Екологія рослинного і тваринного світу Чернігівщини

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Чернігівський національній педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка

РЕФЕРАТ

з основ екології

на тему:«Екологія рослинного і тваринного світу Чернігівщини»

Розробив:студентка 21 групи

Паламарчук Карина Олексіївна

Перевірив: к. пед. н., доцент

Пилипенко Назар Миколайович

Чернігів - 2016

Вступ

Питання вивчення екології рослинного і тваринного світу м. Чернігова потребує постійного дослідження, оскільки на сучасному етапі розвитку техносфери людина постійно намагається якомога більше полегшити власне життя. Це виявляється насамперед у зростанні кількості автотранспорту. Фітомеліорація міських територій, на які здійснюється постійне навантаження, перебуває в досить складному екологічному стані і потребує постійного поновлення

Меліорація - це система заходів, пов'язаних із корінним поліпшенням властивостей ґрунтів і спрямованих на підвищення їхньої родючості. Існує понад 30 видів меліорації. Найпоширенішим серед них є гідромеліорація - зрошення та осушення.

У зрошенні земель роль найактивнішого агента відіграє штучне зволоження ґрунтів із водного джерела з метою забезпечення рослин вологою. Під час осушення земель надлишок вологи відводиться за межі шару, де розміщуються корені рослин, і в такий спосіб створюються сприятливі умови для їх росту.

Тваринний світ є одним з компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

Однак, в Чернігівській області існує багато видів тварин, що занесені до Червоної книги України, але незаконних браконьєрів це не зупиняє. Тому в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні за участю підприємств, установ, організацій і громадян здійснюються заходи щодо охорони, науково обґрунтованого, невиснажливого використання і відтворення тваринного світу.

1. Екологія рослинного світу

Чернігівська область розташована у зонах Полісся і лісостепу, що обумовлює лісовий та лісостеповий характер її ландшафту. Загальна площа земель лісового фонду на 01.01.2003 р. становить 713,3 тис. га, у тому числі земель, вкритих лісовою рослинністю - 654,7 тис. га.

До того ж відсоток площ, вкритих лісом, у різних районах області не однаковий. Якщо в північних районах лісистість становить від 20 до 41% від загальної площі району, то в південних - лише від 10 до 20%. :

Ліси першої групи становлять 251,6 тис. га, площа лісів другої групи-403,8 тис. га. Вікова структура лісів області нерівномірна, в лісовому фонді переважають молодняки - 33,5 % площі, середньовікові займають 47 % пристигаючі - 14,2 %, стиглі - 5,3 % від загальної площі лісів.

Запас деревини області становить 122,7 млн. куб. м, з них стиглої - 7,6 млн.куб.м (6,2%). Середній запас деревини на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель становить 188 куб. м, стиглих і перестиглих деревостанів - 210 куб. м, середній приріст на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель складає 4,1 куб. м.

Розрахункова лісосіка по головному користуванню в лісах держлісфонду об'єднання «Чернігівліс» затверджена в розмірі 581,0 тис.куб. м, по господарських підприємствах агропромислового комплексу - 59,6 тис.куб.м, по лісогосподарських підприємствах Міноборони - 53,8 тис.куб. м.

Розрахункова лісосіка по м'яколистяному господарству більшістю лісокористувачів не використовується. На корені залишаються низькотоварні насадження таких порід, як осика, тополя, верба. Несвоєчасна вирубка стиглих перестійних насаджень призводить до втрати значної кількості деревини, насадження деградують і втрачають захисні функції.

По хвойному і твердолистяному господарствах, які дають значні прибутки, ліміт лісосічного фонду використовується повністю.

У зв'язку з тим, що для лісів 11 групи віки стиглості деревостанів по сосні звичайній встановлено 81 рік, а по дубу звичайному (високостовбурному) - 101 рік, в експлуатаційних лісах з 1996 по 2002 роки розрахункова лісосіка по основних лісокористувачах області збільшилась більше, ніж у 1,3 рази, що порушує екологічну рівновагу в цілому. Занепокоєння викликає подальше збільшення розрахункової лісосіки, результатом чого є висока інтенсивність проведення рубок з оголенням значних площ, на яких ці породи дерев ще десятки років виконували б захисні та екологічні функції.

Відновлення лісів області відбувається переважно за рахунок створення лiсових культур на площах після суцільних рубок, а лісорозведення - на площах, які непридатні для сільськогосподарського використання: в ярах, навколо річок та водойм.

Якість посадки лісових культур та догляд за ними останні роки значно знизились, що призводить до зменшення площ основних лісоутворюючих порід і замiни їх на супутні малоцінні породи, особливо при створенні лісових культур дуба.

Посадковий матеріал вирощується в лісорозсадниках лісгоспів у достатній кількості, але асортимент порід, які вводяться до складу лісових культур, дуже бідний, майже не вводяться цінні плодово-ягідні, грунтопокращуючі породи дерев та чагарників.

рослинний рідкісний тварина чернігівський

2. Екологія тваринного світу

Тваринний світ Чернігівщини багатий і різноманітний. Особливо цінними є мисливські тварини, але існує велика проблема незаконного полювання на рідкісних тварин, що може спричинити загрозу їх вимирання.

Досить велика чисельність в Чернігівській області зайця-русака.

Заєць-русак.Заєць-русак любить відкриті місця і селиться зазвичай там, де є зарості бур'яну, густої трави. Тому здебільшого зайця-русака можна зустріти в полі, на лугу або пасовищі.

Ареал, що його населяє заєць-русак, на багатьох територіях був розширений штучно. На відміну від кролика, заєць-русак риє нори тільки в країнах з теплим кліматом. Вдень заєць-русак відпочиває в неглибокій ямці, розташованій в добре укритому місці. Завдяки своєму забарвленню він чудово маскується. Чим-небудь стривожений, русак нерухомо сидить, притиснувши вуха до тіла. Якщо ворог підійде дуже близько, заєць вискакує з укриття і тікає. Бігає він швидше за біляка, стрибки його довші.На короткій відстані русак здатний розвивати швидкість бігу до 50 км/год. Втікаючи, заєць-русак може обдурити переслідувача, майстерно заплутуючи сліди і швидко змінюючи напрям бігу.

Лось європейський водиться в широколистяних лісах поблизу від боліт і озер, але взимку перекочовує в сухіші і вищі райони. Довжина тіла самця до 3 м, висота в холці до 2,3 м, довжина хвоста 12-13 см; маса 360-600 кг. Тулуб і шия у нього короткі, загривок високий, у вигляді горба. Ноги сильно витягнуті, тому, щоб напитися, лось вимушений заходити глибоко у воду або ставати на коліна передніх ніг. Голова велика, горбоноса, з нависаючої м'ясистої верхньою губою. Під горлом м'який шкірястий виріст («сережка»), що досягає 25-40 см. Шерсть груба, буро-чорна; ноги світло-сірі.

У самців величезні (найбільші у сучасних ссавців) лопатисті роги; їх розмах досягає 180 см, маса - 20-30 кг. Роги лось скидає щорічно в листопаді - грудні і ходить без них до квітня - травня. Самки безрогі. Шерсть у цих тварин сіро-бурого або чорно-бурого кольору з яскравим відтінком на губах і ногах. Гін у лося відбувається в кінці серпня-вересні і знаменується ревом - «стогоном». На відміну від оленя благородного, лось злучається тільки з однією самкою.

Козуля європейська. Вага дорослої козулі досягає 30 і більше кілограмів. Забарвлення хутра взимку темне, рудувато-сіре, а влітку - руде. Як і в оленів, навколо хвоста в козулі є біла пляма. У молодого самця одновершинні шилоподібні роги з'являються на першому році життя. Скидає ці роги самець в лютому - березні, а буває, що носить їх і до грудня наступного року. На другому році життя у самця виростають чотирикінцеві роги, в подальшому - шести кінцеві і навіть восьми кінцеві. В жовтні - листопаді, після скидання рогів, самця від самки можна відрізняти по товстішій та коротшій шиї і по висячому пучку шерсті на череві. Живуть козулі як у листяних, так і в хвойних та мішаних лісах, переважно там, де є підлісок.

Дика свиня.Тіло кремезне, довжиною до 2 м, висота в холці до 1,1 м, вага до 450 кг, самці більші за самиць. Тіло вкрите жорсткою щетиною і зазвичай дещо тоншим хутром, але часто хутро дуже мізерне, лише хвіст злегка вкритий короткими волосками. Забарвлення від темно-сірого до чорного чи коричневого. Багато особин мають бакенбарди і гриву на потилиці. Молодь смугаста. Морда видовжена, у самців виступаючі ікла.

Дика свиня - переважно нічна і загалом усеїдна тварина. Переважну частину раціону цієї тварини становлять фрукти, насіння, коріння і бульби.

І в диких, і в здичавілих представників виду основною соціальною одиницею є самиця і її виводок. Після того, як молодь перестає годуватись молоком дві або більше сім'ї можуть зібратися разом. Зазвичай групи складаються з 6-20 особин, хоча великі стада до близько 100 особин були також помічені. Цей зв'язок залишається стабільним до початку наступного сезону парування, коли раніше поодинокі дорослі самці вступають у боротьбу за самиць. Самці зазвичай виборюють контроль над 1-3 самицями, але іноді це число може сягати 8. Після сезону спарювання самці йдуть геть. Самиця зазвичай народжує від 4 до 8 поросят, хоча відомі випадки народження до 13 поросят.

Бобри- досить великі гризуни. Вони мають масивне тіло, сплощений зверху вниз і вкритий роговими лусочками хвіст, яким вдаряють по воді, попереджаючи один одного про небезпеку. Пальні задніх кінцівок з'єднані плавальною перетинкою, на передніх перетинка відсутня. Кіготь другого пальця задніх кінцівок роздвоєний, він служить для розчісування шерсті. Вушні раковини бобрів під час плавання складаються уздовж, а ніздрі замикаються. Бобри поселяються по берегах річок з повільною течією та інших водоймищ, навколо яких є заплавна деревна рослинність з м'яких листяних порід. Як і їхні родичі, канадські бобри, вони будують греблі, хатки та влаштовують гатки. Іноді бобри роблять канали, по яких сплавляють заготовлений деревний корм. Бобри не впадають у сплячку. Взимку вони харчуються заготовленою деревиною.

Вовки живуть невеликими сім'ями або зграями. Кількість особин у зграї зазвичай не перевищує 10-12. До її складу найчастіше входять вовки-батьки із сьогорічним або минулорічним виводком, іноді до них можуть приєднуватися й чужинці. Вожаком у зграї буває найдосвідченіший та сильніший вовк, причому це може бути і вовчиця. Кожна зграя має свої «мисливські угіддя», які вона неухильно охороняє від інших вовків. Вовки мають складну систему комунікації, що складається з різних звуків, міміки, поз тіла, положення хвоста тощо.

Живляться вовки дрібними гризунами, зайцями, копитними, птахами та іншими тваринами, а також падлом. Подеколи доповнюють свій раціон ягодами та різними рослинними продуктами. На велику здобич вовки полюють усією зграєю. Вовки-одинаки, які з певних причин залишилися без своєї зграї, мають набагато менше шансів вижити.

Свої лігвища вовки влаштовують у важкодоступних місцях, неподалік від води. Це можуть бути як природні сховища, так і нори інших тварин. Зазвичай вовки задля безпеки полюють тільки на певній відстані від свого сховища (не менше 7-10 км). У лігвищах вони живуть тільки доки в них є малі вовченята, а потім вільно пересуваються в межах своєї мисливської території.

Ці хижаки відрізняються своєю силою та витривалістю. Вовк може розвивати швидкість до 60 км за годину, може тривалий час залишатися без їжі, але після вдалого полювання здатен з'їсти до 10 кг м'яса (середня маса самого вовка - 30-40 кг).

Лисиця. Індивідуальна ділянка, яку займає пара або сім'я лисиць, має забезпечувати їх не тільки достатньою кількістю їжі, але й придатними для облаштування нір місцями. Лисиці риють їх самі, або (що трапляється часто) займають нори борсуків, бабаків, песців та інших риючих тварин, пристосовуючи їх до своїх потреб.

Найчастіше лисиці поселяються на схилах ярів та пагорбів, вибираючи ділянки з добре дренованим піщаним ґрунтом, захищені від підтоплення дощовими, ґрунтовими та талими водами. Навіть якщо нора викопана самостійно, не кажучи вже про борсучі, песцеві і т. ін., вона звичайно має кілька вхідних отворів, що ведуть через більш або менш довгі тунелі в гніздову камеру. Інколи лисиці використовують природні сховища -- печери, розколення скель, дупла товстих дерев, що впали. В більшості випадків (але не завжди) житло буває добре вкрите густими заростями. Але його демаскують довгі стежки, а поблизу -- великі викиди ґрунту біля входів, численні залишки їжі, екскременти і т. ін. Нерідко на «містечках» лис розвивається пишна сорна рослинність.

Як правило, лисиці використовують постійні сховища лише в період виховання молодих, а протягом решти року, зокрема взимку, відпочивають у відкритих лігвах в снігу або траві. Але, рятуючись від переслідування, лисиці у будь-яку пору року можуть переховуватись у першій-ліпшій норі, яка зустрінеться в місцях їхнього життя.

Чернігівське Полісся - головний в Україні регіон розмноження таких цінних мисливсько-промислових птахів, як тетерев, глухар, рябчик, лебідь-шипун та ін. З рідкісних птахів тут трапляються журавель сірий, лелека чорний та ін.

Полісся є основним в Україні регіоном, де водяться польова і лісова миші, полівка сіра, полівка лісова, які завдають великої шкоди сільському господарству. Шкодять рослинам і тваринам квіткогриз яблуневий, короїд-топограф, шовкопряди, комарі, гедзі та ін.

Висновок

Чернігівська область займає площу 32,9 тис. км2. 3 півночі на південь вона простягнулась майже на 220 км, а з заходу на схід - на 180 км. Клімат області помірно-континентальний, з досить теплим літом та порівняно м'якою зимою. Північна частина області розташована у помірно теплій вологій агрокліматичній зоні (до 650 мм опадів на рік), а південна - у теплій, недостатньо зволоженій зоні (до 450 мм опадів на рік). Кордон між агрокліматичними зонами майже відповідає зональному кордону «Полісся - Лісостеп». Середня температура січня від -7° до -8° С, а липня +19...+19,5 С. Довготривалістьбезморозного періоду в області становить: у повітрі - 160 - 180 днів, на ґрунті - 140 -150 днів.

Дані природні умови сприяють розселенню та існування досить значної кількості ссавців різних умов існування.

Проведений аналіз літературних даних видового складу класу Ссавці в Чернігівській області виявив, що на території області можна зустріти види ссавців, які належать до рядів - Комахоїдні -- Insectivora, Рукокрилі -- Chiroptera, Гризуни -- Rodentia, Хижі - Carnivora, Парнокопитні -- Artiodactyla та представники таких родин - Їжакові - Erinaceidae, Кротові - Talpidae, Землерийкові - Soricidae, Землерийкові - Soricidae, Білячі - Sciuridae, Мишачі - Muridae, Хом'якові -- Cricetidae, Боброві - Castoridae, Собачі - Canidae, Куницеві - Mustelidae, Свині (Suidae), Олені (Cervidae), Порожнисторогі (Bovidae).

Найбільш поширені види фауни Чернігівської області - їжак звичайний (Erinaceuseuropaeus), хохуля звичайна (Desmanamoschata), бурозубка мала (Sorexminutus), кутора (Neomys), нічниця (Myotis), вечірниця (Nyctalus), білка звичайна (Sciurusvulgaris), миша жовтогорла (Apodemusflavicollis), миша лісова (Apodemussyluaticus), миша польова (Apodemusagrarius), полівка водяна (Articolacoypus), ондатра (Ondatrazibethica), річковий бобер (Castorfiber), вовк сірий (Canislupus), лисиця звичайна (Vulpesvulpes), горностай (Mustelaеrtіnеа), норка європейська (Mustelalutreola), дика свиня (Susscrofa), лось (Alcesalces), козуля (Capreoluscapreolus), плямистий олень (Cervusnippon), благородний олень (С. elaphus), зубр (Bisonbonasus).

На сьогодні в процесі зміни чисельності і видового багатства крупних мисливських ссавців, наприклад, лосів, відіграє свою роль браконьєрство, порушення структури лісових насаджень, надмірні рубки, що створюють фактор хвилювання, а це, в свою чергу, погіршує можливості розмноження.

Список використаних джерел

1. Рослинний світ. Екологічна ситуація Чернігівської області [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.novaecologia.org/voecos-1449-1.html

2. Тваринний світ Полісся [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://babylibrarivolodymyrec.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=455:2012-10-31-13-33-03&catid=5:third-category&Itemid=36

3. На Чернігівщині - 60 видів рідкісних тварин [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.val.ua/culture/Culture/191085.html

4. Червона книга України. Тварини Чернігівської області, занесені до Червоної книги України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://redbook-ua.org/animals/region/chernigivska

5. Лось європейський [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://studall.org/all2-69075.html

6. Європейська козуля [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ohotnuk.blogspot.com/2011/01/blog-post_855.html

7. Свиня дика [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D0%B0

8. Бобер [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zoolog.com.ua/ssavci24.html

9. Вовк [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://svit-tvarin.net.ua/vovk.html

10. Лисиця звичайна [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0#.D0.A1.D0.BF.D0.BE.D1.81.D1.96.D0.B1_.D0.B6.D0.B8.D1.82.D1.82.D1.8F

Размещено на Allbest.ru