Екологічні особливості видового стану ентомологічного біорізноманіття агроландшафтів Лісостепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська академія аграрних наук

Інститут агроекології

УДК 502.1 (477) + 632.7

03.00.16 - екологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДОВОГО СТАНУ ЕНТОМОЛОГІЧНОГО БІОРІЗНОМАНІТТЯ АГРОЛАНДШАФТІВ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Лісовий Микола Михайлович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті агроекології Української академії аграрних наук

Науковий консультант - доктор сільськогосподарських наук, професор Чайка Володимир Миколайович, Національний університет біоресурсів та природокористування України, завідувач кафедри екології агросфери та екологічного контролю

Офіційні опоненти:

- доктор біологічних наук, професор, академік НААН Федоренко Віталій Петрович, Інститут захисту рослин УААН, директор

- доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НААН Цилюрик Анатолій Васильович, Національний університет біоресурсів та природокористування України, професор кафедри лісівництва

- доктор біологічних наук, професор Надкернична Олена Володимирівна, Інститут сільськогосподарської мікробіології УААН, завідувач лабораторії біологічного азоту

Захист дисертації відбудеться "23" грудня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.371.01 Інституту агроекології УААН за адресою: 03143, м. Київ,

вул. Метрологічна, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту агроекології УААН за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 12.

Автореферат розіслано "22" листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат сільськогосподарських наук В.В. Чайковська

Анотації

Лісовий М.М. Екологічні особливості видового стану ентомологічного біорізноманіття агроландшафтів Лісостепу України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 - екологія. - Інститут агроекології УААН, Київ, 2010.

Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню ключових чинників передкризового стану агросфери України на основі дослідження природної динаміки стану біоти агроландшафтів. Як робочу гіпотезу дисертаційної роботи розроблено логічну модель основних чинників сучасного екологічного стану агросфери на ґрунті концепції еколого-економічної функції біорізноманіття.

Встановлено, що в середньому показник видового ентомологічного біорізноманіття агроландшафтів Лісостепу України збіднів на 49,6%. Зменшення рівня біорізноманіття в більшому ступені відбулося за рахунок комах-геофілів, що віддзеркалює суттєві екологічні порушення педосфери. За показниками видового біорізноманіття й рясності біоти лісосмуги агроландшафтів залишаються найбільш насиченими. На тлі зменшення видового біорізноманіття, спостерігається перебудова таксономічної структури ентомокомплексу.

Закономірності просторово-часового розподілу показника видового різноманіття комах в агроландшафті являють собою надзвичайно складну картину гетерогенності показника в просторі та часі як за умов генетично однорідних рослин агроценозу, так і різноманіття екологічних ніш в умовах екотонів різної природи і напівприродних екосистем.

За відсутності антропогенного тиску, в напівприродних екосистемах видове біорізноманіття поступово зростає, що в багаторічному аспекті сприяє не тільки збереженню, але і відтворенню рівня ентомологічного біорізноманіття агроландшафтів.

Отримані нами дані щодо стану біорізноманіття агроландшафтів переконливо підтверджують екологічну обґрунтованість робочої гіпотези, що дозволяє запропонувати оптимальні шляхи санації екологічного стану навколишнього природного середовища України.

Ключові слова: агросфера, екологічний стан, агроландшафти, біорізноманіття, комахи, життєві форми, популяція, типологія, динаміка, трофічні зв'язки.

Лесовой Н.М. Экологические особенности видового состояния энтомологического биоразнообразия агроландшафтов Лесостепи Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора биологических наук по специальности 03.00.16 - экология. - Институт агроэкологии УААН, Киев, 2010.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию ключевых факторов предкризисного состояния агросферы Украины на основе исследования природной динамики состояния биоты агроландшафтов. Как рабочую гипотезу диссертационной работы разработано логическую модель причин и следствий экологических нарушений в агросфере. Моделирование основных факторов современного экологического состояния агросферы на основе концепции эколого-экономической функции биоразнообразия позволяет обосновать связь между состоянием биоты и экологическими и социально-экономическими проблемами сельскохозяйственного производства.

Установлено, что в среднем показатель видового энтомологического биоразнообразия агроландшафтов Лесостепи Украины уменьшился на 49,6%. Снижение уровня биоразнообразия в большей степени состоялось за счет насекомых-геофилов (геобионтов и герпетобионтов), что отражает существенные экологические нарушения педосферы. По показателям видового биоразнообразия и обилия биоты лесополосы агроландшафтов остаются наиболее насыщенными. На фоне уменьшения видового биоразнообразия, наблюдается перестройка таксономической структуры энтомокомплексов.

Степень доминирования различных таксонов и показатели видового энтомологического биоразнообразия в экологических группировках по жизненным формам заметно изменяются как в течение сезонов, так и разных лет, что обусловлено влиянием погодных условий, а также особенностями многолетней динамики численности популяций разных видов насекомых. Показатели видового биоразнообразия насекомых чрезвычайно динамичны в пространстве и времени как в течение сезона вегетации, так и в многолетнем аспекте. Например, результаты наших исследований свидетельствуют, что видовое биоразнообразие насекомых в разных составных агроландшафтов различаются, что объясняется трофическим фактором, связями между фазами развития растений и стадийной структурой популяций насекомых, антропогенными нагрузкам и т.д. На примере насекомых жизненной формы хортобионты нами доказано, что при отсутствии антропогенного давления на полуприродные экосистемы, которые создаются за счет вывода из обработки пахотной земли, видовое биоразнообразие постепенно возрастает, что в многолетнем аспекте способствует не только сохранению, но и воспроизведению уровня энтомологического биоразнообразия агроландшафтов.

Закономерности пространственно-временного распределения показателя видового биоразнообразия насекомых в агроландшафтах чрезвычайно сложны. С помощью компьютерного моделирования нами показано, что пространственное распределение биоразнообразия представляет собой сложную картину гетерогенности показателя в пространстве и времени как в условиях генетически однородных посевов растений в агроценозах, так и в условиях разнообразия экологических ниш в экотонах разной природы и в полуприродных экосистемах. Такая закономерность, по нашему мнению, обусловлена адаптивными реакциями насекомых на экологические факторы окружающей среды, которые определяют структуру и пространственное распределение популяций.

Полученные нами данные относительно состояния биоразнообразия агроландшафтов убедительно подтверждают экологическую обоснованность рабочей гипотезы, что позволяет предложить оптимальные пути санации экологического состояния окружающей природной среды Украины.

Ключевые слова: агросфера, экологическое состояние, агроландшафты, биоразнообразие, насекомые, жизненные формы, популяция, типология, динамика, трофические связи.

Lisovyy M.M. Ecological peculiarities of species condition of entomological biodiversity of agrolandscape in the Forest-Steppe Zone in Ukraine. - Manuscript.

The dissertation is aimed at obtaining a scientific degree of a Doctor of Biological Sciences by speciality 03.00.16 - ecology. - Institute agroecology UAAS, Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted to the theoretical grounding of key factors of precritical condition of agrosphere in Ukraine on the base of the investigation of natural dynamics condition of agrolandscape biotes. As a working hypothesis of dissertation it was created the logical module of the principal factors of modern ecological condition of agrosphere on the base of the conception of ecology-economical function of biodiversity.

It was established, that at the average index of specific entomological biodiversity of agrolandscapes in the Forest - Steppe Zone in Ukraine decreased by 49,6%. The decrease of biodiversity level was accounted for insect- heophyles, in a greater degree, it reflects essential ecological disruptions of pedosphere. By the species biodiversity and plenty indexes tree belt area agrolanscape biotes are the most loaded. Against the background of species biodiversity, taxonomical structure rearrangement of entomocomplex is observing.

Regularities of space-time distribution of species insect diversity index in agrolandscape represent very difficult development in the heterogeny index in the space and time either in the conditions of genetically homogeneous plants of agrocenosis, or ecological niches diversity in the conditions of ecotones of different nature and seminatural ecosystems.

Due to lack of human pressure species biodiversity is gradually growing in seminatural ecosystems, it contributes in long-term aspect not only to preservation, but also to background entomological agrolandscapes biodiversity level.

Findings to the biodiversity condition of agrolandscapes establish convincingly ecological substantiation of working hypothesis, it allows proposing optimal ways of sanation of ecological condition of environment in Ukraine.

Key words: agrosphere, ecological condition, agrolandscapes, biodiversity, insects, living forms, population, typology, dynamics, food chains.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Актуальність проблеми збереження біорізноманіття не викликає сумнівів. На думку провідних екологів, основна причина збіднення біорізноманіття полягає в антропогенному руйнуванні довкілля й інтенсивному споживанні природних ресурсів. Збідніле біорізноманіття планети вважається одним із основних чинників глобальної екологічної кризи.

Екологічну функцію, рівень біорізноманіття планети та темпи його вимирання досліджували такі видатні екологи, як R. McArthur, E. Wilson (1967), J. Valentine, (1971), Е. Wings (1992), N. Stork (1997), R. Poole (1997), L. Tangley (1997), V. Morell (1999), G. De Leo, S. Levin (2000). Еволюційні зміни біорізноманіття вивчали E. Odum (1983), J. Sepkoski (1978; 1979; 1984), А. Алімов (1997), В. Левченко (1984), А. Раутіан (1988), Я. Старобогатов (1993).

Роль біорізноманіття в сучасному сільському господарстві, а також глобальну динаміку природних процесів в Україні останнім часом досліджують такі відомі вітчизняні екологи, як І. Ємельянов (1999), О. Созінов (2005), Р. Бурда (2005), О. Тараріко (2005), В. Придатко (2005), В. Стовбчатий (2005) та деякі інші.

Реальний стан біорізноманіття планети досі не відомий, але науковою спільнотою визнано, що на комах припадає від 53 до 75% видів біоти, а їх сумарна біомаса перевищує біомасу усіх інших тварин. Комахи заселили практично всі сфери планети, в наземних екосистемах їм належить домінуюча роль в кругообігу речовини, енергії і інформації. В сільському господарстві агробіорізноманіття виконує не тільки екологічну, але і економічну функцію. Оцінки економічної значущості різноманіття комах свідчать, що річний економічний ефект їх життєдіяльності тільки у США становить близько $57 мільярдів. Глобальне економічне значення запилення комахами сільськогосподарських рослин становить $ 112 - 200 мільярдів щорічно.

В Україні агроландшафти займають переважну частину території і мають домінуючий вплив як на загальну екологічну ситуацію, так і на ефективність та сталість аграрного виробництва. За наявними в науковій літературі оцінками, фауна комах України на ХХ століття нараховувала від 25 до 35 тис. видів. Скільки видів комах мешкає в агроценозах зараз - невідомо, що ускладнює визначення реального стану біорізноманіття для екологічного обґрунтування заходів, передбачених конвенцією ООН.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках НТП "Науково-практичне обгрунтування сталого розвитку агроекосистем України" (№ ДР 0106U004038) Інституту агроекології УААН за завданням 04.02.01/096 "Вивчити шляхи накопичення ентомофауни і дослідити механізм взаємозв'язків в ланцюзі рослина-фітофаг-ентомофаги та дати екологічну оцінку ентомофауни в різних біоценозах" (№ ДР 0107U005314).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягала в дослідженні стану, типології та динаміки видового ентомологічного біорізноманіття агроландшафтів Лісостепу України.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:

– складання списків домінантних та константних видів комах агроландшафтів Лісостепу України за життєвими формами геофіли (геобіонти, герпетобіонти) та фітофіли (хортобіонти, дендробіонти) відомих науці у столітті, що минуло;

– фауністичні дослідження ентомофауни Лісостепу України;

– аналіз стану видового біорізноманіття комах агроландшафтів;

– дослідження стаціального розподілу та сезонної динаміки чисельності популяцій комах;

– дослідження закономірностей просторово-часової динаміки біорізноманіття ентомофауни агроландшафтів.

Об'єкт дослідження. Стан видового біорізноманіття, типологія та динаміка ентомофауни агроландшафтів Лісостепу України.

Предмет дослідження. Природні популяції комах агроландшафтів Лісостепу України.

Методи дослідження. Загальноприйняті методи фауністичних досліджень в ентомології, екології та захисті рослин.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше розроблено модель, аналіз якої свідчить, що збідніле, внаслідок екологічно не обґрунтованої системи землекористування, агробіорізноманіття є одним із чинників передкризового стану агросфери України.

Вперше обґрунтовано, що дослідження стану ентомологічного біорізноманіття агроландшафтів доцільно проводити за життєвими формами комах. За фауністичних досліджень це дозволяє отримувати репрезентативні вибірки з популяцій, порівнювати їх із реєстрами відомих видів та визначати реальний стан біорізноманіття агроландшафтів.

Вперше складено списки відомого в Україні видового біорізноманіття константних та домінантних видів основних екологічних угруповань комах за життєвими формами: геофіли (геобіонти, герпетобіонти) та фітофіли (хортобіонти, дендробіонти), що є основою для визначення стану ентомофауни агроландшафтів.

Вперше проведено оцінку реального стану ентомологічного біорізноманіття агроландшафтів Лісостепу України та визначено його як суттєво (до 50%) збіднілий. Зменшення рівня біорізноманіття в більшому ступені відбулося за рахунок комах-геофілів, що віддзеркалює суттєві екологічні порушення педосфери.

Вперше в Україні детально досліджено типологію, стаціальний розподіл, динаміку та трофічні зв'язки екологічних угруповань ентомофауни агроландшафтів, що дозволяє обґрунтувати заходи із збереження та відтворення агробіорізноманіття.

Практичне значення одержаних результатів. Списки відомих науці комах агроландшафтів Лісостепу України дозволяють за фауністичних досліджень визначати наявний рівень ентомологічного біорізноманіття, що має практичне значення для оцінки екологічного стану агроландшафтів. Результати дослідження типології, динаміки та трофічних зв'язків ентомофауни дозволяють екологічно обґрунтувати заходи із вдосконалення агроландшафтів з метою збереження та відтворення агробіорізноманіття.

Особистий внесок здобувача - обґрунтування напряму, розробка програми і методики досліджень, визначення теоретичних положень та шляхи їх практичної реалізації, планування експериментів та проведення аналізу одержаних результатів. За участю автора та під його керівництвом проведені польові та лабораторні дослідження. У виконанні окремих експериментів брали участь співробітники Інституту агроекології УААН, на що зроблено посилання в дисертації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали науково-дослідної роботи були представлені на наукових конференціях: Перша Всеросійська конференція по імунітету рослин до хвороб і шкідників (С.-Петербург, Росія, 2002); всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених і спеціалістів з проблем виробництва зерна в Україні (Дніпропетровськ, 2002); конференція молодих вчених "Проблеми сучасного землекористування" Інститут землеробства УААН (Київ-Чабани, 2002); межд. научно-практическая конференция "Приёмы повышения плодородия почв, эффективности удобрений и средств защиты растений" (Горки, Беларусь, 2003); 2-я межд. конф. "Современные проблемы генетики, биотехнологии и селекции растений" (Харьков, 2003); VI з'їзд УЕТ (Біла-Церква, 2003); I міжнародна науково-практична конференція "Стан та розвиток агропромислового виробництва в межах єврорегіону" (Чернівці, 2003); Deutsche Pflanzenschutztagung in Hamburg, 2004; міжнародна науково-практична конференція "Генетичні ресурси для адаптивного рослинництва: мобілізація, інвентаризація, збереження. використання" (Оброшино, 2005); ІІ міжнародна науково-практична конференція "Екологічна безпека сільськогосподарського виробництва" (Київ, 2008); ІІІ всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених "Екологічні проблеми сільськогосподарського виробництва" (Київ, 2009); міжнародна наукова конференція "Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманіття" (Інститут екології Карпат НАН України, м. Львів); ІІ науково-практична конференція молодих учених "Екологічні проблеми сільськогосподарського виробництва" (Київ, 2010); міжнародна наукова конференція, присвячена 40-річчю Південної дослідної станції ІСГМ УААН "Почвенная микробиология и устойчивое развитие агроекосистем" (Алушта, 2008); XII з`їзд Товариства мікробіологів України ім. С.М. Виноградського (Ужгород,2009); VI наукова конференція молодих вчених "Мікробіологія в сучасному сільськогосподарському виробництві" (Чернігів, 2009); 3-я міжнародна українсько-польська Вейглівська конференція "Мікробіологія служить людині" (Одеса, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 80 наукових праць, у тому числі: монографії - 1, статті у фахових виданнях - 24, матеріалів тез доповідей - 17, науково-методичні рекомендації - 1, словник-довідник з агроекології.

Структура і обсяг дисертації. Матеріал дисертації викладено на 418 сторінках комп'ютерного тексту, у тому числі основний текст - на 268 сторінках. Дисертація складається із вступу, 6 розділів з описами результатів власних досліджень, обговорення, висновків, додатків, списку використаної літератури. Робота ілюстрована 24 таблицями, 53 рисунками. Додатки викладено на 118 сторінках. Список літератури включає 332 джерела, у тому числі 137 латиницею.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, об'єкт та предмет досліджень, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів та особистий внесок здобувача.

Огляд літератури. Аналітичний огляд наукової літератури за темою дисертаційної роботи засвідчив надзвичайну актуальність екологічних досліджень проблеми збереження біорізноманіття. На думку провідних екологів, основна причина збіднення біорізноманіття полягає в антропогенному руйнуванні довкілля й інтенсивному споживанні природних ресурсів.

Серед екологів на сьогодні відсутня єдина точка зору стосовно екологічної функції біорізноманіття. Але вважається, що воно забезпечує екологічну стійкість екосистем - підтримку постійного кругообігу речовини, енергії та інформації, який обумовлює існування відновлювальних природних ресурсів біосфери. Біорізноманіття на кожному із трофічних рівнів є необхідною умовою стабільного функціонування екосистем у мінливих умовах навколишнього природного середовища. Зростання біорізноманіття розглядається як основний шлях еволюції екосистем.

Впродовж розвитку цивілізації людство для підтримки свого існування поступово перетворило до 40% природних екосистем суші на високопродуктивні, але збіднені за різноманіттям біоти і тому нестійкі агроценози. Штучна підтримка їх екологічної рівноваги забезпечується ціною все більших вкладень в агротехніку, що є одним із потужних чинників глобальної екологічної кризи. Зростає актуальність збереження біорізноманіття природних й штучних екосистем, що повинно зменшити ризики екологічних порушень Саме на цій концепції базується "Конвенція про біорізноманіття", яку ратифікувала Україна.

Місце, умови та методика проведення дослідження

Дослідження проводились впродовж 2003 - 2010 років на території дослідного поля Інституту агроекології УААН, в Дослідному господарстві Національного університету біоресурсів і природокористування України (Київська область, Фастівський район, с. Велика Снітинка), АФ "Данилівська" (с. Данилівка Васильківського району, в агроландшафтах Київської області в зоні Лісостепу.

Агроландшафти місця проведення досліджень знаходяться в межах Східно-Європейської платформи і мають своєрідну геологічну будову. Поверхня земельного покриву - хвиляста рівнина, розчленована річковими долинами, ярами та балками. На Правобережжі Дніпра вона похилена з південного заходу на північний схід. Клімат помірно континентальний, із м'якою зимою та теплим літом. Пересічна річна температура повітря в північній частині області дорівнює 6,5°, на півдні - 7,5°С. Середня багаторічна температура повітря липня (найбільш теплого місяця) збільшується з півночі на південь від 19,2 до 20,1°С; найбільш холодного - січня - становить: у північних районах - 6,5°С, у центральній частині - 5,8°, на півдні області - 6,1°С. Абсолютний максимум температури повітря сягає 40°С, мінімум - мінус 37°С.

Глобальні зміни клімату, що зафіксовані за останні сто років, позначилися і на зміні кліматичних умов лісостепової зони. Зафіксовано підвищення річної температури повітря на 0,7 - 0,9°С; разом із тим характерними стали весняні хвилі холоду з приморозками, що негативно позначається на сільському господарстві. Загалом за останні 20 років простежується тенденція до зменшення опадів за величиною та амплітудою коливань, збільшення контрастності температурного режиму; зростає тривалість та інтенсивність несприятливих погодних явищ.

Для виконання досліджень використовувались аналітично-синтетичні, еколого-статистичні та експериментальні методи, апробовані та рекомендовані для польових та лабораторних досліджень в екології, ентомології та захисті рослин.

Фауністичні дослідження проводили за загальноприйнятими методами обліку комах різних життєвих форм (Дунаев, 1997) один раз на 7 - 10 днів на стаціонарних ділянках. Таксономічну приналежність біологічних зборів визначали за допомогою ентомологічних визначників, консультації надавав завідувач відділом фондових колекцій Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАНУ, доктор біологічних наук А.В. Пучков, за що автор йому щиро вдячний.

Аналіз екологічного стану агросфери України здійснювали за науковими публікаціями, новітніми відкритими матеріалами аналітичних досліджень наукових установ Української академії аграрних наук, Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році та огляду результативності природоохоронної діяльності в Україні, яку проводила Європейська економічна комісія впродовж 1997 - 1999 рр.

Показники ентомологічного біорізноманіття оцінювали за індексами Шеннона-Уівера та Сімпсона, які розраховували за М. Бігоном (1989). Класифікацію екотонів агроландшафтів подано за Р. Бурдою (2004).

Для моделювання просторово-часової структури угруповань хортобіонтів збори комах проводили косінням ентомологічним сачком впродовж сезону вегетації за стандартними методами на облікових ділянках, які були розташовані за матричною схемою (4Ч10) на відстані 25 м одна від одної. Отримані дані візуалізували за допомогою оригінальної комп'ютерної програми побудови топографічних моделей, де по ординаті відкладали кількість виявлених видів на кожній обліковій ділянці.

Площу напівприродних екосистем визначали за допомогою GPS-позиціонування. Обладнання: ноутбук Fujitsu-Siemens AmiloPro 1310G, GPS-приймач ASUS GPS-BT238(GS-R238) Bluetooth, КПК ASUS MYPAL 636N, софт GPS-карта України (NATEC).

Результати досліджень опрацьовували статистично за допомогою компютера за стандартними програмами обробки результатів біологічних експериментів.

Робоча гіпотеза: збідніле агробіорізноманіття як чинник передкризового стану агросфери України

Моделювання основних чинників сучасного екологічного стану агросфери України на ґрунті концепції екологічної функції біорізноманіття (рис. 1) дозволяє обґрунтувати зв'язок між збіднілим агробіорізноманіттям та екологічними і соціально-економічними проблемами сільськогосподарського виробництва:

1. Розораність земельного фонду України перевищує екологічно обґрунтовану норму - сільськогосподарські угіддя займають 41 млн. га, серед них - 79,3% орні землі.

2. Збідніле агробіорізноманіття. Екологічно не обґрунтований рівень розораності земельного фонду обумовлює катастрофічне збіднення агробіорізноманіття.

3. Недостатня екологічна стійкість агроекосистем є наслідком збіднення агробіорізноманіття і наглядно виявляється у постійному погіршенні фітосанітарного стану агроценозів, яке відбувається вже багато років навіть за умов стабілізації заходів із захисту рослин.

4. Низька продуктивність агроценозів. Недостатня екологічна стійкість агроландшафтів, напружений фітосанітарний стан обумовлює існуючий рівень продуктивності агроекосистем, який не відповідає якості земельного фонду України.

5. Низька рентабельність сільськогосподарського виробництва. Згідно оглядово-прогнозної довідки щодо розвитку агропромислового комплексу України (УААН) у 2007 р. середній рівень рентабельності сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах України становив 25,2%, у тому числі рослинництва - 37,3 і тваринництва 5,7%, у 2008 р. - відповідно, 9,2; 12,2 і 2,6%. Тенденція зростання собівартості зберігається.

6. Неможливість широкомасштабного впровадження екологобезпечних технологій. Рівень рентабельності економічно унеможливлює екологізацію сільськогосподарського виробництва шляхом впровадження сучасних технологій. Відсутність агроекологічних інновацій в сільському господарстві через зворотні зв'язки погіршує рівень стійкості агроекосистем.

7. Деградація сільськогосподарських ґрунтів обумовлена відсутністю інновацій. Щорічно від ерозії втрачається до 600 млн. т ґрунту, до 15 млн. т гумусу, 0,3 - 0,9 млн. т азоту, 700 - 900 тис. т фосфору, 6 - 12 млн. т калію, що значно більше ніж вноситься з добривами. Втрати продукції землеробства внаслідок ерозії перевищують 9 - 12 млн. т зернових одиниць, еколого-економічні збитки сягають $10 млрд. щороку.

Рівень еродованості земель через зворотні зв'язки пригнічує як екологічну стійкість агроекосистем, так і їх продуктивність.

8. Забруднення поверхневих вод. Екологічна деградація, спричинена сільськогосподарською діяльністю, найбільш відчутно зачепила водотоки і басейни малих річок України, які є основною структурною одиницею українських агроландшафтів. Площа водозбору малих річок становить від 20 до 500 км 2, тобто їм притаманна пересічена місцевість, що легко підлягає ерозійним процесам, а русла замуленню знесеним із площі водозбору дрібноземом, агрохімікатами та пестицидами.

Рис. 1. Модель причин та наслідків передкризового стану агросфери України

9. Дефіцит якісної питної води. В Україні на контролі державної санітарно-епідемічної служби МОЗ України перебуває 15281 водогонів. З 281,5 тис. проб питної води, відхилення від стандарту щодо бактеріологічного забруднення встановлено в 12 тис. проб (4,3%).

10. Погіршення здоров'я сільського населення. Передкризовий стан навколишнього природного середовища обумовлює рівень здоров'я населення. Так, постійне спостереження за показниками здоров'я населення свідчить про його погіршення внаслідок поширення деяких класів хвороб. Передусім, про це свідчить підвищення показників загальної захворюваності.

11. Соціально-економічні проблеми села є верхівкою піраміди екологічних порушень та їх наслідків. За межею бідності у 2007 р. знаходилося 15,5% сільських домогосподарств, у 25% - сукупні витрати не перевищували рівень прожиткового мінімуму. За 2000 - 2007 рр. відбулося скорочення 13,5 тис. сільських магазинів, 2,6 тис. закладів громадського харчування, 0,3 тис. дитячих дошкільних закладів, 0,3 тис. загальноосвітніх шкіл, 1,0 тис. закладів культури та 0,9 тис. фельдшерсько-акушерських пунктів. Відбувається подальше обезлюднення сільської місцевості та зняття з обліку поселень. Поселенська мережа за 2000 - 2007 рр. скоротилась на 147 населених пункти.

Соціальні проблеми села обумовлюють існуючий рівень розораності земельного фонду як чинника екстенсивного росту виробництва.

Згідно запропонованої нами моделі, соціально-економічний стан сільської місцевості знаходиться в системних відносинах з екологічним станом агросфери України, зворотні зв'язки системи підсилюють кризові явища. Модель свідчить, що основним чинником екологічного стану системи є надмірна розораність земельного фонду України.

В представленій моделі не з'ясованим блоком залишається реальний стан агробіорізноманіття. Оскільки домінуюча частина агробіорізноманіття представлена комахами, перевірку робочої гіпотези доцільно проводити на прикладі ентомофауни агроландшафтів.

Стан біорізноманіття ентомофауни агроландшафтів Лісостепу України

За наявними в науковій літературі оцінками, фауна комах України на ХХ століття нараховувала від 25 до 35 тис. видів. Діапазон оцінок показника свідчить, що за умов потужної ентомологічної школи, ґрунтовна систематизація видового різноманіття комах України досі не проведена, що ускладнює визначення стану агробіорізноманіття. З метою отримання репрезентативних вибірок в процесі фауністичних досліджень, ми згрупували відому ентомофауну агроландшафтів за основними життєвими формами, кожна з яких потребує адекватних методів обліку чисельності, що обумовлено особливостями екології кожного угруповання. За результатами проведених нами аналітичних досліджень за літературними джерелами ХХ століття, було складено списки домінантних та константних видів агроландшафтів Лісостепу України за життєвими формами. Багаторічні фауністичні дослідження різних стацій агроландшафтів дозволили встановити наявність або відсутність тих чи інших видів в ентомологічних зборах та порівняти наявне видове біорізноманіття з літературними відомостями.

Сукупність морфологічних, біологічних і фізіологічних властивостей виду комах становить його життєву форму, у якій відбиваються найголовніші особливості його екологічної ніші, а також біотичні взаємини з іншими організмами. Згідно існуючої класифікації за життєвими формами комах наземних екосистем поділяють на "геофілів" та "фітофілів". До перших відносяться життєві форми геобіонти та герпетобіонти, до других - хортобіонти та дендробіонти.

Ентомофауна комах-геобіонтів

Геобіонти - організми, що мешкають в землі, грунті та підґрунті постійно або певний проміжок життєвого циклу. Аналітичні дослідження дозволили скласти реєстр домінантних та константних видів комах-геобіонтів агроландшафтів Лісостепу. Встановлено, що ентомологічне біорізноманіття геобіонтів становило 107 видів і складалось з 6 рядів, які включали в себе 13 родин. Таксономічний аналіз ентомофауни засвідчив, що найбільшу кількість родин мав ряд Сoleoptera (8), що становило 93,38% від загалу. Ряди Dermatoptera і Homoptera - по дві родини, що становило 5,6%, а Isoptera, Orthoptera мали по одній родині. Найбільш рясними за видами були родини Curculionidae, Carabidae і Scarabaeidae: 32, 27, 18 види, відповідно. Це пояснюється тим, що у личинок цих видів середовищем існування є ґрунт, де до виходу імаго вони проводять досить значний проміжок життєвого циклу - від 2 до 4,5 років. Родини Termitidae, Gryllotalpidae, Alleculidae і Tipulidae мали по 1-му виду.

В результаті фауністичних досліджень відловлено, визначено і систематизовано 59 видів комах-геобіонтів, які відносяться до 11 родин з 4 рядів. Найбільшу кількість видів (17) має родина Carabidae, родина Curculionidae - 15 видів, Elateridae - 6, Tenebrionidae - 5, а Staphylinidae і Scarabaeidae - по 3 види, 5 родин (Silphidae, Alleculidae, Gryllotalpidae, Forficulidae, Tipulidae) - мають по 1-му виду.

Ґрунтова ентомофауна агроландшафтів Лісостепу України представлена, в основному, рядом, Сoleoptera (94,4%), в якій домінуючими є види родини Carabidae: Pterostichus vernalis Panzer, Harpalus distinguendus Duft., Broscus cephalotes L., Amara similata Gyllenhal, A. aenea Degeer, A. familiaris Duft., Calathus erratus Sahlb., Bembidion properans Steph., Harpalus luteicornis Duft., що становить 31,48% від загалу, та родини Curculionidae: Otiorrhynchus ligustici L., Sitona crinitus Hrbst., S. humeralis Steph., S. lineatus L., S. longulus Gyll., S. puncticollis Steph., що становить 27, 77%. Найбільш чисельні родини (Carabidae, Curculionidae, Elateridae) ряду Coleoptera займають в видовому відношенні 70,36% від загалу.

Порівняння (рис. 2) таксономічної структури наявної ентомофауни з реєстром відомих видів свідчить про суттєве збіднення видового біорізноманіття геобіонтів. Так, родина Carabidae представлена 17 проти відомих 27 видів (зменшення в 1,5 рази); Scarabaeidae, відповідно, - 8 проти 18 (в 2,2 рази); Elateridae - 6 проти 11 (майже в 2 рази); Tenebrionidae - 5 проти 7 (в 1,4 рази); Curculionidae - 15 проти 32 (в 2,1 рази); родини Silphidae та Forficulidae - по 1 проти 2 (в 2 рази).

Рис. 2. Видове біорізноманіття ентомофауни геобіонтів агроландшафтів Лісостепу України за результатами аналітичних та фауністичних досліджень

Результати досліджень дозволяють дійти висновку, що в ентомокомплексі геобіонтів відбулися суттєві зміни. Так, кількість рядів комах зменшилася з 6 до 4, родин - з 13 до 11, видів - з 107 до 59.

Ентомофауна герпетобіонтів

В результаті аналітичних досліджень встановлено, що на кінець ХХ століття комплекс комах-герпетобіонтів агроландшафтів Лісостепу нараховував 470 домінантних та константних видів. Різноманіття комах складалося з 5 рядів, які включали 30 родин. Найбільшу кількість родин мали ряди: Coleoptera - 17 та Hemiptera - 7. Найбільшу кількість видів мали родини: Curculionidae - 231; Carabidae - 126, Staphylinidae - 18, Elateridae і Chrysomelidae - по 15 видів. На ці родини припадало 85,9 % всіх видів ентомофауни герпетобіонтів.

За фауністичних досліджень встановлено, що сучасний ентомокомплекс герпетобіонтів включає в себе 134 види, які належать до 30 родин із 4 рядів. Серед загалу комах домінують представники ряду Coleoptera (64,05%), Hemiptera (34,91%), Orthoptera (14,58%) і Hymenoptera (7,64 %).

З перетинчастокрилих відмічені мурашки родини Formicidae, найбільш рясні з яких Lasius niger L. - 43,5% і Tetramorium caespitum L. - 34,5%. Представники Coleoptera більш різноманітні: включають родини Carabidae - 28 видів (20,9%), Curculionidae - 22 (16,4 %), Elateridae - 14 (10,4%), Chrysomelidae - 10 (7,5%), Staphylinidae - 7 (5,2 %), Tenebrionidae - 8 (6 %), Silphidae - 4 (3 %), Leiodidae і Histeridae - по 3 (2,2 %), Mordellidae, Cicindelidae, Anthicidae, Cerambicidae - по 2 в (1,5%), Coccinellidae, Apionidae, Dermestidae - по 1 виду (0,7%). Таким чином домінує родина Carabidae, яка включає в себе роди: Harpalus, Calathus, Pterostichus, Bembidion, Amara, Poecilus, Carabus та ін. Найбільш чисельні види родів Harpalus - 6 видів (4,4%) і Calathus - 4 види (2,9%). Серед роду Harpalus домінують Harpalus affinis S. - 30% і Harpalus distinguendus D. - 17%, рід Pterostichus - Pterostichus melanarius B. - 25% і Pterostichus niger Schall. - 23%. Порівняння результатів аналітичних та фауністичних досліджень свідчить щодо зменшення різноманіття герпетобіонтів майже в 3,5 рази.

Стан біорізноманіття комах-фітофагів життєвої форми хортобіонти агроландшафтів Лісостепу України

Хортобіонти - мешканці товщі трав'янистого покриву, який утворено злаками. За результатами аналітичних досліджень встановлено, що різноманіття комах-хортобіонтів складалося з 7 рядів, які включали в себе 42 родини, що нараховували 173 види комах. За кількістю родин в рядах переважав ряд Homoptera (11 родин). Найменш рясний за родинами був ряд Thysanoptera (2 родини). Слід відмітити також насиченість родинами ряду Lepidoptera (10 родин). Але за рясністю видів рівень домінування різних рядів суттєво відрізнявся. Так, ряд Lepidoptera нараховував 47 видів, Homoptera - 39 видів. Найменш рясним був ряд Hymenoptera - всього 7 видів комах із 2 родин. Ряд Thysanoptera нараховував всього 2 родини, але вони включали в себе 30 видів.

Фауністичні дослідження дозволили встановити, що наявна ентомофауна хортобіонтів представлена 7 рядами, які налічують 29 родин сумарною кількістю 107 видів. Таким чином, наявне ентомологічне агробіорізноманіття в порівнянні з відомою кількістю видів зменшилось майже на 40%. За кількістю родин в останні роки домінує ряд Homoptera (10 родин), потім йде Diptera - 6 родин. Найменшу кількість родин нараховує ряд Lepidoptera - 1 родина. За кількістю видів найбільш рясним є ряд Homoptera (38 видів), найменш рясним - ряд Lepidoptera (2 види).

Порівняльний таксономічний аналіз ентомофауни хортобіонтів за результатами аналітичних та фауністичних досліджень наведено на рис. 3. Як видно з наведених даних, в останні десятиліття за кількістю родин залишаються стабільними ентомокомплекси рядів Coleoptera та Diptera, але в 10 разів зменшилась кількість родин ряду Lepidoptera. Спостерігається також помітне збіднення родин інших рядів хортобіонтів.

Рис. 3. Видове біорізноманіття ентомофауни хортобіонтів агроландшафтів Лісостепу України за результатами аналітичних та фауністичних досліджень

Отримані дані свідчать, що зменшення рівня біорізноманіття хортобіонтів в основному відбулося за рахунок ряду Lepidoptera: 2 види проти відомих у ХХ столітті 47 видів, що може бути обумовлено особливостями біології метеликів. Відомо, що вони живляться рослинами на стадії гусениці. Ця стадія найбільш вразлива до дії пестицидів та інших антропогенних полютантів, що обумовлено відносно малою рухливістю гусениць. Наші дані свідчать, що спостерігається також помітне зменшення чисельності видів інших рядів.

Таким чином, результати наших багаторічних польових досліджень свідчать про суттєве збіднення біорізноманіття комах-хортобіонтів агролангдшафтів Лісостепу України і підтверджують чисельні літературні свідчення щодо глобальної кризи біорізноманіття.

Видове біорізноманіття комах-дендробіонтів агроландшафтів Лісостепу України

За результатами аналітичних досліджень встановлено, що домінантна та константна ентомофауна деревних та чагарникових насаджень агроландшафтів Лісостепу на кінець ХХ століття включала в себе 854 види. Таксономічно різноманіття ентомофауни складалося з 13 рядів, які включали 136 родин. Найбільшу кількість родин мали ряди: Lepidoptera - 39, Coleoptera - 31, Hymenoptera - 15, Homoptera - 14.

Щодо видової насиченості родин, то найбільшу кількість видів мали родини: Ipidae - 65, Curculionidae - 63, Cerambycidae - 51, Tenthredinidae - 40, Chrysomelidae - 39, Buprestidae - 38. На ці родини припадало 34,8 % всіх видів ентомологічного різноманіття.

Фауністичні дослідження дали можливість визначити стан видового біорізноманіття комах-дендробіонтів агроландшафтів Лісостепу України. Встановлено, що наявна ентомофауна дендробіонтів включає в себе 480 видів, які належать до 113 родин із 12 рядів. Найбільшу кількість родин має ряд Lepidoptera - 32. Ряди Coleoptera, Diptera, Hymenoptera, Hemiptera менш чисельні - 26, 17, 13, 12 родин відповідно. За кількістю видів домінує ряд Coleoptera - 197 видів. Менш чисельні ряди Lepidoptera, Hemiptera, Diptera - 148, 43, 35 видів, відповідно. Найбільшу кількість видів припадає на родини: Curculionidae - 46, Geometridae - 25, Noctuidae - 24. 49 родин екологічного угруповання ентомофауни мають по 1-му виду.

Аналіз свідчить, що в таксономічній структурі ентомокомплексу дендробіонтів в останні десятиліття відбулися певні зміни. Так, порівняння таксономічної структури відомого та наявного ентомологічного різноманіття комах-дендробіонтів свідчить, що кількість родин в рядах Lepidoptera, Coleoptera та Homoptera зменшилась з 39 до 32, з 31 до 26, з 14 до 6, відповідно. Однак, ряди Diptera та Hemiptera за кількістю родин залишаються стабільними.

Результати досліджень видового біорізноманіття комах-дендробіонтів агроландшафтів Лісостепу України наведено на рис. 4. Як видно з представлених даних, за показником видового біорізноманіття домінує ряд Coleoptera. Раніше він нараховував 368 домінантних та констатних видів, нині кількість видів скоротилась до 197. В рядах Lepidoptera, Homoptera, Hymenoptera та Diptera також відмічено зменшення кількості видів, відповідно - з 205 до 148, з 88 до 17, з 78 до 32 та з 56 до 35.

Аналіз стану видового ентомологічного біорізноманіття агроландшафтів Лісостепу за результатами аналітичних та наших фауністичних досліджень домінантних та константних видів комах дозволяє дійти наступних висновків. Літературні джерела ХХ століття свідчать, що загал комах екологічного угруповання нараховував 1604 види, які складали 221 родину та 31 ряд. На сьогодні ентомокомплекс включає 780 видів із 183 родин 27 рядів. За життєвими формами ентомокомплекс структурується наступним чином: геобіонти - відомі види - 107 із 13 родин 5 рядів, сучасний стан - 59 видів із 11 родин 4 рядів; герпетобіонти - відомі види - 470 із 30 родин 6 рядів, сучасний стан - 134 види із 30 родин 4 рядів; хортобіонти - відомі види - 173 із 42 родин 7 рядів, сучасний стан - 107 видів із 29 родин 7 рядів; дендробіонти - відомі види - 854 із 136 родин 13 рядів, сучасний стан - 480 видів із 113 родин 12 рядів.

Узагальнені результати аналітичних та фауністичних досліджень ентомофауни агроландшафтів Лісостепу за життєвими формами наведено в табл. 1. Як видно з наведених даних, життєва форма геобіонти в агроландшафтах Лісостепу за аналітичними дослідженнями включала в себе 107 домінантних та константних видів, які становили 6,7% від загалу ентомофауни. Фауністичні дослідження свідчать, що наявне біорізноманіття геобіонтів збіднене на 44,9%.

Видова рясність ентомофауни герпетобіонтів сягала 470 видів. Виконані нами польові дослідження свідчать щодо помітного зменшення частки угруповання (з 29,3 до 17,2% від загалу ентомофауни) та катастрофічного збіднення видового різноманіття герпетобіонтів - на 71,5%.

Рис. 4. Видове біорізноманіття ентомофауни дендробіонтів агроландшафтів Лісостепу України за результатами аналітичних та фауністичних досліджень

За рахунок зменшення різноманіття геофілів, частка фітофілів в теперішній час зросла - з 10,8 до 13,7% у хортобіонтів, та з 53,2 до 61,5% у дендробіонтів. Але видова рясність життєвих форм зменшалось на 38,2% у хортобіонтів та 43,8% у дендробіонтів. В середньому показник видового біорізноманіття агроландшафтів України, за нашими оціночними даними, збіднів на 49,6%. Зменшення рівня біорізноманіття в більшому ступені відбулося за рахунок комах-геофілів (геобіонтів та герпетобіонтів), що віддзеркалює суттєві екологічні порушення педосфери Лісостепу. Таким чином деградація ґрунтового покриву та збіднення агробіорізноманіття пов'язані між собою.

Результати наших досліджень не дозволяють однозначно стверджувати, що види, яких не було виявлено впродовж багаторічних фауністичних досліджень, зникли. Але вони свідчать, що 50% видів комах агроландшафтів, які в минулому мали статус домінантних і константних, внаслідок дії несприятливих екологічних чинників стали малочисельними, що є першим кроком до їх фактичного зникнення. Аналізуючи стан ентомофауни агроландшафтів Лісостепової зони України ми можемо спостерігати тенденцію до зниження чисельності рядів комах, що заселяють цю зону. Комахи життєвої форми дендробіонти навпаки демонструють зростання кількості їх рядів, порівняно зі списком відомих видів. Це може бути обумовлено міграціями комах з півдня на північ в результаті змін клімату, або ж територія Лісостепу на предмет видового багатства ентомофауни раніше досліджувалась надостатньо. За іншими життєвими формами спостерігається тенденція до зниження кількості видів в порівнянні з літературними даними.

Таблиця 1 Порівняння результатів аналітичних та фуністичних досліджень видового різноманіття ентомофауни агроландшафтів Лісостепу

Життєва форма	Видове біорізноманіття ентомофауни за аналітичними дослідженнями	% від загалу	Видове біорізноманіття ентомофауни за фауністичними дослідженнями	% від загалу	Рівень збіднення, %
Геобіонти	107	6,7	59	7,6	44,9
Герпетобіонти	470	29,3	134	17,2	71,5
Хортобіонти	173	10,8	107	13,7	38,2
Дендробіонти	854	53,2	480	61,5	43,8
Всього:	1604	100	780	100	М=49,6

Порівнюючи список рядів комах, що заселяють агроландшафти Лісостепу зі списком відомих, можна відмітити зменшення кількості рядів ентомофауни життєвої форми герпетобіонти, геобіонти і дендробіонтів відповідно з 6 до 4, з 5 до 4 і з 13 до 12. Кількість рядів комах-хортобіонтів залишається незмінною.

Отримані дані свідчать, що під впливом змін клімату та антропогенного навантаження на довкілля в ентомофауні агроландшафтів Лісостепу відбуваються істотні зміни. На тлі перебудови таксономічної структури ентомокомплексу помітно зменшилося його видове біорізноманіття. Зауважимо, що роль різноманіття ентомофауни агроландшафтів у регуляції стану популяцій комах проявляється не стільки життєдіяльністю ентомофагів, скільки через структурування екологічних ніш в агроекосистемах. Високу стійкість різноманітних екологічних систем зумовлено щільним заповненням екологічних ніш, механізми підтримування яких, передусім різні види конкуренції, зумовлюють взаєморегуляцію чисельності популяцій угруповання комах, їх доступ до ресурсів екосистеми.

Типологія ентомологічного біорізноманіття агроландшафтів Лісостепу України

Під типологією розуміють науковий метод, заснований на розчленуванні або об'єднанні об'єктів, явищ за допомогою узагальненої моделі або типу. На нашу думку, за аналізу ентомологічного біорізноманіття, поняття "типологія" охоплює такі об'єкти та явища, як розподіл за життєвими формами, стацільний розподіл, трофічні зв'язки комах тощо.

В розподілі біорізноманіття за простором агроландшафту важлива роль належить типу стації, екологічні характеристики якої обумовлюють комплекс чинників умов середовища перебування популяцій комах. Більшу частину площі агроландшафту займають агроценози різних типів - річні та багаторічні, лісозахисні насадження. В аграландшафт вкраплені залишки природних екосистем, напівприродні екосистеми, що перебувають на різних стадіях вторинної сукцесії, водні екосистеми та екотони різної природи. Складові агроландшафту розрізняються між собою за площею, походженням фітоценозів та рівнем їх біорізноманіття. Склад та структура фітоценозів через трофічні зв'язки та інші екологічні чинники визначають рівень біорізноманіття ентомологічних угруповань.

Стаціальний розподіл комах-герпетобіонтів в агроландшафтах Лісостепу України

Досліджували рівень видового біорізноманіття в агроценозах пшениці озимої, ріпаку озимого, сої та в культур-фітоценозно-напівприродних екотонах. Найбільш збідніле видове ентомологічне біорізноманіття виявлено в агроценозах сої - 5 видів із 4 родин і 2 рядів. Відомо, що в останні роки у лісостепових умовах формується соєвий пояс, де зосереджено основне виробництво цієї культури в країні. Завдяки цьому відбувається структурна перебудова посівів зернових бобових культур у напрямі збільшення частки сої, зменшення - гороху, кормових бобів, люпину. Основні посіви сої тепер розміщено в зоні Лісостепу - 64,3%, - найбільше: в Полтавській, Київській, Вінницькій, Черкаській, Харківській, Сумській, Хмельницькій, Чернівецькій та Тернопільській областях. Тому збідніле видове біорізноманіття може бути обумовлено як не сформованістю ентомокомплексу посівів сої, так і екологічними особливостями фітоценозу культури.

Найбільш насиченими за кількістю видів були міжсегетальні агроекотони - 23 види із 15 родин і 3 рядів. Домінували представники родини Carabidae (6 видів). Широкий спектр видового різноманіття свідчить про сприятливі умови для життєдіяльності герпетобіонтів на екотонах, де майже не порушується ґрунтовий покрив, різноманітні фітоценози з якими комахи пов'язані трофічними зв'язками. Слід також виділити угруповання евритопних видів, які стабільно зустрічаються у всіх стаціях (10 видів із 6 родин і 4 рядів). В даному угрупованні домінує ряд Coleoptera - 3 родини, а з родин - Carabidae - 3 види комах. Угруповання вказаних видів відноситься до типових поліфагів, що пояснює їх розповсюдження в агроландшафтах. Встановлено, що в досліджених агроценозах домінують комахи з ряду Coleoptera, на який припадає більше 80 % родин і видів.

Результати досліджень рівня видового біорізноманіття герпетобіонтів в різних складових агроландшафту наведено в табл. 2. За показником індексу Шеннона-Уівера найбільший рівень видового біорізноманіття комах-герпетобіонтів зареєстровано на екотонах та агроценозах пшениці озимої (4,03 та 3,71, відповідно). Агроценози сої та ріпаку озимого порівняно мали надзвичайно збіднене біорізноманіття (показник Шеннона-Уівера складав, відповідно, 2,41 та 3,3).

Отримані дані дозволяють дійти висновку, що найбільш сприятливі екологічні умови для перебування комах-герпетобіонтів спостерігаються на екотонах та посівах пшениці озимої. Необхідно відмітити, що посіви ріпаку, згідно показника Шеннона-Уівера, збіднюють видове ентомологічне різноманіття герпетобіонтів. Тенденція збільшення посівних площ ріпаку в Україні несе в собі екологічну загрозу біорізноманіттю.