Розрахунок установки безперервної дії для поглинання речовини з повітряної суміші водою

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Навчально-науковий інститут цивільного захисту

Кафедра екологічної безпеки

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з предмету «Техноекологія»

на тему: «Розрахунок установки безперервної дії для поглинання речовини з повітряної суміші водою»

Студентки ІІІ курсу

спеціальності 101 «Екологія»

Антонюк Валерії Дмитрівни

Керівник: доц. Хром'як У.В.

Львів 2019

УДК 66.021.2.081.3

Розрахунок і проектування установки безперервної дії для поглинання речовини з повітряної суміші водою. Антонюк В.Д.- Курсова робота. Кафедра екологічної безпеки.- Львів,ЛДУБЖД,2019

27 ст. тексту, 6 рисунків, 1 графік, 22 джерела.

Розраховано та запроектовано установку безперервної дії для поглинання речовини з повітряної суміші водою.



ЗМІСТ

ЗАВДАННЯ НА КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ПОГЛИНАННЯ РЕЧОВИНИ З ПОВІТРЯНОЇ СУМІШІ РІДИНОЮ

1.1Загальні відомості про абсорбцію

1.2 Фізико-хімічні основи процесу

1.3Технологічне призначення

РОЗДІЛ 2.АПАРАТНЕ ОФОРМЛЕННЯ ОСНОВНОГО АПАРАТУ

2.1.Пристрій абсорбційних апаратів

2.2 Статика процесів абсорбції

РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНОК ТА ПРОЕКТУВАННЯ УСТАНОВКИ ДЛЯ ПОГЛИНАННЯ РЕЧОВИНИ З ПОВІТРЯНОЇ СУМІШІ ВОДОЮ

3.1 Технологічний розрахунок установки для поглинання речовини з повітряної суміші водою

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАДКИ

абсорбція суміш повітряний вода



ЗАВДАННЯ НА КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

Завдання №3.

Розрахувати та спроектувати абсорбційну установку безперервної дії для поглинання речовини з повітряної суміші водою.

Варіант№1.

Витрата газу-10м3 /год;

Мольні частки-0,12;

Ступінь абсорбції речовини-95%;

Початкова температура речовини-16°С;

Температура газу-40°С;

Речовина-H?S;

Тип абсорбційної установки-насадкова.



ВСТУП

Мета курсового проекту - формування знань щодо структури національного господарства та впливу його окремих галузей на довкілля.

Надається інформація з основних забруднюючих речовин, особливостей їх накопичення та міграції, про основні критерії якості довкілля, методи очищення та знезараження газів, заходи контролю та управління якістю атмосферного повітря, законодавчої бази з охорони атмосфери, водних ресурсів, ґрунтів, технології очищення довкілля, шляхів оптимізації промисловості щодо поліпшення екологічної безпеки.

Для успішного виконання курсового проекту потрібно знати хімічні та фізико-хімічні процеси, що проходять при очищенні стічних вод, газових викидів та переробці твердих відходів ; технології основних хімічних виробництв; фізичну сутність, призначення та область застосування основних процесів хімічних та природоохоронних технологій; загальні закономірності перебігу гідромеханічних, теплових та масообмінних процесів; основні поняття, визначення і терміни, що характеризують гідромеханічні, теплові та масообмінні процеси; основні варіанти апаратурного оформлення технологічних процесів виробництва та процесів охорони довкілля; загальні методи розрахунку конструктивних розмірів апаратів; умовні графічні позначення технологічного обладнання. сучасні підходи до проектування гнучких хіміко-технологічних екологічно безпечних виробництв.



РОЗДІЛ 1.

ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ПОГЛИНАННЯ РЕЧОВИН З ПОВІТРЯНОЇ СУМІШІ РІДИНОЮ

1.1 Загальні відомості про процес абсорбції

У хімічній і газонафтопереробній промисловості абсорбція є одним з розповсюджених технологічних процесів, у результаті реалізації якого відбувається вилучення одного або декількох компонентів зі складних газових сумішей за допомогою рідкого поглинача.

Абсорбція є однією із основних технологічних стадій у багатьох хімічних виробництвах, а саме: у технологіях виробництва кислот, неорганічних і органічних речовин, в установках технологічного очищення газів від домішок інших газів, в установках санітарного очищення газів від екологічно шкідливих компонентів та ін. Абсорбція також широко використовується в установках розділення природних газів при їх висушуванні від пари вологи, очищенні від шкідливих домішок (таких як сірководень), виділенні з них окремих компонентів (таких як етан, пропан, бутан і ін.), для одержання складних органічних речовин у нафтохімічній і газонафтопереробній промисловості.

Абсорбцією(від лат. absorbeo - поглинаю) називають фізико-хімічний процес вибіркового - селективного - поглинання одного або декількох компонентів зі складної газової суміші рідким поглиначем - абсорбентом і, отже, абсорбція реалізується у двофазній системі газ - рідина. В результаті фізико-хімічної взаємодії фаз вилучається компонент, що переходить із газової суміші в рідку фазу, при цьому газова суміш збіднюється вилученим компонентом, а рідка фаза відповідно ним збагачується. Початкову газову фазу можна розглядати як механічну газову суміш, що складається з інертних компонентів та речовини, що поглинається абсорбентом. Компоненти газової фази, які практично не поглинаються рідиною, називаються інертними і вони фактично є газовою фазою - носієм стосовно компонента, що переноситься в рідку фазу і нею поглинається. Абсорбент у свою чергу є рідкою фазою - носієм, що складається з поглинача та розчиненого в ньому компонента газової фази. Компонент, що поглинається із газової суміші рідиною - абсорбентом, називають абсорбатом , частку поглиненого компонента в абсорбенті називають абсорбтивом .[1]

Якщо в процесі контактування газової й рідкої фаз відбувається фізичне розчинення абсорбата в абсорбенті й вони не вступають в хімічну взаємодію між собою, то такий процес називають фізичною абсорбцією . Якщо компонент, що поглинається, вступає в хімічну реакцію з абсорбентом, то такий процес називають хемосорбцією .

Відзначимо, що в реальних процесах фізична абсорбція в чистому вигляді зустрічається порівняно рідко, набагато частіше одночасно із процесом фізичної абсорбції протікають хемосорбційні взаємодії фаз, а в багатьох процесах, пов'язаних з виробництвом неорганічних кислот, хемосорбційні процеси є основними.

Процеси абсорбції протікають у спеціальних апаратах - абсорберах , при цьому основним призначенням абсорбера є створення умов для протікання процесу, організація активної взаємодії між собою газової й рідкої фаз та утворювання розвиненої поверхні фазового контакту.

Особливістю процесу абсорбції є те, що в ній дифузія речовини, що поглинається абсорбентом, проходить односпрямовано з газової фази в рідку, при цьому рушійною силою процесу є різниця робочої й рівноважної концентрацій абсорбату у газовій фазі.[2]

У багатьох абсорбційних процесах і установках паралельно з абсорбцією в окремих апаратах проводять десорбцію .

Якщо абсорбцію розглядають як процес прямого переходу речовини, що поглинається, з газової або парової фази в рідку, то десорбцію розглядають як зворотний процес перенесення речовини з рідкої фази в газову. Десорбцію проводять з метою виділення з абсорбенту поглиненої речовини в чистому вигляді, для регенерації абсорбенту й повторного його використання в абсорбційній установці, а також з метою зниження енергетичних і експлуатаційних витрат.

Абсорбція й десорбція є типово масообмінними процесами та їм властиві всі основні ознаки дифузійних процесів: перенесення речовини проходить між газовою й рідкою фазами; передача речовини з однієї фази в іншу відбувається під дією рушійної сили в напрямку досягнення рівноважного стану; взаємодіючим фазам властиві вибірковість й оберненість, що дозволяє змінювати швидкість і напрямок ходу процесу вибором відповідного абсорбенту та зміною параметрів процесу. Так, при збільшенні тиску й зниженні температури збільшується швидкість прямого процесу - абсорбції, при підвищенні температури й зниженні тиску зростає швидкість зворотного процесу - десорбції.[3]

Основними сферами використання абсорбційних процесів у хімічній, нафтохімічній і споріднених технологіях є такі виробництва:

· одержання багатьох хімічних продуктів (неорганічних кислот, розчинів і органічних речовин) шляхом поглинання окремих газових компонентів водою або певною рідиною (наприклад, у виробництвах азотної, сірчаної, соляної й інших кислот); при поглинанні газів і пари речовин (наприклад, бензолу, фенолу, толуолу) з коксового газу; у виробництвах багатьох органічних продуктів - дихлоретану та ін.;

· вилучення окремих вуглеводнів із природних та попутних газів, а також газів нафтопереробки (наприклад, вилучення широкої фракції вуглеводнів із природного газу; поглинання та вилучення вуглеводневих газів із продуктів піролізу та крекінгу нафти);

· осушування вуглеводневих газів від пари вологи, а також їхнє очищення від домішок кислих і шкідливих газів;

· очищення технологічних газів від домішок інших газів (наприклад, очищення азотно-водневої суміші від домішок СО та СО2);

· виділення цінних компонентів із газових сумішей (наприклад, при вилученні з коксового газу аміаку, пари бензолу та ін.);

· уловлювання із парогазової суміші цінних компонентів з метою їхнього повторного використання (наприклад, уловлювання пари розчинників - спиртів, кетонів, ефірів і ін.);

· екологічне очищення відхидних газів від шкідливих компонентів шляхом їхнього поглинання водою, лужними або кислотними розчинами. Наприклад, поширені процеси поглинання аміаку водою або кислотою; поглинання окислів азоту лужними розчинами; очищення вихлопних газів від двооксиду сірки або від фтористих сполук та ін.[4]

Рис 1.1 Класифікація адсорберів

Залежно від цільового призначення процесу абсорбції використовують різні абсорбенти - від води й водних розчинів лугів і солей до різних органічних рідин і їх сумішів - неводних розчинників.

1.2 Фізико-хімічні основи процесів

У процесі абсорбції вміст газу в розчині залежить від властивостей газу і рідини, температури, тиску і складу газової фази. У результаті розчинення в рідині бінарної газової суміші (розподілюваний компонент А, носій В) взаємодіють дві фази (Ф = 2), число компонентів дорівнює трьом (К = 3) і, згідно з правилом фаз, число ступенів свободи .У системі газ - рідина змінними є температура, тиск і концентрації в обох фазах. Таким чином, у стані рівноваги при постійних значеннях температури і загального тиску залежність між парціальним тиском газу (або його концентрацією) і складом рідкої фази однозначна. [5]

Дана залежність виражається через закон Генрі, згідно з яким парціальний тиск розчиненого газу пропорційно його мольної частці в розчині або розчинність газу (поглинається компонента) в рідини при даній температурі пропорційна його парціальному тиску над рідиною. Значення коефіцієнта Генрі для даного газу залежать від природи поглинача і газу і від температури, але не залежать від загального тиску в системі. Для ідеальних розчинів на діаграмі залежність рівноважних концентрацій від тиску зображається прямою, що має нахил, рівний коефіцієнту Генрі. З підвищенням температури збільшується значення коефіцієнта Генрі і відповідно зменшується розчинність газу в рідині.

Таким чином, розчинність газу в рідині збільшується з підвищенням тиску і зниженням температури. Коли в рівновазі з рідиною знаходиться суміш газів, закону Генрі може слідувати кожен з компонентів суміші окремо.

Закон Генрі застосуємо до розчинів газів, критичні температури яких вища за температуру розчину, і справедливий тільки для ідеальних розчинів. Тому він з достатньою точністю можна застосовувати лише до сильно розведеним реальним розчинів, що наближається за властивостями до ідеальних, тобто дотримується при малих концентраціях розчиненого газу або при його малій розчинності. Для добре розчинних газів, при великих концентраціях їх у розчині, розчинність менше, ніж випливає з закону Генрі. Для систем, які не підкоряються цьому закону, лінія рівноваги представляє собою криву, яку будують зазвичай за дослідними даними. [6]

1.3 Технологчне призначення

За технологічним призначенням абсорбційні апарати поділяються на апарати установок осушення, очищення газу, газорозподілу і т.д. У залежності від внутрішнього пристрою розрізняють тарілчасті, насадочні, розпилювальні, роторні (механічні), поверхневі та каскадні абсорбери. Найбільш широко поширені тарілчасті і насадочні апарати. У залежності від застосовуваного тиску апарати поділяються на вакуумні, атмосферні та працюють під тиском вище атмосферного. При виборі типу апарату слід враховувати технологічні вимоги до процесу і його економічні показники.

Плівкові апарати, до яких відносяться також абсорбери з регулярною насадкою, незамінні при проведенні процесу в умовах розкладання, оскільки їх гідравлічний опір найнижче.[7]

Плівкові і насадочні колони переважніше також для обробки корозійних середовищ і пінних рідин. Тарілчасті колони зручні для великотоннажних виробництв при відносно малих витратах рідини, недостатніх для рівномірного змочування насадки, а також для процесів, що супроводжуються коливаннями температури, так як періодичне розширення і стиснення корпусу може зруйнувати крихку насадку. На тарілках простіше встановити змійовики для підведення та відводу теплоти. Тарілчасті колони також застосовуються при обробці потоків з твердими домішками або при виділенні твердого осаду. Тарілчасті абсорбери звичайно являють собою вертикальні циліндри - колони, всередині яких на певній відстані один від одного по висоті колони розміщуються горизонтальні перегородки - тарілки.[8]

Рисунок 1.2 - Конструктивні схеми насадкових абсорберів:

1 - корпус; 2 - опорна решітка; 3 - насадка; 4 - зрошувальний пристрій;

5 - перерозподільний пристрій для рідини

Тарілки служать для розвитку поверхні контакту фаз при направленому русі цих фаз (рідина тече зверху вниз, а газ проходить знизу вгору) і багаторазовому взаємодії рідини і газу. Таким чином, процес масопереносу в тарілчастих колонах здійснюється в основному в газорідинних системах, створюваних на тарілках, тому в таких апаратах процес проходить східчасто, і тарілчасті колони на відміну від насадок, в яких масоперенос проходить безперервно, відносять до групи східчастих апаратів. На кожній тарілці, залежно від її конструкції, можна підтримувати той чи інший вид руху фаз, зазвичай перехресний струм або повне перемішування рідини. Насадок абсорбери отримали найбільше застосування у промисловості. Ці абсорбери представляють собою колони, заповнені насадкою - твердими тілами різної форми. У насадок колоні насадка укладається на опорні решітки, що мають отвори або щілини для проходження газу і стоку рідини. Яка досить рівномірно зрошує насадку за допомогою розподільника і стікає по поверхні насадок тіл у вигляді тонкої плівки вниз. У розпилювальних абсорберах контакт між фазами досягається розпилюванням або розбризкуванням рідини в газовому потоці. Ці абсорбери поділяють на такі групи:

1) форсункові Розпилююча абсорбери, в яких рідина Розпилююча на краплі форсунками;

2) швидкісні прямоточні Розпилююча абсорбери, в яких розпилювання рідини здійснюється за рахунок кінетичної енергії газового потоку;

3) механічні Розпилююча абсорбери, в яких рідина розпилюється обертовими деталями.[9]

У нафтовій та газовій промисловості процес абсорбції застосовується для розділення, осушення та очищення вуглеводневих газів. З природних і попутних нафтових газів шляхом абсорбції витягають етан, пропан, бутан і компоненти бензину; абсорбцію застосовують для очищення природних газів від кислих компонентів - сірководню, використовуваного для виробництва сірки, діоксиду вуглецю, серооксіда вуглецю, сірковуглецю, тіолів (меркаптанів) і т. п.; за допомогою абсорбції також поділяють гази піролізу і каталітичного крекінгу і здійснюють санітарне очищення газів від шкідливих домішок. В якості абсорбентів при поділі вуглеводневих газів використовують бензинові або гасові фракції, а в останні роки і газовий конденсат, при осушенні - діетиленгліколь (ДЕГ) і триетиленгліколь (ТЕГ). Для абсорбційної очистки газів від кислих компонентів застосовують N-метил-2-піролідон, гліколі, пропиленкарбонату, трибутилфосфат, метанол; як хімічна поглинача використовуються моно - і Діетаноламін. На відміну від ректифікації процес абсорбції протікає в основному однонаправлено, тобто абсорбент можна вважати практично нелетких. У разі абсорбції багатокомпонентної газової суміші на деякій її стадії окремі компоненти можуть витіснятися іншими поглинають компоненти. У результаті поряд з процесомабсорбції буде протікати процес часткової десорбції деяких компонентів, що призведе до розподілу компонентів між газовою і рідкою фазами, зумовленого обома зазначеними процесами. [10]

Рисунок 1.3 - Барботажні абсорбери:

а) протиструминний; б) прямоструминний; 1 - корпус; 2 - решітка; 3 - суцільний барботажний шар; 4 - гідрозатвор

Абсорбція (десорбція) - дифузний процес, в якому беруть участь дві фази: газова і рідка. Рушійною силою процесу абсорбції (десорбції) є різниця парціальних тисків поглинається компонента в газовій і рідкій фазах, який прагне перейти в ту фазу, де його концентрація менше, ніж це потрібно за умовою рівноваги. Позначимо парціальний тиск поглинається компонента в газовій фазі через рг, а парціальний тиск того ж компонента в газовій фазі, що знаходиться в рівновазі з абсорбентом, через рр. Якщо рг> рр, то компонент газу переходить в рідину, тобто протікає процес абсорбції (рис. VI-1, а). Якщо рг <рр, то поглинуті компоненти газу переходять з абсорбенту в газову фазу, тобто здійснюється процес десорбції. Чим більше величина рг - рр., тим інтенсивніше здійснюється перехід компонента з газової фази в рідку. При наближенні системи до стану рівноваги рушійна сила зменшується, і швидкість переходу компонента з газової фази в рідку сповільнюється. Оскільки парціальний тиск компонента пропорційно його концентрації, то рушійна сила процесу абсорбції або десорбції може бути виражена також через різницю концентрацій компонента в газовій . Кількість речовини М, що поглинається в одиницю часу при абсорбції або виділяється при десорбції, прямо пропорційно поверхні контакту газової і рідкої фаз F, рушійною силою процесу та коефіцієнту пропорційності К, залежному від гідродинамічного режиму процесу та фізико-хімічних властивостей системи.[11]



РОЗДІЛ 2.

АПАРАТНЕ ООРМЛЕННЯ ОСНОВНОГО АПАРАТА

2.1 Пристрій абсорбційних апаратів

Абсорбери - апарати, в яких здійснюються абсорбційні процеси. Подібно іншим процесам массопередачи, абсорбція протікає на поверхні розділу фаз. Тому абсорбери повинні мати розвинену поверхню зіткнення між рідиною і газом. За способом утворення цієї поверхні абсорбери умовно поділяються на наступні 4 групи: поверхневі і плівкові; насадочні; барботажние (тарілчасті); Розпилююча.

Поверхневі абсорбери. Ці абсорбери використовують для поглинання добре розчинних газів. У зазначених апаратах газ проходить над поверхнею нерухомої або повільно рухається рідини. Так як поверхня дотику у таких абсорберах мала, то встановлюють кілька послідовно з'єднаних апаратів, у яких газ і рідина рухаються протитечією один до одного. Для того, щоб рідина переміщалася по адсорбери самопливом, кожен наступний за ходу рідини апарат розташовують декілька нижче попереднього. Для відводу тепла, що виділяється при абсорбції, в апаратах встановлюють змійовики, охолоджувані водою або іншим охолоджуючим агентом, або поміщають абсорбери в судини з проточною водою.

Плівкові абсорбери. Ці апарати більш ефективні і компактні, ніж поверхневі абсорбери. У плівкових абсорберах поверхнею контакту фаз є поверхня поточної плівки рідини. Розрізняють такі різновиди апаратів даного типу: трубчасті абсорбери, абсорбери з плоско - паралельної або листовий насадкою, абсорбери з висхідним рухом плівки рідини. [11]

Насадок абсорбери. Одним з найбільш поширених абсорберів поверхневого типу є насадок колон апарат. Він відрізняється простотою пристрою і придатністю до роботи з агресивними середовищами. Його застосування допустимо як у тих випадках, коли массообмен контролюється дифузійним опором рідкої фази, так і тоді, коли вирішальним є опір газової фази. Насадок абсорбери представляють собою колони, завантажені насадкою - твердими тілами різної форми; при наявності насадки збільшується поверхня дотику газу і рідини. У насадок колоні насадка укладається на опорні решітки, що мають отвори або щілини для проходження газу і стоку рідини. Остання з допомогою розподільника рівномірно зрошує насадочні тіла і стікає вниз. У насадок колоні рідина тече по елементу насадки у вигляді тонкої плівки, тому поверхнею контакту фаз є в основному змочена поверхня насадки, і насадочні апарати можна розглядати як різновид плівкових. Проте в останніх плівкову течію рідини відбувається по всій висоті апарату, а в насадок абсорберах - тільки по висоті елемента насадки.[12]

Барботажні (тарілчасті) абсорбери. Тарілчасті абсорбери представляють собою вертикальні колони, всередині яких розміщені горизонтальні перегородки - тарілки. За допомогою тарілок здійснюється спрямований рух фаз і багаторазове взаємодія рідини і газу. У барботажних абсорберах газ виходить з великого числа отворів і барботируют через шар рідини або у вигляді окремих бульбашок (при малих швидкостях газу), або у вигляді струменів (при підвищених швидкостях газу), що переходять все ж у потік пухирців на деякій відстані від точки витікання газу . У результаті утворюється газорідинна (гетерогенна) система нижня частина, якої складається з шару рідини з розподіленими в ній газовими бульбашками, середня - з шару комірчастої піни, а верхня - із зони бризок, що виникають при розриві оболонок йдуть газових бульбашок. Висоти цих шарів змінюються зі швидкістю газу; з її зростанням зменшується нижній шар і збільшується середній (в межах залежать від фізичних властивостей рідини).

Структуру газорідинного шару можна охарактеризувати його висотою, газосодержание і розміром газових бульбашок. При закінченні газу з одиночного затопленого отвори з певним діаметром, швидкість якого нижче певної межі утворюються одиночні вільно спливаючі бульбашки, діаметр яких, в розглянутому режимі, не залежить від витрати газу. Зауважимо, однак, що при інтенсивному закінченні газу утворюються бульбашки різних розмірів, які при підйомі зазвичай деформуються, набуваючи еліпсоїдальних і напівсферичну форму. Крім того, газові пухирці мають вертикальну траєкторію руху (іноді навіть спіральну). Рівень рідини при її русі вздовж барботажной тарілки на шляху від входу до перетікання знижується на деяку величину, внаслідок гідравлічного опору. Це призводить до нерівномірного розподілу газового потоку по перерізу абсорбера; великі кількості газу будуть проходити там, де висота шару рідини менше. Площа живого перерізу переточні пристрої (труби, сегмента) визначається за об'ємною витраті рідини і її швидкості, яка береться до уникнення захоплення газу не вище 0,10 - 0,12 м / с. [13]

Тарілчасті колони зручні для великотоннажних виробництв при відносно малих витратах рідини, недостатніх для рівномірного змочування насадки, а також для процесів, що супроводжуються коливаннями температури, так як періодичне розширення і стиснення корпусу може зруйнувати крихку насадку. На тарілках простіше встановити змійовики для підведення та відводу теплоти. Тарілчасті застосовуються при обробці потоків з твердими домішками або при виділенні твердого осаду. За способом зливу рідини з тарілок барботажние абсорбери можна підрозділити на колони з тарілками із зливними пристроями і без них.

Тарілчасті колони із зливними пристроями. У цих колонах перелив рідини з тарілки на тарілку здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв - зливних трубок, кишень та ін Нижні кінці трубок занурені у склянку на нижчих тарілках і утворюють гідравлічні затвори, що виключають можливість проходження газу через зливний пристрій. До тарілках із зливними пристроями відносяться: сітчатие, колпачковой, клапанні, баластні і пластинчасті.[14]

Гідродинамічні режими роботи тарілок. Залежно від швидкості газу і щільності зрошення розрізняють три основних гідродинамічних режиму роботи барботажних тарілок: бульбашковий, пінний, струменевий, або інжекційні. Ці режими відрізняються структурою барботажного шару, яка в основному визначає його гідравлічний опір і висоту, а також поверхню контакту фаз. Бульбашковий режим. Спостерігається при невеликих швидкостях газу, коли він рухається крізь шар рідини у вигляді окремих бульбашок. Поверхня контакту фаз на тарілці невелика. Пінний режим. Зі збільшенням витрати газу виходять з отвору і прорізи окремі бульбашки зливаються в суцільну струмінь, яка на певній відстані від місця закінчення руйнується внаслідок опору барботажного шару з утворенням великої кількості бульбашок. При цьому на тарілці виникає газорідинна дисперсна система - піна, яка є нестабільною і руйнується відразу ж після припинення подачі газу. У зазначеному режимі контактування газу і рідини відбувається на поверхні бульбашок і струменів газу, а також на поверхні крапель рідини, які у великій кількості утворюються над барботажние шаром при виході бульбашок газу з барботажного шару та руйнації їх оболонок.[15]

Рисунок 2.1 - Конструктивна схема абсорбера з ковпачковою

тарілкою:

1 - обичайки; 2 - горизонтальні перегородки; 3 - патрубок;

4 - круглий ковпак; 5 - переливна труба; 6 - центральний отвір;

7 - шар піни

Струменевий (інжекційні) режим. При подальшому збільшенні швидкості газу довжина газових струменів збільшується, і вони виходять на поверхню барботажного шару, не руйнуючись і утворюючи велику кількість крупних бризок. Поверхня контакту фаз в умовах такого гідродинамічного режиму різко знижується. Сітчатие тарілки. Газ проходить крізь отвори тарілки і розподіляється в рідині у вигляді дрібних струмків і бульбашок. Газ повинен рухатися з певною швидкістю і мати тиск, достатній для того, щоб подолати тиск шару рідини на тарілці і запобігти стікання рідини через отвори тарілки.

Сітчатие тарілки відрізняються простотою пристрою, легкістю монтажу, огляду і ремонту. Гідравлічний опір цих тарілок невелика. Сітчатие тарілки стійко працюють в широкому інтервалі швидкостей газу, причому в певному діапазоні навантажень по газу і рідини ці тарілки мають високу ефективність. Разом з тим сітчатие тарілки чутливі до забруднень і осідань, які забивають отвори тарілок. У разі раптового припинення надходження газу або значного зниження його тиску з сітчатие тарілок зливається вся рідина, і для відновлення процесу потрібно знову запускати колону. Різновидом абсорберів з сітчатие тарілками є пінні абсорбери. Колпачковой тарілки. Газ барботируют через рідину, виходячи з прорізів ковпачків, розташованих на кожній тарілці. У прорізах газ дробиться на дрібні струмки, які на виході з прорізи майже відразу піднімаються вгору і, проходячи через шари рідини на тарілці, зливаються один з одним. У колоні з колпачковой тарілками знаходяться тарілки , з патрубками , закриті зверху ковпачками . [16]

Нижні краї ковпачків забезпечені зубцями або прорізами у вигляді вузьких вертикальних щілин. Рідина перетікає з тарілки на тарілку через переливні труби . Рівень рідини на тарілці відповідає висоті, на яку верхні кінці переливних труб виступають над тарілкою. Щоб рідина перетікала тільки по переливних трубах, а не через патрубки , верхні кінці патрубків повинні бути вище рівня рідини. Нижні краї ковпачків занурені в рідину так, щоб рівень рідини був вище верху прорізів. Газ проходить по патрубках в простір під ковпачками і виходить через отвір між зубцями або через прорізи в ковпачках, барботируют в шар рідини. Щоб газ не потрапляв у переливні труби і не перешкоджав, таким чином, нормальному перетіканню рідини з тарілки на тарілку, нижні кінці переливних труб опущені під рівень рідини. Завдяки цьому створюється гідрозатвор, що запобігає проходження газу через переливні труби. Колпачковой тарілки менш чутливі до забруднень, ніж колони з сітчатие тарілками, і відрізняються більш високим інтервалом стійкої роботи колони з колпачковой тарілками.

Рисунок 2.2 - Конструктивна схема багатополичного абсорбера:

1, 2, 3 - робочі секції; 4 - перфорована решітка; 5 - перетічний пристрій; 6 - газорозподільча камера; 7 - регулятор частки вільного перерізу решітки; 8 - патрубок для вивантаження насадки; 9 - форсунка для подачі води; 10 - сепараційна камера; 11 - патрубок для завантаження насадки; 12- насадка

Колпачковой тарілки стійко працюють при значних змінах навантажень по газу і рідини. До їх недоліків слід віднести складність пристрою і високу вартість, низькі граничні навантаження по газу, відносно високий гідравлічний опір, труднощі очищення. Для нормальної роботи колпачковой тарілок необхідно, щоб всі прорізи в ковпачках були відкриті для рівномірного проходу газу. Ця умова досягається при швидкості руху газу більше ніж 0,6 м / с. Клапанні тарілки. Принцип дії полягає в тому, що вільно лежить над отвором в тарілці круглий клапан з зміною витрати газу своєю вагою автоматично регулює величину площі зазору між клапаном і площиною тарілки для проходу газу і тим самим підтримує постійної швидкість газу при його закінчення в барботажний шар.[17]

При цьому зі збільшенням швидкості газу в колоні гідравлічний опір клапанної тарілки збільшується незначно. Баластні тарілки. Відрізняються за влаштуванню від клапанних тим, що в них між легким круглим клапаном і кронштейном-обмежувачем встановлений на коротких стійках, що спираються на тарілку, більш важкий, ніж клапан, баласт. Клапан починає підніматися при невеликих швидкостях газу. З подальшим збільшенням швидкості газу клапан впирається в баласт і потім піднімається разом з ним. Баластні тарілки відрізняються більш рівномірною роботою і повною відсутністю провалу рідини в усьому інтервалі швидкостей газу.

Переваги клапанних і баластних тарілок: порівняно висока пропускна здатність по газу і гідродинамічна стійкість, постійна і висока ефективність у широкому інтервалі навантажень по газу. Остання гідність є особливістю клапанних і баластних тарілок в порівнянні з тарілками інших конструкцій. До недоліків цих тарілок слід віднести їх підвищений гідравлічний опір, обумовлене вагою клапана або баласту. Пластинчасті тарілки. Ці тарілки, на відміну від тарілок, розглянутих вище, працюють при однобічному русі фаз, тобто кожен ступінь працює за принципом прямотока, що дозволяє різко підвищити навантаження по газу і рідини, у той час як колона у цілому працює з протитечією фаз. Переваги пластинчастих тарілок: низький гідравлічний опір, можливість роботи із забрудненими рідинами, низький витрата металу при їх виготовленні. Недоліки: труднощі відведення та підведення тепла, зниження ефективності при невеликих витратах рідини[18].



2.2 Статика процесів абсорбції

Абсорбція, як типовий дифузійний процес, звичайно протікає у двофазній системі газ (пара речовини) - рідина (поглинач).При мінімальному числі компонентів у системі три (інертні гази - носій, поглинальний компонент та абсорбент), з газової фази в рідку фазу найчастіше переходить одна речовина - абсорбат.Відповідно до правила фаз Гіббса в такій системі можна варіювати трьома незалежними параметрами, а саме температурою, тиском і концентрацією речовини - абсорбата в одній із фаз.

У більш складних випадках при абсорбційному вилученні вуглеводневих компонентів із природних газів у системі присутня багатокомпонентна газова суміш та може відбуватися поглинання абсорбентом декількох компонентів, що відповідно збільшує число варійованих параметрів і значно ускладнює розрахунки процесу абсорбції.[19]

Як відомо з курсу термодинаміки, рівноважний стан у двофазній системі настає у випадку рівності всіх параметрів системи у фазах, тобто при рівності температур і парціальних тисків компонентів у фазах, при цьому ентропія системи не змінюється (dS=0) . При порушенні такої умови в системі з'являється відповідна рушійна сила (різниця поточного й рівноважного значення параметрів), під дією якої протікають процеси, спрямовані убік досягнення рівноваги в нових умовах.Фізико-хімічна рівновага у двофазній багатокомпонентній системі також настає при рівності хімічних потенціалів в обох фазах для всіх компонентів системи, при порушенні такої рівності процес протікає в напрямку від більш високих до менших значень хімічного потенціалу .Хімічний потенціал у системі розчин - газ (пара) може бути виражений через фугитивність (летючість) розчиненого компонента за допомогою залежності. В умовах рівноваги системи газ - розчин при відповідній температурі фугитивності кожного компонента в обох фазах повинні бути однакові й отже .Фугитивність компонента в рідкій фазі при тих же температурі й тиску можна визначити за залежністю. Для ідеальних розчинів, коли сили взаємодії між молекулами компонентів рівні між собою, коефіцієнт активності.[20]

На основі рівнянь отримано. Рівняння у загальному випадку встановлює зв'язок між фугитивністю компонента в рідкій фазі залежно від його вмісту в розчині й фізичних умов процесу (температури й тиску). Його можна видозмінити й записати як для ідеальних розчинів, у яких відбувається конденсація пари речовин (при температурах нижче критичної), так і для розчинів газів у рідинах (при температурах вище критичної).Фазова рівновага при фізичній абсорбції. На основі рівняння отримана залежність, що встановлює умови рівноваги для системи газ - рідина, яка отримала назву закону Генрі , відповідно до якого парціальний тиск компонента в газовій фазі над розчином пропорційний мольній концентрації цього компонента в розчині, при цьому.

Закон Генрі добре узгоджується з експериментальними даними при невеликих тисках газу у системі (до 0,5 МПа) і низьких концентраціях розчиненої речовини, що хімічно не взаємодіє з розчинником. Рівняння можна представити у вигляді залежності концентрації розчиненого компонента в абсорбенті від парціального тиску цього компонента в газовій суміші, при цьому отримали. Залежність узгоджується цілком задовільно, поки парціальний тиск компонента в газовій суміші не перевищує 1 атмосфери. Розчинність газів у різних розчинниках визначається експериментально й залежить від фізико-хімічних властивостей поглиненої речовини і абсорбенту, а також від температури (досить сильно) і тиску (при високих тисках). Звичайно для практично важливих газів розчинність наведена в таблицях або на графіках. Залежність коефіцієнта Генрі від температури для деяких поширених З рівняння (6.12) випливає, що для ідеальних газів (при сталих температурі й тиску) рівноважна залежність являє собою пряму лінію, що проходить через початок координат з кутовим коефіцієнтом, що дорівнює відношенню ma = ц/Р , при цьому з підвищенням концентрації ПР у газі його розчинність в абсорбенті також збільшується. При підвищенні загального тиску газової суміші (при незмінній температурі й постійному коефіцієнті Генрі) розчинність газу в рідині також зростає. Якщо ж константа фазової рівноваги (коефіцієнт Генрі) зростає при підвищенні температури і концентрації ПР у газовій фазі, і отже, розчинність абсорбату у рідині знижується, то рівноважна лінія звичайно є криволінійною зі зростаючою кривизною. Якщо константа фазової рівноваги має постійне значення у всьому інтервалі змін робочих концентрацій речовини в газовій і рідкій фазах, то рівноважна лінія є прямою, що є характерним для слабко розчинних газів, таких як діоксид вуглецю, метан та ін. показані положення кривих розчинності ПР в абсорбенті для деяких газів з різними фізичними властивостями.[21]

Рівноважна лінія 1 відноситься до компонентів, що слабко поглинаються рідиною (наприклад, для азоту, кисню або метану), крива 2 відноситься до помірно розчинних компонентів газової суміші, крива 3 відноситься до добре розчинного газового компонента. Розчинність різних газів залежить від їхньої фізичної природи, від властивостей розчинника, тиску й температури. Гази, що вступають у хімічну взаємодію з абсорбентом, звичайно поглинаються краще (наприклад, аміак водою). Для попередньої оцінки розчинності ПР в абсорбенті вважають, що при значеннях коефіцієнта розподілу ma <1 гази добре розчиняються в абсорбенті, при значеннях ma >100 гази є слабко розчинними, при значеннях 1 < ma <100 гази можна розглядати як помірно розчинними. На показано вплив температури на розчинність газового компонента в рідині (при постійному тиску), а також вплив тиску на розчинність ПР (при постійній температурі). Як бачимо, зі зниженням температури, розчинність ПР в абсорбенті збільшується ,з підвищенням тиску розчинність ПР у рідині зростає. В практичних розрахунках зручніше користуватися не парціальними тисками компонентів, а їх відносними масовими рівноважними концентраціями (кг ПР/кг рідини).[22]

Теплові ефекти при абсорбції характеризуються диференціальною теплотою розчинення - кількістю тепла, виділюваного при поглинанні абсорбентом 1 кг поглиненої речовини. Відзначимо, що диференціальна теплота розчинення газу залежить від температури й тиску: звичайно для поширених газів вона зменшується з підвищенням температури й тиску. Таким чином, у результаті аналізу статики процесу абсорбції, можна розрахувати й побудувати діаграму рівноваги для конкретної системи газ - рідина з урахуванням фізичних властивостей (летючості, розчинності й теплоти розчинення) газу й абсорбенту при різних параметрах процесу (температурах і тисках). Потім з урахуванням концентрацій ПР і питомих витрат абсорбенту можна нанести на діаграму рівноваги положення робочих ліній процесу і провести подальший розрахунок кінетичних параметрів процесу.[6]

Фазова рівновага в процесах хемосорбції. У хемосорбційних процесах молекули газу, що поглинаються рідиною, вступають у хімічну реакцію з розчиненим в абсорбенті активним компонентом (з кислотним або лужним іоном, радикалом та іншими складовими молекули розчиненої речовини).

Тому що теплота розчинення газу при хемосорбції набагато більша теплоти розчинення при фізичній абсорбції, то хемосорбція є більш ефективним процесом при малих концентраціях вилучаємого компоненту у початковій газовій суміші (наприклад, у процесах очищення природного газу від домішок кислих газів: двоокису вуглецю, сірководню й ін.). Розчинність газу при хемосорбції залежить, від його фізичної розчинності, стехіометричних співвідношень при реакції, констант рівноваги хімічної реакції, температури й тиски та ін.[1]

Рисунок 2.3 - Конструктивна схема абсорбера з сітковими тарілками:

1 - корпус; 2 - горизонтальні перегородки; 3 - патрубок

При протіканні хімічної реакції між речовиною, що поглинається, і абсорбентом можливі варіанти процесу, коли реакція між ними проходить незворотньо з утворенням нової хімічної сполуки (наприклад, коли з газоповітряної суміші поглинається аміак водними розчинами сірчаної кислоти з утворенням розчину сульфату амонію або при поглинанні з газоповітряної суміші окислів азоту розчином їдкого калію з утворенням нітрату калію та ін.). В інших випадках реакція між поглинаємою речовиною і абсорбентом, що містить активний компонент, протікає зворотньо (наприклад, поглинання кислих газів із природного газу розчинами діетиленгліколю), що дозволяє провести регенерацію абсорбенту при зниженому тиску й підвищеній температурі процесу.[11]

При розрахунку фазової рівноваги в процесах хемосорбції враховують фізико-хімічні властивості речовини, що поглинається, і абсорбенту, тип хімічної реакції й характер взаємодії ПР із поглиначем (хімічна реакція, асоціація, дисоціація й ін.), відповідно до них розраховують константу фазової рівноваги. На базі отриманих даних будують графіки залежностей парціальних тисків компонента, що поглинається, залежно від температури й концентрації речовини в абсорбенті.Фазова рівновага при абсорбції декількох компонентів.

При переробці природних і попутних нафтових газів абсорбція є одним з основних методів вилучення більш цінних вуглеводневих компонентів газової суміші. Особливістю процесу абсорбції вуглеводневих газів є те, що як газ - носій використовується метан - основний і слабко поглинаємий компонент газової суміші. Компонентами, що поглинаються абсорбентом, є вуглеводневі гази: етан, пропан, бутан, пентан і ін. [20]

Як абсорбент використовують зріджені продукти нафтопереробки (бензини, гас, дизельне паливо й ін.) або спеціальні абсорбенти аміновой та гліколевої груп (такі як моно- і діетаноламін, ді- і триетиленгліколь та ін.).У процесі абсорбції природного газу абсорбент поглинає одночасно декілька вуглеводневих компонентів газової суміші, але з різною швидкістю та пропорційно їхній летючості, концентрації компонентів в газовій суміші та коефіцієнту розподілу. Константу фазової рівноваги розраховують за емпіричними рівняннями або знаходять за допомогою номограм.[15]



РОЗДІЛ 3

РОЗРАХУНОК ТА ПРОЕКТУВАННЯ УСТАНОВКИ ДЛЯ ПОГЛИНАННЯ РЕЧОВИНИ З ПОВІТРЯНОЇ СУМІШІ ВОДОЮ

3.1Технологічний розрахунок

Мета технологічного розрахунку - визначення поверхні масопередачі і геометричних розмірів апарата.

Поверхню масопередачі можна знайти з основного рівняння масо- передачі:

F--=--M--/(KxD--Xc--)--=--M--/(K--y--DYc--),

Kx І K y - коефіцієнти масопередачі відповідно для рідкої і газової фаз, кг/(м2*с);М - кількість аміаку,що поглинається водою за одиницю часу, кг/с.

M--=--G(Yп-----Yк--)--=--L(--Xк-----Хп--)--=--Lmin(--X--*-----Хп--)

де L, G - витрати відповідно чистого поглинача та інертної частини газу, кг/с;Xп , Х к - початкова і кінцева концентрації аміаку у воді, кг NH3/кг H2O; Yп , Yк -початкова і кінцева концентрації аміаку в газі, кг NH3/кг повітря; Lmin - мінімальні витрати абсорбенту за умови рівноважної кінцевої концентрації аміаку у воді X * .

Перерахуємо склад фаз, навантаження для газу і рідини у вибраній для розрахунку розмірності.Для визначення витрати інертної частини газу G (повітря) виконуємо деякі проміжні розрахунки:

Y=--_,14/(1--–--_,14)--=--_,16--кг--H‚S--/кг--повітря

Густину зрошування (швидкість рідини) розрахуємо за формулою :

U = L/(ср*S)

де S - площа поперечного перерізу абсорбера, м2; L - витрати абсорбенту, кг/с;ср - густина рідини, кг/м3.

Масова витрата газової суміші на вході в абсорбер:

Gсум = V·ссум = 3500·1,34/3600 = 1,3 кг/с

Маса аміаку, що поглинається водою за одиницю часу:

М--=--G--(Yп-----Yк--) = 1,118(0,16 - 0,01) = 0,168 кг/с.

З рівняння мінімальна витрата абсорбенту:

Lmіn = М/ X * = 0,168/0,107 = 1,57 кг/с

Робоча витрата абсорбенту

L = 1,3 Lmіn = 1,3·1,57 = 2,04 кг/с

Кінцева концентрація аміаку у воді на виході з абсорбера:

Xк = М / L = 0,168 / 2,04 = 0,082 кг NН3/кг Н2О

Питома витрата поглинача:

? = L/G = 2,04/1,118 = 1,57 кг/кг

Перевіримо отримані результати за рівнянням матеріального балансу

М = G(У п - У к) = L( Х к - Хп)

Баланс дотримується.

Визначимо рушійну силу в одиницях концентрацій газової фази:

DYc--=(DYб-----DYм--)/[ln(DYб--/--DYм--)]

Знайдемо коефіцієнт розподілу m і Y* :

m = Yп / X * = 0,16/0,107 = 1,49;

?Yб ? 0,16 - 0,122 = 0,038?Yм ? 0,01 - 0 = 0,01

?Yc = (0,038 - 0,01)/?n(0,038/0,01) = 0,021

Діаметр абсорбера розрахуємо з рівняння витрат.Для насадкових колон швидкість газу приймають на 15-30 % меншою від швидкості захлинання wз, яку визначають із залежності:

Rег = 0,045 Аr0,57 (G/L)0,43

Об'ємні витрати газу за робочих умов:

V = Gсум/ссум = 1,3/1,34 = 0,97 м3/

Діаметр абсорбера:

d = ((4·0,97/(3,14·1,67))0,5 = 0,86 м.

Приймемо діаметр абсорбера (з ряду стандартизованих діаметрів) d = 0,8 м. Тоді дійсна швидкість газу в абсорбері:

w = 4V/(рd2) = 4·0,97/(3,14·0,82) = 1,93 м/с

Критеріїї Rег і Рrг:

Rег = 4·1,93·1,34/(90·16,1·10-6) = 7140;

Рrг = 16,1·10-6/(1,34·1,79·10-5) = 0,67

Критерій Nuг:

Nu г ? 0,407Re0,655(Рr )0,33 = 0,407·71400,655·0,670,33 = 119,23.

Коефіцієнт масовіддачі:

вг = 119,23·1,79·10-5/0,035 = 0,061 м/с.

Коефіцієнт дифузії аміаку у воді при 20 °С D20 = 0,00183·10-3 м2/с. Перерахуємо до робочих умов.

Число Рейнольдса:

Rер = 4·2,04/(0,5·90·1·1,14·10-3) = 159.

Число Прандтля:

Рrр = 1,14·10-3/(999·0,00165·10-3) = 0,69.

Приведена товщина плівки:

дпл = [(1,14·10-3)2 / (9992·9,8)]1/3 = 5,15·10-5 м.

Число Нуссельта:

Nuр = 0,0021·1590,75·0,690,5 = 0,078.

Коефіцієнт масовіддачі в рідкій фазі:

ву = 0,078·0,00165·10-3/(5,15·10-5) = 2,52·10-3 м/с

Виразимо вх у вибраній для розрахунку розмірності

вх = 2,52·10-3(ср - Cр ) = 2,52·10-3(999 - 37,8) = 2,42 кг/(м2·с)



ВИСНОВКИ

Отже,на даній курсовій роботі я розрахувала та запроектувала абсорбційну установку безперервної дії для поглинання речовини з повітряної суміші водою. Аналізувала та здійснювала порівняльну характеристику різних варіантів реалізації виробничого технологічно процесу; складала функціональну та технологічну схеми виробничого процесу; складала матеріальні баланси процесів; користувалася методиками розрахунку апаратурного оформлення технологічних схем і програмними засобами, що реалізують ці методики; обґрунтовувала вибір структури та устаткування технологічної схеми, конструкції апарату; користувалася технічною та довідковою літературою, використовувала нормативну і виробничу документацію; здійснювала бібліографічний пошук із залученням сучасних інформаційних технологій.

ЛІТЕРАТУРА

1 Тепло-масообменные аппараты и установки //Под ред. Б. А. Левченко. - Харьков: ХГПУ, 1999. - 387 с.

2. А. С. Гинзбург. Основы теории и техники сушіння пищевых продуктов. - М.: Пищевая промышленность, 1973. - 527 с.

3. П. Д. Лебедев Теплообменные, сушильные и холодильные установки. - М.: Энергия, 1972.- 320с.

4. А. С. Гинзбург. Расчет и проектирование сушильных установок пище- вой промышленности.- М.: Агропромиздат, 1985.-336с.

5. Плановский А. Н., Рамм В. М., Каган С. З. Процессы и аппараты хими- ческой технологии.- М.: Химия, 1968.- 847с.

6. Чернобыльский И. И., Тананайко Ю. М. Сушильные установки химиче- ской промышленности.- К.: Техніка, 1969.-279с.

7. Атаманюк В. М. Зовнішній тепломасообмін під час фільтраційного су- шіння //Промышленная теплотехника.- 2006, Т.28,- №5, - С.47-54

8. Кіндзера Д. П., Ханик Я. М., Атаманюк В. М. Гідродинамічні особливо- сті при сушінні дисперсних матеріалів у щільному шарі //Науковий віс- ник УкрДЛТУ: Збірник наук.-техн. праць.- Львів: 2003.- Вип.13.1.- С.126-133

9. Плановскій О.М., Миколаїв П.І. Процеси та апарати хімічної та нафтохімічної технології: Підручник для вузів. - 3-е изд., Перераб. і доп. / О.М. Плановскій. - М.: Хімія, 1987. - 496с. 

10. Іоффе І.Л. Проектування процесів і апаратів хімічної технології: навч. посібник для технікумів / І.Л. Іоффе. - Л.: Хімія, 1991. - 351 с. 

11. Дитнерскій Ю.І. Основні процеси та апарати хімічної технології: посібник з проектування / Ю.І. Дитнерскій. - М.: Хімія, 1991. - 496с. 

12. Соколов В.М. Машини та апарати хімічних виробництв: приклади і задачі. Учеб. посібник для студентів вузів / В.М. Соколов - Л.: Машинобудування, 1982. - 384с. 

13. Рабинович В.А., Хавін З.Я. Короткий хімічний справочнік.3-е вид., Перераб. і доп. / В.А. Рабинович. - Л.: Хімія, 1991. -432с. 

14. Лащинський А.А., Толчинський А.Р. Основи конструювання та розрахунки хімічної апаратури. / А.А. Лащинський. - Л.: Хімія, 1970. - 974с. 

15. Кувшінскій М.Н., Соболєва А.П. Курсове проектування з предмету "Процеси та апарати хімічної промисловості": Учеб. посібник для учнів технікумов.2-е вид., перераб. і доп. / М.Н. Кувшінскій. - М.: Вища школа, 1980. - 223с. .

16. Павлов К.Ф., Романків П.Г., Носков А.А. Приклади і задачі по курсу процесів і апаратів хімічної технології .- Л: Хімія,1976.-552 с.

17. Плановскій А.Н., Рамм В.М., Каган С.З. Процеси та апарати хімічної технології .- М.: Хімія, 1968.-847с.

18.Плановскій А.Н., Миколаїв П.І. Процеси та апарати хімічної та нафтохімічної технології .- М.: Хімія, 1972.-496с.

19.Касаткін А.Г. Основні процеси та апарати хімічної технології. -М.: Хімія, 1971.-750С.

20. Дитнерскій Ю.І. Основні процеси та апарати хімічної технології. Допомога з проектування .- М.: Хімія, 1991 .- 496с.

21. Лащинський А.А. Конструювання зварних хімічних апаратів. Довідник. -Л.: Машинобудування, 1981.-382с.

22. Лащинський А.А., Толчинский А.Р. Основи конструювання і розрахунку хімічної апаратури. Довідник. -Л.: Машинобудування, 1970.-752с

Размещено на Allbest.ru