Червона книга України

1. Положення про Червону книгу України

2. Рослинний світ

Рослинний світ України - багатий та різноманітний. Він характеризується певним флористичним складом і структурою рослинного покрову. Флора країни налічує понад 25 тисяч видів, у т.ч. судинних рослин - понад 4,5 тисячі, мохоподібних - майже 800, водоростей - близько 4 тисяч, лишайників - понад 1000, грибів - понад 15 тисяч.

Під впливом господарської діяльності людини рослинний покрив України дуже змінився: поспіль (за винятком кількох заповідних ділянок розорано степи, ліси на значних площах викорчувано і замінено на сільськогосподарські угіддя, осушено багато боліт тощо. Тому проблема збереження рослинного світу стала надзвичайно актуальною, життєво важливою. Наукове узагальнення інформації в галузі охорони популяцій окремих видів рослин і грибів відображається в Червоних книгах - Міжнародного Союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП), Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991), а також окремих країн.

Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р. затверджено Положення про Червону книгу України, яка є основним державним документом з питань охорони тваринного і рослинного світу. Вона містить узагальнені відомості про сучасний стан тварин і рослин країни, які перебувають під загрозою зникнення, і заходи щодо їх збереження та науково обґрунтованого відтворення. До Червоної книги заносяться види, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення.

Вперше Червона книга України була випущена в 1980 р. однотомним виданням. Крім тварин, до неї було занесено151 вид судинних рослин; список виявився неповним і не відображав усього популяційно-видового розмаїття і багатства рослинного світу країни, що потребував охорони. Протягом часу, що минув після виходу книги, продовжувалось дослідження фітобіоти та її видового складу в зв'язку з дедалі зростаючим антропогенним впливом на неї, вивчався стан популяцій рослин, нагромаджувалися нові відомості про динаміку чисельності видів, темпи відновлення або скорочення ареалів, життєвість тощо.

Друге, нинішнє видання Червоної книги підготовлене у двох томах: "Тваринний світ" і "Рослинний світ".

"Червона книга України. Рослинний світ" складається з 5 розділів, що включають статті про 541 вид (підвид, різновидність, форма) рослин і грибів: судинні рослини (439 видів), мохоподібні (28), водорості (17), лишайники (27), гриби (30). Основними науковими критеріями відбору видів для занесення їх до Червоної книги є: хорологічний - поширення і стан популяцій ендемічних видів (тобто характерних лише для певних регіонів), дизюнктивно-ареальних (з розірваними ареалами), погранично-ареальних і рідкісних видів у складі флори; флорогенезний - реліктові види (тобто представники різних геологічних періодів) і ті, що зникають з природних причин; еколого-ценотичний - види різних рідкісних і таких, що зникають, фітоценозів та специфічних екологічних ніш; прагматичний - практичне використання видів та їхнє відношення до родичів культурних сортів; естетичний - включення гарноквітучих та інших декоративних дикорослих видів, які стають рідкісними або зникають внаслідок масового винищення цих рослин у природному середовищі тощо. Статті про кожний вид рослин і грибів розміщено в систематичному порядку за загальноприйнятою класифікацією; матеріал викладено за такою схемою: назва рослин або гриба (українська і латинська з з найвідомішими синонімами), назва родини, до якої належить вид, наукове значення, статус, прийнятий з урахуванням Червоної книги МСОП та Європейського Червоного списку, поширення в Україні та за її межами (характеризується загальноприйнятими ботаніко-географічними або фізико-географічними регіонами, а для уточнення - назвами окремих країн), місця зростання, чисельність і причини її зміни, у т.ч. антропогенні - промислове будівництво, меліорація, тощо, загальна (морфологічна та біологічна) характеристика, заходи охорони (здійснені, рекомендовані, необхідні для врятування виду), джерела інформації (література). В кінці статті зазначено прізвище автора або укладача.

Стаття супроводжується ілюстрацією (малюнком) і картосхемою поширення виду в Україні. Подані на картосхемах знаки містять відповідну інформацію:

- відомі місцезнаходження виду;

- втрачені місцезнаходження виду;

? - ймовірні місцезнаходження виду або такі, що викликають сумніви.

Великі території суцільного поширення виду іноді подаються штри-ховкою.

Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів рослин і грибів, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії: зниклі (0), зникаючі (І), вразливі (ІІ), рідкісні (ІІІ), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI). Характеристика кожної категорії подана в Положенні про Червону книгу України.

Книга є результатом праці колективу вчених Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (Київ), Інституту екології Карпат НАН України (Львів), Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського НАН України (Севастополь), Інституту клітинної біології та генетичної інженерії (Київ), Львівського та Ужгородського університетів, Українського педагогічного університету, Херсонського педінституту, Центрального (Київ) і Донецького ботанічних садів НАН України та інших науково-дослідних установ і навчальних закладів України.

Списки рослин і грибів, відібраних для включення до Червоної книги України, було розповсюджено серед відповідних установ і фахівців. Зауваження і пропозиції узагальнювались на засіданнях спеціально створенної ботанічної підкомісії Міжвідомчої комісії з питань підготовки Червоної книги України (з 1992 р. - Національна комісія з питань Червоної книги України). Рішення про занесення видів рослин до Червоної книги України приймається Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

У книзі подано найважливіші офіційні документи, пов'язані з охороною рослинного світу. Вміщено Список видів судинних рослин флори України, занесених до Європейського Червоного списку, алфавітні показчики українських та латинських назв рослин та грибів, українсько-російський словник назв рослин і грибів, занесених до Червоної книги України.

Упорядкування та загальну редакцію статей здійснили: академік НАН України, доктор біологічних наук Ю.Р. Шеляг-Сосонко (відповідальний редактор видання), доктор біологічних наук, професор Б.В. Заверуха (заступник відповідального редактора, розділ Судинні рослини), кандидат біологічних наук Л.Я. Партика (Мохоподібні), кандидат біологічних наук В.П. Юнгер (Водорості), кандидат біологічних наук О.Б. Блюм (Лишайники), член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук С.П. Вассер та доктор біологічних наук І.О. Дудка (Гриби). Значну роботу виконав спеціаліст Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України П.О. Вавриш.

Сосна кедрова, сосна європейська.

Pinus cembra L.

Родина Соснові - Pinaceae.

Наукове значення. Реліктовий центральноєвроп. вид з диз'юнктивним ареалом.

Статус. ІІІ категорія.

Поширення. Українські Карпати (у Горганах - верхів'я басейнів річок Свічі, Лімниці, Бистриці-Солотвинської і Бистриці-Надвірнян-ської; на масиві Чорногора - урочища Гаджина, Кедроватий; на Закарпатті - в урочищі Кедрин.

Вид поширений у гірських районах Центр. Європи (Альпи, Карпати).

Місце зростання. Гірські ліси (на вис. 900-1630 м над рівнем моря), на кам'янистих (здебільшого південних) схилах в оліготрофних едафічних умовах, разом з ялиною европейською, іноді з модриною польською.

Чисельнисть. Популяції найчисленні, угруповання ценотично стабільні.

Причини зміни чисельності. Вирубування заради цінної деревини.

Загальна характеристика. Хвойне дерево заввишки 20-25 м. Тривалість життя - до 400 і більше років. Деревина смолиста, запашна, міцна. Листки (хвоя) завдовшки 5 - 10 см, голкоподібні, зібрані по 5 навкорочених пагонах. Шишки завдовжки 6 - 8 см, товсті, яйцевидні. Насіння - крилаті горішки; їстівне. Анемофіл. Цвіте у червні. Плодоносить у жовтні. Розмножується насінням. Світлолюбна рослина.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у Карпат. національному природному парку, заказниках загальнодержавного значення - Кедринського і Горгани (Тячівський р-н Закарпатської обл.), Джурджійському, Садки і Тавпиширківському (Надвірнянський р-н Івано- Франківської обл.) та ін. Необхідно організувати охорону всіх місцезнаходжень виду, зберігати як пам'ятки природи поодинокі дерева, вирощувати у лісах і парках.

Сосна крейдяна.

Pinus cretacea Kalenicz.

(P. sylvestris L. var. cretacea (Kalenicz.) Kom.).

Родина Соснові - Pinaceae.

Наукове значення. Реліктовий (третинний) вид.

Статус. ІІ категорія.

Поширення. Бас. Сіверського Дінця (Слов'янський р-н Донецької області).

Вид поширений також на Пд. Середньоросійської височини (Бєлгородська й Воронезька області Росії).

Місце зростання. Крейдяні відслонення, рідше - супісщано-карбонатні грунти вздовж крутих берегів річок.

Чисельність. Незначна, постійно зменьшується.

Причини зміни чисельності. Вирубування зрілих дерев, випасання худоби, видобування крейди, рекреаційне навантаження тощо.

Загальна характеристика. Вічно-зелене хвойне дерево заввишки до 30 м. Листки (хвоя) завдовжки 2,5 - 4 см. загострені. Шишки завдовжки 2,5 - 3 см. Цвіте у травні. Розмножується насінням, яке достигає на 3-ій рік.

Заходи охорони. Охороняєтиься у Крейдяній Флорі - відділі Українського степового природного заповідника та в заказнику загальнодержавного значення Гори Артема (Слов'янський р-н Донецької обл.). Вирощують у ботанічних садах: НАН України (Центральному в Києві та Донецькому), Львівського та ім. академіка О.В. Фоміна Київського університетів. Необхідно відновлювати бори з сосни крейдяної.

3. Тваринний світ

Тваринний світ України відрізняється розмаїтим видовим складом і включає за приблизнимипідрахунками 44800 видів тварин. На території України - багато унікальних природних місцевостей, де водяться рідкісні реліктові або ендемічні тварини. У зв'язку з інтенсифікацією господарської діяльності, що проникає у найвіддаленіші куточки, і посиленням негативного впливу антропогенних факторів на природне середовище, збереження тваринного і рослинного світу стало одним з найактуальніших завдань держави.

Серед численних проблем охорони природи особливе місце належить збереженню та раціональному використанню диких тварин, найменьше захищених від людської діяльності. Необхідність охорони тварин і рослин поряд з охороною атмосфери, земель, надр і вод відображенат у багатьох документах міжнародного співробітництва: Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, які перебувають під загрозою зникнення (1973), Всесвітній стратегії охорони природи (1978), Червоній книзі Міжнародного Союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП), Європейському Червоному списку тварин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991), у Червоних книгах окремих країн.

Постановою Верховної Ради Украйни від 29 жовтня 1992 р. затверджено Положення про Червону книгу України, яка є основним державним документом з питань охорони тваринного і рослинного світу. Вона містить узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, які перебувають під загрозою зникнення, і заходи що до їх збереження та науково обгрунтованного відтворення. До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постйно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її териториальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення.

Перше видання Червоної книги України (1980 р.) містило опис 85 видів (підвидів) тварин: 29 - ссавців, 28 - птахів, 6 - плазунів, 4 - земноводних, 18 - комах і 151 вид вищих рослин. За час, що минув після 1980 року, наукові знання протваринний світ значно поповнились; декотрі тварини, які ще недавно були звичайними, сьогодні стали рідкісними або зникли. Вчені критично преглянули список видів (підвидів) фауни України, визначили рідкісні, зникаючі та ін. каТегорії, занесли їх до Червоної книги незалежно від місця виду у природі та його господарського значення, керуючись основним принципом - збереження видової різноманітності диких тварин у природі та цілісності біоцинозів, у сукупності яких вони існують.

Друге, нинішнє, видання Червоної книги підготовлено у двох томах: "Тваринний світ" і "Рослинний світ".

Даний том - "Червона книга України. Тваринний світ" - складається з 11 розділів, що включають статті про382 види тварин: гідроїдні поліпи, черви круглі та черви кільчасті, ракоподібні, паукоподібні та багатоніжки, комахи, молюски, круглороті та риби, земноводні, плазуни, птахи, ссавці. Матеріал про кожний вид (підвид) тварин, розміщено у систематичному порядку та загальноприйнятою класифікацією і викладено за такою схемою: назва тварини, ряд, родина, таксономічна харктеристика, статус, прийнятий з урахуванням категорій Червоної книги МСОП і Європейського Червоного списку, поширення в Україні та за її межами (ареал), місця перебування, чисельність у природі, її зміни, особливості біології, відомості про розмноження або розведення у неволі, заходи охорони, джерела інформації.

Кожна стаття супроводжується ілюстрацією (фотографія чи малюнок) та картосхемою поширення виду (підвиду) в Україні. Умовні позначення на картосхемах містять відповідну інформацію:

- місцевості, де вид (підвид) зустрічався до 1970 р.;

- після 1970 р. (за винятком птахів, де умовні позначення подані до кожної картосхеми окремо);

? - ймовірні місця поширення або ті, які викликають сумніви.

Великі території суцільного поширення виду (підвиду) іноді подаються штриховкою.

"Червона книга України.Тваринний світ" - результат праці великого колективу авторів з Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського НАН України та його Одеського відділення, Київського, Донецького, Запорізького, Одеського, Чернівецького та Ужгородського університетів, Українського педагогічного університету (Київ), Криворізького, Луганського, Мелітопольського та Ніжинського педагогічних інститутів, Харківського сільськогосподарського інституту, Українського лісотехнічного університету (Львів) та Львівської академії ветеринарної медицини, Сімферопольського медичного інституту, орнітологічних станцій Інституту зоології НАН України та Мелітопольського педінституту, Львівського природничого музею НАН України, заповідників.

Список літератури

1. Червона книга України