Поняття, складові та функції фіскальної політики та їх значення при вирішенні сучасних кризових питань

11

Поняття, складові та функції фіскальної політики та їх значення при вирішенні сучасних кризових питань

План

1. Суть та завдання фіскальної політики

2. Основні функції фіскальної політики

3. Види фіскальної політики

Список використаної літератури

Вступ

На даному етапі становлення нашої країни необхідна підтримка вітчизняного виробника, інвесторів, які прагнуть допомогти Україні, фізичних осіб, які є жителями цієї країни. Як ми знаємо з економічної теорії для функціонування держави необхідно дотримуватися кілька умов. Це виробництво, торгівля, мирне співіснування і звичайно ж зняття податків з своїх громадян і підприємців. Та треба пам'ятати, що великі податки приводять до занепаду економіки, погіршення матеріального і морального становища її мешканців. Тому в даній курсовій роботі я би хотів описати деякі аспекти формування фіскальної політики в Україні, недоліки та переваги. Та особливо зробити висновки для створення загальної теорії формування податкового механізму та його функціонування. В умовах ринкових відносин податкова система є одним з найважливіших економічних регуляторів, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання економіки. На теперішній час, враховуючи специфічні особливості економіки та традицій, Україні необхідно провести глибоку податкову реформу, створити таку податкову систему, яка реально стимулювала б економічну діяльність , захищала б інтереси держави - це не тільки захист бюджету, але й захист інтересів підприємств. Для цього, на мою думку, потрібно налагодити, в першу чергу, економічну систему - щоб вона була “прозорою”, тобто, щоб не було ніяких можливостей зловживань (на рівні державного бюджету) та “перекачування” капіталу за межі країни. В інакшому разі, зміцненню економіки не допоможе навіть і податкова реформа. Надходження в бюджет тільки зменшаться, бо підприємства, навіть при низьких ставках податку, не будуть виходити з тіньової економіки через недовіру непостійному та незрозумілому податковому законодавству. Треба діяти таким чином, щоб викликати довіру у людей. А люди, в свою чергу, вкладали б капітал в українську, а не зарубіжну економіку, і фіскальна політика України стане основним джерелом наповнення бюджету. Є багато методів поліпшити стан фіскальної політики, які запропоновані у багатьох економічних посібниках, треба лише вибрати найкращий і здійснити його на практиці.

1. Суть та завдання фіскальної політики

Фіскальна або бюджетно-податкова, політика -- це заходи уряду, спрямовані на зниження безробіття чи інфляції та досягнення природного обсягу виробництва через зміну державних видатків, рівня оподаткування або через одно-часне поєднання обох заходів. [8, с. 407]

Фіскальні дії уряду можуть мати важливий стабілізуючий вплив на економіку, стало здобувати усе більше широке визнання в період "Великої депресії" 30-х років. Кейнсианская теорія зайнятості відігравала ключову роль у тім, що цілющим фіскальним заходам надається таке значення. [5, с. 242]

Через бюджетно-податкову політику держава традиційно розв'язує у найзагальнішому вигляді два завдання: забезпечує виробництво суспільних благ і здій-снює перерозподіл доходів. Водночас після Великої депресії кейнсіанцями було зроблено спробу щодо обґрунтування ще одного, на їхню думку, вкрай важливо-го завдання фіскальної політики. Йдеться про використання фіскальної політи-ки з метою стабілізації економіки. Щоправда, згодом кейнсіанська концепція стабілізаційної фіскальної політики була піддана критиці з боку монетаристів, які обстоювали тезу про принципову неспроможність дискреційної фіскальної полі-тики слугувати засобом стабілізації економіки. А втім і сьогодні кейнсіанська вер-сія стабілізаційної фіскальної політики висвітлюється практично в усіх підруч-никах з економічної теорії. [7, с. 69]

За допомогою фіскальної політики уряд може змінювати струк-туру національної економіки, зменшувати циклічні коливання, до-сягати повної зайнятості, сприяти економічному зростанню, впо-рядковувати державні фінанси, боротися з інфляційними спалахами тощо. Особливого значення набуває фіскальна політика в ринковій економіці. Це пов'язано передовсім із тим, що уряд уже не може використовувати такі традиційні інструменти командної економіки, як директивне планування та централізоване ціноутворення. [8, с. 407]

Було доведено, що фіскальна політика впливає виключно на попит, тобто на величину сукупних витрат і сукупний попит. Але економісти визнали також, що фіскальна політика (особливо зміни податків) може змінити сукупну пропозицію і, відповідно, вплинути на ті зміни, які фіскальна політика може викликати у співвідношенні рівня цін - реальне виробництво. [5, с. 144-145]

Законодавче схвалення та наступна реалізація фіскальної політики викликають ряд питань, ставлять певні проблеми. Найбільш серйозні з них наступні:

а) чи можна зробити формування та реалізацію фіскальної політики більш своєчасними, щоб забезпечити її максимальну ефективність в протидії економічним коливанням?

б) чи може економіка розраховувати на те, що Верховна Рада законодавчо схвалює таку фіскальну політику, яка відповідає си-туації?

в) стимулюючий ефект фіскальної політики може бути значно послаблений, якщо вона витісняє частину приватних капіталов-кладень;

г) деяка частина позитивного впливу стимулюючої фіскальної політики може бути розпорошена інфляцією;

д) фіскальна політика може виявитися неефективною або невідповідною в результаті непередбачених подій в світовій еко-номіці. [5, с. 145]

2. Основні функції фіскальної політики

1. Вплив на стан господарської кон'юнктури.

2. Перерозподіл національного доходу.

3. Нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.

4. Стимулювання економічного зростання.

5. Підтримка високого рівня зайнятості тощо. [2, с. 171]

3. Види фіскальної політики

1. Дискреційна фіскальна політика -- це система заходів, що передбачає цілеспрямовані зміни в рівні державних видатків і податків для впливу на обсяг національного виробництва і зайнятість, для контролю над інфляцією та сприяння економічному зростанню. Термін "дискреційна" означає, що зміни в податках і державних видатках залежать від рішень парламенту чи уряду. Для аналізу фіскальної політи-ки припустімо, що вона впливає лише на сукупний попит і не впливає на сукупну пропозицію. [8, с. 407- 408]

Основні засоби (інструменти) дискреційної фіскальної політики

? Зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов'язаних з витратами держави;

? Зміна програм «трансфертного типу» (перерозподільчих).

? Циклічні зміни рівня податкових ставок. [2, с. 189]

а) Стимулююча фіскальна політика (фіскальна екс-пансія):

- в короткостроковому періоді - має за мету подолан-ня циклічної кризи в економіці і передбачає зростання держав-них витрат (С), зниження податків (Т) або комбінує ці заходи;

-в довгостроковому періоді політика зниження податків (Т) може привести до розширення пропозиції факторів ви-робництва і зростання економічного потенціалу. [2, с. 170]

Нехай унаслідок різкого зменшення інвестиційних видатків національна економіка увійшла у фазу спаду. Крива сукупного попиту перемістилася вліво з АD1 до АD2 (рис. 1.1.). Це падіння сукупного попиту супроводжуватиметься зростанням обсягу національного виробництва і виникненням циклічного безробіття. [8, с. 408]

Під час спаду бюджет стає дефіцитним, бо доходи фізичних і юридичних осіб зменшуються і відповідно скорочуються податкові надходження, а видатки з державного бюджету, наприклад виплати з безробіття, зростають. Для подолання спаду уряд може використати один із трьох основних варіантів фіскальних заходів: 1) збільшити державні видатки; 2) знизити податки; 3) застосувати певну комбінацію першого та другого. Зрозуміло, що стимульована фіскальна політика веде до виникнення дефіциту державного бюджету. [8, с. 408]

Рис. 1.1. Стимулювальна фіскальна політика

Припустимо, що для подолання спаду уряд збільшує сукупні видатки, що показано на рисунку 1 пунктирною лінією. Якщо гранична схильність до заощадження становить 0,25 то простий мультиплікатор видатків дорівнює 4. Крива сукупного попиту переміститься вправо на віддаль учетверо більшу, ніж та, що відповідає приростові сукупних видатків. Реальний обсяг виробництва зросте, а рівень безробіття знизиться. [8, с. 408]

Щоб подолати спад , уряд може також знизити податки. Припустимо, що уряд зменшує особисті прибуткові податки. Розмір мультиплікатора податків менший, ніж мультиплікатора видатків. Мультиплікатор податків, як нам відомо, дорівнює мультиплікаторові видатків, помноженому на граничну схильність до споживання. Для збільшення видатків на споживання на величину (?АЕ/МРС), де МРС < 1. Що вища у країні гранична схильність до заощадження, то більше зниження податків потрібне для підвищення особистого споживання на певну величину і для переміщення кривої сукупного попиту вправо. [8, с. 408]

Вплив стимулювальної фіскальної політики на національну економіку залежить від обраного способу фінансування дефіциту бюджету. Уряд може фінансувати цей дефіцит створенням грошей та отриманням позик (випуск державних цінних паперів). Якщо уряд фінансує дефіцит бюджету через випуск державних цінних паперів, то збільшення попиту на гроші може призвести до підвищення процентних ставок. Вищі процентні ставки витісняють, тобто зменшують, інвестиційні видатки ділових підприємств та чутливі до процентної ставки споживчі видатки. Це знижує стимулювальний потенціал фіскальної політики. [8, с. 409]

Фінансування дефіциту бюджету за рахунок створення нових грошей дає змогу уникнути витіснення приватних видатків. Інакше кажучи, створення нових грошей є сильнішим стимулювальним знаряддям порівняно з отриманням позик. Проте створення нових грошей індукує сильніші інфляційні імпульси порівняно з отриманням позик. [8, с. 409]

б) Стримуюча фіскальна політика (фіскальна рестрик-ція) -- має за мету обмеження циклічного підйому економіки і передбачає зниження державних витрат (G), збільшення податків (Т) або комбінування цих заходів в цій фазі економічного циклу. [2, с. 171]

Нехай унаслідок певних обставин національна економіка вийшла за межі природного обсягу виробництва і розвинулась інфляція попиту (рис. 1.2.). У цьому разі макроекономічна рівновага досягається на майже вертикальному відрізкові кривої сукупної пропозиції - у точці перетину кривої АS і кривої AD2. На цьому відрізкові, як відомо, збільшення сукупного попиту головно індукує зростання цін, а обсяг національного виробництва зростає дуже повільно. Аби знизити темпи інфляції, уряд удається до стримувальної фіскальної політики. [8, с. 409]

Для її проведення він може: 1) зменшити власні видатки; 2) підвищити податки; 3) поєднати певним чином обидва заходи. У разі інфляції попиту стримувальна фіскальна політика діятиме в напрямі створення надлишку державного бюджету - перевищення податкових надходжень над державними видатками. [8, с. 409]

Припустимо, що для уповільнення темпів інфляції уряд зменшив свої на величину, позначену пунктирною лінією на рис. 1.2. Унаслідок того, що мультиплікатор видатків діє в обох напрямах, сукупний попит, а отже й обсяг національного виробництва, зменшиться на величину (?АЕ•k), де k - мультиплікатор видатків. Сукупний попит повернеться до рівня AD1. У другій половині ХХ ст.. ціни втратили гнучкість у напрямі зниження, їх не можна повернути до попереднього рівня, але можна пригальмувати темпи їхнього зростання цін знизиться з P2 до P1. Отже, інфляцію попиту приборкано. [8, с. 409]

Для проведення стримувальної фіскальної політики уряд може підвищити податки, наприклад особистий прибутковий податок. Оскільки мультиплікатор податків менший за мультиплікатор видатків, уряд мусить збільшити податки на більшу величину порівняно зі зменшенням видатків. Крім того, проводячи стримувальну фіскальну політику, уряд може поєднувати зменшення державних видатків із підвищенням податків. [8, с. 410]

Рис. 1.2. Стримуюча фіскальна

Яке ж знаряддя доцільніше вико-ристовувати для проведення фіскаль-ної політики -- державні видатки чи податки? Прихильники кейнсіанської філософії економіки здебільшого впе-внені, що стимулювальну фіскальну політику, спрямовану на підвищення сукупного попиту, доцільно проводи-ти, збільшуючи державні видатки. Об-меження сукупного попиту в періоди інфляції варто досягати через підви-щення податків. В обох випадках втручання уряду в національну економіку або зростає, або зберігається на певному рівні. [8, с. 410]

Порівняльна стимулюючої та стримуючої фіскальних політик Таблиця 1.1.

2. Недискреційна (автоматична) фіскальна політика - базується на дії вбудованих стабілізаторів, які забезпечують природне пристосування економіки до фаз ділової кон'юнктури. [2, с. 187]

Вбудований стабілізатор - це будь-які заходи, які мають тен-денцію збільшити дефіцит державного бюджету (чи скоротити його додатне сальдо) в період спаду і збільшити його додатне сальдо (чи зменшити його дефіцит) в період інфляції без необхід-ності прийняття будь-яких спеціальних кроків з боку політиків. [14, с. 144]

Автоматичні ста-білізатори часто називають недискреційною фіскальною політикою.

До автоматичних (вбудованих) стабілізаторів належать:

а)Автоматична зміна податкових надходжень при про-гресивній системі оподаткування.

? Система податків прогресивно залежить від особистих доходів та доходів підприємств. Якщо обсяг виробництва падає, то податкові ставки автоматично зменшуються. Це призводить до того, що з менших доходів домашні господарства і підприєм-ницький сектор сплачують менші податки. Таким чином, тем-пи падіння сукупного попиту (АD) менші за темпи падіння виробництва, що стримує його різке скорочення через ско-рочення сукупного попиту. У такому випадку випуск продукції зменшується не так відчутно.

? У період буму і, відповідно, в період інфляції збільшен-ня ставок оподаткування за умов прогресивної системи оподат-кування через зростання доходів домашніх господарств і підпри-ємницького сектора зменшує особисті доходи, стримує споживчі витрати, скорочує сукупний попит і уповільнює зростання цін та заробітної плати (вплив на доходи підприємницького сектору і, відповідно, на інвестиційний попит аналогічний).

б) Допомога на випадок безробіття, соціальна допомога та інші соціальні трансферти.

? Допомога на випадок безробіття вливає кошти в еконо-міку (в період кризи) або вилучає з неї (в період буму) і, як ре-зультат, стабілізує її та згладжує наслідки ділових циклів.

? Дія інших трансфертів аналогічна.

При недискреційній фіскальній політиці бюджетний дефіцит (або надлишок) утворюється в результаті дії автоматичних ста-білізаторів. [2, с. 188]

Проаналізуємо з допомогою рис. 1.3, як податкова система створює вмонтовану стабільність. Припустімо, що державні видатки не залежать від рівня ВВП і є незмінними. Податкові надходжен-ня змінюються пропорційно до рівня фактичного ВВП. [8, с. 411]

Уряд не може визначати обсяг податкових надходжень, але він має змогу встановлювати податкові ставки, відповідно до яких стя-гуються податки. Якщо податкові надходження різко змінюються зі зміною ВВП, то лінія податкових надходжень Т матиме значний на-хил, і віддаль по вертикалі між лініями G і Т, що характеризує над-лишки і дефіцити державного бюджету, буде значною. За невеликих змін податкових надходжень при зміні ВВП нахил буде малий, а вмонтована стабільність -- незначною. [8, с. 411]

Нахил лінії податкових надходжень Т на рис. 1.3 залежить від ступеня прогресивності податкової системи. За прогресивної си-стеми оподаткування лінія Т буде крутішою, ніж за пропорційної. Про характер податкової системи судять із динаміки середньої про-центної ставки, яка дорівнює відношенню податкових надходжень до ВВП. Зі збільшенням ВВП за пропорційної системи оподаткування середня податкова ставка не змінюється, за регресивної -- зменшується, а за прогресивної - збільшується. [8, с. 411-412]

Валовий внутрішній продукт

Рис.1.3. Автоматичний стабілізатор

За прогресивної та пропор-ційної систем оподаткування податкові надходження у фа-зі піднесення також збільшу-ються. Проте вони, як нам ві-домо, є витіканнями, які зме-ншують сукупні видатки. Іна-кше кажучи, збільшення по-даткових надходжень зменшує купівельну спроможність у національній економіці, що стримує економічне піднесен-ня. У цій фазі ділового циклу зростання податкових надхо-джень зменшує дефіцит бю-джету, індукуючи його надли-шок. [8, с. 412]

У фазі спаду податкові надходження автоматично скорочуються, що зменшує витікання, а отже й вилучення купівельної спромож-ності з національної економіки, пожвавлюючи в ній економічні процеси. Інакше кажучи, скорочення податкових надходжень зі зменшенням ВВП спричиняє дефіцит державного бюджету, який справляє стимулювальний вплив на економіку. [8, с. 412]

Загалом, що прогресивніша податкова система, то сильніше пода-ткові надходження реагуватимуть на зміну ВВП. Значення нахилу кривої Т на рисунку 1.3 буде більшим, і більшим буде розрив між лініями G і Т, тобто податкова система створюватиме більші дефіци-ти й надлишки в періоди спаду і піднесення. Отже, чим прогресив-ніша податкова система, тим вища вмонтована стабільність націо-нальної економіки. [8, с. 412]

Трансферні платежі впливають на стабільність економіки подіб-но до податків. Проте їхній вплив діаметрально протилежний. У фа-зі спаду трансферні платежі (допомога з безробіття, виплати мало-забезпеченим тощо) збільшуються, що створює стимулювальний дефіцит державного бюджету. І навпаки, у фазі піднесення трансфе-рні платежі зменшуються, що скорочує дефіцит і створює надлишок бюджету. [8, с. 412]

Однак автоматичні стабілізатори не можуть змінити циклічного розвитку ринкової економіки, вони лише скорочують амплітуду економічних коливань. Тому для подолання проявів макроекономічної нестабільності -- безробіття та інфляції -- уряд має застосо-вувати і заходи дискреційної фіскальної політики. [8, с. 412-413]

Однією з найскладніших проблем у проведенні названої політи-ки є ефект витіснення. Його механізм досить простий: у період спа-ду уряд проводить стимулювальну фіскальну політику, збільшуючи свої видатки. Зі збільшенням видатків зростає дефіцит державного бюджету, для покриття якого уряд виходить на грошовий ринок, підвищуючи попит на гроші. Це своєю чергою підвищує процентні ставки, бо зростання попиту на гроші збільшує ціну на них. [8, с. 413]

Підвищення процентних ставок зменшує видатки приватного сектора -- домогосподарств і фірм. Унаслідок зростання процентних ставок витісняються частина приватних інвестицій, а також ті спо-живчі видатки, що найбільш чутливі до змін процентної ставки. [8, с. 413]

Більшість економістів не заперечують описану логічну схему. Про-те серед них немає згоди щодо масштабів ефекту витіснення. Якби зменшення приватних інвестицій дорівнювало величині збільшення державних видатків, то заходи стимулювальної фіскальної політики втратили би свій сенс. Значна частина економістів уважає, що за висо-кого безробіття витіснення є невеликим. Річ у тім, що в умовах спаду стимули, створені збільшенням державних видатків, можуть формува-ти сподівання щодо підвищення прибутковості фірм, що є важливим визначником інвестицій. Отже, за вищих процентних ставок інвестиції не обов'язково зменшуватимуться. [8, с. 413]

Інший аргумент щодо ефекту витіснення стосується монетарної політики. Додатковий попит на гроші, що виникає внаслідок де-фіциту бюджету, може нейтралізувати керівна грошово-кредитна установа, збільшивши пропозицію грошей. Це має зберегти процен-тну ставку на незмінному рівні. В такому разі ефект витіснення до-рівнюватиме нулю, але можуть виникнути імпульси до прискорення темпів інфляції. [8, с. 413]

Список використаної літератури

1. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. О., Тітьонко О. М., Макроекономіка: Підручник. - Київ: Либідь, 1999. - 288 с.

2. Сова О. Ю. «Сутність та види дефіциту державного бюджету». «Фінанси України ». - 2005, № 9. - 20-24 с.

3. Солонінко К. С. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 320 с.

4. Януль І. Є. «Бюджетний процес в Україні та напрями його вдосконаленн».«Фінанси України ». - 2005, № 9. - 25-28 с.

5. Отрошко О. В. «Фіскальна політика як засіб стабілізації економіки». «Фінанси України ». - 2005, № 6. - 69-75 с.

6. Панчишин С. М. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Київ: Либідь, 2002. - 614 с.

7. Піхоцький В. Ф. «Реформування податкової системи України - вимога сьогодення». «Фінанси України ». - 2003, № 9. - 80-84 с.

8. Полозенко Д. В. «Бюджет 2005 - новий етап соціального розвитку». «Фінанси України ». - 2005, № 11. - 25-31 с.

9. Попович В. М. «Реформування податкової системи - підґрунтя для зміцнення дохідної частини держбюджету». «Фінанси України».-2003, № 6. - 22-26 с.