галузі чи економіки підприємства), основні та другорядні тощо.

Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні і негативні фактори. З останніми часто пов'язують резерви виробництва. Отже, фактор - це попередник винекнення резервів виробництва. Під дією трудових або енергетичних факторів ресурси виробництва починають рухатися, взаємодіяти і, врешті-решт, трансформуються в нові речі - матеріальні блага, продукцію. При цьому частина ресурсів залишається невикористаною або витрачається нераціонально, губиться, псується, накопичується у вигляді відходів, випаровується і звітрюється, залишається у воді. У зв'язку з цим виникає питання про резерви виробництва. Поняття “резерв” має два зовсім різні визначення:

1.Резерв - це запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і безпреривність роботи будь-якій системі;

2.Резерв - це невикористана або згаяна можливість чогось, наприклад, зростання обсягу виробництва, поліпшення якості, підвищення рентабельності тощо.

У першому визначенні резерв характеризує будь-який страховий запас. Валютні резерви Національного банку (запаси), страхові та резервні фонди держави і підприємств, резервні потужності енергосистем тощо. [7, с. 53]

Друге розуміння резерву пов'язують, насамперед, з різними втратами ресурсів (псування, пропажа, шлюб, уцінка), сплатою штрафів, пені, неустойок та іншими збитками. Це явні, безспірні резерви. Проте є такі, що обумовлюються підвищенням норм витрачання ресурсів, перевитратами заробітної плати, несвоєчасним виконанням заходів із впровадження нової техніки і технологій, недозавантаженням вільних виробничих потужностей тощо. Одні резерви - це безповоротні втрати ресурсів або прибутків, інші можуть бути використані в наступні періоди години (малюнок 1). Діючі класифікації резервів мають багато спільного з класифікаціями факторів.

1.2 Види економічного аналізу

Упродовж тривалого часу аналіз розвивався завдяки розширенню обсягів показників та процесів на підприємстві, що вивчаються; при цьому основна увага спрямовувалося на вдосканалення та уніфікацію методики їх вивчення. Головним джерелом інформації аналізу була постійно зростаюча звітність підприємств. У зв'язку з цим аналіз міг бути тільки нааступним,тобто після закінчення долі, кварталу, місяця і відповідного складання звіту. Однак досить швидко єдина методика аналізу звітності підприємства стала диференціюватись, пристосовуватись до галузевих особливостей господарств. Так з'явилися методики аналізу діяльності промислових підприємств, а також підприємств торгівлі, сільськогосподарських, будівельних та інших організацій. Створювалися численні методики аналізу діяльності більш дрібних галузей промисловості та інших галузей народного господарства. У 50-ті роки почали виникати нові підходи, коли різноманітні варіанти наступного аналізу стали доповнюватися принципово новим поточним або оперативним аналізом, а згодом почали розроблюватися методики попереднього або перспективного аналізу. [15, с.13]

І, нарешті, в останні кілька десятиліть розвиток економічного аналізу в основному пов'язувався з тематичними функціями. Внаслідок значної різноманітності видів та напрямків економічного аналізу виникає потреба в їх класифікації. Однією із загальновизначних ознак групування є поділ окремих видів аналізу залежно від часу проведення. Виходячи з цього вирізняють такі види аналізу:

1)Наступний (ретроспективний) аналіз проводиться після здійснення господарських актів. Він використовується для контролю за виконанням плану, виявлення невикористаних резервів, об'єктивної оцінки результатів діяльності підприємств.

Перспективний і ретроспективний аналізи тісно зв'язані між собою. Без ретроспективного аналізу неможливо зробити перспективний. Аналіз результатів праці за минулі роки дозволяє вивчити тенденції, закономірності, виявити невикористані можливості, передовий досвід і т.п., що має важливе значення при обґрунтуванні рівня економічних показників на перспективу. Уміння бачити перспективу дає саме ретроспективний аналіз. Він є основою перспективного аналізу.

У свою чергу від глибини і якості попереднього аналізу на перспективу залежать результати ретроспективного аналізу.

Якщо планові показники недостатньо обґрунтовані і реальні, то наступний аналіз виконання плану узагалі втрачає зміст і вимагає попередньої оцінки обґрунтованості планових показників;

2)Оперативний (ситуаційний) аналіз проводиться відразу після здійснення господарських чи операцій зміни ситуацій за короткі відрізки часу (зміну, добу, декаду і т.д.).

Ціль його - оперативно виявляти недоліки і впливати на господарські процеси. Ринкова економіка характеризується динамічністю ситуації як виробничої, комерційної, фінансової діяльності підприємства, так і його зовнішнього середовища. У цих умовах оперативний (ситуаційний) аналіз здобуває особливе значення.

3)Підсумковий (заключний) аналіз проводиться за звітний період часу (місяць, квартал, рік). Його цінність у тім, що діяльність підприємства вивчається комплексно і всебічно по звітним даним за відповідний період. Цим забезпечується більш повна оцінка діяльності підприємства по використанню наявних можливостей.

Підсумковий і оперативний аналізи взаємозалежні і доповнюють один одного. Вони дають можливість керівництву підприємства не тільки оперативно ліквідувати недоліки в процесі виробництва, але і комплексно узагальнювати досягнення, результати виробництва за відповідні періоди часу, розробляти заходу, спрямовані на ріст ефективності виробництва. [15, с. 14]

Зараз найбільш розвинутим і важливим є наступний аналіз. З тими або іншими застереженнями до нього можна включити шість видів.

Фінансово-економічний аналіз здійснюється після завершення кварталу або долі на підставі відповідного звіту підприємства. Головний наголос у цьому аналізі робиться на вивченні й оцінці ключових результативних та фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку й рентабельності, а також продажу продукції.

Багато уваги приділяють вивченню основних показників фінансового стану. Інші виробничі показники та затрати вивчають вибірково й у такому обсязі, щоб пояснити відхилення в прибутку та в зміні фінансового стану підпрємства. Такий аналіз звичайно проводять сторонні установи, які мають тісні зв'язки з даним підприємством: фінансові і банківські установи, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

Техніко-економічний аналіз на відміну від фінансово-економічного є більш змістовним і різнобічним. Його ще називають внутрішньогосподарським. Крім економічних показників він значну увагу приділяє вивченню даних використання техніки і технологій, інших матеріальних ресурсів підприємства. Для цього аналізу використовують дані первинного бухгалтерського обліку та інші джерела інформації. Техніко-економічний аналіз звичайно має значну галузеву специфіку, в той час як методика ФЕА аналізу однакова для всіх підприємств.

Статистико-економічний аналіз - вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і в цілому народного господарства країни.

Основним інформаційним джерелом може бути статистична звітність відповідних господарських одиниць, статистичні збірники та обстеження в методиці цього аналізу провідну роль відіграють статистичні методи дослідження й обробки інформації. [18, с.25]

Порівняльний або міжгосподарський аналіз так, як і статистичний, використовує для своїх потреб більший обсяг інформації, ніж перші два. Проте він обмежується даними кількох споріднених підприємств. Завдяки додатковим зіставленням даних і орієнтуючись на показники кращих підприємств у галузі, він дає змогу одержати більш зважену оцінку роботи підприємства, яку докладно аналізується. Більш просто і надійніше при цьому можна вишукати і резерви. У зв'язку з цим порівняльний аналіз іноді характеризують як найкращий засіб пошуку та обгрунтування внутрішньогосподарських резервів виробництва.

Функционально-вартісний аналіз - порівняно новий вид аналізу, і тому його методика ще недосконала. Предмет його вивчення в більшості випадків пов'язаний не з роботою підприємства, а з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Такий підхід крім традиційної виробничої інформації потребує значних обсягів даних щодо експлуатаційних характеристик виробів.

Впровадження функціонально-вартісного аналізу виправдовується в тому разі, якщо він займається вивченням ефективності відносно дорогої техніки з достатньо великими обсягами її виробництва. Цей аналіз концентрує увагу на показниках використання продукції, ефективності її роботи в користувачів. Головні резерви такий аналіз вбачає в удосконаленні конструкції вибору, оптимізації його окремих функцій, виявлення слабких або навіть зайвих функціональних можливостей технічного устрою. Скорочення зайвих функцій виробу, спрощення конструкції та інші технічні заходи дають змогу налагодити виробництво високоефективної техніки і при цьому скоротити витрати на її виробництво. На жаль, дослідження за допомогою цього виду аналізу нині стикаються з труднощами, пов'язаними з відсутністю налагодженої інформації від користувачів продукції. [12, с.41]

Системний аналіз уперше використали військові фахівці під час опрацювання десантної операції в Нормандії в Другій світовій війні. Аналіз зостосовують для досліджень складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьому вивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних розумів тощо. Для забезпечення свебічного розгляду проблем аналіз здійснює бригада фахівців з різних галузей знань, що забезпечує зважене комплексне розв'язання складних питань.

Об'єктами системного аналізу в Україні були проект побудови нафтового терміналу в Одесі, вирішення проблем енергопостачання і стану вугільної промисловості, комплекс питань, пов'язаних з транспортуванням каспійської нафти через Україну в Західну Європу. Загалом цей вид аналізу має широкі перспективи свого подальшого розвитку.

Оперативний (поточний) анаіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності або відразу після закінчення окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для цього аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних.

Намагання поєднати проведення аналізу з процесом виробництва з відносно невеликими виробничими етапами (доба, тиждень, декада) зумовлюється потребами активізації економічної роботи, включення аналізу в систему оперативного правління підприємством. Отже, завданням оперативного аналізу є не тільки виявлення негативних явищ, а й сприяння їх своєчасному виправленню протягом певного періоду, що дає змогу реально поліпшити кінцеві наслідки роботи підприємства.

Інформацію для оперативного аналізу в основному отримують каналами автоматизованих систем управління й обробляють із застосуванням стандартних програм на персональних комп'ютерах.

Незважаючи на великі технічні можливості комп'ютерних систем, в оперативному аналізі свідомо зужують коло питань, проблем і показників роботи, а звідси зменшують обсяг інформації, яку збирають. Проте таке обмеження безпосередніх об'єктів аналізу не повине погіршити якість висновків і рекомендацій, зменшити їх цінність для правління.

Розвиток оперативного аналізу із самого початку зумовлювався вимогами потокового управління.

Прогнозний аналіз (перспективний, стратегічний) почав застосовуватися як техніко-економічне обгрунтування майбутніх підпрємств, зразків нової техніки і новітніх технологій. Цей аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їхню ефективність.

1.2.1 Зміст аналізу фінансового стану підприємства.

Зміст аналізу господарської діяльності як наукової дисципліни випливає насамперед з тих функцій, що він виконує в системі інших прикладних економічних наук. Наприклад, закон випереджального росту

продуктивності праці в порівнянні з рівнем його оплати повинний виконуватися не тільки в масштабах усієї національної економіки. Але і на кожнім підприємстві і його підрозділах. У цій своїй функції Аналіз господарської діяльності є засобом вивчення дії економічних законів у конкретних умовах виробництва. [17, с. 35]

Важливою функцією Аналіз господарської діяльності є наукове обґрунтування поточних і перспективних планів. Без глибокого економічного аналізу результатів діяльності підприємства за минулі роки (5-10 років) і без обґрунтованих прогнозів на перспективу, без вивчення закономірностей розвитку економіки підприємства, без виявлення недоліків, що мали місце, і помилок не можна розробити науково обґрунтований план, вибрати оптимальний варіант управлінського рішення.

До функцій аналізу відноситься також контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за ощадливим використанням ресурсів. Разом з тим ряд економістів чи принижують зовсім заперечують цю функцію аналізу, приписуючи її винятково бухгалтерському обліку і контролю. Безумовно, бухгалтерський облік виконує дуже істотні контрольні функції в момент реєстрації, узагальнення і систематизації інформації про господарські операції і процеси. Однак це не виключає контроль і при проведенні аналізу господарської діяльності.

Аналіз проводиться не тільки з метою констатації фактів і оцінки досягнутих результатів, але і з метою виявлення недоліків, помилок і оперативного впливу на процес виробництва. Саме тому необхідно підвищувати оперативність і дієвість аналізу.

Центральна функція аналізу, що він виконує на підприємстві, - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики.

Наступна функція аналізу - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. Це має велике значення. Об'єктивна оцінка діяльності підприємства заохочує зростання виробництва, підвищення його ефективності, і навпаки. [26, с. 34]

І нарешті, розробка заходів щодо використання виявлених резервів у процесі господарської діяльності -також одна з функцій аналізу господарської діяльності.

Таким чином, аналіз господарської діяльності як наука являє собою систему спеціальних знань, зв'язаних з дослідженням тенденцій господарського розвитку, науковим обґрунтуванням планів, управлінських рішень, контролем за їхнім виконанням, оцінкою досягнутих результатів, пошуком, виміром і обґрунтуванням розмірів господарських резервів, підвищення ефективності виробництва і розробкою заходів щодо їхнього використання.

1.2.2 Принципи аналізу

Аналітичне дослідження, його результати і їхнє використання в керуванні виробництвом повинні відповідати визначеним вимогам. Ці вимоги накладають свій відбиток на саме аналітичне дослідження і повинні обов'язково виконуватися при організації, проведенні і практичному використанні результатів аналізу.

Аналіз повинний базуватися на державному підході при оцінці економічних явищ, процесів, результатів господарювання. Інакше кажучи, оцінюючи визначені прояви економічного життя, потрібно враховувати їхню відповідність державній, економічній, соціальній політиці.

Аналіз повинний носити науковий характер, тобто базуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення НТП і передового досвіду, новітні методи економічних досліджень.

Аналіз повинний бути комплексним. Комплексність дослідження вимагає охоплення всіх ланок і сторін діяльності і усебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємством.

Однією з вимог до аналізу є забезпечення системного підходу, коли кожен досліджуваний об'єкт розглядається як складна динамічна система, що складається з ряду елементів, визначеним способом зв'язаних між собою і зовнішнім середовищем. Вивчення кожного об'єкта повинне здійснюється з обліком усіх внутрішніх і зовнішніх зв'язків, взаємозалежності і взаємопідлеглості його окремих елементів. [23, с.32]

Аналіз господарської діяльності повинний бути об'єктивним, конкретним, точним. Він повинний базуватися на достовірній, перевіреній інформації, що реально відбиває об'єктивну дійсність, а висновки його повинні улаштовуватися точними аналітичними розрахунками. З цієї вимоги випливає необхідність постійного удосконалювання організації обліку, внутрішнього і зовнішнього аудита, а також методики аналізу з метою підвищення точності і вірогідності його розрахунків.

Аналіз повинний бути діючим, активно впливати на хід виробництва і його результати, своєчасного виявляючи недоліки, прорахунки, недогляди в роботі й інформуючи про це керівництво підприємства. З цього принципу випливає необхідність практичного використання матеріалів аналізу для керування підприємством, для розробки конкретних заходів, для обґрунтування, коректування й уточнення планових даних. У противному випадку ціль аналізу не досягається.

Аналіз повинний проводиться за планом, систематично, а не від випадку до випадку. З цієї вимоги випливає необхідність планування аналітичної роботи на підприємствах, розподілу обов'язків по її виконанню між виконавцями і контролю за її проведенням.

Аналіз повинний бути оперативним. Оперативність означає уміння швидко і чітко проводити аналіз, приймати управлінські рішення і перетворювати їх у життя.

Один із принципів аналізу - це його демократизм. Участь у проведенні аналізу широкого кола працівників підприємства забезпечує більш повне виявлення передового досвіду і використання наявних внутрішньогосподарських резервів.

Аналіз повинний бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати багаторазовий ефект.

Таким чином, основними принципами аналізу є науковість, комплексність, системність, об'єктивність, точність, вірогідність, дієвість, оперативність, демократизм, ефективність і ін. Ними варто керуватися, проводячи аналіз господарської діяльності на будь-якому рівні.

1.3 Методи аналізу показників фінансово-економічної діяльності підприємства.

Використання методу аналізу господарської діяльності виявляється через ряд конкретних методик аналітичного дослідження. Це можуть бути методики дослідження окремих сторін господарської діяльності або методики комплексного аналізу. Кожному виду аналізу відповідає своя методика.

Під методом економічного аналізу розуміється діалектичний спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їхньому становленні і розвитку. Характерними рисами методу економічного аналізу є: використання системи показників, причин зміни цих показників, виявлення і вимір взаємозв'язку між ними з метою підвищення соціально-економічної ефективності. [28,с.16]

Під методикою розуміється сукупність способів, правил найбільш доцільного виконання якої-небудь роботи. В економічному аналізі методика представляє сукупність аналітичних способів і правил дослідження економіки підприємства, певним чином підлеглих досягненню мети аналізу. [15, с.21]

Загальну методику розуміють як систему дослідження, що однаково використовується при вивченні різних об'єктів економічного аналізу в різних галузях національної економіки.

Приватні методики конкретизують загальну відносно до визначених галузей економіки, до визначеного типу чи виробництва об'єкту дослідження.

Будь-яка методика аналізу буде являти собою чи наказ методологічної ради по виконанню аналітичного дослідження. Вона містить приблизно такі моменти:

Задачі і формулювання цілей аналізу;

Об'єкти аналізу;

Системи показників, за допомогою яких буде досліджуватися кожен об'єкт аналізу;

Ради по послідовності і періодичності проведення аналітичного дослідження;

Опис способів дослідження досліджуваних об'єктів;

Джерела даних, на підставі яких виробляється аналіз;

Указівка по організації аналізу (які обличчя, служби будуть проводити окремі частини дослідження);

Технічні засоби, що доцільно використовувати для аналітичної обробки інформації;

Характеристика документів, якими найкраще оформляти результати аналізу;

Споживачі результатів аналізу.

При виконанні комплексного аналізу виділяються наступні етапи.

На першому етапі уточнюються об'єкти, мета і задачі аналізу, складається план аналітичної роботи.

На другому етапі розробляється система синтетичних і аналітичних показників, за допомогою яких характеризується об'єкт аналізу.

На третьому етапі збирається і підготовляється до аналізу необхідна інформація (проводиться її точність, приводиться в порівнянний вид )

На четвертому етапі проводиться порівняння фактичних результатів господарювання з показниками плану звітного року, фактичними даними минулих років, з досягненнями ведучих підприємств, галузі в цілому.

На п'ятому етапі виконується факторний аналіз: виділяються фактори і визначається їхній вплив на результат.

На шостому етапі відбувається оцінка результатів господарювання з урахуванням дії різних факторів і виявлених невикористаних резервів, розробляються заходи щодо їх використання.

На сьомому етапі відбувається оцінка результатів господарювання з урахуванням дії різних факторів і виявлення невикористаних резервів, розробляються заходи щодо їх використання. [23, с.19]

Кожне економічне явище, кожен процес частіше визначається не одним, відособленим, а цілим комплексом взаємозалежних показників. Наприклад, ефективність використання основних засобів виробництва характеризують рівень фондовіддачі, фондоємкості, рентабельності, продуктивності праці.У зв'язку з цим вибір і обґрунтування системи показників для відображення економічних явищ і процесів (об'єктів дослідження) є важливим методологічним питанням в аналізі. Від того, наскільки показники повно і точно відбивають сутність досліджуваних явищ, залежать результати аналізу.

В аналізі використовується велика кількість різноякісних показників, необхідні їхнє угруповання і систематизація.

Їх можна підрозділити на: а) вартісні і натуральні - у залежності від покладених в основу вимірників; б) кількісні і якісні - у залежності від того який бік явищ, операцій, процесів виміряється; в) об'ємні і питомі - у залежності від застосування окремо узятих показників чи їхніх співвідношень.

Аналітичні показники поділяються на абсолютні і відносні. Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних чи вимірниках через трудомісткість. Відносні показники показують співвідношення яких-небудь двох абсолютних показників. Визначаються вони у відсотках, чи коефіцієнтах індексах.

Абсолютні у свою чергу підрозділяються на натуральні і вартісні.

Вартісні показники відносяться в даний час до числа найбільш розповсюджених. Використання вартісних показників, грошового вимірника випливає з наявності товарного виробництва і товарного звертання, товарно-грошових відносин і чинності закону вартості в умовах вільного ринку. [26, с.38]

Важливим вартісним показником, використовуваним при аналізі, є показник товарної продукції. До складу товарної продукції входять готові вироби, реалізовані напівфабрикати, виконані роботи і зроблені послуг.

Натуральні показники використовуються в плановій і обліково-аналітичній практиці всіх підприємств. Виражають величину явища у фізичних одиницях виміру (маса, довжина, обсяг ).

До кількісних показників відносяться, наприклад, обсяг виготовленої продукції, кількість працівників. Якісні показники показують істотні особливості і властивості досліджуваних об'єктів.

Зміна кількісних показників обов'язково приводить до зміни якісних, і навпаки. Так, наприклад, ріст обсягу виробництва продукції веде до зниження собівартості. Ріст продуктивності праці забезпечує збільшення обсягу виробництва продукції.

Одні показники використовуються при аналізі діяльності всіх галузей національної економіки, інші - тільки в окремих галузях. За цією ознакою вони поділяються на загальні і специфічні. До загального відносяться показники валової продукції, продуктивності праці, прибутку, собівартості. Прикладом специфічних показників для окремих галузей і підприємств можуть бути калорійність кам'яного вугілля, вологість торфу, жирність молока, врожайність культур.

Показники, використовувані в аналізі, по ступені синтезу поділяються на узагальнюючі, приватні і допоміжні (непрямі). Узагальнюючі застосовуються для узагальненої характеристики складних економічних явищ. Приватні показники відбивають окремі сторони, елементи досліджуваних явищ і процесів. Наприклад, що узагальнюють показниками продуктивності праці є середньорічне, середньоденне, годинне вироблення продукції одним працівником.

До приватних показників продуктивності праці відносяться витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції визначеного виду і кількість зробленої продукції за одиницю робочого часу. Допоміжні (непрямі) показники використовуються для більш повної характеристики того чи іншого об'єкта аналізу. Наприклад, кількість робочого часу, витраченого на одиницю виконаних робіт.

При вивченні причинно-наслідкових відносин показники поділяються на факторні і результативні.

Якщо той чи інший показник розглядається як результат впливу однієї чи декількох причин і виступає як об'єкт дослідження, то при вивченні взаємозв'язків він називається результативним.

Показники, що визначають поводження результативного показника і виступають як причини зміни його величини, називаються факторними.

По способі формування розрізняють показники нормативні ( норми витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, норми амортизації, ціни); планові (даних планів економічного і соціального розвитку підприємства, госпрозрахункові завдання внутрішньогосподарським підрозділам); облікові (даного бухгалтерського, статистичного, оперативного обліку); звітні (дані бухгалтерського, статистичного, оперативно звітності); аналітичні (оцінні), що обчислюються в ході самого аналізу для оцінки результатів і ефективності роботи підприємства.

Усі показники, що використовуються в аналізі, взаємозалежні і взаємообумовлені. Це випливає з реально існуючих зв'язків між економічними явищами, що вони описують.

Комплексне вивчення економіки підприємств передбачає систематизацію показників, тому, що сукупність показників, який би вичерпної вона не була, без обліку їхнього взаємозв'язку, співпідпорядкованості, на може дати дійсного представлення про ефективність господарської діяльності. Необхідно, щоб конкретні дані про різні види діяльності були органічно ув'язані між собою в єдиній комплексній системі.

Усі показники в залежності від об'єкта аналізу групуються в наступні підсистеми.

Показники, що утворять підсистеми, можна розбити на вхідні і вихідні, загальні і частки. За допомогою вхідних і вихідних показників здійснюється взаємозв'язок підсистем. Вихідний показник однієї підсистеми є вхідним для інших підсистем.

Система показників комплексного АГД

Показники організаційно-технічного розвитку підприємства;

Показники постачання;

Показники виробництва;

Показники збуту;

Показники використання засобів виробництва;

Показники використання предметів праці;

Показники використання трудових ресурсів;

Показники собівартості продукції;

Показники прибутку і рентабельності;

Показники фінансового стану підприємства.

Показники організаційно-технічного рівня. Факторами підвищення економічної ефективності виробництва є технічний і організаційний розвиток, Зовнішньоекономічні, соціальні і природні умови господарської діяльності. Характеризують виробничу структуру підприємства, структуру керування, рівень концентрації і спеціалізації виробництва циклу, технічну й енергетичну озброєність праці, ступінь механізації й автоматизації, прогресивність технологічних процесів. [12, с. 25]

Показники організаційно-технічного рівня впливають на всі інші показники господарювання й у першу чергу на обсяг виробництва і реалізацію продукції, її якість, на ступінь використання виробничих ресурсів (продуктивність праці, фондовіддачу, матеріаловіддачу), а також на інші показники економічної эффективності: собівартість, прибуток, рентабельність.

Показники постачання. Характеризують забезпеченість підприємства основними засобами виробництва, устаткуванням, матеріальними і трудовими ресурсами. Від того на скількох повно і вчасно забезпечується виробництво всіма необхідний, способами залежить вихід продукції, собівартість, прибуток, рентабельність, фінансове положення підприємства.

Показники виробництва включають показники виробництва продукції: Обсяг валової і товарної продукції у вартості, натуральному й умовно-натуральному вимірі, структуру продукції, її якість, ритмічність виробництва.

Показники збуту. До них відносяться дані про обсяг відвантаження і реалізації продукції, залишках готової продукції на складах. Вони дуже тісно зв'язані з показниками виробництва, прибутку і рентабельності.

Показники використання засобів виробництва. Є фондовіддача, фондоємкість, середньорічна вартість основних засобів виробництва, амортизація. Поряд з цими показниками велике значення мають і інші, наприклад, среднечасове вироблення продукції на одиницю устаткування, коефіцієнт використання наявного устаткування. Від них залежить рівень фондовіддачі.

Показники використання предметів праці. Основними показниками є матеріалоємність, матеріаловіддача, вартість використаних предметів праці за аналізований відрізок часу. Вони тісно зв'язані з показниками використання трудових ресурсів, собівартості, прибутку і рентабельності, а також з показниками фінансового стану підприємства. Від економічного використання матеріалів залежить вихід продукції, собівартість, а значить і сума прибутку, рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства.

Показники фінансового стану підприємства. Характеризують наявність і структуру капіталу підприємства по складу його джерел і формам розміщення, ефективність і інтенсивність використання власних і позикових засобів, відношення з фінансовими органами, банками, вищестоящими організаціями, працівниками свого підприємства з приводу використання власного і позикового капіталу, а також фактори, що визначають ці відносини.

Також можна віднести показники, що характеризують використання прибутку, фондів нагромадження і споживання, кредитів банків, платоспроможність підприємства, його фінансову стійкість. Вони залежать від усіх попередніх показників і у свою чергу дуже впливають на показники організаційно-технічного рівня підприємства, обсяг виробництва продукції, ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів.

2. Аналіз фінансово-економічного стану ВАТ Краматорського Управління по газопостачанню та газифікації.

2.1 Загальна характеристика Краматорського УГГ.

Краматорське управління по газопостачанню та газифікації є філією без юридичного статусу Відкритого Акціонерного Товариства по газопостачанню та газифікації “ Донецькоблгаз ”, яку засновано відповідно до рішення Державного комітету України по нафті і газу №80 від 11.03.94р, шляхом перетворення Донецького обласного підприємства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України “Про корпоротизацію підприємства” від 15 червня 1993 р. № 210/93 зі 100% властністю держави.

Місцезнаходження: ВАТ 'Донецькоблгаз': 340017, м. Донецьк, вул. Рилеєва, 34. Краматорського управління: 343900, м. Краматорськ, вул.Южна ГСП 88.

Метою діяльності філії - Краматорського управління є:

виконання комплексу робіт по експлуатації систем газопостачання природного та зрідженого газу;

проектування будівництва та ремонту газових мереж (населенню).

одержання прибутку від усіх видів виробничої, торгової, комерційної, фінансової та іншої діяльності, дозволеної законодавчими актами України погодженої із Правлінням АТ, з метою задоволення соціальних та економічних інтересів трудового колективу та інтересів акціонерів на підставі задоволення потреб Краматорського району в послугах АТ.

Предмет діяльності філії є:

Здійснення газопостачання та транспортування природного та зрідженого газу до об'єктів промислового, комунального і побутового призначення та населення Краматорського району;

Здійснення свєчасної локалізації аварійних ситуацій;

Виконання планових та позапланових робіт, пов'язаних з безперервним та безаварійним газопостачанням споживачів;

Здійснення капітального будівнитства об'єктів газопостачання, у тому числі на правах замовника і власними силами;

Здійснення будівельних, будівельно-монтажних, ремонтно-будівельних та землерийних робіт;

Виконання поточних та капітальних ремонтів об'єктів газопостачання, газових приладів, засобів автотранспорту;

Надання на домовній основі послуг по продажу, установці, ремонту та заміні, введенню в дію та експлуатацію у встановленому порядку газових та побутових лічильників усіх типів, внесенних до державного реєстру України і дозволених до використання, що є у власності АТ,а також тих, що придбані замовниками (споживачами);

Виготовлення запасних частин та деталей до газових приладів та об-ладнання;

Розробка перспективних планів розвитку ситеми газопостачання, відповідно до комплексного планування та забудови Краматорського району;

Видача технічних розумів на разробку проектів по газопостачанню на-селенню, промисловим та комунально-побутовим організаціям;

Підготовка та видача довідок котельним, промисловим підприємствам, організаціям дозволу на використання природного газу, як головного виду палива;

Погодження проектів за раніше виданими технічними умовами;

Видача на домовній основі інформації з притань газифікації рацонів, селищ, окремих об'єктів та обсягів газифікації;

Здійснення реєстрайії ордерів під усі види земельних робіт;

Поопераційний контроль за будівництвом об'єктів газопостачання відповідно до Бніп та Правил безпеки в газовому господарстві;

Контроль за якістю ізоляційних робіт;

Доля в прийомі до експлуатації об'єктів газопостачання, що будуються, в існуючій газовій мережі;

Впровадження до виробнитства досягнень науки, техніки, передових методів та наукової організації праці в газому господарстві, механізації та автоматизації виробнитства, що направлені на покращення обслуговування населення та поліпшують рівень рентабельності підприємства;

Навачання, перенавчання та підвищення кваліфікації працівників по угодах АТ;

Розробка та узгодження, у передбаченому чинним законодатством порядку, цін та тарифів на надавані послуги;

Розробка проектів та виконання робіт по розвитку систем газопос- тачання міста та по капітальному ремонту газових мереж та споруд на них;

Здійснення вантажних і пасажирських перевезень транспортом філії по территорії України та країнами СНД;

Випуск та реалізація товарів народного споживання, зокрема запчастин до газових приладів та устаткування;

Збір металолому, утіля, у т.ч. брухту кольорових металів;

Здійснення вексельних форм розрахунків та взаємозаліків;

Посередницькі послуги при купівлі-продажу товарів народного споживання;

Оптова торгівля та роздрібна торгівля, у т.ч. легковими, грузовими автомобілями, спеціальною землекопною машиною та іншою технікою по узгодженню з Правлінням та Радою АТ;

Відкриття об'єктів громадського харчування і мість торговлі;

Інформаційна та рекламна діяльність;

Інші види діяльності, по узгодженню з Правлінням, які не заборонені законодатством України.

Майно філії складається з основних засобів які передані йому на правах господарського володіння ВАТ “Донецькоблгаз” та обігових коштів, які відображані в балансової філії.

Філія складає незавершений баланс і формує фонди у своєму розпорядженні в розмірах, встановленних Правлінням АТ.

Філія відкриває поточний розрахунковий рахунок, та інші рахунки згідно з указівками Правління.

Філія має право: придбавати продукцію виробничо-технічного призначення, необхідну для її діяльності на підприємствах, у роздрібній та оптовій торгівлі, у комісіних магазинах та інших організаціях, у фізичних осіб; після погодження з Правлінням АТ, відкривати фірмові, комісійні та комерційні магазини; придбавати для соціальних потреб колективу за власні кошти спортивні, культурно-побутові товари, продукти харчування, медичну техніку, ліки, житло та інше, не заборонине законодавством України.

Флією- управлінням керує начальник, який призначається на посаду Головою правління АТ на контрактній заснові.

Керівний склад: заступники начальника; головний бухгалтер; головний інженер; начальник планово-економічного відділу або провідний економіст; призначається на посаду керівником філії з обов'язковим узгодженням Прав-лінням АТ.

Керівний склад філії здійснює поточне керівництво філією, запеспечує його високопробуткову діяльність, ефективне використання і збереження на як того, що увійшов у статутний фонд філії, так що запозбавилося в державній власті.

Керівіник філії в межах компетенції без доручення: діє від імені управління; розпоряджається згідно з чинним законодавством та цим Положенням закріп-леним за філією майном; видає накази; відкриває поточний рахунок, а в необ-хідних випадках - інші рахунки за вказівками Правління АТ; керує взаємо відносинами з банком і розпоряджається пересуванням по потоковому рахунку; укладає господарські догоди; приймає на роботу і звільнює робітників згідно з трудовим законодавством; застосовує дії заохочення та накладає стягнення на робітників управління.

Керівник затверджує посадовий розклад та розмах їх заоробітної плати. По-садовий розклад інженерно-технічного складу подає на затвердження Прав-лінню АТ.

Керівник управління має право скорочувати штат робітників у випадках його нееффективності.

До повноважень керівного складу належить: затвердженння поточних планів діяльності упраквління, необхідних для рішення його завднь; організація ведення бухгаплтерського обліку і звітності; подання звітів до органів статистики та налогових інспекцій; заключення колективних договорів з профспілковим комітетом.

Забезпечення взаємовідносин органами; своєчасно забезпечення податкових платежів до бюджету; затвердження договірних цін на продукцію власного виробнийтва та тарифів на послуги; затвердження внутрішнього трудового розпорядку роботи.

2.2 Аналіз змін у складі, структурі активів і пасивів балансу.

Баланс підприємства - система показників характеризуюча надходження і витрату засобів шляхом їхнього порівняння.

Бухгалтерський баланс - зведена відомість, що відбиває в грошовій формі засобу підприємства по їхньому стані, розміщенню, використанню і джерелам утворення.

Баланс складається на визначену дату, як правило на початок кварталу, що обумовленно вимогами, пропонованими до звітності.

Баланс показує стан господарських засобів і їхніх джерел на даний момент. Вони постійно змінюються і знаходяться в русі. Цей рух відбивається на рахунках за допомогою подвійного запису.

У першому розділі “Внеоборотні активи” відбиваються основні засоби і нематеріальні активи по залишковій вартості, у тому числі незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення та інші внеоборотні активи.

Другий розділ “Оборотні активи” відбивають запаси і витрати, усі види дебіторської заборгованості з розробкою по термінах очікуваного погашення (у плані 12 місяців і більше 12 місяців після звітної дати), короткострокові фінансові вкладення і залишок коштів. Однак засоби відбиваються в порядку зростаючої ліквідності, що не вимагає перегрупування балансу при визначених показниках ліквідності.

Джерела засобів підприємства, що відбиваються в пасиві балансу, підрозділяються на 4 групи:

Власний капітал (статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, резервний капітал, неросподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал).

Забеспечення наступних витрат і платежів (забеспечення виплат персоналу, цільове фінансування).

Довгострокові забов'язання (довгострокові кредити банків, відсрочені податкові зобов'язання).

Поточні зобов'язання (короткосрочні кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язанням, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, поточні зобов'язання за рахунками: з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, із внутрішніх розрахунків). [31. c.65]

Усе, що має вартість, належить підприємству, відбиваючи в активі балансу, і називається його активами. Актив баланс містить відомості про разміщений капітал, що мається в розпорядженні підприємства, тобто про вкладення його в конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття (малюнок 2).

Довгостроковий капітал	Основні засоби
	Довгострокові фінансові вкладення
	Нематериальні активи			Засоби, використовані за межами підприємства
Оборотні активи	Запаси
	Дебиторска заборгованість
	Короткострокові финансові вкладення
	Грошова готівка

Малюнок 2. - Схема структури активів балансу.

Головною ознакою угрупування статей активу балансу вважається ступінь їхньої ліквідності (швидкість перетворення в готівку). За цією ознакою всі активи балансу підрозділяються на довгостроковий і основний капітал (1 розділ) і поточні (оборотні) активи (2 розділ).

Засоби підприємства можуть використовуватися в його внутрішньому обороті і за його межами (дебіторська заборгованість).

Оборотний капітал може знаходитися в сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) і сфері звертання (готова продукція на складах і відвантажена покупцям, засобу в розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, готівка в касі і на рахунках у банках, товари).

Оборотний капітал може функціюнувати у грошовій і матеріальній формі. У період інфляції вкладення засобів у грошові активи приводить до зниження купівельної спроможності.

Розміщення засобів у підприємстві має дуже велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того які асигнування вкладені в основні й оборотні кошти, скільки їх знаходиться в сфері виробництва й у сфері звертання, у грошовій і матеріальній формі, на скільки оптимальне їхнє співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, отже і финансовий стан підприємства.[38.c.45]

Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються недостатньо повно через відсутність сировини, матеріалів, то це негативно відображається на фінансових результатах підприємства і його фінансовому стані.

Те ж відбудеться, якщо створені зміни у виробничих запасах, що не можуть бути швидко перероблені на наявних виробничих потужностях.

У підсумку заморожується капітал, сповільнюється його оборотність і як наслідок погіршується фінансовий стан. І при гарних фінансових результатах, високому рівні рентабельності підприємство може випробувати финансові труднощі, якщо воно нераціонально використовувало свої фінансові ресурси вклавши їх у наднормативні виробничі запаси чи допустивши велику кредиторську заборгованність. Дані активу балансу підприємства зведені в таблицю 1.

У 2001 році залишкова вартість нематеріальних активів склала 0. За аналізований період первісна вартість знизилася на 1213 грн., тому що на дану суму нематеріальні активи заамортизовані.