Екологія гідросфери Землі

Размещено на http://www. allbest. ru

Вода покриває 71% поверхні Землі. Основна маса води ("96,5%) зосереджена у Світовому океані, причому це солона вода. Середня солоність цих вод -- 35 г/л.

Хімічний склад океанічних вод, як вважають спеціалісти, схожий на склад людської крові--у ній містяться майже усі відомі хімічні елементи, але в різних пропорціях (хлористого натрію -27,2 г/л, хлористого магнію - 3,4 г/л, великий відсоток фосфатів). З розчинених газів найбільш важливі для життя - кисень, вуглекислий газ, якого у воді в 60 разів більше ніж в атмосфері.

Величезне значення для формування клімату та інших екологічних факторів має динаміка величезної маси океанічних вод, що постійно рухаються під впливом неоднакової інтенсивності сонячного прогрівання поверхні на різних широтах. Океанічні води відіграють основну роль у кругообігу води на планеті. Океан - важлива "фабрика" погода на планеті та основний стабілізатор середньої температури Земної Кулі. Світовий океан виконує й іншу роботу в біосфері. У холодних областях вода поглинає вуглекислий газ з атмосфери, а в теплих -- йде його виділення. У цілому Світовий океан дуже важливий для планетарного обміну речовин та обміну енергії.

Континентальні води в основному прісні. їхня солоність не перевищує в середньому 1-2 г/л. На континентах гідросфера представлена річками, озерами, підземними водами. Хімічний склад підземних вод дуже різноманітний, у залежності від гірських порід, у яких вони залягають, і глибини. За мінералізацією -- від прісних до концентрованих розчинів солей. З прісних вод основна маса (86%) зосереджена у льодовиках.

Вода виконує чотири дуже важливі функції:

а) є найважливішим мінеральним ресурсом споживання;

б) є основою механізмів здійснення взаємозв'язків усіх процесів у екосистемах (обмін речовин, тепла, зростання біомаси);

в) є основним агентом переносником глобальних екологічних циклів;

г) є основною складовою частиною усіх живих організмів.

Величезну роль вода відіграє у формуванні поверхні Землі, її ландшафтів, клімату, переносі хімічних речовин із глибин Землі на її поверхню, транспортуванні забруднювачів довкілля. Пари води, що є в атмосфері, відіграють роль фільтра сонячної радіації, нейтралізатора екстремальних температур, регулятора клімату. Саме у воді зародилось життя на Землі.

Одним з найбільших споживачів води в промисловості є атомні електростанції. Наприклад Хмельницка АЕС, що розташована у верхів'ях р. Горинь, повністю "випиває" воду цієї річки.

Основним споживачем прісної води є сільське господарство( 70% її загального використання). Це зумовлено в першу чергу зростанням площ зрошуваного землеробства. Сьогодні в світі зрошувані землі становлять 15% площ усіх сільськогосподарських угідь й дають понад 50% усієї продукції.

Більша частина води 20-60%, використаної для зрошення, безповоротно втрачається (випаровується), деяка кількість їх повертається назад у водойми у вигляді зворотних вод, які сильно забруднені солями.

Водопостачяння населення , близько 10%, задовольняє потреби в питній воді і комунально-побутові потреби (поливання вулиць і зелених насаджень, протипожежні заходи тощо)

Питоме водоспоживання - це добовий об'єм води в літрах, необхідний для задоволення потреб одного жителя. У великих містах світу питоме водоспоживання становить: Нью-Йорк - 600, Париж - 500, Москва - 400, Київ - 333, Лондон - 263.

У результаті діяльності людей гідросфера землі змінюється. Серед цих змін основною зяких є забруднення води внаслідок антропогенного впливу.

Забруднення води поділяють на фізичне, хімічне, біологічне й теплове.

Фізичне забруднення - виникає внаслідок збільшення у воді нерозчиних домішок - піску, глини, намулу. Тверді частки знижують прозорість води, пригнічуючи розвиток водних рослин, забивають зябра риб, погіршують смакові якості води, а то й взагалі роблять її непридатною до споживання.

Хімічне забруднення - відбувається за рахунок надходження у водойми шкідливих домішок - кислоти, луги, мінеральні солі, нафта, миючі засоби, пестециди тощо. Шкідлива дія токсичних речовин посилюється за рахунок кумулятивного ефекту , що полягає у прогресуючому збільшені вмісту шкідливих сполук у кожній послідовній ланці харчового ланцюжка. Так у фітопланктоні вміст шкідливої сполуки виявляється вищим десятеро, ніж у воді, в зоопланктоні, - ще в десятеро, в рибі, що харчується зоопланктоном, - ще в десятеро. А в організмі хижих риб ( таких як щука, судак) концентрація отрути збільшується ще в десятеро. Вміст ртуті в балтійській трісці дорівнює 800 мг на 1 кг маси риби. Людина з'ївши стільки риби одержує стільки ртуті скільки її міститься в термометрі.

Особливої шкоди водоймам завдає нафта, яка утворює на поверхні плівку, що перешкоджає газообміну між водою і атмосферою і знижує вміст кисню у воді, це вбиває донних мікробів, які очищують воду.

Біологічне забруднення - полягає у надходженні у водойми різних мікроорганізмів( бактерій і, вірусів). Перше місце посідають комунально - побутові стоки. вода екологія забруднення

Теплове забруднення - спричиняється спуском у водойми підігрітих вод ТЕС, АЕС. Тепла вода змінює біологічний режим водойм і шкідливо впливає на їх мешканців. Коли вода піднімається до 36*С то вся риба гине.

Усі природні водойми здатні самоочищатися. Самоочищення води -- це нейтралізація стічнних вод, випадіння в осад твердих забруднювачів, хімічні, біологічні та інші природні процеси, що сприяють видаленню з водойми забруднювачів і поверненню води до її первісного стану.

Одначе здатність водойми до самоочищення має свої межі. Сьогодні у водойми надходить така величезна кількість стічних вод, настільки забруднених різними токсичними для їхніх мешканців речовинами, що багато водойм почали деградувати. Тому людство, якщо воно хоче мати майбутнє, мусить негайно вжити спеціальних заходів для очищення забруднених вод і повернення джерел водопостачання до такого стану, за якого вони стали б придатними для використання.

Здатність природних водойм до самоочищення (періодичність природного очищення):

- Світовий океан -- 2500 років;

- підземні води -- 1400 років;

- полярні льодовики -- 9700 років;

- гірські льодовики -- 1600 років;

- підземний лід районів вічної мерзлоти -- 10 000 років;

- грунтова волога -- 1 рік;

- води озер -- 17 років;

- води боліт -- 5 років;

- води в руслах річок -- 16 днів;

- волога в атмосфері -- 8--10 днів;

- вода в живих організмах -- кілька годин.

До заходів, що мають забезпечити нормальний стан водних об'єктів, належать:

- нормування якості води, тобто розробка критеріїв її придатності для різних видів водокористування;

- скорочення обсягів скидання забруднювачів у водойми вдосконаленням - технологічних процесів;

- очищення стічних вод.

Література

1. Основи екології, Білявський Г. О.

Навчальний посібник / К. : Либідь, 2006р.

2. Екологія , Васюкова Г. Т.

Размещено на Allbest. ru