Проблеми охорони навколишнього середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

_PAGE _

Проблеми охорони навколишнього середовища

Моніторинг навколишнього природного середовища

Моніторинг може відбуватися на різних за прощею територіях і за різними компонентами довкілля, різними його об'єктами.

Залежно від просторово-часових параметрів процесів і об'єктів, які контролюються, або від мети та завдань моніторингу, останній може мати кілька рівнів, класів або типів: локальний, регіональний, глобальний (за масштабами спостережень); біоскологічний (санітарний); геоскологічний (природно-господарський) та біосферичний.

Глобальний моніторинг оцінює стан біосфери і параметри атмосфери, літосфери та геосфери в цілому.

Регіональний моніторинг, який має за мету виявлення джерел забруднення природного середовища та встановлення шляхів міграції забруднюючих речовин в межах великих регіонів.

Локальний моніторинг, який передбачає аналіз стану окремого природного об'єкту.

Біоекологічний моніторинг - це визначення змін у складі біоценозів (екосистем), природних комплексів, наприклад змін, які відбуваються внаслідок забруднення річок, озер, певних ділянок пестицидами, мінеральними добривами, вихлопними газами та ін.Геоекологічний моніторинг забезпечує нагляд за ступенем забруднення природних компонентів шкідливими речовинами і впливом цього забруднення на організм людини, тварин і рослин.Біосферичний моніторинг дає можливість визначити глобально-фонові зміни у природі.За спрямуванням моніторинг поділяється на:-базовий (розглядається на недоторканих ділянках біосфери);-імпактний (спостереження за природними явищами в особливо небезпечних, спричинених антропогенною діяльністю на ділянках);-дистанційний;-наземний;-геофізичний;-радіоекологічний;-екологічний.Моніторинг дозволяє вирішувати широку коло проблем та задач:1.Виявлення взаємозв'язку джерел забруднення природного середовища з об'єктами на які вони діють;2.Виявлення каналів поширення забруднюючих речовин у природному середовищі;3.Вибір індикаторів, які б найкраще показували стан навколишнього середовища. У процесі моніторингу реєструються екосистеми, що існують на дані території , тип господарського використання території; ступінь та форми деградації природного середовища; фізичний та хімічний стан повітря, води та ґрунту; біологічне різноманіття та стан видів - індикаторів; радіоактивне забруднення; санітарний стан.Моніторинг складається із повторних циклів, які включають:- зйомку;- інтерпретацію екологічної ситуації по зйомках;- картографування, проектування і проведення природоохоронних заходів.Моніторинг включає декілька блоків з різними функціями. Спочатку виділяються види і межі використання земель, оцінюються епізодичні і систематичні, коротко і довгочасні зміни в природі. Потім розділяються природні перетворення природного середовища і порушення, викликані діяльністю людей.Наприкінці формується загальна картина стану і динаміки середовища на досліджуваній території.Крім інформації, яка досліджується періодично і систематично, в процесі моніторингу отримують інформацію також епізодично, коли терміново реєструється стан середовища, який змінився в результаті більш чи менш катастрофічних природних явищ, наприклад, землетрусів, повені, чи впливів людей на природу, наприклад “масових” скидів відходів виробництва. Значну роль в здійсненні моніторингу відіграє його забезпечення, яке включає наступні етапи:

Історико - географічне забезпечення - виявлення коротко,- середньо, - довгочасових неперервних, періодичних і циклічних якісних змін природи і ретроспективна оцінка екологічних наслідків антропогенного впливу на середовище.

Картографічне забезпечення - побудова серії базових карт, які дають загальну характеристику природного і антропогенного ландшафту показують межі і типи використання земель на досліджувальній території, відмічають джерела забруднення і органи їх поширення.

Космічне забезпечення - зйомка, обробка і дешифрування аерофотознімків.

Підсупутникове забезпечення - наземне і аеро-, на еталонних, ключових ділянках.

Нагромаджений матеріал зводиться в банках данних. Моніторингова інформаційна система включає блоки збору інформації, первинної обробки і накопичення даних, моделювання природне і порушених природних процесів, що дозволяє побудувати карти - висновки про стан природного середовища на території. Кожний цикл моніторингу завершується видачею рекомендацій по плануванню природних заходів і використанню природних ресурсів. моніторинг екологічний природний ресурс

Отже, екологічний моніторинг - це система спостереження, оцінки, контролю за станом навколишнього природного середовища з метою розробки заходів щодо його охорони, раціонального використання природних ресурсів і попередження критичних ситуацій, шкідливих чи небезпечних для здоров'я людини; спостережень за існуванням живих організмів і їх угруповань, а також природних процесів, об'єктів і їх комплексів та природних і антропогенних процесів.

У цілому моніторинг дає фактичні дані, що необхідні для розробки математичних моделей, які дозволяють на основі комп'ютерної техніки робити узагальнення та порівняння, розробляти прогнози і оперативно використовувати заходи запобігання деградаційним процесам, що намітилися. На глобальному рівні ці прогнози виконують такі організації, як “Римський клуб” створений 1968 році А. Печчеї та “Всесвітня вахта”, що існує з 1984 року та очолюється Л.Брауном.

У 1974 році на Міжнародній нараді з моніторингу обговорювались питання організації глобальної системи моніторингу навколишнього середовища. За останні десятиріччя багато важливих кроків було зроблено в цій області:

створено концепцію глобального комплексного моніторингу;

опрацьовано методологією комплексного моніторингу для фізичних, хімічних і, частково, біологічних спостережень;

почали здійснюватися постійні спостереження на станціях Глобальної служби атмосфери під керівництвом Всесвітньої метереологічної організації.

Глобальний моніторинг здійснюється на різноманітних станціях, стаціонарах.

Серед них в Україні існують такі:

Станції і пости спостережень за змінами метеорологічних умов.

До них належать мережа гідрометеорологічних станцій України, аерологічні та морські станції;

Станції, на яких проводяться комплексні спостереження за гідрогеологічними умовами, водними ресурсами. Це гідрогеологічні станції гідрогеологічні стокові та водно - балансові станції та пости;

Станції, на яких спостерігають за окремими природними комплексами та їхніми компонентами, процесами, цій належать озерні, болотні станції, станції на водосховищах, у різних типах рівнинних і гірських ландшафтів (лісові, степові та ін.);

Комплексні географічні стаціонари, на яких вивчають природні комплекси, сучасні природно - географічні процеси. ними є природні заповідники, національні природні парки, спеціально створені географічні стаціонари (Димерський, Карпатський, Великоандольський та ін.);

Станції і полігони, на яких спостерігають за протіканням процесів, несприятливих для людей. Це сейсмологічні станції, на яких постійно спостерігають за розвитком зсувів, силових потоків, лавин та ін.;

Станції, на яких досліджують можливості протидії несприятливим фізико-географічним процесом. Це протиерозійні агромеліоративні, лісомеліоративні, протиселеві та протисніголавинні станції;

Науково - дослідні станції, де розробляють і впроваджують заходи з раціонального господарювання;

Своєрідними станціями біологічного моніторингу є ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки.

Наукові установи Національної Академії наук та Української академії аграрних наук ,відомчі наукові установи проводять спостереження за окремими параметрами чи показниками довкілля для прогнозування довгострокових наслідків порушення екологічної рівноваги, виявлення особливостей техногенного впливу на природу.

Основним стратегічним напрямом є створення в Україні єдиної державної системи моніторингу навколишнього середовища (СЕМ ”Україна”), головними виконавцями якої будуть ДГП “Геокра” (системна частина ), Київське науково-виробниче об'єднання “Аналітприлад” (розробка комплексу приладів для екоконтролю довкілля),Центр аерокосмічних досліджень Землі НАН України (виконання комплексу дистанційного моніторингу ).

А тим часом життя вимагає екологічних оцінок територій, екологічних експертиз об'єктів, екологічних досліджень і екологічного картування територій, де сучасні екологічні умови напружені або наближаються до критичних. У цих випадках екологічний моніторинг певного типу, масштабу й часового інтервалу здійснюється за потребами замовників-організацій.

Екологічні основи раціонального використання природних ресурсів. У взаємовідносинах між суспільством і природою відбувся якісний стрибок, коли в результаті різкого збільшення чисельності населення, інтенсивної індустріалізації та урбанізації планети господарські навантаження почали повсюдно перевищувати здатність екологічних систем до самоочищення і регенерації. Тому охорона, раціональне використання природних ресурсів є невід'ємною умовою сталого економічного і соціального розвитку суспільства.

Природні ресурси - це сукупність об'єктів природи, які використовуються людиною у виробничих і інших її потребах, існують у природі незалежно від людини, або відтворені людиною.

Є чимало класифікацій природних ресурсів. Природні класифікації ґрунтуються на відмінностях природних ресурсів за природним генцисом та належності до тих чи інших компонентів і сил природи. Відповідно до свого призначення для використання людиною природні ресурси у структурному плані поділяються на такі види: енергетичні, сировинні й допоміжні промислові; їстівні (харчові, кормові, питні); оздоровчі культурно-естетичні. Два останні види часто називають рекреаційними.

Через загострення проблеми раціонального використання природних ресурсів та охорони природи в останні роки набула широкого визнання класифікація за ознакою вичерпаності природних ресурсів, яку іноді звуть екологічною класифікацією.

За цією класифікацією всі природні ресурси поділяються на такі групи:

невичерпні, до яких належить внутрішнє тепло землі, сонячна радіація, енергія прибою, припливів і відпливів, падаючої води, вітру та ін.;

вичерпні відновлювальні: ґрунтовий покрив , водні ресурси, лікувальні грязі, лікарські рослини тощо;

вичерпні не відновлювальні: мінеральна сировина, будівельні матеріали.

Для правильної охорони природних ресурсів необхідний їх кількісний облік. Без знання реальних запасів любого ресурсу важко визначити заходи його охорони, відновлення або відтворення. З метою забезпечення раціонального використання природних ресурсів необхідно встановити оптимальні норми користування природними ресурсами, обґрунтованими найбільш раціональне розміщення галузей виробництва визначити оптимальні територіальні пропорції розвитку народного господарства.

1. Вплив господарської діяльності на природні ресурси.

Під впливом господарської діяльності відбуваються зміни природних компонентів ландшафтів: рельєфу - в процесі вирівнювання поверхні під час будівництва доріг, міст, добування корисних копалин у шахтах, кар'єрах тощо; ґрунтів - у процесі зміни їхньої структури і хімічного складу внаслідок оранки і вирощування сільськогосподарських культур, внесення органічних і мінеральних добрив спровокованої землеробством водної та вітрової ерозії, площинного змиву, механічного впливу с/г техніки; рослинності - у процесі зміни її видового складу під час розорювання степів, луків, лісокористування; під час заміни природних рослинних угрупувань культурними (поля, сади, ліси, виноградники), створення протиерозійних лісонасаджень на еродованих землях, природних насаджень, полезахисних лісосмуг у степових і сухостепових ландшафтах, використання культурних пасовищ, садів виноградників; тваринного світу - внаслідок збіднення його видового складу через надмірну промислову експлуатацію, зміну екологічних умов; гідрологічного режиму - шляхом зарегулювання поверхневого стоку, створення ставків і водосховищ, перерозподіл річкового стоку, відгородження лиманів від основних акваторій.

Природні умови і природні ресурси України змінюються під різним видом природокористування: агропромислового, гірничодобувного, місто добувного, водогосподарського і гідротехнічного, лісопромислового, рекреаційного, природоохоронного.

Землеробський вплив на ландшафти України найбільший за площею, саме ним зумовлені докорінні перетворення природних ландшафтів. На їхньому місці в процесі с/г природокористування сформувалися агроландшафні комплекси (природно-землеробські, природно-меліоративні, природно - пасовиські). на с/г користування припадає 71,2 % земельного фонду держави; лісостепові і степові ландшафти розорані на 75-85%. У мішано - лісовій зоні України орні землі займають біля 40 % земельного фонду, порівняно мало їх у гірських районах: Українських Карпатах - 16.8%, в Кримських горах - 21,4% земельного фонду. В степових ландшафтах при екстенсивній технології землеробства втрати гумусу за останні 20 років становили 1,5 - 2,5% в орному шарі. Але особливо розораними стали лісостепова і степова зони, де частки орних земель на душу населення зменшилась і становить 0,68 га/осіб. На орних землях розвивається водна і вітрова ерозія, що супроводжується змивом гумусового горизонту, видуванням, засипанням озимих культур, садів виноградників, лісосмуг, каналів, доріг. Водна ерозія проявляється на площі 12 млн га. Щорічно до 3 тис. га земель руйнується ярами

Найбільш землеробський відбувається через агротехніку і меліорацію, що виявляється в зниженні (підвищенні) рівня ґрунтових вод, тривалому поливі, вапнуванні, глибокому обробітку і піскуванні земель, впровадження контурної чи смугової системи землеробства, створені острівних і лінійних лісових насаджень. Вплив осушувальних меліорацій помітний у зоні мішаних лісів, західноукраїнському природному лісовому краю, долинних комплексах північної частини лісостепу. Тут осушувальна меліорація поєднується з хімічними, фіто меліоративними, культурно-технічними заходами. В лісостепових і степових ландшафтах України зрошення регулює їхній водно тепловий і сольовий режим. Проявляються супутні несприятливі процеси ( підйом легкорозчинних солей, просадки, підтоплення ). Лісомеліоративними заходами охоплені практично всі еродовані землі, створені полезахисні, прияружні і прибалкові лісосмуги, заліснені схили пасощив, гірські і височин ні схили, проведені суцільні й кулісне заліснення пісків, території вздовж каналів, навколо водойм. Проте меліоративні заходи мають оптимізуючи значення. Так, пересушення земель у зоні мішаних лісів є причиною зниження рівня ґрунтових вод на прилягаючих до меліоративних систем територіях, негативних змін гідрологічного режиму, обміління річок та озер. та озер.

У степовій зоні зрошувальні меліорації супроводжуються вторинним засоленням родючих земель, їх підтопленням і заболочуванням при надмірних поливах. Неправильне застосування мінеральних добрив та отрутохімікатів порушує природний колообіг речовин, погіршує якість сільськогосподарської продукції. При недосконалій технології обробітку ґрунту і внесенні добрив рослини здатні засвоювати лише 50 % їхньої кількості, решта змивається поверхневим стоком, потрапляє в підземні і поверхневі води, спричиняє їх підвищену мінералізацію. отрутохімікати, що використовуються при вирощуванні сільськогосподарських культур, у більшості токсичні для живих організмів, шкідливі для здоров'я людей. Потенціальним джерелом забруднення ґрунтів, поверхневих і підземних вод, повітря є пестициди. Вони можуть бути причиною патологічних змін у людському організмі.

Помітний вплив на довкілля мають тваринницькі комплекси з великою кількістю худоби, птиці на невеликих площах. При недосконалій технології зберігання відходів тваринницьких ферм вони потрапляють разом із стічними водами в річки, озера, грунти, суттєво погіршують їхню якість. Отже, сільськогосподарський вплив на природні умови здійснюється через недоскональне землеробство, не завжди правильну організацію меліоративних заходів, технологію застосування мінеральних добрив, засобів боротьби із шкідниками. Загальним екологічно негативним чинником залишається найбільша порівняно з іншими країнами площа орних земель серед с/г угідь.

Відчутний вплив на природні умови мають промислові підприємства, будівництво та експлуатація електростанцій, видобуток корисних копалин та ін. Результатом цього впливу є насамперед хімічне забруднення, на яке припадає більше 80% усього обсягу забруднень довкілля. При цьому основний забруднювач - підприємства паливно - енергетичного комплексу, металургії, хімічної промисловості, машинобудування, військово - промислового комплексу, промисловості будівельних матеріалів, харчової промисловості, комунального господарства, транспорту.

Підприємства паливно - енергетичного комплексу, розмішені в промислових центрах міста, мають велику концентрацію в окремих регіонах України.

Вплив металургійного виробництва на природні умови і стан навколишнього середовища найвідчутніший в районах його високої концентрації в поєднанні з гірничовидобувними збагачувальними підприємствами. Тут спостерігається техногенне перевантаження довкілля. Таким є, наприклад, Донецько - Придніпровський регіон, в якому до 5 тис. металургійних, хімічних, енергетичних машинобудівних, гірничо - рудних та інших промислових підприємств. Тут в атмосферу потрапляє понад 70% оксиду вуглецю, азоту, вуглеводів, сірчистого ангідриду. Саме тому Донецько - Придніпровський регіон найбільш забруднений в Україні. Це зокрема такі міста - Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Дніпропетровськ, Алчевськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Краматорськ, Запоріжжя, Луганськ, Маріуполь, в яких рівень забруднення перевищує середній в Україні. В атмосферних водах і сніговому покриві цього регіону виявлені сульфати, нітрати, азот, хлор, гідрокарбонати натрію, калію, кальцію, магнію. Металургійне виробництво впливає на якість поверхневих і підземних вод, побутове і промислове водозабезпечення, оскільки чорна металургія - основний забруднювач вод фенолами та нафтопродуктами. Підприємства хімічної промисловості викидають в атмосферу сірчистий ангідрид, оксиди азоту, вуглеводні і летючі органічні сполуки та ін. Біля родовищ сірки, калійної та кам'яної солей на Донбасі та Прикарпатті розташовані гірничо-хімічні підприємства, що забруднюють навколишнє середовище. Це стосується також хімічних виробництв, що використовують ропу Сивашу для виготовлення мінеральних добрив, сірчаної кислоти, отрутохімікатів. Природне середовище забруднюється в районах виробництва азотних і фосфатних добрив (Донбас) та районах їх застосування (Вінницька, Сумська, Одеська та інші області).

Істотно погіршують природне середовище підприємства машинобудівного комплексу у Донбасі і Придніпров'ї, зокрема в містах Донецьк, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Краматорськ, Маріуполь та ін. Викидами в атмосферу та забрудненням стічних вод небезпечними для людини канцерогенними речовинами забруднюють атмосферу підприємства електротехнічної промисловості, верстато- і приладобудування, транспортних засобів та ін.

Природне середовище погіршується в районах військово-промислового комплексу, військових частин, особливо в районах Причорномор'я, Криму, в акваторії Чорного моря, місцях базування і великої концентрації ракетних, авіаційних і танкових та інших військових частин. Вдумаймося лише в таке: вміст нафтопродуктів у севастопольській бухті у 180 разів більший за їх гранично допустиму концентрацію, а Чорноморський флот скидає в море 9 тис.м3 неочищених стоків за добу! В окремих районах навколишнє середовище і люди потерпають від забруднення грунтів і грунтових вод, питної води гасом. Іноді навколо аеродромів і пунктів зберігання авіапального утворюються нові родовища цього пального (Біла Церква, Васильків, Узин, Дубно, Чугуїв), забруднюються криниці, грунти, рослинність. Негативний вплив на здоров'я людей має випромінювання від потужних радіолокаційних станцій. Під час навчань, військових маневрів змінюються ландшафти, відведені під полігони, стрільбища, навчальні центри, танкодроми.

Рельєф, грунти, рослинність, грунтові води, атмосферне повітря погіршується під впливом видобування будівельних матеріалів. Загальні запаси корисних копалин, що є сировиною для будівельних матеріалів, оцінюється в 248,9 млн м3. У місцях знаходження сировини працюють заводи з виробництва цементу в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській областях, у великих місцях. Підприємства цементної промисловості забруднюють навколишнє середовище пилом, оксидами азоту, сірчистим ангідридом, при цьому вміст пилу в повітрі перевищує гранично допустимі концентрації в 5-10 разів. Ландшафти руйнуються в місцях видобування гранітів, діабазів, лабрадоритів, бутового каменю, щебеню, піску, глини у Житомирській, Вінницькій, Кіровоградській, Дніпропетровській та інших областях. Недосконала технологія виробництва цегли, шиферу, керамзиту та інших будівельних матеріалів значно погіршує стан довкілля.

Сформовано в Україні системи міських та сільських населених пунктів робить значний містобудівельний вплив на ландшафти, довкілля. Створення міст супроводжується докорінним перетворенням природних ландшафтів, забрудненням атмосфери викидом промислових і комунальних підприємств, зміною якості поверхневих і підземних вод, що використовуються для промислових і побутових потреб. Важливою є і та обставина, що в Україні площа, зайнята населеними пунктами, промисловою і транспортною забудовою, становить більше 5% її території. В ході будівельних робіт утворюються позитивні та засипаються від'ємні форми рельєфу, намивається грунтова маса на будівельні майданчики. Під час міської забудови змінюється грунтовий і рослинний покрив, умови поверхневого стоку води, мікроклімат. При міському і шляховому будівництві можуть активізуватися ерозійні і зсувні процеси. Це викликає потребу в захисних заходах: створення підпірних стінок, пологих задернованих схилів, лісових насаджень та ін.

Комунальне господарство є також одним із чинників, що впливають на стан довкілля і здоров'я людей. Хоч ним забезпечується збирання побутових відходів та утилізація їх, прибирання та озеленення міст, контроль водно-каналізаційної мережі, проте екологічний стан довкілля погіршується там, де складаються побутові відходи. Вони розкладаються під впливом природних чинників, і токсичні інгредієнти надходять у поверхневі та грунтові води, повітря, забруднюють грунти. Найпоширенішим методом переробки побутових відходів досі залишається спалювання, внаслідок чого повітря забруднюється шкідливими речовинами. В економічно розвинутих країнах застосовується технології комплексної переробки відходів, що не тільки зменшує негативний вплив на довкілля, а й дає економічний прибуток і змогу зберігати цінні природні ресурси. Однією із найважливіших проблем є очищення побутових та промислових скидів у водоймища. Щорічно у водні об'єкти їх надходить 3,9 млрд м3, у тому числі в комунальному господарстві - 2,1млрд м3 , що становить 54% від загального обсягу. На жаль, існуючі методи забезпечують очищення стоків на 95-96%. Однак цього часто не досить. Підвищення ступеня очищення до 99-99,5% різко збільшує вартість очисних споруд. Прикро, але в більшості галузей промисловості вартість очисних споруд становить від 5-30% вартості обладнання і споруд. За даними спостережень, найбільше стічних вод без очищення скидають такі міста, як Маріуполь - 253,8 млн.м3 , Запоріжжя - 65,0 млн.м3 , Київ - 29,0 253,8 млн.м3 . У Дніпропетровську щороку скидають 188 млн.м3 забруднених стоків. З ними до Дніпра надходить 7,8 тис тон органічних речовин, 417 тон нафтопродуктів, 7 тис. тон завислих речовин, а також великі обсяги фосфору, амонійного азоту, заліза. Це спостерігається в усіх великих містах нашої держави.

На стан довкілля в Україні великий вплив має транспорт. За статистичними даними, до 60 - 70% від загального обсягу викидів в атмосферу великих міст становлять викиди автотранспорту. Так, в Україні понад 1 міліон вантажних і 2,5 млн. легкових автомобілів. Кожний із них споживає щороку від 12 до 30 тон високоактивного бензину переважно російського виробництва, де ще й досі, на відміну від європейських країн, для виготовлення автомобільного пального застосовується тетроетилсвинець. Етиленуванню підлягають майже 75% автомобільних бензинів, а вміст свинцю досягає 0,36 г/л (у Великобританії та ФРН - 0,15 г/л, в США - 0,013 г/л). Вміст сірки в дизельному пальному російського та вітчизняного виробництва 0,5% (у США - 0,05). Додамо також, що при спалюванні 1 тони дизельного пального надходить у атмосферне повітря 16-18 кг сажі.

Залізничний транспорт екологічно чистіший, особливо при використанні електричної тяги. Значний техногенний вплив може бути під час аварії, коли в навколишнє середовище одночасно надходить багато токсичних речовин.

Водний транспорт загрожує довкіллю при не дотримуванні технології перевезення екологічно небезпечних речовин. Так, аварія танкера здатна призвести до екологічної кризи на значній акваторії та узбережжі. Значну небезпеку становлять судна з ядерними енергетичними установками. Щодо авіатранспорту, то найбільшу небезпеку становлять військові літаки і системи наземного обслуговування їх. Залишки авіаційного палива з токсичними домішками потрапляють у грунт і грунтові води. Нафтопроводи та газопроводи, що протяглися на всій території України, екологічно потенційно небезпечні, особливо при аваріях на них.

Водне господарство впливає на ландшафти створенням водосховищ, будівництвом каналів, меліоративних зрошувальних та осушувальних систем. Завдяки цьому зарегульовується річковий стік, перерозподіляються водні ресурси, покращуються умови вирощування с/г культур. В Україні осушені землі займають 2,9 млн га, а зрошувальні - 2,3 млн га. Багато зрошувальних земель у Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, Автономній Республіці Крим, а осушених - у Київській, Житомирській, Рівенській, Волинській, Львівській. У зоні мішаних лісів потрібно запобігати пересушенню торфовищ, боліт двобічним регулюванням рівня грунтових вод, водним режимом на полях. На зрошуваних масивах слід не допускати вторинного засолення земель, виконуючи дренажні заходи, нормуючи полив залежно від стану грунтів і вирощувальних культур.

Водогосподарський, гідро- і теплоенергетичний вплив проявляється не тільки в зміні природних комплексів (появі нових водосховищ, каналів, просадкових озер, водойм з улоговинами техногенного походження зміні гідролого - гідрохімічного режиму водойм, спрямленні русел, створенні захисних гребель та ін.), а й зачіпає стан природного середовища великих, природно - господарських регіонів. Так, водосховища Дніпровського каскаду затоплено до 690 тис га, і до 30% їхньої площі - це мілководдя з глибинами до 2,0 м; гідроекологічні умови водосховищ несприятливі.

Лісомеліоративний вплив на ландшафти проявляється на еродованих територіях (орних землях, пасовищах), уздовж доріг і каналів, на піщаних масивах, гірських і височинних схилах, навколо населених пунктів.

Лісогосподарський вплив здійснюється при догляді за лісом, експлуатації лісових масивів, суцільному чи вибірковому вирубуванні лісу. Загальні запаси деревини в лісах України оцінюється 1240 млн. м3 , а щорічно вирубується її 6 млн. м3 . Створюються лісокультурні ландшафти, приміські лісові ландшафти, лісопарки. Ефективним було заліснення піщаних Олешківських арен, які тягнуться від Каховки до Чорного моря. Завдяки цьому Олешшя перестало бути піщаною пустелею: цей район став придатним для вирощування садів і виноградників. Комплексне використання лісових ресурсів базується на покрашенні породного складу і вікової структури лісів, посиленні їхніх природоохоронних і захисних функцій, збільшенні площ природоохоронних об'єктів.

Основні принципи раціонального природокористування

З урахуванням викладеного можна виділити основні принципи природокористування, додержання яких сприятиме ефективному використанню і відтворенню природних ресурсів. Це:

єдність використання і охорони природних ресурсів;

суворе врахування природних ресурсів і умов природного середовища;

вивчення і всебічне додержання законів природи у процесі використання її ресурсів;

врахування зональності природних умов і ресурсів, яка історично склалася;

всебічне вивчення ділянок незайманої природи, що збереглася;

комплексний підхід до вивчення і використання природних ресурсів;

застосування досягнень науки і техніки у природокористуванні.

Застосування екологічних дослідів для формування екологічної культури

Екологічна освіта та виховання школярів передбачає не тільки одержання учнями певної суми інформативного матеріалу про довкілля, вивчення властивостей предметів природи та явищ, засвоєння правил поведінки в природі, а й встановлення взаємозв'язків між предметами та явищами, тобто провідною ідеєю при вивченні природничого оточення повинна бути ідея єдності природи. Усвідомлення учнями цієї ідеї значною мірою забезпечується здійсненням систематичних цілеспрямованих спостережень у природі, особливо фенологічних спостережень. Не менш ефективним є використання досліду, як методу навчання.

Навчальний дослід - це елементарний експеримент. Він є одним із найважливіших методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду. Інформація, що здобута таким шляхом, є основою певних теоретичних узагальнень, висновків, встановлення або підтвердження вже засвоєних закономірностей. З допомогою досліду відбувається глибше пізнання об'єктів природи. Дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які безпосередньо у природі помітити неможливо.

Специфіка досліду полягає в тому, що він допомагає отримати явище в так би мовити „чистому вигляді”, а саме: уникнути впливу побічних факторів, досліджувати явище в різних умовах, припиняти дослідний процес на будь-якій стадії і повторювати необхідну кількість разів, вивчати його більш ретельно, ділити на окремі частини, виділяти цікаве тощо. Таким чином, досягається глибина дослідження суті явищ і законів природи, підвищується обґрунтованість висновків, які можуть бути зроблені на основі досліду.

Необхідність проведення дослідів у початкових класах зумовлена насамперед тим, що більшість природознавчих уявлень і елементарних понять формується тільки на основі чуттєвого досвіду, який ще погано розвинений в дітей молодшого шкільного віку. Це стосується тієї частини змісту, засвоєння якої іншими методами буде неефективним. Зокрема :

Ознаки і властивості, які безпосередньо чуттєво не сприймаються. Наприклад, скільки б діти не спостерігали за зразком корисної копалини, вони не зможуть визначити, міцна вона чи крихка, горить чи не горить, тоне у воді чи плаває. Для цього необхідно спробувати її розламати, підпалити, вкинути у воду, тобто виконати досліди.

Причинно-наслідкові зв'язки між об'єктами та функціональні залежності між величинами, які їх характеризують. Наприклад, залежність об'єму рідини від нагрівання і охолодження, значення води, тепла, світла, повітря для життя рослини і т. ін.

У процесі навчання досліди необхідні і в тих випадках, коли явище у природі триває довго, і школярі не можуть спостерігати за ним від початку до кінця, або на певному уроці виникає потреба в детальному вивченні чи загостренні уваги дітей на частині такого явища.

Застосування екологічних дослідів має цілий ряд переваг для формування екологічної культури, оскільки передбачає:

активну участь школярів у навчально-виховному процесі;

нагромадження суми достовірних конкретно-образних уявлень про навколишнє середовище, фактичних знань, які є матеріалом для подальшого усвідомлення, узагальнення, систематизації, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, що існують в природі;

усвідомлення, що предмети і явища природи можуть змінюватись, в тому числі під впливом діяльності людини і в кінцевому результаті - проявляється залежність комфортності (чи дискомфортності) існування людини в конкретному природному середовищі;

виявлення факторів негативної дії на довкілля та пошуки шляхів їх усунення чи хоча б послаблення їх впливу.

Дослід може виступати прийомом у структурі інших методів, тобто за його допомогою розв'язується конкретне дидактичне під завдання. Як прийом, дослід здебільшого використовується демонстраційну і слугує джерелом емпіричного фактичного матеріалу, або спонукає до актуалізації засвоєного змісту.

Размещено на Allbest.ru