Регіональні особливості хімічного складу питної води в Україні
Дослідження хімічного складу води, яка використовується для господарсько-питного водопостачання населення різних регіонів України. Сполуки природного походження, які обумовлюють рівень мінералізації води. Поширеність важких металів у водах України.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | доклад |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.09.2010 |
| Размер файла | 1,1 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ХІМІЧНОГО
СКЛАДУ ПИТНОЇ ВОДИ В УКРАЇНІ
Дослідження хімічного складу води, яка використовується для господарсько-питного водопостачання населення різних регіонів України, дозволили визначити його певні територіальні особливості, які мають, на наш погляд, закономірний характер.
Загальна мінералізація питної води є максимальною в Південному (3542,1-3768,2 мг/л: 3,5-3,8 ГДК) та Східному (1483,9-3569,5 мг/л: 1,5-3,6 ГДК) регіонах України. В інших регіонах вона не перевищує гігієнічного нормативу (1000 мг/л). Найменш (p<0,05) мінералізовану воду використовують для пиття жителі деяких областей Західного (Львівська, Волинська) і Північного (Чернігівська) регіонів. Тут вміст сухого залишку в питній воді знаходиться на рівні 229,5-314,0 мг/л, що менше за ГДК у 3,5-5,0 разів.
З рівнем мінералізації води тісно пов'язаний такий важливий показник її якості, як загальна твердість [4, 5, 6]. Результати наших досліджень повністю це підтверджують. Так, найтвердішу воду споживають для пиття мешканці Херсонської (4,8 ГДК) та Донецької (4,4 ГДК) областей. В інших проаналізованих областях Південного і Східного регіонів загальна твердість питної води також перевищує гігієнічний регламент, хоча й не так суттєво (1,8 ГДК - Харківська область, 3,4 ГДК - Одеська область). У Північному, Західному і Центральному регіонах України цей показник повсюдно знаходиться в межах гігієнічних норм (0,3-0,8 ГДК). Найм'якішу (p<0,05) воду використовує для господарсько-питних потреб населення Львівської (0,3 ГДК), Житомирської та Волинської областей (по 0,5 ГДК).
Загальна твердість води обумовлена присутністю в ній різних речовин, серед яких провідну роль відіграють сполуки кальцію та магнію [3]. В твердій воді їх значно більше, ніж у м'якій. Максимальний (p<0,05) вміст як кальцію, так і магнію зафіксований в питній воді, яку споживають мешканці двох регіонів України - Південного та Східного. При цьому в воді першого з них концентрації обох досліджуваних речовин дещо вищі, ніж у воді другого (кальцій - Південний регіон: 1,8-2,2 ГДК, Східний регіон: 1,5-1,7 ГДК; магній - Південний регіон: 1,0-1,7 ГДК, Східний регіон: 0,9-1,0 ГДК). Звертає на себе увагу те, що в цілому простежується досить чітка закономірність: вміст кальцію в питній воді всіх регіонів України вищий в порівнянні з магнієм. Найменші (p<0,05) концентрації цих речовин характерні для води, яку споживає для пиття населення Західного регіону (кальцій: 0,3-0,4 ГДК; магній: 0,3-0,4 ГДК). Слід також зазначити, що в жодній з проаналізованих областей Північного, Західного та Центрального регіонів вміст як кальцію, так і магнію не перевищував встановлені для них гігієнічні нормативи (180,0 мг/л та 50,0 мг/л відповідно).
Серед сполук природного походження, які обумовлюють як загальний рівень мінералізації води, так і специфіку її якісного та кількісного хімічного складу, важлива роль належить хлоридам і сульфатам. Провідною закономірністю їх просторового розподілу у питних водах України є достовірне (p<0,05) зменшення вмісту як хлоридів, так і сульфатів в напрямках з півдня на північ та зі сходу на захід України. Так, найвищі (p<0,05) концентрації обох цих сполук визначені в воді, яку споживає для пиття населення Південного регіону (хлориди: 1,2-1,5 ГДК, сульфати: 3,6-3,8 ГДК), а найнижчі (p<0,05) - в питній воді Західного регіону (хлориди: 0,3 ГДК; сульфати: 0,1 ГДК). Дуже високий (на рівні, або вище ГДК) вміст даних сполук зафіксований у воді Східного регіону (хлориди: 0,9-1,2 ГДК; сульфати: 1,3-3,3 ГДК), в той час як в жодній з областей Північного, Західного та Центрального регіонів не відмічено відхилень цих показників від гігієнічних регламентів (350,0 мг/л і 500,0 мг/л відповідно).
Вміст у питній воді важких металів (свинець, мідь, нікель, цинк, хром, марганець) залежить як від геогідрохімічних особливостей території, так і від специфіки техногенного впливу на навколишнє середовище. Аналіз результатів наших досліджень дозволив встановити головну закономірність їх поширеності у водах України, які використовуються для горподарсько-питних потреб населення. Ця закономірність полягає в статистично достовірно (p<0,05) більш високому вмісті цих речовин у водах Східного і Південного регіонів в порівнянні з Центральним, Північним і особливо Західним. Так, питома вага аналізів хімічного складу питної води з перевищенням ГДК по важких металах складає у Східному і Південному регіонах 12,1-19,7% та 15,6-17,2% відповідно, в той час як у Північному - 4,8-5,2%, а у Західному - лише 3,5-4,9%.
Поряд з цим, поширеність окремих важких металів у водах України має певні територіальні особливості. Розповсюдженість свинцю (перший клас небезпеки) більшою мірою, ніж інших важких металів, залежить від техногенного пресингу на водне середовище. Максимальні його концентрації визначені у питній воді Південного регіону (0,8-1,0 ГДК), дещо менші - у водах Східного регіону (0,7-0,9 ГДК). Мінімальний вміст свинцю зафіксований у питній воді Західного (0,1-0,2 ГДК) та Північного (0,2-0,3 ГДК) регіонів. Центральний регіон займає в цьому відношенні проміжне положення (0,5-0,6 ГДК).
Мідь (другий клас небезпеки) достатньо широко розповсюджена у питних водах України, однак у більшості її регіонів вона визначається в порівняно низьких концентраціях, які, як правило, не перевищують гігієнічний норматив (1,0 мг/л). Проте можна вважати характерною територіальною особливістю поширеності міді максимальні її концентрації на протязі всього періоду спостережень у водному середовищі Центрального регіону (0,8 ГДК), які перевищують відповідні показники навіть Східного (0,6-0,7 ГДК) та Південного (0,7-0,8 ГДК) регіонів. Найнижчий (p<0,05) вміст цього металу зафіксований у питних водах Західного і Північного регіонів (0,2-0,3 ГДК).
Закономірності просторового розподілу нікелю та хрому (другий клас небезпеки) в водах України, які використовуються для господарсько-питних потреб населення, майже аналогічні і заключаються в достовірному (p<0,05) зменшенні їх вмісту в напрямку з південного сходу на північний захід. Це можна пояснити тим, що за повідомленнями деяких дослідників [1, 2, 3] провідним шляхом їх надходження до водного середовища є техногенний, а саме в Південному та Східному регіонах нашої країни ступінь антропогенного забруднення довкілля є найвищим. На території цих регіонів відбувається поєднання, з одного боку, розвинутого сільського господарства, яке характеризується високим ступенем хімізації, а з другого - багатогалузевої промисловості з переважанням у її структурі канцерогенонебезпечних виробництв (металургія, коксохімія, видобуток та збагачення вугілля, енергетика та ін. Найвищі (p<0,05) концентрації як нікелю, так і хрому зафіксовані в питній воді Одеської (нікель - 0,7 ГДК, хром - 1,0 ГДК), Херсонської (нікель - 0,8 ГДК, хром - 1,0 ГДК) і Донецької (нікель - 0,8 ГДК, хром - 0,8 ГДК) областей, а найнижчі (p<0,05) - у водному середовищі Львівської (нікель - 0,1 ГДК, хром - 0,2 ГДК) та Волинської (нікель - 0,2 ГДК, хром - 0,2 ГДК) областей. Взагалі, звертає на себе увагу те, що вміст обох цих речовин у питній воді всіх десяти проаналізованих областей відповідає гігієнічним вимогам, а концентрації хрому знаходяться на потенційно небезпечному рівні (1,0 ГДК) лише у Південному регіоні.
Цинк (перший клас небезпеки) міститься в питній воді всіх регіонів України у відносно невеликих, в цілому небезпечних концентраціях, які у два рази та більше нижчі за ГДК (0,1 мг/л). Проте певні занепокоєння викликають занадто низькі концентрації цього необхідного для життя металу у водному середовищі Північного і Західного регіонів, особливо областей, що входять до складу геогідрохімічної цинкнедостатньої аномалії Полісся (Житомирська область - 0,003 ГДК, Волинська область - 0,002 ГДК). За даними деяких авторів [3, 5], цинк є одним з чинників онкоризику, тому його недостатній вміст у питній воді може призвести до підвищення ризику виникнення злоякісних пухлин серед населення.
Марганець (третій клас небезпеки) знаходиться у дуже малих кількостях, що не перевищують норматив в питній воді переважної більшості регіонів України (Північний: 0,1 ГДК, Західний: 0,05-0,1 ГДК, Центральний: 0,1-0,2 ГДК). У Південному регіоні його вміст у водному середовищі також в цілому відповідає гігієнічним вимогам, однак він значно вищий (у 8-10 разів) - 0,8-0,9 ГДК. Найбільш (p<0,05) забруднену марганцем воду, до того ж часто не відповідаючу встановленим регламентам, споживають для пиття мешканці Східного регіону (0,9-1,4 ГДК), на території якого розташовані найпотужніші джерела антропогенного забруднення марганцем довкілля - підприємства чорної металургії, коксохімії та енергетики.
Крім важких металів, важливе місце в антропогенному забрудненні водного середовища належить таким токсичним та канцерогенонебезпечним речовинам, як пестициди і нітрати. Присутність їх у питній воді, за повідомленнями багатьох авторів [1, 2, 4], обумовлена надмірним використанням в сільському господарстві мінеральних добрив (передусім азотних), а також хімічних засобів захисту рослин. Таким чином, найбільший вміст як нітратів, так і пестицидів логічно очікувати саме в тих областях нашої країни, де ступінь хімізації сільськогосподарського виробництва є найвищим. Результати проведених нами досліджень повністю підтвердили це припущення. Так, максимальна (p<0,05) питома вага аналізів хімічного складу питної води з перевищенням гігієнічних нормативів за концентрацією пестицидів зафіксована в регіонах інтенсивного зрошувального землеробства, а саме в Південному (10,5-14,3%) та Східному (7,9-9,7%) регіонах. Навпаки, в Західному і особливо Північному регіонах, де рослинництво (особливо вирощування зернових культур та соняшнику, фруктів і винограду - тобто культур, які потребують значного застосування пестицидів та гербіцидів) відіграє значно меншу роль в сільському господарстві, реєструються мінімальні (p<0,05) значення цього показника (2,1-4,1%).
Дуже важливим, з гігієнічної точки зору, є встановлення частки населення у різних регіонах України, що потерпає від споживання неясної за хімічним складом питної води. Результати такого дослідження, проведеного за матеріалами облСЕС та Держкомгідромету, узагальнені за допомогою медико-картографічного аналізу, свідчать про те, що від 59,2% до 93,8% мешканців найпівденніших областей нашої держави (Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької) використовують для господарсько-питних потреб недоброякісну воду, більше 50,0% аналізів якої не відповідають гігієнічним вимогам за хімічним складом. Найбільш якісна вода (від 4,5% до 9,1% жителів, які споживають для пиття воду, 50% аналізів хімічного складу якої перевищують ГДК) характерна для чотирьох областей Західного регіону (Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської, Волинської) та однієї області Північного регіону - Чернігівської. В цілому ж, не викликає сумніву існування чіткої закономірності: якість питної води за хімічним складом підвищується в напрямку з південного сходу на північний захід та північ. Це можна пояснити як зниженням в цьому ж напрямку техногенного навантаження на водне середовище, так і зменшенням природної твердості та мінералізації питної води.
Рис. 1. Питома вага населення, що проживає в умовах довкілля, несприятливих за рівнем хімічного забруднення питної води (питома вага аналізів хімічного складу питної води з перевищенням ГДК більша 50,0%)
Таким чином, проведені нами багаторічні дослідження дозволили встановити значні територіальні відмінності у хімічному складі води, що використовується для господарсько-питних потреб мешканцями різних регіонів України. Найбільш якісну за гігієнічними вимогами воду використовує для пиття населення Західного та Північного регіонів, найменш якісну - Східного та Південного. Одержані нами результати будуть в подальшому використані при вивченні впливу хімічного складу води на формування онкологічної патології населення України.
ЛІТЕРАТУРА
1. Агарков В.И., Грищенко С.В., Когутницкий В.В. и др. Роль водного фактора в формировании онкологической патологии женской репродуктивной системы. // Вестник гигиена и эпидемиологии. - 1999. - Т.3, №2. - С. 3-9.
2. Быстрых В.В. Гигиеническая оценка влияния питьевой воды на здоровье населения // Гиг. и сан. - 1998. - №6. - С. 20-21.
3. Боев В.М. Среда обитания и экологически обусловленный дисбаланс микроэлементов у населения урбанизированных и сельских территорий. // Гиг. и сан. - 2002. - №5. - С. 3-8.
4. Гончарук Е.И. Изучение влияния загрязненной воды на здоровье населения. - К., 1990. -18 с.
5. Минеральный состав питьевой воды и здоровье населения / Под ред. проф. Будеева И.А. - Новосибирск. - 1985. - С. 47-51.
6. Мудрый И.В. О влиянии минерального состава питьевой воды на здоровье населения (обзор) // Гиг. и сан. - 1999. - №5. - С. 15-18.
Подобные документы
Роль питної води для здоров'я населення. Відповідність органолептичних, хімічних, мікробіологічних і радіологічних показників води вимогам державних стандартів України і санітарного законодавства. Проблеми питного водопостачання та контролю його якості.
доклад [17,8 K], добавлен 02.05.2011Водні ресурси Житомирської області, споруди водопідготовки КП "Житомирводоканалу". Екологічна оцінка р. Тетерів. Підприємства водопостачання України. Технологія очистки питної води. Санітарний нагляд за джерелами господарсько-питного водопостачання.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 11.07.2014Характеристика сучасного хімічного складу природних вод з точки зору оцінки їх якості. Аналіз домішок і сполук важких металів у природних водах. Фактори формування якості води, оцінка шкідливих характеристик забруднювачів, екологічні критерії якості.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 04.11.2011Вимоги до хімічного складу води, алгоритм розрахунку її потрібної якості. Обгрунтовання технології очищення води, експлуатація обладнання. Розрахунок об’ємів завантаження іонообмінних смол, дегазатора, основних параметрів фільтру і його дренажної системи.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 10.10.2011Перевірка результатів аналізу вихідної води. Визначення повної продуктивності водоочисних споруд. Коагулювання води, відділення поліакриламіду та вапнування. Технологічний розрахунок водоочисних споруд. Повторне використання води від промивання фільтрів.
курсовая работа [135,6 K], добавлен 28.12.2011Хімічний, бактеріологічний и технологічний аналіз води. Методика визначення показників її якості. Стан і використання водних ресурсів Херсонської області. Екологічна оцінка якості питної води і характеристика стану систем водопостачання та водовідведення.
курсовая работа [430,5 K], добавлен 14.05.2012Дослідження проблем водопостачання якісною питною водою південних районів України. Характеристика заходів для охорони водних об'єктів, особливо тих, що слугують джерелами водопостачання. Огляд методу оцінки якості питної води за допомогою золотих рибок.
контрольная работа [23,7 K], добавлен 19.10.2012Забезпечення населення якісною питною водою як стратегічний національний інтерес держави. Показники невідповідності якості води за санітарно-хімічними показниками, за вмістом нітратів та заліза загального, каламутності та забарвленості в м. Житомирі.
статья [17,0 K], добавлен 15.06.2016Перелік і продуктивність споруджень для забору вод. Проблеми водопостачання м. Лубни. Методи очистки стічних вод. Технічні характеристики електролізної установки. Гігієнічні вимоги до якості питної води. Показники фізіологічної повноцінності якості води.
отчет по практике [50,9 K], добавлен 11.03.2016Водні об’єкти в міській зоні. Характеристика різних видів палива. Продукти згорання палива. Стан питної води в Україні. Покращення якості питної води в Україні. Способи зниження токсичності вихлопних газів. Вплив транспорту на навколишнє середовище.
курсовая работа [249,6 K], добавлен 25.06.2015
