2. Аналітична стадія експертизи

2.1 Геофізичні та інші характеристики території

Рівненський район розташований в південній частині Рівненської області. Рівненський район має площу 1,08тис.км². Рівненський район межує на півночі з Костопільским районом, на сході з Гощанським районом, на півдні з Здолбунівським, Дубенським, і на заході з Волинською областю. Через даний район протікають такі річки: Горинь і її притоки: Стубла, Устя, Кустянка. Рівненський район є вузлом залізничних та автотранспортних шляхів.

2.1.1 Клімат та метеорологічні фактори

Клімат Рівненського району помірно континентальний, зима - м'яка з частими відлигами, літо тепле, з достатньою кількістю опадів. Головними факторами формування клімату є сонячна радіація, атмосферна циркуляція та характер підстеляючої поверхні.

Середні багаторічні температури літніх місяців типові для територій з помірно континентальним кліматом: у червні 17^оС, у липні 18,5^оС, у серпні 17-17,5^оС.

З вересня починається відчутний спад температур - середні місячні температури знижуються на 3-4 ^оС, а у жовтні - ще на 5-6^оС. З другої декади жовтня в окремі роки:

середні добові температури повітря бувають від'ємними, хоча стійкий перехід через 0 відбувається дещо пізніше, в листопаді-грудні.

Вже у грудні спостерігається 20-23 дні з середньодобовими температурами нижче 0 С. Особливо охолоджується повітря у січні-лютому, проте й у ці зимові місяці температурний режим характеризується нестабільністю, і стійкий хід від'ємних температур неодноразово порушується короткочасними потепліннями, зумовленими циркуляційними факторами, коли середньодобові температури піднімаються вище 0 С. В середньому за багаторічний період у січні буває 5-6 таких днів, у лютому - 6-9. Взагалі, найхолодніший період зими триває близько 60 днів, з середини грудня до середини лютого.

Вологість повітря характеризується трьома основними показниками - абсолютною і відносною вологістю та дефіцитом вологості (нестачею насичення).

Абсолютна вологість повітря поступово зростає від зими до літа (у січні - 4 мб, у квітні 8 мб), досягаючи максимуму у липні (16 мб). З кінця літа вона поступово знижується і восени наближається де згаданих весняних показників (у жовтні - 9 мб)

Відносна вологість повітря в осінньо-зимовий період змінюється мало і пересічно опівдні становить близько 80%. Проте вже навесні, коли спостерігається різке зростання температури повітря, а інтенсивність випаровування зростає не так стрімко, відносна вологість починає зменшуватися (у травні вона рідко перевищує 51-60%). У надзвичайно мінливій картині перебігу відносної вологості особливо яскраво простежуються, крім згаданих сезонних варіацій, добові відмінності, з мінімальними значеннями відносної вологості в середині світлового дня (близько 13-14 год).

Хмарність. Однією з характерних рис погоди є переважання хмарних днів, особливо у холодну пору року, коли небо в тій чи іншій мірі вкрите хмарами протягом 76-88% тривалості світлої частини доби. Навесні, і особливо влітку, цей показник відчутно зменшується, не перевищуючи 44-60

Вітер Вітровий режим зумовлюється головним чином атмосферною циркуляцією і характером підстеляючої поверхні У холодну пору року, коли описувана територія знаходиться під впливом антициклонів (особливо Сибірського) та атлантичних циклонів, переважають південно-східні, південні, південно-західні та західні вітри Навесні, коли зменшується циклонічна діяльність і зростає вплив місцевих факторів, здебільшого панують вітри південно-східного та північно-західного напрямків

На території переважають опади у рідкій фазі. Лише в зимові місяці домінують тверді та мішані атмосферні опади. Разом з тим, саме ці опади відіграють важливу природничу роль, зменшуючи надходження радіаційного тепла (через високі значення альбедо снігового покриву) і одночасно захищаючи поверхню від надмірного промерзання, забезпечуючи весняне зволоження грунту, тощо. Сніговий покрив в цілому нестійкий, що пояснюється досить частими глибокими відлигами. В середньому товщина снігового площа- до 12-14 см.

Величина випаровуваності з земної поверхні у середньому 500-550 мм за рік. Річний хід випаровування нерівномірний. Найменше випаровується у грудні (2-3 мм). За весну випаровується 180-190 мм вологи. За літо випаровується 280 мм. Протягом осені зменшується з 40-45 мм до 6-7 мм.

Опади становлять від 600 до 700 мм, а випаровування 500-550 мм за рік.

Відкриті водні простори сприяють випаровуванню, величина якого залежить від припливу сонячного тепла на насичення повітря вологою. Середня випаровуваність за з водної поверхні квітень-жовтень показана у таблиці.(в мм)

Рівненський район знаходиться в межах Рівненського плато, яке дуже розчленоване короткими балками і долинами. Максимальна абсолютна висота рівна 308, а мінімальна 175. Домінуючими формами рельєфу є: балки, чіткі долини, місцями яри. Значне місце у сучасному рельєфі займають долинні форми, створені річковими системами крупних приток Прип'яті -Горині. Врізані на глибину 70-120 м. Основні сучасні геоморфологічні процеси - водна ерозія (переважання площинного змиву), локальне заболочування заплав, просадковість відкладів лісового комплексу, суфозія.

2.1.3 Гірничогеологічні умови

Територія району розташована у межах Волино-Подільської плити.

Волино-Подільська плита (ВПП) являє собою основну (за поширенням) тектонічну структуру в межах району. ВПП являє собою розбитий складною системою розломів західний схил щита, у межах якого кристалічний фундамент крутими східцями спадає на захід. До останнього часу не було єдності у дослідників щодо тектонічної природи північної окраїни ВПП, яка дійсно має певні структурні відмінності від основного масиву плити, пов'язані насамперед з меншими глибинами занурення кристалічного фундаменту.

Однією з характерних ознак ВПП можна вважати досить чіткий багатоповерховий характер її будови. Верхній поверх ВПП складають кайнозойські утворення, які майже суцільно перекриваються різноманітними за генезисом нашаруваннями четвертинного періоду (антропогену).

Дуже поширені відклади верхньої крейди. Їх нема на крайньому сході, у межах Українського щита.

Доантропогенні відклади кайнозойської ери на території району мало поширені.

У центральній та південній частинах району окремими островами збереглися відклади неогенової системи, які представлені головним чином комплексом порід сарматського ярусу. Давніші відклади тортонського часу (піски та пісковики) виявлено за допомогою тільки окремих сведловин в районі.

У середньому загальна потужність сарматських відкладів на території району коливається в межах від 3-5 м до 25-30 м.. Вони перекриваються четвертинними товщами або безпосередньо виходять на денну поверхню, відіграючи значну роль у формуванні сучасного рельєфу району, особливо на півдні, де під покривом сарматських вапняків збереглися від розмиву численні останці.

Крейдяні відклади підходять близько до поверхні і перекриваються в межах району здебільшого лише антропогенними утвореннями.

На території району розташовані невеликі родовища торфу, зустрічаються виключно у заплавах річкових долин, їх потужність не перевищує 1,5-2,5 м. Торфи мають досить весоку якість (зольність не перевищує 5-28 %), в зв'язку з чим широко використовувались до недавного часу в народному господарстві. Чорнобильська катастрофа фактично перекреслила плани розвитку торфобудування, оскільки грунти, як і інші гідроморфні грунти району, стали акумуляторами радіоактивного забруднення.

2.1.4 Водні об'єкти

Горинь належить до басейну р. Прип'ять і є її правою притокою. Довжина річки в межах області становить 216 км.

В контрольному створі середньорічні показники якості води мали значення (мг/л): завислі речовини - 15,4, сухий залишок - 43,2, БПК5 - 6,2 (1,8 ГДК), амоній - 0,69, нітрити - 0.30 (1.9ГДК), фосфати - 0.24.

Стубелка належить до басейну р. Стир і є її правою притокою. Довжина річки в межах області становить 113 км. Держуправлінням ріка контролюється у 9 створах.

В контрольному створі середньорічні показники якості води мали значення (мг/л): завислі речовини - 12.47, сухий залишок - 373, БПК5 - 3.5 (1.6 ГДК), амоній - 0.29, нітрити - 0.11 (1.4 ГДК), фосфати - 0.15.

Густота гідрографічного розчленування території певною мірою відображає загальний природний фон району - 0,43 км/км², загальна кількість річок району - 32, з них довжиною понад 10 км - 5 річка, загальною протяжністю 250 км і довжиною до 10 км - 20, протяжністю 278 км. Низинні та верхові болота займають площу 2300 га. Середній багаторічний стік коливається в межах 120-150 мм.

Глибина врізу долин 40-50, часом 120 м. Долини мають звужену, коритоподібну форму. Падіння водотоків сягає 1-2 м/км, а іноді 3-5 м/км.

Частка снiгового живлення не перевищує 25-45% i часто зрiвнюється або й поступається пiдземному живленню, доля якого на Волинськiй височинi становить 35-45%, а для окремих рiчок пiдiймається до 49% i помiтним їх зниженням влiтку та взимку (межень), при чому рiвнi зимової меженi майже завжди встановлюються вище, нiж влiтку. Межений хiд рiвнiв переривається короткочасними пiдняттями пiд час лiтнiх та осiннiх дощових паводкiв.

Саме особливості живлення водотоків в районі відбиваються у відмінностях річного перебігу рівнів води та основних характеристик стоку, а також зумовлюють віднесення території Рівненського району до Волинського гідрологічного району.

У річному ході рівнів води на річках району простежується певна закономірність: інтенсивне підняття рівнів на весні (під час повені) змінюється помітним їх зниженням влітку та взимку, причому рівні зимової межені майже завжди встановлюються вище, ніж влітку. Меженний хід рівнів переривається короткочасними підняттями під час літніх та осінніх дощових паводків.

Загальні ресурси місцевого поверхневого стоку району становлять 150 млн. м³, територією проходять такі ізолінії модуля середнього річного поверхневого стоку - 3,5-4,0 л/с км².

На території району знаходиться досить велика кількість природних та штучних водойм - озер, водосховищ, ставків, зокрема кількість штучних водойм (ставки, незначні водосховища).

Описані вище структурно-геологічні “поверхи” зумовили існування принаймі трьох ярусів підземних водоносних горизонтів. Верхній ярус скадають переважно ненапірні горизонти грунтових вод, пов'язаних з кайнозойськими (палеогеновими, неогеновими і особливо четвертинними) відкладами, а часом із виходами до денної поверхні більш давних геологічних утворень. Другий ярус складають води, що циркулюють по тріщинах крейдяно-мергельної товщі верхньої крейди. Третій ярус утворюють напірні води, пов'язані з моноклінальними пластами рифейдевонського віку. Глибина залягання грунтових вод 20-40м.

За гідрогеологічними особливостями область розташована у межах Волино-Подільського басейну тріщинних вод, пов'язаних з відповідними тектонічними структурами.

Для поліпшення використання водних ресурсів району необхідно регулювати стік річок, створюючи водосховища на Усті, Горині та їх більших притоках, а також за допомогою агро- і лісомеліоративних заходів. Це дозволить зменшити поверхневий стік і збільшити підземний. Водосховища можна будувати в межах Волино-Подільської височини. Наповнивши водосховища під час весняної повені, в межень можна регулювати витрати води в річках.

Розвиток промислових підприємств, комунального господарства міст і сіл, інтенсифікація с/г виробництва потребує великої кількості води і значною мірою впливає на санітарний стан річок і водойм та підземних горизонтів.

Ступінь забруднення вод досить суттєвий, основною причиною є скид неочищених стічних вод: промислових, комунальних (особливо біля м. Рівне, та великих селищ).

2.1.5 Грунти та їх характеристики

Торфувато-болотні ґрунти мають шар торфу близько 20 см, торфово-болотні - 20-50 см, торфовища - понад 50 см.

Лучні ґрунти на алювіальних і делювіальних відкладах займають центральні частини заплав, днища балок, знижені ділянки вододілів і терас. Лучні, лучно-болотні і особливо лучно-чорноземні ґрунти мають високу потенційну природну родючість і їх з успіхом використовують для вирощування овочевих та кормових культур.

Дерново-підзолисті ґрунти на давньоалювіальних і водно-льодовикових відкладах і на морені поширені на території району. Вони утворилися під лісовою рослинністю за участю трав'яної. За ступенем підзолистості вони бувають слабо- і середньопідзолисті і окремо-дерново-прихованопідзолисті; за ступенем оглеєності - глеюваті, глейові та сильноглейові; за механічним складом - піщані, глинисто-піщані і супіщані.

Найкраще виражені генетичні горизонти в супіщаних дерново-підзолистих ґрунтах.

Слід відзначити невисокий рівень родючості і несприятливі для вирощування с/г культур властивості дерново-підзолистих ґрунтів. Вони містять зовсім мало гумусу (0,3-1,2 %), бідні на елементи живлення рослин, мають кислу реакцію.

Особливу проблему землекористування в районі має забруднення ґрунтів. У даній проблемі особливе місце займає використання мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин. Насамперед мова йде про так зване нітратне забруднення ґрунтів.

Тривогу викликає досить стала тенденція до загального розширення площ еродованих земель, зокрема, землі, що піддаються дії водної ерозії займають незначні площі, що ж стосується дефляційно небезпечних земель, то їх в районі налічується близько 25 тис.га.

Поряд з кількісними трансформаціями, важливе місце при екологічних оцінках земельних ресурсів належить якісному стану ґрунтів. Серед негативних процесів, що помітно позначаються на ґрунтовому покриві району відмітимо дегуміфікацію ґрунтів, їх підкислення, забруднення важкими металами, зменшення рухомих форм поживних речовин

В загальному по району спостерігається тенденція до досить стрімкого зниження вмісту гумусу в ґрунті (за період з 1961 р. по 1981 р. зменшився з 3,2 % до 1,5 %), а також азоту, фосфору і калію.

Внаслідок катастрофи на ЧАЕС територія району майже не зазнала забруднення радіонуклідами. Зокрема концентрація цезію-137 в ґрунті становить менше 1 Кі/км², тобто вважається умовно чистою.

Дерново-підзолисті грунти сформувалися переважно під лісами з участю трав'яної рослинності, що зумовило одночасний прояв двох протилежних процесів грунтотворення: з одного боку - підзолистого, при якому руйнуються мінеральні й органічні частини грунту, а з іншого - дернового, який сприяє нагромадженню органічних та мінеральних (насамперед карбонатних) речовин у ґрунтовій товщі. В залежності від переважання того чи іншого процесу, особливо підзолистого, розрізняють приховано-, слабо- та середньопідзолисті грунти. Разом з тим, на складі, будові і властивостях грунтів відчутно позначаються особливості материнських порід, на яких протікали процеси грунтотворення, в зв'язку з чим виділяються піщані, глинисто-піщані та супіщані різновиди дерново-підзолистих грунтів.

В цілому можна говорити про переважання легкого (піщаного та зв'язно-піщаного) механічного складу у грунтах цього типу. Дерново-підзолисті грунти характеризуються кислою реакцією ґрунтового розчину, мають негативні водно-повітряні властивості (залежність зволоження цих грунтів від атмосферних опадів часто спричиняється до "підгорання" сільськогосподарських культур). Відсутність в'язкості, природної структурності, мала вбирна здатність і незначна буферність грунтів дерново-підзолистого типу зумовлюють нестійкість поживного режиму і незначний вміст гумусу.

І все ж, зважаючи на значне поширення цих грунтів, особливо на межиріччях і великих борових (перших надзаплавних) терасах Полісся, дерново-підзолисті грунти досить інтенсивно використовуються у сільськогосподарському виробництві, про що свідчить і відносно високий рівень їх розорювання (понад 60%).

Опідзолені грунти сформувалися переважно на лесовидних породах і поширені у південній лісостеповій частині, займаючи вододільні плато та їх схили на Волинській височині. У формуванні грунтів цього типу проявився вплив двох основних грунтотворчих процесів - підзолистого і чорноземного, в залежності від переважання яких виділяють кілька типів грунтів: ясно-сірі, сірі опідзолені, темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені. Найбільше поширення у межах району мають сірі опідзолені грунти, які характеризуються значною кислотністю, а відтак - безструктурністю і розпорошенням орного шару, схильного до запливання та утворення кірки на поверхні, нарешті, незначним вмістом гумусу і зниженою родючістю. Разом з тим, ці грунти інтенсивно розорюються (82%) і досить ефективно використовуються при вирощуванні зернових, технічних та плодових культур, багаторічних трав тощо.

Менш яскраво проявлявся підзолистий процес при формуванні темно-сірих опідзолених грунтів, в зв'язку з чим вони відрізняються більшим вмістом гумусу (2,2-3,0%), зменшенням кислотності, поліпшенням фізичних властивостей (простежується, хоч слабо виявлена, зернисто-грудкувата структура, зменшується схильність до запливання тощо). Все це зумовлює кращу родючість, а відтак і високий рівень розорювання (понад 92%) темно-сірих опідзолених грунтів.

Ще менше виявлений підзолистий процес у чорноземгв опідзолених. За своєю морфологією, фізико-хімічними властивостями і родючістю вони наближаються до чорноземів типових.

Високі рівні розорювання опідзолених грунтів в умовах хвилястої поверхні вододільних просторів та схилів лесового плато, сприяють інтенсивному розвитку ерозійних процесів, що проявляються через втрату природної родючості грунту (площинний змив), а часто через повне руйнування ґрунтового покриву (яркова ерозія). За даними Рівненської філії Інституту землеустрою, майже 43% площ поширення опідзолених грунтів характеризуються різними ступенями змитості ґрунтового покриву

Чорноземи типові складають найцінніші земельні угіддя, що формувалися під трав'яною рослинністю (луки, степи) на лесових відкладах Волинської височини. Ці грунти характеризуються легко-суглинковим складом з високім вмістом пилу і мулу, зернисто-грудкуватою структурою орного шару, слабокислою або нейтральною реакцією ґрунтового розчину.

За вмістом гумусу чорноземи області поділяються на слабогумусовані (1,7-3,0%) та малогумусовані (3,0-4,5%), а за потужністю гумусової частини профілю - на неглибокі (80-110 см) та глибокі (до 120-130 см)

Дернові грунти поширені переважно у південній частині Рівненського Полісся, а також на заплавах річкових долин у межах Волинської височини. Утворилися переважно на пісках (часом на супісках), в зв'язку з чим характеризуються легким механічним складом, малим вмістом органічних речовин, незначним насиченням основами Зустрічаються розвинені (глибокі) дернові глейові грунти, де потужність гумусового горизонту сягає 20 см, та нерозвинені (неглибокі) різновиди з потужністю гумусового горизонту до 8-10 см

Незначний вміст гумусу, а відтак нестача азоту і фосфору, зумовлює низьку природну родючість дернових грунтів. Особливо це стосується піщаних та зв'язно-піщаних відмін, де на додаток до сказаного відчувається і нестача калію

Лучні та чорноземно-лучні грунти зустрічаються по всій території займаючи низькі (часом і високі) рівні заплав, днища балок і фрагментарне - окремі ділянки надзаплавних річкових терас та знижених вододілів (особливо на Поліссі) Формуються переважно під трав'янистою рослинністю на алювіальних та делювіальних відкладах в умовах надмірного тимчасового зволоження

За глибиною залягання ґрунтових вод і рівнем оглеєння розрізняють лучні глєйові та лучно-болотні грунти.. У перших рівні ґрунтових вод залягають на глибинах 50-100 см, а у других грунтові води підходять безпосередньо до поверхні. На окремих ділянках високих заплав, надзаплавних терас та знижених вододілів поширені лучно-чорноземні грунти, які теж формуються під трав'янистою рослинністю в умовах високого залягання рівнів ґрунтових вод. Ці грунти одночасно поєднують ознаки лучних грунтів (часто навіть мають оглеєння у нижній ділянці профілю) і чорноземів, хоча у порівнянні з останніми вони більш зволожені і гумусовані.

Лучні, лучно-болотні і особливо лучно-чорноземні грунти мають порівняно високу потенційну родючість і використовуються переважно як природні кормові угіддя. Значні площі таких грунтів розорані і призначаються під польові сівозміни, а особливо - для вирощування кормових і овочевих культур.

Болотні грунти поширені головним чином у Полісі, займаючи різні за генезисом і розмірами зниження у алювіальних та озерно-льодовикових відкладах..

2.1.6 Лісові ресурси

Сьогодні серед лісопокритих площ частка молодих насаджень перевищує 59%;, середньовікових - 30%. Середній вік дерев у лісах становить близько 33 роки.

На території району найбільш поширені грабово-дубово ліси.

Грабово-дубові ліси (Carpineto-Querceta). Мають двоярусні деревостани. У першому ярусі переважає дуб І--II класів бонітету, в другому -- граб також І--II класів бонітету. Місцями, особливо в лісостепових грудах, домішуються липа, берест, ясен звичайний, береза бородавчаста, черешня. Загальна зімкнутість крон -- 0,8--0,9. У поліських дубово-грабових лісах і підлісок, і трав'яний ярус, і моховий покрив або слабо розвинені, або зовсім відсутні. У лісостепових, навпаки, ці яруси чітко виявлені. Підлісок з домінуванням ліщини, чагарничково-трав'яний покрив з переважанням чорниці, зірочника лісового, квасниці звичайної, маренки запашної.

В районі ситуація взагалі розвивається в кращу сторону, зростає лісистість, однак у перебігу цих позитивних процесів простежуються і певні насторожуючі ознаки. Збільшення лісових масивів відбувається головним чином за рахунок штучних лісонасаджень, а отже має місце загальне омолодження лісів. Згаданий приріст лісовкритих площ відзначається територіальною нерівномірністю. Намічається досить відчутне скорочення кількісного і видового складу диких тварин (масове застосування отрутохімікатів, бракон'єрство, низька продуктивність мисливських угідь, погана організація лісорозведення).

З початку 90-х років в районі намітилася досить стійка тенденція до поліпшення вікового складу, що завдячує скороченню вирубок лісосічного фонду, так і розширенню переробки низькосортної деревини, дров та лісосічних відходів на лісозаготівельних та деревообробних підприємствах області.

На жаль, значно гірший стан з лісовідновлюваними роботи у лісах, що належать ксп. Це пояснюється цілою низкою економічних та організаційних заходів.

2.1.7 Рослинний і тваринний світ

Перелік рослин Рівненського району занесених до Червоної книги України: гніздівка звичайна, , журавлина дрібноплідна, черевички зозулині, язичок зелений, зозулинець шоломоносний, коручка болотна, лілія лісова, любка дволиста, малаксис однолистий, баранець звичайний, відкасник татарниколистий, вовчі ягоди пахучі, водяний горіх плаваючий, меч-трава болотна, пальчатокорінник майський, жировик лезеля, гудайєра повзуча пальчатокорінник фукса, підсніжник звичайний, зозулинець селеновий, зозулині сльози яйцевидні, плаун колючий, росичка англійська, росичка проміжна, товстянка звичайна, цибуля ведмежа,.

У лісостеповій зоні області зростає чисельність зайців, лисиць, мишовидних гризунів та землериїв, проте видовий склад лісової фауни тут значно бідніший, ніж у лісах Полісся (частіше зустрічаються лише білки, лісові куниці, дещо менше - вовки, дикі кабани та деякі інші тварини). Разом з тим, є чимало видів хребетних, які поширені по всій території, не маючи певних регіональних ареалів. Серед таких насамперед слід згадати представників орнітофауни - водоплавні, болотні та лучні птахи (качки, кулики, перепілки тощо). Слід мати на увазі, що сучасна фауна області, особливо у її лісостеповій частині, несе на собі сліди значної антропогенної трансформації, що проявилося головним чином у зменшенні кількісного і видового складу тваринного світу, хоча на окремих природоохоронних локаліях з успіхом здійснюються спроби відновлення природної фауни, навіть її видового розширення

Представники тваринного світу Рівненського району, занесені до Червоної книги України: ссавці: Зубр, Тхір степовий (білий); птахи: Змієїд, , Балобан, Журавель сірий, Орлан-білохвіст, Пугач; Бражник мертва-голова, комахи: Бражник джмелевидка, Шовкопряд-ендроміс, Сатурнія-аглія, Шовкопряд кульбабовий, Орел-карлик Сатурнія мала.

Мережа затвердженого природно-заповідного фонду Рівненського району:

Об'єктів ПЗФ в Рівненському районі налічується мало.

2.1.8 Населення і соціальна сфера

Загальна чисельність Рівненського району складає 333,4тис. чол з них міського - 268,5 тис. чол, сільського - 64,9тис.чол, густота 278 чол./км². Розселення населення по території району нерівномірне. Основними населеними пунктами є: м. Рівне; села: Клевань, Олександрія, Зоря,Оржів, Квасилів та ін.

Основними сферами зайнятості в районі є промисловість (Рівне), освіта, культура, медицина та ін.

Комфортність проживання населення є низькою, крім м. Рівне. В районному центрі є маршрути автобусів, широка сітка закладів торгівлі, ринкі, заклади комунального обслуговування населення. Освітні заклади (школи) є в кожному населеному пункті. Через Рівне проходить дороги державного значення Київ-Чоп, Брест-Тернопіль. та інші дороги місцевого значення. Через територію району проходить магістральна залізна дорога: Здолбунів-Львів.

Територія району, зокрема селищ добре озеленена, промислових підприємств багато, як правило, всі вони розташовані в межах населених пунктів або на їх окраїнах.

Район має велику мережу рекреаційних закладів.

Народжуваність на 1000 жителів у Рівненському районі становить 22 чол. Протягом останніх років загальні показники народжуваності почали поступово вирівнюватись. Народжуваність у селах перевищила міські темпи. Негативні тенденції і погіршення загальних показників природного приросту населення зумовлюються зростанням рівня смертності.

За даними обласного управління охорони здоров'я Рівненської області, майже половину від загального числа померлих складають люди, що страждали серцево-судинними захворюваннями. У працездатному віці кожен третій гине від нещасних випадків, отруєнь і травм.

2.2 Фактори антропогенного впливу на компоненти природного середовища, їх характеристика, спрямованість та об'єми впливу

2.2.1 Промислове виробництво

Промисловість представляють 14 підприємств. Основними галузями промисловості Рівненського району є: машинобудування, льонарство, меблеве виробництво і металообробка, лісова і деревообробна, харчова, добувна промисловості.

Машинобудування - в Рівне діють ливарний цехи. Виробленням різноманітних виробів з пластмас займається цілий ряд підприємств. Спеціально обладнані технологічні лінії окремих лісгоспзагів дозволяють використовувати відходи лісозаготівлі для виготовлення різноманітних товарів, зокрема паркету. В Рівне знаходиться меблева фабрика та інші спеціалізовані деревообробні підприємства різних форм власності, здійснюється лісозаготівля та первинна обробка сировини.

Легка промиловість: Рівне - льонокомбінат.

Харчова промисловість: переробка продукції рослинництва (борошномельно-круп'яна та корбікормова промисловість (м. Рівне)), переробка продукції тваринництва (м'ясокомбінат (м. Рівне), молокопереробне і масло-сироробне підприємства (м. Рівне)). У м.Рівне діє хлібзавод і завод продтоварів. В Рівне діє крупний овочесушильний завод.

Підприємства-забруднювачі: м. Рівне

Виявлено перевищення ГДК важких металів в пробах ґрунту, відібраних на сільгоспугіддях в Рівненському районі: на полі КСП “Нива” - по міді (2.1 ГДК), свинцю (1.4 ГДК); на полі агрофірми “Зоря” - по міді (3.3 ГДК), кобальту (1.1 ГДК), свинцю (2.7 ГДК), нікелю (2.2 ГДК).

в м. Рівне (+ 205 т) - збільшення викидів в атмосферу ВАТ “Рівнеазот” на 330.574 т (через збільшення випуску діамонію-фосфату та пониження тиску природного газу зросли викиди аміаку, оксиду вуглецю, пилу аміачної селітри, азотної кислоти, циклогексану);

Найбільша кількість питомих викидів припадає на територію міст Рівне (96.7 т/км²)

Рівненською міською санепідстанцією на санітарно-хімічні показники з артсвердловин в минулому році було відібрано 64 проби води, 46 проб (71 %) не відповідали вимогам ГОСТ 2761-84 (для порівняння, у 1998 р. тільки 3 проби з 61, або 4.9 % не відповідали гігієнічним вимогам). На бактеріологічні показники відібрано 66 проб води, відхилення від нормативів зафіксовані в 4 пробах, що становить 6 % (у 1998 р. відібрано 53 проби, відхилень не було).

З комунальної водопровідної мережі м. Рівне для визначення санітарно-хімічних показників було відібрано 1606 проб води, з них 300, або 18.6 % не відповідали вимогам ГОСТ 2874-82, з них по органолептичних показниках -105, по вмісту заліза - 39, по вмісту нітратів - 64, по жорсткості - 95 (в 1998 р. з 1115 відібраних проб 75, або 6.5 % не відповідали вимогам в основному по вмісту заліза, а також 60 - по сантоксикологічних показниках та 13 - по органолептичних показниках). На бактеріологічні показники з мережі було проаналізовано 1716 проб, з них 29 проб, або 1.6 % не відповідали вимогам (у 1998 р. з 1217 проб води тільки 3 проби, тобто 0.2 % не відповідали вимогам по вмісту лактозопозитивних кишкових паличок). Збудників кишкових захворювань, гельмінтозів, небезпечних для людини, як і в попередньому році, в питній воді не виявлено.Рівненською міською санепідстанцією проводились спостереження за поверхневими водами в місцях використання їх населенням на оз. Б. Кут та р.Устя. Всього в 1999 р. на санітарно-хімічні показники було відібрано 68 проб води, в 45 пробах (66 %) вода не відповідала гігієнічним нормативам, у тому числі по БПК5 - 20 проб, вмісту заліза - 13, нафтопродуктів - 3, розчиненого кисню - 3, аміаку - 6 (у 1998 р. 61 проба води з 69 відібраних (88.4 %) не відповідала нормативам, у тому числі по вмісту заліза - 57 проб, нафтопродуктів - 3, аміаку - 1).

На мікробіологічні показники відібрано 79 проб води, з них не відповідали гігієнічним вимогам (по лактозопозитивних кишкових паличках) 45 проб, або 56 % (в 1998 році цей показник становив 23 проби із 79 відібраних, або 29 %). Збудників інфекційних захворювань, гельмінтозів, небезпечних для людини, як і попереднього року, виявлено не було.Хімлабораторія центру з гідрометеорології в Рівненській області здійснює щомісячні спостереження за якістю води в р. Горинь в трьох контрольних створах на ділянці найбільшого антропогенного впливу в межах області - в місці скидання зворотних вод з очисних споруд ВАТ “Рівнеазот” (в 1999 р. - 31313 тис.м³/рік нормативно очищених вод). На відстані 4.8 км нижче скиду ВАТ “Рівнеазот” в річку впадає її ліва притока - р.Устя, води якої досить забруднені, ще на 1 км нижче за течією в р. Горинь скидаються недостатньо очищені зворотні води з очисних споруд АТ “Оржівський ДОК” (240 тис.м³/рік).

В усіх контрольних створах, в порівнянні з 1998 р., в цілому не відбулося погіршення якості води. Протягом року концентрації розчиненого кисню, азоту нітратного і СПАР відповідали нормам для рибогосподарських водойм. Внаслідок скидів зворотних вод у воді річки спостерігалось зростання вмісту забруднюючих речовин (середньорічні значення): завислі речовини - від 17.3 до 39.7 мг/л, БПКповн - від 1.5 до 1.8 ГДК, ХПК - від 19.3 до 29.1 мг/л, азот амонійний - від 0.5 до 1.3 ГДК, азот нітритний - від 1.2 до 1.8 ГДК, фосфор мінеральний - від 0.13 до 0.85 мг/л, нафтопродукти - від 0.5 до 0.9 ГДК.

Лісові масиви Клеванського, Рівненського та частина Костопільського держлісгоспів знаходяться під негативним впливом викидів ВАТ “Рівнеазот”. В 1999 р. в насадженнях Клеванського ДЛГ проведені суцільні санітарні рубки на площі 6 га та вибіркові санітарні рубки на площі 1116 га.

В минулому році в лісах АПК виникло 26 лісових пожеж, якими пошкоджено 12.5 га лісів, від несприятливих кліматичних умов загинуло 4 га лісу.

В 1999 р. було проведено зариблення зарибком коропа (дворічка) в кількості 1.46 тис.шт. - Старомильського водосховища, 1.77 тис.шт. - оз. Б.Кут, які закріплені за облрадою УТМР.

2.2.2 Сільськогосподарське виробництво

Сільське господарство: зернові і зернобобові культури (вага посівів зернових і зерновобобових культур в посівній площі району - близько 40-42 %; картопля - 11 %; кормові культури (10-11 %,); плідоягідні насадження (1,5-2 %,); ВРХ (голів великої рогатої худоби на 100 га сільськогосподарських угідь - 85-90); свині (75-80 голів свиней на 100 га ріллі); овечки і кози (голів овечок і кіз на 100 га сільськогосподарських угідь - 3-4); птиця (голів птиці на 100 га посівів зернових культур - 200-300 тис. голів).

Меліорація земель: наявність боліт (2тис.га), заболочених і перезволожених земель (в процентах від загальної площі району) - більше 40.

Важливе господарське значення має спорудження гідромеліоративних систем з двобічним регулюванням водного режиму, які дозволяють акумулювати скинуту з осушеного масиву вологу для використання її у посушливі сезони року. Осушувально-зволожувальні системи займають особливо вагоме місце в районі - до 85 % всієї меліорованої площі.

Особливу проблему землекористування в районі має забруднення ґрунтів. У даній проблемі особливе місце займає використання мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин. Насамперед мова йде про так зване нітратне забруднення ґрунтів.

Результати контролю сільських господарсько-питних водопроводів

Житловий комплекс району представлений одноповерховою приватною забудовою, лише в м. Рівне багатоповерхові житлові будинки. Стан водопроводів і системи газопостачання катастрофічний, спричинений тривалим терміном експлуатації, відсутністю коштів на капітальний ремонт. Магістральні газопроводи і газорозподільчі станції є у Рівне та інших крупних населених пунктах..

Озеленення урбанізованих територій, зокрема міст достатнє.

2.2.4 Транспорт

Через Рівне проходить дороги державного значення Київ-Чоп. та інші дороги місцевого значення. Через територію району проходить магістральна залізна дорога: Здолбунів-Львів. Тобто Рівненський район, зокрема Рівне є досить великим, найбільшим Рівненської області транспортним центром.

Найбільший вплив на якісний стан атмосферного повітря становить автомобільний транспорт. Основними забруднюючими речовинами є: сполуки вуглецю (діоксид вуглецю і оксид вуглецю), а також оксиди азоту (в повітрі оксид азоту швидко окислюється утворюючи діоксид азоту). Вплив має і залізничний транспорт (дизельний транспорт) який також являється забруднювачем повітря.

Шумовий вплив здійснює залізниця і автомобілі.

Рівень забруднення грунтів шкідливими інградієнтами, які містяться у викидах автомобілів значний. Найбільше він спостерігається поблизу автомагістралей. Найбільша концентрація забруднюючих речовин від транспорту зосереджена на відстані 8-10 м (на ділянках доріг вздовж яких є насадження - яруси дерев і кущів), якщо таких насаджень немає, то до 40 м.

Небезпеку для забруднення атмосфери становить великий аеродром біля м.Рівне.

2.2.5 Енергетика

Територією району проходять багато ліній електропередач, різної напруги. Якщо говорити про їх територіальне розповсюдження то воно наступне: найбільша густота ЛЕП біля промислових центрів району - м. Рівне, а також біля населених пунктів. Значних, високої напруги ЛЕП на території району небагато, але вплив електромагнітних полів на населення і НПС фіксується.

2.2.6 Рекреація