Молодіжний сегмент ринку праці України

Молодіжний сегмент ринку праці України:

методологічні і методичні засади інтегрованості

в національний ринок праці

ЗМІСТ

Вступ

1. Формування молодіжного сегменту ринку праці

2. Перспективи розвитку молодіжного сегменту ринку праці України

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Необхідність оптимізації основних параметрів національного ринку праці потребує переходу до якісно нового стану його найважливіших сегментів, серед яких особливе функціональне значення має молодіжний. Сучасний розвиток цього сегменту характеризується посиленням протиріч між попитом на робочу силу молоді та її пропозицією, деформованістю регіональної, галузевої та секторної структури зайнятості, ускладненням процесу залучення молоді до сфери продуктивної трудової діяльності, а також недосконалістю механізму його державного регулювання. Актуальність вирішення, гострота та складність цих проблем обумовлюють потребу наукового обгрунтування нової методології і методики дослідження структурно-динамічних зрушень у межах молодіжного сегменту національного ринку праці та визначення перспектив його розвитку.

1. Формування молодіжного сегменту ринку праці

Провідним методологічним підходом дослідження молодіжного сегменту як структурного елементу національного ринку праці обрано сегментаційний. Його застосування базувалося на розумінні сегментації як багатоаспектної категорії, сутність якої полягає у цілеспрямованому поділі суб'єктів ринку праці на окремі сегменти за певними критеріальними ознаками структурної і функціональної неоднорідності сукупної пропозиції робочої сили [10].

Наведемо принципи, яких необхідно дотримуватись з метою виокремлення молодіжного сегменту ринку праці:

- принцип чіткості сегментних рис, який вимагає встановлення чітких границь сегменту, в рамках яких мобільність робочої сили обмежена;

- принцип однорідності сегменту ринку праці, відповідно до якого виділений сегмент повинен об'єднувати суб'єктів ринку праці з точки зору максимальної подібності їхньої соціально-економічної поведінки, зумовленої єдністю потреб та інтересів;

- принцип кількісного вимірювання параметрів сегменту ринку праці, дотримання якого дає змогу виявити і оцінити потреби продавців та споживачів послуг праці, а також реакцію досліджуваного сегменту на певний регулятивний вплив;

- принцип оцінки виокремленого цільового сегменту за його величиною, який вимагає адекватності місткості сегменту витратам на реалізацію заходів ефективної соціально-економічної політики у цій сфері;

- принцип достатньої сформованості інформаційних зв'язків між суб'єктами цільового сегменту ринку праці, застосування якого забезпечує ефективне використання існуючих та формування нових інформаційних зв'язків.

Соціально-економічну сутність молодіжного сегменту ринку праці полягає у сукупності відносин, що формуються у межах тієї складової ринку праці, специфічними рисами суб'єктів якої є належність до певної соціально-економічної групи населення та незавершеність процесу включення у продуктивну трудову діяльність порівняно з працівниками інших вікових груп населення.

Одним з характерних ознак молодіжного сегменту ринку праці є наявність структурної неоднорідності, по-перше, через його виокремлення серед основних складових національного ринку праці: первинного та вторинного, формального та неформального, зовнішнього та внутрішнього, а також регіонального, локального та галузевого; по-друге, на основі його диференціації за такими ознаками, як форма залучення молоді до процесу суспільного виробництва, етапи її соціально-економічного становлення, освітній, професійний та соціальний статус, форми зайнятості [6].

Методологічні і методичні засади оцінки інтегрованості молодіжного сегменту в модель національного ринку праці базуються на сукупності таких вихідних методологічних положень:

1) інтеграція молодіжного сегменту в існуючий соціально-економічний простір являє собою процес несуперечливого становлення та ефективного функціонування системи "молодіжний сегмент - національний ринок праці", який супроводжується зростанням інтенсивності взаємозв'язків між елементами цієї системи і зменшенням її відносної автономності;

2) дезінтеграція - процес зниження інтенсивності соціально-економічної взаємодії елементів цієї системи та підвищення рівня автономності їх формування, функціонування і розвитку, який зумовлює дискримінацію інтересів молоді на ринку праці та зниження конкурентоспроможності її робочої сили.

Враховуючи ці методологічні положення, визначимо систему критеріїв оцінки інтегрованості молодіжного сегменту в модель національного ринку праці. Головним серед них є рівень конкурентоспроможності робочої сили молоді (її квалафікаційно-освітній потенціал повинен бути достатнім для того, щоб на рівних з працівниками інших вікових груп конкурувати на ринку праці, а також мобільно та раціонально реагувати на коливання його кон'юнктури) [7].

Методичні засади оцінки основних параметрів молодіжного сегменту ринку праці охоплюють:

- напрями і форми руху робочої сили між внутрішньофірмовою та зовнішньою, циркулюючою та потенційною складовими цього сегменту (крім того, у межах кожної з них), а також між регіонами, сферами економічної діяльності та галузями економіки;

- рівні зайнятості і незайнятості молоді диференційовано за її віковими групами, які дають змогу враховувати специфіку процесу багатоетапного залучення молоді до продуктивної трудової діяльності;

- якісні характеристики робочої сили молоді, насамперед, її кваліфікаційно-освітній рівень та його взаємозв'язок з рівнем трудових доходів;

- забезпеченість молоді трудовими доходами порівняно з представниками інших вікових груп населення;

- зрушення в структурі молодіжного сегменту ринку праці у галузевому, територіальному та секторному розрізах з застосуванням векторного підходу;

- місткість цього сегменту.

Щодо типології молодіжних сегментів регіональних ринків праці України за виявленими тенденціями та особливостями їх формування і розвитку, то їх виокремлюють чотири типи.

1. До першого типу відносять молодіжні сегменти ринків праці Сумської, Полтавської, Харківської, Київської, Черкаської областей та м. Києва, які характеризуються наближеністю значень регіональних показників до загальноукраїнського рівня, їх істотною внутрішньорегіональною диференціацією внаслідок більш інтенсивного обороту робочої сили;

2. Другий тип формують молодіжні сегменти ринків праці Автономної Республіки Крим, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, які вирізняються високим, порівняно з середнім в Україні, рівнем зайнятості молоді, її трудової мобільності та самозайнятості, а також нижчими темпами зростання коефіцієнту навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію);

3. Третій тип - це молодіжні сегменти ринків праці Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької, Вінницької, Тернопільської, Хмельницької, Волинської, Рівненської, Житомирської та Чернігівської областей, для яких характерними є чітко виражені ознаки трудодепресивності;

4. До четвертого типу входять молодіжні сегменти ринків праці Донецької, Луганської, Запорізької, Дніпропетровської, Кіровоградської областей з незначною розбалансованістю попиту на послуги праці молоді та їх пропозицією, високою мобільністю працівників, специфікою сфери прикладання праці молоді внаслідок вузької спеціалізації господарського комплексу регіонів [10].

Найбільш чутливою до зміни міжрегіональних економічних співвідношень виявляється регіональна структура попиту на послуги праці молоді, що здебільшого обумовлено здатністю роботодавців мобільно реагувати на коливання кон'юнктури ринку. Разом з цим, регіональна структура молодіжної зайнятості характеризується відносною стабільністю. Розрахунок зрушень у галузевій структурі молодіжного сегменту ринку праці показує найбільш істотні трансформації напередодні років, упродовж яких відбувалося зростання обсягів реального ВВП. На основі оцінки зрушень у структурі молодіжного сегменту ринку праці у секторному розрізі науковцями зроблено висновок про позитивний вплив недержавного сектора економіки на підвищення ефективності використання праці молоді.

2. Перспективи розвитку молодіжного сегменту ринку праці України

Активізація структурних трансформацій є однією з важливих передумов забезпечення позитивних тенденцій у сфері формування і розвитку молодіжного сегменту ринку праці. Особливо важливою є трансформація територіально-галузевої структури зайнятості в межах цього сегменту національного ринку праці на основі поглиблення спеціалізації кожного з регіонів України у загальноукраїнському поділі праці.

Кравченко В.Л. в роботі «Оцінка зрушень в галузевій структурі молодіжного сегменту ринку праці України» запропоновані концептуальні основи розвитку молодіжного сегменту ринку праці, які передбачають розширення сфери продуктивної зайнятості молоді на основі модернізації робочих місць, її залучення до підприємницької діяльності, а також забезпечення високого рівня конкурентоспроможності на ринку праці [10].

Формування структурно цілісного, оптимально інтегрованого в існуючий соціально-економічний простір молодіжного сегменту ринку праці вимагає:

- посилення державного регулювання потенційної складової молодіжного сегменту ринку праці (в частині формування кваліфікаційно-освітньої структури робочої сили молоді) та на етапі залучення молоді до продуктивної трудової діяльності. Необхідно посилити державне регулювання ринку освітніх послуг щодо підготовки молодих фахівців диференційовано за галузями знань; в його компетенції мають бути введені прогнозування попиту на робочу силу молоді у розрізі професій та планування кваліфікаційно-освітньої структури її пропозиції;

- розширення сфери дії ринкових регуляторів у межах реальної складової молодіжного сегменту ринку праці, яке дасть змогу сформувати необхідний механізм мотивації до продуктивної праці та професійної мобільності. Державне регулювання повинно сприяти обмеженню молодіжної зайнятості у неформальному секторі економіки, а також попередженню дискримінації молоді на ринку праці та зростанню її безробіття;

- стратегічного планування напрямів розвитку молодіжного сегменту ринку праці з метою розв'язання найбільш гострих соціально-економічних проблем його формування на трудодепресивних територіях, у межах вільних економічних зон, на територіях пріоритетного розвитку;

- гармонійного поєднання державного управління і місцевого самоврядування з метою узгодження національних і територіальних пріоритетів розвитку молодіжного сегменту ринку праці. Органам місцевого самоврядування необхідно надати більше повноважень у розв'язанні таких проблем, як: розвиток інфраструктури ринку праці; стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць; стимулювання молодіжного підприємництва; забезпечення активної взаємодії наукових центрів з обласними державними адміністраціями в розробці стратегії розвитку молодіжних сегментів регіональних ринків праці.

Ми вважаємо, що пріоритетами державного регулювання молодіжних сегментів регіональних ринків праці України, наведених вище, повинно бути:

- для сегментів першого типу такими пріоритетами є розширення їхньої місткості за рахунок галузей, що складають основу інноваційного зростання цих територій;

- другого типу - зниження внутрішньорегіональної диференціації основних показників розвитку цього сегменту;

- третього типу - подолання застійних явищ на ринку праці та оптимізація галузевої структури молодіжної зайнятості;

- четвертого типу - розширення сфери молодіжної зайнятості поза межами базових галузей економіки та створення належних умов для ефективної реалізації трудового потенціалу молоді.

Рис.3. Схема формування стратегії розвитку молодіжного сегменту національного ринку праці

На рис.3. наведено загальну схему формування стратегії розвитку молодіжного сегменту національного ринку праці, на основі якої розроблено можливі варіанти економічно доцільних стратегій розвитку цього сегменту.

З цієї схеми видно, що в результаті всебічної оцінки стратегічних цілей, напрямів і механізму їх реалізації, очікуваних наслідків, а також переваг і недоліків кожної з них обрано оптимальну стратегію, зорієнтовану на забезпечення високого рівня конкурентоспроможності робочої сили молоді. Наведено відповідні заходи щодо стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць, формування прогресивної територіально-галузевої структури молодіжної зайнятості, покращання професійно-кваліфікаційних характеристик робочої сили у межах молодіжного сегменту національного ринку праці.

Висновок

Узагальнюючи все вище наведене, зробимо наступні висновки.

Методологічні засади комплексного дослідження молодіжного сегменту ринку праці повинні передбачати дотримання системи принципів (чіткості сегментних рис, однорідності сегменту ринку праці, кількісного вимірювання параметрів сегменту ринку праці, оцінки виокремленого цільового сегменту за його величиною, достатньої сформованості інформаційних зв'язків між суб'єктами цільового сегменту ринку праці) з урахуванням демографічних, соціально-економічних й психологічних критеріальних ознак.

Молодіжний сегмент ринку праці України характеризується структурною неоднорідністю. Її специфіку доцільно оцінювати шляхом чіткого виокремлення цього сегменту в структурі основних складових національного ринку праці та на основі подальшої його диференціації за найважливішими соціально-економічними ознаками робочої сили. Це дає змогу ефективно вирішувати проблеми розвитку кожного структурного елементу молодіжного сегменту національного ринку праці в процесі розробки державної політики ринку праці та підвищувати таким чином ефективність її реалізації.

Функціональне значення молодіжного сегменту ринку праці полягає в тому, щоб забезпечувати ефективну інтеграцію молоді в існуючий соціально-економічний простір. Інтеграцію в системі “молодіжний сегмент - національний ринок праці” слід розуміти як процес, що супроводжується посиленням інтенсивності взаємодії між її елементами, їх взаємообумовленістю і зменшенням відносної автономності. В процесі розвитку дезінтеграційних процесів у вказаній системі дискримінуються інтереси молоді на ринку праці та знижується рівень конкурентоспроможності її робочої сили.

Необхідно посилити функції державного регулювання процесів трансформації територіально-галузевої структури молодіжного сегменту ринку праці на основі підтримки його оптимальної місткості та посилення соціальних гарантій зайнятості молоді, а також функції органів місцевого самоврядування у реалізації завдань ефективного використання праці молоді через розгалуження інфраструктури ринку праці, стимулювання роботодавців до працевлаштування молоді на продуктивні робочі місця шляхом надання їм пільгових кредитів, дотацій.

Перспективний розвиток молодіжного сегменту ринку праці України має ґрунтуватися на стратегії забезпечення високого рівня конкурентоспроможності робочої сили молоді на національному ринку праці, реалізація комплексу заходів якої забезпечуватиме збалансоване функціонування цього сегменту, а також його ефективну інтеграцію у соціально-економічний простір.

Список використаних джерел

Гуць М.I. Безробіття та фактори‚ що впливають на його рівень та динаміку // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 2 / Наук.ред. I.K. Бондар.- K.‚ 2006.- С.82-87.

Гуць М.I. Сучасні тенденції глобалізації економіки та її зв'язок з ринком праці // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 1(474) / Наук.ред. I.K. Бондар.- K.‚ 2005.- С.56-63.

Закон України про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю // www.rada.gov.ua

Закон України про зайнятість населення // /www.rada.gov.ua

Закон України про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні //www.rada.gov.ua

Заяць Т., Кравченко В. Молодіжний сегмент ринку праці України: методологічні і методичні засади оцінки інтегрованості в національний ринок праці// Україна: аспекти праці. - 2003. - №3. - С. 3-9.

Заяць Т.А., Жаховська В.Л. Національний ринок праці та його молодіжний сегмент: методологія, практика, перспективи розвитку / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України / Б.М. Данилишин (ред.). - К. : Фенікс, 2008. - 310с.

Зельонка Г. Правові проблеми працевлаштування молоді // Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених: Матеріали Міжнар. наук. конф. студентів та аспірантів / Вісн. Хмельницького ін-ту регіонального упр. та права. - Л.: Львівська політехніка, 2007. - № 1. - С. 140-141.

Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верховної Ради України. - К.: Юрінком, 1996. - 80 с.

Кравченко В.Л. Оцінка зрушень в галузевій структурі молодіжного сегменту ринку праці України // Вісник технологічного університету Поділля: Економічні науки. - 2003. - № 1. - Ч. 2 - С. 11-14.

Кравченко О.Б. Організаційно-економічний механізм регулювання зайнятості населення в умовах інноваційного розвитку: автореф. дис.канд. екон. наук: 08.00.03 / Науково-дослідний економічний ін-т. - К., 2008. - 19с.

Онікієнко В.В., Ткаченко Л.Г. Молодіжний ринок праці України: проблеми та шляхи вирішення / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України; Український ін-т соціальних досліджень. - К., 2007. - 160с.

Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді: Указ Президента України від 6 жовт. 1999 р. № 1285/99 // www.rada.gov.ua

Ярошенко Г.В. Проблеми безробіття молоді в Україні // Збірник тез науково-практичної конференції “Управління економікою в ринкових умовах в контексті стратегічних напрямів розвитку України до 2011 року.- Kиїв‚ 2007. - С.51-55.