Проблеми накопичення і утилізація промислових відходів

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальна характеристика промислових відходів

1.1 Основні терміни, поняття та визначення у сфері поводження з твердими відходами

1.2 Тверді відходи та джерела їх утворення

1.3 Характеристика твердих промислових відходів

1.4 Джерела утворення твердих промислових відходів

1.5 Раціональне використання сировини та вторинна переробка твердих промислових відходів

1.6 Знешкодження та захоронення твердих промислових відходів

2. Правові та соціальні аспекти поводження з промисловими відходами в Україні

2.1 Загальнодержавні задачі у сфері поводження з твердими відходами

2.2 Основні напрямки роботи, права та обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з твердими відходами

2.3 Правила лімітування підприємств щодо утворення та розміщення твердих відходів

3. Основні принципи та шляхи вирішення проблеми твердих відходів на сучасному етапі

Висновки

Перелік посилань



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ

1.1 Нормативне визначення основних термінів та понять у сфері поводження із твердими відходами

Згідно нормативно-правових актів та державних стандартів України в нашій державі у сфері поводження з твердими відходами використовуються слідуючі терміни, поняття та визначення:

Тверді відходи це - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Небезпечні тверді відходи це - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Виробник твердих відходів це - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів. Поводження з твердими відходами це - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання,перевезення,зберігання,оброблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Збирання твердих відходів це - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення. Зберігання твердих відходів це - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); оброблення (перероблення) твердих відходів це - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення. Перевезення твердих відходів це - транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення, яке здійснюється після обов'язкового страхування суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при їх перевезені. Утилізація твердих відходів це-використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Видалення твердих відходів це - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації. Знешкодження твердих відходів це - зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення. Захоронення твердих відходів це - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів. Об'єкти поводження з твердими відходами це-місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів. Суб'єкт поводження з твердими відходами являються громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

Спеціально відведені місця чи об'єкти це - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо),на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Операції поводження з твердими відходами це - збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

Розміщення твердих відходів це - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Тверді відходи як вторинна сировина це - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні або економічні передумови.

Збирання і заготівля твердих відходів як вторинної сировини це діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням(переробленням),перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.

Державний класифікатор відходів це - систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення),знешкодження та видалення відходів.

Ліміт на утворення твердих відходів це - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику для їх розміщення, утилізацію знешкодження і поховання.

Нормативно допустимі обсяги утворення твердих відходів, що може утворитися в результаті технологічного процесу за умови дотримання встановленого технологічного регламенту.

Ліміт на розміщення твердих відходів це - обсяг відходів кожного класу небезпеки на які у власника відходів є дозвіл на їх розміщення.

1.2 Тверді відходи та джерела їх утворення

Відходи, що утворюються в процесі видобування корисних копалин, їх збагачення у виробничих процесах називаються промисловими. До твердих промислових відходів відносять відходи металу, дерева, пластмас, резини та інших матеріалів, осади стічних вод після їх обробки, шлами пилу в системах мокрого очищення газів, а також промислове сміття.

1.3 Джерела утворення твердих промислових відходів

Основна маса твердих промислових відходів утворюється на підприємствах:

· гірничої промисловості (шлаки, відвали та ін.);

· чорної та кольорової металургії (шлаки, шлами, відходи металу, колошниковий пил та ін.);

· металообробна промисловість (металева стружка, браковані вироби, лом, тощо);

· лісової та деревообробної промисловості (лісозаготівельні відходи, відходи деревини при виготовленні меблів, паркету, дверей, вікон та інших дерев'яних виробів, відходи клеїв, формальдегідних смол, лакофарбових матеріалів та ін.);

· енергетики (шлаки, попіл, жужелиця, які утворюються на теплових електростанціях);

· хімічної та суміжних галузей промисловості (фосфогіпс, галіт, недогарок, шлами, шлаки, скло, цементний пил, гума, пластмаси та ін.);

· харчової промисловості (кості, шерсть та ін.);

· легкої промисловості (шматки тканини, шкіри, гуми, пластмаси та ін.);

До твердих промислових відходів належать також:

· осади стічних вод;

· шлами пилу в системах мокрого очищення газів;

· промислове сміття.

1.4 Екологічні аспекти проблеми утворення твердих промислових відходів та шляхи її вирішення

Проблеми з накопиченням та утилізацією твердих промислових відходів виникають і потребують свого вирішення в кожній цивілізованій країні. Не являється виключенням і Україна.

На сьогоднішній день в нашій державі накопичено 25 млрд. тон твердих промислових відходів. Які займають площу 1600 км² або рівну п'ятій частині площі Чернівецької області.

Інвентаризація та статистична звітність за останні 10 років свідчить, що на підприємствах України щороку утворюється 1 млрд. твердих промислових відходів. Із них 100 млн. тон токсичних, а 2,5-3,5 млн. тонн високотоксичних, які за європейськими стандартами відносяться до першого класу небезпеки. Кількість підприємств, на яких фіксують токсичні відходи перевищує 2500. Загальний обсяг накопичення токсичних відходів становить 4,5 млрд. тонн, а поточні витрати на їх утримання становлять щорічно більше 25% від вартості виробленої продукції.

За обсягами утворення домінують токсичні відходи, які містять важкі метали (хром, свинець, нікель, кадмій, ртуть). Переважно це відходи підприємств чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування (гальванічні виробництва), гірничо-хімічні комбінати та інші.

Окрему групу твердих токсичних відходів становлять непридатні до використання та заборонені до застосування хімічні засоби захисту рослин. За даними офіційної статистики, кількість цих відходів, накопичених в Україні, становить близько 13500 тонн. Вони зосереджені по всій території України, нерідко знаходяться у непристосованих приміщеннях, а подекуди просто неба.

В нашій державі нараховується близько 300 накопичувачів твердих токсичних відходів, які побудовані без належного технічного захисту і стали джерелом екологічної небезпеки регіонального масштабу. Не вистачає обладнаних сховищ для зберігання токсичних відходів і установок для їх знешкодження та регенерації.

В Україні на сьогоднішній день неподолану розриву між прогресуючим накопиченням твердих токсичних відходів і заходами з їх утилізації та знешкодження загрожує поглибленням екологічної кризи.

Ефективне вирішення всього комплексу питань, пов'язаних з ліквідацією чи обмеженням негативного впливу твердих токсичних відходів на навколишнє природнє середовищє та здоров'я людини можливе тільки на основі реалізації законів України «Про відходи » та «Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами». Якими передбачається:

· послідовне скорочення обсягів накопичення твердих токсичних відходів шляхом утилізації, знешкодження та видалення;

· обмежене утворення твердих токсичних відходів шляхом реконструкції виробництва. Впровадження маловідходних технологій та процесів замкнутого циклу;

· очищення забруднених територій від твердих токсичних відходів;

· створення мережі спеціалізованих підприємств з утилізації та видалення твердих токсичних відходів;

· здійснення утилізації та видалення переважної частини непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин;

· будівництво цілого ряду заводів на базі типових модульних комплексів з утилізації та видаленні твердих промислових відходів;

· знешкодження небезпечних місць розміщення твердих промислових відходів в обсягах, що визначаються економічними та технологічними можливостями;

· розроблення та впровадження технологічних рішень щодо утилізації та знешкодження відходів гальванічних виробництв;

· розроблення базових технологій, проектних рішень та устаткування у сфері поводження з твердими промисловими відходами;

· розроблення та впровадження технологічного обладнання:

o установки по утилізації відходів лакофарбових матеріалів;

o установки для термохімічного знешкодження твердих промислових відходів;

o установки для переробки гальванічних шламів;

o установки по рекуперації хрому в шкіряному виробництві.

Однак вирішення цих задач знаходиться в стадії виконання, тому ми можемо говорити тільки про стабілізацію сучасних екологічних проблем в Україні.

1.5 Раціональне використання сировини та вторинна переробка твердих промислових відходів

На сучасних вітчизняних підприємствах гірничої та гірничорудної промисловості здійснюється розробка корисних копалин на 5 тис. родовищ. Однак їх добування та використання проводиться не раціонально. Застосування застарілих методів їх видобутку приводить до того, що в надрах Землі залишається 50% солей, 40% кам'яного вугілля, 25% руди металів. Лише третина одержаних корисних копалин використовується за прямим своїм призначенням, а дві третини попадають у відвали та підсипання. Не дивлячись нате, що потенційно можуть використовуватись в якості сировини або вторинних матеріальних ресурсів у гірничо-хімічній промисловості для одержання цінних матеріалів, в будівництві для одержання штучних гальки і щебеню з подальшим їх використанням як наповнювача бетонних сумішей, в будівництві брукованих доріг, для підсипання залізничних насипів, для одержання керамічних виробів і т.д..

Більш повного використання сировинно-матеріальних ресурсів добиваються в гірничо-хімічній промисловості. Прикладами можуть служити електрохімічні виробництва, комплексне використання апатита-нефілінової породи, та хімічна переробка вугілля, нафти, сланців, торфу та деревини. Якщо раніше при коксуванні вугілля єдиним продуктом був кокс, то на сучасних коксохімічних підприємствах по мимо коксу одержують ароматичні вуглеводні, аміак, водень, метали та інші органічні речовини. Їх кількість становить понад 300 видів органічних сполук. Значне зменшення кількості відходів в даному виробництві знизило антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище.

На підприємствах кольорової металургії для зниження кількості відходів використовують метод комбінування, сутність якого полягає в поєднанні основного виробництва з підприємствами сірчанокислотної промисловості, які переробляють флотаційний колчедан (хвости флотації поліметалевих сульфідних руд) та пічні вихідні гази, що містять діоксид сірки.

Великий обсяг твердих відходів утворюється і на підприємствах чорної металургії. Так, при виплавлені однієї тонни сталі утворюється 650-700 кг твердих відходів-шлаків, шламів та відходів металу. Шлаки та шлами використовуються у будівельній індустрії для виробництва будівельних матеріалів, а відходи металу направляються на повторну переплавку. Тому на сьогоднішній день потребує вирішення проблема бережливого та раціонального використання металу та виробів із нього.

Раціональне використання металу необхідно здійснювати на підприємствах металообробної промисловості, добиваючись зниження металоємкості виробів, умілого використання металопрокату, зменшення випуску бракованих виробів, здійснення всіх мір по його максимальному використанню,дбайливого ставлення до відходів металу. Згідно державних стандартів відходи металу діляться на лом та відходи.

Ломом металів називаються зношені деталі та ті,що вийшли з вжитку, а також вироби з металу і сплавів.

Відходи металів називаються промислові відходи всіх стадій переробки металу або сплаву від його виплавлення до механічної обробки,які становлять

80-85 % відходів металообробних заводів.

Відходами лісової галузі являється деревина,яка не може бути використана в деревообробній промисловості та в будівництві. Використовують її , як екологічно чисте паливо.

Відходи деревообробної промисловості використовують для виготовлення товарів широкого вжитку та культурно побутового призначення, ДВП та ДСП, карболітових та карболітових плит.

Відходи шлаку та золи, які утворюються в процесі експлуатації ТЕС, запаси яких оцінюються в десятки мільйонів тонн, використовують як сировину для виробництва будівельних матеріалів.

Тверді відходи хімічної та суміжних з нею галузей промисловості складають щорічно більше 500 млн. тонн. Близько 120 видів із них включно до вторинних матеріальних ресурсів.

Зупинімось на характеристиці найбільш важливих відходів хімічної промисловості та їх використання.

При отриманні сірчаної кислоти з колчедану залишається твердий відхід - піритний недогарок. На кожну тонну сірчаної кислоти утворюється близько 0,6 тонни недогарку, що містить близько 58% заліза, до 3% міді, сульфату кальцію, невеликих кількостей срібла, золота і деяких інших цінних компонентів. Піритні недогарки з успіхом використовуються у виробництві цементу, скла, кераміки та в будівельній індустрії для одержання штучних гальки та щебеню, для регенерації металів.

Одним з можливих шляхів переробки недогарка є хлорне випалення.

При отриманні фосфорної кислоти утворюється фосфогіпс, склад фосфогіпса (у %), отримуваного полугідратним і дигідратним методами, в перерахунку на 100% Р₂ О₅ приведений нижче:

	Напівгідритний метод	Дигідритний метод
SO3	42,9	34
CaO	30,6	24,4
Р2О5	0,5	0,4
F	0,2	0,15
H2 O	24,8	40
Інші компоненти	1,0	0,7

Крім перерахованих компонентів фосфогіпс містить сполуки магнію, кремнію і рідкісних металів. На 1 т фосфорної кислоти утворюється від 4,5 до 8,4 т фосфогіпсу.

Фосфогіпс використовують для отримання сірчаної кислоти і цементу, для обробки засолених ґрунтів, для виробництва будівельних матеріалів. Переробка фосфогіпсу на вказану продукцію вимагає значних матеріальних затрат на створення і експлуатацію відповідних виробництв, проте витрати в цьому випадку менші, ніж витрати на отримання тієї ж продукції з традиційної сировини, а також зберігання і транспортування фосфогіпсу.

Враховуючи масштаби відходів фосфогіпсу, що утворюються, раціональне використання його має величезне народногосподарське значення.

При отриманні концентратів фосфорної сировини утворюється значна кількість хвостів збагачення (1,7-2 т на 1 т готової продукції). Утилізація цих відходів є частиною проблеми комплексного використання сировини. Так, наприклад, з апатитової руди можна виділити нефеліновий, титано-магнієвий та інші концентрати, які служать сировиною для отримання кольорових і рідкісних металів.

Вельми важливе значення мають переробка галітових відходів, що утворюються на збагачувальних фабриках калійних комбінатів (1,8-2,6 т на 1 т хлориду калію). Складування цих відходів вимагає відчуження великих сільськогосподарських угідь, створюючи загрозу їх засолення, підвищення ступеня мінералізації підземних вод на прилеглій території. В той же час галітові відходи можна успішно застосувати для отримання хлориду натрію (харчової, технічної та кормової солі).

Собівартість цієї солі буде значно вище за звичайну. Тому до цих пір не наладжується її виробництво, а здійснюють поховання цих відходів у вироблених шурфах копалень.

Велика кількість відходів утворюється в содовій промисловості у вигляді так званої дистилярної рідини (на 1 т готової продукції близько 8 т відходів). Основними компонентами відходів содового виробництва є хлориди натрію і кальцію. Розроблено декілька варіантів утилізації дистилярної рідини з отриманням хлоридів кальцію і натрію, вапняної муки, товарного і будівельного вапна та інших матеріалів.

Цим переліком далеко не вичерпуються відходи хімічної промисловості. Не названі відходи азотної промисловості, виробництв органічного синтезу та ін. В даний час всі ці відходи все більше і більше використовуються як сировина для отримання нових продуктів. Але все ще значна частина твердих відходів хімічної промисловості не використовується на сьогоднішній день.

До твердих промислових відходів відносять і промислове сміття, щорічні обсяги накопичення якого у масштабах нашої держави досягають десятки мільйонів тонн. Поділ його на компоненти виявися економічно недоцільним. Тому на сучасному етапі розвитку вітчизняної промисловості використовують дві системи його обробки:

· переробка;

· утилізація за допомогою високотемпературного піролізного реактора.

Так, у Запоріжжі розроблена і з успіхом використовується система переробки промислового сміття в будівельні матеріали та в комбіновані добрива.

1.6 Знешкодження та захоронення твердих промислових відходів

Всі тверді промислові відходи в залежності від їх впливу на грунти, підземні ґрунтові води, атмосферу та здоров'я людини поділяють на чотири класи токсичності:

I - надзвичайно небезпечні;

II - високо небезпечні;

III- помірно небезпечні;

IV- мало небезпечні.

До I класу токсичності відносяться надзвичайно небезпечні тверді промислові відходи :

· малорадіактивні;

· ртуть та її сполуки;

· миш'як та його сполуки ;

· цианіди;

· та інші надзвичайно отруйні речрвини.

До II групи токсичності відносять високо небезпечні тверді промислові відходи :

· важкі метали та їх солі;

· хром та його солі ;

· кадмій та його солі ;

· свинець та його солі;

· відходи гальванічних виробництв;

· осад стічних вод промислових підприємств;

· шлам пилу із систем мокрого очищення газів.

До III групи токсичності відносять помірно-небезпечні тверді промислові відходи (які утворюються на підприємствах хімічної промисловості і не відносяться до перших двох груп токсичності )

· сода та дистилярна рідина ;

· розчини солей;

· пластмаси та інші.

До IV групи токсичності відносять мало небезпечні тверді промислові відходи :

· деревина;

· зола;

· шлами;

· продукти збагачення мінеральної сировини .

В залежності від класу токсичності тверді промислові відходи знешкоджують та проводять їх захоронення.

Основними методами знешкодження та захоронення твердих промислових відходів являються:

1. біологічне окислення ;

2. термічна обробка;

3. складування у поверхневих сховищах;

4. захоронення високотоксичних речовин та їх сполук в поверхневих шарах землі .

Біологічне окислення використовують для знешкодження та стабілізації осадів стічних вод на очистних спорудах. В результаті його застосування утворюється біогаз та органічні добрива. Біогаз використовують для одержання тепла та електроенергії,а органічні добрива в сільському господарстві .

В останній час все більше застосування для знешкодження та утилізації твердих промислових відходів знаходять термічні методи їх обробки на сміттєспалювальних заводах та полігонах. Незалежно від конструкції застосованих печей спалювання вони повинні забезпечувати:

1. хороше перемішування відходів в процесі горіння для забезпечення більш повного їх згорання;

2. збереження і підтримка достатньо високих температур,що забезпечить повне знешкодження токсичних компонентів.

Спалювання помірно та малонебезпечних твердих промислових відходів можна здійснювати в печах різної конструкції ( камерні, барабанні, із зваженим шаром та інші), але в кожній із них повинні існувати такі температурні зони:

· Підсушування ( до 250 ⁰С )

· Підготовка відходів до спалювання ( 250-600⁰С)

· Запалення (600⁰С)

· Горіння (600-900⁰С)

· Допалювання ( 1100⁰С)

· Випалювання ( 1100-1600⁰С)

· Перспективними напрямками термічної обробки твердих промислових відходів являються.

· Низькотемпературний піроліз;

· Високотемпературний піроліз.

Піролізні продукти з успіхом використовуються в якості сировини для виробництв органічного синтезу або палива.

Процес низькотемпературного піролізу проходить при температурах від 300 до 900⁰С в стаціонарних вертикальних циліндричних печах (ретортах). В якості теплоносія використовуються рідкі продукти розкладання твердих горючих матеріалів, розплави солей та інші матеріали. Використовують також нагрівання за допомогою електричної дуги та струму високої частоти.

Склад газоподібних продуктів процесу можна змінювати в широких межах залежно від складу твердих промислових відходів , температури і кількості кисню в реакційній зоні. Часто для попередження утворення вуглецю в реакційну зону вводиться водяний пар. Твердий залишок низькотемпературного піролізу використовують як наповнювач при виробництві гумотехнічних та пластмасових виробів або як сорбент.

Високотемпературний піроліз використовують для утилізації лаків, фарб, клеїв, пластмас та інших відходів, до складу яких входить хлор та його сполуки для запобігання утворення діоксину. В результаті цоьго процесу одержуємо: горючий газ, пірокарбон і рідку смолу.

Горючий газ використовують як альтернативне джерело теплової енергії, полікарбон - як сировину для виробництва різних полімерних матеріалів.

Одним з основних способів захоронення великотоннажних твердих відходів є їх складування в поверхневих сховищах.

Для їх створення потрібно:

· виділення землі органами місцевого самоврядування;

· проведення геолого-екологічної експертизи виділеної ділянки;

· походження на її розміщення з екологічною інспекцією та державним санітарним наглядом;

· віддалення її від населених пунктів та відкритих водоймищ;

· незатопленністю її території паводковими водами;

· низьким рівнем ґрунтових вод;

· наявності водотривкого глинистого шару;

· проектна документація на її будівництво;

· будівництво та експлуатація сховища відповідно до екологічних та санітарних вимог.

В них зберігають піритний недогарок, фосфогіпс, галітові відходи, дистилярну рідину та інші відходи.

Як правило, складовані у поверхневих сховищах відходи не відносять до категорії токсичних, але у разі неправильного їх зберігання та при наявності недоліків в конструкції можуть привести до значного забруднення грунту та водоймищ.

Основними типами поверхневих сховищ являється шламонакопичувачі та шламосховища.

Шламонакопичувачі - це відкриті земельні ємності, які розташовані поза територією заводів і призначені для накопичення проектної кількості шламів. Шлам подається трубопровідним транспортом або підвозяться автомашинами.

Вони можуть бути в залежності від місця утворення таких типів:

§ Балково-ярового;

§ Насипні.

Після заповнення шламонакопичувача його консервують шляхом засипання піском (товщина шару 0,6 м) та ґрунтом (товщина шару 0,5) та передаються для використання у сільському господарстві.

Шламосховища - це відкриті земельні ємності, які розташовані поза територією підприємств і призначені для накопичення шламів, які подаються трубопровідним транспортом.

За конструкцією вони бувають насипного типу. Їх розміщують на спеціально спланованих майданчиках і обгорожують валами трапецієподібної форми. Їх висота залежить від виду, властивостей та кількості осаду. Найчастіше вали роблять із грунту,взятого із чаші шламосховища, що дозволяє збільшити його об'єм.

Кожне шламосховище повинно мати дренажні пристрої, що збільшують міцність греблі та покращують процес зневоднення шламів.Він дозволяє також відводити забруднені стоки з сховища для знешкодження або повторного використання.

При похованні високотоксичних твердих відходів в поверхневі шари землі (шурфи, печери, свердловини і т.д.) їх заздалегідь стабілізують розчинами рідкого скла,бетону,бітуму. Отримані блоки поміщають у поверхневі шари землі. Цей спосіб використовується для захоронення малорадіоактивних відходів, ртуті та її солей, миш'яку, ціанідів,арсенідів, солей важких металів, гальванічних шламів та інших відходів, які відносяться до I і II групи небезпеки.



2. ПРАВОВІ ТА СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ПОВОДЖЕННЯ З ПРОМИСЛОВИМИ ВІДХОДАМИ В УКРАЇНІ

2.1 Загальнодержавні задачі у сфері поводження з твердими відходами

Відповідно до вимог Конституції України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища », «Про відходи», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про поводження з радіоактивними відходами», «про металобрухт», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів», нормативно-правових актів та державних стандартів України з охорони навколишнього природного середовища, санітарних норм і правил та інших документів суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з твердими відходами повинні виконувати наступні загальнодержавні задачі:

1. Всебічний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людей від негативного впливу відходів;

2. Обґрунтоване узгодження економічних та екологічних інтересів суспільства щодо утворення, розміщення, утилізації та захоронення твердих відходів.

3. Здійснення комплексу наукових, технічних, технологій та маркетингових досліджень по виявленню ресурсної цінності твердих відходів;

4. Проводити максимально можливу утилізації твердих відходів шляхом прямого, повторного та альтернативного використання їх ресурсної цінності;

5. Зведення до мінімуму утворення та зберігання твердих відходів та зниження токсичності;

6. Організація роздільного збору небезпечних (високо токсичних) компонентів твердих відходів;

7. Проведення екологічної паспортизації суб'єктів господарської діяльності;

8. Здійснювати науково-технічне обґрунтування лімітів на утворення та розміщення твердих відходів під час виробництва суб'єктами господарської діяльності;

9. Проведення загальнодержавної класифікації та паспортизації твердих відходів;

10. Здійснювати державний облік твердих відходів щодо їх утворення і розміщення через органи статистики;

11. Здійснювати загальнодержавний контроль та моніторинг за місцями та об'єктами утворення та розміщення твердих відходів для запобігання їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людей.

2.2 Основні напрямки роботи, права та обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з твердими відходами

Суб'єктами господарської діяльності у сфері поводження з твердими відходами являються: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації всіх форм власності, робота і діяльність яких пов'язана з поводженням з твердими відходами.

Основними напрямками роботи суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з твердими відходами, які обумовлені їх правами та обов'язками, являються:

1. Організовувати екологічну перевірку технологічних процесів, виробничого обладнання та устаткування на предмет утворення твердих відходів.

2. Встановлення джерел забруднення твердими відходами навколишнього природного середовища, їх реєстрація та паспортизація.

3. Проведення детального фізико-хімічного аналізу утворених твердих відходів на основі якого встановлюється їх якісний та кількісний характер.

4. Проведення класифікації та паспортизації утворених твердих відходів.

5. Здійснення розрахунку та науково-технічного обґрунтування проектів лімітів на утворення та зберігання твердих відходів. Їх погодження з державними службами: охорони природи і санітарно-епідеміологічною та затвердження обласною державною адміністрацією.

6. Проведення екологічної паспортизації суб'єкта господарської діяльності.

7. Забезпечення своєчасного і повного збирання твердих відходів.

8. Створення тимчасових місць зберігання твердих відходів, експлуатація яких не впливає на довкілля та здоров'я людей.

9. Організація роздільного збору, зберігання та утилізації небезпечних (високо токсичних) твердих відходів.

10. Здійснення обліку утворення та зберігання твердих відходів. Своєчасна і правдива звітність з даного питання в державну службу статистики.

11. Не допускати зберігання відходів у несанкціонованих місцях.

12. Не допускати змішування твердих відходів.

13. Не допускати знищення та псування твердих відходів, які мають вторинний ресурсний резерв і існує технологія по їх переробці.

14. Не допускати надлімітне утворення твердих відходів.

15. Своєчасно утилізовувати тверді відходи згідно укладених договорів та контрактів.

16. Своєчасно в установленому порядку вносити плату за розміщення відходів.

17. Здійснювати контроль за тимчасовими місцями зберігання твердих відходів.

18. Призначити відповідальних осіб у сфері поводження з твердими відходами.

19. Надавати місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування інформацію про тверді відходи та пов'язану з ними діяльність.

20. Здійснювати комплекс науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення ресурсної цінності твердих відходів.

21. Сприяти максимально можливій утилізації твердих відходів шляхом прямого, повторного та альтернативного використання ресурсної цінності твердих відходів.

22. Постійно працювати над мінімізацією утворення та зберігання твердих відходів та зниження їх токсичності.

23. Забезпечувати суворе дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з твердими відходами.

24. Розробити в разі необхідності й виконувати план практичних дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації пов'язаної з поводженням із небезпечними твердими матеріалами.

25. Виконувати інші види робіт у сфері поводження з твердими відходами, які передбачені законодавчими та нормативними документами та в разі виникнення ситуації забруднення навколишнього середовища твердими відходами.

2.3 Правила лімітування підприємств, щодо утворення та розміщення твердих відходів

Лімітування підприємств щодо утворення та розміщення твердих відходів здійснюється на основі Законів України «Про відходи», «Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розроблення, затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів».

Ліміт на утворення твердих відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення твердих відходів та договору (контракту) на їх передачу іншому власнику.

Ліміт на утворення твердих відходів розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класами їх небезпеки і повинні дорівнювати сумарному обсягу твердих відходів, розміщених на своїй території та переданих іншому власнику. Він не може перевищувати нормативно допустимі обсягу утворення твердих відходів.

Норматив утворення твердих відходів визначається технологічним регламентом на підставі питомих показників утворення відходів.

Звільняється від одержання лімітів на утворення та розміщення твердих відходів:

1. Власники твердих відходів, які отримали ліцензію на збирання і заготівлі окремих видів твердих відходів як вторинної сировини;

2. Власники твердих побутових відходів, якщо вони уклали договори на їх розміщення з підприємствами комунального господарства.

3. Власники твердих відходів, для яких платежі за розміщення твердих відходів усіх класів небезпеки не перевищує 10 гривень на рік.

Власники твердих відходів, які здійснюють їх утворення та розміщення повинні до 1 червня поточного року подати в обласні управління охорони навколишнього природного середовища заяву на одержання дозволу на розміщення відходів в наступному році.

До заяви додаються наступні документи:

1. Проект лімітів на утворення та розміщення твердих відходів;

2. Довідка про наявність спеціально відведених в установленому законодавством порядку тимчасових місць розміщення твердих відходів;

3. Відомості про склад та властивості твердих відходів, що утворюються, їх ступінь небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини;

4. Довідка про нормативно допустимі обсяги утворення твердих відходів;

5. Довідка про типові показники утворення твердих відходів;

6. Довідка по наявність установок з видалення твердих відходів;

7. Довідка про наявність потужностей з утилізації твердих відходів;

8. Копії договорів (контрактів) на передачу твердих відходів іншим власникам;

9. Довідка про обсяги токсичних відходів за минулий рік:

· обсяги утворення;

· використання;

· поставки відходів як вторинної сировини;

· відходи виробництва за поточний рік.

10. Висновки санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами;

11. Інформацію стосовно розміщення чи накопичення твердих відходів за попередні роки;

12. Наказ про призначення відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;

13. Звіт про виконання планових заходів у сфері поводження з твердими відходами

за попередній рік;

14. Перспективний план заходів у сфері поводження з твердими відходами, спрямований на запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та запобігання їх негативного впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;

15. Ліцензія на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними твердими відходами у разі одержання лімітів на їх утворення та розміщення;

16. Дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними твердими відходами на відповідній території, виданий органом місцевого самоврядування.

На підставі представлених документів обласне управління з охорони навколишнього природного середовища приймає аргументоване рішення про видачу дозволу на розміщення відходів або відмову в його видачі, вказуючи причини цього рішення, ліквідація яких приводить до видачі дозволу.

На підставі одержаних дозволів власники твердих відходів готують скореговані проекти лімітів на утворення та розміщення твердих відходів, подають їх на погодження до обласного управління охорони навколишнього природнього середовища.

Вразі погодження вони передаються державним обласним адміністраціям на затвердження.

Ліміти на утворення та розміщення твердих відходів встановлюються терміном на 1 рік і доводяться власникам відходів до 1 жовтня поточного року.

Дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення твердих відходів. Його корегування не допускається.

В той же час, ліміти на утворення та розміщення твердих відходів можуть змінюватися, як в сторону збільшення їх, так в сторону зменшення. Підставами для їх перегляду являється:

· використання у виробництві нових видів сировини та матеріалів;

· випуск нових видів продукції;

· удосконалення технологічних процесів;

· модернізація устаткування;

· укладення нових договорів на передачу відходів іншим власникам;

· корегування плану виробництва.

В разі утворення твердих відходів, що перевищують рівень затверджених лімітів, власник відходів повинен одержати на них окремий дозвіл. Відповідальність за правильність визначення нормативів утворення твердих відходів, визначення лімітів утворення та розміщення твердих відходів, несвоєчасне їх затвердження несе власник відходів.

Контроль за правильністю визначення лімітів на утворення та розміщення відходів, їх дотримання здійснюють працівники екологічної інспекції.

3. Основні принципи та шляхи вирішення проблеми твердих відходів на сучасному етапі

Основними принципами державної політики України у сфері вирішення проблем твердих відходів на сучасному етапі є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від їх негативного впливу, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів щодо утворення та використання твердих відходів.

Основними напрямками вирішення проблеми твердих відходів на сучасному етапі являється:

· розроблення та затвердження загальнодержавної програми по вирішенню проблем твердих відходів;

· запровадження моловідходних та безвідходних технологічних процесів в переробці твердих відходів;

· забезпечення своєчасного збирання та знешкодження твердих відходів;

· дотримування правил екологічної безпеки при їх розміщенні, переробці та знешкодженні;

· зменшення токсичності твердих відходів у виробничих процесах;

· забезпечення комплексного використання твердих відходів;

· стимулювання роздільного збирання компонентів відходів;

· сприяння максимально можливій утилізації твердих відходів;

· постійне розширення переліку твердих відходів, які підлягають вторинному використанню;

· організація контролю та моніторингу за місцями та об'єктами розміщення твердих відходів, запобігання їх шкідливого впливу на навколишнє середовище та здоров'я людей;

· обов'язковий облік твердих відходів на основі їх класифікації та паспортизації;

· створення загальнодержавної інформаційно-аналітичної системи та банку даних по утворенню, використанню та знешкодженню твердих відходів;

· розробка загальнодержавних нормативних документів, які регламентують та регулюють питання утворення, використання та знешкодження твердих відходів;

· погодження лімітів на утворення та розміщення твердих відходів;

· затвердження загальнодержавних санітарних норм і правил під час утворення, збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження та захоронення твердих відходів;

· встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції яка виготовлена із ресурсів вторинної сировини та видача гігієнічних сертифікатів на неї;

· моніторинг місць утворення, зберігання та видалення твердих відходів;

· заборона вести будь-яку господарську діяльність з утворенням твердих відходів без затверджених лімітів на їх утворення;

· організація роздільного збору небезпечних (високотоксичних) компонентів твердих відходів.



ВИСНОВКИ

Сучасна структура промислового виробництва в Україні характеризується високою питомою вагою ресурсо- та енергоємних технологій. Значні масштаби ресурсокористування економіки України спричиняють високі обсяги щорічного утворення та нагромадження твердих відходів виробництва.

Основними джерелами утворення твердих відходів в Україні залишаються підприємства гірничорудного, хімічного, металургійного , машинобудівного, паливно-енергетичного та будівельного комплексів, які займають і будуть займати в найближчій перспективі провідне місце в структурі національної економіки. А значить, у найближчій перспективі не буде суттєвих структурних перемін в утворенні твердих промислових відходів.

На сучасному етапі щорічно в Україні утворюється близько 1 млрд. тонн твердих відходів виробництва. Тільки десята частина із них застосовується як вторинні матеріальні ресурси, а решта попадає в сховища, шламонакопичувачі, терикони. Тверді промислові відходи на сучасному етапі займають площу 1600 км²,а загальний їх обсяг досяг 25 млрд. тонн, в тому числі 4,5 млрд. тонн високотоксичних. Вони являються одним з найбільш вагомих факторів забруднення довкілля і негативного впливу на всі його компоненти: інфільтрація сховищ, горіння териконів, пилоутворення та інших факторів, які зумовлюють міграцію токсичних речовин, приводять до забруднення підземних та поверхневих вод, погіршення стану атмосферного повітря, земельних ресурсів, тощо. А головне, впливають на самопочуття та здоров'я людей.

В Україні на сучасному етапі не подолано розрив між прогресуючим накопиченням відходів та заходами по їх утилізації та знешкодженню, що загрожує поглибленню екологічної кризи.

Ефективне вирішення екологічних проблем пов'язаних з ліквідацією чи обмеженням негативного впливу твердих відходів на довкілля та здоров'я людей можливе тільки на основі послідовної реалізації Законів України. «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» та інших нормативно-правових актів, державних стандартів України з охорони навколишнього природного середовища, санітарних норм і правил та інших документів.

Це привело до екологічної паспортизації підприємств, установ, організацій, реєстрації та паспортизації джерел забруднення довкілля та опосередкованого впливу їх на здоров'я людей, введення єдиного державного класифікатора твердих відходів.



ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. В.А.Батлук «Основи екології»: Підручник.-К.:Знання, 2007.

2. Г.О.Білявський та ін. «Основи екології»:Підручник.-К.: Либідь, 2004.

3. В.С.Джигирей «Екологія та охорона навколишнього природного середовища»:Навч.посіб.-5-те вид. випр. і доп.-К.: Т-во «Знання», КОО, 2007.

4. Конституція України. Прийнята 28.06. 1996р. ВВР № 30.

5. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» ВВР, 1991, № 41 .

6. Закон України «Про відходи» ВВР, 1998, № 36-37.

7. Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» ВВР 1998р, №22

8. Закон України «Про ратифікацію Поправок до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар» ВВР, 1997, № 5.

9. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» ВВР, 2003, № 39.

10. Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» ВВР,1995, № 27.

11. Закон України «Про екологічну експертизу» ВВР, 1995, № 8.

12. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» ВВР, 1995, № 12.

13. Закон України «Про металобрухт» ВВР, 1999, № 25.

14. Закон України «Про пестициди і агрохімікати» ВВР, 1995, № 14.

15. Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію,знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» ВВР, 2000, № 12

16. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» ВВР, 1994, № 27.

17. Закон України «Про охорону земель» ВВР, 2003, № 39.

18. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» ВВР, 2002,

19. Закон України «Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами» ВВР 2000, № 44.

20. Земельний кодекс України , 2002, № 3-4.

21. Кодекс України про надра, ВВР 1994, № 36.

22. Постанова Верховної Ради «Про основні напрями державної політики України в області охорони навколишнього природного середовища,використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» ВВР 1998, №38-39.

23. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 р. № 480 «Про Державну програму поводження з радіоактивними відходами»

24. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р.№ 459«Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення»

25. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1360

«Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів»

26. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1217

«Про затвердження Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів»

27. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 р. № 1274

«Про Програму припинення в Україні виробництва та використання озоно руйнуючих речовин»

28. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 30

«Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»

29. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р.№ 554

«Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку»

30. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 1995 р. № 440

«Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів»

31. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1287

«Про затвердження переліку особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню»

32. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998р. №1216

«Про затвердження порядку ведення реєстру місць видалення відходів»

33. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998р. №1218

«Про затвердження порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів»

34. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997р. №668

«Про програму використання відходів виробництва і споживання на період до 2005 року»

35. ДСТУ 3041-95. Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення.

36. ДСТУ 180 14010-97. Настанови щодо екологічного аудиту. Загальні принципи. 13.030. Тверді відходи.

37. ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.2-99). Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, вміст, викладення і правила внесення змін. - На заміну ДСТУ 2195-93 (ГОСТ 17.0.0.05-93).

38. ДСТУ 3910-99. Охорона природи. Поводження з відходами. Класифікація відходів за генетичним принципом і віднесення їх до класифікаційних категорій.

39. ДСТУ3911-99(ГОСТ 17.9.0.1-99). Охорона природи. Поводження з відходами. Виявлення відходів і подання інформаційних даних про відходи.