Екологічний стан Закарпатської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Кафедра екології та збалансованого природокористування

Індивідуальна контрольна робота

на тему:

“Екологічний стан Закарпатської області”

Виконала:

студентка групи ЕКО - 41

Лапичак О.В.

Перевірила:

Боровик О.Н.

Львів 2015



Зміст

Вступ

Характеристика географічного положення

Стан атмосферного повітря

Стан водних ресурсів

Земельні ресурси

Надра

Структура утворення та накопичення відходів

Висновок

Використана література



Вступ

Закарпаття - наймолодша область України, утворена 22 січня 1946 року. Розташована на крайньому південному заході України, у межах західної частини Українських Карпат та Закарпатської низовини. Через гірські перевали Ужоцький, Веречанський, Воловецький (Бескидський), Торунський та Яблуницький (Ясінянський) Закарпатська область сполучена залізницями та шосейними дорогами з іншими областями України.

Закарпаття - це край "зеленого золота" - лісів, садів і виноградників, край мальовничих гір і долин, багатих цілющими мінеральними джерелами. Своєрідна краса природи, м'який клімат, курорти й архітектурні пам'ятники, чудесні літні і зимові маршрути, зручні шляхи сполучення - усе це зробило область краєм масового туризму. Щорічно область відвідує багато іноземних туристів.

Область має розвинуту промисловість, сільське і лісове господарство. Далеко за межами області відомі закарпатські вина, мінеральні води, продукція лісової і деревообробної промисловості, художні вироби з дерева та інше.

Чотири п'ятих Закарпаття займають гори. Клімат області помірно-континентальний, пом'якшений близькістю Атлантичного океану. Майже половина Закарпаття вкрита лісами, які є багатством краю. Над поясом лісів розташовані полонини - субальпійські і альпійські луки. Багатий і різноманітний рослинний і тваринний світ області.



Характеристика географічного положення

Географічне положення Закарпаття характеризується такими рисами:

1. Закарпаття - одна з невеликих областей України. Її площа становить 12,8 тис. кв. км або 2,1% території України. Територія області поділена на 13 адміністративних районів, 11 міст, з них 5 обласного підпорядкування (Берегове, Мукачеве, Ужгород, Хуст, Чоп), 19 селищ міського типу, 579 сільських населених пунктів.

Область знаходиться на периферії (крайньому заході) України і дуже віддалена від столиці (відстань з Ужгорода залізницею приблизно 900 км), промислових районів Придніпров'я, Харкова і Донбасу, чорноморських портів.

2. Область займає центральне положення на Європейському субконтиненті: за однією з версій біля с. Ділове Рахівського району міститься географічний центр Європи.

3. Закарпаття - єдина область України, яка розташована за головними Карпатськими хребтами. Це підсилює її транспортну віддаленість від решти території країни, зв'язок з якою можливий лише через перевали. Найбільше значення серед них мають Ужоцький (абсолютна висота 889 м), Верецький або Ворітський (839 м), Воловецький або Бескидський (1014 м), Торунський (930 м) разом з Вишківським (941 м) та Яблуницький або Татарський (931 м).

4. Область знаходиться в межах двох великих фізико-географічних одиниць - Карпатської гірської (4/5 території) та Закарпатської низовинної. Якщо природні умови останньої (рельєф, клімат, грунтово-рослинний покрив тощо) майже всюди сприятливі для господарського і сельбищного освоєння людиною, то в Карпатах найкращі умови для цього мають міжгірні улоговини, долини рік, пологі схили і частково низькогір'я.

5. Закарпаття має оригінальне сусідське положення. Воно межує лише із Львівською (на відтинку 85 км) та Івано-Франківською (180 км) областями, причому виключно по гірських хребтах. У той же час його сусідами є чотири держави - Польща (33 км), Словаччина (98 км), Угорщина (135 км) та Румунія (190 км), що є унікальним явищем серед усіх прикордонних областей України. Державний кордон іде як по гірських хребтах, так і рівнинній території, на значному протязі - по р.Тиса та її притоках.

Відстані по авто- і залізничних шляхах від Ужгорода до столиць дев'яти європейських країн коротші за аналогічні відстані до Києва.

6. Область розташована на стику української, угорської і румунської етнічних територій, які становлять відповідно 89%, 10,5% і 0,5% від її площі.

7. Від карпатських перевалів до державного кордону область перетинають 3 залізниці (в т.ч. 2 електрифіковані), 4 автодороги, нафтопровід "Дружба", газопроводи "Братерство", "Союз", "Західний Сибір - Західна Європа", продуктопровід Калуш - Тісауйварош, лінії електропередач енергосистеми "Мир", ЛЕП "Вінниця - Альбертірша", якими здійснюються міжнародні зв'язки. Залізниця і автодорога поздовжнього напрямку Кошіце - Чоп - Хуст - Сігету-армацієй з'єднують Словаччину з Румунією і частково використовуються в міжнародних транзитних перевезеннях.

Вигоди географічного положення (насамперед прикордонного і транспортного) разом із значними природними і трудовими ресурсами в умовах переходу економіки України до ринкового відкритого типу можуть заохотити надходження в область іноземного капіталу, сприяти формуванню вільних економічних зон.

Стан атмосферного повітря

Протягом 2014 року відбулися позитивні зміни у зменшенні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення. Обсяги забруднюючих речовин, які надійшли у повітряний басейн у 2014 році від стаціонарних джерел забруднення, за даними Головного управління статистики, зменшилися в порівнянні з 2013 роком на 49,4% і складають 3,9 тис. тонн проти 7,7 тис. тонн у 2013 році. Із загальної кількості викидів забруднюючих речовин 68,6% складають речовини, що належать до парникових газів, зокрема, метан та оксиди азоту. Крім того, 128,0 тис.т становлять обсяги викидів діоксиду вуглецю. Із загального обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря найбільше забруднень припадає на:

- м.Ужгород - 30,96%;

- Ужгородський район - 29,13%;

- Свалявський район - 13,09%;

- Воловецький район - 6,38%;

- м.Мукачеве - 6,08%;

- Перечинський район - 5,63%;

- Хустський район - 3,08%.

Районами з найбільш чистим повітрям є:

- Тячівський район - 1,63%;

- Рахівський район - 1,21%;

- Іршавський район - 0,24%;

- Великоберезнянський район - 0,06%;

- Міжгірський район - 0,001%;

В середньому по області одним підприємством у 2014 році було викинуто в атмосферу 38,0 т шкідливих речовин. Щільність викидів на один квадратний кілометр території, порівняно з попереднім роком, зменшилась на 0,3 т (в 2013 році на один км2 припадало 0,6 т, а у 2014 році 0,3 т).

Таблиця 1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення у 2014 році

	Всього, т	Обсяги викидів у 2014р. до 2013р., %	Збільшення/ зменшення(-) проти січня грудня 2012 р,	Розподіл обсягів викидів,
ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ	3878,8	50,7	-3779,1	100,0
м.УЖГОРОД (міськрада)	1200,7	345,1	852,8	31,0
м.БЕРЕГОВЕ (міськрада)	0,0	0,0	-137,2	0,0
м.МУКАЧЕВЕ (міськрада)	235,7	52,2	-216,2	6,1
м.ХУСТ (міськрада)	16,6	51,6	-15,6	0,4
м.ЧОП (міськрада)	28,0	30,2	-64,7	0,7
БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОН	12,8	6,5	-185	0,3
ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОН	2,2	30,6	-5	0,1
ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОН	32,2	2,2	-1402,7	0,8
ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОН	247,3	167,8	99,9	6,4
ІРШАВСЬКИЙ РАЙОН	9,4	159,3	3,5	0,2
МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОН	0,0	0,0	-132,3	0,0
МУКАЧІВСЬКИЙ РАЙОН	8,4	2,3	-356	0,2
ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОН	218,3	63,0	-128	5,6
РАХІВСЬКИЙ РАЙОН	46,8	83,0	-9,6	1,2
СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОН	507,6	22,7	-1729,9	13,1
ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОН	63,3	103,8	2,3	1,6
УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОН	1130,0	76,5	-346,9	29,1
ХУСТСЬКИЙ РАЙОН	119,5	93,4	-8,5	3,1

Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки)

Серед підприємств, які здійснюють найбільші викиди в атмосферне повітря в регіоні залишаються ВАТ «Закарпатгаз» та магістральні газопроводи УМГ «Прикарпаттрансгаз» Закарпатського обласного лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, частка викидів від яких в загальному обсязі складає 87,4% або 3,4 тис.тонн (47,5% - підприємства «Прикарпаттрансгаз» та 39,9% - ВАТ «Закарпатгаз»). Отже, зниження обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря залежить саме від цих підприємств, конкретніше від кількості об`ємів перекачаного цими підприємствами газу та профілактичними ремонтними роботами на компресорних станціях.

Головними причинами забруднення атмосферного повітря є кількість перекачаного газу, застаріле технічне обладнання, профілактичні ремонтні роботи на компресорних станціях. Неефективна робота застарілого газоочисного обладнання спостерігається на асфальтобетонних заводах Закарпатського облавтодору, потужних котельнях Мукачівських, Берегівських, Виноградівських, Хустських тепломереж. Також погано оснащені золоуловлювачами котельні Мінтранспорту і зв'язку України. Значно краще облаштовані пилогазоочисним обладнанням підприємства з іноземним капіталом, а саме: Ужгородська філія ТзОВ "ЕНО-Меблі", СП "Фішер-Мукачево", ТзОВ "Ено-Меблі" м Мукачево, ТзОВ "Ено-Довге", ТзОВ "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед", ПрАТ "Єврокар", ТзОВ "Ядзакі Україна" та ТзОВ "Атлант" м. Хуст.

Головним забруднювачем атмосферного повітря Закарпатської області продовжує і надалі залишатися автотранспорт, викиди від якого в 2014 році склали 93,6 % від загального обсягу викидів. За останні роки значно виросла кількість автомобільного транспорту, відмічається ріст автозаправних станцій, що є вагомим джерелом у забрудненні атмосферного повітря.

Стан водних ресурсів

Закарпатська область - один із найбільш забезпечених водними ресурсами регіонів України. Водні ресурси області формуються за рахунок поверхневого стоку річок басейну ріки Тиса: місцевого річкового стоку, що утворюється в межах області, транзитного річкового стоку, що утворюється на території Румунської, Угорської та Словацької Республік, а також експлуатаційних запасів підземних вод.

Річки Закарпатської області в географічному плані розміщені і належать до басейну однієї з найбільших приток Дунаю - річки Тиса, яка є основною водною артерією області. Всі річки беруть свій початок у високогірній частині Карпат.

Водний режим річок є дуже змінним. Він залежить від погодно-кліматичних умов і тісно пов`язаний зі станом лісів Українських Карпат.

Середній багаторічний стік, який формується в межах області, становить близько 7040 млн.м3 на рік і 5830 млн.м3 75% забезпеченості. Разом з транзитним, що надходить з суміжних територій, поверхневий стік річок області становить, відповідно 13440 та 10780 млн.м3 за рік.

Прогнозні ресурси питних підземних вод в області за даними Закарпатської геологорозвідувальної експедиції становлять 1,1093 млн. м3/добу. В цілому цих ресурсів достатньо для задоволення потреб населення в питній воді, але вони розповсюджені дуже нерівномірно.

В рівнинній частині області ресурси підземних вод значно перевищують обсяги їх можливого використання. В гірській частині Закарпаття, особливо на територіях з водонепроникними флішовими породами, ресурси питних підземних вод незначні, до 50 - 100 м3/добу. У зв`язку з цим перспективним для централізованого забезпечення населення якісною водою є гірські потічки на залісених ділянках за межами населених пунктів.

Централізованими водозаборами питних підземних вод забезпечені практично 25 міст і селищ міського типу області. В сільських населених пунктах централізоване водопостачання практично відсутнє. Їх водозабезпечення здійснюється переважно за рахунок побутових колодязів. Окрім того, при локальному водозабезпеченні окремих адміністративних, соціальних, промислових, сільськогосподарських та інших об`єктів використовуються поодинокі свердловини. Всього в області в різні роки пробурено біля 1300 експлуатаційних на питну воду свердловин.

У 2014 році основними водокористувачами області (415 суб`єктів) забрано із природних водних об'єктів 38,24 млн.м3 води (на 0,21 % менше, ніж за попередній рік) та скинуто всього 32,67 млн.м3 зворотних вод (на 4,165 % менше, ніж у 2013 р.). У 2014 р. показник використання свіжої води по всіх галузях становив 29,94 млн.м3.

Споживання свіжої води у 2014 році порівняно з 2013 р. зменшилось на 0,2%. Найбільше використано води на побутово-питні потреби - 13,94 млн.м3. На сільськогосподарські потреби використано 1,548 млн.м3, виробничі потреби - 4,043 млн.м3. Найбільше свіжої води споживається в м. Ужгород - 7,508 млн.м3, м. Мукачево - 3,797 млн.м3, Мукачівському районі - 6,138 млн.м3 та Іршавському районі - 3,407 млн.м3.

Найбільшими споживачами води є підприємства житлово-комунального господарства області (65 % від загального використання води по області) та сільського господарства (30 % від загального водоспоживання). Втрати води при транспортуванні у 2014 р. становили 8,214 млн.м3 (на 1,3 % менше, ніж у попередньому році). Найбільші показники втрат води при транспортуванні у ММКП «Мукачівводоканал», ТОВ «Водоканал Карпатвіз» та Виноградівського ВУЖКГ. Великий обсяг втрат води обумовлений застарілими мережами водопостачання, які потребують невідкладного ремонту та переоснащення.

У галузі сільського господарства області водні ресурси використовуються у двох основних напрямках: сільськогосподарське водопостачання та рибне господарство.

Таблиця 2. Водоспоживання у сільському господарстві, млн. м3

	2012 р.	2013 р.	2014 р.
Забір води всього	11,77	11,83	11,96
в т.ч.
- підземних вод	2,505	1,935	1,621
- поверхневих вод	9,26	9,89	10,34
Використання води всього	11,77	11,83	11,96
в т.ч.:
- господарсько-питні потреби	0,013	0,019	0,005
- виробничі потреби	0,099	0,081	0,068
- зрошення	0,085	0,074	0,057
- сільськогосподарське водопостачання	2,394	1,836	1,548
- рибне господарство	9,17	9,82	10,29

Технічний стан систем сільськогосподарського водопостачання в цілому перебуває на незадовільному рівні. Значна кількість існуючих водопроводів побудована без проектів або з великими відхиленнями від них. Велика частина мереж за своїм технічним станом вимагає заміни, потребують модернізації споруди. З погляду санітарно-гігієнічної надійності більшість сільських водопроводів не відповідають нормативним вимогам.

Основні забруднювачі водних об'єктів

Найбільшими забруднювачами поверхневих водойм і надалі залишаються об`єкти житлово-комунальних підприємств області, якими у 2014 році було скинуто в поверхневі водойми 2,34 млн.м3 забруднених стічних вод або 97 % від загального скиду забруднених стоків по області. Згідно даних статистичної звітності 2-ТП (водгосп) за 2014 р. в частині скиду стічних вод та забруднюючих речовин у поверхневі водойми з 21 виробничого управління житлово-комунального господарства області, які здійснюють відведення зворотних вод у поверхневі водойми, 18 включено до переліку основних забруднювачів. Нормативну очистку стічних вод забезпечують КОС міст Свалява, Іршава та с. Розівка Ужгородського району. Із 21 існуючих каналізаційних очисних споруд комунальних підприємств 93% потребують реконструкції, збільшення пропускної спроможності та впровадження більш передових технологій очищення стічних вод.

Операція «Краб»

На Заході України за фінансової допомоги Євросоюзу провели операцію "Краб", щоб не дати сміттю по ріці потрапити до Євросоюзу. У руслі річки Латориця недалеко від міста Чоп за 5 км від кордону між Словаччиною і Україною змонтували конструкцію, яка затримувала сміття.

За допомогою спеціального крана затримане сміття видаляли з русла і вивозили на звалище. У результаті було встановлено, що за 5 днів води річки несуть до кордону з ЄС стільки сміття, що його можна вмістити в кузови 10 вантажівок.

Операцію "Краб" провели за фінансової допомоги міжнародного проекту Євросоюзу "Управління відходами" в рамках екологічної акції "Навколишнє середовище без сміття". Сусідні країни навіть вимагають від України платити штрафи за засмічення. І Україна винна вже кілька десятків тисяч євро.

забруднення атмосфера закарпатський водний



Земельні ресурси

Земельний фонд області за даними Головного управління Держкомзему у Закарпатській області станом на 1.01.2015 р. складає 1275,3 тис. гектарів. Сільськогосподарські угіддя займають 469,3 тис.га (36,8 %), з яких рілля складає 199,7 тис.га (15,66%), багаторічні насадження 26,9 тис.га (2,1 %), сіножаті та пасовища займають 224,3 тис.га (17,6 %). Ліси та інші лісовкриті площі складають 56,7 % території області (723,9 тис.га). Відкриті заболочені землі 0,8 тис.га (0,06 %), відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покриттям 14,9 тис.га (1,2%).

Основна характеристика земельних ресурсів:

1. Ґрунти Закарпатської області сформувались в умовах помірного клімату з достатнім зволоженням, тому переважають різновиди дерново-підзолистих ґрунтів на низині та бурі гірсько-лісові, лучно-лісові на гірській території. Формування ґрунтового покриву диференційовано у залежності від природних умов різних зон Закарпатської області.

2. Для всіх типів ґрунтів характерний несприятливий поживний, фізико- хімічний та водно-фізичний режими. Всім ґрунтам притаманне оглеєння, що негативно відбивається на поживному і водно-повітряному режимах та обмежує зростання родючості й окультурення ґрунтів. Більш родючіші ґрунти знаходяться у низинних частинах земель області по відношенню до рельєфу та заплавних землях гірських річок.

3. Сільськогосподарські угіддя області займають площу 451,3 тис. га (31,7%), в тому числі: рілля - 199,7 тис. га; сіножаті і пасовища - 224,8 тис. га; багаторічні насадження - 13,6 тис. га. В середньому на одного жителя припадає 0,37 га сільськогосподарських угідь та 0,16 га ріллі, що відповідно, в 3,5 та 2,5 рази менше ніж по Україні.

4. За результатами агрохімічного обстеження, проведеного протягом дев`ятого туру, в області нараховується 191,1 тис.га (71,4 %) кислих ґрунтів від загальної обстеженої площі - 267,71 тис. га. Значну частину площ (89,0 тис. га) займають землі з дуже сильно- та сильнокислою реакцією ґрунтового розчину. Середньозважений показник рНсол. у дев`ятому турі становить 5,04, що на межі між середньокислою і слабокислою реакцією ґрунтового розчину.

5. Збереження і нагромадження гумусу є основою підтримання родючості ґрунтів. Середньозважений показник якого в цілому по області становить 2,48 %. В області переважають ґрунти з низьким та середнім забезпеченням. Ґрунти з високим та дуже високим вмістом займають мізерні площі, а у Берегівському, Виноградівському, Хустському та Ужгородському районах вони зовсім відсутні.

6. Виходячи із отриманих результатів, щодо забезпеченості ґрунтів рухомими формами сполук легкогідролізованого азоту, виявилось, що він є найбільш дефіцитним елементом живлення рослин у ґрунтах Закарпаття. Забезпеченість сполуками азоту, які легкогідролізуються, у межах дуже низького забезпечення (86,46 мг/кг), що свідчить про всезростаючу нестачу цього елементу у ґрунтах області.

7. Середньозважений вміст рухомих фосфатів в цілому у ґрунтах Закарпаття на середньому рівні і становить 65,9 мг/кг ґрунту. Середній вміст рухомого фосфору зберігся у всіх низинних і передгірських районах. Низький його уміст зафіксований у гірських районах, в тому числі у Міжгірському районі - дуже низький (15,1мг/кг).

8. Калійний режим ґрунтів в цілому по області на середньому рівні. Середньозважений показник вмісту калію становить 98,2 мг/кг ґрунту.

9. Проведені дослідження свідчать, що ґрунти Закарпатської області добре забезпечені мікроелементами, які визначались протягом IX туру і не потребують додаткового внесення мікродобрив, а навпаки вимагають покращення кислотного середовища, щоб зменшити негативний вплив рухомих форм марганцю, міді, цинку і бору.

10. Аналіз отриманих результатів щодо родючості ґрунтів області показав, що ґрунти під ріллею мають найвищий еколого-агрохімічний бал (29 одиниць). Ґрунти під сіножатями і пасовищами менш родючі, їх еколого-агрохімічна оцінка складає 23 бали. Найнижчу родючість мають землі під багаторічними насадженнями, еколого-агрохімічна оцінка яких визначена на рівні 19 балів, що відповідає дуже низькій родючості.

11. Для запобігання деградації ґрунтів необхідно створити правильну структуру сільськогосподарських угідь, освоїти ґрунтозахисні сівозміни, дотримуватись науково-обґрунтованих технологій вирощування культур, впроваджувати перспективні технології з мінімальним обробітком ґрунту та використанням місцевих видів добрив.

12. Грунтово-кліматичні умови території області і результати екологічного обстеженя дають змогу створити екологічно-чисті зони для вирощування продукції рослинництва і тваринництва. Система організації виробництва екологічно чистої продукції сільського господарства повинна передбачати організацію ретельної охорони навколишнього середовища від техногенних забруднень; модернізацію технології виробництва і відмову від застосування екологічно шкідливих технологій, високотонажних ґрунтообробних машин; рекомендувати використання ефективних, екологічно безпечних засобів захисту урожаю.

Надра

Мінерально-сировинний потенціал

В області розвідано 217 родовищ, в яких 30 різноманітних корисних копалин, зокрема: 2 - дорогоцінних металів (золото, срібло), 3 - кольорових металів (свинець, цинк), 4 - ртуті, по 4 - газу та вугілля, по 1 - гірничорудної сировини (глина бентонітова, каоліти) та гірничо-хімічної сировини (сіль кухонна), 3 - цеоліту, а також значну кількість родовищ різноманітних будівельних матеріалів (андезиту, андезито-базальту, мармуру, перліту, глини тугоплавкої, сировини цегельно-черепичної тощо).

У Закарпатті - понад 360 джерел різних за хімічним складом і цілющими властивостями мінеральних вод, чимало перспективних для використання джерел термальних вод із різним ступенем мінералізації, аж до розсолів. З останніх можна (і доцільно б) добувати окремі корисні елементи або сукупність наявних в них солей, наприклад для бальнеологічних цілей. За даними Державного балансу запасів, тільки в Закарпатті сконцентровані затверджені запаси таких копалин стратегічного значення, як золото, срібло, цинк, свинець і германій. Закарпаття має єдині в Україні родовища цеолітів, а їх запаси є одними з найбільших у світі. Тільки в нашому краї наявна цінна руда бариту, який Україна нині купує за кордоном; ще Закарпаття стовідсотково в Україні володіє колосальним сировинним потенціалом для оздоблення і будівництва (мармури, мармуризовані вапняки, декоративні туфи, андезити і андезито-базальти, вапняки тощо). Закарпаття не випадково називають Срібною Землею.

Дорогоцінні, кольорові і рідкісні метали

Золото і срібло геологи відкрили у Мужіївському золотополіметалічному родовищі (Берегівський р-н) і в золоторудному родовищі “Сауляк” (Рахівський р-н). Запаси першого затверджені у 1990 р. і розроблялися з 1999 р. у Мужіївському руднику потужністю 60 тис. тонн руди на рік, яка перероблялася тут же на збагачувальній фабриці. Це єдине в Україні золотодобувне підприємство. За час роботи у державну скарбницю надійшло понад 736 кг мужіївського золота. Із грудня 2006 р. підприємство припинило виробничу діяльність. Недоліком розробки Мужіївського родовища є те, що на об'єкті накопичувалося хвостосховище використаної руди, у якій залишається 20-25% золота і багато інших цінних металів. Поліметалічна руда в родовищі містить свинець, золото, індій, телур, галій, германій, сурму, кобальт, барій, ртуть, селен, питома вага яких становить 32%. Золото в цій руді має в середньому вміст 5-6 грамів на тонну. Технологія, яка використовувася, не давала змоги добути з руди всі цінні елементи. Рідкісні метали, а саме ртуть і алуніт (з якого отримують глинозем і металічний алюміній), відкрито в 4-х родовищах кіноварі по ртуті (поблизу с Дубриничі і с. Тур'я Бистра Перечинського р-ну, с. Вишково Хустського р-ну) і в 2 родовищах алунітової руди (Берегівському і Біганському). Всі ці родовища не експлуатуються.

Гірничо-хімічні корисні копалини представлені в області Солотвинським родовищем кам'яної солі; двома родовищами сировини для вапнування кислих ґрунтів (Новоселицьким родовищем мергелю і Свалявським родовищем вапняку); родовищем бариту; шістьма родовищами білих і забарвлених глин (експлуатуються тільки два з них, а саме: Оноцьке родовище білих глин (Виноградівський р-н), в якому добувається сировина для виготовлення кахельних камінів та Малоком'ятське родовище забарвлених глин, де виготовляється мінеральна фарба і кахель).

Як і в попередні роки, карcтоутворення на вивченій території продовжується в межах Солотвинського шахтного поля (Тячівський район). Станом на вересень 2014 р. загальний об'єм провалів та карстоутворень на Солотвинському родовищі складав 5181800 м3, на жовтень 2014 року складав 5182000 м3. Збільшення провалів та карстоутворень - 200 м3.

Причини зсувів: Солотвино - карпатський населений пункт, а наші гори - молоді, до цього часу в них проходять природні "будівничі" процеси. Отож тут щодня відбуваються землетруси силою 1-2 бала за Фарингейтом. Місцеві люди до цього звикли настільки, що таких порухів земної поверхні не відчувають.

Отже, коливання грунту - перша з причин зсувів та проваль. Але не єдина. Інша причина пов'язана з розвитком тут промислового виробництва. У дев'ятнадцятому та у першій половині двадцятого століття сіль у копальнях видобувалася так званим крапельним способом. Тобто шахтарі начеб "занурювалися" у пласт, не знищуючи його оболонки. Тому вода не потрапляла у штольні і не розчиняла породу. За радянських часів донецькі фахівці впровадили у Солотвині шахтовий спосіб отримання продукції з-під землі, котрий, до речі, застосовується на вугільних і солевидобувних шахтах Донбасу. Там порода спеціальним довгим буром вибирається відразу вся, оскільки тамтешні місця - маловодні, до того ж на кам'яне вугілля вода аж ніяк не впливає, не вимиває й соляні поклади. У Солотвині ж - бурхливі підземні потоки, "гуляє" старе річище Тиси. Тому зруйновані шахтовим способом соляні залишки - вимиваються водою, внаслідок чого утворюються пустоти. Це і є причиною утворення карстових проваль.

Структура утворення та накопичення відходів

За даними Головного управління статистики у Закарпатській області на початок 2015 року у сховищах організованого складування та на територіях підприємств області накопичено 396,6 тис. тонн відходів І-ІV класів небезпеки.

Таблиця 3. Накопичення відходів (станом на початок 2015 року), згідно даних Головного управління статистики у Закарпатській області

№ з/п	Показник	Одиниця виміру	Кількість
1	Суб`єкти підприємницької діяльності, виробнича діяльність яких пов`язана з утворенням відходів	од.	350
2	Накопичено небезпечних відходів, усього	т	396646,1
	У тому числі:
3	відходи 1 класу небезпеки	т	0,6
4	відходи 2 класу небезпеки	т	16
5	відходи 3 класу небезпеки	т	20,5
6	відходи 4 класу небезпеки	т	396609

Відходи І-го класу небезпеки - це відходи гальванічного виробництва, відходи з вмістом сурми, відходи формальдегіду, які через відсутність технологій переробки або утилізації, під контролем Державної екологічної інспекції в Закарпатській області зберігаються на території власників відходів. Відпрацьовані люмінесцентні, ртутні лампи і ліхтарі, що містять ртуть, систематично збираються та вивозяться на ТОВ «Микитртуть» Донецької області для подальшої утилізації.

Впродовж 2014 року на території області збір та відправку на утилізацію даного виду відходу проводили ТОВ «Еко Лайф» та ТОВ «Нью Екосвіт» (м. Ужгород), які отримали відповідні ліцензії Мінприроди України та технічне обладнання для проведення операцій з небезпечними відходами.

Відходи ІІ-го класу небезпеки - це відпрацьовані свинцеві акумулятори з електролітом, відпрацьовані нафтопродукти, у тому числі мастила, відходи гальваніки. В області на здійснення операцій у сфері поводження з даними відходами ліцензію Мінприроди України отримало ТОВ «Нью Екосвіт» (м. Ужгород). Збір та відправку на утилізацію відпрацьованих свинцевих акумуляторів в регіоні здійснює КП «Вторма» (м. Мукачево).

Відходи ІІІ-го класу небезпеки - відходи вигребів, промаслені тирса та грунт, матеріали фільтрувальні забруднені, промаслене ганчір`я, шпали дерев`яні та ін.

Відходи ІV-го класу небезпеки - відходи гірських порід, мул очисних споруд, відходи деревообробки, брухт чорних та кольорових металів, шини відпрацьовані, склобій, макулатура та ін.

Відходи деревообробки використовуються для виготовлення брикетів, пелетів та спалюються в котлах в якості додаткового енергетичного ресурсу.

Поводження з непридатними пестицидами

Внаслідок проведених Мінприроди України у 2006-2012 рр. робіт із забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення та знешкодження непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР) усі непридатні пестициди з території Закарпатської області були вивезені для знищення.

Разом із тим, на території регіону (с. Рокосово, Рокосівська сільська рада Хустського району) зберігається 225 тонн забрудненого пестицидами ґрунту, який за висновком Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем (м. Харків) є токсичними відходами І та ІІ класу небезпеки і потребує термінового вивезення за межі області або знешкодження.

Ще в серпні 2011 року на підставі договору укладеного між ТзОВ «С.І. Груп Консорт Лтд» і Міністерством екології та природних ресурсів України були частково виконані роботи з утилізації отрутохімікатів. На даний час на території ПАТ «Агрокомплекс» продовжують залишатися цистерни й залізобетонні контейнери із отруйною речовиною загальним обсягом приблизно 225 тонн. Це було встановлено актом, складеним за результатами перевірки, проведеної комісією з питань ТЕБ та НС Хустської районної державної адміністрації.

Ці цистерни та контейнери із отрутою, яка не була утилізована, становлять серйозну загрозу життю і здоров'ю мешканців Хустського району, а також навколишнього природнього середовища. Згідно із аналізом на вміст пестицидів, проведеного Ужгородською прикордонною Державною контрольно-токсикологічною лабораторією, біля Рокосова вміст цистерн є сумішами ґрунту з пестицидами, а рідина -- водний розчин пестицидів значної концентрації. Досліджені суміші містять більш ніж у 17 тисяч разів перевищені гранично допустимі концентрації, не можуть бути ніяким чином застосовані і потребують негайної утилізації.

Звіт про проведені дослідження було направлено директору Департаменту екології та природніх ресурсів при Закарпатській обласній адміністрації та Державній екологічній інспекції у Закарпатській області.

Однак, до теперішнього часу проблема остаточної утилізації небезпечних відходів, що залишилися на території ПАТ «Агрокомлекс» в с.Рокосово Хустького району, не вирішена.

Куди дівати сміття? Це питання дедалі гостріше постає як перед кожним мегаполісом, так і перед найменшим селом у всьому світі. Нині пластик і целофан легко можна знайти як на вершині двотисячника, так і на дні Синевирського озера.

Найбільше потерпають через брак полігонів та сміттєпереробних заводів гірські райони краю, зокрема Рахівщина. Так, грандіозне звалище влаштоване на території Ясінянського держлісгоспу на підходах до перлини Українських Карпат - Говерли.

Територія звалища, а це не менше 2 гектарів, обнесена дерев'яною огорожею, і туди й сьогодні звозять побутові відходи з усього селища Ясіня. Якої шкоди природі можуть завдати хімічні процеси, що відбуваються серед тонн сміття, можна тільки здогадуватися. Нижче цього місця дорогою стікають потічки, з яких п'ють туристи, а за кілька десятків метрів - річка Лазіщина, притока Чорної Тиси.

Особливо нема чим пишатися обласному центру - Ужгороду, де "сміттєва" влада прагне перетворити будь-що на прибутковий бізнес окремих персоналій. Про проблему сміття, яке оточує нас із лячною швидкістю, вже говорено й писано чимало. Хотілося б нарешті почути відповіді на питання, що з цією проблемою робити, хто нею займатиметься і хто платитиме.

Виявляється, на рівні області ці питання вже досить давно вирішені, принаймні на папері. Щоправда, як у нас водиться, громада про це майже нічого не знає, думки не те що простих людей, а й фахівців не питали, а якщо й питали, то до уваги не взяли. Йдеться про «Концепцію комплексної системи поводження з побутовими відходами для Закарпатського регіону», документ, схвалений Закарпатською обласною радою ще минулого року.

Цілий ряд існує і в питаннях розміщення та утилізації відходів. В умовах малоземелля виділення земельної ділянки під сміттєзвалище, особливо у гірській місцевості є проблематичним. Незважаючи на заходи, що постійно вживаються як збоку державного управління екоресурсів, так і місцевих органів влади, на місці ліквідованих стихійних сміттєзвалищ виникають нові.

На Закарпатті незаконно утворили сміттєзвалище на території 27 гектарів, за три роки звезли до нього понад 10 тисяч тонн сміття. І це в гірському Закарпаття, де кожен клаптик землі на вагу золота, де найменше забруднення води чи ґрунту, повітря загрожує міжнародним екологічним скандалом.



Висновок

Отже, не зважаючи на відносну чистоту Закарпатської області та сприятливий екологічний стан території краю, існують ряд проблем, які пов'язані із забезпеченням екологічної безпеки території області. До вирішення цих проблем повинні залучатися не тільки органи державної влади в сфері охорони природи і довкілля людини, але і громадські організації, заклади освіти, які повинні пропагувати екологічні цінності. Все це дозволить підвищити рівень екологічної культури населення краю, в тому числі посадовців, які несуть відповідальність за дотримання природоохоронного законодавства.

Бережіть свій рідний край!



Використана література

1. Природні багатства Закарпаття. - Ужгород: Карпати, 2008. - 287 с.

2. Доповідь про стан навколишнього середовища Закарпатської області за 2014 рік. - Ужгород 2015

3. Багнюк B.M., Дідух Я.П. Екологічні проблеми Закарпаття. // Наукові записки. Біологія та скологія. - 2002 - Т. 20. - С. 61-67.

4. Природні багатства Закарпаття. - Ужгород: Карпати, 2007. - 287 с

Размещено на Allbest.ru