Природо-ресурсний та трудовий потенціал Львівського регіону

Зміст

Вступ

Розділ І. Формування та використання природно-ресурсного потенціалу Львівського регіону

1.1 Загальна характеристика природних умов та формування природних ресурсів Львівської області

1.2 Характеристика розвитку та використання природних рекреаційних ресурсів Львівського регіону

1.3 Стратегії щодо збереження та доцільного використання природо - ресурсного потенціалу Львівщини

Розділ ІІ. Характеристика трудового потенціалу Львівського регіону

2.1 Загальна характеристика зайнятості трудових ресурсів регіону

2.2 Стратегії підвищення рівня зайнятості населення Львівського регіону

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Львівська область розташована на заході країни. Характерною особливістю Львівського регіону є строкатість природних умов і багатство природних ресурсів. Пприродно-ресурсна база Львівської області внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, за різноманітністю своїх складових частин, рідкісністю та навіть запасами становить матеріальний добробут господарського розвитку регіону.

Актуальність теми роботи полягає в тому, що саме природно-ресурсний і трудовий потенціал забезпечує економічний розвиток певної місцевості, а отже і цілої країни. Тому питання про особливості розвитку природо-ресурсного та трудового потенціалу є дуже важливими в регіональній політиці держави.

Об'єктом роботи є природо-ресурсний та трудовий потенціал Львівського регіону.

Предметом роботи є формування та використання природо-ресурсного та трудового потенціалу Львівського регіону.

Мета роботи - вивчення особливостей формування та використання природо-ресурсного та трудового потенціалу Львівського регіону.

Завданнями курсової роботи є:

- дати загальну характеристику природних умов та формування природних ресурсів Львівської області;

- проаналізувати стан розвитку та використання природних рекреаційних ресурсів Львівського регіону;

- розглянути основні стратегії щодо збереження та доцільного використання природо-ресурсного потенціалу Львівщини;

- проаналізувати особливості формування та використання природо-ресурсного та трудового потенціалу Львівського регіону.

Розділ І. Формування та використання природно-ресурсного потенціалу Львівського регіону

1.1 Загальна характеристика природних умов та використання природних ресурсів Львівської області

Львівська область розташована на заході країни. Межує на півночі і північному сході з Волинською і Ровенською областями, на сході і південному сході з Тернопільською і Івано-Франківською областями, на півдні із Закарпатською областю. На заході проходить частина державного кордону України з Польщею. (див. Додаток 1)

Характерною особливістю Львівської області є строкатість природних умов і багатство природних ресурсів. Рельєф Львівщини на півдні гірський, далі на північ змінюється на височинний у Передкарпатті, горбогірний на Подільській височині, низовинний на Малому Поліссі і Верхньосянській рівнині та знову на височинний у межах Волинської височини. [8, с. 48]

Клімат Львівської області помірно континентальний. Він формується в основному під впливом Атлантичного океану (що проявляється у значній кількості опадів та швидкій зміні погоди), а також континентальних повітряних мас. Більша частина регіону лежить у вологій, помірно теплій агро кліматичній зоні, лише південно-західна частина області знаходиться у Карпатському агро кліматичному регіоні вертикальної кліматичної зональності. [7, с. 72]

У Львівській області виділяють 34 природних райони, які об'єднюються у такі групи:

Площа Львівської області рівна 21,8 тис. км2, що складає 3,6 % території України. Понад 53,88 % території належить до сільськогосподарських угідь, які рівні 1174,5 тис. га, в тому числі площа ріллі становить 814,6 тис. га (чи 69 % сільськогосподарських угідь), сіножатей і пасовищ - 337,9 тис. га (чи 29 % земель, зайнятих у сільському господарстві), багаторічних насаджень - 22 тис. га (чи 2 % сільськогосподарських угідь). Близько 25 % території області зайнято під лісами - 545 тис. га. [12, с. 125]

У північній частині області (Мале Полісся) переважають дерново-підзолисті ґрунти, у північно-східній - чорноземи, в центральній - сірі лісові, опідзолені, в Карпатських районах - буроземні ґрунти, в долинах річок - лучні, лучно-болотні, дернові та болотні ґрунти. Доцільним буде зауважити, що близько 70 % території регіону становлять ерозійно небезпечні ґрунти (в рівнинній частині - 60 %, в гірській незаселеній - 90%).

Львівська область багата на лісові ресурси. Показник лісистості області становить 25 %, в той час як середній по Україні - 14 %. Основними лісоутворюючими породами є сосна (23 % площі лісів), ялина (20 %), бук (17 %), дуб (16 %). Для гірських і північних районів області характерні великі масиви соснових і сосново-дубових лісів; Малого Полісся - сосново-дубових; Розточчя - буково-соснових, грабово-букових; Подільської височини - буково-дубових, грабово-дубових; Передкарпаття - дубово-буково-ялицевих. [12, с. 83]

Водні ресурси області складають поверхневі води річок, озер, водосховищ та підземні води. Територією області течуть 8950 річок, з них 216 довжиною понад 10 км кожна. Вони належать до басейнів Дніпра та Дністра (басейн Чорного моря) та Західного Бугу (басейн Балтійського моря). Головна річка регіону - Дністер (довжина якої в межах області - 250 км), його притоки: Бистриця, Стрий, Свіча, Стривігор, Верещиця. До басейну Чорного моря належить також річка Стир (притока Прип'яті); до басейну Балтійського моря - Західний Буг та його притоки Полтва, Рата; притоки Сяну - Вишня і Шкло. На 50 % річки регіону живляться за рахунок дощів, талих снігів - 37 %, підземних вод - 13 %. Пересічна густота річкової сітки на Малому Поліссі 0,35 км/км2, Передкарпатті - 0,7 км/км2, в Карпатах - 1,5 км/км2. На території області є багато невеликих озер. Найбільшими озерами регіону є Янівське, Дроздовицьке, Любінське. В області збудовано близько 1200 водойм штучного характеру загальною площею водного дзеркала 60 тис. га. Річки і озера Львівщини використовуються у промисловості, комунальному господарстві та риборозведенні. [11, с. 78]

Надра Львівської області багаті на корисні копалини, найбільше значення серед яких мають паливно-енергетичні та сировина для хімічної і промисловості будівельних матеріалів. Горючі корисні копалини представлені нафтою та природним газом (Передкарпатська нафтогазоносна область), кам'яним вугіллям (частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну), торфом.

Область володіє різноманітними нерудними ресурсами, які представлені як сировиною для хімічної промисловості, так і природними будівельними матеріалами. На Львівщині є значні поклади калійної та кам'яної солі (Передкарпатський соленосний басейн, у тому числі Стебницьке родовище калійних солей), сірки (Передкарпатський сірконосний басейн), озокериту (Бориславське родовище озокериту). Важливе значення у народногосподарському області Львівщини мають запаси будівельних матеріалів: гіпсу, вапняку, мергелю, пісковиків, глини, у тому числі цементної.

Львівська область має значні рекреаційні ресурси, які, в першу чергу, зумовлені наявністю великої кількості різноманітних джерел мінеральних вод, а також лікувальних грязей: гідрокарбонатна кальцієво-магнієва слабо мінералізована “Нафтуся” у Трускавці, Шклі та Східниці; хлоридно-сульфатна або сульфатно-хлоридна натрієво-магнієва у Моршині; сірководневі сульфатно-гідрокарбонатні кальцієві у Немирові; торфові лікувальні грязі у Немирові, Шклі, Любіні; озокерит у Моршині, Трускавці. [5, с. 139]

Підсумовуючи усе вище сказане, доцільним буде зазначити, що, незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази Львівської області внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх складових частин, рідкісністю та навіть запасами становить матеріальний добробут господарського розвитку регіону. Теплий помірно-континентальний клімат, 2100 годин сонячного сяйва на рік сприяють вирощуванню ранніх сільськогосподарських культур та садівництву.

Густа річкова система забезпечує район водними ресурсами. Різноманітні корисні копалини дали можливість розвиватися обробним галузям промисловості.

Різні види рельєфу земної поверхні в околиці Львова викликали велику різнорідність краєвиду, що дозволяє виділити краєвидні одиниці, які належать до трьох географічних країн: Розточчя, Побужжя і Львівська височина. Розточчя -- це високий вал, що з'єднує Поділля з Люблінською височиною. В околиці Львова Розточчя має вигляд узгір'їв, порослих лісом, сильно порізаних глибокими долинами і ярами, що піднімаються до 400 м і тягнуться в напрямі з пд.-зах. на пд.-сх. Від горбків Брюховичі-Голосько (382 м) через Кортумівку (374 м), Високий Замок, Піскову гору (389 м), Личаківські узгр'я, Міські Пасіки до Чортової скелі (414 м). Побужжя -- тягнеться на схід від Розточчя і має в околиці Львова назву Грядового Побужжя. Характеризується воно різнобіжними грядами, що пальцеподібно виступають з Розточчя на схід. Гряди розділені між собою підмоклими долинами. Львівська височина утворює вище розташовану плоску рівнину, що простягається між південною частиною Побужжя (басейн Водники), Опіллям, Львівсько-Люблінською депресією і південним кінцем розточчя. Львівська височина (330--350 м) охоплює Снопків, Персенківку, площу Східних Ярмарків, Кадетську гору, Богданівку та Кульпарків. Саме тут проходить європейський вододіл. На території області знаходиться Верхньодністровська улоговина. [6, с. 73]

1.2 Характеристика розвитку і використання природних рекреаційних ресурсів Львівського регіону

За наявністю рекреаційних ресурсів Львівський регіон займає одне з провідних місць в державі. Природні рекреаційні ресурси Львівщини представлені лікувальними мінеральними водами, лікувальними грязями, озокеритом, кліматичними, водними, лісовими. Частка природно-рекреаційного потенціалу Львівщини у сумарному природно-ресурсному потенціалі України складає 5.377%о. Серед карпатських областей за сумарним потенціалом природних рекреаційних ресурсів вона поступається лише Закарпаттю (7,036%о). В структурі рекреаційних ресурсів області 65 % припадає на ресурси відпочинку і туризму і 30% - на ресурси санаторно-курортного лікування. (див. схему 1) [9, с. 61]

У сумарному природно-ресурсному потенціалі Львівської області природні рекреаційні ресурси становлять 14,3%, що значно вище відповідного показника по Україні (9,5%) Провідне місце в структурі рекреаційного потенціалу області займають лікувальні мінеральні води. З восьми типів мінеральних вод, що застосовуються з бальнеології, на Львівщині відомо сім, які виділяються у чотири зони їх поширення [1, с. 103].

Схема 1 Структура рекреаційних ресурсів Львівської області

Природно-ресурсний та історико-культурний потенціал у поєднанні з вигідним географічним положенням у центрі Європи створюють передумови для пріоритетного розвитку системи санаторно-курортного лікування, туризму та відпочинку, орієнтованих як на внутрішніх споживачів, так і на іноземних.

На Львівщині розташоване найбільше в Україні родовище озокериту - Бориславське. Прояви озокериту є також в смт. Стара Сіль. Крім бальнеологічних ресурсів Львівщина має інші природні рекреаційні Ресурси (ландшафтні, лісові, водні та ін.). Серед них особливий інтерес представляють гірські місцевості, придатні для гірськолижного спорту, зокрема, Славське, Тисовець, Розлуч, Турка та деякі інші.

З лісових ресурсів для розвитку рекреації та туризму найбільш придатні ліси, які в області займають 271,1 тис. га, з них: ліси зелених зон - 137,7 тис. га, курортні ліси - 11,1 тис. га, ліси спеціального цільового призначення --.6 тис. га, заповідні ліси - 2,1 тис. га та інші.

Природно - заповідний фонд області станом на 1.01.2002 р. складався з 335 об'єктів загальною площею 112,9 тис. га (5,2% території області) і представлений всіма категоріями заповідності. Найціннішими з них є заповідник "Розточчя", національні природні парки "Яворівський" та "Сколівські Бескиди". [9, с. 128]

Для водних видів відпочинку, оздоровлення і туризму найбільш придатними є ріки: Дністер, Стрий, Свіча, Західний Буг, окремі штучні водойми в околицях Львова та Яворівському районі.

Таким чином, природний рекреаційний потенціал регіону є досить великий, проте використовується він далеко неефективно. Особливо це стосується бальнеологічних ресурсів, які навіть в Трускавці використовуються на 50 %, в інших курортах - на 2-10%. Лікувальні мінеральні води інших родовищ в кращому випадку використовуються для розливу (Солуки, Олеська, Надбужанська та інші).

Область є найбільшою в Україні за кількістю, різноманітністю і ступенем збереження архітектурно - містобудівної спадщини, яка представлена всіма типами будівель широкого хронологічногоперіоду від Княжої доби до середини XX століття.

На базі комплексів історико-культурної та містобудівної спадщини в області створено 5 заповідників: державні історико-архітектурні заповідники у містах Львові та Жовкві, "Нагуєвичі" в Дрогобицькому районі, "Тустань" у Сколівському районі, державний музей-заповідник "Одеський замок" в Буському районі. На основі збережених архітектурних пам'яток в Старому Селі, Свіржі, Уневі, Золочеві, Підгірцях, Одеську, Жовкві, Крехові створений туристичний маршрут "Золота підкова".

У сфері санаторно-курортного обслуговування діє 81 санаторій та пансіонат з лікуванням (63,7 % від загальної кількості закладів оздоровлення та відпочинку області). На них припадає 17.6 тис. місць (93,5% від загальної кількості), де у 2001 р. оздоровилось 216,8 тис. осіб.

Все більшого розвитку набувають альтернативні форми туризму: екстремальний, конгресовий, елітарний, зелений. [7, с. 104]

1.3 Стратегії щодо збереження та доцільного використання природно-ресурсного потенціалу Львівщини

Принциповим моментом формування стратегії розвитку природно - ресурсного потенціалу в області є питання офіційного визнання місця і ролі цієї галузі в економічній структурі і відповідно, визначення курсу практичних дій на різних рівнях державної влади. З метою вироблення науково обгрунтованих підходів та здійснення цілісної стратегії щодо розвитку природно - ресурсної сфери рішенням колегії Львівської обласної державної адміністрації від 1 лютого 2002 року схвалено Концепцію розвитку та організованості використання природно - ресурсної сфери у Львівській області [2, с. 168].

Наявність потужного природного потенціалу, рівень освоєння якого, за оцінками спеціалістів, не перевищує 10%, прискорене освоєння природного потенціалу території з орієнтацією на сучасні тенденції розвитку рекреації в світі неминуче викликає позитивні зрушення в інших сферах (інфраструктура, сільське господарство, екологія) Розвиток природно-ресурсного комплексу є ефективним засобом структурної трансформації господарства в сторону його соціальної орієнтації.

При виборі стратегічних орієнтирів розвитку природно-ресурсного комплексу слід оптимально поєднати соціальні потреби держави на оздоровлення і відпочинок населення із економічними вигодами на рівні територій (окремих фірм, організацій), зорієнтованих виключно на прибутковість цієї галузі.

Всі плани, програми та проекти щодо доцільного використання природно - ресурсного потенціалу повинні бути максимально зорієнтовані не тільки на створення належних умов для туристів, а й на забезпечення комфортного проживання корінних жителів регіону. Іншими словами, розвиток рекреаційної галузі розглядається як сфера задоволення важливих суспільних потреб, яка до того ж є ефективною в еколого-економічному плані, виступає важливим фактором стабілізації місцевих ринків праці та розширення зайнятості населення.

У просторовому відношенні чітко вимальовується основний центр рекреаційного розвитку області - Дрогобицький район, і, зокрема, курортна зона Трускавець-Східниця.

Світова й національна природоохоронна практика свідчить, що головною гарантією збереження унікальних і типових природних ландшафтів, зменшення темпів втрати біорізноманіття є створення і підтримання науково обґрунтованої, репрезентативної, функціонально цілісної та ефективно керованої системи територій та об'єктів природно-заповідного фонду як базового елемента екологічно збалансованого соціально-економічного розвитку регіону у складі країни загалом.

Станом на 1 серпня 2008 року природно-заповідний фонд області нараховує 324 об'єкти й займає площу 132507,7 га, або 6,1% території області. Негативні антропогенні впливи на довкілля призвели до зникнення великої кількості популяцій природних видів і загрози існуванню для багатьох з існуючих. Сьогодні в межах Львівської області росте 110 видів рослин, що включені до Червоної книги України, 259 регіонально рідкісних видів рослин, 14 видів рослин, що підлягають охороні згідно зі списками Бернської конвенції. Серед представників тваринного світу налічується 136 видів, включених до Червоної книги України, 41 вид тварин, включених у Європейський Червоний список, 130 регіонально рідкісних видів, 157 видів тварин, що підлягають охороні згідно зі списками Бернської конвенції. [3, с. 82]

Інвентаризація видів рослин і тварин, котрі підлягають особливій охороні, для території області, як і в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду області, проведена лише частково. Інвентаризація видового складу й поширення видів природної флори й фауни та оцінка стану їхніх популяцій поза територіями й об'єктами природно-заповідного фонду проводиться тільки в рамках науково-дослідних тем відповідних дослідницьких інституцій області, а її результати лише частково доступні для природоохоронної практики. Все це ускладнює процес оцінки репрезентативності як окремих територій та об'єктів природно-заповідного фонду області, так і їх сукупностей в межах певних природно-географічних виділів, що значною міро ускладнює формування функціонально цілісної системи територій та об'єктів природно-заповідного фонду області.

Відповідно до Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1994 року, площа природно-заповідного фонду області збільшувалася, проте його частка від загальної площі території області, різноманіття природних ландшафтів і рослинних угруповань, територіальна структура самих природоохоронних територій не повною мірою відповідають міжнародним стандартам. [8, с. 65]

Просторова структура природно-заповідного фонду регіону дуже нерівномірна. Така ситуація зумовлює потребу активізації створення нових територій та об'єктів природно-заповідного фонду в області з урахуванням її природно-географічного районування, територіальних особливостей рослинного покриву, флори, фауни й ландшафтів, а також перспектив розбудови екомережі як цілісної системи природних і напівприродних територій, що покликана забезпечити умовно природний перебіг процесів в екосистемах регіону, зокрема, функціонування й відтворення популяцій тварин і рослин, збереження рідкісних і зникаючих представників рослинного, тваринного світу й мікобіоти, котрі потребують охорони на регіональному, національному й міжнародному рівнях.

Недосконалість існуючої законодавчої бази щодо врегулювання питань охорони і забезпечення невиснажливого (сталого) використання природних ресурсів у межах природно-заповідного фонду, відсутність наукового обґрунтування режимів збереження природних комплексів і заходів контролю за їх дотриманням, низький загальний рівень екологічної освіти та інформованості населення призводить до нецільового використання земель природно-заповідного фонду, незаконного залучення їх для різноманітних господарських потреб, у тому числі під будівництво. Особливої гостроти набуває це питання у зв'язку зі здійсненням земельної реформи. Крім того, значну кількість земельних ділянок, на яких розташовані території та об'єкти природно-заповідного фонду, не переведено до відповідної категорії земель, а їх межі не встановлено в натурі. Зростає загроза втрати зарезервованих для подальшого заповідання цінних природних комплексів. [12, с. 73]

Розділ ІІ. Характеристика трудового потенціалу Львівського регіону

2.1 Загальна характеристика зайнятості трудових ресурсів регіону

Львівська область багата на трудові ресурси - 1672,0 тис. чол. чи

5,6 % трудових ресурсів України, в тому числі 1485,5 тис. чол. працездатного віку (88,8 % трудових ресурсів), і 186,5 тис. чол. - зайняті особи старшого віку. В цілому ж в регіоні у всіх сферах економічної діяльності зайнято близько 1182,0 тис. чол. на 01.01.2002 р.

Доволі складною є ситуація у Львівській області на ринку праці. Так, впродовж періоду 2001-2002 р. в області було зареєстровано 90144 чол. безробітних, серед яких 51501 чол. - жінки (57,1 %) і 29357 чол. - осіб, молодших 28 років, що становить відповідно 8,98; 8,30 та 9,20 % аналогічних показників в цілому по Україні. Та слід зазначити, що фактична кількість безробітних у Львівській області становить 229 тис. чол. чи 7,8 % загальнодержавного рівня. [8, с. 78]

Доцільним буде зазначити, що рівень безробіття в Україні (офіційний) у 2005 році становив 3,7 %, що в 1,6 рази менше, ніж на Львівщині. Таким чином, в області склалася складна і негативна тенденція погіршення ситуації в сфері зайнятості населення.

Найвищий рівень економічної активності спостерігався у 2006 р. у молодих осіб віком 30-34 роки - 79,5%, оскільки у цій віковій групі молоді люди вже здобули професійну освіту та активно долучились до економічної діяльності. (див. схема 2) [14, с. 97]

Найбільше молоді сконцентровано в установах фінансової діяльності (56,2% від загального числа зайнятих відповідного виду діяльності), торгівлі (50,8%), готелях та ресторанах (42,1%), державному управлінні (33,7%), на підприємствах промисловості (31,5%).

Схема 2 Рівні професійної активності за окремими віковими групами у 2006 році, відсотки

Непривабливою для молоді залишається робота за такими напрямками як сільське господарство (19,3%), дослідження та розробки (20,4%), авіаційний транспорт (21,4%).

За територіальним розподілом найбільше молоді було зайнято у містах Львів (33,9% від загального числа зайнятих у місті (районі), Червоноград (33,2%), Стрийському (37,6%), Пустомитівському (35%) Сокальському (22,7%) районах. [13, с. 34]

Одним із важливих чинників, які впливають на вибір місця роботи молоді, є розмір заробітної плати, так, якщо середньомісячна заробітна плата в економіці області за 2007 рік становила 1182,63 грн., то у працівників фінансових установ, державного управління, організацій зайнятих транспортуванням трубопроводами вона коливалася в межах 1764-3178 грн.

Позитивною тенденцією ринку праці в області загалом упродовж останніх років є поступове зменшення рівня безробіття. Кількість безробітних у віці 15-70 років за методологією МОП у 2007 році порівняно з 2006 роком скоротилася на 6,4 тис. осіб, або на 6,6% та становила 90,4 тис. осіб.

Кількість безробітної молоді у 2007 році становила 56,7 тис.осіб (62,7%), причому порівняно з 2006 роком зменшилась на 7,4 тис.осіб або на 11,5%, за рахунок вікової групи 15-24 роки (на 18,2%). Найбільш поширене безробіття серед міської молоді (61%), ніж серед сільської (39%).[3, с. 245]

Рівень безробіття населення 15-70 років (за методологією МОП) у 2007 році порівняно з попереднім роком знизився на 0,6 відсоткових пункти і становив 7,7%, вищим цей показник був у молодих осіб і склав 12,8%, відповідно у 2006 році - 14,2%. Проте найвищий рівень безробіття серед населення усіх вікових груп зафіксовано у молоді віком 15-24 роки (20,9%).

Для різних вікових груп серед молоді характерні різні причини безробіття. Зокрема, у осіб 15-24 років проблемою є не працевлаштованість після закінчення учбових закладів та демобілізації з військової строкової служби. У молоді вікової групи 25-34 років, яка вже в основному мала місце роботи, основними причинами незайнятості були: звільнення за власним бажанням або зайнятість у домогосподарстві, що найчастіше викликано формуванням сім'ї та народженням дітей, вивільнення у зв'язку з реорганізацією, ліквідацією виробництва, скорочення штатів.

Майже половину (350,1 тис. осіб, або 47,5%) серед населення у віці 15-34 років, обстеженого у 2007 році, склали особи, які не пропонували свою робочу силу на ринку праці, тобто вважались економічно неактивними. [14, с. 38]

Доцільно зазначити, що більш економічно неактивною була міська молодь (227,3 тис.осіб), аніж сільська. Забезпеченню зайнятості молоді сприяє діяльність Державної служби зайнятості. Однак кількість зареєстрованого безробіття значно менша, ніж за даними обстеження економічної активності. Така ситуація пояснюється тим, що значна частина економічно активного населення не розраховує на державну підтримку в пошуках роботи, намагаючись працевлаштуватись самостійно.

Станом на 1 січня 2008 року на обліку служби зайнятості перебувало 13,4 тис. незайнятих осіб віком до 35 років (40,3% усіх незайнятих громадян), з них статус безробітного отримали 13,2 тис. осіб. Проблеми працевлаштування пов'язані з незначною кількістю вільних робочих місць (вакантних посад) та високими вимогами роботодавців. На 1 січня 2008 року потреба підприємств, установ та організацій області у працівниках працездатного віку становила 4,0 тис. осіб та на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) претендувало 8 осіб. [13, с. 75]

Державною службою зайнятості Львівської області у 2007 році було працевлаштовано 25,5 тис. осіб у віці до 35 років (49,6% від усіх працевлаштованих громадян), з них особи, які раніше займали посади службовців - 12,1 тис.осіб, робітничі місця - 29,3 тис.осіб, решта - особи без професії або такі, які не потребують спеціальної підготовки. Аналізуючи ринок праці у 2007 році слід відзначити те, що на Львівщині не використовується значна частина трудового потенціалу.

2.2 Стратегії підвищення рівня зайнятості населення Львівського регіону

Рівень безробіття на Львівщині надається до скорочення - принаймні Державна служба зайнятості втілює низку програм, які допомагають дещо зменшити соціальну напруженість в області.

Серед усіх програм, які проводить Львівський обласний центр зайнятості, варто відзначити професійне навчання та одноразові виплати для започаткування власної справи.

Наразі на ринку праці найбільший попит є на висококваліфікованих працівників робітничих професій. Відтак фрезерувальників, будівельників, токарів і малярів центр влаштовує на роботу майже відразу. Однак проблемою залишається велика кількість молодих людей, які опанували так звані “престижні” професії (юристи, економісти). Працевлаштувати їх доволі складно, а перевчитися на “робітничу” професію часто заважає гордість. Центр зайнятості регулярно проводить зустрічі у школах, де допомагає старшокласникам правильно вибрати професію, зважаючи на потреби ринку праці, адже нині поняття престижної та непрестижної професії є іншими.

Одним зі своїх найбільших досягнень центр вважає налагодження партнерських взаємин із працедавцями, які надають інформацію про вакансії. Цього року близько 17 відсотків безробітних, які проходили навчання при центрі, перекваліфіковувалися на спеціальне замовлення підприємств. Утім загальна картина аж ніяк не безхмарна.

Активний процес звільнень громадян засвідчує вибагливість значної частини населення до умов своєї життєдіяльності, зокрема у трудовій сфері, і водночас є показником мобільної поведінки на ринку праці, намагання бути на ньому дієвим суб'єктом. Внутрішні рушійні сили, що спрацьовують у разі звільнення з роботи та працевлаштування, хоча й мають протилежний вектор, але за змістом збігаються або, принаймні, є порівнянними.( див. Таблицю 1) [13,с. 67]

Таблиця 1 Мотиви добровiльних звiльнень

Для безробітних, які мають підприємницьку жилку, центр пропонує таку послугу, як надання коштів для започаткування власного бізнесу - зокрема, у 2008 р. власну справу розпочали 1397 безробітних. Сума такої допомоги становить у середньому близько двох тисяч гривень. Здавалось би, не така вже й значна, але майбутнього бізнесмена навчають, допомагають розробити бізнес-план, надають консультації із опрацювання податкової й іншої документації.

Одним зі своїх найбільших досягнень центр вважає налагодження партнерських взаємин із працедавцями, які надають інформацію про вакансії. Цього року близько 17 відсотків безробітних, які проходили навчання при центрі, перекваліфіковувалися на спеціальне замовлення підприємств. Утім загальна картина аж ніяк не безхмарна.[13, с. 145]

Якщо ж у Львові працевлаштуватися легше, то рівень безробіття в сільській місцевості залишається традиційно високим. Фахівці обласного центру зайнятості пропонують свій шлях подолання цієї проблеми - наприклад, розвиток “зеленого” сільського туризму, а також відкриття малих підприємств у сфері побутових послуг, скажімо дрібного ремонту. Однак на глобальному рівні реально зменшити рівень безробіття в селі зможе лише покращання ситуації у сфері АПК загалом.

Висновки

Отже, Львівський регіон відзначається різноманітністю природних умов і багатством природних ресурсів. Надра регіону багаті на корисні копалини, найбільше значення серед яких мають паливно-енергетичний та сировина для хімічної промисловості; є велика кількість різноманітних джерел мінеральних вод та лікувальних грязей. Важливе значення мають лісові ресурси області, які займають 25 % її території.

Регіон є індустріально-аграрним, галузями спеціалізації якого є машинобудування, хімічна промисловість, паливно-енергетична, лісова, деревообробна, легка та харчова промисловості. АПК області включає сировинну, переробну та обслуговуючі галузі. Близько 69 % території області зайнято у сільському господарстві (в т. ч. 29 % - посівні площі).

Доцільним буде зазначити, що, незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази Львівської області внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх складових частин, рідкісністю та навіть запасами становить матеріальний добробут господарського розвитку регіону

Щодо трудового потенціалу, то рівень безробіття на Львівщині надається до скорочення. Наразі на ринку праці найбільший попит є на висококваліфікованих працівників робітничих професій. Однак проблемою залишається велика кількість молодих людей, які опанували так звані “престижні” професії (юристи, економісти). Працевлаштувати їх доволі складно.

Львівський центр зайнятості з метою зниження рівня безробіття створює партнерські взаємини із працедавцями, які надають інформацію про вакансії, регулярно проводить зустрічі у школах, де допомагає старшокласникам правильно вибрати професію.

Список використаної літератури

1. Богуславська Л. Львів - перлина Європи // Обрій ПІБ. - 2002. - № 12. Бортник В. Проблеми зайнятості Львівської області // Україна: аспекти праці. - 2001. - № 2.

2. Вачевський М., Акімова Н. Шляхи на перспективу соціального розвитку Львівської області // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2002. - № 8.

3. Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Ред. кол.: . О. М. Маринич та ін. - К.: “Українська радянська енциклопедія”, 1990

4. Гнатишин Л. Організація виробництва продукції у фермерських господарствах Львівщини // Економіка АПК. - 2001. - № 4.

5. Давимука С., Матковський С. Незавершене будівництво на Львівщині // Економіка АПК. - 2002. - № 1

6. Дуцяк І. Обговорюється стратегія розвитку АПК Західного регіону // Вісник НАН України. - 2000. - № 2Корота С. Аграрні новації Львівщини: що за цифрами // Урядовий кур'єр. - 2002

7. Концепція розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області. - Львів, 2002

8. Куйбіда В., Лесечко М, Чемерис А. Проблеми управління економікою м. Львова в перехідний період // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. - 2000. - № 2

9. Мельник О. Львів повертається на свою орбіту // Урядовий кур'єр. - 2000. - 14 грудня

10. Нагребецька І., Мельник О. Львівщина: курс на стабілізацію // Урядовий кур'єр. - 2001

11. Полісаєв О. Новації Львівської області // Урядовий кур'єр. - 2000. - 20 квітня

12. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах: Підручник. - К.: ВД "К. - М.Академія" - Чернівці: Зелена Буковина, 1999

13. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. - К.: Вища школа, 2001

14. Статистичний щорічник України за 2001 рік / Держкомстат України. За ред. О. Г. Осауленка. - К.: Техніка, 2002

15. Швагуляк - Шостак О. Взявши реванш на ринку внутрішньому, зверни увагу на зовнішній // Галицькі контракти. - 2000. - 29 травня - 11 червня

Додаток 1

Львівська область розташована на заході країни. Межує на півночі і північному сході з Волинською і Рівненською областями, на сході і південному сході з Тернопільською і Івано-Франківською областями, на півдні із Закарпатською областю.