Організація екологічного моніторингу басейну річки Дністер

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

екологічний моніторинг річка дністер забруднення

Вступ

Розділ І. Організація екологічного моніторингу басейну річки Дністер Одеської області

1.1 Характеристика Одеської області

1.2 Характеристика басейну ріки Дністер

Розділ ІІ. Оцінка екологічного стану водного об'єкта

2.1 Розрахунок інтегральних показників рівня забруднення річок

2.2 Характеристика основних учасників водогосподарського комплексу р. Дністер

2.3 Обробка статистичних даних спостережень забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами

2.4 Аналіз водного об'єкту

Висновок

Список літератури

Додатки

Вступ

Кожен майбутній економіст, спеціаліст народного господарства, кожна свідома людина повинна обов'язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою.

Практичне відображення екологічності тісно пов'язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування. Нове в даній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базується на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дуже важлива. Вона була сформована протягом двох століть і нині набула свого критичного значення. Тому існує об'єктивна необхідність втручання держави в природно-екологічну сферу з метою досягнення збалансованого стану, держава також повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства між суб'єктами підприємництва, між іноземними партнерами, на рівні планетарного співробітництва заради виживання і подальшого розвитку України, а також всієї цивілізації.

Екологічний моніторинг довкілля є сучасною формою реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярну оцінку і прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування.

Поняття екологічного моніторингу

Шляхи вирішення екологічних проблем, стратегія екологічної безпеки і стійкого розвитку все ще залишаються під загальною увагою. Оцінки глобального екологічного стану навколишнього середовища змінюються від оптимістичних (типу “необхідно запобігти екологічній кризі”) до помірковано песимістичних (типу “планета знаходиться на передодні кризи”) і вкрай песимістичних (“на регіональних рівнях мова вже йде про “тверду екологічну кризу”). Вважають, що відповіді на ці питання повинна дати наукова концепція екологічної безпеки на базі екологічного моніторингу навколишнього середовища. Першим етапом у будь-якому випадку може бути тільки система одержання (збору) інформації про стан навколишнього природного середовища. Наприкінці 60-х рр. багато країн усвідомили, що необхідно скоординувати зусилля по збору, збереженню і переробці даних про стан навколишнього середовища.

У 1972 р. в Стокгольмі пройшла конференція по охороні навколишнього середовища під егідою ООН, де вперше виникла необхідність домовитися про визначення поняття “моніторинг”. Вирішено було під моніторингом навколишнього середовища розуміти комплексну систему спостережень, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів. Термін з'явилося як доповнення до терміна “контроль стану навколишнього середовища”. В даний час під моніторингом розуміють сукупність спостережень за визначеними компонентами біосфери, спеціальним чином організованими в просторі і в часі, а також адекватний комплекс методів екологічного прогнозування.

Основні задачі екологічного моніторингу: спостереження за станом біосфери, оцінка і прогноз її стану, визначення ступеня антропогенного впливу на навколишнє середовище, виявлення факторів і джерел впливу. В кінцевому випадку метою моніторингу навколишнього середовища є оптимізація відносин людини з природою, екологічна орієнтація господарської діяльності.

Розділ І. Організація екологічного моніторингу басейну річки Дністер Одеської області

1.1 Характеристика Одеської області

Одеська область - приморський і прикордонний регіон України, розташований на крайньому південно-заході країни, з територією 33,4 тис. кв. км. Площа Одеської області складає 5,5 % території України. Це найбільша область у країні.

Адміністративно-територіальний устрій представлений у такий спосіб: 26 адміністративних районів, 19 міст, у тому числі 7 обласного підпорядкування (Одеса, Ізмаїл, Іллічівськ, Білгород-Дністровський, Котовськ, Теплодар і Південний) і 12 міст районного підпорядкування, 33 селища міського типу, 1139 сільських поселень. Основну частину території Одеської області займає Причорноморська низовина, на півночі - Подільська височина, з географічним положенням області в степовій і лісостеповій природних зонах пов'язане її головне природне багатство - значні агропромислові ресурси, а з приморським положенням - її могутній рекреаційний потенціал По Одеській області загальна кількість наявного населення, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 2 469 тис. осіб. Особливістю національного складу населення Одеської області є його багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення, на території області проживали представники 133 національностей і народностей. У національному складі населення переважна більшість українців, чисельність яких становила 15 423 тис. осіб, або 62,8 % від загальної кількості населення. На території області практично немає розроблюваних родовищ корисних копалин, за винятком будівельних матеріалів. Для населення області, як і для населення багатьох регіонів України, в останні роки характерне зменшення чисельності населення. Сучасний процес зменшення населення обумовлений як природним, так і механічним рухом населення. Вікова структура населення області відрізняється від середньо-українських показників підвищеною часткою осіб працездатною віку і трохи зниженою питомою вагою старших вікових груп.

На території області розташовано ряд великих об'єктів природно-заповідного фонду регіонального, національного і міжнародного масштабу. Область має перспективи для розвитку біосферно-природоохоронного сектора економіки. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення. Одещина має сприятливі умови, що в цілому формують високий природно-ресурсний потенціал регіону. Головне природне багатство області - її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону. В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів. Клімат краю, особливо в південній частині області, посушливий. Тому тут майже 10% оброблюваних земель зрошуються. По території області проходять державні кордони України з Румунією і Молдовою. На півдні Одеська область своєю окраїною виходить до Чорного моря. Довжина морських і лиманних узбереж від гирла ріки Дунай до Тилигульского лиману досягає 300 км.

Річкова мережа області належить до басейнів Дунаю, Дністра, Південного Бугу та безпосередньо Чорного моря. На території області налічується біля 200 річок довжиною більш ніж 10 км, велика кількість з них влітку пересихає. Найбільші ріки: Дунай (з Кілійським гирлом), Дністер (з притокою Кучурган), Кодима, Савранка (притока Південного Бугу), Тилігул. Великі ріки мають важливе значення для судноплавства, зрошення, виробітки електроенергії.

За станом на 1 січня 2002 року в області зареєстровано 1031 сільськогосподарське підприємство. На базі 483 колективних сільськогосподарських підприємств створено 857 агроформувань ринкового типу, із них 15,1 % становлять приватні підприємства, 32,1 % -- господарські товариства, 31,7 % -- сільськогосподарські кооперативи, 17,7 -- селянські (фермерські) господарства, 3,4 % -- інші суб'єкти господарювання.

Основними промисловими галузями Одеської області є машинобудування та металообробка, паливна промисловість, хімічна та нафтохімічна промисловість, медична промисловість, легка промисловість, харчова промисловість. На території області розміщені унікальні промислові підприємства, що мають загальнодержавне значення: Одеський припортовий завод, який виробляє мінеральні добрива, ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» -- єдине у країні підприємство, що випускає алмазно -- розточні, координатно -- розточні, радіально-свердлильні і хонінгувальні верстати -- єдине на півдні України підприємство -- виробник литва чорних і кольорових металів для машинобудування, Одеський завод «Центроліт», ВАТ ОЗПВ «Мікрон» -- провідне підприємство верстатобудівної галузі, яке виробляє металорізальні верстати з числовим програмним управлінням, багатоцільові свердлильно -- фрезерно -- розточні. Південний державний науково-виробничий центр «Прогрес» -- підприємство з переробки брухту та відходів, які містять дорогоцінні метали.

1.2 Характеристика басейну ріки Дністер

Дністер є другою за розмірами рікою України і головною водною артерією Молдови. Він починається в Карпатах на висоті 760 метрів над рівнем моря недалеко від села Вовче Турківського району Львівської обл. і тече спочатку на північ, а далі на південний схід через Західну Україну, Поділля, республіку Молдову і вже недалеко від Одеси втікає у Чорне море, а точніше у Дністровський лиман.

Басейн річки Дністер займає південно-західну частину України і східну частину Молдови. Охоплює значну частину територій семи областей України (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька та Одеська) і більшу частину (59%) території Республіки Молдова. На території басейну Дністра розташовані 69 міст, 127 смт., з них 62 міста і 95 смт. в межах України. Україні належить верхів'я Дністра і його пригирлова частина. Ділянка ріки, довжиною 225 км, є суміжною для України та Молдови, а частина річки, довжиною 475 км, знаходиться на території Молдови. Тільки незначна ділянка р. Ств'яж, верхів'я лівої притоки Дністра, належить Польщі. Виток р. Дністер знаходиться біля кордону України з Польщею, на схилі Карпатських гір (г. Розлуч, Львівська обл.). Абсолютна висота витоку - 760 м. На перших декількох кілометрах річка є невеликим струмком, який в'ється по лісу. На ділянці біля в/п Стрілки (першого на річці) - це вже значний потік шириною 10 - 15 м та глибиною 0,5 м. Нижче м. Старий Самбір Дністер виходить з району гір та набуває риси напівгірської річки. Ширина русла збільшується до 30 м, глибина - 0,8 - 1 м.

Загальна довжина р. Дністер 1352 км, в межах України вона становить 912 км (67%) і впадає в Дністровський лиман, який має довжину 40 км і ширину до 12 км. Водозбірна площа басейну р. Дністер становить 72900 км², з них в межах України розташовано 53490 км² або 73%. Це друга за водністю річка, яка має площу водозбору, що складає 9% від загальної території України. Агрофлора Дністра представлена 75 видами водоростей, з яких діатомові становлять 50%, зелені - 40%, синьо-зелені - 6%, евгленові - 2% від загальної кількості видів.

Протягом вегетаційного періоду основу фітопланктону формують діатомові (38 видів) і зелені (30 видів) водорості. Дещо бідніша видова різноманітність фітопланктону, порівняно з іншими ділянками Дністра, характерна для угруповань з околиць м. Новий Розділ, що пояснюється значним антропогенним навантаженням, зокрема скиданням стічних вод підприємств хімічної та нафтопереробної промисловості.

Фітопланктон Дністра характеризується бідним видовим складом і низьким кількісним розвитком і складається, переважно, з донних форм діатомових водоростей. Основними екологічними факторами, які лімітують розвиток фітопланктону у верхів'ї Дністра є низька температура води, висока швидкість течії, інтенсивна турбулентність, нестійкість гідрологічного режиму, що зумовлено випаданням атмосферних опадів.

В Дністрі зоопланктон характеризується незначною видовою різноманітністю: всього було знайдено 18 видів (коловертки - 9, гіллястовусі та веслоногі ракоподібні 4 та 5 відповідно). Пізніше формується зріле угруповання, видова представленість основних груп зростає. За період досліджень (1984 - 1987 рр.) вчені відмітили близько 50 видів та форм. У водоймі та притоках визначено 64 таксона. Найбільш багато представлені коловертки - 35 видів, а також велігери дрейсени, вперше знайдені в середній течії Дністра.

Розділ ІІ. Оцінка екологічного стану водного об'єкта

2.1 Розрахунок інтегральних показників рівня забруднення річок

1. Показник відносної ефективності гідрохімічного процесу самоочищення

При надходженні у річковий потік забруднених речовин зниження їх концентрації вниз по течії річки від місця випуску обумовлене не лише їх розводженням, але й хімічними процесами перетворення речовин. Вказані перетворення можливо приблизно оцінити за допомогою коефіцієнта неконсервативності речовини (К_н), який при розпаді речовин є величиною від'ємною.

Коефіцієнт неконсервативності знаходиться у такому співвідношенні з традиційним коефіцієнтом розпаду, який враховує розпад хімічних сполук у реакціях і який виражається в 1/добу:

К - коефіцієнт розпаду речовини

Якщо взяти усю зону забруднення від місця скиду стічних вод до її кінця, тобто до ізолінії (S=ГДК), то загальне зниження концентрації забруднюючих речовин в ній з урахуванням гідродинамічних та хімічних процесів, визначається різницею:

Середня концентрація в зоні забруднення може бути визначена за формулою:

Тоді зниження концентрації (дS) розгляненої речовини в цій зоні за рахунок хімічних перетворень виражається:

t_пр - час проходження водними масами зону забруднення

Приблизно час перебування водних мас у зоні забруднення можна визначити за формулою:

V_{сер.заб.} - середня швидкість течії

Показник відносної ефективності гідрохімічного процесу самоочищення визначається за формулою:

_;

2. Показники, які враховують зовнішній водообмін водних об'єктів

Зовнішній водообмін у водоймах здійснюється за складною схемою. Для розв'язування задач зовнішнього водообміну використовується система диференційних рівнянь. Однак для практичних цілей використовують умовний показник зовнішнього водообміну. Цей показник є часом Т_умв, на протязі якого відбувається зміна водних мас у водоймі, при умові, що приток не змішувався з водами водойми, а витискав їх до початку річки. Тоді:

V_в - об'єм стоку річки, яка витікає з водойми за даний час

W_оз - об'єм водойми.

У випадку, коли істотно змінюється водообмін водоймища за рахунок скиду стічних вод, розраховують умовний час зовнішнього водообміну.

У випадку, коли скид стічних вод у проточну водойму призводить до помітного забруднення водойми (тобто забруднення перевищує норму), використовують показник відносного часу насичення забруднюючою речовиною = ГДК

ф

t_ГДК - час, необхідний для насичення водоймища забрудненою

речовиною = ГДК

S^* - концентрація забрудненої речовини

Ця формула діє, якщо S^*>ГДК.

Якщо S^*<ГДК, то обчислення показника:

ф _ГДК

Якщо S^*=ГДК, тоді ф _ГДК=?

Стабілізація забрудненості відповідає деякому граничному стану забрудненості водних мас, який визначається умовою рівності надходження у водойму і виносу з неї забруднюючих речовин.

Тому

Розрахунки

ф _ГДК

ф

2.2 Характеристика основних учасників водогосподарського комплексу р. Дністер

Водогосподарський комплекс - це сукупність різних галузей народного господарства, які разом використовують водні ресурси одного водного басейну. Такі галузі називаються учасниками водогосподарського комплексу. Серед них уваги потребують водо-споживачі, що забирають воду, частина якої втрачається безповоротно, або якщо залишки повертають зі зміненою якістю.

Використання та відведення води річки Дністер підприємствами в Одеській області, млн. м³

Приклад: У стічних водах міст, сел та ін. містяться такі забруднюючі речовини

Кількість забруднень розраховується за формулою

(т/добу)

А - кількість забруднюючих речовин на 1 мешканця

n - кількість мешканців

Концентрацію з/р розраховують за формулою

Тваринницькі комплекси (ферми) використовують воду для тварин, промивання обладнання, санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб, приготування кормів.

Кількість з/р та їх концентрація в стічних водах

2.3 Обробка статистичних даних спостережень забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами

Тимчасовий хід середньодобової концентрації (Додаток №1).

Середнє арифметичне значення концентрації (q_міс):

№8: q_міс

№10: q_міс

№15: q_міс

№16: q_міс

№17: q_міс

№18: q_міс

№19: q_міс

№20: q_міс

Середнє квадратичне відхилення разових концентрацій від середньомісячних

№8:

№10:

№15:

№16:

№17:

№18:

№19:

№20:

Коефіцієнт варіації концентрацій

Індекс забруднення атмосфери (ІЗА)

2.4 Аналіз якості водного об'єкта

На водному об'єкті «Дністер» проводилися моніторингові спостереження за концентрацією протягом місяця. Були отримані наступні результати:

мінімальна концентрація за місяць - 0,03

максимальна концентрація за місяць - 0,061

Середня концентрація за місяць не перевищує рівня гранично допустимої концентрації.

За результатами підрахунків, можна зробити висновок, що річка Дністер не являється небезпечним об'єктом

Зробивши аналіз якості водного об'єкту,я можу зробити такі висновки:

Пост №17 ? перевищує ГДК(0,04). Тобто вода водного об'єкту не придатна для споживання, тому що не відповідає стандартам.

Пост №8 ? не перевищує ГДК(0,04), тобто вода відповідає стандартам і придатна для споживання.

Висновок

На території області налічується 121 комплекс каналізаційних очисних споруд загальною проектною потужністю 816,14 тис. м³/добу, з них 35 розташовані на базах відпочинку, санаторіях та пансіонатах в рекреаційній зоні Б-Дністровського району. Близько 40% з них знаходиться у незадовільному санітарно-технічному стані.

Одними з головних причин такого становища є те, що очисні споруди та каналізаційні мережі були побудовані у 70-80-х роках, сьогодні вони морально та фізично застарілі і не відповідають сучасним вимогам, передаються на баланс сільських рад, які не мають коштів на ремонт та належну експлуатацію споруд.

Однак очисні споруди, які знаходяться у задовільному стані при порушенні технологічної очистки стічних вод не досягають проектних показників. У останні роки існує тенденція збільшення концентрації забруднюючих речовин (особливо азотні групи, фосфати, СПАР) на вході очисних споруд вище проектних показників, що призводить до перевищення кон-ції нормативних показників на виході з очисних споруд.

Список літератури:

1) ecolife.ru - журнал «Екологія та життя»

2) msuee.ru - словник з прикладної екології

3) gymn415.spb.ru - основи екології

4) 5ka.at.ua - каталог рефератів

Додаток

Тимчасовий хід середньодобової концентрації

Размещено на Allbest