Фітобіота екотонів у агроландшафті Правобережного Лісостепу
Екологічна оцінка природно-історичних умов розвитку агроландшафту регіону дослідження. Аналіз ролі екотонів у агроландшафті та зв’язку біоти закрайків поля з біотою агрофітоценозів. Розробка принципів формування закрайок поля як елементу агроландшафту.
Рубрика | Экология и охрана природы |
Вид | автореферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 25.02.2015 |
Размер файла | 40,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Ткач Євгенія Дмитрівна
УДК 574 [631.95:632.5:502.7:581.9:581.5]
Фітобіота екотонів у агроландшафті Правобережного Лісостепу
03.00.16 - екологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеню
кандидата біологічних наук
Київ - 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті агроекології Української академії аграрних наук.
Науковий керівник:
доктор біологічних наук, професор, академік УААН
Патика Володимир Пилипович,
Інститут мікробіології і вірусології
ім. Д.К. Заболотного НАН України,
завідувач відділу фітопатогенних бактерій.
Офіційні опоненти:
доктор біологічних наук,
старший науковий співробітник
Заіменко Наталія Василівна,
Національний ботанічний сад
ім. М.М. Гришка НАН України,
в.о. директора;
доктор біологічних наук, професор
Чопик Володимир Іванович,
Міжнародний університет розвитку
людини “Україна”,
завідувач кафедри екології.
Провідна установа: Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, м. Київ.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Андрійчук Т.Р.
загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Закрайки поля - це напівприродні місцезростання, які вкраплені в агроландшафт і є екотонами міжфаціального рівня. З екологічного погляду закрайки є просторовими утвореннями, які формуються градієнтом абіотичного чи біотичного чинника у межах угруповань або екосистем. Вони є складовими частками агроландшафту перехідними територіями між полями, які підлягають постійному обробітку. До них належать залишки лісів, степів, луків, багаторічних насаджень, доріг, селітебних та рудеральних територій, а також польові дороги, лісосмуги, паркани, мури, живоплоти. агроландшафт біота агрофітоценоз екотон
Міркін Б.М., Наумова Л.Г., Гродзинський М.Д., Соломаха В.А., Туганаєв В.В. [2-5] та інші, вивчаючи агроландшафти, увагу приділяли основним складовим його частинам, закрайки при цьому залишалися невивченими і не дослідженими. Проте, є відомості про лісосмуги як захисні насадження та їх роль як закрайок полів (Баранов В.А., 1982; Павловский Є.С., 1982, 1988; Остапенко Б.Ф., 1986; Балджі М.Д., 1997), а також дані (Баранов В.А., 1982;) щодо зростання в них однорічних та багаторічних трав.
Наявність закрайок в агроекосистемах призводить до збільшення біологічної різноманітності і стійкості агроландшафту в цілому. При цьому в ньому відбуваються більш або менш помітні зміни. Зокрема, вони впливають на поширення популяцій фітобіоти, визначають динаміку популяцій, є значним резервом біотичного багатства. Крім того, закрайки є проміжними ділянками, які слугують для міграції рослинних організмів, впливають на розподіл ресурсів в агроекосистемі, виступають своєрідним щитом на шляху вітрових потоків, захищають поля від вітрової та водної ерозії. Фітобіота закрайок у значній мірі адсорбує надлишок речовин, які негативно впливають на культурні рослини полів. Вона створює біотоп для існування багатьох видів тварин, які знищують сільськогосподарських шкідників (Балджі М.Д., 1997).
Широке поширення закрайок на сучасному етапі розвитку агросфери в Україні визначає актуальність їх дослідження. Детальне вивчення перехідних територій - екотонів необхідне не тільки для створення оптимальної просторової структури агроландшафту, а й для пізнання механізмів взаємодії його просторових складових. Виступаючи як своєрідні джерела концентрації та трансформації інформаційних та енергетичних потоків, а також як канал поширення фітобіоти, закрайки поля є привабливим об'єктом для екологічного моніторингу. Дані моніторингу мають цінність при прогнозуванні можливих змін в агроекосистемах, біологічній різноманітності та агроландшафту в цілому.
Закрайки поля, площа яких постійно збільшується в агроландшафті, відіграють важливу роль в підтриманні екологічного каркасу території і повинні розглядатися як необхідні складові при створенні адаптивних систем сільського господарства. Тому Закон України “Про Загальну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” надає важливої ролі утворенню екомереж, які сприяють міграції видів і виступають засобами підтримання популяцій в змінених умовах існування. Неронов В.В. (2001) такі екомережі називає “екотонними коридорами”.
Тому дослідження та наукове обґрунтування екологічної ролі закрайків поля в збережені фітобіотичної різноманітності в Україні, які відповідають вимогам сталого розвитку агроекосистем, є новими.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводились в Інституті агроекології та біотехнології УААН в 2003-2006 р.р. у відповідності з планами науково-дослідної Проблеми: “Теоретично обґрунтувати і застосувати на практиці засоби та методи генетики, екології для цілеспрямованого формування генетичної компоненти та біорізноманітності сталих агроекосистем”; завдання “Розробити структуру моніторингу біологічної різноманітності синантропної фітобіоти для сегетальних агроекосистем України” (2001-2005 р.р., № д./р. 0101U003297).
Мета і завдання досліджень. Метою досліджень було теоретично обґрунтувати та науково-методично оцінити екологічну роль фітобіоти закрайок поля в агроекосистемах, зокрема в збереженні та поширенні біологічної різноманітності та збалансованого розвитку агроландшафту.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:
дати екологічну оцінку природно-історичних умов розвитку агроландшафту регіону дослідження;
визначити роль екотонів у агроландшафті;
класифікувати екотони агроландшафту Правобережного Лісостепу;
виявити видовий склад фітобіоти у різних типах закрайків поля;
дослідити таксономічний та типологічний аналіз фітобіоти екотонів;
визначити зв'язки біоти закрайків поля з біотою агрофітоценозів;
визначити екологічну роль закрайків поля у збереженні біологічної різноманітності агроландшафта;
розробити принципи направленого формування закрайок поля як елементу агроландшафту.
Об'єкт дослідження - екологічні закономірності формування і функціонування фітобіоти екотонів агроландшафту.
Предмет дослідження - місцеві популяції автотрофів в екотонах агроландшафту та їх вплив на процеси, що протікають в агроекосистемах і визначають її екологічний стан.
Методи дослідження:
польовий метод - відбір польового матеріалу в період вегетації рослин;
лабораторні методи - таксономічний метод (видове багатство відображається відповідно до міжнародних вимог ботанічної номенклатури); морфометричний метод дослідження екобіоморф та локальних популяцій in situ; демекологічний метод in situ;
статистичні методи - комп'ютерні програми Statistica. Soft. Inc. 1995 та комп'ютерні методи аналізу баз даних (програми MS Excel, MS Access).
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше для Правобережного Лісостепу України на основі власних досліджень і літературних даних проведено комплексні дослідження фітобіоти екотонів та розроблено робочу класифікаційну схему антропогенних екотонів у агроландшафті рівнинної частини України, з застосуванням сучасних методів дослідження. Вперше встановлено видовий склад судинних рослин екотонів агроландшафту Правобережного Лісостепу, який налічує 610 видів вищих судинних рослин та здійснено аналіз фітобіоти екотонів агроландшафту в різноманітних аспектах (систематичному, біоморфологічному, екологічному). Виявлено адвентивну фракцію фітобіоти екотонів та оцінено її за часом занесення, способом поширення, ступенем натуралізації. Виявлено фітобіоту екотонів, яка належить до рідкісних та зникаючих видів.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані експериментальні дані дозволяють теоретично обґрунтувати та рекомендувати сільськогосподарському виробництву заходи щодо екологобезпечного використання природно-ресурсного потенціалу агроекосистем. Показана доцільність присутності екотонів в агроландшафтах. Результати досліджень включено до матеріалів рекомендацій з фітоценотичного контролю амброзії полинолисної в Україні.
Особистий внесок здобувача. Автор безпосередньо брала участь у проведені польових досліджень, виконанні лабораторних робіт та статистичній обробці результатів, підборі та обробці літературних джерел, теоретичному обґрунтуванні та аналізі одержаних результатів їх узагальненні, розробці наукових положень та висновків досліджень.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на 4-тій науково-теоретичній конференції Українського наукового товариства гербологів (Київ, 2004 р.) “Проблеми бур'янів і шляхи зниження забур'янення орних земель”; Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія та практика заповідної справи в Україні” (Миколаїв, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції. “Современные проблемы агрономической науки” (Сімферополь, 2005 р.), а також на науково-практичному семінарі молодих вчених Інституту агроекології та біотехнології УААН (2005 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць, в тому числі 3 статті в фахових виданнях, тези доповідей у матеріалах конференцій, науковий довідник “Наукові назви польових бур'янів” та “Рекомендации по фитоценотическому контролю амброзии полынолисной в Украине ”.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів досліджень, 4 розділів експериментальної частини, висновків, рекомендацій виробництву, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 145 сторінок друкованого тексту, 30 рисунків, 29 таблиць.
основний зміст роботи
Огляд літератури. При огляді наукових джерел з досліджуваної проблеми розглянута ієрархія екотонів їх класифікація та функції. Крім того, розглянуті складові мікро-, мезо-, макро- та мегаекотонів.
На основі здійсненого аналізу теоретичних розробок і експериментальних даних створено робочу класифікаційну схему екотонів рівнинної частини України (рис.1.). Де показано, що серед екотонів міжфаціального рівня поширені міжсегетальні або власне агроекотони, прилісосмугові або культурфітоценозо-сегетальні та напівприродно-сегетальні, що формуються між польовими екосистемами та фрагментами колишньої природної рослинності. Наведений аналіз екологічної ролі екотонів у збереженні фітобіотичної різноманітності, стану фітобіоти досліджуваних екотонів в Україні надало можливість обґрунтувати актуальність і перспективність дисертаційної роботи.
Методика і умови проведення досліджень. В основу роботи покладені матеріали польових досліджень, зібрані автором протягом 2003-2005р.р. на території Одещини в районах, які відносяться до Правобережного Лісостепу.
Описи фітобіоти екотонів здійснювалися в результаті детального маршрутного обстеження. При цьому використовували модифікований метод, що поєднує суть та структуру обстежень, передбачених методикою Маркова М.В. та Кулікової Н.М. (1964) та Туганаєва В.В (1984), з методом закладання облікових ділянок, запропонованого Уіттекером Р. (1984).
Фітоценотична роль окремого виду або його “фітоценотичну значущість” (Тахтаджан А.Л., 1984) оцінювали, спираючись на узагальнення ознак, зокрема трапляння, рясність, проективне покриття за відомими методами (Туганаев В.В., 1984, Іпатов В.С., 1962, Комаров М.Ф., 1940, Мальцев А.І. 1962, Протопопова В.В. 1991). Частоту трапляння визначали за шкалою Любарського Є.Л. (1974). Рясність за шкалою - Комарова М.Ф. (1940). При визначені таксономічної належності видів рослин використані матеріали наукового гербарію KW, дані літературних джерел.
Для вивчення видової різноманітності фітобіоти був використаний класичний морфолого-екологічний метод. Біоморфологічна структура видів вищих судинних рослин визначалась за лінійною системою життєвих форм Голубєва В.М. (1972) та Раункієра К. (1934).
Екологічна структури фітобіоти визначалась за Базілєвич Н.І. (1986), еколого-фітоценотичної структури за Бельгардом А.Д. (1950) за методом кількісного градієнтного аналізу континуумів з використанням еколого-флористичної класифікації (Абдулін М.Р., Міркін Б.М. 1995; Кучерова С.В., Міркін Б.М. 2001; Миронова С.І. 1999) провели дослідження фітобіти напівприродного екотону. Для порівняльної оцінки фітобіоти використали коефіцієнт гемеробії (Яцковяк Б., 1990; Кмель Ж., 1993, Дідух Я.П., Бурда Р.І. 2003)
Порівняльний аналіз виконано з використанням комп`ютерної програми Statistica.Soft.Inc.1995 та за допомогою комп`ютерних методів аналізу баз даних (програми MS Excel, MS Access).
Результати та їх обговорення
Екологічна оцінка природно-історичних умов регіону досліджень. Крім природо-історичних умов, які склалися на території дослідження протягом багатьох років проведено аналіз едафо-кліматичних особливостей району дослідження. В основному визначали зміну температури в 2003-2005 р.р., а також стан ґрунтів на сьогоднішній день.
У розділі дана характеристика рослинності району дослідження, складені відносно геоботанічного районування та за власними спостереженнями. Встановили, що територія Правобережного Лісостепу належить до Голарктичного домініону, Європейської степової області, Лісостепової підобласті, Східноєвропейської лісостепової провінції дубових лісів, остепнених лук та лучних степів, Української лісостепової підпровінції, яка включає Південнокординський округ пухнасто- і звичайнодубових лісів та різнотравно-злакових степів, Південноподільського округу дубових лісів та лучних степів. Котовського геоботанічного району південного варіанта лучних степів і перехідних до різнотравно-типчаково-ковилових степів, лучно-галофільної рослинності і звичайно дубових лісів, та Кодимо-Савранського геоботанічного району скельно дубових і звичайно дубових лісів та південного варіанта лучних степів.
Під дією антропогенних чинників рослинність досліджуваної території зазнає значних змін. Головним чинником є розорювання території близько 82%, під дією якого зменшуються природні території та чисельність природної рослинності. При антропогенних впливах видовий склад стає біднішим, з природних угруповань зникають представники аборигенної групи, на їх місці з'являються нові, які не завжди є корисними для даної природної групи. Співвідношення видів в складі рослинних угруповань з регресивними та прогресивними типами поширення завжди буде постійно збільшуватися в бік останніх.
Таксономічна структура фітобіоти екотонів. На території дослідження виявлено 610 видів судинних рослин, які відносяться до 326 родів та належать до 84 родини (табл.1).
Родинний спектр провідних родин фітобіоти екотонів складають Asteraceae - 90 видів (15%), Poaceae - 48 (8%), Fabaceae - 46 (7,5) та Lamiaceae - 44 (7,2%) та Rosaceae - 29 (5%). До перших п'ятнадцяти родин в родовому спектрі також увійшли родини Brassicaceae, Scrophulariaceae, Boraginaceae, Caryophyllaceae, Ranunculaceae, Apiaceae, Rubiaceae, Liliaceae, Chenopodiaceae, Polygonaceae чисельність видів в цих родинах коливається від 28 до 11 видів (рис. 2.).
Рис. 2. Видовий спектр провідних родин фітобіоти екотонів Правобережного Лісостепу
Таблиця 1
Видова різноманітність фітобіоти екотонів Правобережного Лісостепу за роки дослідження
Таксономічна одиниця |
За роки дослідження |
2003 р. |
2004 р. |
2005 р. |
||||
Чисельність |
частка від заг., % |
Чисельність |
частка від заг., % |
Чисельність |
частка від заг., % |
|||
Родина |
84 |
48 |
59,3 |
73 |
90,1 |
78 |
96,3 |
|
Рід |
326 |
174 |
53,4 |
277 |
85 |
318 |
97,5 |
|
Вид |
610 |
270 |
44,3 |
483 |
77,9 |
558 |
91,5 |
Близько 41,4% відносяться родини, видова різноманітність яких представлена незначною частиною видів. Чисельність в них коливається від 1 до 9 видів.
Видове багатство фітобіоти в районі дослідження визначено в різних типах екотонів та напівприродних урочищах. До напівприродних урочищ в агроландшафті віднесли степове та лісове урочища. Фітобіота даних територій є визначальною при формуванні рослинності району дослідження.
За нашими спостереженнями в степовому урочищі Лиса гора виявлено 349 видів з 202 родів, які відносяться до 53 родин, (57%) загальної чисельності видів судинних рослин. Фітобіота лісового урочища характеризується наявністю 230 (37%) видів судинних рослин.
На облікових ділянках напівприродного екотону, видова різноманітність якого складає 255 (42%) чисельність видів зростала в бік степу Із зміною видової різноманітності змінювалося і проективне покриття, чим ближче до зовнішнього краю узлісся, межі з степовим урочищем, проективне покриття становило 85-90%. При цьому відбувалося заміщення видів, лісові угруповання фітобіоти поступово замінювалися лісо-лучними, лучно-степовими та степовими видами (рис.3.).
Рис. 3. Зміна еколого-ценотичного спектру видів в транссекті ліс-степ
Аналіз фітобіоти за коефіцієнтом подібності між ділянками показав закономірність більш високого коефіцієнта між сусідніми обліковими ділянками і його зниження із збільшенням відстані (рис.4.)
Найбільшою видовою подібністю характеризуються сусідні ділянки 14х15 Kj=0,66 та 1х2; Kj=0,44 та 2х3 Kj=0,41. Внутрішньофітоценотичне варіювання структури в угрупованнях ілюструє нерівномірний „зубчастий” характер кривої (рис.4.). Це залежить як від мозаїчності фітобіоти і зміни середнього значення коефіцієнту видової різноманітності в транссекті, так і інтенсивності зміни видів в облікових ділянках.
Фітобіоту міжсегетальних фітоценозів вивчали між посівами зернових (озима пшениця, озимий ячмінь), між просапними (соняшник, кукурудза, цукровий буряк), між озимими та ярими зерновими колосовими між просапними культурами та між просапними і кормовими. Чисельність фітобіоти в екотонах варіювалась від 74 (12%) видів (між озимою пшеницею та ярим ячменем) до 139 (23%) видів (між ярим ячменем та соняшником) (табл.2).
Рис. 4. Зміна значення коефіцієнту Жаккара між сусідніми ділянками в транссекті
Таблиця 2. Варіювання видового багатства фітобіоти в різних типах екотонів, напівприродних територіях та агроценозах за 2003-2005 р.р.
Серед міжкультурфітоценозо-сегетальних екотонів досліджувалися полезахисні лісові насадження різного видового складу. Нами вивчався видовий склад дубової, робінієвої, гледичієвої, дубово-робінієвоїі, робінієво-гледичієвої, горіхової та кленової лісосмуг. Чисельність фітобіоти в культурфітоценозах за роки дослідження змінювалася від 76 видів в робінієво-гледичієвій до 131 в дубово-робінієвій, що відповідно становило 12,4% та 21,3 % загальної чисельності видів.
Видова різноманітність агроценозів представлена в основному бур`янами. Найбільше видів відмічено в посівах кукурудзи 58 видів. В інших культурах чисельність видів коливається від 39 видів (6%) поширених в соняшнику до 55 видів (9%) в посівах ярого ячменю.
Вивчаючи та аналізуючи частоту трапляння видів на території дослідження встановили, що фітобіота у різних типах екотонів належать до різних класів трапляння. В культурфітоценозо-сегетальних екотонах чисельність видів вищих рослин, які належать до найвищого класу трапляння (понад 81%) змінюється від 5,5 видів у робінієвій до 30,25 видів у дубово-робінієвій лісосмугах. В усіх досліджуваних культурфітоценозах число видів в основному відносяться до третього класу трапляння і коливається від 21,25 (3%) у кленовій до 40,75 (6,7%)у горіховій лісосмугах.
В міжсегетальних екотонах спостерігалась аналогічна ситуація. Чисельність видів змінювалася від 16,25 видів (2,6%) між посівами озимої пшениці та ярого ячменю до 55,5 (9%) видів між посівами озимої пшениці. Це свідчить про те, що на дослідних ділянках частота трапляння відмічених видів в основному становить 21-40%.
В напівприродних урочищах частота трапляння фітобіоти в перших трьох класах становить близько 68% видів (11%). В агроценозах 85% фітобіоти належить до 3-6 класів трапляння чисельність видів в них коливається від 3,5 (1%) видів до 22,25 (3,6%) видів.
Рясність фітобіоти в екотонах агроландшафту Правобережного Лісостепу розподілилась наступним чином. В культурфітоценозах основна частина фітобіоти належить до першого (1 особина на м2) та другого (2-4 особини на м2 ) класу рясності. В міжсегетальних екотонах основна частина видів належить до 1-3 класів рясності. Число видів них змінювалась від 8,75 до 59,5 видів. Рясність 6 класу (>32 особин на м2) в міжсегетальних екотонах коливається від 1 до 9,75 видів. В напівприродних урочищах 79% належать до 2 класу рясності.
Екологічна роль фітобіоти закрайків поля. Екологічна структура фітобіоти виражається в розподілені видового складу флори за різними екологічними групами залежно від умов навколишнього середовища і норм реакції на них рослинних організмів. Фітобіота досліджуваних типів екотонів за екологічною структурою належить до мезофітів та ксерофітів, відповідно 335 та 131 видів або 55 та 21% від загальної чисельності (табл.3.). Переважання мезофітної групи характеризує дану територію як зону лісостепу. Але в північній частині району переважає мезофітна група судинних рослин, а в південній частині мезофітна група частково заміщується ксерофітною. При цьому в угрупованнях 24% видів належить до ксеромезофітів 61 вид, мезоксерофітів - 43 та психpомезофітів - 40 видів, що відповідно становить 10,2% : 7,3% : 6,5% від їх загальної чисельності.
За еколого-ценотичними показниками нами встановлено, що фітобіота екотонів належить до сільвантів, пратантів та степантів 140, 116 та 99 видів, що відповідно становить 23%, 19% та 16% від загальної чисельності (табл.4).
Таблиця 3. Екологічна структура фітобіоти екотонів Правобережного Лісостепу за класифікацією Базілєвич Н.І.
Близько 19% досліджуваної фітобіоти належить до синантропантів.Так Anagallis arvensis L., Cannabis ruderalis Janisch., Capsella bursa-pastoris (L.) Medik., Carduus acanthoides L., Cirsium setosum (Willd.) Besser, Consolida regalis S. F. Gray, Elytrigia repens (L.) Nevski, Galium aparine L., Sinapis arvensis L., Thlaspi arvense L., Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip та інші, крім агроценозів відмічені в культурфітоценозах, міжсегетальних екотонах та в напівприродних урочищах.
Таблиця 4. Еколого-ценотична структура фітобіоти екотонів Правобережного Лісостепу
За життєвими формами в фітобіоті екотонів переважають трав`янисті рослини, серед яких основна частина 53% належить до багаторічних трав, різноманітність їх збільшувалась від 136 видів (відмічено в 2003 р.) до 298 видів в 2005 р.(табл.5.). Майже 36% становлять малорічники серед них 152 види (25%) відносяться до однорічних трав. Крім вище зазначених 10 % видів фітобіоти становлять дерева та кущі.
Таблиця 5. Типологічний аналіз фітобіоти за життєвою формою 2003- 2005 рр.
За показником екобіоморфи K.Раункієра (1934) виявилося, що до фанерофітів належать 36 видів рослин, до хамефітів - 33, до гемикриптофітів - 296, до геофітів -24, до терофітів - 221 (табл.6).
Таблиця 6 Екобіоморфа фітобіоти екотонів в агроландшафті Правобережного Лісостепу за К. Раункієром
Для оцінки фітобіотичної різноманітності у сільськогосподарському ландшафті значущим якісним показником служить антропотолерантність або гемеробія видів фітобіоти на певній території (табл.7, рис. 5). За коефіцієнтами гемеробії, гетерофілії
Таблиця 7. Порівняльна оцінка фітобіоти екотонів за інтегральними показниками в агроландшафтах Правобережного Лісостепу наприкладі Одеської області 2003-2005 р.р.
Рис. 5. Порівняльна оцінка фітобіоти екотонів за інтегральними показниками в агроландшафтах Правобережного Лісостепу наприкладі Одеської області 2003-2005 р.р.
Примітка. Літерою позначено типи культурфітоценозів та напівприродних урочищ: Л - ліс, С - степ, У - узлісся, Д- дубова лісосмуга, Р - робінієва, Г - гледичієва, ДР - дубово-робінієва, РГ - робінієво-гледичієва, ГХ - горіхова, К - кленова лісосмуга; цифрами позначені міжсегетальні екотони 1-між озимою пшеницею, 2-між озимими пшеницею та ячменем, 3-між озимою пшеницею та ярим ячменем, 4 -між озимою пшеницею та соняшником, 5-між озимою пшеницею та кукурудзою, 6-між озимою пшеницею та горохом, 7-між ярим ячменем та гречкою, 8 - між ярим ячменем та соняшником, 9-між соняшником та кукурудзою, 10-між цукровим буряком та кукурудзою, 11-між цукровим буряком та гречкою, 12-між кукурудзою та люцерною, 13 -між люцерною та конюшиною, 14 -між ярим ячменем, 15 - між озимим ячменем та кукурудзи та гемерофобії проведений порівняльний аналіз фітобіоти окремих екосистем, що належать до різних ступенів гемеробії агроландшафту (напівприродні лісові та степові, міжфаціальні екотони - лісосмуги, польові дороги, закрайки поля). За спектрами гемеробії види фітобіоти вивчених екосистем характеризуються як такі, що мають високий ступінь антропогенної трансформації з наявністю в угрупованнях значної частка гемерофільних видів. Проте, у фітобіоті напівприродних екосистем, які в культурфітоценозах, наявні гемерофобні види, які визначають ці території осередками цінних генетичних ресурсів рослин.
Заносна фракція фітобіоти відноситься до синантропних екотопів, зокрема, селітебного та сегетального. В результаті аналізу адвентивної фітобіоти екотонів за показниками часу занесення, ступеню натуралізації та способу поширення відмічено, що серед заносних рослин за часом занесення переважають археофіти 80 (58,4%) видів, за ступенем натуралізації - епекофіти 105 видів (77%), а за способом поширення - аколютофіти 69 (50,4%) видів (табл. 8). Існує певна пряма залежність між ступенем натуралізації та часом занесення адвентивних рослин. Із 105 видів епекофітів переважна більшість (67) археофітами, та 38 - кенофітами.
Таблиця 8. Спектр різноманітності заносних видів судинних рослин в екотонах агроландшафту Правобережного Лісостепу в 2003-2005 р.р.
Вивчаючи видову різноманітність фітобіоти екотонів агроландшафтів Правобережного Лісостепу України нами було відмічено, що серед природної рослинності присутні види вищих судинних рослин, які відносяться до рідкісних та зникаючих. Серед них представники родин Ranunculaceaea Pulsatilla grandis Wender., Pulsatilla pratensis Storck; Fabaceae Astragalus dasyanthus Pall.; Lamiaceae Scutellaria verna Besser; Alliaceae Allium ursinum L.; Amaryllidaceae Galanthus elwesii Hook. F.; Orchidaceae Platanthera bifolia (L.) Rish.; Poaceae Stipa capillata L., Stipa lessingiana Trin. &. Rupr. В основному види фітобіоти, які потребують особливої охорони за Червоною книгою України належить до ІІ та ІІІ категорій.
Принципи формування закрайок поля як елементу агроландшафту. В результаті досліджень виявилося, що 19% видової різноманітності екотонів належить до сегетальної та рудеральної фітобіоти. Для того щоб зменшити їх чисельність та збільшити видову різноманітність видів, які характерні для природних територій району дослідження було виділено три основні принципи формування закрайок поля. Ці принципи полягають:
1) в розвиткові дійових мір, для поновлення природної різноманітності закрайок, рослинність яких зменшилася в наслідок господарської діяльності;
2) в створенні методів управління, які будуть запобігати поширенню сегетальних видів, особливо адвентивних;
3) в створення методів управління, які б сприяли поширенню природної різноманітності, корисної для людини та для навколишнього середовища.
Перші два принципи висвітлено в рекомендаціях фітоценотичного контролю Ambrosia artemisiifolia L.
Для поширення природної різноманітності на закрайках поля, корисної для людини та навколишнього середовища запропоновано засівання закрайок поля багаторічними медоносними рослинами, зокрема, ехінацеєю пурпуровою Echinacea purpurea (L.) Moench.
ВИСНОВКИ
Показано, що раціональне (збалансоване) ведення сільськогосподарського виробництва можливе лише за умов безперервного агроекологічного моніторингу фітобіоти екотонів агроландшафтів та формування принципів закрайок поля як елементів агроландшафту.
Вперше встановлено видову різноманітність екотонів агроландшафту Правобережного Лісостепу, яка складає 610 видів вищих судинних рослин, що відносяться до 84 родини та 326 родів.
Розроблено робочу класифікаційну схему екотонів рівнинної частини України. Основні принципи, якої полягають у положенні екотнів в рельєфі (тип макроекотопу), фітоценозі статичних сусідніх екосистем, межею яких вони є (міжсегетальні, міжкультурфітоценозо-сегетальні та міжнапівприродно-сегетальні екотони) та характеру едафотопу.
За частотою трапляння фітобіоти екотонів виявлено, що всі види вищих судинних рослин належать до різних класів трапляння. Чисельність їх у 1-3 класах є переважаючою і становить 85% видів, що свідчить про високий рівень поширення. За показником рясності 59% видів міжсегетальних екотонів належать до 2-4 класів.
Встановлено, що в екологічному спектрі в екотонах агроландшафту Правобережного Лісостепу домінують мезофітна та ксерофітна групи судинних рослин, представлена 335 (55%) та 131 (21%) видів. 322 (53%) види належить до багаторічних трав та до однорічників 152 види (25%). За еколого-ценотичною структурою види належать до сільвантів 140 (23%), степантів 198 (32%) та пратантів 116 (19%) .
Виявлено, що в агроландшафті Правобережного Лісостепу поширена фітобіота різного ступеню антропогенної трансформації. Це є підставою для збереження фітобіотичної різноманітності за певного спрямованого планування та управління агроландшафтом. Зібрана інформація дозволяє оцінити гемеробію фітобіоти, яка послужить конкретним обґрунтуванням для добору елементарних одиниць при формуванні локальних ланок Національної екологічної мережі, що забезпечить умови для збереження і підтримання біологічної різноманітності в агроландшафті.
Виявлено, що 22,4% видів рослин екотонів є адвентивними, серед яких за часом занесення переважають археофіти 80 видів (58,4%), за ступенем натуралізації - епекофіти 105 видів (77%), а за способом поширення - аколютофіти 69 (50,4%) видів. Це пов`язано із значним антропогенним навантаженням.
Визначено, що природна рослинність екотонів налічує 25 рідкісних видів судинних рослин. З них 3 види включено до Європейського Червоного списку, 9 видів - до Червоної книги України, решта є рідкісними для Одеської області. В основному види, які потребують охорони належать до зникаючих та вразливих.
Запропоновано три основні принципи формування закрайок поля та зменшення сегетального потенціалу фітобіоти на них. Ці принципи полягають: а) в надновому обґрунтуванні дійових заходів спрямованих на поновлення природної різноманітності закрайок, рослинність яких зменшилася в наслідок господарської діяльності; б) в розробці методів управління, які будуть запобігати поширенню сегетальних видів, особливо адвентивних; в) у використанні методів управління, які б сприяли поширенню природної різноманітності, корисної для людини та для навколишнього середовища.
Рекомендації виробництву
Проведені дослідження фітобіоти екотонів Правобережного Лісостепу та отримані результати дозволять надати наступні рекомендації:
При проведенні екологічної оцінки агроландшафтів з урахуванням екотонів міжфаціального рівня - закрайок поля, доцільно використовувати застосований в роботі комплексний біогеоценотичний підхід. Такий підхід доцільно використовувати також для моніторингу земель включених в сільськогосподарську діяльність, а також для об`єктів що потребують спостереження, приоритетного розвитку та охорони.
Результати досліджень фітобіоти екотонів різних типів можуть бути використані при плануванні агроландшафтів різних зон України.
Вважати за доцільне включення закрайок поля різних типів до складу агроландшафтів, та до структурних елементів екологічної мережі України.
З метою охорони унікальних видів фітобіоти, поширеної в екотонах Правобережного Лісостепу, як важливих осередків природного різноманіття, сумісно з природоохоронними організаціями та землекористувачами розробити заходи щодо їх охорони та збереження.
Список робіт, опублікованих за темою дисертації
1. Бурда Р.І., Ткач Є.Д. Антропогенні екотони агроландшафтів та їх фітобіота // Агроекологічний журнал. -2004. - №1. - С. 3-9. (Особисто дисертантом проведено обробку, аналіз та узагальнення літературних даних відносно екотонів, сформульовано висновки).
2. Бурда Р.І., Власова Н.Л., Коломієць Г.В., Мировська Н.В., Ткач Є.Д. Порівняльна оцінка різноманітності фітобіоти за гемеробією в агроландшафтах України // Український ботанічний журнал. - 2004. - Т.61, №3. - С. 37 - 46. (Особисто дисертантом проведено експериментальні дослідження території екотонів, проведена їх статистична обробка, аналіз та узагальнення).
3. Ткач Є.Д. Рідкісні та зникаючі види фітобіоти екотонів в агро ландшафті Правобережного Лісостепу // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Біологія. - 2006. - Випуск 19. - С. 102-106.
4. Бурда Р.І., Власова Н.Л., Мировська Н.В., Ткач Є.Д. Оцінка у фітобіотичному моніторингу засміченості ґрунту насінням бур'янів // Вісник Харківського національного аграрного університету. - 2004. - № 4. - С. 252-256. (Особисто дисертантом опрацьовано польовий матеріал, проведено його аналіз та узагальнення, сформульовано висновки до роботи).
5. Патика В.П., Ткач Є.Д. Аналіз фітобіоти напівприродного екотону Правобережного Лісостепу // Корми та кормовиробництво. Науковий тематичний збірник - Вінниця: Діло, 2005. - Вип.55. - С. 100-106 .
6. Рекомендации по фитоценотическому контролю амброзии полынолистной в Украине // Марьюшкина В.Я., Бурда Р.И., Ткач Е.Д.; Под. ред. В.Ф. Патыки. - К.: Логос, 2003. - 16 с. (Особисто дисертантом проведено експериментальні дослідження, їх статистична обробка, аналіз та узагальнення, сформульовано висновки частини, яка стосується теми дисертації).
7. Бурда Р.І. Власова Н.Л., Мировська Н.В., Ткач Є.Д. Наукові назви польових бур'янів. Довідник. - К., 2004. - 95 с. (Особисто дисертантом проведено статистичну обробку, аналіз та узагальнення матеріалів роботи).
8. Бурда Р.І., Власова Н.Л., Мировська Н.В., Могильник Ж.В., Ткач Є.Д., Патика В.П. Про базу даних “Фітобіота сегетальних екосистем України” // Проблеми бур'янів і шляхи зниження забур'янення орних земель: Матеріали 4-тої науково-теоретичної конференції Українського наукового товариства гербологів (3-4 березня, 2004 р.). - К.: Колобіг, 2004. - С. 93-97.
9. Ткач Є.Д. Фітобіота міжсегетальних екотонів Правобережного Лісостепу // Проблеми бур'янів і шляхи зниження забур'янення орних земель: Матеріали 4-тої науково-теоретичної конференції Українського наукового товариства гербологів (3-4 березня, 2004 р.). - К.: Колобіг, 2004. - С. 97-103.
10. Ткач Є.Д. Культурфітоценозо-сегетальні екотони, джерела фітобіоти в агроландшафті Правобережного Лісостепу // Современные проблемы агрономической науки: Материалы Всеукраинськой научно-практической конференции (23-25 мая, 2005г.). - Симферополь, 2005. - Вып. 91. - С. 122- 128.
11. Ткач Є.Д. Степова еталонна ділянка Правобережного Лісостепу, Лиса гора (Одеська обл.), як елемент екологічної мережі України // Теорія і практика заповідної справи в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (18-19березня, 2004р.). - Київ, 2005. - Т. 63. - с. 97-101.
Анотації
Ткач Є.Д. Фітобіота екотонів у агроландшатфі Правобережного Лісостепу. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 - екологія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.
Дисертаційну роботу присвячено вивченню фітобіоти екотонів агроландшафту Правобережного Лісостепу. Розроблено робочу класифікаційну схему мезо-, мікроекотонів агроландшафтів рівнинної частини України. Вона придатна для побудови системи біомоніторингу екотонів у аграрному ландшафті. За показниками видового багатства, частоти трапляння та рясності проведено аналіз фітобіоти екотонів. Фітобіота екотонів нараховується 610 видів судинних рослин, які належать до 326 родів, 84 родин. Проведено систематичний, біоморфологічний та екологічний аналізи видової різноманітності та аналіз видового складу судинних рослин окремих екосистем, які належать до різного ступеню гемеробії агроландшафту. Вивчено адвентивну фракцію фітобіоти екотонів (137 видів) за часом та способом заносу, ступенем натуралізації. Встановлено, що серед фітобіоти, поширеної в екотонах агроландшафту присутні 25 рідкісні види судинних рослин. З них 3 види включено до Європейського Червоного списку, 9 видів - до Червоної книги України, решта є рідкісними для Одеської області. Запропоновано принципи формування закрайок поля для поширення природної фітобіоти на цих територіях, які б сприяли сталому розвиткові агроекосистем.
Ключові слова: фітобіота, екотон, закрайок поля, агроландшафт, біологічна різноманітність, трапляння, рясність, гемеробія, адвентивна фракція.
Ткач Е.Д. Фитобиота экотонов в агроландшафте Правобережной Лесостепи. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.16 - экология. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.
Диссертационная работа посвящена изучению фитобиоты экотонов агроландшафта Правобережной Лесостепи. Разработана рабочая классификационная схема мезо-, микроэекотонов агроландшафтов равнинной части Украины. Она пригодна для построения системы биологического мониторинга экотонов в аграрном ландшафте. За показателями видового разнообразия, встречаемости, обилия проведен анализ фитобиоты экотонов. Фитобиота экотонoв насчитывает 610 видов сосудистых растений, которые относятся к 326 родам, 84 семействам. Наибольшее количество видов относится к семействам Asteraceae - 90 видов (15%), Poaceae - 48 (8%), Fabaceae - 46 (7,5) та Lamiaceae - 44 (7,2%) та Rosaceae - 29 (5%).
За экологическими показателями установлено, что виды сосудистых растений относятся к разным классам встречаемости. Более 85% видов относятся к 1-3 классу, что свидетельствует о высокой степени распространения.
Проведен систематический, биоморфологический и экологический анализ видового разнообразия. В экологическом спектре в экотонах агроландшафта Правобережной Лесостепи доминируют мезофитная и ксерофитная группы сосудистых растений, которые представлены 335 (55%) и 131 (21%) видами. При биоморфологическом анализе выяснили, что 322 (53%) вида относятся к многолетним травам и 152 (25%) к однолетникам. За эколого-ценотической структурой основную часть видов 74% составляют сильванты, степанты и пратанты. Кроме того, 116 видов есть представителями сегетально-рудеральной фитобиоты.
Анализ видового склада сосудистых растений отдельных экосистем, за показателями гемеробии показал, что фитобиота экотонов, распространенная в агроландшафтах, имеет разную степень антропогенной трансформации. Это есть одним из положений для сохранения фитобиотического разнообразия при планировании и управлении агроландшафтом. Собранная информация позволяет оценить гемеробию фитобиоты, которая послужит конкретным объяснением при подборе и формировании элементарных единиц локальных территорий Национальной экологической сети, что обеспечит условия для сохранения и поддержания биологического разнообразия в агроландшафте.
Изучена адвентивная фракция фитобиоты экотонов (137 видов) за временем и способом занесения, степенью натурализации. Установлено, что среди фитобиоты, которая распространена в экотонах агроландшафта встречается 25 редких видов сосудистых растений к ним относятся Allium ursinum L., Astragalus dasyanthus Pall., Galanthus elwesii Hook. F., Platanthera bifolia (L.) Rish., Pulsatilla grandis Wender., Pulsatilla pratensis Storck, Scutellaria verna Besser, Stipa capillata L., Stipa lessingiana Trin. &. Rupr. и другие. Из них 3 вида включены в Европейский Красный список, 9 видов - к Красной книге Украины, остальные охраняются в Одесской области.
Предложены три основных принципа формирования окраин полей для распространения природной растительности и снижения сегетального потенциала фитобиоты на этих территориях. Эти принципы заключаются: а) в новейшем объяснении и применении действий направленных на обновление природного разнообразия закраек, растительность которых стала меньше, в результате хозяйственной деятельности; б) в разработке методов управления, которые будут предупреждать распространение сегетальных видов, в особенности адвентивных; в) в использовании методов управления, которые б способствовали распространению природного разнообразия, полезного для человека и для окружающей среды.
Ключевые слова: фитобиота, экотон, окраина поля, агроландшафт, биологическое разнообразие, встречаемость, обилие видов, гемеробия, адвентивная фракция.
Tkach Е.D. The fitobiota of ecotones in agrolandscape Right-bank Forestry-steppe. - А manuscript.
Dissertoin for the candidate of biological science degree in specialty 03.00.16 - ecology. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2007.
Thethes is devoted a special study of ecotones' at the fitobiote the agrolandscapes of Right-bank Forestry-steppe zone. It was developed the working classification scheme of meso - and microecotones at the agrolandscapes of Ukraine's flat part.
This scheme is favourable for creating the system of the ecotones biomonitoring for the agrarian landscape.
The analysis of fitobiote of the ecotones was carried bythe help of the parameters of specific variety, occurrence, and abundance. The fitobiotes of the ecotones include 610 species of vascular plants which concern to 326 generas, to 84 families. The regular, biomorphological and ecological analysis of the specific variety and also the analysis of a specific warehouse of vascular plants of separate ecosystems which concern to different degrees of landscape's gemerobia werecarried out. The adventitious fraction of fitobiote of the ecotones (137 species) is investigated by the time way of entering, and degree of naturalization. It is established, that there are 25 rare species of vascular plants among fitobiote of ecotones at the agrolandscapes. Among 3 species are included to the European Red list, and 9 species - to the Red book of Ukraine. Other species are rare for the Odessa region. Principles of formation of the suburbs of fields margins were developed for distribution of natural fitobiote on this territory which would promote sustainable development of agroecosystems.
Key words: fitobiota, ecotone, field margins, agrolandscape, biological variety, frequency occurence, abundance, gemerobia, vegetation, allien element.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сучасний стан Сумської області: рівень забруднення атмосферного повітря, використання водних ресурсів, охорона біоресурсів. Основні етапи проведення екологічної експертизи, підготовка висновку. Характеристика фізико-кліматичних умов Сумської області.
реферат [31,7 K], добавлен 16.09.2010Суспільно-економічний розвиток Причорноморського регіону України та особливості формування еколого-безпечної політики регіону. Оцінка існуючого стану еколого-економічної системи та порівняння її з майбутнім станом та поставленими цілями розвитку регіону.
реферат [26,1 K], добавлен 08.12.2010Фізико-географічна характеристика басейну річки Рудка. Умови формування поверхневого стоку. Гідрологічний режим річки. Природно-заповідні території Волинської області. Аналіз техногенного навантаження в басейні річки. Основні джерела забруднення річки.
дипломная работа [192,7 K], добавлен 01.11.2010Вдосконалення науково-методичних засад формування і розвитку екомережі України та збереження потенціалу біотичних ресурсів. Характеристика агроекологічних умов і біорізноманіття Поділля. Функціонально-просторовий аналіз стану й розвитку екомережі регіону.
автореферат [565,6 K], добавлен 28.12.2012Агроландшафт як змінений в процесі господарської діяльності людини природний ландшафт, його особливості. Оцінка ефективності сільськосподарського виробництва з урахуванням його екологічності. Якість природного і культурного середовища агроландшафту.
реферат [18,8 K], добавлен 11.11.2010Екологічна оцінка природних умов басейну річки Устя. Фізико-географічна характеристика басейну. Кліматичні умови. Характеристика грунтового покриву в басейні річки Устя. Гідрологічні характеристики річки. Рекомендації по покращенню екологічного стану.
курсовая работа [42,8 K], добавлен 27.09.2008Особливості еколого-економічного розвитку Південного регіону України: особливості природокористування і економічна оцінка природних ресурсів. Якісні і кількісні характеристики природних ресурсів регіону, цілі і забезпечення їх функціонального розвитку.
реферат [18,8 K], добавлен 08.12.2010Види біоти області, що занесені до Червоної Книги України. Список рідкісних та зникаючих видів тварин і рослин Рівненської області. Березнівський дендрологічний парк загальнодержавного значення. Ступінь антропогенної трансформації ландшафтів регіону.
контрольная работа [775,5 K], добавлен 15.02.2014Визначення природних чинників формування ландшафтів місцевості. Геологічна характеристика Лохвіцького району Полтавської області. Опис ґрунтових, кліматичних і гідрологічних умов формування ландшафту. Географічне районування природно-заповідного фонду.
курсовая работа [5,6 M], добавлен 19.10.2014Природні умови Здолбунівського району. Екологічна оцінка підприємства ВАТ "Здолбунівагрохім", розробка комплексу природоохоронних заходів. Особливості охорони праці при користуванні мінеральними добривами і пестицидами, еколого-економічний розрахунок.
дипломная работа [322,2 K], добавлен 21.12.2010