Діяльність антимонопольного комітету України

9

Зміст

Вступ

1. Ознаки капіталізму вільної конкуренції.

2. Призначення та структура Антимонопольного комітету України.

3. Конкретні приклади діяльності Антимонопольного комітету України.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Процес монополізації економіки має як позитивні так і негативні наслідки. Існує позиція, що у великих підприємств та їх об'єднань більше можливостей розвивати сучасне виробництво, фінансувати науково-дослідні лабораторії, отримувати нові наукові результати, впроваджувати новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників, а також, пристосуватися до розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці. Проте ніхто не заперечує, що недоліків у монополій значно більше, і перший практика встановлення монопольних цін. Такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам, а покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку. Це зростання цін спостерігається головним чином на внутрішньому ринку, і складається ситуація, коли ціни на внутрішньому ринку вищі ніж на зовнішньому. Для закріплення такого становища створюється, хоч і не великий, проте штучний дефіцит на товари чи послуги.

Існує і така точка зору, що монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу. Послабивши конкуренцію, монополія створює тенденцію до стримування запровадження технологічних новинок, уповільнення нововведень. Монопольне становище і ті вигоди, що з нього випливають, послаблюють стимули до постійного вдосконалення виробничого процесу, до зростання його ефективності.

Монополія, як економічне явище, має результатами своєї діяльності певні наслідки. І негативні, нажаль, набагато переважають позитивні. Одним із найголовніших таких наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку.

Щоб запобігти деяким із цих негативних наслідків, держава була змушена проводити антимонопольну політику, до складу якої входить видання актів, законів, обмеження сфери впливу монополістичних об'єднань і, звісно, застосування різних санкцій до порушників від економічних (штрафи) до кримінальних (тюремні ув'язнення).

Антимонопольна політика сукупність заходів держави щодо припинення зловживання монопольним становищем з однієї сторони (тобто нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства), та з іншої сторони створення нових монополій та монополістичних об'єднань. Основними обов'язками держави у її діяльності щодо проведення антимонопольної політики є створення антимонопольного законодавства, яке б регулювало діяльність вже існуючих монополій, а також прийняття законів, які б не допускали анти конкурентних дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

Ще однією функцією держави в цьому напрямку є створення органу або органів, які б слідкували за дотриманням законодавства, а також вносили пропозиції щодо змін законодавства даного напрямку.

1. Ознаки капіталізму вільної конкуренції

Приватна власність на засоби виробництва.

Система найманої праці.

Свобода підприємництва і вибору.

Ринкова система і вільна конкуренція.

Важлива роль прибутку (стимулююча).

Обмежена роль держави.

Вільна (досконала) конкуренція - такий вид змагання економічних суб'єктів, за якого кожен з виробників, яких багато, не може впливати на ринкову ціну, а додатковий дохід, отриманий від кожної додаткової одиниці продукції, є ринковою ціною.

Вільна конкуренція означає:

наявність на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців кожного конкретного продукту або ресурсу;

відсутність будь-якого контролю над цінами;

свободу для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках або залишати їх;

широке розпорошення економічної влади, що є необхідною умовою вільної конкуренції;

встановлення для покупців і продавців обмеження стосовно реалізації особистого інтересу.

Капіталістичний спосіб виробництва почав зосереджуватись у надрах феодалізму. Зростання ПС і розвиток суспільного поділу праці розширювали сферу товарного виробництва і підривали основи натурального господарювання. Поглиблення спеціалізації у сільському господарстві і розвиток ремісничого виробництва сприяли встановленню більш міцніших економічних зв'язків між різними районами і злиттю місцевих ринків в єдиний національний ринок. Капіталізм виник і розвинувся на базі простого товарного виробництва, проте, насамперед, на базі міського ремісництва. Поглиблення майнової диференціації серед ремісників і розорення все більшої кількості господарств розширили сферу застосування найманої праці. Важливу роль у виникненні капіталізму виконав купецький капітал (купці в ряді випадків безпосередньо підкоряли собі працю багатьох ремісників, які з часом перетворювалися у найманих робітників). Процеси становлення капіталістичного виробництва прискорювались первісним нагромадженням капіталу.

Капіталізм вільної конкуренції як особлива стадія розвитку капіталістичної формації існував до початку останньої третини ХІХ ст. У процесі свого розвитку він пройшов ряд етапів. Першою найпростішою формою капіталістичного підприємства була проста кооперація, за якої досягалась вища продуктивність праці. Згодом її замінила мануфактура. Мануфактура зі своєю спеціалізацією створила умови для переходу на нову машинну базу. Промисловий переворот дав поштовх для розвитку великої машинної індустрії. Панівною формою підприємства стала фабрика. Остаточно капіталістичний лад закріпив себе під час переможних буржуазних революцій.

Друга - монополістична - стадія розвитку капіталізму почалася на межі ХІХ і ХХ ст. Третя (сучасна) стадія розвитку капіталізму почала формуватись у середині 30-х рр. ХХ ст. і триває нині.

Протягом періоду існування вільного капіталізму на ринку праці існувала недосконала конкуренція. Недосконала конкуренція приводилася капіталістичним класом в дію шляхом застосування монополії ринку, на якому є лише один покупець товару, послуги, ресурсу.

Якби конкуренція на ринку праці була досконала, то заробітна плата робітників дорівнювала б конкурентній заробітній платі W_g, яка еквівалентна альтернативній вартості робочої сили як ресурсу. Але капіталіст, користуючись владою на ринку праці застосовує монополію, тобто вводить зарплату нижче конкурентного рівня (W_m).

Монополістичний капіталізм - це економічний лад із системою великих і невеликих підприємств, що уклали один з одним різного роду угоди чи союзи, і як монополії займають панівне становище в економіці та ринках недосконалої конкуренції; стадія розвитку капіталізму.

Вільна конкуренція сприяє концентрації виробництва, а ця концентрація на невидимому щаблі розвитку веде до монополії. Гонитва капіталістів за все більшим прибутком і конкурентна боротьба між ними породжують концентрацію і централізацію капіталу, що веде до концентрації виробництва та зростання розмірів підприємств. Підприємець може розширити завод чи фабрику лише в міру того, як ідуть справи з його основним виробництвом прибутку та його нагромадженням, що веде до збільшення розмірів основного і оборотного капіталів.

Ефект масштабу. За нових технологій, які з'явилися в останній третині ХХ ст. у нових і більшості старих галузей, ефективне виробництво з низькими витратами можливе тільки в тому разі, якщо підприємства є досить великими як в абсолютному вираженні, так і стосовно ринку. Якщо позитивний ефект масштабу значний, то крива середніх довгострокових витрат великого підприємства спадатиме в широкому діапазоні.

Унаслідок цього ефекту будь-який обсяг продукції можна виробити за наявності єдиного виробника - монополії.

Якщо монополіст стикається з деяким попитом на продукцію галузі і бажає максимальний валовий прибуток, що він повинен зробити?

ВП = ВД - ВВ = P*Q - DD

Монополія максимілізує свої прибутки, установлюючи свій обсяг виробництва на такому рівні, де ГВ = ГД (граничні витрати = граничному доходу). Часто це означає, що ціна Р > ГД. Через те, що ціна більша граничних витрат, монополіст, який максимілізує свій прибуток, зменшує обсяг продукції порівняно з тим, що був у галузі за умов досконалої конкуренції. Оптимальною ціною для монополіста буде точка G на лінії D, що лежить вище точки Е.

Фінансово-монополістичний капітал - це банківський монополістичний капітал, що зрісся з монополістичним капіталом нефінансових галузей економіки. Фінансові групи - це об'єднання фінансових і нефінансових монополій на основі системи участі, особистої унії, тривалих фінансових відносин та інших зв'язків. Фінансова олігархія - це капіталістична еліта, до якої належить верхівка монополістичної буржуазії, а також провідні менеджери найбільших корпорацій.

Як відомо, виникнення монополій пов'язане з їх втручанням в механізм саморегулювання, що створює та загострює нові соціально-економічні суперечності. Монополія завдає значних матеріальних збитків суспільству, тому що перерозподіляє доходи мільйонів виробників на свою користь, зменшує надходження до бюджету. Держава повинна проводити антимонопольну політику під тиском обставин для захисту державних і національних інтересів. Виникає новий господарський механізм - ринково-державний. Ринок стає регульованим спочатку з боку монополій, а потім з боку держави [5.78-85].

2. Призначення та структура Антимонопольного комітету України

Згідно із Законом України “Про Антимонопольний комітет України” завданнями комітету є:

здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;

захист законних інтересів підприємців та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень;

сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.

Комітет контролює дотримання антимонопольного законодавства суб'єктами господарювання, органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського контролю та управління, зокрема, при створенні, реорганізації, ліквідації господарюючих суб'єктів та в усіх інших випадках економічної концентрації. Адже значно легше попередити появу нового монопольного утворення на ринку, ніж у подальшому боротись з його зловживаннями 1.

Органи комітету розглядають справи про порушення антимонопольного законодавства та за результатами розгляду приймають обов'язкові для виконання рішення про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового стану, про примусовий поділ монопольних утворень, припинення анти конкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, накладають штраф у випадках, передбачених законодавством, у разі необхідності звертаються до місцевого чи господарського суду з позовами (заявами), надсилають правоохоронним органам матеріали про порушення антимонопольного законодавства, що містять ознаки злочину. Вони надають рекомендації щодо заходів, спрямованих на запобіганню порушень антимонопольного законодавства, розвиток підприємництва й конкуренції.

Комітет бере участь в укладанні міждержавних угод, розробці і реалізації міжнародних проектів та програм, а також співпрацює з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями з питань, що належать до його компетенції.

З метою сприяння розвитку конкуренції органи Комітету також здійснюють контроль:

за дотриманням антимонопольних вимог у процесі перетворення державної власності. Це дозволяє запобігати перетворенню державних монополістичних утворень на приватні без розукрупнення, якщо воно є можливим і доцільним, а також запобігати монополізації ринків внаслідок набуття контролю над об'єктами приватизації;

за регулюванням цін на продукцію монопольних утворень міністерствами, відомствами, держадміністраціями;

за дотриманням антимонопольних вимог при прийнятті рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, щоб не допустити прийняття анти конкурентних рішень.

Органи комітету також беруть участь у процесах демонополізації економіки галузі та регіонів.

У межах своїх повноважень органи Комітету здійснюють контроль за діяльністю суб'єктів господарювання усіх форм власності, органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю в усіх галузях економіки України. Компетенція Комітету поширюється і на діяльність іноземних суб'єктів господарювання, якщо вона має місце на території України [1;2].

3. Конкретні приклади діяльності Антимонопольного комітету України

У практиці комітету були справи, в яких позивач і відповідач були іноземними фірмами, що діють на українському ринку.

В цьому плані необхідно розглянути деякі результати діяльності комітету. Майже третина порушень, які припинив АМК, стосується дискримінації підприємств держорганами. Кількість неправомірних дій влади зростає. АМК вирішує спори не лише між великими монополістами. Серед 1074 справ розглянутих за січень - вересень 2006 р., лише 41.9% пов'язано з припиненням зловживання монопольним становищем компаніями, анти конкурентних узгоджених дій - всього 2.8%, недобросовісної конкуренції - 5.3%2.

Як, ось, наприклад. Типова справа зі зловживанням монопольним становищем. ТОВ “Автопорт “Південний”, що приймає та розміщує автотранспорт у зоні митного контролю, в 5 разів підвищило ціну на послугу “в'їзд у зону митного контролю”. Щоправда, небезпідставно: у розрахунок ціни на цю послугу було включено вартість додаткових послуг (відпочинок у номері мотелю, стоянка автомобіля в зоні митного контролю, сніданок для водія), хоча більшість водіїв, які перебували в автопорту менше доби, цих послуг не потребували. До того ж “Автопорт “Південний” за однакову послугу з різних споживачів стягував різну плату. ТОВ “Богдан”, яке надає подібні послуги, стягувало плату за добу в цілому, навіть, якщо автомобіль перебував на території автопорту кілька годин. А ціни на послуги були встановлені в доларовому еквіваленті. Дніпропетровське та Львівське відділення АМК кваліфікували дії ТОВ “Автопорт “Південний” як “зловживання монопольним становищем у вигляді нав'язування товару не потрібного контрагенту; встановлення дискримінаційних цін на свої товари”. На порушників накладено штраф у розмірі 50673 грн.2.

Широкого розголосу набув також розгляд справ про неправомірне використання знаку для товарів і послуг “АСПІРІН”, власник якого - німецька фірма “Байер АГ”, отримала правову охорону згаданого вище знаку у більшості країн світу. “Концерн Стірол” (місто Горлівка) неправомірно використовував знак “АСПІРІН”. Питання про право власності на знаки “АСПІРІН” і “ASPIRIN” було вирішено в судовому порядку. Вищий господарський суд України визнав право власності на згадані вище знаки для товарів і послуг, зокрема надання правової охорони за фірмою “БАЙЕР АГ”. Висновки незалежного експерта-патентного повіреного України, свідчать, що використання знаку “АСПІРИН”, що використовує і реалізує “Концерн Стірол”, може призвести до змішування зі знаками ліків фірми “БАЙЕР АГ”, але вони не відповідають її якості і стандартам. Тому дії “Концерну Стірол” кваліфіковані державним уповноваженим Комітету по ч. 1 ст. 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” як неправомірне використання, без дозволу уповноваженої на те особи знаку для товарів та послуг. У підсумку на “Концерн Стірол” накладено штраф у розмірі 6 тис. грн.

Як відзначають представники АМК, з часом структура порушень у вигляді недобросовісної конкуренції стає багатостороннішою та різноманітнішою. Торік виявлено та призупинено декілька порушень, пов'язаних з неправомірним збиранням, використанням і розголошенням комерційної таємниці, із підбуренням до бойкоту. А також 180 порушень у вигляді ненадання, 71- несвоєчасного надання та 7 порушень у вигляді свідомого надання недостовірної інформації.

Подібною до справи з незаконним використанням назви “АСПІРІН” є справа з використанням назви “Боржомі”. Майже 30 українських підприємств маркували свою продукцію етикеткою “Боржомі”, яка була штучно мінералізована і не мала нічого спільного з загальновідомою лікувально-мінеральною водою грузинського походження з назвою “Боржомі”, стверджує АМК. Внаслідок перевірки ринку мінеральної води в нашій країні вдалося запобігти реалізації підробленої мінеральної води “Боржомі” в обсязі 1 млн. декалітрів на рік.

Першу тривогу забили тринадцять грузинських підприємців, що мають приоритетне право на використання назви місця походження товару (“Боржомі”) при виробництві та реалізації мінеральної води з Боржомських джерел. Вони й звернулися до Державної антимонопольної служби Грузії, що по своїх каналах зв'язалась з нашим комітетом. Протягом тільки минулого року було розглянуто 24 справи про недобросовісну конкуренцію у виді неправомірного використання чужого знаку - у даному випадку назви місця походження товару - і припинено 31 порушення.

Як показує досвід діяльності АМК, велику частину всіх порушень у вигляді недобросовісної конкуренції, виявленої і припиненої відповідними органами, були дії пов'язані з неправомірним використанням ділової репутації підприємців. Було розглянуто ще два аналогічних звернення: ОАО “Мінеральні води Кабардіно-Балкарії” (Грузія) і ЗАТ “Миргородський завод мінеральних вод” (Полтавська область) щодо неправомірного використання знаків “Нарзан” та “Миргородська” при виробництві та реалізації штучних мінеральних вод.

Найпоширенішим видом порушень розкритих АМКУ є порушення у сфері природних монополій. Так Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” у 2006 р. отримало незаконних прибутків більш ніж на мільйон гривень. Такого висновку дійшли працівники Львівського відділення АМКУ в процесі розгляду справи про порушення антимонопольного законодавства вищезгаданим підприємством. АМКУ звернувся з листом на адресу голови львівської облдержадміністрації Михайла Гладія, у якому стверджувалося, що “Львівтеплоенерго” за 2005 р. використало газу на 55 млн. кубометрів менше від планових показників. Загальна вартість відпущеного тепла для всіх категорій споживачів становить 81 571 тис. грн. Водночас “Львівтеплоенерго” виставило до оплати за послуги рахунки на суму 82 606.2 тис. грн. АМКУ вважає, що споживачам, які зазнали збитків, має бути проведено перерахунок за послуги централізованого теплопостачання. Щось подібне відбувається в Івано-Франківську. Місцеве теплокомуненерго повертає мешканцям понад мільйон грн., зараховуючи заборговані гроші як поточні платежі 8. 57-68.

Недавно Київенерго розіслало типовий договір, в якому була повністю відсутня відповідальність Київенерго і підвищена відповідальність споживачів. Обленерго часто висувало такі технічні вимоги, виконати які просто неможливо. Вони постійно вимагали створити якусь додаткову інфраструктуру, виділити автомобіль, дати квартиру певним своїм працівникам і так далі. Багато справ було порушено проти залізниць. Їх у нас шість. Кожна веде себе вкрай агресивно, а з усіх виділяється Львівська, яка принципово не хоче дотримуватись норм антимонопольного законодавства.

Висновок

Процес монополізації економіки має як позитивні так і негативні наслідки, проте ніхто не заперечує, що недоліків у монополії значно більше, і перший з них - практика встановлення монопольних цін, такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам, а покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку. Існує й така точка зору, що монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу.

Щоб запобігти деяким з цих негативних наслідків, держава змушена проводити антимонопольну політику, до складу якої входить видання актів, законів, обмеження сфер впливу монополістичних об'єднань. Основними обов'язками держави у її діяльності щодо проведення антимонопольної політики є створення антимонопольного законодавства, яке б регулювало діяльність вже існуючих монополій, а також прийняття законів, які б не допускали антиконкурентних дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

Антимонопольне законодавство України включає ряд законів, постанов, правил. Хоча воно далеко пішло порівняно з антимонопольним законодавством СРСР, проте, за словами спеціалістів, для нашої країни питання антимонопольної політики є надто новим та незвичним.

Органом, який має забезпечувати нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства в Україні є Антимонопольний комітет України. Завданнями цього комітету є здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захист законних інтересів підприємств та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень, сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.

Комітет бере участь в укладанні міждержавних угод, розробці та реалізації міжнародних проектів і програм, а також співпрацює ж державними органами і неурядовими організаціями інших держав та міжнародними організаціями з питань, що належать до його компетенції.

Формування антимонопольної політики держав світу почалося з того, що навколо них формувалась негативна громадська думка, яка вимагала захисту споживачів від свавілля монополістів, обмеження діяльності останніх.

Необхідність антимонопольного законодавства та практики зарубіжних країн не викликає сумнівів, адже досвід України в цій галузі вимірюється в 6-10 років, в той час як багато інших держав працюють в цій сфері вже десятки років.

Українським законодавцем треба працювати, враховуючи іноземний досвід, а також розробити свої нові методи боротьби зі споживанням монопольним становищем, а також недопущенням та попередженням створення монополій.

Список використаної літератури

Закон України “Про Антимонопольний комітет України”.

Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції”.

Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”.

Дахно І.І. Антимонопольне право. Курс лекцій - К.: Четверта хвиля, 1998.

Каралодова О.О.Мікроекономіка. -К.: Четверта хвиля, 2003.

Поламарчук В.О., Филюк Г.М. Практика господарювання та необхідність державного регулювання природних монополій в українській економіці // Економіка. Фінанси. Право, 2002. №8.

Самуельсон Поль. Економіка.-Львів: Світ, 2007.

Семенова Л.Н. Антимонопольне і конкурентне право. Курс лекцій. - К.: УФІМБ, 2000.

www. dkrp.gov.ua

www. elvisti.com.

www. kontrakty. com.ua.