Соціально-екологічні загрози життєдіяльності населення Тернопільської області

Соціально-екологічні загрози життєдіяльності населення Тернопільської області

Роман Андрушків,

викладач Тернопільського національного економічного університету

У статті дається аналіз соціально-екологічних загроз у Тернопільській області. Виділені екологічні проблеми, які потребують термінового вирішення, зокрема покращення стану земельних ресурсів, регулювання розробки корисних копалин і родовищ прісних підземних вод, охорона атмосферного повітря та водних ресурсів тощо. Автор прогнозує нестабільність екологічної ситуації на найближчі роки і вбачає подолання перерахованих екологічних загроз у зміні структури виробництва і посиленні адресних природоохоронних інвестицій.

Ключові слова: екологія, соціально-екологічна ситуація, Тернопільська область.

Природа та її ресурси - основа розвитку господарства, джерело матеріальних благ, середовище для суспільної діяльності людини. На сучасному етапі розвитку господарства пріоритетним для життя населення стає не здеформована, підкорена людиною природа, а екологічно чисті продукти харчування, повітря, вода, сфера життєдіяльності. Життєдіяльність населення Тернопільської області значною мірою залежить від техногенних умов концентрації промисловості, високого рівня антропогенного тиску на природу, існуючої еколого-географічної ситуації.

Під впливом збільшення масштабів господарської діяльності й подальшого зосередження населення в містах, підвищення рівня концентрації промисловості та її енергомісткості, а також одиничної потужності агрегатів зростає потенціальна небезпека техногенних катастроф, тому функціонування технічної системи має бути підпорядковане безумовному пріоритету соціального ефекту над економічним, здоров'я та виживання населення над прибутком.

Методологічні й теоретико-концептуальні основи наукового обґрунтування шляхів попередження й подолання існуючих проблем взаємодії суспільства і природи ми знаходимо в роботах вітчизняних та зарубіжних науковців: О. М. Адаменка, В. І. Андрейцева, В. А. Барановського, В. Р. Бганба-Церера, Г. О. Білявського, І. П. Герасимова, М. Р. Гжегоцького, М. А. Голубця, О. Г. Ісаченко, М. Ф. Реймерса, Л. Г. Руденка, О. Г. Топчієва, В. Я. Шевчука, А. В. Яцика та інших. Проте соціально-екологічна ситуація, загрози життєдіяльності населення в окремих регіонах потребують подальшого глибокого вивчення й осмислення.

Мета цієї роботи - аналіз соціально-екологічних загроз у Тернопільській області. Взаємодія промислового виробництва та природи має досить кон'юнктурний характер і змінюється під впливом технологічного прогресу, тому при його подальшому розвитку значення екологічних факторів, особливо потенційно-небезпечних, не тільки не зменшуватиметься, а буде підвищуватися. Так, уже сьогодні екологічні обмеження є важливим критерієм розміщення багатьох видів виробництв, наприклад, машинобудування, будівельної індустрії та ін.

Екологічна ситуація в Західноукраїнському регіоні зумовлена трьома головними факторами: забрудненнями від трансграничних переносів із Центральної і Східної Європи, регіональним забрудненням від власних великих підприємств, локальним забрудненням. Для більшої частини західноукраїнського регіону характерна суттєва антропогенна трансформованість ландшафтів і значна забрудненість середовища. Хоча, на відміну від інших регіонів України (Донбасу, Придніпров'я), поширення забруднення не має всезагального площинного характеру, однак у певних місцях сформувалися стабільні вогнища загрозливого стану.

За показниками забруднення повітря й вод регіон займає загальне 4-те місце в державі. Відносно висока забрудненість повітря зумовлена наявністю на території регіону окремих агресивних виробництв, що дають основну частину забруднення. До іншої групи концентрованих викидів шкідливих речовин в атмосферу належать великі міста регіону, де викиди автотранспорту становлять 60-70 % загальної кількості шкідливих викидів. З огляду на відносно невелику площу міст і їх щільну забудову, що традиційно склалась у старих містах Західної України, вплив цього фактора може бути відчутнішим, ніж в індустріальних, але значно просторіших містах Сходу та Півдня України. Тенденція до зниження об'ємів викидів, яка спостерігається в останні роки, в основному є наслідком різкого спаду обсягів виробництва.

Дефіцит надійних джерел водозабезпечення зумовив відсутність великих водомістких виробництв у регіоні. Це до певної міри пов'язано з відносно низьким показником забрудненості води порівняно із середнім показником України. Так, споживання свіжої води в регіоні складає 1,1 млрд м3/рік, що становить лише 3,6 % від загальноукраїнського споживання. Обсяг оборотної та послідовно використовуваної води тут дещо вищий, ніж у середньому по Україні (91 % проти 80 %). Однак стан водозабезпечення більшості населених пунктів із кожним роком погіршується внаслідок переваги екстенсивних підходів до нарощування обсягів водопостачання при неефективному організаційно-економічному та відсталому технічному забезпеченні водогосподарської діяльності.

Оцінюючи екологічну ситуацію, яка склалася в Тернопільській області в останні 10 років, слід відзначити окремі позитивні моменти. Зокрема, спостерігається поступове (протягом 1995-2006 років) скорочення викидів в атмосферу з подальшою стабілізацією викидів, а також покращення екологічного стану річок області.

Порівнянно з 1995 роком в атмосферне повітря області викинуто майже на 32 тис. тонн менше забруднюючих речовин. Споживання води скоротилось майже на 20 млн м3, а скид забруднених зворотних вод у поверхневі джерела скоротився на 0,7 млн м3.

Так, уже в 1999 році відділом аналітичного контролю обласного управління екологічної безпеки вперше не було зафіксовано жодного перевищення гранично допустимої концентрації (ГДК) забруднюючих речовин на 42 контрольних річкових створах у межах Тернопільщини.

Уперше за останні роки, починаючи з 1998 року, відмічено покращення стану атмосферного повітря в м. Тернопіль. За даними спостереження гідрометеоцентру на двох стаціонарних постах, середня концентрація забруднюючих речовин в атмосферному повітрі протягом року, за винятком пилу, не перевищує гранично допустимої концентрації (при несприятливих кліматично-погодних умовах епізодично фіксується перевищення нормативів ГДК бензпірену в місцях найбільших транспортних розв'язок міста).

Особливу занепокоєність викликає стан земельних ресурсів. Із загальної площі (1382,4 тис. га) на ріллю припадає 864,1 га або 62,5 % [3]. Якщо враховувати, що розораність території України складає 56 %, чого немає в жодній країні світу, то територія Тернопільщини є однією з найбільш розораних не тільки в Україні, але й у світі. У результаті цього щорічно в області змивається більше 20 млн тонн верхнього шару ґрунту. Одночасно турбує прогресуючий розвиток процесу карстоутворення. Спостерігаються на території області зсуви й підтоплення.

Не покращилася ситуація із розробкою родовищ корисних копалин. На багатьох родовищах неякісно проводяться розкривні роботи, родючий шар ґрунту найчастіше не знімається, а перемішується у відвали. З-понад 1150 га відпрацьованих земель, що підлягають рекультивації, відновлюється лише кілька десятків гектарів на рік і приблизно стільки ж щороку додається до цієї категорії порушених земель.

На сьогодні родовища прісних підземних вод використовуються в основному суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють централізоване водопостачання населення та промисловий розлив води, підприємствами промисловості - для технічно-побутових потреб. Найнижчий процент ліцензованого надрокористування в області питного водопостачання спостерігається на комунальних підприємствах унаслідок складного фінансового становища та зносу основних засобів.

Станом на 01.01.2007 р. надрокористувачами отримано 84 спеціальних дозволи на користування надрами, 17 із них - на видобування підземних прісних вод. Держуправлінням екоресурсів протягом 2006 р. видано 45 погоджень (екологічних карток) для отримання спеціальних дозволів на користування надрами [2].

Щодо забруднення поверхневих вод, то в Тернопільській області основними забруднювачами є підприємства житлово-комунального господарства, на які припадає більше 43 %, або понад 30 млн м3 від загальної кількості водовідведення; ця ж галузь є лідером за скинутими у відкриті водойми забрудненими зворотними водами - понад 85 % і більш ніж 2,7 млн м3 від загальної кількості скинутих в області водних забруднень. Для цієї сфери господарства основною проблемою є відсутність очисних споруд, або їх низька ефективність унаслідок використання застарілого технологічного обладнання й відсутності коштів на будівництво нових споруд і модернізацію старих.

Особливої гостроти проблемі водокористування надає застаріла мережа водогонів, яка потребує негайної модернізації. Уже сьогодні втрати води під час доставки до споживача складають понад 10 млн м3 тобто, понад 10 % від загального водоспоживання.

Враховуючи сказане, а також беручи до уваги особливості геологічної будови території області, можна спрогнозувати, що при такому техногенному навантаженні на довкілля (коли модуль техногенного навантаження складає понад 3800 т на км2/рік) уже в недалекому майбутньому населення Тернопільщини буде відчувати дефіцит природних ресурсів, і перш за все водних; водночас суттєво погіршуватиметься родючість ґрунту й недостатньо швидко відновлюватимуться лісові угіддя.

Актуальним для області є питання охорони атмосферного повітря. За даними статистичного управління, валовий викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря за останні роки скорочується й стабілізувався на рівні до 37 тис. тонн. Але це не дає приводу для заспокоєння, тому що скорочення відбувалося переважно за рахунок зменшення кількості працюючих підприємств. Слід зазначити, що одночасно зі збільшенням обсягів виробництва поступово в останні три роки розпочався процес збільшення викидів в атмосферу, який складає від 1 до 2,5 тис. тонн щорічного приросту, а з розрахунку на одне підприємство викиди зростають приблизно у 1,5-1,7 раза щорічно.

Не менш гострою є проблема видалення й зберігання побутових відходів. Так, із 1052 населених пунктів області сміттєзвалища мають лише 774. В інших ділянки під сміттєзвалища або не виділяються взагалі, або експлуатуються несанкціоновані (щороку виявляється близько 350 - 400 таких смітників). Отже, сучасний стан поводження з твердими побутовими відходами є вкрай незадовільним, позаяк він погіршує санітарний стан територій та ускладнює регіональну соціально-екологічну ситуацію.

Середня лісистість території складає 13 % площі. Ліси зосереджені переважно на півночі й південному заході області, де лісистість складає від 16 до 25 % від загальної площі [1]. Лісові насадження розміщені на 455 окремих урочищах, що значно зменшує небезпеку виникнення пожеж, і, відповідно, сприяє залученню менших сил лісової охорони та населення для їх гасіння та створює сприятливі умови для гасіння пожеж. Пожежі можуть виникнути на торф'яному родовищі поблизу с. Шумське Шумського району, але у зв'язку з тим, що воно займає невелику площу, є можливість швидкої локалізації й гасіння, що не являє небезпеки для населення та не потребує його евакуації.

Незважаючи на те, що на тлі інших областей, особливо промислових, Тернопільщина оцінюється відносно благополучно в соціально-екологічному відношенні, проте й тут, як бачимо, є ряд екологічних проблем, що потребують термінового вирішення:

- зберігання непридатних і забруднених пестицидів;

- виснаження та забруднення поверхневих та підземних вод;

- боротьба за збереження родючості ґрунту;

- санітарна очистка населених пунктів;

- організація полігонів твердих побутових відходів;

- впровадження екологічно чистих переробних технологій;

- раціональна організація регіонального природокористування;

- сприяння розвитку рекреації й туризму, а також лісового господарства;

- розбудова регіональної екологічної мережі.

Сьогоднішній рівень екологічного забезпечення промисловості та соціально-побутової сфери екологічно чистими технологіями та очисними спорудами явно не достатній для того, щоб нейтралізувати ріст шкідливого антропогенного впливу на довкілля у випадку стабілізації й поступового збільшення обсягів суспільного виробництва.

Висновки. Аналізуючи згадані вище чинники, можна прогнозувати нестабільність екологічної ситуації. У найближчі роки, якщо паралельно з реалізацією заходів щодо стабілізації й росту економіки не будуть робитися адекватні кроки в екологічному розвитку регіону, на нас очікує повернення до екологічної ситуації початку 90-х років ХХ століття, а випадки виникнення надзвичайних ситуацій можуть почастішати через моральне й технологічне старіння всіх виробничих засобів, споруд і комунікацій, які за останні роки майже не модернізувались і знаходяться на межі своєї експлуатаційної витривалості.

Пом'якшення впливу всіх чинників, що загрожують безпеці життєдіяльності та погіршують екологічну ситуацію в Тернопільській області, можливе за рахунок зміни структури виробництва, розробки та впровадження принципово нових екологічно збалансованих технологічних процесів у виробництві, посилення адресних природоохоронних інвестицій на вирішення наболілих екологічних проблем.

Проведення природоохоронних заходів потребує значних коштів, а тому в умовах економічної кризи екологічна ситуація погіршується. Вона може бути покращена лише за умови радикальних змін у системі господарювання, удосконалення галузевої й територіальної структури господарства та сфери природокористування.

Література:

1. Генсірук С. А. Лісове господарство і формування оптимальної лісистості в Західному Лісостепу і Поліссі / С. А. Генсірук, С. М. Іваницький. - Львів : НТШ, 1999. - С. 165.

2. Дані державної статистичної звітності форми «2ТП-водгосп» за 2006 р.

3. Добряк Д. О. Класифікація та екологічне використання сільськогосподарських земель / Д. О. Добряк, О. П. Канаш, І. А. Розумний. - К., 2001. - 309 с.

4. Сафронов Т. А. Екологічні основи природокористування / Т. А. Сафронов. - Львів : „Новий Світ - 2000”, 2003. - Т. 3. - С. 63.