Організація моніторингу ґрунтів забруднених хімічними речовинами внаслідок діяльності Вінницького хімічного заводу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

11. Екологічний стан ґрунту

1.1 Значення та роль хімічного заводу

1.2 Вплив господарської діяльності хімічного заводу на ґрунти

1.3 Шляхи запобігання, та покращення негативного впливу хімічного заводу на ґрунти

2. Опис території та місце знаходження хімічного заводу у м. Вінниці

2.1 Загальна характеристика м.Вінниця та хімічного заводу

2.2 Природні умови м.Вінниця

3. Аналіз потенційних джерел забруднення довкілля на Вінницькому хімічному заводі

4. Розробка програми і методика моніторингових досліджень

5. Аналіз екологічного стану хімічного заводу

5.1 Принципи спостереження за хімічним забрудненням ґрунту (три методи)

5.2 Таблиця 1

5.2 Таблиця 2

Висновки

Пропозиції

Список використаної літератури

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

екологічний хімічний завод забруднення



Вступ

Постійно зростаючий негативний вплив діяльності людини нерідко призводить до катастрофічного стану довкілля, що визначається насамперед руйнуванням і навіть розривом сталих взаємозв`язків у живих екосистемах. В ряду першочергових складових охорони природи особливо важливого значення набуває екологічно збалансоване природокористування із систематичним визначенням якості території чистих і забруднених земель на основі нових високочутливих інструментальних методів. Проблема забруднення довкілля важкими металами весь час загострюється і набула загрозливих розмірів.

В останні роки спостерігаються суттєві негативні зміни у якісному стані земель, обумовлені посиленням інтенсивності впливу антропогенних та техногенних факторів на земельні ресурси. Незбалансоване навантаження на землі всіх категорій, визначених Земельним кодексом України, досягло рівня, за яким можливі катастрофічні наслідки не тільки для всієї системи природокористування, але і для соціальної сфери в цілому. Практично всі забруднюючі речовини, що спочатку потрапили в повітря, згодом опиняються у ґрунтах. Крім того, ґрунти забруднюються і при надмірному внесенні в них отрутохімікатів та мінеральних добрив. Ґрунт, який не є продуктом праці людини й створювався природою протягом тисячоліть, нині в результаті хижацького користування, нерозумної аграрної політики та розбазарювання під різні види будівництва, кар'єри, полігони, знаходиться в стані виснаження, вичерпання.

Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення наукового обґрунтувальних рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

Об'єктом дослідження - є організація моніторингу забруднення грунтового покриву через роботу хімічного заводу в м. Вінниця.

Предмет дослідження - система моніторингу грунтів, забрудненя токсичними речовинами в межах м. Вінниці, грунтовий покрив та його екологічний стан.

Мета дослідження полягала у науковому обґрунтуванні методів визначення забруднення ґрунтів через роботу хімічного заводу, та організація системи моніторингу.

екологічний хімічний завод забруднення



1. Екологічний стан ґрунту

1.1 Значення та роль хімічного заводу

Хімічна промисломвість -- це галузь важкої промисловості, до якої належить продукція мінеральних добрив, пластмас і хім. композитів, штучного і синтетичного волокна й текстилю, органічних і неорганічних хімікатів, гербіцидів, хімікатів для презервування продуктів харчової промисловості, фото- і кіноплівки та реактивів для упакування, штучної гуми, засобів для миття та дезинфектантів, отрутохімікатів воєнного призначення, а також деяких експозитів.

Хімічна промисловість залишилась Україні у спадщину від самодостатнього хімічного комплексу Радянського Союзу. Специфіка галузі колишнього СРСР полягала в тому, що часто хімічні підприємства розміщувалися регіонально, як правило, наближаючись до сировинної бази. Лише підприємства-виробники добрив були наближені до споживачів, - розміщені в аграрних регіонах. Треба також зазначити, що багато підгалузей хімічної промисловості мали загальносоюзне значення, в Україні знаходилася лише частина вертикальної структури виробничої кооперації. Частина галузей, які випускали кінцеві продукти з напівфабрикатів і сировини, що вироблялася в інших республіках СРСР, відразу після розпаду Союзу були поставлені у важкі економічні рамки, після чого підприємства стали банкротами і змінили власника.

Хімічна промисловість характеризується надзвичайно широкою сировинною базою. Вона використовує нерудну мінеральну (хімічну) сировину із земних надр (калійні і кухонні соді, фосфорити, апатити, сірку), паливні мінеральні ресурси (нафту, природний газ, вугілля, сланці), відходи чорної і кольорової металургії, лісової, харчової та легкої промисловості. Використовуючи сировину з інших галузей, хімічна промисловість комбінується і кооперується з ними. Для неї характерна й концентрація виробництва, що здійснюється шляхом об'єднання підприємств.

Хімічні пiдприємства общирні за своїм виробництвом та асортиментною полiтикою. Тут виготовляють пентафталевині, полiуретанові, акрiлові, акрилатні емалі i фарби, лаки, клейовні засоби для ремонтно-будiвельних робiт, олiфи, засоби для зняття старих лакофарбових поверхонь, засоби для бiозахисту деревини, виробляють матерiали по догляду за автомобiлями: мастики, шпаклiвки, грунт-шпаклiвки, грунтiвки, розчинники, охолоджуючi рiдини, емалi швидковисихаючi для автомобiльного, сiльськогосподарського, залiзничного транспорту.

Хімічний завод виробляє також вогнезахиснi пасти для металоконструкцiй i високовольтних кабелiв; пасти i мастики для спецтехнiки; полiрувальнi пасти для меблiв; фiльтрувальнi елементи для фiльтрацiї лакофарбових матерiалiв, нафтопродуктiв та iнших рiдин, крiм рiдин для харчової промисловостi; електроiзоляцiйнi пасти для виробництва та ремонту магнiтних котушок, що використовуються в машинобудуваннi та металургiї а також різні добрива для грунтів та квітів.

Значення хімічної промисловості виражається в прогресивній хімізації всього народногосподарського комплексу: розширюється виробництво цінних промислових продуктів; відбувається заміна дорогого і дефіцитного сировини більш дешевим і поширеним; проводиться комплексне використання сировини; уловлюються і утилізуються багато виробничі відходи, у тому числі шкідливі в екологічному відношенні. На базі комплексного використання різноманітної сировини та утилізації виробничих відходів хімічна індустрія утворює складну систему зв'язків з багатьма галузями промисловості і комбінується з переробкою нафти, газу, вугілля, з чорною і кольоровою металургією, лісовою промисловістю. З таких поєднань складаються цілі промислові комплекси.



1.2 Вплив господарської діяльності хімічного заводу на ґрунти

У міру розвитку продуктивних сил, розгортання науково-технічного прогресу зростає інтенсивність індустріального втручання людини в «справи» природи. Індустріальний розвиток перетворює всю планету в арену практичної діяльності людей. Велику тривогу практично у всіх країнах миру викликає загроза забруднення навколишнього середовища - одного з проявів незворотного порушення рівноваги між людиною і природою. Вплив матеріального виробництва на природу стало настільки інтенсивним, що їй не вдається за рахунок власних сил і механізмів компенсувати порушення екологічної рівноваги. Виникла загроза руйнації озонового шару нижніх в шарах атмосфери. Відбувається забруднення водних систем й грунту.
Забруднення грунтів має різні джерела:

1. відходи металообробної промисловості;

2. промислові викиди;

3. продукти згоряння палива;

4. автомобільні вихлопи відпрацьованих газів;

5. засоби хімізації сільського господарства.

Найшкідливішими для навколишнього природного середовища є забруднення ґрунтів хімічними та біологічними компонентами, зокрема радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб. Ґрунти міста продовжують зазнавати суттєвого забруднення важкими металами від промислових викидів шкідливих речовин, особливо свинцем, цинком та міддю.

У десятки разів перевищує Гранично допустииму концентрацію забруднення ґрунтів нафтою і нафтопродуктами в місцях, зв'язаних із її видобутком, переробкою, транспортуванням і розподілом.

Основними забруднювачами є підприємства паливно-енергетичного комплексу, металургії, хімічної промисловості, машинобудування, військово-промислового комплексу, промисловості будівельних матеріалів, харчової промисловості, комунального господарства, транспорту.

Хімічні підприємства викидають в атмосферу сірчістій ??газ, оксиди азоту, вуглеводні и летючі органічні сполукитощо. Дуже забруднюють навколишнє середовище підприємства видобутку і переробки сірки, калійної та кухонної солі а такоже ті з, що виробляють азотні і фосфатні добрива (міста Донбасу, Вінниця, Суми, Одеса). Забруднюють такими речовинами: пил мінеральних добрив, свинець,кадмій, хром, сірки, фтористі сполуки, аміак, сульфати, сульфіди та ін.

У ґрунт шкідливі речовини можуть потрапляти різними шляхами: з атмосфери у вигляді грубодисперсних аерозолів, що входять до складу викидів промислових підприємств (або вихлопних газів автомобілів), а також з дощем і снігом. Важкі метали міцно сорбуються і взаємодіють з ґрунтовим гумусом, утворюючи важкорозчинні з'єднання. Таким чином йде їх накопичення в ґрунті. Поряд з цим в ґрунті під впливом різних факторів відбувається постійна міграція потрапляють в неї речовин і перенесення їх на великі відстані.

Оскільки хімічна промисловість загалом зосереджена у великих містах, то й асортимент токсикантів, що надходять у їх навколишнє середовище, досить різноманітний, а рівень забруднення ґрунтів важкими металами нерідко перевищує гранично допустиму концентрацію (ГДК) у 5-10 і більше разів. Встановлено, що з віддаленням від промислово-міських конгломерацій рівень забруднення довкілля, зокрема ґрунтів, різко зменшується, і вже на відстані 10-20 км вміст важких металів у ґрунті наближається до фонових значень. Однак на розподіл токсикантів, зокрема важких металів, значно впливає «роза вітрів». З космосу видно, що в окремих випадках шлейфи великих промислових підприємств досягають на відстані 100-150 км.Отже,хімічна промисловість є одним із видів господарської діяльності яка найбільш негативно впливає на навколишнє середовище та є основним забруднювачем грунтів.

1.3 Шляхи запобігання, та покращення негативного впливу хімічного заводу на ґрунти

Бурхливий розвиток промисловості, у тому числі хімічної, створив серйозну проблему: необхідність зменшити її негативний вплив на довкілля.

Цей вплив проявляється в глобальних масштабах. Середовище заселення людини забруднюється шкідливими відходами виробництва, виділяється надлишкова енергія, виснажуються природні ресурси. Негативними наслідками цих процесів є забруднення води і атмосфери, зміна клімату в окремих регіонах Землі, зменшення площ орних земель (через забруднення, ерозії, утворення пустель), вимирання багатьох видів тварин і рослин, погіршення здоров'я людей.

Хімічні забруднення - тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять - у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин і енергії.

Головними причинами, що обумовлюють незадовільний, а найчастіше і небезпечний стан грунтів важкими металами населених пунктів, є: недотримання підприємствами технологічного режиму експлуатації пилогазоочисного устаткування; невиконання у встановлені терміни заходів щодо зниження обсягів викидів до нормативного рівня; низькі темпи впровадження сучасних технологій очищення викидів; відсутність ефективного очищення викидів підприємств від газоподібних домішок; відсутність санітарно-захисних зон між промисловими і житловими районами.

З метою запобігання негативного впливу забрудненого ґрунту на здоров'я людей вирішальне значення мають благоустрій і утримання населених пунктів, а також улаштування каналізації, брукування, озеленення, систематичне прибирання і поливання вулиць та дворів, санітарна охорона ґрунту і раціонально організована очистка територій.

До важливих методів захисту грунтів від техногенного забруднення відносяться методи моніторингу за станом навколишнього середовища, які дозволяють об'єктивно оцінити стан навколишнього середовища, його складових у межах обстежуваних територій і залежно від цієї оцінки прийняти вірне рішення щодо охорони навколишнього середовища, раціонального використання її ресурсів.

Гігієнічні заходи щодо поводження з промисловими відходами передбачають: визначення класу токсичності промислових відходів;

контроль за збором і тимчасовим їх зберіганням; контроль за транспортуванням; контроль за утилізацією (вторинним використанням і переробкою); контроль за експлуатацією об'єктів захоронення промислових відходів.

До щляхів запобігання та покращення негативного впливу хімічного заводу на ґрунти і навколишнє середовище в першу чергу впливають нові технології. Адже тут спеціалісти розробляють нові методи виготовлення хімічних речовин, використовуються очисні фільтри які запобігають або зменшують шкідливий вплив викидів у навколишнє середовище. Велику роль відіграють очисні споруди які не допускають або обмежують потрапляння шкідливих речовин у середовище. Важлива умова нормальної роботи очисних споруд - належна їх експлуатація і захист. На підприємствах хімічної промисловості за останні роки ця умова почали дотримуватися все суворіше. Боротьба з негативними факторами включає ряд технічних заходів, пов'язаних з використанням газоочисного устаткування: скруберів, абсорбційних колон. На підприємствах, щоб захистити здоров'я і життя людини, використовують штучну вентиляцію з фільтрами, подвійну систему водозабезпечення: одна - питна, друга - промислова; замкнений цикл роботи технологічних процесів. Одним із головних методів боротьби із негативним впливом хімічної промисловості є модернізація виробництва. Під модернізацією виробництва розуміється комплекс технологічних, управлінських і господарських удосконалень і нововведень, які здатні суттєво поліпшити екологічні характеристики підприємства і зменшити його негативний вплив на навколишнє природне середовище.

Організаційні заходи щодо недопущення забруднення навколишнього природного середовища поділяють на групи:

- організаційно-виховні - мають за мету роз'яснення законів та підзаконних актів з питань охорони природи і раціонального використання природних ресурсів;

- організаційно-планові заходи щодо керівництва усіма роботами на підприємстві з виконання планів з охорони навколишнього природного середовища шляхом зменшення або ліквідації забруднення на основі неухильного дотримання природоохоронного законодавства;

- науково-технічні - мають за мету проведення технічного обслуговування і експлуатації технологічних ліній, технічних систем, транспортних засобів і комунально-побутових об'єктів згідно з вимогами природоохоронного законодавства;

- матеріально-технічні - мають за мету забезпечення підприємства приладами, системами, устаткуванням для очистки і контролю викидів і скидів забруднених речовин в навколишнє природне середовище.

- експлуатаційні заходи - мають за мету визначення правил і порядку збирання, знешкодження і утилізації промислових відходів (відпрацьованих речовин) і проведення контролю за рівнем очищення викидів та скидів;

- адміністративно-правові - як і організаційно-виховні, мають надзвичайно велике значення і спрямовані на виявлення усіх без винятку випадків порушень природоохоронного законодавства й інших нормативних документів, на виявлення винних посадових осіб та притягнення їх до встановленої законодавством відповідальності.

Таким чином підприємства знаходять та вдосконалюють методи боротьби з негативним впливом хімічних речовин, запобігають їх потраплянню у атмосферу.



2. Опис території та місцезнаходження хімічного заводу в м. Вінниці

2.1 Загальна характеристика м.Вінниця та хімічного заводу

Адміністративний устрій. Місто Вінниця розміщена за 246 км від Києва- столиці України. Населення становить 372,4 тис. вінничан (2015 рік).

Щільність наявного населення- 6,085 тис. чол./ км²

Фізико-географічне положення. Вінниця за схемою фізико-географічного районування знаходить на стикові трьох природних районів, а саме Гнівайньсько-Гайсинського, Барсько-Літинського та Браїлівсько-Тульчинського. Місто знаходиться у межах Середньобузької височенної фізико-географічної області, Подільсько- Придніпровського краю лісостепової зони.

У тектонічному відношенні Вінниця розміщена в межах Українського кристалічного щита, за схемою геоморфологічного районування. Територія міста розміщена а атлантико-континентальній області помірного кліматичного поясу. За схемами гідрологічного та гідрогеологічного районування - відповідно у Правобережній Дніпровській області достатньої відносності та у гідрогеологічній провінції складчастої області Українського кристалічного масиву.

Згідно з агроґрунтовим районуванням територія міста знаходиться у Вінницькому районі сірих та світло-сірих опідзолених грунтів. За геоботанічним розташуванням місто знаходиться у Центральноподільському окрузі грабово-дубових і дубових лісів та суходільних лук Східноєвропейської лісостепової провінції дубових лісів.

Вінницький хімічний завод знаходиться по вулиці Фрунзе 4. Він має площу в 0,643 км. Досить велика територія кругом приміщення висаджена квітами, деревами. Хімічний завод дав роботу понад сотні людей.



2.2 Природні умови м.Вінниця

Рельєф. Рельєф міста сформований внаслідок взаємодії ендогенних та екзогенних рельєфоутворюючих процесів.

Максимальні висоти земної поверхні над рівнем моря у межах міста сягають 310 м і спостерігаються на Старому місті та Малих Хуторах. У різних районах Вінниці переважаючі абсолютні висоти дещо відрізняються. У Замостянському районі переважають висоти 240-270 м, у правобережній частині міста - 245-270 м, у Староміському районі - 270-300м. Найнижча точка земної поверхні міста 228,7 м відповідає рівню води у річці Південний Буг в 1 км нижче Сабарівської ГЕС. До заповнення Сабарівського водосховища найнижча абсолютна висота у місті становить 225м. Поверхня Вінниці має загальний нахил на схід.

Клімат. Вінниця належить до атлантико-континентальної області помірного кліматичного поясу. На широті Вінниці взимку максимальна висота Сонця опівдні становить 17-28^о, тривалість дня 8-9 годин, а влітку відповідно 54-63^о і 15-16 годин. Для широти Вінниці опівдні інтенсивність радіаційного балансу при ясному небі в січні в середньому складаю 0,05 кВт/м², а в червні 0,57 кВт/м^2. Для грудня - січня характерний радіаційний відє'мний баланс (-13,-17 мДж/м² ).

Сонячна радіація нерівномірно нагріває земну поверхню. Внаслідок цього виникає своєрідний планетарний, регіональний та внутрішньо міський розподіл атмосферного тиску. Максимум тиску в річному ході над Вінницею спостерігається в січні (983,2 гПа) та в жовтні(986 гПа), мінімум (980 гПа) - у липні. Середній річний атмосферний тиск складає 982,4 гПа стійкий, з року в рік, змінюється нечасто. Взимку тиск змінюється в ширших межах, ніж влітку.

Середньорічна температура повітря у Вінниці дорівнює 7,8^оС. Найнижча середня місячна температура -5,6^оС спостерігається у січні, а найвища +18^оС - у липні. Отже, річна амплітуда температури повітря складає +24,1 ^оС. Найнижчі значення середньої добової температури повітря спостерігаються з середини грудня до початку березня, а найнижча середня добова температура (-7 ^оС) припадає на 9-10 січня. Середня добова температура повітря +15 ^оС і вище спостерігається в місті з 24 травня по 8 вересня. Найбільш висока середня добова температура +18,5 ^оС спостерігається в середньому з 12 липня по 12 серпня і, причому в період з 13 по 19 липня і з 7 по 11 серпня вона досягає 19,0-20,0 ^оС.

Протягом року найменша швидкість вітру спостерігається влітку(рис.1). Найбільшу повторюваність (89%) має вітер до 5 м/с. Зі швидкістю вітру понад 5 м/с взимку пов'язані хуртовини, а навесні, влітку, восени - суховії. Сильний вітер 15 м/с і більше над Вінницею спостерігається переважно і зимовий та весняний сезони. У середньому за рік у місті спостерігається 15 днів із сильним вітром.

Рис. 1 Роза вітрів у м.Вінниця

Середня річна відносна вологість у Вінниці складає 78%. Найбільш «сухим» є травень. Протягом цього місяця середня відносна вологість становить 68%. Найбільш «вологим» місяцем є грудень(88%).

У Вінниці за рік в середньому випадає 630 мм опадів. Протягом року опади розподіляються нерівномірно. Основна частина (450 мм або 71%) випадає в теплу частину року (квітень-жовтень). Характерний континентальний тип річного ходу опадів з максимумом (40%) у літні місяці. Зимою випадає 18%,весною - 20%, восени - 20% від річної кількості опадів.

Поверхневі та підземні води. За схемою гідрологічного районування Вінниця знаходиться у Правобережній області достатньої водності. Тут протікає 37 річок та струмків загальною довжиною 72 км. Вони належать до басейну Південного Бугу та є його притоками та Вінничка, мають довжину понад 10 км. Мережа річок та струмків міста досить густа !1,05км/км²). На 1 км² площі припадає 0,77 км річок.

Для приток річки Південний Буг характерні незначні глибини (до 1-2 метрів) і ширина (0,5-4 м, у пригирловій частині річки Вишня - 15-25 м ), невеликі швидкості течій (0,2-0,6 м/с).

Найдовшою (22 км) з малих річок є р. Вишня- права притока головної водної артерії Вінниці. Площа басейну цієї річки - 142 км ². Довжина Вишні у межах Вінниці - 6,2 км. Вишня має 9 приток, довжина яких не перевищує 10 км. Деякі з них маловодні і в посушливе літо частково пересихають. У межах міста Вишня приймає одну ліву і три праві притоки. Ліва притока Дзегцянець довжиною 2,6 км приймає лівий доплив довжиною 1,6 км. Одна з правих приток Вишні має довжину 900 м, друга - 7,2 (в межах міста 2 км), довжина третьої - більше 1 км (межах міста 220 м ).

Друга за довжиною (14 км) мала річка міста р. Тяжилів - ліва притока Південного Бугу. Площа водозбору річки 49,7 км². Її довжина у межах Вінниці близько 10 км. Найдовша притока річки - її правий доплив довжиною 6 км. Справа річка Тяжилів приймає також струмок із допливами загальною довжиною 1,05 км.

Третьою за довжиною (13 км) малою річкою міста р. Вінничка - ліва притока Південного Бугу. Площа водозбору річки 48,2 км². Її довжина у межах Вінниці 4,3 км. На території міста річка приймає по дві правих та лівих притоки. Довжина однієї з правих приток (р. Скакунка ) 2,3 км, іншої - 1,2 км. Довжина однієї із лівих приток Віннички у межах міста 1,5 км. Найдовша притока Віннички - це одна з її лівих приток, довжина у межах міста 3,4 км.

На території Вінниці є 7 озер. Всі вони розміщені на півночі лівобережної частини міста, у межах ІІ-ІІІ нерозчленованих надзаплавних терас Південного Бугу. Три озера знаходиться на хуторі Шевченка.

Ґрунтовий покрив. Найпоширенішими ґрунтами на території Вінниці є світло-сірі, сірі лісові та чорноземи опідзолені. Зустрічаються також чорноземи реградовані, дерново-середньопідзолисті, лучні, лучно- чорноземні та лучно-болотні грунти. Переважаючими грунтоутворюючими породами є леси та лесоподібні суглинки. Поширені також давні алювіальні та делювіальні ґрунтоутворюючі породи. За механічним складом грунти у межах міста крупнопилувато-легкосуглинкові, піщано- середньо суглинкові та супіщані.

Світло-сірі та сірі лісові грунти поширені у правобережній частині Вінниці та у її Староміському районі. Вміст гумусу у цих грунтах до 1,75%, реакція грунтового розчину кисла (рН=5,2-5,3) вони мають переважно крупнопилувато-легкосуглинковий механічний склад.

Чорноземи поширені у східній та північно-східній частинах міста. Вміст гумусу у шарі до 30 см у середньому 3,39% (127т/га), реакція їх грунтового розчину переважно кисла (рН=5,6-5,8).

Дерново-середньопідзолисті супіщані грунти переваають в північній частині лівобережжя міста, навколо долини річки Тяжилів. Ці грунти містять 0,8-1,3% гумусу, мають кислу реакцію (рН=4,8-5,5), незадовільній водний повітряний режим і найнижчу родючість.

Лучні грунти приурочені до понижених елементів рельєфу в річкових долинах. Вміст гумусу на лучних грунттах знаходиться у межах 2,82 - 4,23%.

Рослинний та тваринний світ. У Вінниці переважають грабово-дубові ліси. Підлісок грабово-дубових та грабових лісів формують бруслина бородавчаста, свидина, ліщина, глід. Трав'яний покрив у них утворюють осоки волосиста, гірська та парвська, зірочник лісовий, маренка запашна, копитняк європейський.

На території Вінниці сформувались такі лучні угрупування: низинні луки, низинні болота, заплавні луки середніх і великих річок, заплавні луки малих річок і балок. Травостій низинних лук представлений мітлицею білою, ситником Жерарда, тимофіївкою лучною. Низинні болота поширені у річкових заплавах та балках. На них переважають різні види осок. До них доміщуються бекманія звичайна, очеретянка звичайна, ситник розлогий, калюжниця болотна, півники болотні. Заплавні луки Південного Бугу, що розміщені на підвищених елементах рельєфу заплави, переважно сухі, недостатньо зволожені. Травостої цих лук утворюють келерія лучна, тонконого, мітлиці, грястиця збірна, трясучка середня, маренка рожева.

Розміщення рослин у водоймі визначається, в основному, її глибиною. У найближчому до берега поясі мілководних рослин поширені сусак зонтичний, цикута отруйна, осоки пухирчаста, струнка та прибережна. Далі знаходиться пояс комишів, його утворюють комиш озерний, рогіз вузьколистий, ситняг болотний, очерет звичайний. У третьому поясі переважають латаття біле, глечики жовті. Четвертий пояс (глибина 3-5 метір) сформований рдесником блискучим та їжачою голівкою непомітною. У п'ятому та шостому поясі розвиваються виключно водорості.

Хребетні лісу представлені земноводними, плазунами, птахами та ссавцями. Серед земноводних характерними є звичайна та зелена ропухи, квакша, кумка трав'яна, гостро морда жаба. Плазуни представлені ящірками (прудка, зелена, живородяща, веретільниця) та вужем звичайним.

Поширені такі види птахів: синиця блакитна та велика, дятли звичайний, малий та сірійський, зозуля, сову вухата та сіра, шпак звичайний, сойка, сорока, чиж, зяблик, чечітка звичайна, дрозди чорний та співочий, шишкар ялиновий. Типовими для фауни ссавців лісу є буро зубки, мишовіидні гризуни, їжаки, кроти, білки. Також представлені комахи, особливої уваги заслуговують метелики. Серед них поширені лимонниця, кілька видів голуб'янок, жалібниця, галатея, шашечниці, перламутрівки, сінниці. У різних лісових екосистемах зустрічаються такі павукоподібні: кліщі, косарки, павуки.



3. Аналіз потенційних джерел забруднення довкілля на Вінницькому хімічному заводі

Під забрудненням навколишнього середовища розуміють надходження в біосферу будь-яких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів енергії (теплоти, звуку, радіоактивності і т. п.) у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом

Поняття забруднення. Класифікація забруднень довкілля.

Безпосередньо об'єктами забруднення (акцепторами забруднених речовин) є основні компоненти екотопу (місце існування біотичного угруповання):

· атмосфера,

· вода,

· ґрунт.

Основним забруднювачем земельних ресурсів у м. Вінниці є хімічний завод.

Серед викидів заводу найбільше поширені - пил мінеральних добрив, свинець, кадмій, хром, сірки, фтористі сполуки, аміак, сульфати, сульфіди та ін. Всього промисловими підприємствами в атмосферу міста викидається більше 50 найменувань шкідливих речовин.

Підприємство хімічної промисловості забруднює грунти навколо заводу пилом селітри, міддю, кадмієм, кобальтом, купромом, хромом, свинцем, барієм, оловом, марганцем. Грунти мають небезпечний рівень забруднення.

Головним шкідливим фактором на перших етапах виробництва суперфосфатних добрив є пиловиділення. Концентрація пилу в повітрі біля дробарок, сит, транспортерів може досягати десятків та сотень міліграмів в 1м³, тобто бути дуже високою, речовини осідають га грунти або потрапляють на грунти з опадами. В опадах, що випадають на поверхню грунту, можуть міститися свинець, кадмій, арсен, ртуть, хром, нікель, цинк та інші елементи. На інших етапах технологічного процесу повітря буває забруднене сполуками фтору та фтористим воднем і фтористим силіцієм, які є побічними продуктами і утворюються внаслідок присутності у рудах фтору. Виділення цих сполук утворюються в період завантаження і розвантаження реактора, камер розпаду, під час транспортування готової продукції, а також розвантаження, у вигляді пилу.

Характерними забруднювальними речовинами, що виробляються підприємством, є деревний пил, цинк, абразивний і металевий пил, ацетон, ксилол. Важкі метали утворюються. Стічні води характеризуються наявністю зважених речовин, сульфатів, хлоридів, сполук фосфору й азоту, нітратів, заліза, цинку, хрому, нікелю, осади який затримуються у грунтах.

В процесі виробництва також відбувається забруднення навколишнього середовища такими речовинами як: ртуть, цинк, нікель, оксид заліза, фреони.

Серед важких металів свинець найменш рухливий. ГДК у ґрунті становить 32 мг/кг. Він асоціюється здебільшого із глинистим матеріалом, оксидами марганцю, гідроксидами заліза та алюмінію, органічною речовиною. За високих рН розчинність свинцю сильно знижена. У цих умовах він осаджується в ґрунтах у вигляді гідроксиду, фосфату, карбонату. Характерна локалізація свинцю в приповерхневому прошарку пов'язана здебільшого із накопиченням органічної речовини. В умовах промивного типу водного режиму спостерігається деяка рухомість свинцю. Проте він вимивається слабше, ніж кадмій, цинк і мідь. Він переважно забруднює верхні шари ґрунту на віддалі у декілька десятків і сотень метрів. Це спричинює значне збільшення вмісту свинцю та інших елементів у культурах, які вирощують біля автострад.

Інтенсивне використання водних ресурсів призвело до їх значного забруднення. Забруднення вод - це зміна їхніх фізичних, хімічних або біологічних властивостей, які можуть стати причиною шкідливої дії на людину чи природу. Необхідно сказати, що підземні води забруднюються повільніше, оскільки мають природний захист (сукупність гідрогеологічних умов), що попереджує проникнення забруднювачів у водоносні горизонти. Забруднення вод поділяють на хімічне, фізичне, біохімічне та бактеріальне, теплове.

Хімічне Забруднення води відбувається внаслідок надходження у водоймища із стічними водами різних шкідливих домішок неорганічної (кислоти, солі, луги) та органічної природи (нафта та її продукти, органічні поверхневі та поверхнево-активні речовини (ПАР), синтетичні миючі засоби (СМЗ) тощо). Більшість із забруднювачів є токсичними для мешканців водоймищ та людини, а саме: сполуки миш'яку, свинцю, ртуті, кадмію, хрому, фтору та ін. Згубну дію на стан водоймищ мають органічні речовини, оскільки знижують вміст кисню у воді. Особливо шкідлива у цьому відношенні нафта та нафтопродукти, які утворюють плівку на поверхні води, що перешкоджає газообміну. Органічні домішки осідають на дно водоймищ і замулюють його; при перегниванні такого осаду утворюються шкідливі сполуки, зокрема сірководень. Велику кількість органічних забруднювачів скидають у води целюлозно-паперові комбінати, нафтопереробні заводи, тваринницькі комплекси та хімічні підприємства.

Забрумднення атмосферного повімтря -- один з основних типів антропогенного забруднення. Полягає у викиді в атмосферу хімічних речовин, твердих частинок і біологічних матеріалів, здатних викликати шкоду для людини та інших живих організмів. Часто ефект забруднювачів є непрямим та проявляється лише через тривалий час, наприклад, певні речовини здатні зменшувати товщину озонового шару, впливаючи таким чином на більшість земних екосистем.

Світове господарство щорічно викидає в атмосферу більше 15 млрд т вуглекислого газу, 200 млн т оксиду вуглецю, понад 500 млн т вуглеводнів, 120 млн т золи та ін. Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу становить більше 19 млрд т.

Основними забруднюючими речовинами, які надходять в атмосферу при спалюванні палива, є тверді частинки (зола, сажа), оксиди сірки (SO₂ і SO₃), оксиди азоту (NO і NO₂) При неповному згорянні палива в газоподібних викидах можуть накопичуватися оксиди вуглецю (СО), вуглеводні типу СН₄, С₂Н₄, поліциклічні ароматичні вуглеводні, бензапірен (С₂₀Н₁₂), а також п'ятиокис ванадію (V₂O₅). Останні дві сполуки відносяться до класу надзвичайно небезпечних. Діоксид (SO₂) і триоксид (SO₃) сірки є головними компонентами забруднення природного середовища при спалюванні палива.

Промисловий пил утворюється в результаті механічної обробки різних матеріалів (дроблення, розмелювання, підривання, заповнення, розрівнювання), теплових процесів (спалювання, прожарювання, сушка, плавлення), транспортування сипучих матеріалів (навантаження, просіювання, класифікація).

Рідкі забруднюючі речовини утворюються при конденсації пари, розпиленні і розливі рідин, в результаті хімічних реакцій.

Газоподібні забруднювачі формуються в результаті хімічних реакцій, перш за все, окислення, випалювання руд і нерудної мінеральної сировини (кольорова металургія, виробництво цементу). При спалюванні палива утворюється величезна кількість газоподібних сполук -- оксиди сірки, азоту, вуглецю, важких і радіоактивних металів. Реакції відновлення також є джерелом газоподібних забруднюючих сполук, наприклад, виробництво коксу, соляної кислоти з хлору і водню, аміаку з атмосферного азоту та кисню.

Потужним джерелом газоподібних сполук є хімічні реакції розкладання (виробництво фосфорних добрив), електрохімічні процеси (виробництво алюмінію), випарювання, дистиляція.



4. Розробка програми і методика моніторингових досліджень

Негативні наслідки антропогенного забруднення ґрунтів проявляються як на регіональному, так і на глобальному рівнях. Тому розроблення програм спостережень за хімічним забрудненням ґрунту є актуальним завданням. Складання таких програм передусім потребує адекватної оцінки сучасного стану ґрунту та прогнозу його змін. Необхідну інформацію отримують за допомогою системи спостережень, яку здійснюють з метою виконання таких завдань:

- реєстрація наявного рівня хімічного забруднення ґрунтів; виявлення географічних закономірностей та динаміки тимчасових змін забруднення ґрунтів залежно від їх розміщення та технологічних параметрів джерел забруднення;

- прогнозування змін хімічного складу ґрунтів у майбутньому та оцінювання можливих наслідків забруднення ґрунтів; - обґрунтування складу та характеру заходів щодо регулювання можливих негативних наслідків забруднення ґрунтів і заходів, спрямованих на корінне поліпшення забруднених ґрунтів;

- забезпечення зацікавлених організацій інформацією про рівень забруднення ґрунтів. Зміст і характер проведення спостережень за рівнем забруднення ґрунтів та їх картографування у різних (сільських або міських) умовах мають певні особливості.

Залежно від завдань, які необхідно виконати, виокремлюють такі види спостережень:

- Режимні спостереження - систематичні спостереження за рівнем вмісту хімічних речовин в ґрунтах протягом визначеного часу.

- Комплексні спостереження - охоплюють дослідження процесів міграції забруднюючих речовин в системі «атмосферне повітря» - «ґрунт», «ґрунт - рослина», «ґрунт - вода», «ґрунт - відклади дна».

- Вивчення вертикальної міграції забруднюючих речовин в ґрунтах.

- Спостереження за рівнем забруднення ґрунтів у визначених відповідно до запитів певних організацій пунктах.

Більшість особливо забруднених важкими металами земель зосереджена в промислових зонах та прилеглих до них територіях на відстані 1-5 км, а концентрації важких металів на землях, віддалених більше ніж на 20-50 км від промислових комплексів, перебувають у межах норми. Забруднення важкими металами особливо небезпечне тому, що вони легко переходять із ґрунту в рослинну продукцію, а при її споживанні - в організм тварини і людини.

Моніторинг забруднення ґрунтів важкими металами в містах і їх околицях має експедиційний характер. Перед реалізацією польової програми таких спостережень визначають кількість точок відбору проб, складають схему їх територіального розміщення, планують польові маршрути і послідовність робіт, встановлюють терміни виконання робіт, формують топографічний матеріал і ґрунтові карти, проводять інвентаризацію джерел забруднення прилеглих територій.

Матеріал для аналізу рекомендовано збирати в сухий період року - влітку або ранньою осінню (період збирання врожаю основних сільськогосподарських культур). При стаціонарних спостереженнях відбір проб проводять незалежно від експедиційних робіт. Повторний моніторинг забруднення ґрунтів важкими металами обстеженої території здійснюють через 5-10 років.

На підставі спостереження за рівнем забруднення ґрунтів одержують інформацію не тільки про ступінь їх хімічного забруднення, а й з'ясовують тенденції розвитку процесів і прогнозують зміни забруднення під дією різноманітних факторів.

У зв'язку з нерівномірним забрудненням довкілля, актуальним є закладання стаціонарних площадок екологічних досліджень у межах адміністративних районів за трьома методами.

За першим методом як основу розміщення сітки стаціонарних площадок застосовують розу вітрів, орієнтуючись на 2-3 напрямки. На карту у відповідному масштабі в підвітряному напрямку наносять прямі лінії (протилежні напрямку вітру) з позначенням віддалей від джерела забруднення (0,5, 1, 5, 10, 20, 30, 50 км). У цих точках закладають постійні або тимчасові ділянки екологічних досліджень (рис. 2).

^пн

₅₀

^{зх сх. 30}

^{пд. 10}

5

1

0,5

джерело забруднення

Рис. 2 Закладання стаціонарних площадок за першим методом

Згідно з другим методом площадки екологічних досліджень розташовують на перетині ліній двокілометрової сітки на ґрунтовій карті (рис. 3).

2 км	2 км	2 км	2 км	2 км	2 км
2 км
2 км
2 км

Рис. 3 Закладання стаціонарних площадок за другим методом

Відповідно до третього методу на ґрунтову карту наносять основний напрямок вітру та проводять радіуси відповідних румбів. Потім окреслюють дуги на віддалі 2, 3, 4, 5 км від джерела забруднення. Віддаль між радіусами повинна бути не більша як 22,5°. У точках перетину радіусів і дуг закладають стаціонарні площадки або відбирають проби (рис. 4).

5км

4км

3км

^{2 км}

Джерело забруднення

Рис. 4 Закладання стаціонарних площадок за третім методом

Як правило, ґрунтові проби відбирають на віддалі 5-50 км від джерела забруднення по осі переносу повітряних мас, за переважаючими напрямками розсіювання викидів. У зонах дії основних автомагістралей проби відбирають в межах 10-200 м, селищних доріг - 5-50 м від дороги. Опорні розрізи закладають на глибину 2 м або до рівня ґрунтових вод, загальні розрізи - до глибини 30 см. Проби сухих ґрунтів відбирають у полотняні щільні мішечки, мокрі - в поліетиленові, які після доставки в лабораторію негайно сушать у приміщенні, що добре провітрюється, й аналізують.

Здійснення моніторингу ґрунтів у такий спосіб дає змогу виявити локальні ділянки забруднення ґрунтів і визначити рівень їх забруднення певними хімічними речовинами, встановити джерела забруднення ґрунту, дослідити міграційні особливості шкідливих речовин у ґрунті та розробити комплекс заходів, спрямованих на поліпшення екологічної ситуації.

При виборі ділянок спостереження вихідним документом є топографічна основа. Контури міста, промислового комплексу розміщують в центрі плану місцевості. Із геометричного центру за допомогою циркуля наносять кола на відстанях 0,2; 0,5; 1,0; 1,5; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0; 8,0; 10,0; 20,0; 30,0; 50,0 км, тобто позначають зону можливого забруднення ґрунтів важкими металами. На план місцевості наносять контури багаторічної «рози вітрів» за 8-16 румбами. Найдовший вектор, який відповідає найбільшій повторюваності вітрів, спрямовують у підвітряну сторону, його довжина становить 25-30 км (на плані - 25-30 см). Отже, контур, утворений розою вітрів, схематично охоплює територію найбільшого забруднення важкими металами. У напрямку радіусів будують сектори шириною 200-300 м поблизу джерел забруднення з поступовим розширенням до 1-3 км. У місцях перетину осей секторів з колами розміщуються так звані ключові ділянки (рис. 1).

Ключова ділянка - ділянка площею 1-10 га, яка характеризує типові поєднання грунтових умов і умов рельєфу, рослинності та інших компонентів фізико-географічного середовища.

На цих ділянках розташовують мережу опорних розрізів, пункти і площадки відбору проб.

При спостереженні за рівнем забруднення ґрунтів важкими металами велике значення має порівняння змін, які відбуваються залежно від збільшення чи зменшення впливу того чи іншого фактора. Ці закономірності можна виявити за допомогою ґрунтово-геоморфологічних профілів, які перетинають усю територію вздовж переважаючих напрямків вітру.

Ґрунтово-геоморфологічний профіль - вузька, лінієподібна смуга земної поверхні, на якій встановлена кореляція ступеня забруднення грунтів з одним або кількома екологічними факторами.

Комплексний аналіз інформації, отриманої з ґрунтово-геоморфологічних профілів і ключових ділянок дає змогу отримати цілісну характеристику ситуації щодо забруднень важкими металами. Техногенні викиди за- бруднюють ґрунтовий покрив через атмосферу і нагромаджуються в поверхневих шарах ґрунту, тому відбір проб проводять з глибини 0-10 та 0- 20 см на ріллі та з глибини 0-2,5; 2,5-5; 5-10; 10-20; 20-40 см на цілині або старому перелозі.

З метою встановлення інтенсивності надходження важких металів у ґрунт щорічно відбирають проби снігу ранньою весною до початку підсніжного стоку талої води. З 1 га отримують 20-30 точкових проб, які утворюють об'єднаний зразок.

Реалізуючи програму спостережень за рівнем забруднення ґрунтів важкими металами в містах, зважають на планування населеного пункту, рельєф місцевості, висоту будівель, розподілення атмосферних опадів і дощового стоку, частку в забрудненні території міста викидами автотранспорту та місцевих промислових підприємств. Відбір проб проводиться за мережею квадратів. З території 100 га відбирають 5-6 зразків на глибині 20 см.

При дослідженні забруднення ґрунтів важкими металами складають спеціальні ґрунтовотехнохімічні карти, де вказують не тільки типи, підтипи, види, різновиди ґрунтів, а й ступінь забруднення ґрунтів цими речовинами.

Карта забруднення грунту - топографічне зменшене зображення узагальненого математично визначеного розподілення забруднених грунтів на певній території.

Оцінювання та картографування ступеня забруднення ґрунту різними інгредієнтами здійснюють за шкалою ступеня забруднення ґрунтів (у відносних одиницях: відношення ГДК концентрації забруднюючої речовини до наявної концентрації її у ґрунті):

- незабруднені ґрунти - менше 1 (для вирощування екологічно чистих продуктів);

- слабозабруднені ґрунти - 1-3 (землі для загального використання без обмежень структури посівних культур);

- середньозабруднені - 3-5 (землі для вирощування кормових культур);

- сильнозабруднені ґрунти - більше 5 (землі з обмеженим сільським призначенням).

Ускладнювати побудову цих карт може відсутність кількісних показників ГДК, оскільки їх нормативи розроблені не для всіх важких металів. Інколи для характеристики ґрунту використовують кларк хімічного елемента - показник, який відображає середній його вміст в незабрудненому ґрунті.

Використовують також карти з виокремленням таких екологічних класів ґрунтів:

- незабруднених;

- екологічно чистих;

- слабозабруднених - акумульовані важкі метали III класу токсичності: барій, ванадій, вольфрам, марганець, стронцій;

- середньозабруднених - переважають метали II класу токсичності: бор, кобальт, молібден, мідь, сурма, хром;

- сильнозабруднених - поширені метали І класу токсичності: миш'як, кадмій, нікель, ртуть, селен, свинець, цинк, фтор, берилій, талій;

- сильнозабруднених нітратами; радіоактивно забруднених.

Карти забруднення ґрунтів важкими металами відображають рівень забруднення, дають змогу прогнозувати процеси, які у них відбуватимуться. Карти супроводжуються пояснювальною запискою, в якій описуються фі- зико-географічні й метеорологічні умови регіону і характеризуються джерела забруднення. Кожному значенню шкали ступеня забруднення ґрунтів на карті відповідають певний колір і штриховка. Такі карти створюють для країн та Землі загалом.



5. Аналіз екологічного стану земель у межах м. Вінниця

5.1 Принципи спостереження за хімічним забрудненням ґрунту (три методи)

Розглянувши основні підприємства м. Вінниці які забруднюють важкими металами грунтовий покрив, виявили, що найбільшими забруднювачами являються ВО «Хімпром»на вул. Кірова. Для даних підприємств побудуємо графічну схему відбору проб грунтів для виявлення вмісту важких металів( рис.5.1.).

Рис. 5.1 Графічна схема відбору проб за першим методом

За першим методом проведемо спостереження, як основу розміщення сітки стаціонарних площадок застосовують розу вітрів. На карту у масштабі нанесемо точки відбору проб з позначенням віддалей від джерела забруднення (0,5, 1, 5, 10, 20, 30, 50 км). У цих точках закладають тимчасові ділянки екологічних досліджень.

За цим методом точки відбору проходять через Сабарів, с. Тютьки, смт. Вороновицю та с. Головеньки. Додаток 1

Рис. 5.2 Така роза вітрів у м. Вінниця

За другим методом ми проаналізуєм екологічний стан грунтового покриву міста, розташовуючи на перетині ліній двокілометрової сітки на ґрунтовій карті.

2 км	2 км	2 км	2 км	2 км	2 км
2 км
2 км
2 км

Рис 5.3 Планова двокілометрова сітка

Кожна точка нанесена на карту являється місцем відбору проб грунтів (рис.5.2). Розміщення даних точок потрапляє у: 1. Вул.Фрунзе; 2. Вул. Кірова; 3. Біля фабрики Рошен; 4. Вул.П.Запорожця; 5. Вул. Тернагородського. Додаток 2

Відповідно до третього методу ми відберемо проби грунтів біля Хімзаводу, на ґрунтову карту нанесемо основний напрямок вітру та проводимо радіуси відповідних румбів. Потім окреслюємо дуги на віддалі 2, 3, 4, 5 км від джерела забруднення. Віддаль між радіусами не більша як 22,5°. У точках перетину радіусів і дуг закладають стаціонарні площадки або відбирають проби.

Рис. 5.4 Графічна схема відбору проб ґрунту від підприємства Хімзаводу

Відповідно до розрахунків довжини, перша проба грунту відбирається на вул. Стеценка (2 км), друга проба грунту відбирають біля берега Південного Буга (3км), третя проба на вул.Лесі Українки (4 км), четверта проба в лісі біля вул.. Максимовича (5км). Додаток 3.

5.2 Таблиця 1

Забруднення зумовлюється осіданням твердих частинок, а також попаданням забруднюючих речовин у результаті мокрого очищення атмосфери, тому необхідно встановити площу земель, забруднених викидами підприємств(табл.5.1).

Табл. 5.1

Площа хімічного забруднення ґрунтів

Назва підприємства	Забруднююча речовина	Відстань формування, м	Площа забруднення, га
Хімзавод	хром	20	62.8

Розрахунки для підприємства «Хімпром» проводиться за формулою:

S = р Ч R²,

де R=20h;

де R -- максимальна відстань формування найбільшої концентрації; р- стала, яка дорівнює 3,14; h - висота труби, звідки відбувається викид.

R= 20.

S= 20 Ч 3.14 = 62.8 га.

У ГОСТ 17.4.1.02-83 подано класифікацію важких металів за класом небезпечності, в якій враховано їх токсичність у ґрунті та рослинах, гранично допустиму концентрацію (ГДК) у ґрунті, міграційні властивості.

Для визначення ступеня накопичення важких металів використано коефіцієнт концентрації (КК), який характеризує співвідношення вмісту хімічного елемента у ґрунтовому покриві до його фонового значення.

Гранично допустима концентрація важких металів у ґрунтах є загально санітарним показником шкідливості і не визначає небезпеку вмісту того чи іншого хімічного елементу в грунті, оцінити небезпеку забруднення ґрунтів комплексом металів можливо за підрахунком сумарного показника поліелементного забруднення.

Для визначення ступеня накопичення важких металів використано коефіцієнт концентрації (КК), який характеризує співвідношення вмісту хімічного елемента у ґрунтовому покриві до його фонового значення. Гранично допустима кількість (ГДК) речовин, що забруднюють ґрунти, означає частку хімічної речовини, що забруднює ґрунти, і не справляє прямої або опосередкованої дії, включаючи віддалені наслідки для навколишнього середовища та здоров'я людини.



5.2 Таблиця 2

Площа хімічного забруднення ґрунтів внаслідок дії промислових викидів хімічного заводу наведена в таблиці 5.2

Табл. 5.2

Забруднююча речовина	Відстань формулювання концентрації в межах ГДК, м	Площа забруднених ґрунтів,га
Сірчаний газ	1100	3 801 327, 1
Сірководень	500	785 398, 1
Оксид вуглецю	105, 41	34 907, 1
Пил нетоксичний	300	282 743, 3
Сажа	52, 7	8 725, 1
Діоксид азоту	105, 4	34 900, 5

У межах Вінниці виділено 11 антропогенних парагенетичних і парадинамічних ландшафтних полів із допустимим рівнем забруднення довкілля (сумарний показник (СПЗ) ґрунтів - 8-16 одиниць) загальною площею 20,14 км² (29,3 % від площі міста).

Антропогенна парагенетична ландшафтна система (АПГЛС) - це система суміжних або віддалених динамічно пов'язаних ландшафтних комплексів, що виникли одночасно або послідовно під впливом людської діяльності та її результатів.

Антропогенна парадинамічна ландшафтна система (АПДЛС)- це система суміжних або незначно віддалених ландшафтних комплексів, активний взаємозв'язок між якими відбувається завдяки господарській діяльності людини та її результатам. У їх мікроелементному складі переважають цинк, срібло, свинець, барій, хром та інші елементи з концентраціями, які у 2-4 рази перевищують фоновий вміст.

На території міста виділено 18 антропогенних парагенетичних і парадинамічних ландшафтних полів з помірно небезпечним рівнем забруднення загальною площею 3,56 км² (5,2 % від площі міста). Найхарактернішими елементами для всіх полів є цинк, свинець, срібло, олово, хром, барій, стронцій, рівні концентрацій яких перевищують фонові у 2-10 разів.