Актуальність теми. Проблема збереження фітобіоти в умовах інтенсивної трансформації природного середовища належить до важливих завдань сьогодення. Вивчення видового складу флори та проведення її детального структурного аналізу перебуває в колі актуальних дослідницьких напрямів сучасної ботаніки і дозволяє розробити науково обґрунтовану стратегію охорони біорізноманіття.

Волинська височина (Волинське лесове плато) є зоною інтенсивного розвитку промислового і аграрного виробництва, що негативно впливає на структуру природного рослинного покриву і викликає деградацію ландшафтних екосистем. Як наслідок, лише 15 % території зайнято природною рослинністю. В той же час географічне положення даної території визначає унікальність її флори, оскільки тут пересікаються північна межа поширення степових видів та південна - бореальних.

Існуючі відомості про флору Волинської височини відзначаються фрагментарністю і не дають повного уявлення про її видове багатство, тому виникає необхідність цілісного дослідження означеного регіону.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі ботаніки та садово-паркового господарства Волинського національного університету імені Лесі Українки. Тема дисертації пов'язана з плановими дослідженнями кафедри у 2000-2003 рр. - "Вивчення флори і екологічної ситуації на північному заході України", 2004-2005 рр. - "Природа і екологія Західного Полісся" (номер держреєстрації 0103 U 000658), 2006-2007 рр. - "Основи раціонального природокористування та охорона природи Західного Полісся" (номер держреєстрації 0106 U 000275), 2008 р. - "Рідкісні і зникаючі види флори Волинського Полісся та Волинського Лісостепу" (номер держреєстрації 0108 U 000403).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - встановлення видового складу судинних рослин флори Волинської височини, проведення її структурного аналізу, вивчення особливостей антропічної трансформації, здійснення созологічної оцінки флори та розробка наукових основ її охорони.

Для досягнення поставленої мети передбачені такі завдання:

встановити видовий склад судинних рослин району досліджень і скласти анотований список флори;

провести структурний аналіз флори;

з'ясувати характер антропічної трансформації флори;

оцінити сучасний стан охорони флори та обґрунтувати шляхи його оптимізації.

Об'єкт дослідження - флора судинних рослин Волинської височини.

Предмет дослідження - систематичний, екологічний, біоморфологічний, географічний та фітосозологічний аналізи судинних рослин Волинської височини.

Методи дослідження - польові (детально-маршрутних обстежень, напівстаціонарний), камеральні (обробка гербарного матеріалу, методи математичної статистики).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено флористичний спектр Волинської височини, складено анотований конспект флори, який включає 1404 види рослин. Серед них виявлено два нових для району досліджень види (Alchemilla baltica Sam. ex Juz., Ranunculus meyerianus Rupr.). Вперше отримано повні дані про структуру флори Волинської височини. Виявлено тенденції її зміни під впливом антропічних факторів. Проаналізовано репрезентативність мережі природно-заповідного фонду регіону. Встановлено нові місцезростання 71 занесеного до Червоної книги України виду рідкісних та 57 регіонально рідкісних рослин.

Практичне значення одержаних результатів. За результатами досліджень запропонована система оптимізації існуючого природно-заповідного фонду Волинської височини, розроблені шляхи охорони рідкісних і зникаючих видів рослин. Складений конспект флори прислужиться при написанні "Флор" і "Визначників" регіонального й загальнонаціонального масштабу.

Результати дисертаційної роботи можуть використовуватися у навчальному процесі при читанні курсів "Флора і рослинність України", "Ботаніка", "Анатомія рослин", "Географія рослин", "Великий спецпрактикум", "Лікарські рослини", а також при проведенні навчальних польових практик з ботаніки у Волинському національному університеті імені Лесі Українки.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Основну частину фактичного матеріалу дисертантом зібрано самостійно безпосередньо під час польових досліджень та опрацювання гербарних фондів у 1999-2008 рр. Наукові положення, винесені на захист, здобувач отримав самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідались на Всеукраїнській конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Біорізноманіття природних і техногенних біотопів України" (Донецьк, 2001), науковій конференції молодих вчених "Еколого-біологічні дослідження на природних та антропогенно-змінених територіях" (Кривий Ріг, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень" (Дніпропетровськ, 2002), на VI-VIIІ Міжнародних науково-практичних конференціях "Наука і освіта" (Дніпропетровськ, 2003-2005), конференції "Гербарна справа в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку" (Луганськ, 2003); науковій конференції, присвяченій 140-річчю від дня народження В.І. Липського (Рівне, 2003); Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції "Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття" (до 115-ї річниці М.І. Гавриленка) (Полтава, 2004); науковій конференції "Природні ресурси Волині. Результати фундаментальних досліджень (1993-2003 рр.)" (Луцьк, 2003); на ХІІ Всеукраїнській науковій історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 12-й річниці Незалежності України і 485-й річниці надання Ковелю Магдебурзького права "Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині" (Ковель, 2003); науково-практичній конференції "Природа Західного Полісся та прилеглих територій" (Луцьк, 2005 р.); науково-практичних конференціях викладачів і студентів біологічного факультету ВНУ ім. Лесі Українки (2002-2007); обговорювались на розширеному засіданні кафедр екології та ботаніки і садово-паркового господарства ВНУ імені Лесі Українки (2007), на засіданні комісії спеціалізованої вченої ради Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (2008).

Публікації. Основні положення дослідження викладено в 14 наукових працях, з них 7 статей опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 брошурі, 6 тезах доповідей.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку використаних джерел (554 найменування, із них - 53 іншомовних). Дисертація викладена на 344 сторінках машинописного тексту, з них 157 сторінок основного тексту, проілюстрована 10 рисунками,20 таблицями, містить 7 додатків обсягом 135 сторінок.

Основний зміст

ПРИРОДНІ УМОВИ ВОЛИНСЬКОЇ ВИСОЧИНИ

Волинська височина знаходиться в північній частині Волино-Подільської височини. На півночі та сході Волинське лесове плато межує з Поліською низовиною, на заході - з Люблінською височиною, з якою Волинське плато розмежовано долиною р. Західний Буг, на півдні - з Малополіською рівниною. Межі району відповідають межам Волинського лісостепового округу згідно геоботанічного районування України, Волинського флористичного району згідно флористичного районування Б.В. Заверухи.

флора волинська височина охорона

Волинське плато розташоване між 50 і 51^о пн. ш. та 27 і 24^о сх. д. Воно має вигляд стрічки завдовжки близько 200 км і завширшки 40-60 км, яка простягнулася від західного кордону із Польщею на схід до р. Корчик загальною площею приблизно 10 000 км².

У розділі наведено коротку характеристику геологічної будови, геоморфології, клімату, гідрографії, ґрунтів, рослинного покриву.

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ФЛОРИ ВОЛИНСЬКОЇ ВИСОЧИНИ

Перші відомості про флору Волинської височини наведені в роботах B.Г. Бессера (Besser, 1822, 1823), Фогеля (1836), Й. Юндзіла (Jundziіі, 1830).

У флористичних роботах ІІ половини ХІХ століття вчені вказували конкретні географічні пункти зростань для окремих видів (В. Монтрезор навів місцезнаходження для 19 видів (1881), Й. Пачоський - 853 (1888), 496 (1891, 1896), І.Ф. Шмальгаузен - 123 (1895-1897)). В класичній праці Й. Пачоського про основні риси розвитку флори Південно-Західної Росії (1910) при аналізі флори Волино-Поділля наведено флористичні списки окремих характерних угруповань та реліктові види рослин Волинської височини.

У 1917-1939 рр. Волинь входила до складу Польщі. Флористичні дослідження на той час проводили В. Шафер (Szafer, 1923, 1923а, 1923б, 1924, 1930, 1935), С. Мацко (Macko, 1934, 1937, 1937а, 1937б), Й. Панек (Panek, 1930, 1931, 1933, 1939), Р. Кобендза (Kobendza, 1933), М. Кочвара (Koczwara, 1925, 1930), Й. Мадальський (M№dalski, 1930), Й. Костирко (Kostyrko, 1939).С. Мацко вперше обґрунтував мережу природно-заповідних об'єктів для Волині (Macko, 1934, 1937). Детальні геоботанічні описи із схемами і фотографіями рослинних угруповань схилів Вишневої гори в околицях м. Рівне, яка сьогодні є заказником загальнодержавного значення, подані в працях Й. Панека (Panek, 1930, 1931, 1933). В роботі Й. Панека (Panek, 1939) наведено опис рослинних угруповань Волинської височини і список рідкісних видів.

У повоєнний радянський період дослідження набули комплексного характеру, багато робіт присвячено вивченню поширення деяких цікавих у флористичному відношенні видів - А.І. Барбарич (1950, 1954, 1965), М.І. Котов (1955), Г.В. Козій (1964), Л.С. Балашов із співавторами (1980), Д.Я. Афанасьєв і Ю.Р. Шеляг-Сосонко (1965), Т.К. Зеленчук (1955), М.П. Слободян (1965), А.Т. Зеленчук (1991), Д.В. Дубина, Г.А. Чорна (1987, 2004), Т.С. Івченко, Ю.О. Войтюк (1978), С.М. Зиман, О.Л. Ловеліус (1990), С.Л. Мосякін (2003), В.К. М'якушко (1965, 1976, 1978), В.О. Володимирець (2002).

Значна частина наукової спадщини А.І. Кузьмичова (1966, 1967, 1967а, 1967б, 1976) присвячена рослинному покриву Волинської височини. Суттєвий внесок у вивчення флори Волинської височини зробив Б.В. Заверуха (1960, 1965, 1976, 1983, 1986), підсумком його праці стала монографія "Флора Волыно-Подолии и ее генезис" (1985).

Раритетним, ендемічним та реліктовим видам рослин Волинської височини присвячені статті Т.Л. Андрієнко, С.Ю. Поповича (1986), А.І. Барбарича (1962), О.О. Кагала (1990), М.Н. Бувальцева (1978), Б.В. Заверухи (1981), П.О. Вавриша, В.Г. Собка (1984), Я.П. Дідуха (1972, 1974), В.І. Мельника (1983, 1986, 1988а, 1988б, 1993а, 1993б, 1993в, 1995, 1997, 1999, 2004), В.І. Мельника, Л.А. Савчук (2004, 2005), Т.Л. Андрієнко, В.І. Мельника, Л.А. Якушиної (1992), О.М. Дубовик, Л.І. Крицької, І.І. Мороз (1973), М.М. Загульського (1993, 2001, 2002).

Хорологічні особливості та еколого-ценотичні параметри раритетних видів, частина з яких зростає на територіях заповідних об'єктів різного рангу, описують Я.П. Дідух (1974а, 1974б, 1993), Б.В. Заверуха (1965, 1976, 1978), Т.Л. Андрієнко та Г.М. Антонова (1986), В.О. Володимирець (2001). Охороні окремих видів рослин в ботанічних резерватах Волинської височини присвячені праці Й.Я. Романюка (1987), М.В. Химина (1999), Ю.М. Грищенка, М.С. Фірсової (2000, 2001, 2001а), В.О. Трала, М.С. Фірсової (2001), М.М. Гуйдаша зі співавторами (2004), Т.Л. Андрієнко зі співавторами (1988), А.Й. Меремінського і І.Л. Сацюк (2002) тощо.

Окреслений стан історії вивчення флори Волинської височини засвідчив про наявність лише фрагментарних флористичних відомостей, які не дають повного уявлення про її видовий склад та історію розвитку.

Матеріали та методика досліджень

В основу роботи покладені матеріали польових досліджень, проведених автором протягом 1999-2008 рр. на території Волинської височини. Здійснено 9 експедиційних виїздів та 26 короткотривалих поїздок. Гербарій, зібраний у 16 адміністративних районах Волинської, Львівської, Рівненської й Хмельницької областей, нараховує 1237 видів рослин (близько 2800 гербарних аркушів). Проводились описи окремих фітоценозів та складались списки видів рослин окремих урочищ (зроблено 334 описи). Під час польових досліджень виявлено 28 нових місцезнаходжень 14 рідкісних видів флори Волинської височини, підтверджено 15 місцезнаходжень 12 рідкісних видів. Польові дослідження проводилися загальноприйнятими методами флористичних досліджень (детально-маршрутних обстежень, напівстаціонарних досліджень) дисертантом самостійно та разом із науковим керівником проф. В.І. Мельником, співробітниками кафедри ботаніки і садово-паркового господарства ВНУ ім. Лесі Українки, кафедри агрохімії, ґрунтознавства і землеробства Рівненського національного університету водного господарства та природокористування.

При складанні конспекту флори, крім власних матеріалів, опрацьовані гербарні фонди Національного гербарію Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW), Національного університету ім. Тараса Шевченка (KWU), Національного ботанічного саду ім.М. М. Гришка НАН України (KWHA), Державного природознавчого музею НАН України у Львові (LWS), Львівського національного університету ім. Івана Франка (LW), Волинського національного університету ім. Лесі Українки (LUU), Волинського (LUM) і Рівненського (РKM) краєзнавчих музеїв, кафедри агрохімії, ґрунтознавства і землеробства Рівненського Національного університету водного господарства та природокористування.

Гербаризацію рослин проводили за методикою А.К. Скворцова (1977).

Родини в конспекті флори видів судинних рослин Волинської височини розміщені за системою А.Л. Тахтаджяна (1978). Назви родів у межах родин та назви видів у межах родів подані в алфавітному порядку. Номенклатура таксонів подана за S. Mosyakin, M. Fedoronchuk (1999).

Аналіз географічних елементів флори проводили за Ю.Д. Клеоповим (1938, 1990), А.І. Толмачовим (1974) з урахуванням картосхем Г. Мойзеля зі співавторами (Meusel, 1965). В основу класифікації ареалів покладено флористичне районування Земної кулі, розроблене А.Л. Тахтаджяном (1978). Відомості про загальне поширення рослин взяті з багатотомних видань "Флора УРСР" (1935-1965), "Екофлора України" (2002-2007), "Флора Восточной Европы" (1978, 2001), "Ареалы растений флоры СССР" (1976), окремих монографій з ареалогії (Хорология…, 1986; Носова, 1973).

Аналіз біоморфологічної структури флори проведений з використанням класифікації життєвих форм І.Г. Серебрякова (1952, 1964) і К. Раункієра (Raunkiaer, 1934). Для порівняння систематичних показників флори Волинської височини були використані індекси родин (Шмидт, 1980, 1984).

Наукові обґрунтування на створення нових природно-заповідних об'єктів розроблені за методиками (Подобайло, 2001; Горобчишин, 2005) та згідно "Положення про порядок оголошення заказників, пам'яток природи та заповідних урочищ" (2004).

Для статистичної обробки матеріалів створено комп'ютерну базу даних флори дослідженого району на основі програми Microsoft Access.

Структурний аналіз флори волинської височини

Систематичний склад. На основі критичного опрацювання матеріалів польових обстежень, проведених протягом 1999-2008 рр. та доповнених матеріалами гербарних фондів і літературних джерел, нами встановлено, що на Волинській височині зростають 1404 види судинних рослин природної флори, два з яких є новими для території досліджень. До списку внесено всі дикорослі аборигенні, а також занесені й натуралізовані види.

Види флори Волинської височини належать до 5 відділів рослин, 121 родин та 553 родів. Судинні спорові рослини разом з Pinophyta відіграють незначну роль у систематичному складі флори (2,3 % видів, 3,1 % родів, 10,0 % родин), що є характерним для флори земної кулі загалом, а також для всіх регіональних флор (Малиновський, 1980). Абсолютна більшість видів флори Волинського плато представлена рослинами відділу Magnoliophyta - 97,7 % видів (табл.). Співвідношення між класами Liliopsida і Magnoliopsida (відповідно 280 і 1092 видів) становить 1: 3,9, що дещо більше, ніж для флор Середньої Європи - від 1: 2,9 до 1: 3,4 (Малиновський, 1980). Показник середньої насиченості родини видами становить 11,6, родами - 4,6, а одного роду видами - 2,5, що свідчать про значну флористичну різноманітність регіону. Родовий коефіцієнт становить 39, що підтверджує автохтонне формування ядра флори Волинської височини.

Аналіз родинного флористичного спектру засвідчив, що 10 провідних родин нараховують 768 видів (54,7 %), в тому числі перші три родини об'єднують 347 видів (24,7 %). Рівень видового багатства 18 родин провідної частини спектра становить 1001 вид (71,3 %). Середня частина спектра сформована 22-ма родинами, до яких належить по 6-17 видів (210; 15,0 %). В заключній частині нараховано 80 родин (66,1 %), що об'єднує 193 види (44,3 %). До складу кожної з цих родин входить 5 і менше видів, в тому числі монотипних - 26 родин.

Три найчисленніші родини (Asteraceae Dumort. (184; 13,1 %), Poaceae Barnhart (92; 6,6 %), Fabaceae Lindl. (71; 5,1 %)) складають четверту частину всіх видів (347; 24,8 %). Домінування Asteraceae, Poaceae у флористичному родинному спектрі флори Волинської височини характерне для більшості флор Голарктичного царства і є типовим для України. Наявність у числі 10 провідних родин Fabaceae, Rosaceae Juss. (65; 4,6 %), Brassicaceae Burnett (63; 4,5 %), Caryophyllaceae Juss. (60; 4,3 %), Scrophulariaceae Juss. (58; 4,1 %), Lamiaceae Lindl. (61; 4,3 %) та значної кількості видів у родині Boraginaceae Juss. (35; 2,5 %) свідчить про значний вплив на формування флори Волинської височини стародавнього середземноморського центру видоутворення. Шосте місце посідає характерна для бореальних флор родина Cyperaceae Juss. (63; 4,5 %).

Специфічність флори відображає родовий спектр (Толмачев, 1974). Показник середньої насиченості родини родами у Волинській височині становить 4,6. Найбагатші роди, кожен з яких складається з семи і більше видів, нараховують третину видового складу флори Волинської височини (460; 32,8 %) з 35 родів (6,3 %). Причому найчисленніші з них (Carex L. - 48 видів, Pilosella Hill. - 24, Veronica L. - 22, Potentilla L., Trifolium L. - по 16, Vicia L. - 14, Centaurea L. - 13, Festuca L., Rosa L. - по 11) належать до родин, які в родинному спектрі займають провідне становище, лише порядок їх розміщення дещо інший. У 12 провідних родах нараховують 237 видів (16,9 %). Середню частину спектра формують роди, до складу яких входить 3-6 видів. Загалом 112 родів (20,3 %) об'єднують 436 видів (31,1 %). Монотипні роди складають 74,8 % від заключної частини родового спектру флори регіону дослідження (303 види; 21,6 %).

Екологічний аналіз. До рослин помірно зволожених місцезростань у флорі Волинської височини належить три чверті її видового складу (1019; 72,6 %). Мезофіти опанували екотопи широколистяних лісів, заплавних лук та орних земель, які займають основну площу району. Друге і третє місця у спектрі посіли гігрофіти (193; 13,7 %) і ксерофіти (128; 9,1 %). Серед ксерофітів у флорі наявна незначна частка листкових сукулентів - лише 5 видів. Гідрофітів небагато (64; 4,6 %).

За ступенем пристосування до інтенсивності освітлення переважають геліофіти (816; 58,1 %), які найкраще розвиваються при повному освітленні в умовах луків, степів, сільськогосподарських угідь, екотопи яких займають більшу частину Волинського плато. Факультативних геліофітів вдвічі менше за геліофіти (448; 31,9 %). Найменшу частину спектру посіли сциофіти (140; 10,0 %).

Вологий і помірно теплий клімат Волинського плато сприяв розвитку родючих ґрунтів. Тому у флорі району співвідношення евтрофів (639; 45,5 %) і мезотрофів (677; 48,2 %) майже однакове. Зростання оліготрофів - найменш численної групи (88; 6,3 %) - приурочено до бідних на мінеральні солі пісків річкових заплав, які займають незначну частину території Волинської височини.

Біоморфологічний аналіз. За класифікацією І.Г. Серебрякова (1952, 1964) у флорі Волинської височини переважають наземні трави (1216; 86,6 %), більшість з яких є полікарпіками лісових та лучних флорокомплексів. Монокарпічні трави (479; 34,1 %) є рослинами переважно сегетально-рудеральних угруповань. Водні трави разом із деревними рослинами займають за кількістю видів проміжні місця (відповідно 64 і 124 видів).

Гемікриптофіти (556; 39,6 %) є найчисленнішими серед життєвих форм флори Волинської височини, виділених у класифікації К. Раункієра. Групи криптофітів і терофітів майже однакові за кількістю видів (358; 25,5 % та 360; 25,6 %). Частка фанерофітів у загальному балансі флори становить лише 5,2 %, хамефітів - 4,1 %.

Географічний аналіз. Чільне місце у європейському елементі (314; 22,4 %) посідає середньоєвропейський піделемент (230; 16,4 %), що вказує на приналежність флори Волинської височини до центральноєвропейської провінції. Специфічність флори відображає наявність 30 видів волино-подільського піделементу. Значний відсоток у флорі мають види євразійського елементу (380; 27,1 %), піделементи якого розподілилися майже порівну - євро-сибірський (204; 14,5 %) і євро-древньосередземноморський (176; 12,5 %). Серед видів голарктичного елементу (158; 11,3 %) переважають види євразійсько-древньосередземноморсько-північно-американського (69; 4,9 %) та євро-північноазійсько-північно-американського (79; 5,5 %) піделементів проти амфіатлантичного піделементу (10; 0,7 %). Найменша кількість видів належить до мультирегіонального елементу (43; 3,1 %), серед якого ми виділили плюрирегіональний (11; 0,8 %), біполярний (25; 1,8 %) та голарктично-неотропічний (7; 0,5 %) піделементи.

Ценотичний аналіз. У флорі Волинської височини переважають види неморального (323; 23,0 %) та лучного (209; 14,9 %) флороценокомплексів, які разом із видами лучно-степового (200; 14,2 %) вказують на її лісостеповий характер. П'ята частина видів належить болотному (164; 11,7 %), лучно-болотному (42; 3,0 %) та водному (64; 4,6 %) флороценокомплексам. Різноманіття екотопів височини підкреслює наявність видів борового (32; 2,3 %) та піщаного (85; 6,1 %) комплексів. Значний відсоток видів агро-рудерального флороценокомплексу (285; 20,3 %) свідчить про антропічну трансформацію флори.

Характеристика флористичних підрайонів. У Волинському районі при флористичному районуванні Б.В. Заверуха (Заверуха, 1985) виділив 3 підрайони (Західно-, Північно - і Південно-Волинський). Проведені нами дослідження показали, що в складі Повчансько-Мізоцького (Південно-Волинського) флористичного підрайону є 101 вид, який відсутній в інших флористичних підрайонах Волинської височини (коефіцієнти подібності 42,19 і 42,26); Прибузько-Горохівського (Західно-Волинського) ? 73 види (коефіцієнти 42,97 і 42, 19); Рівненсько-Гощанського (Північно-Волинського) - 61 вид (коефіцієнти 42,97 і 42,26).

АНТРОПІЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ФЛОРИ ВОЛИНСЬКОЇ ВИСОЧИНИ

Аналіз синантропної фракції. Особливістю розвитку природних флор на сучасному етапі є збільшення частки їх синантропної фракції та зростання ролі адвентивних видів. Присутність синантропного елемента у флорі конкретної території найбільш об'єктивно характеризує рівень її антропічної трансформації, яку оцінюють за участю в ній супроводжуючих людину аборигенних та адвентивних видів, культивованих й спонтанних (Протопопова, 1991; Володимирець, 2002, 2003). Синантропні види поширюються не тільки на антропогенно порушених екотопах, які охоплюють значну частину Волинської височини, а все частіше вкорінюються в природні угруповання, створюючи загрозу існуванню окремих аборигенних видів.

Флора Волинської височини, під орними землями якої зайнято понад 75 % всього земельного фонду, характеризується досить високим рівнем антропічної трасформації. Серед видового складу флори синантропна фракція займає третину і нараховує 510 видів (36,3 %).

До апофітної фракції у флорі Волинської височини належить 271 вид (53,1 %), серед них найбільше геміапофітів (122; 23,9 %), найменше апофітів випадкових (62; 12,2 %) (рис.). Адвентивна фракція представлена 122 археофітами (23,9 %) та 117 (22,9 %) кенофітами. За ступенем натуралізації серед адвентивних рослин відрізняється група епекофітів (144; 60,5 %). Так, видів, що натуралізувалися на повністю трансформованих екотопах, серед археофітів нами нараховано 94, а кенофітів - 50.

Географічний аналіз адвентивної фракції за сучасними ареалами засвідчив, що чільне місце належить видам з євразійським поширенням (91; 38,1 %, в т. ч. археофітів - 53, кенофітів - 38), найменше видів з мультирегіональним поширенням (39; 16,3 %, в т. ч. археофітів - 17, кенофітів - 22).

Основну частку серед адвентів складають види євразійського походження (114; 47,7 %), серед яких переважають види з Середземномор'я (105 видів, в т. ч.67 - середземноморського походження, 38 - середземноморсько-ірано-туранського), що властиве для адвентивної флори України в цілому (Протопопова, 1991). Азійський вплив на флору регіону менший - 39 видів (в т. ч.16 - ірано-туранського, 12 - південно-східно-азійського та східно-азійського походження). Американське походження (33; 13,8 %) мають кенофіти та лише один археофіт, що вказує на пізній час занесення цих адвентів з плюрирегіональним та голарктичним сучасними ареалами.

Вплив адвентивної фракції на структурні показники флори Волинської височини. Зміна кількісного складу флори за рахунок адвентивних видів рослин призвела до якісних змін систематичної, біоморфологічної, екологічної, ценотичної та географічної структур флори.

Оскільки синантропізація природної флори Волинської височини відбувалася переважно за рахунок окремих видів із уже наявних або нових для флори родів та родин, у її складі збільшилася кількість родин та родів, представлених одним видом (наприклад, родини Asclepidiaceae R. Br., Cannabaceae Endl., Resedaceae S. F. Gray, Verbenaceae Jaume, роди Abutilon Mill., Aquilegia L., Datura L., Elodea Michx., Hyoscyamus L., Lycium L., Thymelaea Mill. тощо).

Багатством на адвентивні види зумовлені високі показники видового спектру родин Chenopodiaceae Vent. (21 вид із 32), Brassicaceae (31 вид із 81), Asteraceae (33 види із 176), Poaceae (19 видів із 104), Euphorbiaceae Juss. (6 видів із 18). Завдяки наявності у своєму складі багатьох адвентивних видів висока численність притаманна таким родам флори височини, як Euphorbia L. (6 видів із 17), Geranium L. (8 видів із 15), Urtica L. (2 види із 3), Lamium L. (2 види із 4).

Аналіз біоморфної структури адвентивної фракції флори досліджуваного району засвідчив, що при загальному домінуванні гемікриптофітів у флорі височини в цілому серед адвентів першість належить терофітам (181; 75,7 %).

У адвентивній фракції гідро - і гігрофіти складають незначну частку (10; 4,2 %). Більшість гігроморф належить мезо - і ксерофітам (195; 83,0 % та 28; 11,7 %). Варто зазначити, що у мезофітів-адвентів значну частку складають ксеромезофіти (146; 61,1 %), переважання яких разом із ксерофітами підверджує висновок про загальну ксерофітизацію флори України внаслідок адвентизації (Протопопова, 1991).

Геліофіти-адвенти складають майже п'яту частину видів геліоморфи флори Волинської височини в цілому (167; 11,9 %), тоді як факультативні геліофіти та сціофіти охоплюють лише третину видів адвентивної фракції.

В групі адвентів за відношенням до трофності субстрату переважають мезо - та евтрофи (130; 54,4 % та 95; 39,7 %), як і у флорі височини в цілому.

Аналіз географічної структури засвідчив, що її зміни внаслідок адвентизації флори досліджуваного регіону в основному пов'зані зі збільшенням кількості заносних видів із плюрирегіональним ареалом (39; 38,6 %) з незначним переважанням кенофітів (22; 56,4 %). Адвентивні види із голарктичним ареалом складають більше однієї п'ятої частини цієї групи флори Волинської височини (66; 23,0 %). Заносні види із євразійським та европейським ареалами відіграють незначну роль у флорі району досліджень (відповідно 92; 15,0 % та 41; 10,2 %).

До адвентивних видів з високою інвазійною спроможністю (Протопопова, 2002) у досліджуваній флорі належать 28 археофітів та 28 кенофітів, серед яких проявляють експансію 21 вид.В. В. Протопопова ще у 1991 р. відзначала неухильне поширення Ambrosia artemisiifolia L. в Україні в західному і північному напрямках. Поодинокі особини цього адвента знайдені нами в м. Луцьку (2003 р.), В.О. Володимирцем - у м. Рівному (2002 р.) без ознак експансії.

Охорона та господарське значення

ФЛОРИ ВОЛИНСЬКОЇ ВИСОЧИНИ

Созологічна характеристика флори Волинської височини та їх охорона. До списку рідкісних і зникаючих включено 132 види (9,3 %) флори Волинської височини, в тому числі 75 - знаходяться під охороною, 57 - запропоновано для регіональної охорони. З раритетних видів 42 - підлягають особливій охороні згідно із міжнародними созологічними списками: 9 видів з Додатку І Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Botrychium multifidum (S. G. Gmel.) Rupr., Caldesia parnassifolia (L.) Parl., Carlina onopordifolia Bess ex Szafer, Cypripedium calceolus L., Dracocephalum austriacum L., D.ruyschiana L., Liparis loeselii (L.) Rich., Pulsatilla grandis Wend., P. patens (L.) Mill.), 3 види - з Червоного списку МСОП (Carlina onopordifolia, Chamaecytisus paczoskii (V. Krecz.) Klaskova, Crataegus ucrainica Pojark.), 33 види - з Додатків І і ІІ Вашингтонської конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (Galanthus nivalis L., 32 види родини Orchidaceae Juss.).

Раритетна фракція флори Волинської височини згідно з Червоною книгою України (1996) налічує 71 вид (5,1 %). До категорії "0" ми відносимо 11 видів, які, ймовірно, зникли з території Волинської височини у зв'язку з відсутністю відомостей понад 50 років (Corallorhiza trifida Chatel., Dactylorhiza sambicina (L.) Soь, Goodyera repens (L.) R. Br., Gymnadenia conopsea (L.) R. Br., Linnaea borealis L., Neottianthe cucullata (L.) Schlechter, Orchis mascula (L.) L., O. morio L., Pedicularis screptum-carolinum L., Saxifraga hirculus L., Tofieldia calyculata (L.) Wahl.). Волинська височина є межею поширення 42 видів із різним созологічним статусом, з них східну межу ареалу мають 13 видів, північну межу - 3, північно-східну - 1, південну межу - 20, південно-східну межу - 5.

Охорона рідкісних та зникаючих видів флори Волинської височини. Лише 5 % території Волинської височини, де природних комплексів збереглося дуже мало через її розораність та густозаселеність, відведено під території природно-заповідного фонду, 154 об'єкти якого охоплюють площу у 45375,93 га (табл.2).

В існуючій природоохоронній мережі Волинської височини забезпечені охороною лише 24 раритетні види рослин із 71 виду. Тому для підвищення територіальної репрезентативності природно-заповідного фонду регіону і відтворення порушеного екологічного балансу пропонуємо розширити мережу резерватів загальною площею 53391,6 га (5,3 %).

Заповідання 12 ділянок дозволить охопити охороною 57 зникаючих з природних ценозів та рідкісних для Волинської височини видів, серед них 12 - з Червоної книги України (Carex davalliana Smith, Carlina onopordifolia, Cephalanthera damasonium (Mill.) Druce, Cladium mariscus (L.) Pohl, Dactylorhiza incarnata (L.) Soь, Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Schult., Lilium martagon L., Neottia nidus-avis (L.) Rich., Platanthera bifolia (L.) Rich., Salix starkeana Willd., Schoenus ferrugineus L., Stipa pennata L.). Крім того, знизиться ступінь інсулярізованості природно-заповідних об'єктів, яка обчислюється за формулою І= (S₁/S + N₁/N) / 2 (Злобін, 1998). При оптимізації природно-заповідного фонду району досліджень розчленованість його об'єктів зменшиться - індекс інсулярізованості складатиме 0,334 проти 0,352.

Корисні рослини Волинської височини. У районі зростає 1256 видів природної флори, які мають практичне для людини значення. Нами виділено 25 груп корисних рослин флори Волинської височини, які за характером застосування поділено на дві групи - сировинні (1104; 78,6 %) й трансплантаційні (504; 35,9 %).

Серед сировинних рослин Волинської височини виділяємо технічні (547; 39,0 %: ефіроолійні (209; 14,9 %), жироолійні (179; 12,7 %), фарбувальні (107; 7,6 %), волокнисті (85; 6,1 %), дубильні (57; 4,1 %), целюлозно-паперові (42; 3,0 %), деревинні (36; 2,6 %), смолоносні (17; 1,2 %), каучуконосні (16; 1,1 %), корконосні (3; 0,2 %), гутаперчоносні (2; 0,1 %), восконосні (2; 0,1 %), камеденосні (2; 0,1 %)) і натуральні (1046; 74,5 %: харчові (320; 22,8 %), кормові (302; 21,5 %), лікарські (разом види офіційної та народної медицини - 1009; 71,9 %), вітамінні (273; 19,4 %), медоносні (132; 9,4 %), фітонцидні (21; 1,5 %), бактерицидні (40; 2,8 %) та інсектицидні рослини (13; 0,9 %)), між якими відсутня чітка межа. Найчисленнішими серед них є групи лікарських, декоративних, кормових та харчових рослин.

Трансплантаційними вважаємо 504 (35,9 %) види, до яких належать декоративні (459; 32,7 %), фітомеліоративні (36; 2,6 %) та протиерозійні (13; 0,9 %). Серед отруйних видів (142; 10,1 %) значна кількість використовується в медицині. Бур'янові види (411; 29,3 %) не є корисними в прямому розумінні цього слова, але мають важливе значення як біологічні одиниці в цілому.

Висновки

Здійснено комплексне дослідження флори Волинської височини, проведено її структурний аналіз, з'ясовано особливості антропічної трансформації флори.

1. На території Волинської височини зростає 1404 види судинних рослин, які належать до 5 відділів, 121 родини і 553 родів. Виявлено 2 нових для регіону досліджень види: Alchemilla baltica i Ranunculus meyerianus.

2. Абсолютна більшість видів досліджуваного регіону належить до відділу Magnoliophyta (97,7 %). Показник середньої насиченості родини видами становить 11,6, родами - 4,6, а одного роду видами - 2,5. Наявність у числі 10 провідних родин Fabaceae (71; 5,1 %), Rosaceae (65; 4,6 %), Brassicaceae (63; 4,5 %), Caryophyllaceae (60; 4,3 %), Scrophulariaceae (58; 4,1 %), Lamiaceae (61; 4,3 %) та значної кількості видів у родині Boraginaceae (35; 2,5 %) свідчить про значний вплив на формування флори стародавнього середземноморського центру видоутворення.

3. При екологічному аналізі флори встановлено переважання мезофітів (1019; 72,6 %), евтрофів (639; 45,5 %) з мезотрофами (695; 49,5 %) та геліофітів (816; 51,8 %), що є типовим для лісостепової зони помірних широт.

4. Біоморфологічний аналіз флори засвідчив, що в цілому спектр життєвих форм із перевагою гемікриптофітів (556; 39,6 %) при порівняно значному числі криптофітів (358; 25,5 %) і терофітів (360; 25,6 %) типовий для рівнинних флор помірної зони і відповідає комплексу природних умов Волинської височини. Він збігається з аналогічними показниками для інших рівнинних флор з помірно холодною зимою.

5. Встановлено переважання євразійського (380; 27,1 %) та європейського (314; 22,4 %) геоелементів в географічній структурі флори. Більшість середньоєвропейського піделементу (230; 16,4 %) та наявність 30 субендеміків підтверджує належність флори Волинської височини до центральноєвропейської флористичної провінції. Високий відсоток синантропної фракції (510; 36,3 %) свідчить про значну антропічну трансформацію флори.

6. Серед виділених у флорі Волинської височини 9 флороценокомплексів чільне місце за кількістю видів відведено неморальному, лучному і лучно-степовому (732; 52,1 %), що вказує на її лісостеповий характер. В цілому для району, як і суміжних територій, характерне поступове збільшення площ, зайнятих агро-рудеральними фітоценозами. Це пов'язано із сільськогосподарським освоєнням території, загальною антропізацією флори.

7. Найбільш багатим на види є Повчансько-Мізоцький (Південно-Волинський) флористичний підрайон (1271; 90,6 %) із 101 властивим саме йому видом. Найменшу кількість видів (1194; 85,0 %) має Прибузько-Горохівський (Західно-Волинський) підрайон, який відрізняється від інших 73 видами.

8. Велика кількість синантропних видів (510; 36,3 %) свідчить про високий рівень антропічної трансформації флори. До апофітної фракції належить 271 вид (53,1 %) з переважанням геміапофітів (122; 23,9 %). Адвентивна фракція представлена 122 археофітами (23,9 %) та 117 (22,9 %) кенофітами. За ступенем натуралізації серед адвентивних видів відрізняється група епекофітів (144; 60,5 %).

9. Трансформація флори Волинської височини в результаті адвентизації призвела до зміни її структури. У спектрі географічних елементів чільне місце відведено заносним видам з мультирегіональним ареалом (52 види проти 48 аборигенної фракції). За походженням в адвентивній фракції переважають види з Євразії (167; 69,9 %) та Північної Америки (26; 10,9 %). Завдяки адвентивним видам збільшилася кількість монотипних родин та родів (наприклад, родини Asclepidiaceae, Cannabaceae, Resedaceae, Verbenaceae, роди Abutilon, Aquilegia, Datura, Elodea, Hyoscyamus, Lycium, Thymelaea), терофітів (181; 75,7 %), високі ранги родин Chenopodiaceae, Brassicaceae, Asteraceae, Poaceae, Euphorbiaceae, родів Euphorbia, Geranium, Urtica, Lamium). До адвентивних видів з високою інвазійною спроможністю у досліджуваній флорі належать 28 археофітів та 28 кенофітів (56; 24,3 %).

10. До складу флори Волинської височини входять 132 рідкісних і зникаючих видів рослин. З них - 9 видів з Додатку І до Бернської конвенції, 3 види - з Червоного списку МСОП, 33 види - з Додатків І і ІІ Вашингтонської конвенції, 71 вид із Червоної книги України (8 видів з охоронною категорією "1", 37 - "2", 26 - "3"), 57 видів запропоновано для регіональної охорони. Ймовірно зниклими у флорі Волинської височини в зв'язку із відсутністю протягом останніх 50 років відомостей про їхні місцезнаходження є 11 видів (Corallorhiza trifida, Dactylorhiza sambicina, Goodyera repens, Gymnadenia conopsea, Linnaea borealis, Neottianthe cucullata, Orchis mascula, O. morio, Pedicularis screptum-carolinum, Saxifraga hirculus, Tofieldia calyculata)

11. Созологічний аналіз раритетної фракції флори Волинської височини, місцезростання 24 рідкісних видів (33,8 %) якої забезпечені охороною в існуючих природнозаповідних об'єктах, засвідчив необхідність подальшого вдосконалення її природоохоронної мережі. З метою підвищення територіальної репрезентативності природно-заповідного фонду Волинської височини для відтворення порушеного екологічного балансу пропонуємо створити 12 нових об'єктів, що підвищить показник заповідання на 5,3 %, дозволить охопити охороною 57 зникаючих з природних ценозів та рідкісних видів рослин, знизить ступінь інсулярізованості ПЗО із 0,352 до 0,334.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Брошури

1. Атлас рідкісних рослин Волині / В.П. Войтюк, Л.О. Коцун, І.І. Кузьмішина [та ін.] / за ред. Л.О. Коцун. - Луцьк: ТзОВ ТВКФ "Оксоль", 2007. - Вип.1. - 40 с.

Статті

2. Романюк Н.З. Систематичний та біоморфологічний аналіз флори ботанічного заказника "Урочище Воротнів" / Н.З. Романюк, Л.О. Коцун, І.І. Кузьмішина // Наук. вісник ВДУ ім. Лесі Українки. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2002. - № 6. - С.24-27.

3. Кузьмішина І.І. Гербарій Стефана Мацко у Волинському краєзнавчому музеї / І.І. Кузьмішина // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Сер. Біологічні науки. - Луганськ: Вид-во Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка, 2003. - № 11 (67). - С.35-39.

4. Кузьмішина І.І. До історії дослідження флори Волині / І.І. Кузьмішина // Природа Західного Полісся і прилеглих територій: зб. наук. пр. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. - С.127-134.

5. Ткачик В.П. Зміни флоронаселення ландшафтного заказника "Федорівка" (Волинська височина) / В.П. Ткачик, І.І. Кузьмішина // Наук. вісник ВДУ. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - № 2. - С.74-86.

6. Мельник В.І. Короткий нарис історії вивчення флори Волинської височини / В.І. Мельник, І.І. Кузьмішина // Наук. вісник ВДУ ім. Лесі Українки. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - № 5. - С.174-182.

7. Мельник В.І. Географічне поширення та умови місцезростань Carlina onopordifolia Besser ex Szafer, Kuіcz. et Pawі. (= Carlina acantifolia All.) на Волинській височині / В.І. Мельник, В.О. Володимирець, І.І. Кузьмішина // Вісник національного науково-природничого музею. Сер. Ботанічна. - К., 2005-2007. - Ч.2. - С.489-405.

8. Кузьмішина І.І. Адвентивні види родини Euphorbiaceae Juss. у флорі України / І.І. Кузьмішина, О.В. Мотронюк // Наук. вісник ВНУ ім. Лесі Українки. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. - № 3. - С.221-225.

Тези доповідей

9. Кузьмішина І.І. До сучасного стану флори урочища "Воротнів" / І.І. Кузьмішина, Н.З. Романюк, Л.О. Коцун, [та ін.] // Біорізноманіття природних і техногенних біотопів України: Всеукр. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених (Донецьк, 19-22 листопада 2001р.). - Донецьк: ДонНУ, 2001. - Ч.1. - С.161-163.

10. Кузьмішина І.І. Систематичний аналіз флори лук гідрологічного заказника "Гнила Липа" / І.І. Кузьмішина // Еколого-біологічні дослідження на природних та антропогенно-змінених територіях: матеріали наук. конф. молодих вчених (Кривий Ріг, 13-16 травня 2002 р.). - Кривий Ріг, 2002. - С. 200-202.

11. Кузьмішина І.І. Хорологія рідкісних та зникаючих видів рослин Волинської області / І.І. Кузьмішина, В.П. Войтюк, Н.З. Романюк [та ін.] // Динаміка наукових досліджень: матеріали міжнар. наук. - практ. конф. (Дніпропетровськ - Дніпродзержинськ - Черкаси, 28 жовтня - 4 листопада 2002 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - Т.3. - С.5-6.

12. Кузьмішина І.І. Сучасний стан популяцій Зозулинцевих (Orchidaceae) у південних районах Волинської області / І.І. Кузьмішина, Н.З. Романюк, Л.О. Коцун [та ін.] // Наука і освіта 2004: матеріали VIІ міжнар. наук. - практ. конф. (Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т.56. - С.60-61.

13. Кузьмішина І.І. Еколого-біологічні особливості Зозулинцевих (Orchidaceae) і сучасний стан їх популяцій в південних районах Волинської області / І.І. Кузьмішина, Н.З. Романюк, Л.О. Коцун [та ін.] // Природні ресурси Волині. Результати фундаментальних досліджень (1993-2003 рр.): наук. конф. (Луцьк, 1-3 липня 2003 р.). - Наук. вісник ВДУ ім. Лесі Українки. Біологічні науки. - Луцьк: РВВ "Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. - № 1. - С.101 - 103.

14. Кузьмішина І.І. Розвиток флори Волинської височини / І.І. Кузьмішина // Природа Західного Полісся та прилеглих територій: тези наук. - практ. конф. (Луцьк, 22-24 вересня 2005 р.). - Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. - С.121-124.

Анотація

Кузьмішина І.І. Флора Волинської височини, її антропічна трансформація та охорона. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.05 - ботаніка. - Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню сучасного стану флори судинних рослин Волинської височини.

Здійснено структурний аналіз флори судинних рослин Волинської височини, яка представлена 1404 видами судинних рослин з 5 відділів, 121 родини і 553 родів. Вивчено систематичний склад, здійснено біоморфологічний, екологічний, ценотичний, географічний та созологічний аналізи флори. Складено список рідкісних та зникаючих видів (132; 9,4 %, з них 57 запропоновано для регіональної охорони) і проаналізовано їх сучасне географічне поширення в регіоні. Запропоновано ряд заходів для оптимізації природоохоронної мережі, які підвищать показник заповідання на 5,3 % і знизять ступінь інсулярізованості природно-заповідних об'єктів з 0,352 до 0,334. Встановлено зникнення 11 (0,8 %) аборигенних видів зі складу флори та збільшення її кількісного складу 239 (17,0 %) адвентивними видами внаслідок антропогенної діяльності. Складено список 56 адвентивних видів з високою інвазійною спроможністю, серед них проявляють експансію 21 вид.

Ключові слова: флора, Волинська височина, судинні рослини, синантропізація, рідкісні види рослин, охорона.

Аннотация

Кузьмишина И.И. Флора Волынской возвышенности, ее антропическая трансформация и охрана. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.05 - ботаника. - Национальный ботанический сад имени Н.Н. Гришко НАН Украины, Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию современного состояния флоры сосудистых растений Волынской возвышенности.

Осуществлен структурный анализ флоры сосудистых растений Волынской возвышенности, которая представлена 1404 видами сосудистых растений из 5 отделов, 121 семейства и 553 родов. Изучен систематический состав, осуществлен биоморфологический, экологический, ценотический, географический и созологический анализы флоры, которые подтверждают ее центральноевропейский характер. Ведущие 10 семейств (Asteraceae (184; 13,1 %), Poaceae (92; 6,6 %), Fabaceae (71; 5,1 %), Rosaceae (65; 4,6 %), Brassicaceae (63; 4,5 %), Cyperaceae (63; 4,5 %), Lamiaceae (61; 4,3 %), Cariophyllaceae (60; 4,3 %), Scrophulariaceae (58; 4,1 %), Apiaceae Lindl. (51; 3,6 %)) содержат больше половины видов флоры региона (768; 54,7 %). К ведущим родам (Carex - 48 видов (3,4 %), Pilosella - 24 (1,7 %), Veronica - 22 (1,6 %), Euphorbia, Galium L. - по 17 (1,2 %), Potentilla, Potamogeton L., Trifolium, Viola L. - по 16 (1,1 %), Geranium, Ranunculus L., Salix L. - по 15 (1,06 %)) относится шестая часть всех видов (237; 16,9 %).

По данным экологического анализа флору исследуемого района можно считать типичной для лесостепной зоны умеренных широт, в которой преобладают мезофиты (1019; 72,6 %), эутрофы (639; 45,5 %) с мезотрофами (695; 49,5 %), гелиофиты (816; 51,8 %). Биоморфологический анализ флоры засвидетельствовал, что в целом спектр жизненных форм с преимуществом гемикриптофитов (556; 39,6 %) при почти одиннаковом количестве криптофитов (358; 25,5 %) и терофитов (360; 25,6 %) типичен для равнинных флор умеренной зоны и соответствует комплексу естественных условий Волынской возвышенности. Он совпадает с аналогичными показателями для других равнинных флор с умеренно холодной зимой.

Значительный процент во флоре имеют виды евразиатского элемента (380; 27,1 %), Главное место в европейском элементе (314; 22,4 %) принадлежит среднеевропейскому подэлементу (230; 16,4 %), который указывает на принадлежность флоры Волынской возвышенности к центральноевропейской провинции. В голарктическом элементе (158; 11,3 %) преобладают виды евразиатско-древнесредиземноморско-северноамериканского (69; 4,9 %) и европейско-северноазиатско-северноамериканского (79; 5,5 %) подэлемента. Наименьшее количество видов принадлежит мультирегиональному элементу (43; 3,1 %). Специфичность флоры отображает наличие 30 видов волыно-подольского подэлемента.

Составлен список редких и исчезающих видов (132; из них - 9 видов из Дополнения І к Бернской конвенции, 3 вида - из Красного списка МСОП, 33 вида - из Дополнений І и ІІ Вашингтонской конвенции, 71 вид из Красной книги Украины, 57 видов предложено для региональной охраны), проанализировано их современное географическое распространение в регионе. Вероятно исчезнувшими во флоре Волынской возвышенности в связи с отсутствием в течение последних 50 лет сведений о них мы считаем 11 видов.

Предложен ряд мероприятий для оптимизации природоохранной сети, которые повысят показатель заповедности на 5,3 % и снизят степень инсуляризации природно-заповедных объектов с 0,352 до 0,334. Установлено исчезновение 11 (0,8 %) аборигенных видов из состава флоры и увеличения ее количества на 239 (17,0 %) адвентивных видов в результате антропогенной деятельности. Составлен список 56 высокоинвазионных адвентивных видов, из которых 21 вид проявляет экспансию.