19

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра регіональної економіки

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

за курсом: Економіка підприємства

на тему: «Сучасні проблеми застосування різних методів організації виробництва на підприємствах України»

Виконала: Зубчинська Н.М.

студентка II курсу 12 групи

факультету ФФ

Керівник:

Пономаренко Е.В.

Новікова О.В.

Харків, 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основні методи організації виробництва

1.1 Непотокове виробництво

1.2 Потокове виробництво

Розділ 2. Сучасні методи організації виробництва

Висновки

Практична частина

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Виробництво матеріальних благ є основою існування людини сьогодні, та основою функціонування економіки. Дослідження методів організації виробництва є актуальним завданням, бо саме вибір методу організації має значний вплив на ефективність діяльності підприємства в цілому.

Сьогодні в умовах переходу України до ринкової економіки необхідним є трансформація виробництва. На виробничих об'єктах державної власності досі функціонує застаріле устаткування, що є не тільки не ефективним, але і небезпечним з точки зору безпеки праці. Питання ефективної організації виробництва дуже гостро стоїть для сучасної України.

Мета даної роботи визначити ефективність існуючих методів виробництва та доцільність їх впровадження в виробництво.

Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:

– дослідити існуючі методи організації виробництва;

– виявити їх переваги та недоліки

– визначити напрями підвищення ефективності використання цих методів

– розглянути сучасні методи організації виробництва на прикладі японських методів.

Об'єктом дослідження були теоретичні засади організації виробничої діяльності.

Предметом дослідження були розроблені та перевірені на практиці методи організації виробництва.



РОЗДІЛ 1. Існуючі методи організації виробництва

Методи організації виробництва є сукупністю способів, прийомів і правил раціонального поєднання основних елементів виробничого процесу в просторі і в часі на стадіях функціонування, проектування і вдосконалення організації виробництва [3, C 229-230].

Основними ознаками методу організації виробництва є: взаємозв'язок послідовності виконання технологічних операцій з порядком розташування устаткування та ступінь безперервності виробничого процесу.

Організація виробничого процесу в часі визначається ступенем його переривчатості, яка залежить від виду продукції та технології її виготовлення.

Організація виробничого процесу в просторі визначається розташуванням (плануванням) устаткування (робочих місць), дільниць та цехів і залежить від виду продукції, кількості та технології її виготовлення [2, c 290-291].

На вибір методу організації виробництва впливають такі чинники :

а) номенклатура продукції

б) кількість

в) розміри і маса виробу

г) періодичність випуску виробів.

ґ) трудомісткість продукції,

д) точність обробки;

е) характер технології виробництва.

Кожен з методів виробництва характеризується особливостями в залежності від чинників. Порівняльна характеристика методів виробництва дивитись додаток А.

Існує два основних методи організації виробництва: потоковий і не потоковий.



1.1 Непотокове виробництво

Непотокове виробництво переважно використовується переважно при одиничному і дрібносерійному виробництві. Воно передбачає: розміщення робочих місць однотипними технологічними групами без зв'язку з послідовністю виконання операцій, на них обробляються різні по конструкції і технології виготовлення предмети праці, які переміщаються в процесі обробки складними маршрутами, створюючи великі перерви між операціями [4, с. 134-135].

Непотокове виробництво має модифікації в сферах одиничного та серійного виробництва.

В умовах одиничного виробництва непотоковий метод здійснюється у формі одинично-технологічного, який полягає в тому, що оброблювані предмети праці не повторюються.

У серійному виробництві непотоковий метод приймає дві форми:

1) партіонно-технологічній метод, що передбачає проходження обробки предметів праці партіями, які періодично повторюються. При цьому партія предметів праці є важливим календарно-плановим нормативом організації партіонного виробництва, а її розмір впливає на його ефективність;

2) наочно-груповий метод, що полягає в тому, що вся сукупність предметів праці розділяється на технологічно подібні групи.

Кількість устаткування (N) в непотоковому виробництві обчислюється для кожної технологічно однотипної групи верстатів за формулою 1.1 [6]:

де n - кількість предметів праці, що обробляються на даному устаткуванні;

t - норма часу на обробку предметів праці;

T - плановий фонд часу роботи одиниці устаткування за рік;

K в.н. - коефіцієнт виконання норм часу.

Для непотокових методів характерне послідовне (рідко -- послідовно-паралельне) поєднання операцій, що поряд зі складними маршрутами обробки збільшує тривалість виробничого циклу. Проте непотокове виробництво має свою сферу застосування, за невеликих обсягів виготовлення окремих виробів цей метод забезпечує ліпше використання устаткування, більш повне його завантаження в часі та за потужністю, оскільки обробку предметів можна розподіляти між верстатами групи з урахуванням їхніх параметрів.

1.2 Потокове виробництво

Потоковий метод організації виробництва характерний для масового і багатосерійного виробництва. Такий метод організації виробництва є високоефективним.

Потокове виробництво має такі ознаки [4, с. 134-135]:

– За групою робочих місць закріплюється обробка або складання предметів одного найменування або обмеженої кількості подібних предметів;

– Робочі місця розташовуються послідовно за перебігом технологічного процесу;

– Предмети праці передаються з операції на операцію поштучно або невеликими транспортними партіями згідно з ритмом роботи, що забезпечує безперервність та паралельність виробництва.

Потоковий метод має багато переваг, зокрема високий рівень продуктивності праці, механізації, спеціалізації й чітку організацію. Цей метод організації виробництва забезпечує скорочення тривалості виробничого циклу і незавершеного виробництва, збільшення коефіцієнту використання виробничих потужностей і зменшення витрат на виробництво.

Недоліками потокового методу є вузька спеціалізація робочих місць, що спричиняє труднощі переходу на інші види продукції. Для працівників недоліками можна вважати монотонність та одноманітність праці, що не дозволяє підвищити кваліфікаційний рівень та реалізувати індивідуальні можливості.

Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія - ряд взаємозв'язаних робочих місць, розташованих в порядку послідовності виконання технологічного процесу і об'єднаний загальною для всіх нормою продуктивності (її визначає провідна машина потоку).

Потокові лінії класифікують за такими ознаками [1, с 126-128]:

1) За номенклатурою виробів:

– Однопредметна - на якій обробляється або складається виріб одного типорозміру, протягом тривалого часу;

– Багатопредметна - на якій одночасно або послідовно виготовляються декілька однотипних типорозмірів виробів;

2) За рівнем безперервності процесу:

– Безперервна;

– Переривчаста (прямоточна) - безперервність неможлива унаслідок несинхронності операцій;

3) За способом підтримання ритму:

– З регламентованим ритмом;

– З вільним ритмом;

4) За місцем виконання операцій:

– З робочим конвеєром - робочий конвеєр, окрім транспортування і підтримки ритму, є безпосереднім місцем виконання операцій;

– Конвеєр із зняттям предметів - у разі процесів, для яких необхідне технологічне устаткування;

5) За способом переміщення предметів:

– Конвеєр з безперервним рухом;

– Конвеєр з пульсуючим рухом.

Для потокової лінії розраховуються основні її параметри:

1) такт (ритм) потокової лінії (r) - проміжок часу між випуском два, наступних одне за іншим готових виробів або партій готових виробів, що розраховується за формулою 1.2 [6]:

де Т - плановий фонд часу роботи лінії за розрахунковий період, мін.;

П - обсяг виробництва продукції за той же період в натуральному вимірі. При ритмічному виробництві за певний проміжок часу виробляється одна і та ж рівна кількість продукту.

2) кількість робочих місць (N) обчислюється по кожній операції, що обчислюється за формулою 1.3 [6]:

де tц - тривалість робочого циклу.

Основним напрямом підвищення економічній ефективності потокового виробництва є впровадження напівавтоматичних і автоматичних потокових ліній, вживання роботів і автоматичних маніпуляторів для виконання монотонних операцій.

Отже кожний з методів є ефективним в своїй сфері застосування. Вибір методу повинен враховувати особливості виробництва, особливості продукції та її об'єм. Як метод потокового так і метод не потокового виробництва мають свої недоліки.

У випадку непотокового виробництва вони перш за все пов'язані з розривом операцій в часі, тобто потребують більш технічного оснащення процесу передачі предметів праці між виробничими ділянками, робочими місцями.

У випадку потокового виробництва оптимізація вимагає використання адміністративно-організаційних методів управління, та підвищення технічної бази виробництва.



РОЗДІЛ 2. Сучасні методи організації виробництва

До сучасних методів організації виробництва можна віднести Lean Production, "Just-in-time", "Kaizen" та інші. Останнім часом ці методи особливо часто пропонуються деякими консультантами як радикальний засіб підвищення ефективності виробництва, якості продукції і надійності постачань.

«Lean» в переведенні означає дбайливий, маловитратний, бережливий. «Lean Production» є методом організації виробництва, що забезпечує максимальне скорочення часу з моменту здобуття замовлення до постачання продукції за рахунок виключення всіх видів непродуктивних витрат, що не створюють доданої вартості операції.

Багато підприємств світового рівня вже перейшли на нову систему організації виробництва. Одним з перших є Тойота, але дана система застосовується не лише в автомобілебудуванні, але і на багатьох підприємствах машинобудування і деревообробки, легкій промисловості.

В результаті використання Lean значно знижується виробнича собівартість і покращується технологія, що підвищує конкурентоспроможність компанії, яка стає динамічною і чутливо реагуючою на зміни ринку.

Lean Production базується на ліквідації чи максимальному зменшенні невиробничих затрат, до яких за цим методом відносяться: неякісна продукція, що потребує ремонту чи утилізації; простої устаткування; недостатня кваліфікація персоналу; перевиробництво та ін. [8].

Метод Just-in-time (Точно в строк), или Канбан, був вперше досліджений Taiichi Ohno в Японії на заводах по збору автомобілів Toyota на початку 1970-х років. Це виробнича організаційна філософія. JIT знижує відходи шляхом постачання комплектуючих лише за наявності потреби для процесу збірки.

В центрі JIT лежить концепція канбан, японське слово означає картка. Ця картка канбан відсилається на товарний склад для запиту стандартної кількості комплектуючих у міру того, як і коли вони витрачаються в процесі збірки/виробництва. JIT вимагає точність, оскільки потрібні комплектуючі повинні доставлятися «точно в строк» в потрібне місце (на робочу станцію на складальному конвеєрі) [3, 240-241].

Цей метод використовується, головним чином, для великомасштабних потокових виробничих процесів, що повторюються.

Типові області, важливі для впровадження JIT, включають:

– Зменшення запасів.

– Зменшення партій виробів і серійних партій.

– Контроль якості. Зменшення складності і прозорість.

– Плоска організаційна структура і делегація повноважень.

– Мінімізація відходів.

Японське слово kaizen означає "безперервне вдосконалення" і з'явилося у виробничому лексиконі з початку 90 х років минулого століття. Виявилось, що якість продукції можна підвищувати еволюційним дорогою, поступово, без серйозних витрат, без корінної перебудови технічних процесів і радикального передивляється виробничої стратегії.

В цьому методі основна увага приділяється власне працівникові. З його участю відпрацьовується схема найбільш ефективного функціонування робочого місця і оптимізуються параметри роботи виробничого устаткування, реалізується процес вчення і підвищення кваліфікації, направлений на розвиток ініціативи і самодисципліни співробітників, підвищення рівня знань про технічному процесі в цілому [9].

Впровадження сучасних японських методів виробництва дає можливість підняти виробництво і взагалі промисловість на новий рівень. Великі автобудівні підприємства Росії такі як ВАЗ, КАМАЗ, ГАЗ вже почали впроваджувати технології бережливого виробництва та методи «точно в строк». Досвід компаній Тойота, Нисан, Хонда та інших дозволяє зробити висновок, що ці методи дозволяють підвищити рентабельність підприємства, конкурентоспроможність продукції та продуктивність праці.

Сьогодні Україна веде активне співробітництво з Японією в сферах промисловості та екології. Зміцнення українсько-японських зв'язків сприяє розвитку української промисловості і надає можливість скорішого впровадження японських технологій, модернізації та переозброєння промисловості.



Висновки

У роботі було досліджено існуючі методи організації виробництва. Основні методи організації виробництва це потоковий та не потоковий. Кожен з них має свої особливості та застосовується згідно з типами виробництва. Непотоковий використовують у разі одиничного чи дрібнопартійного виробництва, а потоковий в рамках масового та багатосерійного виробництва.

Перевагами не потокового методу є більш точна та делікатна обробка деталей, ліпше застосування устаткування при малих обсягах виробництва. Недоліки непотокового методу виражаються в більшій трудомісткості та собівартості продукції. Підвищення ефективності використання не потокового методу полягає в зменшенні витрат часу на перенесення предметів праці між виробничими операціями.

Потоковий метод має такі переваги як висока продуктивність праці, механізація, чітка організація. Недоліки потокового методу пов'язані перш за все з монотонністю і одноманітністю праці, а також з ускладненням впровадження змін в виробничий процес. Ефективність використання потокового методу можна підвищити за допомогою автоматизації монотонних операцій, а також комплексу адміністративно-організаційних заходів.

До сучасні методів організації виробництва можна віднести такі методи як Lean Production, "Just-in-time", "Kaizen", що були розроблені в Японії. Вони є дуже ефективними та дозволяють знизити трудомісткість продукції, підвищити продуктивність праці та конкурентоспроможність продукції.

Впровадження сучасних методів організації виробництва таких як Кайзен та «точно в строк» є перспективним напрямом для виробничих підприємств України. Переозброєння та переорганізація виробництва дозволить підняти українську промисловість та економіку країни в цілому на новий рівень.

Практична частина

Варіант 13 (5)

Визначити обсяг беззбитковості при виробництві резинової суміші на підприємстві хімічної промисловості за умови, що:

1) дані про обсяг виробництва та ціну резинової суміші наведені в табл. 1;

2) дані для розрахунку витрат на сировину і матеріали, а також на паливо й енергію подані в табл. 2;

4) до умовно-змінних необхідно віднести витрати на сировину і матеріали, напівфабрикати, паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції, з відрахуваннями на соціальні заходи, а до умовно-постійних - всі інші витрати (табл. 3).

Таблиця 1

Дані про обсяг виробництва та ціну резинової суміші

Показники	Значення
Обсяг виробництва, т (Qi)	10000
Ціна, грн./т. (Цi)	2000

Таблиця 2

Дані про витрати на сировину і матеріали, паливо й енергію на 1 т резинової суміші

Ресурси	Норма витрати на 1 т	Планова ціна, грн.	Витрати на 1т, грн
Каучук СКИ-3, т	0,5100	1150,0000	586,5000
Каучук СКМС-30, т	0,3400	760,0000	258,4000
Технічний вуглець, т	0,2550	140,0000	35,7000
Окис цинку, т	0,0153	550,0000	8,4150
Каолін, т	0,0520	30,5000	1,5860
Каніфоль, т	0,0153	1435,1000	21,9570
Сірка, т	0,0153	99,8000	1,5269
Електроенергія, кВт-год.	428,0000	0,1500	64,2000
Пара, Гкал	0,1800	15,3000	2,7540
Усього на 1 т			981,0390

Витрати сировини, матеріалів, палива та енергії на 1т резинової суміші розраховуємо за формулою:

Витрати на сировину, матеріали, поливо та енергію відносимо до умовно-змінних витрат.

Таблиця 3

Дані для розрахунку повної собівартості продукції, грн.

Статті витрат	на 1 т. продукції	на весь обсяг
Умовно-змінні витрати
Напівфабрикати власного виробництва	82,85
Покупні напівфабрикати	69,19
Заробітна плата робочих	30,23	302319,6
Відрахування на соціальне страхування	11,58	115788,4
Всього на 1 т	193,85
Умовно-постійні витрати
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування		691574,4
Загальновиробничі витрати		1193893
Адміністративні витрати		1271305
Витрати на збут		2930400
Всього		6087172

Розраховуємо заробітну плату робочих та відрахування на соціальне страхування, як відношення витрат за цими статтями на весь обсяг продукції до даного обсягу продукції (10000т).

Визначаємо обсяг беззбитковості за аналітичним методом за формулою:



де - умовно-постійні витрати всього обсягу випуску продукції, грн.;

- умовно-змінні витрати на одиницю продукції, грн./т.;

- ціна одиниці продукції, грн./т.

Обсяг беззбитковості за аналітичним методом склав 7377,407т продукції.

Розрахуємо обсяг беззбитковості за графічним методом. Для цього необхідно розрахувати виручку від реалізації продукції за формулою:

Також розрахуємо повну собівартість виготовлення всього обсягу випущеної продукції за формулою:

Занесемо результати в розрахункову таблицю (табл. 4)

Таблиця 4

Розрахунки для визначення обсягу беззбитковості графічним методом

Обсяг виробництва (Qi)	Виручка від реалізації продукції	Повна собівартість виготовлення всього випуску продукції	Постійні витрати
0	0	6087172,40	6087172,4
2000	4000000	8436951,94	6087172,4
4000	8000000	10786731,48	6087172,4
6000	12000000	13136511,02	6087172,4
8000	16000000	15486290,56	6087172,4
10000	20000000	17836070,10	6087172,4
12000	24000000	20185849,64	6087172,4

За даними таблиці будуємо графік беззбитковості (рис. 1).

Рисунок 1

Графік беззбитковості виробництва резинової суміші на підприємстві хімічної промисловості

Як можна побачити за графіком обсяг беззбитковості приблизно рівен 7400т продукції, тобто при такому обсязі підприємство покриває усі витрати, але не отримує прибутку.

На графіку видно, що при обсязі виробництва до 7400т підприємство має збитки, бо графік виручки від реалізації знаходиться під графіком повної собівартості продукції. Обсяг виробництва більше 7400т дозволить підприємству отримувати прибуток.

За вхідними даними обсяг виробництва підприємства 10000т, отже воно отримує прибуток.



Список використаних джерел

1. Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / За редакцією проф.. М.В. Афанасьєва. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003. - 410 с. Укр. мов.

2. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 524 с.

3. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. -- 2-ге вид., перероб. та доп. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 528 c.

4. Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: МАУП, 2003. - 304с.: іл. - Бібліогр.: с. 293-297

5. Организация производства на предприятии: Учеб. для техн. и екон. спец. / Под ред. О.Г. Туровца и Б.Ю. Сербиновского. -- Ростов-н/Д: МарТ, 2000. -- 464 с. (Серия «Экономика и управление»).

6. Экономика предприятия: конспект лекций/ Фролова Т.А. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2005 - http://www.aup.ru

7. http://ggau.info

8. http://quality.eup.ru

9. http://ru.kaizen.com



Додатки

Додаток А.

Порівняльна таблиця методів організації виробництва [2].

Ознака	Методи організації виробництва
	Непотоковий	Потоковий	Автоматизований (сучасний)
Характеристика продукції	Широка номенклатура, невеликий обсяг випуску	Мала номенклатура, значний обсяг випуску	Мала номенклатура, значний обсяг випуску
Періодичність випуску	чергування в часі виробництва	Постійне виробництво	Постійне виробництво
Характеристика робочих місць	За робітником закріплені детальні операції	Спеціалізація робочих місць на виконання 1-3-х постійно закріплених операцій	За робітником закріплені функції контролю
Характеристика технологічних процесів	Детальна технологія	Поопераційна технологія	Відсутність ручних робот, автоматизована технологія
Характеристика устаткування	Універсальне та спеціалізоване	Спеціалізоване	Спеціалізоване
Характеристика виробничого циклу за часом	Необхідне зменьшення тривалості	Тривалість мінімальна	Тривалість мінімальна
Кваліфікація робітників	Середня	Середня	Висока
Характеристика управління	Централізоване та децентралізоване	Централізоване	Найбільш централізоване
Ефективність виробництва	Середня матеріаломісткість, більша трудомісткість і собівартість, необхідне підвищення продуктивності праці	Невелика матеріаломісткість, трудомісткість и собівартість, висока продуктивність праці	Найменша матеріаломісткість, трудомісткість и собівартість, найвища продуктивність праці