Економічні аспекти глобальних проблем

Найґрунтовніше концептуальне розуміння процесу формування ноосфери, на думку В. Вернадського, дає політична економія. Оскільки рушійною силою трансформаційних процесів є суспільне виробництво і насамперед розумова праця, то основою політичної економії є трудова теорія вартості.

Саме така політична економія дає змогу виявити через суспільний поділ праці необхідність праці окремої людини для загального блага, залежність кожної людини-працівника від праці всіх інших людей (а отже, від кожного іншого), розкрити таким чином тісний взаємозв'язок людства. Сама праця як найвища цінність повинна бути розумною, під якою В. Вернадський розумів вільну і добровільну працю.

Водночас для розуміння теорії ноосфери політична економія не може обмежуватися лише трудовою теорією у марксистському розумінні, зокрема положенням про те, що людина, людський чинник є лише продуктом виробництва, праці (відома теза основоположників марксизму про створення людини працею).

Людина, крім того, є:

а) продуктом природи, природною істотою, наділена природними силами (органами чуттів, нервами тощо);

б) закономірним результатом розвитку Всесвіту, загальнопланетарним явищем, яке продукує та реалізує у праці свою думку. Внаслідок взаємодії цих трьох складових (людської думки, людської природи і людської праці) виникає синергічний ефект, нова могутня продуктивна сила (за В. Вернадським -- нова геологічна сила), яка акумулює, синтезує енергію цих складових і формує ноосферу, її сутність.

Проте домінуючим елементом з-поміж складових є свідомість, наукова думка, які організовують в єдине ціле різні енергетичні потоки, синтезують біохімічну енергію (на біосферному рівні акумулювалася лише енергія сонця через фотосинтез або поглинання однієї органічної речовини, в тому числі істоти, іншою), продукуючи при цьому такі принципово нові види енергії (ноосфер-ну і біосоціальну), які діалектичне заперечують попередні. Таке заперечення означає, що нові види сперш "запозичують" усе цінне і позитивне з менш розвинутих форм енергії.

Внаслідок цього у складі соціальної матерії (як якісно нового, найвищого виду матерії) та соціальної енергії з'являється надзвичайно важливий елемент -- соціальна культура. Сама культура при цьому (техніко-технологічна, виробнича, культура фізичної та розумової праці тощо) відгалужується у важливу політико-економічну категорію, за допомогою якої визначається ступінь гуманізації та екологізації економіки, а її розвиток здійснюється за специфічними для цієї сфери законами.

Найширший простір для дії цих законів має ноосфера. У ній органічно поєднуються не лише приватні, колективні, суспільні та загальнопланетарні економічні інтереси, а й ціннісні духовні орієнтири цих суб'єктів. Водночас лише в ноосфері найвищого рівня досягає розвиток особистості, її сутнісних сил (фізичної та розумової енергії, організаторських, творчих та інших здібностей), культури, моралі, психічних якостей тощо.

Нового виміру в цій сфері набуває розвиток продуктивних сил, зокрема продуктивної праці. Такою стає насамперед наукова, творча праця, в процесі якої генеруються нові наукові ідеї, здійснюються творчі відкриття, розвивається творча активність людини і наукового колективу, мобілізуються й розширюються їх свідомість, культура, воля, енергійність.

Внаслідок цього послаблюється роль матеріального і посилюється роль духовного виробництва, все більше акумулюється розум людства, який генерує і синтезує біохімічну енергію. Ось чому звільнення людини від рутинних технологічний дій, розвиток її творчого наукового потенціалу, максимальне виявлення розуму, свободу наукового пошуку В. Вернадський вважав головним принципом ноосфери.

Еволюційний процес створює при цьому наукову думку соціального людства (як нову геологічну силу) і набуває особливого геологічного значення, а біосфера трансформується науковою думкою соціального людства в ноосферу, причому темпи цього процесу прискорюються.

Важливо також, що "те поняття ноосфери, яке випливає з біогеохімічних уявлень, перебуває у цілковитій співзвучності з основною ідеєю, яка пронизує "науковий соціалізм", зокрема передбачає планетарне планування".

Список використаної літератури

1. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник для студентів вищих закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія", 1999. - 592 с.

2. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 2: Підприємство, маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому господаарстві / Ю.В. Ніколенко, М.В. Діденко, А. В. Шегда та ін.; За ред. Ю.В. Ніколенка. - 2-ге вид. Перероб. і доп. - К.: Либідб, 1998. - 272с.

3. Світова економіка: Підручник/ А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І . Шнирков та ін. - К.: Либідь, 2000. - 582 с.

4. Гальчинський, Анатолій. Україна: поступ у майбутнє. - К.: Основи, 1999.

5. Горбачук Василь. Макроекономічні методи: теорії та застосування. - К.: "Кий",2000. - 271с.

6. Рут, Френклін Р., Філіпенко Антон. Міжнародна торгівля та інвестиції / Пер. з англ. - К.: Основи, 1998. - 743с.