Клімат та рослинність Африки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківська національна академія міського господарства

Кафедра інженерної екології міст

Курсова робота

з навчальної дисципліни "Загальна екологія"

На тему "Клімат та рослинність Африки"

Виконала:

Студентка 2-го курсу

Групи ЕОНС-22

Ликова М.В.

Перевірив:

Спірін Олександр Ілліч

Харків - 2011

Зміст

Вступ

1. Географічне положення та опис Африки

2. Рельєф Африки

3. Клімат та кліматичні зони

4. Рослинність Африки

5. Характеристика тваринного населення

6. Основні типи ведення сільського й лісового господарства

7. Проблема охорони довкілля, сталого розвитку території і клімату

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

Дослідження зв'язку клімату та рослинності необхідно для того, щоб зрозуміти залежність розміщення тієї чи іншої рослини на континенті, а також розміщення тварин різних видів в залежності розташування видів рослин. Африка дуже цікава своєю різноманітністю, як рослинного, так і тваринного світу. Мене приваблює різноманітність цього континенту, перехід від екваторіальних лісів до пустель та напівпустель. Не одноманітність клімату робить її, на мій погляд, унікальною. Ми можемо навіть поверхово помітити зв'язок клімату та рослинності, тому що там де є більше опадів переважають ліси та савани, там де більш посушливіше, з'являється рослинність пустель та напівпустель і вже рідше зустрічаються високі дерева. Цей зв'язок буде розглянуто ретельніше пізніше.

1. Географічне положення та опис Африки

Рис.1 - Розташування Африки у світі

Африка - другий за величиною після Євразії материк. Його площа складає 29,9 млн.км.кв., а разом з небагатьма островами, що лежать біля берегів материка - близько 30 млн.км.кв. Африка розміщена між 37°20' пн.ш. і 34°52' пд.ш. Населення - близько 740 млн. осіб.

Крайніми точками Африки є:

північна - мис Рас Енгела (37° пн.ш., 10° сх.д.);

південна - мис Агульяс (35° пд.ш., 20° сх.д.);

західна - мис Альмаді (14° пн.ш., 18° зх.д.);

східна - мис Рас-Хафун (11° пн.ш., 52° сх.д.).

Материк розташований по обидва боки від екватора, який перетинає Африку майже посередині. Територія Африки видовжена з півночі на південь. Довжина з півночі на південь - майже 8000 км, ширина з заходу на схід на півночі складає 7500 км (мис Альмаді - мис Рас-Хафун), на півдні - близько 3100 км.

Африка омивається водами двох океанів та їх морями: з заходу і півночі - Атлантичним океаном, зі сходу і півдня - Індійським океаном, з півночі - Середземним морем, з північного сходу - Червоним морем. Африка наближена до Євразії, з якою зв'язана Суецьким перешийком, а Червоним морем відділяється від неї. Від Європи Африку відокремлюють Середземне море і Гібралтарська протока.

Найбільшою затокою материка є Гвінейська. Найбільший острів - Мадагаскар, який відокремлений від материка Мозамбікською протокою. Цей острів має материкове походження. Вулканічне походження мають острови Мадейра, Зеленого мису, Канарські, Коморські. Найбільший півострів - Сомалі. Найвища точка над рівнем моря - г.Кіліманджаро (5895 м), найнижча - западина Ассал - 155 м.

2. Рельєф Африки

Рис. 2 - Фізична карта Африки

У рельєфі Африки переважають рівнини, плато і плоскогір'я, що лежать на висоті 200-500 м над рівнем моря (39% площі) і 500-1000 м над рівнем моря (28,1% площі). Низовини займають лише 9,8% площі, головним чином уздовж прибережних окраїн. За середньою висотою над рівнем моря (750 м) Африка поступається лише Антарктиді і Євразії. Майже всю Африку на північ від екватора займають рівнини і плато Сахари і Судану, серед яких у центрі Сахари піднімаються нагір'я Ахаггар і Тібесті (м. Емі-Куси, висота 3415 м), у Судані - плато Дарфур (м. Мара, 3088 м). На північному заході над рівнинами Сахари піднімаються Атлаські гори (м. Тубкаль, 4165 м), на сході уздовж Червоного моря простягається хребет Етбай (м. Ода, 2259 м). Рівнини Судану з півдня обрамлені Північно-Гвінейською височиною (м. Бинтимані, 1948 м) і плоскогір'ям Азанде; зі сходу над ними піднімається Ефіопське нагір'я (м. Рас-Дашан, 4620 м). Воно круто обривається до западини Афар, де знаходиться найглибша западина Африки (оз. Ассаль, 150 м).

За плоскогір'ям Азанде лежить западина Конго, обмежена з заходу Південно-Гвінейською височиною, з півдня - плоскогір'ям Лунда-Катанга, зі сходу - Східно-Африканським плоскогір'ям, на якому височать найвищі вершини Африки - гора Кіліманджаро (5895 м), гора Рувензорі (5109 м). Південну Африку займають високі рівнини Калахарі, облямовані з заходу плоскогір'ями Намакваленд, Дамараленд, Каоко, зі сходу - Драконовими горами (м. Табана-Нтленьяна, 3482 м). Уздовж південної окраїни материка простягаються середньовисотні Капські гори. Перевага на материку вирівняного рельєфу обумовлена його платформною структурою. У північно-західній частині Африки з глибоким заляганням фундаменту і широким розвитком осадового чохла переважають висоти менше 1000 м (Низька Африка); на південному заході Африки характерні висоти понад 1000 м (Висока Африка). Прогинам і виступам Африканської платформи відповідають великі западини (Калахарі, Конго, Чадська та інші).

Найбільше піднята і роздроблена східна окраїна Африки у межах активізованої ділянки платформи (Ефіопське нагір'я, Східно-Африканське плоскогір'я), де простягається складна система східно-африканських розломів. У піднятих областях Високої Африки найбільшу площу займають цокольні рівнини і цокольні брилові гори, що обрамляють западини Східної Африки (у т.ч. Рувензорі) і Катанги. У Низькій Африці цокольні хребти і масиви простягаються уздовж узбережжя Гвінейської затоки, виступають у Сахарі (у нагір'ях Лхаггар, Тібесті, хребет Етбай). Лавові плато і конуси поширені на Ефіопському нагір'ї і в Східній Африці (Кіліманджаро, Кенія й ін.), вінчають вершини Ахаггара і Тібесті, є в Судані (м. Марра), Камеруні (вулкан Камерун, гори Адамава), перекривають Драконові гори в Лесото.

3. Клімат та кліматичні зони

Рис. 3 Кліматична мапа Африки

Загальні умови

Більша частина території Африки розташована у тропічній зоні, і тільки північна та південна окраїни материка належать до субтропіків. За межі субтропічної зони Африка не простягається . Отже, Африка лежить в межах тропічної і субтропічної циркуляції повітряних мас.

Незначне горизонтальне розчленування материка, а також наявність підвищень на його окраїнах обмежує вплив морських басейнів і зумовлює певну континентальність клімату Африки. Частина материка, яка розташована в північній півкулі, площею вдвоє більша від південної. Це визначає відносно більшу континентальність та аридність клімату Північної Африки.

На клімат узбережжя значною мірою впливають морські течії: біля західних берегів - холодні, та біля східних - теплі.

Африка розташована майже симетрично відносно екватора, що і обумовлює повторення майже всіх кліматичних поясів на території північної та південної півкулі материка.

Материк дістає протягом року велику кількість тепла і дуже прогрівається, особливо в її північній частині.

Африка поділяється на чотири кліматичні зони:

зона екваторіального повітря;

зона екваторіальних мусонів;

зона тропічного повітря пасатів;

субтропічна зона.

Отже, детально розглянемо кожну з існуючих зон.

Зона екваторіального повітря.

Екваторіальні області західного та східного Конго на протязі всього року зайняті переважно екваторіальним повітрям. Останній є продуктом трансформації тропічного повітря пасатів, що притікають до екватора.

Межі розповсюдження екваторіального типу клімату визначається зимнім положенням тропічного фронту тій та іншій частині. Зимою тропічний фронт у силу циркуляційних умов розмит і пасат проникає у екваторіальну зону. Однак, і в цьому випадку трансформація тропічного повітря в екваторіальний йде в достатній мірі інтенсивно у всій екваторіальній області від Гвінейського заливу до Великих східних озер. На це вказують значні на протязі всього року вологість та хмарність, загальна кількість випадаючих опадів, а також характер рослинності, що представляє майже сполошний масив вологого вічнозеленого лісу. За цими прикметами ширину цієї зони можна визначити в межах 5-60 широти по обидві сторони екватора.

В залежності від походження повітряних мас можна виділити 2 кліматичні області: Атлантичну та Континентальну. Перша займає узбережжя Гвінейського заливу та західну частину Камеруна; ця область заповнена атлантичним екваторіальним повітрям, яке протікає західними та південно-західними вітрами, що переважають тут на протязі майже всього року. Друга займає іншу частину зони й є головним початком в формуванні континентального екваторіального повітря в Африці.

У відношенні температур, вологості, опадів суттєвих розбіжностей між двома цими областями не має; тільки у порівняно невеликому районі , на західних схилах Камерунських гір, випадає дуже велика кількість опадів (до 10000мм на рік).

У річному ході опадів чітко бачимо два дощових періоди: один на початку, інший наприкінці літа ,- які приблизно відповідають проходженню сонця крізь зенит на цих широтах, та два відносно сухих періоди - великий зимовий та малий літній. Довготривалість та інтенсивність зимового сухого періоду пояснюється впливом протікаючих у цей час року сухих тропічних мас.

Опади екваторіальної області є переважно внутрішньмасовими опадами, що випадають в результаті вологостійкості екваторіального повітря. Дощі носять характер інтенсивних злив(100-120 днів).

Хід температури відрізняється великою рівністю, річна амплітуда середніх місячних значень 4-5 С.

Зона екваторіальних мусонів.

Взимку, у зв'язку з великим притоком свіжого тропічного повітря, трансформація його у екваторіальний вже не здійснюється повністю; загальна сухість повітря збільшується та випадіння опадів припиняється на більш довгий період. Температура знижується із-за зміни умов. Весною вона швидко росте і досягає максимуму перед початком екваторіального мусону. Влітку з прибуттям екваторіальної відносно холодної маси, температура знов знижується і настає сезон дощів. З віддаленням від екватора зменшується довготривалість дощового періоду і знижуються місячні кількості опадів завдяки зменшенню вертикальної потужності мусона. В північній півкулі екваторіальний літній мусон має південно-західний напрямок та дає на усіх меридіанах від Сінегала до Сомалі, вологість його зменшується з заходу на схід. Що пов'язано з процесом трансформації повітряних мас і з перехопленням вологи Камерунськими горами.

Межа розповсюдження мусона у західній Африці проходить північніше 17пш.. Наприклад, у Тімбукту вплив мусона дуже сильний.

У центральній Африці екваторіальний мусон охоплює області озер і верхнього Нилу, Абіссінію та східний Судан і до 17-18півд.ш. На цих мерідіанах екваторіальний мусон періодично змінюється пасатними течіями на усіх широтах, завдяки чому тут значно сухіше ніж на заході. Наприклад, у східному Судані випадає менше опадів ніж у Гвінеї і хід температури більш різкий. Абіссинське узбережжя Червоного моря відрізняється дуже великою вологістю повітря, високими температурами та малою кількістю опадів. Різноманітність у рельєфі створює велике різноманіття кліматичних умов у Абіссінії. До сходу від озер розташовані найбільш сухі області екваторіальної Африки. Дуже мало опадів випадає на Сомалійському півострові.

Зона тропічного повітря пасатів.

У північній Африці північно-східна пасатна течія складається з мас дуже сухого тропічного повітря; рівень конденсації знаходиться на великій висоті (5000м), тому можливість випадіння опадів термічної конвекції майже виключена.

З припиненням мусоних дощів у південної межі пасатної області опади знову з'являються лише у північній її частині, у з'язку з циклонічною діяльністю на полярному фронті, що спускається у ці широти у зимову пору року. Літні опади на півдні та зимові на півночі чітко виділяють смугу пасатних кліматі, яка тягнеться із заходу на схід крізь усю північну Африку. На сході це видно з річного ходу температури та опадів у Каїрі.

Область пасатних кліматі у північній Африці є таким чином, зоною, де випадіння опадів представляє випадкове явище. Клімат цієї області у зв'язку з сухістю, відсутністю хмар і значною річною різницею висот сонця, відрізняється високою річною амплітудою температур і різкими добовими коливаннями температури. Пасати переносять маси сухого континентального повітря під впливом яких , на півночі материка утворюється найбільший у світі масив пустель - Сахара, а в південній займають меншу площу - Наміб та Калахарі. Умови температури і вологості у морському тропічному повітрі пасату близькі з умовами в екваторіальному повітрі. Але завдяки значній різниці висот сонця взимку та влітку річні амплітуди температури тут більше, ніж поблизу екватора.

Південно-східний пасат, перетинаючи гори східного узбережжя, втрачає значну частину вологи, приходить у східну Родезію у вигляді сухого вітру, і вже тут починає набирати властивості континентального пасату. У південній Африці аналогом пустелі Сахара є напівпустеля Калахарі. Влітку тут регулярно випадають опади, а з припиненням дощів уся рослинність вигорає.

Субтропічна зона

Крайні північні та південні області Африки лежать у зоні субтропічної циркуляції. Екваторіальні кордони субтропічного клімату визначається проникненням полярного повітря помірних широт у субтропічну зону взимку. У північній Африці повітря помірних широт потрапляє з півночі,а південної - півдня. Західна частина північної субтропічної Африки (Марокко, Алжир, Туніс) представляє гористу систему, у якій кліматичні умови залежать від висоти та експозиції місцевості. Тут влітку стоїть антициклонна погода, суха і ясна. Взимку майже половина всіх днів приходиться на дні з опадами. На північ з приближенням до зони інтенсивної циклонічної діяльності, опади швидко збільшуються; росте температура літніх місяців завдяки віддаленню від холодної морської течії. Південно-східні схили Атласу, повернені до Сахари, будучи підвітренними, навіть на значній висоті отримують мало опадів. Гарячі пилові бурі пустелі (самум, хамсін) спостерігаються в південному Алжирі та Тунісі, але до узбережжя потрапляють рідко завдяки захисту гір. Клімати північно-східної Африки відносять до континентальних тропічних кліматів, тому що основною повітряною масою є континентальне тропічне повітря. Африка - найспекотніший з усіх материків. На півночі температура може перевищувати 50С. Більша частина Африки має коефіцієнт зволоження нижчий за 1,00. В арідних просторах Сахари коефіцієнт зволоження близький до нуля.

Область нижнього Нилу є східною периферією дії атлантичних антициклонів, далі на схід під впливом великого континенту створюється особлива система циркуляції. Переважним вітрами влітку в області Барка та у нижньому Єгипті є північні вітри східної периферії антициклонів, які стримують високі температури літа.

Область субтропічних кліматів у південній Африці займає меншу площу, ніж у північній півкулі завдяки малим розмірам континента у цих широтах. Кліматичні умови південної Африки, її західних та східних берегів, дуже різноманітні завдяки різним умовам циркуляції. Температурні умови західних та східних узбережжі різноманітні, що залежить від морських течій: західні береги омиваються південною холодною Бенгальською течією, східні - теплим, що йде з екваторіальної частини Індійського океану.



Клімат внутрішніх областей відноситься до типу континентальних субтропічних кліматів, річна кількість опадів 200-400мм. У літній період переважає тропічне повітря, що приходить з півночі. Взимку тут розвивається циклонічна діяльність, пов'язана з полярним фронтом, на якому взаємодіють континентальне тропічне повітря та морське повітря помірної зони. Завдяки загальному високому положенню та відносної близькості океану температура тут значно нижча ніж у субтропічній північній Африці.

Особливо низька температура у південній частині Африки на всіх широтах, пояснюється зниженою у порівнянні з північною півкулею, температурою усіх повітряних мас - екваторіального, тропічного та повітря помірної зони у зв'язку з меншими розмірами континенту. Морське повітря помірної зони південної півкулі має відносно низьку температуру, тому що відсутні теплі течії у середніх широтах південної Африки. Зимнє входження цього повітря в південну область Африки супроводжується різким зниженням температури, але сніг може зберігатися лише в горах.

4. Рослинність Африки

Основними природними зонами Африки є савани і пустелі, які займають 84% площі материка. На ліси й чагарники припадає 9% площі, а степи, високогірна рослинність і оазиси займають 7%площі материка. На території Африки природні зони змінюються від екватора на півночі і на південь, залежно від змін клімату (особливо від кількості і розподілу опадів).

В екваторіальній зоні простягаються вологі екваторіальні ліси, або чілеї. З обох боків зони екваторіальних лісів у північній і південній півкулях знаходяться савани. Далі на північ у північній півкулі і на південь у південній до саван безпосередньо прилягають зони пустель жаркого поясу. І, нарешті, північна і південна окраїни материка належать до субтропічної зони.



Рис. 4 - Мапа розповсюдження типів рослинності

Вологі екваторіальні ліси.

Вологі екваторіальні ліси або гілеї, займають смугу на північному узбережжі Гвінейської затоки, звідки вони через дельту Нігеру переходять до западини Конго. У басейні річки Конго ліси займають площу приблизно між 5пн.ш. та 5пд.ш. Для екваторіального клімату характерні постійні високі температури (24-27C) з малою річною амплітудою, постійна вологість повітря та велика кількість опадів (1500-4000мм). Високі температури та рясні опади сприяють розвитку розкішної рослинності і швидкому росту дерев, які входять до складу вологих тропічних лісів. Східна Африка більш суха ніж Західна (750-1400мм) і тому немає великих масивів екваторіальних лісів. У екваторіальних лісах дерева зеленіють цілий рік і відзначаються надзвичайним багатством видів. Тут росте близько 3000 видів дерев, з них понад 1000входить до верхнього ярусу, який представлений вічнозеленими широколистими видами. Сезона ритміка вегетаційного періоду тут не відбувається. Густота деревостану дуже велика. Дерева густо обвиті ліанами. Стовбури та гілки дерев багаті на епіфіти, серед яких є види фікусів , орхідеї , папороті. Листя дуже різноманітне за формою. Під деревами першого ярусу росте густий непрохідний підлісок з чагарників. Під лісом та чагарниковим покривом гниють стовбури відмерлих дерев та опал листя. В цих лісах ростуть дуже цінні види дерев. В центральній частині басейну Конго, по низьких терасах річки Конго та її притоках розвинені екваторіальні ліси, які періодично затоплюються. В екваторіальній Африці, на висоті понад 1300м над рівнем моря, на вологих схилах гір ростуть гірські вічнозелені ліси з епіфітними мохами і папороттю. Характерним щодо цього є ліси Камеруну.

Лісовий тип рослинності з віддаленням на південь по мірі зменшення кількості опадів (1000-1500мм) та збільшенням тривалості засушливого періоду змінює свій вид. Перехідним типом від лісів до саван є субекваторіальні ліси та рідколісся. У субекваторіальних лісах дерева чергуються з ділянками трав'яної рослинності. Ці ліси розташовані на північній окраїні гілей, а також південніше екватора у басейні Конго. Рідколісся зустрічаються у Південній Африці, головним чином на високих плато (1000м), де річна кількість опадів 650-1300мм, а посушливий сезон триває 5-7 місяців.

Савани. На північ і на південь від зони екваторіальних лісів широкими смугами простягаються зони саван, або тропічних трав'янистих формацій. Особливо велику площу займають вони в північній частині материка, де простягаються до 17пн.ш. До високих саван належать також Східно-Африканське плоскогір'я, Абіссінське нагір'я. Савани - це тропічний лісостеп. У суху пору року савани Африки мало чим відрізняються від пустелі. Спека досягає 50С і висушує усе.

Савани поділяють на: паркову, високотравну, типову, пустельну.

Паркова савана

Поширена у районах, де випадає 1000-1500мм опадів і посушливий період триває 2 місяці. Тут переважають ксерофітні дерева з опадаючим листям на сухий період. Типовим деревом є баобаб. У парковій савані Південної Африки ростуть комбретум та терміналії. До складу трав входять злаки.

Високотравна савана. Поширена в місцях, де випадає не більш 1000мм опадів і тривалість посушливого періоду складає 3-4 місяці. Займає значні площі на північ від екватора, і є перехідною зоною від лісової рослинності до типічної савани. Тут переважають злаки , також зустрічаються поодинокі дерева (акація, баукінія, паркія).

Типова савана. Розвинена в області з річною кількістю опадів 750-1000мм і посушливим періодом 3-6 місяців. Вона простягається безперервною смугою в північній частині материка від Атлантичного океану до Абіссінського нагір'я, а також на півночі Анголи. Характерний травостій із злаків заввишки 1-1,5м, дуже поширені колючі трави. Місцями ростуть пальми, баобаб, акації.

Пустельні савани. До них належать широка смуга від Атлантичного узбережжя Мавританії до Сомалі, а також Калахарі. Тут кількість опадів не перевищує 500мм, а засуха триває 5-8 місяців. Трав'яний покрив складається з невисоких злаків; низкорослі дерева - види акації. У посушливий період трави жовтіють та сохнуть, дерева скидають листя, але з початком дощового сезону трави виростають, дерева покриваються листям.

Пустелі та напівпустелі.

При віддалені від екватора і з наближенням до тропіків, савани переходять у пустелі та напівпустелі. Також це обумовлено зниженням кількості опадів та збільшення денної температури.

Напівпустелі утворюють нешироку зону в північній півкулі. У південній півкулі вони займають невеликі площі внутрішніх регіонів материка (Калахарі). На півночі вони вкриті різними заростями колючих чагарників і невеликих дерев з багаторічними злаками.

Пустелі. У південній півкулі пустелі неширокою смугою простягаються вздовж окраїни материка (пустеля Наміб), на півдні Калахарі. У злаково-чагарникових пустелях Сахари переважають види акацій, колючих акацій, кактусоподібних та конделяброподібні молочаї. З злаків росте просо, аристида. У чагарникових пустелях Сахари господарюють ююба, ефедра, біла полинь. Значні площі в Сахарі займають кам'янисті пустелі (Хамада). У кам'янистих пустелях зустрічаються одиночні подушки колючих чагарників та лишайники на камінні.

Субтропіки.

Північна і південна окраїни Африки розташовані у субтропіках і перебувають під впливом субтропічної циркуляції атмосфери.

Для субтропіків північної окраїни материка характерні ландшафти вічнозелених чагарників і лісових формацій з великою кількістю ксерофітів.

Для узбережжя і нижніх схилів гір характерні маквіс - зарості ксерофітних вічнозелених твердолистих чагарників і невисоких дерев. Поширені зарості карлікової пальми. На схилах Атлаських гір ростуть ліси з вічнозеленого коркового дуба з підліском із вічнозелених чагарників. На висоті 1300м ростуть хвойношироколисті ліси.

На південно-західній окраїні Африки розташовані вічнозелені твердолисті чагарники. Тут багато квітів з родини амарилісових, ірисових, орхідейних, пеларгонії, гіацинти.

На південно-східних окраїнах простягається зона субтропічних мішаних вічнозелених лісів. На узбережжі тут багато пальм, а на гірських схилах до висоти 400м ростуть ліани та епіфіти вічнозелені ліси з такими деревами: проторус, подокартус, фікус, трихілія.

5. Характеристика тваринного населення

Тваринний світ Африки надзвичайно багатий і різноманітний. Головну роль у фауні грають тварини саван - відкритих просторів, що розвиваються в умовах періодичного зволоження при високих річних температурах. Савани і рідколісся займають близько 40% материка. У саванах велика кількість великих копитних (жирафи, буйволи, антилопи, газелі, зебри, носороги, слони) і хижих (леви, гієни, гепарди, шакали). Широко поширена мавпи (павіани), з птахів - страуси, Ткачик, вінценосні журавлі, птіцасекретарь, марабу, стерв'ятники. Численні ящірки та змії.

Пустелі і напівпустелі так само займають величезні площі африканського континенту. Сильно розрізняються пустелі півдня і півночі континенту. Тваринний світ північних пустель схожий з пустелями Азії - тушканчики, піщанки, лисиці, фенек, шакали, гієни. Безліч змій (ефа, гюрза, кобра) і ящірок, безхребетних. Для пустель півдня характерно більше ендеміків, велика різноманітність черепах.

Вологі екваторіальні вічнозелені ліси характерні для екваторіальної зони і прибережних районів субекваторіальних зон. Тваринний світ наземного ярусу порівняно небагатий (з копитних - окапі, карликовий бегемот, горили), в кронах - маса птахів (турако, нектарники), мавп (мавпи, колобуса, шимпанзе). Усюди - безхребетні, жаби, змії (пітони, мамби), в річках - крокодили.

У заповідниках тропічної Африки, котрі приваблюють багато туристів, велика кількість слонів, носорогів, бегемотів, зебр, антилоп, та ін; розповсюджені леви, гепарди, леопарди і інші великі хижаки. Численні мавпи, дрібні хижаки, гризуни. Безліч птахів, в т. ч. страуси, ібіси, фламінго.



Рис. 5 - Мапа розповсюдження тваринного світу

6. Основні типи ведення сільського й лісового господарства

Сільське господарство - основна галузь економіки в країнах Африки. Сільськогосподарське виробництво є нестабільним - переважно внаслідок кон'юнктури світового ринку і несприятливих природних чинників (посухи, навали сарани), застосування відсталої агротехніки, ручної праці, примітивного інвентарю. Рослинництво і тваринництво мало пов'язані між собою, розвиваючись нерідко у різних районах.

Рослинництво. За сучасного рівня господарювання в регіоні рослинництво дуже залежить від кліматичних умов. Періодичні посухи на півночі й півдні спричиняють значний недобір урожаю провідних продовольчих культур - зернових, бобових, олійних, а також падіж худоби. У землеробстві, яке розвивається двома напрямами: споживчим (виробництво переважно продовольчих культур) й товарним (вирощування кави, цукрової тростини, бавовнику тощо), практикуються перелогова система, прості сівозміни. У гірських районах широко застосовується терасування схилів. Поширене поливне землеробство, але традиційні зрошувальні споруди недосконалі. На рослинництво припадає до 60-70 % валової продукції сільського господарства.

У загальному обсязі продукції землеробства важливе місце посідають зернові: теф (різновид проса), сорго (дурра), ячмінь, кукурудза, пшениця. Але врожайність їх низька і залежить від погодних умов. Бобові (горох, квасоля, сочевиця, боби тощо) вирощують у посушливих районах. Експортними культурами є кава сортів "арабіка" і "робуста" (збори становлять 198 тис. т), за якими Ефіопія посідає 1-ше місце в Африці, значні врожаї її збирають Кенія, Уганда, Танзанія; гвоздика (о. Занзібар у Танзанії); чай і піретрум (Кенія - найбільший їх виробник в Африці). Завезена в Африку з Америки наприкінці XIX ст. цінна волокниста рослина сизаль (агава) використовується для виробництва мотузок, канатів і грубоволокнистих тканин. Найбільшими виробниками його у світі є Танзанія й Кенія. Серед технічних культур провідною є цукрова тростина. Бавовник культивують у Танзанії, Уганді й Кенії. Вирощуваний у селянських господарствах, він має дуже низьку якість і непридатний для промислових цілей, тому використовується для виготовлення домотканої тканини. Останнім часом важливою експортною культурою став тютюн сортів "барлей" і "вірджинія". Розширюються плантації хінного дерева в Руанді. На сході о. Занзібар є значні плантації кокосової пальми. Танзанія - крупний виробник горіхів кеш'ю. Збір ароматичних смол (камеді, мірри, ладану) в Сомалі досягає майже 1/3 світового. Малаві виробляє багато тунгової олії (з плодів тунгового дерева), яка використовується для виготовлення цінних фарб і лаків. У приміських районах вирощують фрукти (виноград, цитрусові, авокадо, папаю та ін.), спрямовуючи значну їх кількість на експорт. У Джибуті землеробство практично нерозвинуте.

Тваринництво. Загалом є вигонно-пасовищним. Східна Африка - найбільший за поголів'ям домашньої худоби регіон Африки (понад 70 млн голів великої рогатої худоби, більше 47 млн овець і 50 млн кіз, майже 4 млн верблюдів). Малопродуктивне кочове і напівкочове скотарство поширене в Ефіопії (ЗО млн голів великої рогатої худоби - найбільше в Африці), у посушливих районах Сомалі, Джибуті та в районах розселення народу масаї (Кенія, Танзанія). Поза цими територіями тваринництву перешкоджає муха цеце. В Ефіопії розвивається бджільництво, яке налічує декілька мільйонів бджолосімей (у середньому на одного власника припадає 5-10 сімей). На розвиток товарного тваринництва негативно впливають також традиції кочового населення (Танзанія). Поголів'я великої рогатої худоби є символом багатства і престижу його власників, тому товарність продукції дуже низька.

Рис. 6 - Мапа сільського господарства

Лісове господарство. Промислове освоєння лісів незначне. Деревина промислових плантацій (сосна, евкаліпт) використовується переважно у гірничодобувній промисловості (шпали та кріплення), родезійський тик - для постачання на внутрішній ринок й частково на експорт. Промислове значення мають також муланджийський кедр, червоне дерево та ін. Загальна площа лісів в регіоні - майже 35 млн га.

7. Проблема охорони довкілля, сталого розвитку території і клімат

Вологі екваторіальні ліси займають невелику частину поверхні Землі, вони відіграють особливу роль. Ці "зелені легені" Землі виробляють близько третини кисню, що міститься в атмосфері. Їх знищення викличе незворотні екологічні наслідки. Зростання вмісту вуглекислого газу в атмосфері в результаті вирубки лісів вже через 40 років може привести, як вважають деякі вчені, до підвищення середньої температури в світових масштабах на 2 градуси Цельсія, що посилить можливість танення обох полярних шапок - Антарктиди і Північного Льодовитого океану. Це в свою чергу, загрожує затопленням мільйонів гектарів низинних земель у всьому світі. Крім того, ліс грає ще одну важливу роль зберігача грунтів, що стримують наступ пустель. Зі знищенням рослинного покриву - порушиться сезонний цикл дожів, обміліють річки, землю роз'їсть ерозія. Тим часом, вже сьогодні зведення екваторіальних лісів прийняло загрозливі масштаби. Щороку у світі знищується 11 млн. гектарів джунглів - площа, що дорівнює чотирьом Бельгія.

Ряд африканських країн вже усвідомили всю серйозність наслідків настільки інтенсивної вирубки лісів. Так, наприклад, в Республіці Конго ліси збереглися лише на 60% площі. Держава контролює заготівлю та експорт деревини, ліс відновлюється, висаджують евкаліпти. У державах Центральної Африки (Заїр, Конго, Габон, Камерун) створюються нові національні парки з метою збереження екваторіальних лісів.

Зведення великих площ екваторіального лісу тягне за собою глобальні наслідки. Гілея поставляє третину загального обсягу кисню в атмосферу Землі. Вона концентрує в зоні екватора величезна різноманітність рослинних і тваринних форм життя, що забезпечує стійкість біосфери в цілому. Гілея утримує та зберігає бідні і нестійкі грунти. При зведенні останньої грунту повністю руйнуються, перетворюючись на пустелю. Гілея дуже багата і, в той же час, дуже крихка екосистема планети. Втручання людини повинно бути дуже продуманим і обмеженим.

У сухий сезон в савані часті пожежі. Пожежа - страшне лихо, яке несе загибель багатьох видів. Під час пожежі тисячні стада товпляться у дрібних річечок, де їх підстерігають крокодили. Таким чином зникає велика кількість тварин.

Рис. 7 - екологічна мапа

Висновки

африка континент кліматичний

Африка - великий та різноманітний материк.. Завдяки цій роботі ми бачимо індивідуальність різних кліматичних зон та їхній взаємозв'язок з розповсюдженням та різноманітність рослинності (від вологих лісів до пустельних видів рослинності). Завдяки вдалому клімату існує багато видів унікальних тварин, які вражають своєю неординарністю. Також ми бачимо аналіз ведення сільського та лісового господарства, яке необхідне для життя людей у цьому регіоні. Екологічні проблеми головним чином пов'язані з вирубкою вологих екваторіальних лісів, яка може привести до глобального потепління.

Перелік використаної літератури

1. Велозоров "Природа Африки" - К., "Рад. школа" 1972г.

2. "Африка. Єнциклопедический справочник" - М. Современная література 1963г.

3. Алисов Б.П. "Климатические области зарубежніх стран" - М.ГОГ. издательство геогр.-лит. 1950г.

4. Борисенков Е.П. "Красткий климатический справочник стран мира" - Гидрометеоиздат, 84г - 239с.

5. Лебедев "Климаты Африки" 1967г.

6. Klimadiagramme weltweit, URL: http://www.klimadiagramme.de

7. Африка, URL: http://ru.wikipedia.org/wiki/Африка

8. Климат Африки, URL: http://www.gotoafrica.ru/reviews/184.html

9. Геология и рельеф Африки, URL: http://kosmopark.com/materiki/geologiya-i-relef-afriki

10. Почвы и растительность африки, URL: http://www.ecosystema.ru/08nature/world/geoworld/08-5.htm

11. Животный мир Африки, URL: http://www.zoojournal.ru/stat.php?idstat=86

12. Экологические проблемы Африки, URL: http://www.mc-travel.com.ua/02/142.html

13. Східна Африка: сільське господарство та промисловість, URL: http://geografica.net.ua/publ/galuzi_geografiji/ekonomichna_geografija_zarubizhnikh_krajin/skhidna_afrika_silske_gospodarstvo_ta_promislovist/64-1-0-918

Размещено на Allbest.ru