Суспільно-екологічна типізація адміністративних районів Полтавської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Суспільно-екологічна типізація адміністративних районів Полтавської області

Ірина Литовченко

Анотація

УДК 911.3:911.6:504.3

СУСПІЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНА ТИПІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ РАЙОНІВ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Часопис соціальної-економічної географії: зб. наук. праць. - Харків: Видавництво Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2009. - Вип. 7(2). - С. 121-125.

Ірина Литовченко

Запропонована методика типізації територіальних одиниць на основі багатовимірного аналізу індексу антропотехногенного навантаження. Типізація адміністративних районів Полтавської області дає можливість визначити центри та межі суспільно-екологічних районів.

Ключові типізація, антропотехногенне навантаження, суспільно-екологічний район, суспільно-екологічне районування.

Предложена методика типизации территориальных единиц на основе многомерного анализа интегрального индекса антропотехногенной нагрузки. Типизация административных районов Полтавской области дает возможность определить центры и границы общественно-экологических районов.

Ключевые слова: антропотехногенная нагрузка, общественно-экологический район, общественно-экологическое районирование.

Typification of administrative districts of Poltava region by the level of man-caused loading - regions with low level of man-caused loading, with lower then average level of man-caused loading, higher then average level of man-caused loading, high level of man-caused loading is carried out. Methodic of social and ecological division into districts of region, on the basis of which social and ecological division into districts of Poltava region is carried out, is created and used.

Key words: anthropotecnogenic load, social and ecological region, social and ecological division into districts.

Вступ

Постановка проблеми. Питання типізації територіальних одиниць залишається однією з актуальних проблем географії. Через посиленням антропогенного навантаження на територіальні природні системи, різко зростає роль територіального управління природокористуванням, що розглядається в контексті сукупної діяльності з управлінням комплексним розвитком території, як природної, господарської, соціальної, демографічної, національної (етнічної), адміністративної цілісності. Тому виявлення територіальних природних (екологічних) та суспільних відмінностей в межах адміністративних областей створюють умови для ефективного управління регіональним розвитком.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Підґрунтям для проведення суспільно-екологічної типізації адміністративних районів Полтавської області з подальшим виділенням суспільно-екологічних районів є наукові праці вітчизняних та іноземних учених, присвячені розробці теоретико-методологічних і методичних основ економічного, економіко-географічного, соціально-економічного, суспільно-географічного, природно-господарського, геоекологічного районування окремих територій, викладені у працях багатьох учених, зокрема: В.А. Барановського, М.Д. Гродзинського, І.М. Дудника, Ф.Д. Заставного, А.Г. Ісаченка, О.М. Маринича, К.В. Мезенцева, Н.І. Мезенцевої, М.Д. Пістуна, В.К. Слюсаренка, О.І. Шаблія, П.Г. Шищенка [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10].

Постановка завдання. В якості одного з головних аспектів моделювання територіальної диференціації природних та суспільних процесів виступає типізація територіальних одиниць. Тому досить актуальним як у теоретичному, так і практично-прикладному аспектах є завдання дослідити взаємодію природи і суспільства на рівні обласного регіону та виявити територіальні відмінності і подібності в об'єктах дослідження. Такий регіональний підхід має обґрунтувати оптимальні пропорції між рівнем суспільного розвитку і природним потенціалом Полтавської області.

Виклад основного матеріалу

Типізація - групування об'єктів за якісними ознаками. Найбільш загальними ознаками для суспільно-екологічної типізації адміністративних районів Полтавської області є природно-географічне положення, структура та спеціалізація господарства, рівні антропотехногенних навантажень (АТН). Тому на основі цих ознак адміністративні райони області нами об'єднані у групи підрайонів за природними ознаками - лісостепові, степові; за характером структури та спеціалізації господарства - в типові сільськогосподарські, агропромислові, промислові і транспортні; за рівнем антропотехногенного навантаження - в підрайони з низьким, нижчим за середній, вищим за середній та високим рівнем антропотехногенного навантаження.

Для виділення груп адміністративних районів, найбільш близьких у багатовимірному просторі, доцільно використати таксономічний метод типізації, який передбачає розрахунок таксономічних відстаней і побудову графа Вроцлавський дендрит.

Порядок розрахунків таксономічних відстаней відбувається в наступній послідовності. По-перше, необхідно нормалізувати значення індексів антропотехногенного навантаження - густоти населення і населених пунктів, захворюваності населення на злоякісні новоутворення, розораності ґрунтів, забруднення повітря, поверхневих і підземних вод, стану природних об'єктів - в кожному адміністративному районі за допомогою формули (1), що дасть можливість одержати матрицю стандартизованих показників:

(1)

де - нормоване значення вихідного показника; - вихідний показник; - середнє арифметичне вихідних показників; - середнє квадратичне відхилення.

По-друге, обчислити таксономічні відстані між кожною парою адміністративних районів у восьмивимірному просторі показників антропотехногенного навантаження, використовуючи формулу (2). В результаті одержуємо квадратну симетричну матрицю.

, (2)

де - евклідова відстань, - нормовані значення матриці стандартизованих показників, при і = 1, 2, 3,……m; k = 1, 2, 3,…..m.

Для побудови графа Вроцлавський дендрит необхідно у кожному стовпчику матриці таксономічних відстаней знайти найменший елемент. За допомогою множин найменших елементів будується граф (рис. 1), вершинами якого є адміністративні райони. Довжина ребр графа пропорційна найкоротшим таксономічним відстаням між об'єктами. Сукупність вершин графа, таксономічні відстані між якими менше 1, 2, 3, утворюють класифікаційні групи адміністративних районів, що відповідають рівням антропотехногенного навантаження. Так, до 1 групи увійшли райони, в яких значення індексу антропотехногенного навантаження низьке або нижче за середнє. В 2 групі райони з індексом вищим за середнє, а в 3 групі індекс має високе значення.

Таким чином, на основі вище вказаних ознак і за результатами групування, 25 адміністративних районів області відносяться до 9 типів районів: 1 тип - лісостеповий промисловий із високим рівнем АТН (Кременчуцький, Лубенський, Полтавський); 2 тип - лісостеповий промисловий із рівнем АТН вищим за середнє (Диканський, Лохвицький, Миргородський); 3 тип - лісостеповий промисловий із рівнем АТН нижчим за середнє (Гадяцький); 4 тип - лісостеповий сільськогосподарський із рівнем АТН нижчим за середнє (Великобагачанський, Зіньківський, Козельщинський, Котелевський, Оржицький, Решетилівський, Хорольський, Чутівський, Шишацький); 5 тип - лісостеповий сільськогосподарський із низьким рівнем АТН (Глобинський, Семенівський, Чорнухинський); 6 тип - лісостеповий транспортний із рівнем АТН вищим за середнє (Гребінківський, Пирятинський); 7 - степовий агропромисловий із рівнем АТН вищим за середнє (Карлівський, Машівський); 8 тип - степовий сільськогосподарський з рівнем АТН нижчим за середнє (Новосанжарський); 9 тип - степовий сільськогосподарський з низьким рівнем АТН (Кобеляцький).

Адміністративні райони, що входять до одного типу мають багато спільного в складі й функціонуванні природної складової, спеціалізації і концентрації суспільного виробництва, розселенні населення і рівнях антропотехногенних навантажень на природну підсистему. Тому наведені суспільно-екологічні типи адміністративних районів Полтавської області дають змогу виробляти рекомендації щодо їх розвитку, використання і відновлення природних ресурсів, відновлення здоров'я населення.

Для розмежування районів необхідно провести порівняльний аналіз значень таксономічних відстаней між кожною парою адміністративних районів 3 групи. Так, наприклад, Семенівський район за таксономічними відстанями ближче до Оржицького району, ніж до Великобагачанського, а останній ближче до Хорольського, ніж до Шишацького. Виключенням є лише Кобеляцький район, який таксономічно наближений до Козельщинського, але за фізико-географічними ознаками належить до Степової зони.

територіальна антропотехногенне екологічний природокористування

Рис. 1. Вроцлавський дендрит

Таким чином, дотримуючись головних принципів і критеріїв районування, враховуючи суспільно-екологічні типи низових адміністративних районів, можемо визначити наступні суспільно-екологічні райони і підрайони Полтавської області (рис. 2):

Рис. 2. Суспільно-екологічне районування Полтавської області

Північний суспільно-екологічний район - 1) Північний лісостеповий промисловий підрайон з високим рівнем АТН - Лубенський район; 2) Північний лісостеповий промисловий підрайон з АТН вищим за середнє - Гадяцький, Лохвицький і Миргородський райони; 3) Північний лісостеповий сільськогосподарський підрайон з АТН нижчим за середнє - Великобагачанський, Хорольський Чорнухинський райони; Східний суспільно-екологічний район - 4) Східний лісостеповий промисловий підрайон з АТН високим і вищим за середнє - Полтавський і Диканський райони; 5) Східний лісостеповий сільськогосподарський підрайон з АТН нижчим за середнє - Зіньківський, Котелевський Решетилівський, Чутівський, Шишацький райони; 6) Східний степовий агропромисловий підрайон з АТН вищим за середнє - Карлівський, Машівський райони; 7) Східний степовий сільськогосподарський підрайон з низьким АТН - Кобеляцький, Новосанжарський райони; Західний суспільно-екологічний район - 8) Західний лісостеповий промисловий підрайон з високим АТН - Кременчуцький район; 9) Західний лісостеповий транспортний підрайон з АТН вищим за середнє - Гребінківський, Пирятинський райони; 10) Західний лісостеповий сільськогосподарський підрайон з АТН нижчим за середнє - Глобинський, Козельщинський, Оржицький, Семенівський райони. Центрами суспільно-екологічних районів є Полтава, Кременчук і Лубни.

Отже, процес суспільно-екологічного районування відображає процедуру поділу території на частини, а утворені райони розглядаються, як прояв диференціації та інтеграції природних процесів і явищ, господарської діяльності, демографічних процесів, можливостей природи протистояти антропотехногенним навантаженням. У процесі районування розкривається територіальна структура району, що формується під впливом диференціації факторів районоутворення, головні серед яких - природні, демографічні, господарські, рівень антропотехногенних навантажень.

В таблиці 1 наведені суспільно-екологічні райони, їх адміністративний склад, рівень і джерела антропотехногенного навантаження та головні суспільно-екологічні проблеми, що мають місце в суспільно-екологічних підрайонах. Назви суспільно-екологічних районів відображають їх розміщення по території області, а суспільно-екологічних підрайонів - спеціалізацію господарства та рівень антропотехногенного навантаження. Центральні підрайони суспільно-екологічних районів характеризуються високим рівнем АТН, що проявляється у надмірному антропогенному (високий рівень густоти населення і населених пунктів) і техногенному (високі рівні розораності території, викидів у навколишнє середовище) навантаженні, і як наслідок - високий рівень антропотехногенної перетвореності ландшафтів. Від центру до периферії рівень антропотехногенного навантаження зменшується.

Таблиця 1. Суспільно-екологічні райони Полтавської області

Висновок

Таким чином, процес типізації територіальних об'єктів тісно пов'язаний з їх районуванням. Проведена типізація адміністративних районів Полтавської області з використанням методу багатовимірного аналізу з подальшим визначенням меж суспільно-екологічних районів і підрайонів відображають реальну ситуацію про стан компонентів природного середовища, демографічні процеси, територіальну організацію господарства, рівень використання природних ресурсів та зміни в природній підсистемі.

Література

1. Барановський В.А. Екологічна географія і екологічна картографія / В.А. Барановський. - К.: Фітоцентр, 2001. - 252 с.

2. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології: [підручник]/ М.Д. Гродзинський. - К.: Либідь, 1993. - 224 с.

3. Дудник І.М. Природокористування: еколого-економічні основи / І.М. Дудник. - Полтава: Астрея, 1994. - 246 с.

4. Заставний Ф.Д. Географія України: навч. посіб. для студентів географ. та економ. фак. вузів / Ф. Д Завставний. - У 2-х кн. - Львів: Світ, 1994. - 472 с.

5. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование: [учеб.]/ А.Г. Исаченко. - М.: Высшая школа, 1991-366 с.

6. Маринич О.М. Удосконалена схема фізико-географічного районування України / О.М. Маринич, Г.О. Пархоменко, О.М. Петренко [та ін.]// Український географічний журнал. - 2003. - № 1. - С. 16-20.

7. Мезенцева Н.І. Суспільно-географічне районування України: навч. посіб. / Н.І. Мезенцева, К.В. Мезенцев. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2000. - 228 с.

8. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії: навч. посіб. для вузів / М.Д. Пістун. - К.: Вища школа, 1994. - 156 с.

9. Слюсаренко В.К. Эколого-экономическое районирование / В.К. Слюсаренко. - К.: Наукова думка, 1990. - 108 с.

10. Шаблій О.І. Математичні методи в економічній географії. - Львів: Вид-во при Львів. Держ. Ун-ті вид. об'єдн. "Вища школа", 1984. - 140 с.

Размещено на Allbest.ru