Проблеми водних екосистем України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Введення

1. Джерела фінансування природоохоронних заходів

1.1 Розподіл коштів

1.2 Витрати на природоохоронні заходи

Висновок

2. Водні екосистеми України

2.1 Азовське море

2.2 Чорне море

2.3 Річка Дніпро

2.4 Малі річки України

Висновок

3. Задачі. Рішення задач

3.1 Розрахунок величини відверненого економічного збитку і економічної ефективності капітальних вкладень на проведення атмосферно-охоронних заходів

3.2 Величина економічного збитку від скидання забруднюючих домішок у водні об'єкти

3.3 Величина плати за забруднення довкілля

Література



Вступ

Охорона навколишнього природного середовища є фінансовоємкою діяльністю, що потребує значних фінансових затрат. Наша держава не виділяє належних коштів для цього. Щорічне фінансування екологічних заходів з державного бюджету коливається в межах 1 % від ВНП. У розвинутих зарубіжних країнах цей показник становить 3-5 %.

Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 42) визначає, що в Україні фінансування екологічних заходів здійснюється за рахунок: Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів; коштів підприємств, установ та організацій; фондів охорони навколишнього природного середовища; добровільних внесків та інших коштів.

Закон передбачає принцип цільового витрачання коштів на відповідні заходи. Цей принцип полягає в тому, що збори та платежі за використання природних ресурсів мають витрачатися на охорону та відтворення відповідних природних ресурсів, а збори за забруднення навколишнього природного середовища -- на цільове фінансування середовищеохоронних та ресурсозберігаючих заходів. За цим законом збори за використання природних ресурсів надходять до місцевих бюджетів, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та Державного бюджету України і спрямовуються на виконання робіт по відтворенню, підтриманню цих ресурсів у належному стані. Збори за використання природних ресурсів місцевого значення надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів (ст. 46).

Екосистема -- це сукупність живих організмів, які пристосувалися до спільного проживання в певному середовищі існування, утворюючи з ним єдине ціле.

Розмір екосистеми може бути різним. Це може бути тропічний ліс Амазонської низовини, або окремий ставок, чи навіть домашній акваріум. Різні екосистеми зазвичай відокремлені географічними бар'єрами -- пустелями, горами, океанами і т. ін., або є ізольованими іншим чином -- так як річки або озера. З огляду на те, що ці межі ніколи не є абсолютно непроникними, екосистеми накладаються одна на одну. Таким чином можна сказати, вся Земля може розглядатись як одна екосистема.

Розрізняють водні та наземні екосистеми. При цьому в одній природній зоні зустрічається безліч подібних екосистем - або злитих в однорідні комплекси або розділених іншими екосистемами.

Я розповім про стан та проблеми водних екосистем на прикладі деяких водних екосистем України а саме:

- Азовського моря;

- Чорного моря;

- річки Дніпра;

- малих річок.

Мета - зробити аналіз з проблем водних систем України, зробити висновки та дати рекомендації по поліпшенню екологічних умов останніх.

водна екосистема природоохоронний екологічний



1. Джерела фінансування природоохоронних заходів

1.1 Розподіл коштів

Розпорядниками відповідних коштів за видатками є Мінприроди України, Держводгосп України, Держкомлісгосп України, Держкомзем України та деякі інші органи.

Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що надходять до Державного фонду України, здійснюється Верховною Радою України. Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що надходять до республіканського фонду Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними та міськими (міст загальнодержавного значення) радами народних депутатів за поданням органів Мінприроди України.

Для фінансування екологічних програм, заходів та капітальних вкладень в природоохоронні фонди утворюються державний та місцеві позабюджетні фонди (рис. 1.).

Рис. 1. Формування екологічних фондів



Державний фонд охорони навколишнього природного середовища створений відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Державний фонд формується за рахунок коштів визначених вищезазначеним Законом, головним чином за рахунок 30 % збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, Державний фонд є складовою частиною спеціального фонду державного бюджету. Видатки Державного фонду здійснюються виключно за бюджетними програмами, що визначаються Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік в обсягах фактичних надходжень до нього на відповідну мету.

У відповідності зі ст. 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в даний час фінансування природоохоронних заходів та екологічних програм здійснюється за рахунок наступних джерел коштів:

- Державного фонду України;

- Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів; - Коштів підприємств, установ і організацій;

- Фондів охорони навколишнього природного середовища;

- Добровільних внесків;

- Інших коштів.

Сплата збору за забруднення навколишнього природного середовища здійснюється платниками двома платіжними дорученнями: 30% до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у складі державного бюджету і 70% до місцевих (сільських, селищних, міських) фондів охорони навколишнього природного середовища з наступним їх розподілом у такому співвідношенні:

1. 20% загальної суми збору - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі сільських, селищних, міських бюджетів, на окремі рахунки;

2. 50% загальної суми збору - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, на окремі рахунки.

3. У містах Києві та Севастополі зазначені 70% загальної суми збору спрямовуються до фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі бюджетів міст Києва і Севастополя, на окремі рахунки.

4. Підприємства гірничо-металургійного комплексу, сплачують збір двома платіжними дорученнями: 10% до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у складі державного бюджету і 20% до місцевих (сільських, селищних, міських) фондів охорони навколишнього природного середовища з наступним їх розподілом у такому співвідношенні:

5. 10% загальної суми збору - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі сільських, селищних, міських бюджетів, на окремі рахунки;

6. 10% загальної суми збору - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, на окремі рахунки.

7. Решту 70% загальної суми збору зазначені підприємства вказують в окремому рядку розрахунку збору і використовують самостійно для виконання природоохоронних заходів.

Відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" за нецільове використання цих коштів до підприємств застосовуються штрафні санкції у розмірі 100% сум, використаних за нецільовим призначенням, з нарахуванням в розмірі 120% облікової ставки Національного банку України.

Зараз механізм фінансування природоохоронної діяльності в Україні створений відповідно до вимог колишньої адміністративно-командної системи і представлений:

1. чисельними фондами охорони навколишнього природного середовища;

2. Державним фондом охорони навколишнього природного середовища;

3. розділом «Охорона навколишнього природного середовища» у Державному бюджеті, який формується за залишковим принципом, видаткова частина якого постійно протягом року урізається, а кошти плануються лише на поточні витрати.

4. власними коштами підприємств, установ, організацій.

У законі про Державний бюджет України щорічно визначаються бюджетні призначення видатків у сфері довкілля за рахунок загального фонду Держбюджету України згідно з їх програмною класифікацією та видатків спеціального фонду. Основними заходами, що мають фінансуватися за рахунок Державного бюджету є:

- охорона і раціональне використання водних ресурсів (заходи боротьби із шкідливою дією води, розчищення річок, берегоукріплення);

- охорона і раціональне використання земель;

- створення захисних лісонасаджень та полезахисних і лісових смуг;

- охорона і раціональне використання мінеральних ресурсів;

- утримання місцевих природоохоронних органів;

- збереження природного заповідного фонду та інші природоохоронні заходи, розробка екологічних програм, підтримання моніторингу тощо.

Фонди охорони навколишнього природного середовища -- це спеціалізований інститут акумулювання грошових коштів з метою цільового фінансування екологічних потреб. В Україні засновано позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища на загальнодержавному, обласному (республіканському АРК) і місцевому рівнях. До відповідних фондів надходила частина зборів за забруднення навколишнього природного середовища, штрафів за екологічні правопорушення та коштів, стягнутих як компенсація за екологічну шкоду.

З 1998 р. ці фонди консолідовано у складі державних бюджетів усіх рівнів. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 5 березня 1998 р. запроваджено Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі відповідних державних бюджетів.

Порядок формування коштів Державного фонду, їх розподіл та контроль за використанням регулюється також Положенням про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 15 лютого 2002 р. Зокрема, у Положенні зазначено, що Державний фонд є складовою частиною Державного бюджету України. Фонд створено з метою концентрації коштів і цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, які спрямовані на запобігання, зменшення та усунення забруднення навколишнього природного середовища, в тому числі фінансування наукових досліджень з цих питань.

Фонд формується за рахунок коштів збору за забруднення навколишнього природного середовища та інших коштів, визначених законодавством. Головним розпорядником коштів Державного фонду є Мінприроди України в особі його міністра. Кошти Фонду спрямовуються на фінансування середовищеохоронних та ресурсозберігаючих заходів, що відповідають основним напрямам державної політики у сфері довкілля. Кошти Фонду можуть надаватися і на поворотній основі як пільгові коротко- і довгострокові позички у випадках, передбачених законом про Державний бюджет України. Ці кошти використовуються в межах бюджетних програм, визначених законодавством, згідно з кошторисами доходів і видатків, які затверджуються міністром охорони навколишнього природного середовища за погодженням з Мінфіном. Переліки природоохоронних заходів у межах бюджетних програм Фонду погоджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Мінприроди України. Забороняється використання коштів Фонду на заходи, не включені до затвердженого Кабінетом Міністрів України Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів.

У складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів створюються республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища за рахунок зборів за забруднення навколишнього природного середовища, цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян. Положення про республіканський фонд Автономної Республіки Крим, обласні та місцеві (сільські, селищні, міські) фонди охорони навколишнього природного середовища затверджуються відповідними радами. Принципи використання коштів цих фондів такі ж, як і коштів Державного фонду.

Відповідно до Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" кошти від збору за забруднення навколишнього природного середовища розподіляються між відповідними місцевими, обласними та республіканським Автономної Республіки Крим, а також Державним фондами охорони навколишнього природного середовища у співвідношенні відповідно 20, 50 і 30 %, а між Київським та Севастопольським міськими та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища -- у співвідношенні 70 і 30 %.

В Україні можуть утворюватись й інші фонди для стимулювання і фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

1.2 Витрати на природоохоронні заходи

Витрати на природоохоронні заходи підрозділяються на поточні витрати і витрати капітального характеру.

До поточних витрат відносяться:

Платежі за забруднення навколишнього природного середовища та інші види впливу (у межах норм і понад норми);

Платежі за договорами обов'язкового та добровільного екологічного страхування;

Витрати з оплати послуг сторонніх організацій, що здійснюються за приписом територіального комітету з охорони природи;

Поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;

Витрати з поховання екологічно небезпечних відходів:

Витрати по оплаті послуг сторонніх організацій за приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів;

Витрати на очищення стічних вод;

Інші види поточних природоохоронних витрат.

До витрат капітального характеру відносяться:

Плата за екологічну експертизу;

Витрати на будівництво або придбання об'єктів природоохоронного призначення;

Витрати на реконструкцію і модернізацію об'єктів природоохоронного призначення.

Висновок

Основним джерелом фінансування капітального будівництва в екологічній сфері залишаються кошти підприємств, установ та організацій. Обов'язкових нормативів для відрахування на зазначені потреби законодавство не встановлює. Питанню залучення коштів підприємств, установ та організацій відповідає принцип "забруднювач платить". Відповідно до цього принципу будь-який суб'єкт господарювання має платити за негативний вплив своєї діяльності на навколишнє середовище. Принцип грунтується на ідеї створення умов економічної заінтересованості забруднювачів здійснювати екологічні заходи. Запровадження цього принципу є однією з умов входження нашої країни до Європейського Союзу.

В період переходу до ринкових відносин формування стабільних джерел фінансування екологічних заходів, створення відповідних фінансово-економічних важелів (інвестиційних, податкових, кредитних тощо) має стати органічною складовою системи управління і регулювання економіки, стимулювання охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу країни. І це при тому, що в найближчій перспективі країна буде обмежена у коштах, необхідних для поліпшення стану навколишнього природного середовища та забезпечення раціонального використання природних ресурсів. "Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" (1998 р.) у зв'язку з цим передбачають систему фінансування екологічних заходів у нових умовах, яка формується на основі визначених у Законі "Про охорону навколишнього природного середовища" джерел, а також іноземних надходжень, інвестицій та інших не заборонених чинним законодавством надходжень



2. Водні екосистеми

2.1 Азовське море

Азовське море належить до внутрішніх водойм. Його площа 38 840 км2, найбільша довжина 380 км і ширина 200 км, об'єм води перевищує 300 км2. Азовське море найбільш мілководне у світі, середня глибина його всього 3 м, а найбільша - 14 м. Воно є також найбільш продуктивним морем планети. З кожного гектара водного дзеркала Азовського моря добувалося риби в 6 разів більше, ніж у Каспії, у 8 разів більше, ніж на Балтиці, і у 25 разів більше, ніж у Чорному морі.

Азовське море сполучене з Чорним морем через Керченську протоку. При невеликій площі і малому об'ємі Азовське море отримує досить багато річкової води - до 12% об'єму води моря. Таке співвідношення - найбільше серед усіх інших морів. Дон - одна з найбільших річок, що живлять Азовське море.

Солоність води в Азовському морі в три рази менша за середню солоність океанічної води.

В Азовському морі живе більше 300 видів і підвидів риб, серед яких багато ендемічних і реліктових, прісноводних та напівпрохідних. За запасами осетрових це море займає друге місце у світі після Каспію.

Деградація Азовського моря почалася з моменту збільшення солоності його води внаслідок зменшення надходжень у нього річкового стоку та забруднення природних вод басейну моря.

До зменшення річкового стоку привело будівництво гребель і водосховищ на річках Дон і Кубань, пов'язане із зарегулюванням річок. Так, Цимлянське водосховище і зрошувальні системи в низов'ї Дону забирають у моря більше 100 кубометрів річкової води. Вода з Кубані розбирається на зрошувальні роботи в сільському господарстві Ставропольського краю.

Нестача прісної води стала заміщуватися солоними водами Чорного моря. Процес осолонення є стійким і якщо солоність досягне критичного рівня (15 проміле), то процеси деградації морської екосистеми стануть незворотними і Азов може стати подібним до Кара-Богаз-Голу.

Скидання забруднених стічних вод, у тому числі металургійного комбінату "Азовсталь", складає 8 млн. м3. Так, це підприємство у своєму виробництві використовує тільки морську воду, щоденно прокачуючи в систему охолодження своїх агрегатів близько 2,5 млн. м3 води. Зараз обсяги скидів промислових стоків цього промислового об'єкта дещо зменшилися, насамперед, внаслідок падіння обсягів виробництва. Велику частку в забрудненні складають пестициди і добрива, побутові відходи і каналізаційні стічні води.

Азовське море - зона екологічної катастрофи. Щоб їй запобігти, необхідно стабілізувати режим солоності води шляхом різкого скорочення безповоротного вилучення річкового стоку і зниження рівня забруднення.

Вивчаються можливості будівництва греблі між Азовським і Чорним морями з метою обмеження надходження в Азовське море солоних чорноморських вод, розробляються варіанти біомеліорації басейну Азовського моря, реконструкції іхтіофауни та ін. Ці заходи потребують наукового обґрунтування і прогнозування можливих нових змін в екосистемі Азовського моря. Одна з причин зникнення осетрових риб в Азовському морі - браконьєрство. До речі, російський уряд планує ввести державну монополію на виробництво і експорт чорної ікри. А міжнародні природоохоронні організації вже запропонували заборонити торгівлю ікрою, щоб зберегти від повного знищення промислові сорти осетрових риб.

Україна і Росія з 2001 р. призупиняють промисел осетрових риб у басейні Азовського моря, домовившись виловити не більше 130 тонн осетра, севрюги і білуги для наукових цілей (квота України - 15 тонн). У 2001 р. в Азовському морі введено заборону на промисел оселедця.



2.2 Чорне море

Площа Чорного моря складає 413 488 км2, середня глибина 400 м, максимальна майже в центрі - 2 211 м. На поверхні спостерігається кисневе насичення, у той час як на глибині 100 м кисню у 20 разів менше. З глибини 180-200 м починається сірководнева зона, в якій кисень та організми, яким він потрібен для дихання, відсутні.

Сірководнева зона займає п'ять шостих об'єму моря. Це мертва зона, на межі якої живуть сіркобактерії, що підтримують своє життя за рахунок енергії окислення сірководню. Сірководневі зони виявлені в Карибському та інших морях. Проте чорноморська сірководнева зона найбільш потужна, стійка, що дає підстави вважати це море унікальною водоймою світу.

Водозбірний басейн Чорного моря охоплює майже половину континентальної Європи, основний стік припадає на річки Дунай, Дніпро, Дністер, Дон, Кубань, Ріоні, Інгурі а також на безліч малих річок. Солоність води в Чорному морі всього 18 проміле (для порівняння: середньоокеанічна - 35 проміле). На дні вона солоніша і тому має більшу густину, через що вертикальна циркуляція води є досить слабкою.

Через Керченську протоку Чорне море сполучене з Азовським.

Протоки Дарданелли і Босфор єдиний вихід із Чорного моря у Світовий океан. Босфор (ширина 800 м, глибина 60 м) проходить через центр Стамбула - одного з найбільших міст світу. Середземноморська вода через ці протоки потрапляє в Чорне море у вигляді глибинної течії (це пов'язано з її більшою солоністю і густиною).

Солонуваті води, які витікають з Чорного моря, потрапляють через Босфор до Мармурового і Середземного морів.

Приблизно 3-5 тис. років тому Чорне море не було з'єднане з Середземним і було прісноводним озером. Після утворення проток Босфор та Дарданелли воно протягом наступних 1-1,5 тис. років засолонювалось. Його заселяли рослинні та тваринні організми з солоних лиманів та Середземного моря. Вторгнення середземноморської фауни та флори в Чорне море називають медитеранізацією (лат. "медитеранеум" - середземноморський).

Аналіз екологічної ситуації свідчить про те, що екосистема Чорного моря відчуває значне антропогенне навантаження, деякі ділянки акваторії втратили здатність до самоочищення. Найбільшого антропогенного навантаження зазнає прибережна частина Чорного моря, особливо в зоні діяльності портів, гирлових річкових зон, а також зон впливу великих міст.

З 23 промислових видів риб, які добувалися в 1965 році, залишилося лише п'ять. У 1957 році в Чорному морі була велика популяція дельфінів, їх вилов щорічно складав 35 тисяч особин. Через різке скорочення їх кількості, вилов їх давно заборонений.

Сімнадцять європейських країн забруднюють Чорне море. Одним із провідних факторів, що формують екологічний стан морських вод, є забруднення, які надходять у Чорне море зі стоками великих європейських річок. Щороку з ними в море потрапляють сотні тонн забруднюючих речовин. Це стосується в основному біогенних речовин, мінеральних добрив, пестицидів та нафтопродуктів.

Із загальної кількості промислових і побутових стічних вод (близько 1 км3), що надходить щорічно в Чорне море, 60% дають Дніпро, Дністер і Дунай, до 20% - узбережжя Північного Кавказу, близько 10% - район Севастополя і по 5% - узбережжя Одеси, Південний берег Криму і берег Грузії.

Води Дунаю приносять стічні води з високим вмістом азоту і фосфору - у 12 разів більше, ніж води Дніпра. За нафтопродуктами цей показник Дунаю також у 3,5 рази більший.

Основними забруднювачами морського середовища є об'єкти комунальних підприємств міст Одеси, Севастополя, Феодосії, Іллічівська, Балаклави та ін. Техногенне навантаження створюють стічні води берегових підприємств.

Негативний вплив спричиняють днопоглиблювальні та гідро-механізовані роботи, які здійснюються в територіальних водах та на шельфі Чорного моря.

Нафтопродукти в Чорне море потрапляють у результаті випадкових і експлуатаційних зливів суден, аварійних ситуацій. Наприклад, 21 січня 1999 р. сталося забруднення внутрішніх морських вод України в Одеському торговому порту з теплохода "Енергія". Сума збитків становила 96 397 доларів США.

Найбільш забрудненою зоною за вмістом нафтопродуктів залишаються Севастопольські бухти. У районі нафтогавані в поверхневих шарах моря вміст нафтопродуктів перевищує ГДК у 8-10 разів. Це явище пов'язане з недостатнім виконанням природоохоронних заходів, негативним впливом операцій з нафтопродуктами на військових суднах та берегових об'єктах Чорноморського флоту, а також недостатнім очищенням стічних вод у м. Севастополі.

Внаслідок шторму був пошкоджений корпус мальтійського судна "Kristina" і воно затонуло в бухті Ласпій у 30 милях від Севастополя. У результаті були забруднені нафтопродуктами територіальні води України площею 1700 км. Сума збитків становила 559 300 доларів США.

У районі Одеси концентрація нафтопродуктів у воді може перевищувати норму в 150-200, а в портах Туапсе, Новоросійська, Батумі - у 5-8 тис. разів!

У північно-західній частині Чорного моря на трьох стаціонарних морських платформах щорічно добувається близько 500 млн. кубометрів природного газу, а на десяти ведуться розвідувальні роботи. При витіканні нафтопродуктів їх вміст у воді може перевищувати норму в 11-17 разів. Крім того, технологічні розчини, що застосовуються в процесі буріння і експлуатації свердловин, містять ртуть, свинець і кадмій. Навіть через місяць після завершення буріння в донних відкладах біля платформи концентрації нафтопродуктів перевищують фонові у 2-7, важких металів - у 3-30, а поліхлорбіфенілів - у 2-3 рази.

Велику небезпеку для екологічного стану моря внаслідок порушення герметичності створюють трубопроводи, якими транспортують нафтопродукти, газ та інші агресивні і токсичні речовини. Підтвердженням цього є екологічна катастрофа, яка сталася на північному узбережжі Одеської затоки 8-15 травня 1996 р. внаслідок розриву трубопроводу в районі селища Чабанка. Особливу небезпеку становлять високонапірні трубопроводи. Проблема стає винятково актуальною також у зв'язку з проектом транспортування каспійської нафти по дну Чорного моря. У Краснодарському краї вже реалізується цей проект, який має назву "Каспійський трубопровідний консорціум" (КТК): прокладається нафтопровід, будується нафтоналивний термінал. При будівництві ділянки нафтопроводу на території Утриського і Абрауського заказників були зведені десятки гектарів реліктових ялівцевих лісів. Будівництво нафтоналивного порту створює загрозу для єдиного в Росії дитячого курорту федерального значення "Анапа", розташованого поблизу.

В останні роки багато спеціалістів відмічає різке збільшення аварійності трубопроводів із причин природної активізації геодинамічних рухів, що збільшує ризик виникнення екологічних катастроф, у тому числі і в районах акваторій.

У донних відкладеннях портових акваторій спостерігаються високі концентрації важких металів, фенолів, ПАР, нафтопродуктів.

За вмістом фенолів найбільшу небезпеку для Чорного моря являють також підприємства в Стамбулі, Лінці, Будапешті, Белграді, Тирасполі, Могильові, Києві, Черкасах, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Запоріжжі, Нікополі, Миколаєві, Ростові-на-Дону і Краснодарі.

За вмістом міді виділяються стічні води Севастополя, Керчі, Новоросійська, Трабзона, Самсуна, Зонгулдака, Варни, Констанци, Братислави, Кременчука і Дніпродзержинська.

Ці дані дозволяють виявляти першопричини розвитку в морі несприятливих екологічних явищ, встановлювати конкретних винуватців морських екологічних криз.

Збільшення обсягів перевалок металів та металоконструкцій через порти України і відсутність у них ізольованої зливової каналізації приводить до зростання вмісту заліза в морській воді.

У прибережних районах спостерігається збільшення в 1,5-2 рази вмісту пестицидів у весняний період, пов'язаний з виносом цих речовин у гирлових зонах. Більшість пестицидів слабко розкладається в навколишньому середовищі, що приводить до їх накопичення в донних відкладеннях.

У літній час часто погіршуються мікробіологічні показники забруднення води, що приводить до критичного епідеміологічного становища зон рекреації. Це нерідко змушує закривати пляжі в Євпаторії, Одесі, Севастополі. У перші місяці після аварії на ЧАЕС концентрація цезію-137 у чорноморських водах збільшилася в середньому в 10-15, а в зоні Криму - у 100 разів. У даний час загальний фон радіоактивного забруднення вод Чорного моря відновився до рівня 60-80-х років. Проте наслідки радіаційної катастрофи позначились на стані морських організмів.

Будівництво водоохоронних об'єктів ведеться низькими темпами, багато об'єктів мають низьку ефективність роботи, часто бувають аварійні викиди. Останнім часом було зафіксоване піднімання верхньої межі сірководню, особливо в північно-західній частині моря. Двадцять років тому вона піднімалася до глибини 90 м, а тепер її зустрічають на відмітці 60-50 м, а в дельтах річок - і на глибинах 6-5 м.

Піднімання сірководню пояснюють природними чинниками, але зараз "допомагає" цьому і діяльність людини.

Добрива, які потрапляють у море з річковою водою, стимулюють ріст водоростей. Виникає цвітіння моря. Цвітінням у біології називають такий стан, коли на один кубічний сантиметр води припадає тисяча і більше мікроскопічних одноклітинних водоростей. Завершивши своє коротке життя, водорості осідають на дно і там розкладаються. А це означає окислення органічної речовини, на яке витрачається кисень, розчинений у придонних шарах морської води. Це спричиняє дефіцит кисню або ж повне його зникнення. Тисячі тонн органіки, розкладаючись, виділяють сірководень. У таких місцях виникають замори морських організмів. Як правило, висота ділянок заморів досягає 30-40 м. Нижче прошарок чистої води, а з глибини 200 м і до дна - шар глибинного сірководню. Замори утворюються влітку, взимку під час сильних штормів вода перемішується і замори зникають.

Боротися із заморами можна шляхом різкого зниження кількості добрив, що надходять у море. Перспективним є збільшення чисельності морських тварин - споживачів мікроскопічних водоростей з морських глибин. Наприклад, мідій - чудових фільтраторів морської води. Вони проціджують воду, щоб добути собі їжу - водорості, бактерії, найдрібніших тварин. Мідії до того ж є цінним продуктом з високим вмістом амінокислот, вітамінів, мікроелементів та інших цінних біологічно активних речовин. Мідії є харчовим продуктом, використовуються як кормові добавки і фармакологічна сировина. В інших морях мідію розводять порівняно давно, а от на Чорному тільки-но почали. У культурі (вірніше, марикультурі) мідії ростуть добре: за рік одержують 50 і більше кілограмів молюсків під одним квадратним метром поверхні моря, що становить понад 500 тонн із гектара плантацій. До того ж, мідії з одного гектара плантації протягом свого активного життя (від квітня до жовтня) профільтровують близько 5,5 кубометрів води, очищають її від різної зависі, зокрема водоростей і бактерій. На якість морського середовища у прибережній зоні впливає масове купання людей. Люди, скупчуючись на березі, по-перше, витоптують морське дно на мілководді, руйнують гнізда, кладки ікри морських організмів. По-друге, вони виловлюють рибу, молюсків, крабів, які в зонах масової рекреації виконують санітарну роль. По-третє, людина викликає хімічне забруднення води. У воді з тіла змиваються бактерії (до 10 млн. бактерій за 10 хв. з однієї людини) і ряд хімічних речовин. Австрійські вчені підрахували, що від однієї людини за один день купання у воду надходить 94 мг фосфору, 1515 мг азоту, 778 - натрію, 735 - калію, 38 - кальцію, 1333 - хлору. Також у воду потрапляють шкірне сало, піт. Можна собі уявити, скільки цих речовин потрапляє в море за 100 днів курортного сезону (він може тривати і довше) від декількох мільйонів чоловік відпочиваючих. Тут не враховані ні косметичні препарати, ні харчові залишки, ні скаламучення донних відкладів ногами. На початку 70-х років минулого століття в Одеському відділенні Інституту південних морів була розроблена наукова концепція створення штучних рифів як фактора управління якістю морського середовища у прибережній зоні Чорного моря.

Концепція виходить із того, що в цій зоні екологічну рівновагу у водній товщі і на дні моря забезпечує життєдіяльність не тільки бактерій, а й великих водоростей. Вони є джерелом кисню, їжі та сховищем для безхребетних і риб, тварин - фільтраторів морської води (мідій, устриць, двостулкових молюсків, морських жолудів-балянусів, губок та ін.), тварин - збирачів дрібного детриту з дна і з поверхні, донних організмів (рачків-бокоплавів, рівноногих, креветок, раків-самітників), тварин - споживачів великих залишків (крабів, бичків тощо). Тільки висока чисельність цих тварин може забезпечити достатнє самоочищення морського середовища, тобто води й дна у прибережній смузі. Збільшити їх кількість можна тільки створивши відповідні умови - штучний риф. Рифи можуть виконувати поряд з біологічними функціями також інженерно-технічні функції - як хвилеломи, дамби та інші гідротехнічні споруди. Штучний риф робиться з природного каменю чи спеціальних елементів, достатньо великих, щоб витримати натиск хвиль, з твердою, стійкою до ерозії і шорсткою поверхнею.

Охорона навколишнього середовища басейну Чорного моря сьогодні є одним із першочергових завдань Парламентської Асамблеї Чорноморського екологічного співробітництва (ПАЧЕС) та всіх причорноморських країн. У 1992 році в Бухаресті була підписана міжнародна Конвенція по захисту Чорного моря від забруднення, її підписали Болгарія, Греція, Грузія, Росія, Румунія, Туреччина й Україна.

У 1996 році в Стамбулі була проведена перша міжнародна конференція з проблем захисту навколишнього середовища Чорного моря. Її організаторами були Рада Європи і ПАЧЕС. Також у 1996 році в Євпаторії була проведена міжнародна конференція з проблем місцевого самоврядування та екології в басейні Чорного моря, Дніпра і Дунаю. Ці еколого-політичні форуми мають важливе значення для майбутнього Чорного моря. До фінансування робіт по захисту Чорного моря приєднався світовий банк. Багато в цьому напрямку робить Європейський парламент. Окремі проекти мають країни Чорноморського басейну, у тому числі й Україна. У 2000 році було затверджено Положення про Державну інспекцію охорони Чорного моря Міністерства екології і природних ресурсів.

Результатом зусиль Чорноморської екологічної програми (BSEP) стали два важливі і конкретні документи: Трансгранич-ний діагностичний аналіз Чорного моря і Стратегічний план дій по реабілітації і захисту Чорного моря.

2.3 Річка Дніпро

В античні часи на берегах Дніпра процвітали грецькі та скіфські міста, згадувані Стратоном. Розкопки доводять, що серед них був і Київ, але під іншою назвою. Середнє Придніпров'я стало осередком утворення Київської Русі. Дніпро є третьою в Європі річкою після Дунаю та Волги за площею басейну (509 тис. км2) та довжиною (2200 км).

У верхній течії Дніпро перетинає територію Росії та Білорусі, на які відповідно припадає 20% та 23% площі його басейну. В Україні розташована середня течія та пониззя Дніпра з площею басейну 291,4 тис. км2 (57%).

Водні ресурси Дніпра складають близько 80% водних ресурсів України. Середньобагаторічний об'єм стоку в гирлі становить 53 км3/рік.

На Дніпрі виросли великі українські адміністративні, індустріальні та культурні центри - такі, як Київ, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Черкаси, Херсон. Господарський комплекс у басейні Дніпра протягом тривалого часу формувався без урахування екологічних наслідків. Екологічний стан Дніпра досяг небезпечної межі і продовжує погіршуватися.

Воду Дніпра споживають більше 30 млн. чоловік, близько 10 тис. промислових підприємств, понад 50 великих міст і промислових центрів, 2,2 тис. сільських та 1 тис. комунальних господарств, 4 атомні електростанції. Через канали дніпровська вода подається в Крим, Донбас, Харківський промвузол, йде на зрошення 1,8 млн. га земель. Розмір щорічного використання дніпровської води досягає 15-20 км3, що становить 50-60% стоку маловодного року. 10 км3 води щорічно забирається безповоротно. Динаміку стоку Дніпра змінив каскад водосховищ, споруджених на ньому.

Щорічно з різними стоками (з поверхневим змивом із сільськогосподарських угідь, ферм та тваринницьких комплексів, із забрудненими підземними водами, з територій населених пунктів та ін.) у Дніпро і водосховища потрапляє близько 40 тис. т органічних забруднень, 745 т нафтопродуктів, більше 400 тис. т сульфатів, стільки ж хлоридів, 26 тис. т нітратів, 20 т міді, 32 т цинку, 23 т нікелю, 7 т хрому.

Значною екологічною проблемою є ерозійні процеси, що охоплюють більше половини території басейну. На 35% території ерозія виражена в значних масштабах. Це викликає втрату площ сільськогосподарських угідь, замулення та деградацію річкової системи.

Водосховища Дніпра, акумулюючи забруднюючі речовини з території всього басейну, включаючи Росію та Білорусь, є своєрідним акумулятором токсикантів, що значно зменшує їх надходження в Дніпровсько-Бузький лиман та Чорне море.

Після аварії на ЧАЕС у 1986 р. вміст стронцію-90 в молюсках, що живуть у Дунаї і Дніпрі, став відповідно в 4,4 і 270 разів вищий, ніж у тих, що живуть у Волзі. Аналогічні показники щодо цезію-137 у Дніпрі перевищували волзький фон більш ніж у десять разів. Вміст цезію-137 у рибах Чорного моря зріс у середньому в 10-50 разів. Концентрації стронцію-90 в рибах, що живуть у Дунаї і Дніпрі, відповідно у 2 і 20 разів вищі, ніж у Волзі. Ці ж показники по цезію-137 у Дунаї і Дніпрі перевищують волзькі в 6,5 і 260 разів. Дуже небезпечним явищем є постійне підвищення радіаційної забрудненості донних відкладів Дніпра, особливо Київського водосховища.

Штучним шляхом річковий режим Дніпра трансформовано в озерний, водообмін різко вповільнився, створилися зони застою (замору), піднявся рівень ґрунтових вод далеко від берегів, посилилося засолення ґрунтів, майже в 10 разів збільшився об'єм підземного стоку, а разом із цим значно збільшилося забруднення підземних вод, особливо в нижній частині басейну; змінився водно-сольовий режим ґрунтів у зонах іригації, знизився вміст гумусу. Ці та ряд інших питань знайшли своє відображення в Національній програмі екологічного оздоровлення басейну річки

Дніпро та поліпшення якості питної води (1996 p.), яка служить стратегічним планом дій, спрямованих на оздоровлення водних об'єктів на різних напрямках у різні періоди часу. Серед заходів, передбачених цією програмою на найближчий час, пріоритетними визнано будівництво та реконструкцію водоохоронних об'єктів, поліпшення екологічного стану водойм, будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд. Важливе значення мають екологічно і економічно обґрунтовані принципи розвитку гідроенергетики України. Як свідчать розрахунки, щороку на втілення програми потрібно близько 200 млн. гривень.

2.4 Малі річки України

В Україні більше 22 тис. малих річок, довжина яких більше 100 тисяч кілометрів. П'ятнадцять тисяч малих річок впадають у Дніпро. На територіях їх басейнів проживає половина міського та 90% сільського населення. Звідси береться вода для поливу чверті всіх наших зрошуваних земель. У заплавах розташовані культурні пасовища й сінокоси. Малі річки є джерелом водопостачання промислових, комунальних і сільськогосподарських підприємств, поповнення запасів підземних вод. Вони використовуються для риборозведення, відпочинку людей. Нарешті малі річки - це справжня краса землі. Для багатьох із нас вони - незабутній спомин дитинства, той куточок землі, з якого починається Батьківщина... Недбале ставлення до малих річок пов'язане з недооцінкою їх ролі в загальному водному балансі континентальних вод. Саме з малих річок набирають силу величезні водні артерії, від водності малих річок залежить водність великих. У малих річках зосереджено майже 80% водного стоку. Саме малі річки визначають "обличчя" річкової мережі. У малих річках формується 60% водних ресурсів України. На цих ріках побудовано понад 1000 водосховищ і 24 тисячі ставків, в яких щороку нагромаджується понад 12 млрд. кубометрів води, а з урахуванням великих водосховищ і водосховищ дніпровського каскаду об'єм води становить близько 55 млрд. кубометрів. Тому особливе значення має збереження водності малих річок та їх захист від замулення і засмічення.

Несприятливими для малих річок є інтенсифікація сільського господарства, меліоративні роботи в їх басейнах, якщо вони ведуться без належного наукового обґрунтування. Недопустимим є розорювання земель майже до крайки води. Орати треба тільки в напрямку, перпендикулярному до схилу місцевості. В іншому разі матиме місце ерозія ґрунтів, змивання їх у річки, утворення ярів. Змитий ґрунт замулює малі річки, закупорює джерела, річки міліють, перетворюються в струмки і зовсім зникають.

Недопустиме вирубування лісів і висушування боліт у верхів'ях річок, організація літніх тваринницьких таборів на берегах. Це може викликати порушення дренажної здатності басейну річки, виникатимуть заболочення, підтоплення або засолення сільськогосподарських угідь.

Великі тваринницькі комплекси скидають у малі річки стічні води, об'єм яких у декілька разів перевищує водовідведення міст з населенням 100 і більше тисяч жителів. Екологічні наслідки впливу антропогенного фактора на екосистеми малих річок показані на рис. 1.



Рис.1. Можливі наслідки негативного впливу діяльності людини на екосистеми малих річок.



Висновок

Треба зосередити увагу на стані водних екосистем, слідити за викидами продуктів, що забруднюють водоймища.

Отже, слід замислитись над тим, що нашим обов`язком є збереження екосистем. Якщо кожна людина буде ставити забруднення водоймищ як одну з основних проблем, то ми зможемо покращити стан наших річок та морів. Зараз заходи щодо очищення, збереження водоймищ вже починають діяти,створюються різні методи по очищенню водоймищ, але я вважаю,що цього не зовсім достататньо. Кожна людина повинна слідкувати за станом водоймищ і охороняти їх, не забруднювати їх продуктами своєї діяльності, доцільним буде введення раціонального використання води в промисловості і в сільському господарстві. Лише власними силами ми можемо зробити щось корисне.



3. Задачі

Завдання 1

№ п/п	Вихідні дані	Варіант 5
1	Тип забрудненої території	Місто**
2	Кількість опадів у даній місцевості, мм	<400
3	Висота труби, м	150
4	Середньорічна різниця температур в гирлі труби і в навколишній атмосфері, 0C	110
5	Нове обладнання з очищення димових газів, що підвищує коефіцієнт уловлювання,%	79/95
6	Капітальні витрати в комплексі заходів, млн. грн	8,8
7	Експлуатаційні витрати, млн. грн	1,8
8	Додатковий прибуток від реалізації уловлених відходів, тис. грн	1000
9	В атмосферу викидаються: до реконструкції / після реконструкції, т / рік
10	Зола донецького вугілля	20000/4200
11	кам'яновугільний пил	3100/280
12	Діоксид сірки (SO2)	145/25
13	сірководень	82/12
14	окис вуглецю	105/34

Рішення завдання 1

Розрахунок приведеної маси газового викиду в атмосферу

домішки	Маса викиду mі, т / рік
	до	після
Зола донецького вугілля	1400000	29400
кам'яновугільна пил	60760	5488
діоксид сірки	3190	550
сірководень	4493,6	657,6
окис вуглецю	105	34
Разом:	1468548,6	300729,6



Розрахунок величини відверненого економічного збитку і економічної ефективності капітальних вкладень на проведення атмосферно-охоронних заходів

Показники	Формула розрахунку або умовне позначення	Одиниця виміру	Кількісне значення показників
Константа	г	Грн/умовн. т	0,4
Коефіціент що характеризує небезпеку забруднення території	д	-	4
Коефіціент	f	-	0,2
Відвернений збиток	Пa= г д(fМдо-?Мпосле)	Тис. грн/рік	412195,47
Приріст прибутку від використання уловлених речовин	?Д	Тис. грн/рік	1000
Народногосподарський результат	Пa+?Д	Тис. грн/рік	413195,47
Капітальні вкладення	К	Млн. грн	8,8
Експлуатаційні витрати	Ц=С	Млн. грн/рік	18
Приведені витрати по природоохоронних заходах	З=КЕн+С	Тис. грн/рік	3222928,23
Загальна економічна ефективність капітальних вкладень	Э= Пa+?Д-С/К	Тис. грн/рік	46953,83
Чистий економічний ефект від природоохоронних заходів	Ен= Пa+?Д-Э	Тис. грн/рік	366241,64

Величина річного економічного ефекту природного західу в загальному вигляді:

Э = П^a -3-

Де П_a - величина эконмического збитку від забруднення природного середовища відповідно до і після проведення природоохоронного заходу, грн;

3 - приведені витрати на проведення природоохоронного заходу грн;

?Д - додатковий чистий доход від реалізації природоохоронного заходу, грн

Э =-2811732,76 тыс.грн/рік

Висновок

За підсумками розрахунку завдання, бачимо, що чистий економічний ефект природоохоронних заходів має негативне значення це свідчить про те, що ці заходи призводять до збитку. Для того, щоб запобігти цьому, необхідно купівля нового обладнання.

Завдання 2

№ п/п	Вихідні дані	Варіант 5
1	Водоочисну споруду планується розташувати у басейні річки	Каховский гидроузел
2	Річний об'єм стічних вод, млн.м3	20
3	Капітальні витрати, млн.грн	З6
4	Поточні витрати, млн.грн	1,6
5	Кон-ція шкідливих речовин в стічній воді до і після проведення заходу, г/м3
6	БПК	500/60
7	Зважені речовини	1200/50
8	Нафта і нафтопродукти	4,2/0,01
9	Фенол	0,12/0,001
10	Сульфати	450/70

Рішення завдання 2

Величина економічного збитку від скидання забруднюючих домішок у водні об'єкти:



У=

Де г - коефіцієнт перекладу натурального забруднення, визначуваного в умовних тоннах за рік, в грошове вираження(в результаті інфляції змінюється, тому його величина уточнюється у викладача при видачі контрольного завдання), грн/усл.т;

д_к - константа, що має різні значення для різних водогосподарських ділянок дані в таблиці 6;

М - приведена маса річного викиду забруднень з джерела в природне середовище, усл.т./рік

Якщо стічні води j- го типу скидаються у водойму тільки від оцінюваного джерела і величини концентрації i- й домішки Cij(г і м3) в стічних вод j- го типу, що поступають у водойму, в течії року відносно постійна, то маса вступу j- го речовини із стічними водами j- го типу Mij(тонна/рік) може бути визначена по формулі:

M_ij= C_ij*V_j

Де Vj - об'єм річного скидання стічних вод j- го типу цим джерелом у

водойма(млн.м3/рік)

M_ij=1974,309*20=39486,18



Значення величини М визначається по формулі:

Де i - номер домішки, що скидається;

n - загальна кількість домішок оцінюваних, що скидаються, джерелом;

Ai - показник відносної небезпеки скидання i-ої речовини у водойми(усл.т./т);

значення Ai для деяких речовин тих, що забруднюють водойми.

mij - загальна маса річного скидання i -го типу домішки забруднюючим джерелом i -го типу, усл.т./м3

М=0,33*39486,18+0,05*39486,18+10*39486,18+1000*39486,18+

+0,002*39486,18=39896125,51

У=2,4*2,33*39896125,51=223099133,85 тыс.грн/год

Приведені витрати на проведення природоохоронного заходу :

З=С+Е_к*К

Де, С - поточні витрати на експлуатацію споруди або пристрою, грн;

К - капітальні вкладення на придбання і установку очисних

пристроїв;

Е_к - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (0,12)

З=1,6+0,12*36=5,92 млн.грн



Висновок

Результати завдання показують, що сума, виділена на проведення природоохоронних заходів, повністю покриває суму економічного збитку від скидання забруднюючих домішок у водні об'єкти.

Завдання 3

№ п/п	Вихідні дані	Варіант 5
1	Маса річного викиду в атмосферу загр. в-ва(в межах ліміту/понад ліміт), т/рік
2	Аміак	2,8/0,2
3	Сірководень	2/0,2
4	Оксид вуглецю	1,4/0,4
5	Діоксид азоту	0,9/-
6	Тип забруднюваного населеного пункту	3
7	К-ть жителів забруднюючого в-ва(в межах ліміту/понад ліміт), тонна/рік	1200
8	Маса річного скидання у водойму забруднюючого в-ва(в межах ліміту/понад ліміт), тонна/рік
9	Амоній іон	3/0,3
10	БПК	16,0/-
11	Нафта і нафтопродукти	0,38/0,02
12	Феноли	0,06/-
13	Хлориди	1700/50
14	Скидання здійснюється в поверхневі води басейну	Сіверський Донець
15	Міра небезпеки відходів	Нетоксичні відходи
16	Маса розміщення відходів по мірі небезпеки(в межах ліміту/ понад ліміт), тонна/рік	28/5
17	Місце(зона) розміщення відходів	3,0
18	Характер устаткування місця розміщення відходів	3,0



Рішення завдання 3

Величина плати(П, грн) за забруднення довкілля в представлених варіантах завдань

Розраховується по формулі:

П=П_а+П_в+П_о

Де П_а - величина плати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, грн;

П_в - величина плати за викиди забруднюючих речовин в поверхневі територіальні і внутрішні морські води, а також в підземні горизонти, грн;

П_о - величина плати за реалізацію відходів в навколишній природній середовищу, грн Відповідно ці величини визначаються наступним образом: величина плати за викиди в атмосферу тих, що забруднюють речовин стаціонарними джерелами забруднення :

П_а=

Де Hуi - базовий норматив плати за викиди в атмосферу однієї тонни i - го забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/тонни; (значення для Hуi для деяких забруднюючих речовин надані в таблиці.8);

Mпi - маса річного викиду i- го забруднюючої речовини в межах ліміту, тонни;

Kп - коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючої речовини(безрозмірний), приймається рівним 2;

Mпi - маса понадлімітного викиду в атмосферу i- ї забруднюючої речовини, тонни;

Kт - коефіцієнт, що враховує територіальні, соціально-екологічні особливості(безрозмірний), залежить від чисельності жителів населеного пункту і його народногосподарського значення і визначається по формулі:

Кт=Кнас*Кф

(де Кт - коефіцієнт, залежний від чисельності жителів забруднюваного населеного пункту(безрозмірний), визначається по таблиці.9;

Кф - коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення забруднюваного населеного пункту(безрозмірний), визначається по таблиці.10)

Кнас - коефіцієнт, індексація(безрозмірний), в результаті інфляції змінюється, тому його величина уточнюється у викладача при видачі контрольного завдання.

Кт=2,97

Аміак:

Сірководень:

Оксид вуглецю :

Діоксид азоту :

Величина плати за скидання забруднюючих речовин в поверхневі води, територіальні і внутрішні морські води, а також в підземні горизонти.

Пв=



Де Hуi'- базовий норматив плати за скидання одній тонний забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/тонни, значення Hуi^' для деяких забруднюючих речовин представлені в таблиці.14;

Mлi' - маса річного скидання i- го забруднюючої речовини в межах ліміту, тонни;

Kп' - коефіцієнт кратності плати за понадлімітне скидання забруднюючої речовини(приймається рівним 3,0);

Mпi' - маса понадлімітного річного скидання i- го забруднюючої речовини, тонни;