Теоретико-методологічні основи природокористування в зонах поліфункціонального призначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Теоретико-методологічні основи природокористування в зонах поліфункціонального призначення

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний стан розвитку української економіки, її розбудова на ринкових засадах потребують зміни парадигми прийняття управлінських рішень у сфері захисту довкілля. Значна роль в цьому процесі належить формуванню ефективної еколого-збалансованої моделі природокористування. Існуюча в Україні система організації та управління в сфері природокористування не забезпечує узгодженості економічних та природоохоронних цілей в масштабах країни та її регіонів і, відповідно, реалізацію оптимальних еколого-безпечних управлінських рішень. Наявність зазначених вище проблем вимагає продовження та поглиблення наукових досліджень стосовно формування якісно нової ідеології еколого-збалансованого природокористування.

Дослідження наукових основ природокористування, з позицій економіко-екологічного підходу, вже знайшли своє відображення в наукових працях відомих вітчизняних і зарубіжних учених. Особливий інтерес в плані розвитку теорії і практики вдосконалення механізмів природокористування представляють роботи О.І. Амоші, О.Ф. Балацького, І.К. Бистрякова, П.П. Борщевського, Б.В. Буркинского, П.Ф. Веденічева, О.О. Веклич, Т.П. Галушкіної, І.Г. Гречановської, З.В. Герасимчук, Л.С. Гринів, Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, Д.С. Добряка, В.Г. Ковальова, Н.Г. Ковальової, В.С. Кравціва, В.І. Криворучка, Р.О. Крижановського, Л.Г. Мельника, Є.В. Мішеніна, В.С. Міщенка, П.П. Руснака, В.Г. Сахаєва, В.М. Степанова, А.Я. Сохнича, В.Т. Трегобчука, Ю.Ю. Туниці, С.К. Харічкова, Є.В. Хлобистова, М.А. Хвесика, М.Г. Чумаченка, О.М. Якушика та ін.

Проведені цими вченими дослідження підтверджують тісну взаємозалежність між природними чинниками та соціально-економічним розвитком суспільства. Розроблені теоретико-методологічні засади й принципи раціонального природокористування є підґрунтям переходу економіки країни та її регіонів на шлях сталого розвитку. Разом з тим, наукові основи еколого-збалансованого природокористування в зоні рисосіяння України, яка є зоною поліфункціонального призначення та, водночас, зоною потенційного еколого-економічного ризику, досліджені ще недостатньо. Особливістю природокористування цієї зони є розташування потужного господарсько-виробничого комплексу, який представлений об'єктами промисловості, аграрного сектора, зрошувальних меліоративних систем та рекреаційно-туристичного комплексу в межах рекреаційних і природоохоронних територій Південного регіону України. Це призводить до виникнення протиріч та конфліктів між природокористувачами різних галузей за можливість монопольного використання природних ресурсів в межах обмеженої прибережної смуги морів.

Стан еколого-економічної системи регіону характеризується значною низкою екологічних, економічних і соціальних проблем. Вирішення їх на основі розв'язання конфлікту інтересів потребує подальшої розробки теоретико-методологічних засад еколого-збалансованого природокористування в зоні еколого-економічного ризику (на прикладі зони рисосіяння України). Саме ці постулати підтверджують актуальність обраної теми та невідкладність вирішення проблеми на теоретичному, методологічному та прикладному рівнях, що і зумовило вибір об'єкта та предмета дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям досліджень відповідає тематиці досліджень, зокрема комплексних науково-дослідних тем за завданням №20-3 Міністерства аграрної політики України «Вдосконалити і впровадити енерго-ресурсозберігаючої конструкції закритої чекової зрошувальної системи із замкнутим циклом водорозподілу у Причорноморській зоні України» на 1996-1998 рр. (№ держреєстрації 0196U015902); «Розробити і впровадити комплексну екологічно надійну технологію відновлення родючості ґрунтів на рисових зрошувальних системах півдня України» на 1999-2001 рр. (№ держреєстрації 0199U003597); в науково-технічній програмі Інституту гідротехніки і меліорації УААН «Виробництво продукції на меліорованих землях» (контракт №11/2002 від 9 січня 2002 р., термін виконання програми 2001-2005 рр., № держреєстрації 0101U0019 27.06.02); в науково-технічній програмі Інституту аграрної економіки УААН «Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК» 2002-2003 рр.; «Розробити науково-методичні засади державної інвестиційної та інноваційної політики щодо вирощування рису» в науково-технічній програмі «Виробництво продукції на меліорованих землях» (Інститут гідротехніки і меліорації УААН, 2003 р.); «Соціально-економічні та організаційні заходи ефективного використання меліорованих земель в ринкових умовах» в науково-технічній програмі Інституту гідротехніки і меліорації УААН (2004 р., № держреєстрації 0101U0019), держбюджетній науково-дослідній темі за завданням Міністерства аграрної політики України «Розроблення і впровадження ресурсозберігаючих, екологічно безпечних технологій підвищення продуктивності підтоплених внаслідок зрошення ландшафтів в Південному регіоні України» у 2004 році (№ держреєстрації 0104U007215), «Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року.», фундаментальній науково-дослідній темі Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України «Механізми та інструменти забезпечення збалансованого природокористування в локальних та регіональних економіко-екологічних системах» (№держреєстрації 0107U001071) та пошуковій науково-дослідній темі «Перспективи економічного оновлення приморських регіонів» (№держреєстрації 0107U006124) Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. Особисто автором визначено принципи та механізми формування еколого-збалансованої моделі природокористування на прикладі зони рисосіяння, а також напрями організаційних рішень щодо ефективного використання меліорованих земель в ринкових умовах.

Мета і задачі досліджень. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення на базі трансформації існуючої моделі управління природокористуванням в умовах ринкових перетворень в Україні (на прикладі зони рисосіяння).

Досягнення поставленої мети має вирішуватись через розв'язання таких наукових задач:

· узагальнити та удосконалити понятійний апарат щодо визначення терміну «еколого-збалансоване природокористування», «зона поліфункціонального призначення» та «еколого-депресивна територія»;

· дослідити методологічні аспекти еколого-збалансованого природокористування з урахуванням різних факторів його формування, зокрема чинників еколого-економічного ризику (на прикладі зони рисосіяння);

· розробити концептуальні засади моделі еколого-збалансованого природокористування як парадигми формування національної екологічної доктрини;

· удосконалити теоретичні та методологічні основи екологізації суспільних відносин щодо досягнення балансу інтересів у сфері природокористування в зонах поліфункціонального призначення;

· розробити теоретико-методологічні основи управління біосоціоекономічною системою з урахуванням особливостей регіону;

· визначити пріоритетні напрями удосконалення еколого-збалансованої політики регіону (на прикладі зони рисосіяння);

· розробити інтегральну оцінку ресурсно-екологічної ситуації довкілля та екологічної депресивності територій в зоні поліфункціонального призначення;

· удосконалити організаційно-економічний механізм збереження та відтворення природно-ресурсного потенціалу зони рисосіяння як зони потенційного еколого-економічного ризику;

· розробити організаційні рішення та науково-методичне забезпечення переходу до моделі еколого-збалансованого природокористування за умови адекватності інтересів збереження навколишнього середовища та економічного розвитку регіону (на прикладі зони рисосіяння);

· удосконалити концептуальні підходи до визначення моделей екологічного менеджменту в зонах поліфункціонального призначення з урахуванням векторів розвитку агропромислового та рекреаційного комплексів регіону;

· визначити пріоритетні напрямки подальшого вдосконалення економічного механізму еколого-збалансованого природокористування в зоні рисосіяння як потенційних передумов накопичення інвестиційних ресурсів для фінансування природоохоронних програм регіону;

Об'єктом дослідження є система природокористування в зонах поліфункціонального призначення (на прикладі зони рисосіяння) та тенденції її адаптації до умов ринкових трансформацій в Україні.

Предметом дослідження є теоретико - методологічні та організаційні основи еколого-збалансованого природокористування як підґрунтя для прийняття еколого-орієнтованих управлінських рішень.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є класичні положення сучасної економічної теорії, економіки природокористування, регіональної економіки та економіки АПК, теорії управління, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем теоретико-методологічних та науково-організаційних засад формування моделі еколого-збалансованого природокористування. Методологічною основою дослідження є комплексний, системний підхід до аналізу категорії «еколого-збалансоване природокористування» та діалектичний метод пізнання взаємозв'язків процесів в організаційно-економічному механізмі реалізації системи раціонального природокористування в зоні потенційного еколого-економічного ризику, сучасні гіпотези розробки стратегії прийняття еколого-орієнтованих управлінських рішень щодо мінімізації антропогенно-техногенного впливу на довкілля, концепція сталого розвитку регіону тощо.

Методика досліджень зумовлена суттю проблеми, що розкривається, а також метою роботи та задачами, що вирішуються. Методичні засоби та прийоми включають: системний підхід - при розробці та обґрунтуванні теоретико-методологічних засад дієвої системи еколого-збалансованого природокористування в зоні рисосіяння України, факторний і комплексний аналіз - при узагальненні еколого-економічних тенденцій в загальному процесі розвитку соціо-еколого-економічної моделі природокористування; порівняльний аналіз взаємодії природних і природно-антропогенних систем, що дозволяє адекватно оцінювати існуючі суперечності регіонального розвитку, використання комплексу економіко-статистичних моделей для формування моделі екологічного менеджменту регіону з урахуванням балансу інтересів і визначення тенденцій стабілізації макроекономічної та макроекологічної політики регіону; таксономічні методи - для інтегральної оцінки та ранжування територій за параметрами впливу екологічного фактору на стан довкілля; а також графоаналітичні, логічні та математичні методи відображення результатів дослідження з використанням комп'ютерних технологій. В роботі використані також елементи методу порівняльного аналізу та інтегральної оцінки ресурсно-екологічної ситуації, що дозволяє визначити основні вектори екологізації суспільних відносин щодо досягнення балансу інтересів у сфері природокористування в умовах наявності екодепресивних тенденцій (на прикладі зони рисосіяння).

Інформаційну базу дослідження складають Закони України, нормативно-правові акти та матеріали законодавчих і виконавчих органів влади України, щорічні звіти, методичні та статистичні матеріали Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету статистики та інших міністерств і відомств, матеріали досліджень організацій з економічних проблем природокористування, Інституту рису УААН, науково оброблені статистичні дані з зарубіжних інформаційних джерел, прогресивний зарубіжний досвід. Наукові дослідження виконувались комплексно на основі використання загальнонаукових методів і прийомів: наукової абстракції, аналізу та синтезу, причинно-наслідкових зв'язків у певній логічно-обґрунтованій послідовності.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного наукового дослідження дозволяють вирішити важливу науково-прикладну проблему - розвиток і поглиблення теоретико-методологічних основ формування моделі еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення та обґрунтування пропозицій щодо організаційно-економічного механізму забезпечення дієвості цієї моделі як ефективного важелю досягнення адекватності суспільних інтересів збереження навколишнього середовища та економічного розвитку регіону (на прикладі зони рисосіяння України).

Найбільш вагомими науковими результатами, що характеризуються науковою новизною, є такі:

Вперше:

· розроблено та обґрунтовано теоретичне підґрунтя якісно нової ідеології еколого-збалансованого природокористування як парадигми формування національної екологічної доктрини, офіційна версія якої в Україні відсутня;

· сформульовано наукове трактування та розкрита сутність поняття еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення, яке базується на критеріях сталого просторового розвитку, послабленні екодеструктивних тенденцій та досягненні балансу інтересів між ресурсокористувачами;

· обґрунтовано комплексний методологічний підхід до концептуальних засад визначення екологічної депресивності територій з урахуванням особливостей їх природно-ресурсного потенціалу та стану існуючої біосоціоекономічної системи, що передбачає застосування авторської методики розрахунку оцінки ресурсно-екологічної ситуації в розрізі територіальних угрупувань;

· обґрунтовано принципи формування зон поліфункціонального статусу (на прикладі зони рисосіяння), які визначають шляхи вирішення протиріч між аграрно-промисловим та рекреаційним комплексом регіону;

· розроблено теоретико-організаційні засади моделі еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення, критерієм якої є визначення регіональних пріоритетів реалізації державної політики в сфері управління якістю навколишнього середовища з урахуванням екодепресивних тенденцій та природно-ресурсних особливостей регіону (на прикладі зони рисосіяння України).

Удосконалено:

· методологію пізнання категорій «еколого-депресивна територія» та «зона поліфункціонального призначення» на прикладі зони рисосіяння України, яка полягає в чіткому та системному визначенні змісту конкретних понять, принципів та критеріїв дослідження зазначеної проблеми;

· методичні підходи до визначення оцінки ресурсно-екологічної ситуації в розрізі територіальних угрупувань, які дозволяють оцінити рівень екологічної депресивності територій;

· систематизацію та визначення складових елементів матриці екологічних небезпек (на прикладі зони рисосіяння), яка є формалізованим та наочним відображенням суспільних еколого-економічних явищ та протиріч, що виникають в умовах незбалансованого природокористування;

· оцінку існуючих протиріч в зоні рисосіяння, яка базується на визначенні ступеню потенційних чи наявних еколого-економічних загроз та організаційної схеми їх нівелювання;

· концептуальні підходи до формування ресурсо- і природозберігаючої макроекологічної політики в умовах наявності та подальшого нівелювання еколого-депресивних тенденцій шляхом розв'язання конфліктів у сфері природокористування регіону (на прикладі зони рисосіяння України);

· теоретико-організаційні засади формування стратегії прийняття еколого-орієнтованих рішень щодо мінімізації антропогенно-техногенного впливу на навколишнє природне середовище в зонах рисосіяння як територій потенційного еколого-економічного ризику, які на відміну від існуючих базується на оцінці ресурсно-екологічної ситуації в територіальному вимірі та аналізі потенційних конкурентних переваг розвитку регіону як зони поліфункціонального призначення.

Дістало подальшого розвитку:

· змістовне тлумачення та визначення, з використанням системного гносеологічного підходу, сутності терміну «екологізація природокористування» як економічної категорії;

· визначення векторів екологізації суспільних відносин, а також моделей їх впровадження на різних рівнях прийняття еколого-орієнтованих рішень з метою досягнення балансу інтересів (на прикладі зони рисосіяння); які на відміну від існуючих, базуються на паритеті та гармонізації суспільних потреб щодо оздоровлення довкілля;

· рекомендації щодо формування інституційного середовища адекватно критеріям еколого-збалансованого природокористування, які ґрунтуються на визначенні належної інституційної ємності стосовно забезпечення моделі інноваційної стратегії еколого-економічних реформ в Україні, в тому числі в регіональному вимірі;

· наукове обґрунтування моделі еколого-економічного зонування прибережної смуги в межах українського Причорномор'я з урахуванням місії кожної з підзон та напрямку визначення суспільних інтересів в їх розвитку на перспективу;

· пропозиції щодо шляхів збереження та відтворення природно-ресурсного потенціалу приморських територій поліфункціонального призначення, які ґрунтуються на визначенні механізмів адресної підтримки, законодавчого регулювання та стимулювання еколого-збалансованого природокористування в зонах потенційного еколого-економічного ризику.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертаційному дослідженні наукові положення мають науково-прикладне значення. Вони можуть використовуватися при розробці рекомендацій щодо удосконалення механізму раціонального природокористування в зонах еколого-економічного ризику і, конкретно, в зоні рисосіяння України. Практична цінність полягає ще й в тому, що основні положення дисертації можуть послужити підґрунтям для розробки відповідних регіональних програм відродження і раціонального використання природно-ресурсного потенціалу територій поліфункціонального призначення, які є водночас зонами потенційного еколого-економічного ризику. Розроблені концептуальні принципи і положення дозволять сформувати ресурсо- і природозберігаючу екологічно безпечну макроекономічну і макроекологічну політику регіону. Визначений і обґрунтований організаційно-економічний механізм дозволить забезпечити державне й регіональне управління еколого-економічним природокористуванням в зоні еколого-економічного ризику та забезпечення адекватності інтересів як в напрямі збереження навколишнього природного середовища, так і подальшого соціально-економічного розвитку регіону.

Наукові положення, висновки і рекомендації, які розроблені в дисертації, знайшли своє відображення в «Концепції державної підтримки галузі рисівництва в Україні» (Київ - Скадовськ, 2003 р.), в Комплексній програмі розвитку галузі рисівництва в Херсонській області (Програма «Рис. Херсонщини», 2000 р.). Матеріали дисертаційних досліджень використані в новій «Технології вирощування рису з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища в господарствах України», яка погоджена з Міністерством охорони здоров'я України, Державним управлінням екологічної безпеки Херсонської області та рекомендована до впровадження у виробництво науково-технічною радою Інституту рису УААН (протокол №1 від 11 лютого 2003 р.). Пропозиції щодо еколого-збалансованої стратегії розвитку в зонах поліфункціонального призначення були використані при обґрунтуванні стратегії здійснення екологічного аудиту на регіональному рівні управлінням екологічної безпеки Одеської міської ради «Оцінка впливу господарської діяльності ВАТ «Елакс» (довідка №29 від 19.07.05 р.), в ході реалізації муніципального проекту за підтримки Одеської міської ради «Реалізація процедур екологічного аудиту на курортно-рекреаційній території « Пересип - Лузанівка» для досягнення її сталого розвитку» (довідка №1685/1 від 26.12.2006 р.). Авторські пропозиції щодо реформування природоохоронного законодавства в напрямі еколого-збалансованого природокористування були використані Міжнародним Фондом посольства королівства Нідерландів в проекті «Аналіз прогалин у формуванні Національної екомережі. Огляд законодавства та регулювання» (довідка №8 від 08.06.2007 р.). Наукові результати, одержані в дисертаційній роботи використано при розробці «Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2011 року» та «Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 р.» (довідка Херсонської облдержадміністрації від 19 листопада 2007 р.). Основні положення дисертації використано в навчальному посібнику «Еколого-меліоративні умови природокористування на зрошуваних ландшафтах України», який допущений Міністерством аграрної політики України як навчальний посібник для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації

Окремі положення дисертації використано при підготовці лекційних курсів «Основи екології і охорони навколишнього середовища», «Економіка природокористування», «Екологічний менеджмент», «Міжнародна еколого-економічна діяльність», а також при розробці навчально-методичних комплексів дисциплін Миколаївського державного аграрного університету (довідка №6-34-71 від 27.10.04 р.), Дніпропетровського державного аграрного університету (довідка №15-11-804 від 30.09.14 р.), Одеського державного аграрного університету (довідка №18/3-21 від 03.01.06 р.). Матеріали досліджень знайшли своє відображення при розробці програм з навчальних дисциплін «Економіка сільського господарства» для підготовки бакалаврів в аграрних вищих навчальних закладах ІІ-IV рівнів акредитації (2003 р.) та «Сільськогосподарські гідротехнічні меліорації» для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації (2004 р.)

Практична реалізація пропозицій дисертаційного дослідження дозволяє підвищити еколого-економічну ефективність і обґрунтованість рішень, що пов'язані з забезпеченням збалансованого природокористування в Південному регіоні України та збереженням навколишнього середовища в умовах трансформації вітчизняної економіки.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем самостійно. З наукових праць, опублікованих в співавторстві, в роботі використано лише ті положення й ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційних досліджень доповідались та обговорювались на регіональних та міжнародних наукових і науково-практичних конференціях, з'їздах, симпозіумах, виставках і нарадах, зокрема: Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми меліорації та водного господарства на сучасному етапі» (м. Горки, Білорусь, 4-5 червня 1999 р.); виставка «Україна - крок у нове тисячоліття» (м. Київ, Національний виставочний центр, 1999 р.), VI з'їзд Українського товариства ґрунтознавців та агрохіміків (м. Умань, 1-5 липня 2002 р.); міжнародна конференція «Якість і безпека продукції харчування в Україні: Роль освіти, бізнесу та політики» в рамках проекту Tempus - Tacis «SUSFOOD» (м. Біла Церква, 4-5 вересня 2002 р.), Херсонська обласна нарада з питань стратегії розвитку аграрного сектора економіки Херсонської області (м. Каховка, 12 лютого 2003 р.); Міжнародний семінар Програми регіонального академічного партнерства (REAP) в секторі «Розвиток середнього та малого підприємництва, (фінанси) реформи сільського господарства» (м. Санкт-Петербург, 13-14 лютого 2003 р.); робота круглого столу Херсонської облдержадміністрації з питань підтоплення Херсонщини (м. Херсон, 16 лютого 2003 р.); міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні: стан та перспективи» в рамках проекту Tempus - Tacis Project SBJEP22045-2001 (м. Херсон 12-13 березня 2003 р.); міжнародна науково-практична конференція «Еколого-економічні проблеми водогосподарського комплексу півдня України» (м. Херсон, 3-4 вересня 2003 р.); міжнародна конференція в рамках проекту ЄС Tempus - Tacis «Менеджмент стабільного ланцюга виробництва продукції харчування для України» (м. Біла Церква, 10-11 вересня 2003 р.); засідання круглого столу «Проблеми управління екологічною ситуацією» в рамках міжнародного проекту «Екологічна демократія в Україні» співробітництво Україна - Велика Британія (м. Херсон, 24.09.2003 р.); третя конференція Всесвітнього Консорціуму установ вищої аграрної освіти і досліджень у сільському господарстві (GCHERA) за темою «Агрономія, біотехнологія і аграрна екологія» (м. Київ, 22-24 вересня 2003 р.); розробка Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2011 року (м. Херсон, 2003 р.); міжнародна науково-практична конференція «Фінансово-кредитний механізм в Україні: перспективи розвитку та оптимізації» (м. Херсон, 25-26 березня 2004 р.); міжнародна науково-практична конференція «Польща на шляху до ЄС: сільське господарство, промисловість» (м. Варшава, Польща, 20-21 травня 2004 р.); міжнародна науково-практична конференція «Екологічний стан природного середовища і науково-практичні аспекти сучасних меліоративних технологій» (м. Рязань, Росія, 17-18 червня 2004 р.); міжнародна науково-практична конференція «Проблеми та перспективи розвитку адаптивного землеробства в ХХІ столітті» (м. Херсон, 24-27 червня 2004 р.), обласна науково-практична конференція «Зерно Херсонщини-2005» (Дослідне господарство «Асканійське»; 6 серпня 2004 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища» (м. Львів, 22-23 вересня 2005 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Нормування водовикористання в зрошувальному землеробстві» (м. Херсон, 15-17 вересня 2005 р.), Засідання Круглого столу з питань управління земельними ресурсами в контексті сталого розвитку (м. Київ, жовтень 2005 р.), Міжнародна наукова конференція «Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні» (м. Київ, 13-14 квітня 2006 р.), ІУ регіональна науково-практична конференція «Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки» (м. Рівне, 14 квітня 2006 р.), УІІ з'їзду Українського товариства ґрунтознавців та агрохіміків (24-28 липня 2006 р.), науково-практична конференція «Підвищення ефективності ведення галузі рисівництва в ринкових умовах» (м. Скадовськ, 30 серпня 2006 р.), Міжнародна науково-методична конференція «Географічні інформаційні системи в аграрних університетах (GISAU)» (м. Херсон, 14-15 вересня 2006 р.), п'ята міжнародна науково-практична конференція «Ринкова трансформація економіки АПК» (м. Харків, 27-28 листопада 2007 року), Міжнародна науково-технічна конференція «Актуальні проблеми водного господарства та природокористування» (м. Рівне, 21-22 листопада 2007 року).

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 4 монографіях (2-без співавторів), 2 навчальних посібниках, 4 брошурах, 29 статтях у збірниках наукових праць, у 11 тезах у збірниках матеріалів наукових конференцій. Загальний обсяг наукових праць - 119,45 д.а., з них 78,86 д.а. належить особисто авторові.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел з 474 найменувань, 9 додатків. Основна частина викладена на 405 сторінках, містить 27 таблиць і 31 рисунок.

Основний зміст роботи

екологічний ризик збалансований рисосіяння

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовані: мета, задачі, предмет, об'єкт та методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію і використання, подано відомості про публікації автора, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретичні основи природокористування з позиції еколого-збалансованого підходу» розкрито сутність еколого-збалансованого природокористування, узагальнені та поглиблені теоретико-методологічні підходи щодо формування еколого-збалансованої моделі раціонального природокористування в контексті мінімізації еколого-економічного ризику. З позиції сучасних уявлень про теорію системного підходу в роботі запропоновано й обґрунтовано структурно-логічну схему досліджень, яка наведена на рис. 1.

Узагальнення наукових підходів до визначення сутності еколого-збалансованого природокористування свідчить про, те що ця категорія потребує подальшого вивчення і вдосконалення. Відсутність загальноприйнятих трактувань обумовила необхідність проведення аналізу, що дало підставу для поглиблення сутності понять «еколого-збалансоване природокористування», «еколого-економічна система», «зона поліфункціонального призначення»; «еколого-депресивна територія».

В процесі дослідження автором розроблена хронологія розвитку цих понять та запропоновано їх авторське тлумачення відповідно до національних особливостей та різних рівній регіоналізації. Зокрема, під еколого-збалансованим природокористуванням пропонується розуміти таке природокористування, яке базується на досягненні компромісу між ресурсними можливостями та науково-обгрунтованими суспільними потребами на конкретному етапі розвитку НТП, виходячи з принципів раціональності, комплексності, системності, мінімізації еколого - економічних витрат.

В ході дослідження було визнано зону рисосіяння України, як відкриту еколого-економічну систему (ЕЕС), яка створена для задоволення полі функціональних потреб суспільства регіону і в межах якої діють певні протиріччя між економічним розвитком регіону та станом його навколишнього середовища. Структура еколого-економічної системи визначається наявністю взаємозв'язків між її складовими підсистемами: економічною, екологічною та соціальною.

Доведено, що принцип еколого-збалансованості є визначальним в ієрархії існуючих принципів, а сама концепція еколого-збалансованості є підґрунтям для формування національної екологічної доктрини, законодавча версія якої до цього часу ще відсутня. Ідеологія формування еколого-збалансованої моделі природокористування наведена на рис. 2.

Визначення та обґрунтування економічного режиму використання зон поліфункціонального призначення (на прикладі зон рисосіяння України) поглиблює та наповнює якісно новим змістом потенційні можливості щодо активізації та дієвості важелів економічного стимулювання розвитку територій подвійного статусу.

Крім того, в роботі було доведено, що зона рисосіяння України є еколого-депресивною територією, критеріальними ознаками якої, на думку здобувача, є наявність стійких тенденцій погіршення стану довкілля, високий ступінь ризику в розрахунку на одиницю площі при незначних питомих інвестиціях, що вкладаються в її розвиток.

Аналізуючи різновекторне використання зони рисосіяння, було виявлено, що цю територію можна розглядати як зону поліфункціонального призначення, тобто таку, яка має рівноцінний статус пріоритетності просторових функцій в соціально-економічному розвитку території.

Враховуючи існуючу концепцію ненульового ризику при управлінні еколого-економічною системою автором розроблено схему управління еколого-економічним ризиком регіону.

Інтегральним критерієм, який вирішує стан рівноваги еколого-економічної системи, є ступінь небезпеки порушення природного балансу в системі, як загальнодержавного, так і регіонального рівня, який враховує функціонування та взаємозв'язок підсистем еколого-економічної системи. В формалізованому вигляді його можна представити таким чином:

,

де Зекол. - збитки, пов'язані з порушенням екологічної підсистеми (знищення біогеоцинозів, родючості ґрунтів, забруднення земельних, водних та рекреаційних ресурсів, а також негативних змін гідрогеологічних умов);

Зсоц. - збитки, пов'язані з порушенням соціальної підсистеми (втрата працездатності та порушення стану здоров'я людей внаслідок забруднення довкілля.);

Зекон. - збитки, пов'язані з порушенням економічної підсистеми (витрати коштів на відновлення, відтворення та охорону природних ресурсів).

Доведено, що за можливість монопольного користування природними ресурсами регіону між різними природокористувачами відбувається конкурентна «боротьба» протилежних інтересів, яка іноді призводить до виникнення певних конфліктів. Рівень конфліктності природокористування регіону було визначено за допомогою системного підходу, який включав збір вихідних даних, їх обробку, формалізацію інформації про стан еколого-економічної системи зони рисосіяння, а також аналіз взаємозв'язків, що виникають між об'єктами та суб'єктами природокористування, накопичення та інтерпретація їх в графічній формі за допомогою сучасних геоінформаційних систем та технологій. Результати досліджень свідчать, що територія зони рисосіяння розподілена на зони різного рівня конфліктності, а звідси і різного рівня еколого-економічного ризику. Графічна інтерпретація цих конфліктів є базою для розробки концептуальних засад еколого-збалансованого природокористування в зоні рисосіяння України, а також загальної Стратегії управління біосоціоекономічною системою регіону, в основу розробки якої покладено такі концептуальні положення:

? забезпечення пріоритетності комплексного та еколого-безпечного використання природно-ресурсного потенціалу регіону для потреб різних галузей економіки;

? вирішення конфлікту інтересів у сфері природокористування регіону на основі реалізації моделі компромісів;

? розробки покрокової стратегії заходів щодо поступового зниження антропогенного та техногенного навантаження на навколишнє природне середовище;

? забезпечення рівноваги еколого-економічної системи в межах регламентованих норм шляхом дотримання екологічних критеріїв та вимог;

? передбачення комплексу заходів щодо радикального оздоровлення еколого-депресивних територій.

Дослідженнями доведено, що основними фундаментальними напрямами еколого-збалансованої стратегії управління біосоціоекономічною системою регіону є:

? збереження навколишнього природного середовища та його ресурсного потенціалу, враховуючи поліфункціональний статус територій;

? охорона особливо цінних природних ресурсів і природних об'єктів;

? екологізація просторової політики регіону (розробка відповідної законодавчо-нормативної бази для запровадження пільгової податкової, кредитної та цінової політики в процесі вирішення екологічних, соціальних та ресурсних проблем регіону);

? екологізація виробничих процесів (впровадження ресурсозберігаючих, мало- і безвідходних технологій в галузях економіки регіону);

? забезпечення належного рівня ресурсно-екологічної безпеки шляхом зниження ризиків негативних явищ в процесі природокористування та впливу виробничої діяльності на навколишнє середовище.

В роботі обґрунтовано модель еколого-збалансованого природокористування в зоні рисосіяння України, яка передбачає удосконалення системи еколого-орієнтованих управлінських рішень, екологізацію агропромислового сектора та розробку еколого-економічного механізму державної підтримки у сфері природокористування.

У другому розділі «Концептуальні засади еколого-збалансованого природокористування в зоні рисосіяння України» проаналізовано концептуальний базис екологізації природокористування та визначено принципи і критерії еколого-збалансованого розвитку територій.

Визначено, що основними принципами екологізації природокористування в зоні рисосіяння як еколого-депресивній території є:

? створення механізму превентивного збереження природних ресурсів і умов на принципах ринкових відносин;

? збалансування темпів експлуатації еколого-економічної системи з інтенсивністю самовідновлення даної системи в межах екологічного потенціалу в нормативно встановлений час;

? використання вторинних ресурсів і відходів виробництва;

? екологічна стандартизація та сертифікація технологій і продукції, застосування «зелених вимірів» основних економічних показників з урахуванням екологічного фактору.

Доведено, що в сучасних умовах реформування всієї системи господарювання в аграрному секторі економіки України взагалі, і в зоні рисосіяння, зокрема, виникла гостра необхідність у посиленні уваги до удосконалення економічної політики в напрямі її екологізації.

Потреба у державному регулюванні та управлінні обумовлена, з одного боку, існуючою невідкладною екологічною ситуацією, а з іншого - регіональним характером прояву наслідків негативного впливу виробництва на стан навколишнього середовища. Модель еколого-збалансованого природокористування в зоні рисосіяння України передбачає удосконалення системи еколого-орієнтованих управлінських рішень, екологізацію агропромислового сектора економіки та розробку еколого-економічного механізму державного управління у сфері природокористування. Аналізуючи результати попередніх досліджень, можна стверджувати, що зона рисосіяння в межах адміністративно-територіального поділу України характеризується негативними екологічними показниками стану навколишнього природного середовища. Однак, до цього часу не було чіткого виокремлення зони рисосіяння як зони поліфункціонального призначення в регіональному контексті за ознаками екологічної депресивності. Тому з метою її визначення автором дослідження пропонується розраховувати інтегральну рейтингову оцінку ресурсно-екологічної ситуації в зоні рисосіяння в порівнянні з іншими регіонами. Алгоритм її розрахунку включає:

? обґрунтування системи показників визначення ресурсно-екологічної ситуації в просторовому розрізі;

? визначення інтегральних показників екологічної депресивності територій на основі аналізу матриці кореляційної залежності;

? групування регіонів за рівнем екологічної депресивності;

? визначення інтегрального рейтингу зони рисосіяння за екологічними показниками;

? коментар щодо позиціювання еколого-депресивних територій в регіональному вимірі.

Чітке ранжування регіонів за рейтингом екологічної депресивності має сприяти розробці загальнодержавних заходів щодо їх оздоровлення.

Визначено, що особливістю природокористування в зоні рисосіяння є своєрідне місце розташування рисових зрошувальних систем - всі вони побудовані в прибережній водоохоронній смузі, яка, в свою чергу, є зоною рекреації та туризму, а також підпадає під статус природоохоронних територій. На цій основі виявлено вплив рисових зрошувальних систем на формування еколого-безпечної макроекономічної політики, основними постулатами формування якої є:

? визначення особливостей природно-ресурсного потенціалу регіону, які визначають його відмінності від інших територій та виявляють можливі напрямки розвитку;

? обґрунтування слабких сторін економічного, соціального та екологічного розвитку регіону, які є його загрозами, з метою їх усунення;

? розробка стратегічного плану використання, відновлення та охорони природних ресурсів з урахуванням пріоритетних напрямків розвитку регіону;

? пріоритетність впровадження інноваційних ресурсозберігаючих технологій та виробництв;

? синхронна перебудова інституціонального управління еколого-економічним розвитком регіону з орієнтацією на ринкові важелі, удосконалення нормативно-правової бази, створення відповідних структур. Інституціональні аспекти природокористування передбачають екологічну спрямованість функціонування біосоціоекономічної системи регіону шляхом застосування екологічного менеджменту, екологічного аудиту, екологічного інжинірингу та освітянської діяльності.

В основу розробки моделі екозбалансованого природокористування покладено концептуальне положення про те, що макроекономічні моделі розвитку знаходяться в тісному взаємозв'язку з макроекономічною політикою та якістю навколишнього середовища. У зв'язку з цим, значна увага в дисертаційній роботі приділяється розробці концептуальних принципів і критеріїв формування моделі екозбалансованого природокористування. Враховуючи вищезазначене, автором визначено, що критеріями еколого-збалансованого природокористування має бути:

? рівень розвитку суспільних відносин в напрямі їх екологізації;

? обмежені ресурсні можливості;

? рівень розвитку науково-технічних досягнень та можливості трансферу технологій.

Виходячи з мети даного дослідження, важливим питанням є розробка концепції еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення, що є водночас зонами потенційного еколого-економічного ризику (на прикладі зони рисосіяння України). Домінуючою ідеєю концепції виступає оптимізація природокористування в межах екологічного потенціалу та збереження рівноваги в еколого-економічній системі регіону. Розроблені автором дослідження концептуальні підходи щодо моделі еколого-збалансованого природокористування в контексті загальнодержавних та національних інтересів слугують дієвим інструментарієм для прийняття ефективних управлінських рішень щодо напрямів впровадження загальної екологічної політики, визначення пріоритетних векторів розвитку територій з урахуванням моделей поліфункціонального їх використання та балансу інтересів щодо забезпечення оптимальності природоохоронних рішень.

Резюмуючи вищевикладене, можна констатувати, що подальше економічне зростання в регіональному розрізі та вихід з еколого-економічної кризи можливе лише за умов усунення існуючих диспропорцій в розвитку господарсько-виробничого комплексу регіону; розробки заходів та механізму залучення коштів в тому числі місцевих органів влади для боротьби з підтопленням, вирішення соціальних проблем, які виникли внаслідок цього; раціонального використання унікального рекреаційного потенціалу як складової регіональної моделі еколого-збалансованого природокористування; а також формування ефективної інноваційної політики регіону, яка повинна базуватися на останніх науково-технічних досягненнях та забезпечувала б цільовий розвиток фінансово-кредитного механізму інвестиційно-інноваційного розвитку шляхом переходу до програмно-цільових методів управління просторовим розвитком, які передбачають визначення конкретних завдань і об'єктів досліджень та строків виконання науково-дослідних робіт з обов'язковим урахуванням глобальних процесів світового еколого-економічного розвитку.

В третьому розділі «Інтегральна оцінка ресурсо-екологічної ситуації в зоні рисосіяння України» розглянуто особливості природно-ресурсного потенціалу, який виступає вагомою передумовою соціально-економічного розвитку Причорноморського регіону та впливає на особливості здійснення трансформаційних процесів.

Регіональною особливістю зони рисосіяння України є розміщення зрошувальних систем на площі близько 1 млн. га, в тому числі в межах рекреаційної зони акваторії Чорного та Азовського морів (табл. 1). Наприкінці 80-х років минулого століття виникла низка протиріч між аграрним сектором економіки та розвитком рекреаційного комплексу, які призвели до порушення екологічної рівноваги в еколого-економічній системі регіону.

На значній території рисових зрошувальних систем склалися небезпечні еколого-меліоративні умови - більш 18,0 тис. га зрошуваних земель були підтоплені, має місце вторинне засолення та осолонцювання ґрунтів, зменшення вмісту гумусу в ґрунтах. Відмічається втрата природних цілющих властивостей морської води, різке зниження її мінералізації у прибережній зоні. На початку 90-х років ХХ століття значно зменшилась біологічна продуктивність та можливості самоочисного потенціалу Чорного й Азовського морів. Це призвело до непридатності використання значної частини узбережжя Чорного і Азовського морів в рекреаційних цілях.

Порівняння площ зрошувальних систем та природоохоронних територій

Аналіз функціонування еколого-економічної системи та її підсистем обумовив необхідність визначення сильних і слабких сторін зони рисосіяння, які характеризують відмінності її від інших регіонів України. На підставі проведеного аналізу функціонування регіональних підсистем розраховано інтегральну оцінку ресурсно-екологічної ситуації та запропоновано науково - обґрунтовану авторську методику її визначення.

В процесі дослідження було проаналізовано тенденції та охарактеризовано вплив аграрного сектора економіки на екологічний стан рекреаційних ресурсів Причорноморського регіону та зони рекреації, що слугувало передумовою розробки сценарію підвищення ефективності заходів, які спрямовані, передусім, на вирішення протиріч та досягнення балансу інтересів між розвитком галузей економіки. Це дозволило стверджувати, що зона рисосіяння являє собою суперечливий і конфліктний регіон з точки зору критеріїв еколого-збалансованого природокористування. Екстенсивний тип розвитку економіки регіону, в тому числі і її аграрного сектора, призвів до нераціонального використання природних ресурсів, що, в свою чергу, створило умови для виникнення конфлікту інтересів при використанні водних, земельних і рекреаційних ресурсів, а також впливу нераціонального природокористування на стан природоохоронних територій. На підставі комплексного підходу було проведено аналіз всіх взаємозв'язків, які виникають між об'єктами та суб'єктами природокористування в зоні рисосіяння України.

Найбільший рівень конфліктності в процесі природокористування відмічається на територіях Херсонської області (Краснознам'янський зрошуваний масив); Одеської області (прибережна територія рекреації і порти Одеса, Іллічівськ, Очаків); АР Крим (територія Присивашшя, зрошувані масиви Північно-Кримського каналу: Красноперекопський, Джанкойський та Ніжньогірський райони). На цих територіях поруч з природно-заповідним фондом і зонами рекреації розташовані об'єкти промисловості та аграрного сектора, зрошувальні системи, а також морські порти України. Території зони рисосіяння мають не тільки найвищий рівень конфліктності, їх екологічний стан є незадовільним, тобто надзвичайно забрудненим. Доведено, що формування стратегічних напрямків вирішення еколого-економічних протиріч регіону повинно враховувати рівні конфліктності територій. Першочергові заходи необхідно впроваджувати на територіях з найбільшим рівнем конфліктності (25-20 балів). Складені автором карти конфлікту інтересів дозволять розробити комплексний план розвитку регіону, який є основою для розробки стратегії досягнення балансу інтересів у сфері природокористування в зоні потенційного еколого-економічного ризику (на прикладі зони рисосіяння України).

Аналіз розвитку аграрного сектора економіки свідчить, що галузь рисівництва є не лише однією з найбільш ефективних у Південному регіоні України, а й однією з екологічно небезпечних у разі застосування ресурсоємних технологій вирощування рису та супутніх сільськогосподарських культур. В зв'язку з цим доведено, що ніяка інша галузь сільськогосподарського виробництва так не пов'язана зі значними перетвореннями ландшафтів, як зрошуване землеробство, оскільки екосистема в цілому переходить на якісно новий рівень рівноваги. Результатом даних досліджень є висновок, що зона рисосіяння України є зоною потенційного екологічного ризику (табл. 2).

В четвертому розділі «Організаційний механізм регулювання та забезпечення адекватності природоохоронних інтересів в зонах поліфункціонального призначення» розроблено наукові основи формування організаційно-економічного механізму еколого-збалансованого природокористування як найбільш вирішального в умовах структурних перетворень в Україні.

Доведено, що для того, щоб галузь рисівництва й рекреаційний комплекс Півдня України могли ефективно розвиватися комплексно і між ними не виникало протиріч, необхідно на національному та територіальному рівнях передбачити наступні еколого-економічні заходи:

? впровадити механізм стимулювання розвитку територій поліфункціонального призначення;

? удосконалити механізм державної підтримки й управління розвитком галузі рисівництва на еколого-збалансованих засадах;

? впровадити систему ресурсних обмежень в двокілометровій водоохоронній зоні акваторії Чорного й Азовського морів шляхом забезпечення проведення поетапної реконструкції відкритих рисових зрошувальних систем на закриті чекові зрошувальні системи з повторним циклом водовикористання (ЗЧЗС-М);

? забезпечити дотримання державного контролю за станом рисових зрошувальних систем з обов'язковими заходами зі збереження та раціонального використання рекреаційних природних ресурсів;

? сформувати єдину екологічно-збалансовану політику щодо застосування сучасних технологій вирощування рису, впровадження науково-обґрунтованих проектних нормативів; нівелювання еколого-економічного ризику в зонах поліфункціонального статусу;

? стимулювати залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у розвиток зон поліфункціонального призначення;

? ввести жорсткі науково-методичні нормативи використання поліфункціональних територій в зоні Чорного та Азовського морів з метою запобігання їх виснаження та погіршення якості довкілля;

? розробити спільні регіональні програми впровадження сталого розвитку галузей рисівництва та рекреації.

Обґрунтовано, що необхідною передумовою впровадження інституціональних перетворень є урахування екологічного імперативу на всіх рівнях прийняття управлінських рішень, а також реформування інститутів громадянського суспільства.

Доведено, що забезпечення еколого-збалансованого розвитку в зонах поліфункціонального призначення неможливо досягти без послідовних інституціональних перетворень, які є характерною ознакою ринкової економіки. В цьому контексті в роботі визначено сутність поняття «інституціональне середовище еколого-збалансованого природокористування» як низку необхідних передумов та скоординованих дій в усіх сферах суспільного життя щодо налагодження такої організаційної системи, яка забезпечує ефективне функціонування відповідних важелів та структур.

Обґрунтовано, що економічний механізм регулювання відносин у сфері природокористування має базуватися на:

? законодавчо-нормативних та правових засадах економічної діяльності суб'єктів господарювання;

? рівні розвитку суспільних відносин, традицій, моралі і духовних цінностей суспільства;