Екологічні наслідки чорнобильської катастрофи та їх подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 616.002.5.

ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ ТА ЇХ ПОДОЛАННЯ

А.Ф. КІСЕЛЬОВ

Постановка проблеми. В 50-х роках ХХ століття у світі розпочалося будівництво атомних електростанцій, як напрямок, що задовольняє потреби і сподівання теперішнього покоління та не наражає на небезпеку здатності майбутніх поколінь і задовольняє їх потреби. За даними Міжнародного Агентства по атомній енергії (МАГАТЕ) в світі побудовано і функціонує понад 400 атомних енергоблоків у 26 країнах світу. В деяких країнах доля електроенергії отриманої за рахунок атомних електростанцій досягає 70%. Україна за отриманням електроенергії за рахунок атомних електростанцій посідає восьме місце у світі і п'яте у Європі [1, 7].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вдалий розвиток атомної енергетики був короткочасним. Уже з 1957 р. розпочалися аварії на атомних електростанціях, що призводило до ураження людей і довкілля. За 53 роки траплялись аварії на атомних електростанціях у Великій Британії, Росії, Вірменії, Україні, Японії [11]. Ці аварії на атомних електростанціях стали кульмінацією доцільності існування і будівництва нових атомних електростанцій, які несуть людству страшенну небезпеку. У світі народи і уряди держав стали задумуватися над питанням «бути чи не бути ядерним енергетичним комплексам». Деякі держави після Чорнобильської аварії почали відмовлятися від «дешевої» енергії і стали демонтувати ядерні блоки. Нині відмовились від атомних комплексів Швеція, Данія, Австрія, Філіппіни, посилаючись на те, що дешевизна їх будівництва насправді не розкриває усієї складності проблеми. Переробка і поховання радіоактивних відходів тільки одного блоку станції коштує до 75% вартості цього атомного енергокомплексу. Крім того, через 25-30 років атомна електростанція повинна бути зупинена, а її демонтаж і захоро- нення по вартості рівноцінні затратам на будівництво. Атомна електростанція з урахуванням її існування в 2-3 рази дорожча типової електростанції, що працює з використанням газу, вугілля чи мазуту. При використанні атомної електроенергетики забруднення довкілля починається уже з моменту видобування уранової руди, її переробки, транспортування, нарешті, захоронення відходів [10].

Постановка завдання. Вивчити екологічні наслідки катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 р. та її вплив на довкілля. Для дослідження використані документи і звіти Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закон України «Про загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 рр.» та літературні джерела з матеріалів Вісника Академії Наук України, науково-практичних конференцій з питань Чорнобильської катастрофи.

Результати дослідження та їх обговорення. Техногенна катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції стала аварією глобального масштабу як за кількістю загиблих і економічних збитків, так і за радіологічним забрудненням довкілля і ураженням населення. Вибухом на реакторі четвертого енергоблоку в атмосферу викинуто біля 450 типів різноманітних радіонуклідів, більшість з яких за даними наукових досліджень являлись короткоживучими протонами. Основним з них був радіоактивний йод з періодом напіврозпаду 8,04 дня, який на 50%- 70% і обумовив радіоактивність того часу [8].

Радіоактивним забрудненням було уражено понад 5 мільйонів гектар території України, більша частина яких складала сільськогосподарські угіддя. Забруднено також 1,5 мільйона гектарів лісів. Була забруднена територія 32 районів шести областей [6].

Перший період аварії характеризувався зростанням рівня дози гамма-променів на місцевості і формуванням доз зовнішнього і внутрішнього опромінення населення та тварин і тривав він з 26 квітня по 20 травня 1986 р. Другий період характеризувався значним зниженням потужності дози гамма- променів на місцевості за рахунок розпаду короткоживучих радіонуклідів. Відбувалась міграція радіонуклідів в повітря, воду, грунт, продукти харчування, що й обумовлювало формування зовнішнього і внутрішнього опромінення населення. В цей же період Мін- чорнобиль констатував випадання стронцію, плутонію в межах 100 км від станції, а радіоактивний йод і цезій поширювались на більш значні території [6, 9]. Чорнобильська катастрофа призвела до забруднення водних ресурсів річок Дніпро, Прип'ять, Київського водосховища, на дні якого накопичилось біля 60 мільйонів тон радіоактивного мулу.

Перед Україною стала задача евакуації населення з 30-ти кілометрової зони радіоекологічного контролю, перепоховання радіоактивних відходів, дезактивації, створення спеціалізованих інженерних конструкцій і технологій. атомний електростанція екологічний опромінення

Першою державною програмою було створено комплекс «Вектор» з дезактивацією, транспортуванням, переробкою і перепо- хованням радіоактивних відходів. Поряд з цим вирішувалось питання як зупинити викиди радіоактивних речовин з ушкодженого реактора на довгий термін. В ті часи в реакторі четвертого енергоблоку знаходилось 180 тон ядерного палива [7, 8]. Указом Президента України Чорнобильська атомна електростанція була зупинена. На цей час створюється друга черга укриття під назвою «Саркофаг», що дозволить повністю ізолювати радіонебезпечний реактор. «Саркофаг- укриття» за висновками МАГАТЕ забезпечить безпеку на 100 років.

На підставі Постанови Президії Національної академії наук України «Про 25-ту річницю Чорнобильської катастрофи» та рішення Ради Національної Безпеки і Оборони України заходи по укриттю зруйнованого енергоблоку здійснюються одночасно з вирішенням наступних питань:

1. Радіаційно-екологічні (припинення ра- діовикидів, захоронення радіоактивних відходів];

2. Економічні, пов'язані з пошуком грошей на «Укриття»;

3. Соціальні питання чорнобильців з подоланням медичних наслідків в стані здоров'я та віддалених наслідків на різних рівнях флори в зоні відчуження пов'язаних з дією інкорпорованих нуклідів в структурних органах організму тощо.

Для вирішення питань довкілля та оздоровлення забруднених територій запропоновано декілька варіантів. Один із способів очищення ґрунту - зняти верхній шар грунту товщиною 20-30 см і вивезти його на захоронення. Вчені Німеччини, США, Італії, Франції пропонують проведення фітореанімації забруднених земель в 30-ти кілометровій зоні відчуження з наступною переробкою біомаси. Закарпатські вчені України пропонують свій, на їх погляд більш ефективний метод - використати органо-мінеральні композиції пролонгованої та селективної дії, які зв'язують шкідливі катіони, в тому числі і радіонукліди. Створені комплекси потім вимивають водою, попереджаючи перехід їх у ґрунтові води та біомасу [5, 11]. Деякі вчені України пропонують використання земель відчуження для вирощування рослин, придатних для виробництва дизельного палива. За рішенням уряду науково-дослідні інститути Національної Академії наук України перевіряють на практиці запропоновані засоби.

Висновки

На підставі проведеного аналізу екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи можна зробити наступні висновки:

1. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції принесла неймовірні біди народу України і представляє постійну загрозу на довгі роки.

2. Аварія супроводжувалась забрудненням довкілля продуктами ядерного поділу, зовнішнім і внутрішнім опроміненням ліквідаторів аварії, а також дорослого населення і дітей, що проживали в м. Прип'ять і 30-кілометровій зоні радіоекологічного контролю.

3. Держава здійснює заходи щодо укриття зруйнованого енергоблоку атомної електростанції, радіоекологічного контролю в 30-кілометровій зоні відчуження та подолання медичних, соціальних і екологічних наслідків. В подальшому передбачається вивчати медичні наслідки впливу аварії на постраж- далі контингенти.

Список використаних джерел

1. Антонов В. П. Патогенный потенциал Чернобыля: организационные выводы // Тезисы докладов Украинской научно-практической конференции. -- К., 1992. -- С. 6.

2. Білявський Г. А. Основи загальної екології / Г. А. Білявський, М. М. Падун, В. С. Фудзій. -- 1995. -- С. 365.

3. Гродзинський Д. М. Радіобіологічні та радіоекологічні дослідження Чорнобильської катастрофи / Д. М. Гродзинський, О. Ф. Дембновецький, О. М. Левчук, Ф. Н. Пацюк // Вісник Академії Наук України. -- 2012. -- № 6. -- С. 21--39.

4. Декань Олег. Час і Чорнобиль. // Літературна газета від 21 квітня 2011 р. -- № 16. -- С. 5.

5. Лисиченко Г. В. Про стан вдосконалення системи техногенно-екологічної безпеки на об'єктах ядерно-паливного циклу України // Вісник національної Академії Наук України від 12 березня 2012 р. -- С. 16--21.

6. Мешкова І. В. Минуле і сьогодення // Географія : науково-методичний журнал. -- 2012. -- № 7. -- С. 13.

7. Патон Б. Е. Проблеми і уроки Чорнобиля // Вісник Академії Наук України. -- 2011. -- № 5. -- С. 3.

8. Примак А. В. Экологическая ситуация на Украине и ее мониторинг: анализ и перспективы // Техника, медицина, экология. -- К., 1990. -- С. 44.

9. Рой Юрій. Відчуття трагедії залишаються // Безпека життєдіяльності. -- 2011. -- № 4. -- С. 21.

10. Стегній Олександр. Четверть століття після Чорнобиля: досвід, соціологічне дослідження. -- К., 2011. -- № 3. -- С. 60.

11. Шестопалов В. М. Відділення наук про Землю // Вісник Національної Академії Наук України. -- 2011. -- № 5. -- С. 5.

Анотація