Природні проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Проблема озонової кулі

Складна в науковому відношенні екологічна проблема озонового кулі. Як відомо, життя на Землі з'явилася тільки після той, як утворився охоронний озоновий куля планети, що прикрив її від жорстокого ультрафіолетового випромінювання. Багато століть ніщо не передвіщало лиха. Однак в останні десятиліття було замічено інтенсивне руйнування цього кулі.

Проблема озонового кулі виникла в 1982 році, коли зонд, запущений із британської станції в Антарктиді, на висоті 25 - 30 кілометрів знайшов різке зниження змісту озону. З тихнув пір над Антарктидою завісься годину реєструється озонова «діра» мінливих форм і розмірів. По останнім даним на 1992 рік вона дорівнює 23 мільйонам квадратних кілометрів, тобто площі, рівній усій Північній Америці. Пізніше така ж «діра» була виявлена над Канадським арктичним архіпелагом, над Шпіцбергеном, а потім і в різних місцях Євразії, зокрема над Воронежем.

Виснаження озонового кулі представляє набагато більш небезпечну реальність для всього живих на Землі, чим падіння якого-небудь крупного метеорита, адже озон не допускає небезпечне випромінювання до поверхні Землі. У випадку зменшення озону людству грозити, як мінімум, спалах рака шкіри й очних захворювань. Узагалі збільшення дози ультрафіолетових променів може послабити імунну систему людини, а заодно зменшити врожай полів, скоротити і без того вузьку базу продовольчого постачання Землі.

Застосування азотних доголивши в сільському господарстві; хлорування питної води, широке використання фреонів холодильних установках, для гасіння пожеж, як розчинники й в аерозолях привело до того, що мільйони тонн хлорфторметанов надходять у нижній куля атмосфери у виді безбарвного нейтрального газу. Поширюючи нагору, хлорфторметаны під дією УФ - випромінювання розпадаються на ряд з'єднань, з яких окис хлору найбільше інтенсивно руйнує озон.

Також було встановлено, що багато озону знищується ракетними двигунами сучасних літаків, що літають на великих висотах, а також при запусках космічних кораблів і супутників.

Для залишкового рішення питання про заподій виснаження озонового кулі необхідні детальні наукові дослідження. Інший цикл досліджень потрібний для вироблення найбільш раціональних способів штучного відновлення колишнього змісту озону в стратосфері. Роботи в цьому напрямку вже початі.

2. Проблема кислотних опадів

Одна з найгостріших глобальних проблем сучасності і доступного для огляду майбутнього - це проблема зростаючої кислотності атмосферних опадів і ґрунтового покриву. Щорічно в атмосферу Землі викидається близько 200 млн. твердих часток (пив, сажа, і ін.), 200 млн. т. сірчистого газу (SO₂), 700 млн. т. оксиду вуглецю, 150 млн. т. оксидів азоту, що в сумі складає більш 1 млрд. т. шкідливих речовин. Кислотні дощі (чи, більш правильно), тому що випадання шкідливих речовин може відбуватися як у виді дощу, так і у виді снігу, граду, наносять екологічний, економічний збиток.

Райони кислих ґрунтів не знають посух, але їхня природна родючість знижена і хитливе; смороду швидко виснажуються і врожаї на них низькі; іржавіють металеві конструкції; руйнуються будинки, спорудження, пам'ятники архітектури і т.д.

Кислотні дощі викликають не тільки підкислення поверхневих вод і верхніх обріїв ґрунтів. Кислотність зі спадними потоками води поширюється на весь ґрунтовий профіль і викликає значне підкислення ґрунтових вод. Кислотні дощі виникають у результаті господарської діяльності людини, що супроводжується емісією колосальних кількостей окислів сірки, азоту, вуглецю. Ці окисли, надходячи в атмосферу, переносяться на великі відстані, взаємодіють з водою і перетворюються в розчини суміші сірчистої, сірчаної, азотистої, азотної і вугільної кислот, що випадають у виді «кислих дощів» на сушу, взаємодіючи з рослинами, ґрунтами, водами. Одна з причин загибелі лісів у багатьох регіонах світу - кислотні дощі. Для рішення цієї проблеми необхідно збільшити обсяг систематичних вимірів з'єднань забруднюючих атмосферу речовин на великих територіях.

3. Проблема парникового ефекту

До середини XX в. коливання клімату порівняно мало залежали від людини і його господарської діяльності. За останні десятиліття це положення задоволене різко змінилося. У результаті антропогенної діяльності неухильно збільшується кількість вуглекислого газу (CO²) в атмосфері, що приводити до посилення парникового ефекту і сприяє підвищенню температури повітря в земної поверхні.

Зміна середньої температури повітря безпосередньо зв'язано зі зміною площі сніжного і крижаного покривів (морські полярні льоди, сезонний сніжний покрив континентів, льодовики і континентальні заледеніння Антарктиди і Гренландії). Режим льодів залежить від приходу сонячної радіації, температури повітря в теплий і холодний година долі. По розрахунках фахівців, активне танення арктичних морських льодів почнеться при підвищенні середньої температури повітря в Північній півкулі приблизно на 2°С.

Кліматичні зміни впливають на режим опадів. Потеплення приводити до збільшення випару з поверхні океанів і, отже, до росту кількості опадів, що випадають на земну поверхню. Розрахунки по спеціальних моделях теорії клімату показують, що зростання маси CO² в атмосфері збільшує сумарну величину випару й опадів.

Зміна клімату неминуче позначається і на рівні Світового океану. Висловлюються припущення, що західна частина Антарктичного крижаного щита хитлива і може зруйнуватися (при швидкому потепленні) протягом декількох десятиліть, що підвищить рівень океану приблизно на 5 м і приведе до затоплення значних ділянок земної поверхні.

Відповідно до оцінок експертів, глобальна середня температура повітря збільшилася за сторіччя на 0.3-0.6° С, а рівень Світового океану піднявся на 10-20 дів. Передбачається, що до середини або до кінця майбутнього сторіччя концентрація CO² в атмосфері збільшиться вдвічі, а обумовлений цим темп збільшення середньорічної температури повітря складі близько 0.2-0.3 °С за 10 років. По розрахунках, найбільш ймовірне підвищення рівня Світового океані до 2030 р. складі 14-24 дів. Очікується, що рівень океану буде підніматися на початку XXI в. у 5-10 разів швидше, ніж в останнім сторіччі

4. Проблема перенаселення планети

проблема екологічний перенаселення озоновий

Однієї з причин збільшення кількості природних і особливо техноприродних небезпечних явищ, збільшення жертв і матеріальних утрат є ріст людської популяції на Землі.

По оцінках істориків, 10 тисяч років тому, тобто на початку нового кам'яного віку, чисельність населення Землі складала 5 мільйонів чоловік, вчасно утворення Римської імперії -150 мільйонів чоловік, у 1650 році - 545 мільйонів. У 1840 році вона досягла 1 мільярда чоловік, а далі стала збільшуватися особливо швидкими темпами, досягши 2 мільярдів у 1930 році, 3 мільярдів - у 1960 році, 4 мільярдів - у 1975 році, і в даний година на Землі нараховується вже 6,5 мільярдів чоловік. Інакше кажучи, щоб досягти чисельності в 1 мільярд, людству знадобилося не менш півмільйона років. Видно, що в останні десятиліття темп росту сповільнився, але ріст ще продовжується, і це створює серйозну глобальну проблему. Ф. Рамад вважає, і не без основ, що «демографічний вибух XX століття по своїх наслідках, можливо, перевершує такі наукові відкриття, як ядерна енергія і кібернетика».

Згідно з останнім прогнозом ООН, глобальна чисельність населення до 2050 р. складе 8.9 млрд. У кінцевому просторі ріст не може бути нескінченним. Стабілізація чисельності населення у світі - одне з найважливіших розумів переходу до стійкого еколого-економічного розвитку.

Істотна особливість сучасної демографічної картини світу полягає в тому, що 90% приросту населення приходитися на країни, що розвиваються. Щоб представляти реальну картину світу, треба знаті, як живе ця більшість людства.

Прямий зв'язок між убогістю і демографічним вибухом видний у глобальних, континентальних і регіональних масштабах. Африка - континент, що знаходиться в найважчому, кризовому еколого-економічному стані, - має найбільші у світі темпи росту населення, і на відміну від інших континентів смороді там поки не знижуються. Так замикається порочне коло: убогість - швидкий ріст населення - деградація природних систем життєзабезпечення.

Думка, що швидко зростаюче населення країн, що розвиваються, є головна причина зростаючих глобальних сировинних і екологічних дефіцитів, також просто, як і невірно. Шведський учений-еколог Рольф Едберг писав: «Дві третини населення земної кулі змушені задовольнятися життєвим рівнем, що складає 5-10% від рівня в найбільш багатих країнах. Швед, швейцарець, американець споживають у 40 разів більше ресурсів Землі, чим сомалієць, їдять у 75 разів більше м'ясних продуктів, чим індієць. Один англійський журналіст вирахував, що англійська кішка з'їдає в два рази більше білків м'яса, чим середній африканець, їжа цієї кішки коштує більше середнього доходу одного мільярда людей у бідних країнах. Більш справедливий розподіл земних ресурсів могло б насамперед виразитися в тім, що забезпечена четверта частина населення планети - хоча б з інстинкту самозбереження - відмовилася б від прямих надмірностей, щоб бідні країни могли одержати ті, без чого жити не можна.

Размещено на Allbest.ru