Екологічні проблеми та шляхи їх вирішення в Рівненській області

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Реферат

з курсу: « Екологія»

на тему:

« Екологічні проблеми та шляхи їх вирішення Рівненській області »

Виконала:

Студентка групи ФБ-25

Павлюк І. І.

Перевірив: к. т. н., доцент

Авраменко Н. Л.

Ірпінь-2009

Зміст

Розділ 1. Екологічні проблеми Рівненщини

1.1 Стан атмосферного повітря

1.2 Стан водного басейну

1.3 Земельні ресурси та

1.4 Промислові та побутові

Розділ 2. Шляхи вирішення екологічних проблем в Рівненській області

2.1 Економічно-правові засоби та заходи вирішення екологічних проблем

2.2 Культурно-освітні засоби та заходи вирішення екологічних проблем

2.3 Техніко-технологічні засоби та заходи вирішення екологічних проблем

Висновки

Список використаної літератури

Розділ 1. Екологічні проблеми Рівненської області

1.1 Стан атмосферного повітря

Основними галузями забруднення атмосферного повітря в області є хімічна, деревообробна промисловість та промисловість будівельних матеріалів за рахунок викидів пилу, оксиду вуглецю, формальдегіду, оксиду азоту. У 2007 р. найбільші підприємства - забруднювачі атмосферного повітря: ВАТ "Волинь-цемент" (викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 4,2 тис. т), ВАТ "Рівнеазот" (викиди - 3,7 тис. т), ЗАТ "Консюмерс-Скло-Зоря" (викиди - 1,2 тис. т), ТзОВ "Свиспан Лімітед" (викиди - 0,7 тис. т).

Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення в цілому в області становить 895 кг/км2, що в 8 разів менше, ніж в середньому по Україні. Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення у розрахунку на одну особу населення становить 15,5 кг, що в 6 разів менше, ніж в середньому по Україні.

Суттєвою складовою забруднення атмосферного повітря області є викиди пересувних джерел. Найбільші концентрації забруднюючих речовин від них характерні для районних центрів області та міст обласного значення Рівне, Кузнецовськ, Дубно, де спостерігається скупчення автотранспорту. При цьому екстремально високі і високі рівні забруднення атмосферного повітря, а також суттєві перевищення діючих нормативів середньорічних концентрацій основних забруднюючих речовин для території області не характерні. [5]

Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел 256 підприємств області складає 17,9 тис. т, пересувних джерел - 37,9 тис. т.

1.2 Стан водного басейну

Гідрографічна мережа області складається з 170 річок, загальна довжина яких становить 4,45 тис. км. Територією області протікає 1204 невеликих водотоків - струмків (довжина від 0,5 до 10 км) загальною протяжністю понад 3,29 тис. км. Всі вони належать до басейну річки Прип'ять, яка протікає північно-західною окраїною області впродовж 20 км. Найбільші її притоки - Горинь, Случ, Замчисько, Устя, Стир та Іква. Крім Замчиська та Усті, всі ріки транзитні. Найбільші серед озер - Нобель та Біле. Якщо провести екологічну оцінку якості поверхневих вод фізико-хімічними показниками при їх максимальних значеннях - в цілому поверхневі води області за ступенем чистоти можна охарактеризувати як чисті та досить чисті. [3]

Станом на 1.01.2008 р. в області нараховується - 1172 водокористувача. У 2007 році водокористувачами області забрано 197,5 млн. м3 води (у 2006 р. - 189,3), в т.ч. підземної 51,04 млн м3 (у 2006 р. - 54,4), поверхневої 146,46 млн м3 (у 2006 р. - 134,9).

Протягом 2007 р. скинуто до поверхневих водойм 121,4 млн. м3 зворотних вод (в 2006 р. - 117,5) в т.ч. без очистки - 2,1 млн м3 (в 2006 р. - 2,3), недостатньо очищених - 12,5 млн м3 (в 2006 р. - 22,6), нормативно чистих без очистки - 68,4 млн м3 (в 2006 р. - 63,3), нормативно очищених - 38,4 млн м3 (в 2006 р. - 29,3).

Серед підприємств найбільше забруднюють поверхневі води підприємства комунального господарства, хімічної, деревообробної промисловості, виробництва будматеріалів та скловиробів. Разом зі стічними водами в водойми області потрапляє значна кількість забруднюючих речовин: органічних речовин за БСКповне - 748 т, нафтопродуктів - 2,2 т, завислих речовин - 615 т, сульфатів - 3277 т, хлоридів - 3199 т, азоту амонійного - 165 т, нітратів - 1316 т, СПАР - 3,1 т, заліза - 25,3 т, міді - 0,8 т, цинку - 0,7 т, нікелю - 0,02 т, нітритів - 32 т, фтору - 24,6 т, формальдегіду - 0,1 т, фосфатів - 827,8 т, марганцю - 1,7 т. [10]

1.3 Земельні ресурси та ґрунти

Загальна площа земель області становить 2005,1 тис. га, з них 46,7% займають сільськогосподарські землі, 39,9% - ліси та інші вкриті лісом площі, 2,7% - забудовані землі, 5,3% - відкриті заболочені землі, 1,7% - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, 2,1% - території, які перебувають під водою, 1,6% - інші землі. Найпоширенішими типами ґрунтів в області є дерново-підзолисті, опідзолені, дерново-оглеєні та болотні ґрунти. Для сучасного стану земельних ресурсів Рівненщини характерна їх глибока деградація, що виявляється, насамперед, у значному збільшенні площ еродованих земель. Площа еродованих земель становить 387,6 тис. га, що складає 41 % усіх сільськогосподарських угідь. Із загальної площі еродованих угідь середньо-змиті землі становлять 44,2 тис. га, сильно змиті - 45,2 тис. га. Найбільш еродовані землі сільськогосподарських угідь в Рівненському (35,9 тис. га), Млинівському (31,6 тис. га), Дубенському (28,5 тис. га), Здолбунівському (19,6 тис. га), Гощанському (15,0 тис. га) і Острозькому (11,5 тис. га) районах.

Динаміка змін основних параметрів ґрунту за токсикологічними показниками досліджується центром „Облдержродючість". [10]

У 2008 р. токсикологічні дослідження на вміст важких металів та залишкових кількостей пестицидів проводились у Дубенському, Млинівському та Корецькому районах області. Перевищень гранично допустимих концентрацій не зафіксовано.

Вплив відходів на ґрунти. Протягом 2008 р. спостереження за впливом побутових відходів на ґрунти держекоінспекцією проводились на полігонах твердих побутових відходів м. Рівне та м. Дубно. Перевищення зафіксовані на полігоні ТПВ м. Дубно за вмістом міді 1,37-2,25 ГДК, цинку 2,32-3,93 ГДК, нікелю 1,03-1,94 ГДК, на полігоні ТПВ м. Рівне за вмістом міді 1,32 ГДК, цинку 2,62 ГДК. [4]

Найбільш поширеними типами ґрунтів в Рівненській області є дерново-підзолисті, опідзолені, дерново-оглеєні та болотні ґрунти. За механічним складом найбільш поширений легкий, середній та важкий суглинок. 60% дерново-підзолистих ґрунтів області інтенсивно використовуються в сільськогосподарському виробництві.

У 2008 р. відбір проб ґрунту проводився держекоінспекцією в Рівненській області переважно на землях природоохоронного, сільськогосподарського, комунального призначення, промисловості. Всього відібрано101 проба на 29 об'єктах, з них 54 проби ґрунту на 16 об'єктах природно-заповідного фонду, 26 проб навколо 8 промислових підприємств, 10 проб на 3 об'єктах сільськогосподарського призначення та 7 проб на землях комунального призначення (2 полігони твердих побутових відходів).

В цілому за даними спостережень ґрунти Рівненської області характеризуються підвищеною кислотністю, низьким вмістом нітратів та гумусу.

Перевищення ГДК за вмістом фосфатів зафіксоване в 34 визначеннях, нітратів - в 5 визначеннях, фторидів - в 5 визначеннях, міді - в 18 визначеннях, цинку - в 10 визначеннях, нікелю - в 6 визначеннях, хрому - в 2 визначеннях, свинцю і кобальту по 1 випадку.

Перевищення до фонового вмісту зафіксоване за вмістом обмінного амонію на 3 об'єктах сільськогосподарського призначення: Миротинська сільська рада в 3,32 рази, с. Бармаки в 1,3 рази, м. Рівне в 1,2 рази та нафтопродуктів в 13 разів на землях асфальтно-бетонного заводу „Декомплект". Екстремально високого забруднення ґрунтів (>50 ГДК) не виявлено.[4]

1.4 Промислові та побутові відходи

На території області нараховується біля 700 підприємств, установ і організацій, виробнича діяльність яких пов'язана з утворенням промислових та побутових відходів. В середньому на території області щороку в поверхневих сховищах накопичується біля 1 тис. т промислових відходів І-ІІІ класів небезпеки. Обсяг накопичення промислових відходів цих класів небезпеки станом на 1.01.2007 р. становить 10432,843 т.

З усієї маси особливо небезпечних відходів, що утворюються в області, лише біля 2 % повторно використовуються або знешкоджуються. Ймовірний чинник впливу на навколишнє природне середовище - небезпечні відходи, серед них найнебезпечнішими є важкі метали, нафтовідходи, непридатні до застосування пестициди. Станом на 1.01.2008 р. в області нараховується близько 112,858 т непридатних і заборонених до використання пестицидів та агрохімікатів, з них 78,534 т затарено в 107 бетонополімерних контейнерів, 34,324 т зберігається в пристосованих приміщеннях.[5]

Серед основних екологічних проблем, пов'язаних з утворенням та розміщенням небезпечних промислових відходів, слід виділити такі:

- у відвалі ВАТ "Рівнеазот" на площі 58 га заскладовано 15,4 млн. т фосфогіпс - дигідрату;

- у відвалі ТОВ "Волинь-шифер" на площі 2,5 га заскладовано 116.455 тис. т азбестоцементних відходів.

Залишається гострою проблема екологічно безпечного поводження з побутовими відходами. Станом на 01.01.2008 р. загальна кількість полігонів та звалищ твердих побутових відходів в містах та селищах області складає 21 одиницю, в тому числі - 4 перевантажених. На полігонах та звалищах області захоронено понад 20 млн. м3 відходів. Загальна площа полігонів та звалищ становить 111,2 га.

На сьогодні одним із основних способів видалення твердих побутових відходів є їх захоронення на сміттєзвалищах, що, в переважній більшості, не відповідають санітарно-екологічним вимогам. На сьогодні в м. Рівне, Дубно, Сарни вирішується питання щодо будівництва заводів з сортування та переробки твердих побутових відходів. Разом з тим, в області вивчається інноваційна розробка (патент України №25546), що передбачає екологізацію сміттєзвалищ на стадії проектування, експлуатації діючих та відпрацьованих полігонів твердих побутових і промислових відходів з використанням місцевих природних мінералів, яким є целіт-смектитовий туф.[5]

Розділ 2. Шляхи вирішення екологічних проблем Рівненської області

2.1 Економічно-правові засоби та заходи вирішення екологічних проблем

Для невідкладного вирішення екологічних проблем необхідна широкомасштабна система комплексних заходів економічного, соціально-політичного, технологічного та культурного характеру.

Управління в галузі охорони довкілля на регіональному рівні здійснюється місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, спеціально уповноваженими органами шляхом проведення спостережень, досліджень, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування тощо.

Варто зазначити, що однією з найбільш актуальних проблем у сфері управління охороною довкілля є інвестування природоохоронних проектів.

В області, як і в цілому по Україні на сьогодні сформовано економічні та економіко-правові основи раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища.

Базовими елементами такого механізму є:

· плата за використання природних ресурсів;

· плата за забруднення довкілля;

· відшкодування збитків за порушення законодавства про охорону довкілля;

· система фінансування природоохоронних заходів за рахунок коштів природоохоронних фондів різних рівнів (державного, обласного, місцевих)[4; с. 5].

Основним елементом цього механізму та найбільш вагомим джерелом фінансування природоохоронної діяльності являються цільові фонди охорони навколишнього природного середовища, які були створені з метою концентрації коштів і цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, які спрямовані на запобігання, зменшення та усунення забруднення навколишнього природного середовища.

Саме завдяки існуванню екофондів, як на державному, так і регіональному рівнях, створена реальна можливість акумулювання певних коштів на реалізацію природоохоронних програм та проектів.

Необхідно посилити адміністративну, кримінальну, матеріальну відповідальність за порушення режиму заповідних територій, в тому числі - пам'яток садово-паркового мистецтва; оформлення охоронних зобов'язань установ, підприємств, організацій у віданні котрих вони перебувають, особливо в сільській місцевості[8].

У відповідності до вимог Закону України «Про відходи», заходів, передбачених Комплексними програмами охорони довкілля Рівненської області на територіях усіх сільських, селищних, міських рад виділено місця під звалища побутових відходів. Замовлено проектну документацію під будівництво. Недосконалість діючого механізму “забруднювач платить” на сьогодні не виконує своє основне завдання - стимулювання суб'єктів господарювання запроваджувати у виробничій діяльності ефективні природоохоронні, ресурсозберігаючі заходи та новітні технології.[2]

Відповідно до ст. 46 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, кошти від зборів за використання природних ресурсів повинні спрямовуватися на виконання робіт по відтворенню, підтриманню цих ресурсів у належному стані. В силу об'єктивних причин і, в першу чергу, через бюджетно-фінансовий дефіцит ці вимоги призупинені починаючи з 2001 року Законами України “Про Державний бюджет України”, тому кошти від цих платежів стали джерелом поповнення доходної частини державного та місцевих бюджетів та використовуються на загальні потреби суспільстватво нового звалища відходів для міста Рівне . [1]

Як складові системи екологічного управління в державі все більшого розвитку набувають засади екологічного страхування та аудиту. В Рівненській області вже більшість великих підприємств охоплені добровільним екологічним страхуванням на випадок шкоди, завданої внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Проведення операцій екологічного страхування та екологічного аудиту ліцензується. В м. Рівне вже є спеціалісти-екологи, які отримали такі документи та успішно запроваджують на території області систему екологічного страхування з 2003 р. та аудиту з 2005 р., що створює економічну зацікавленість підприємств у зниженні ризику забруднення навколишнього природного середовища та ощадливому використанні природних ресурсів

2.2 Культурно-освітні засоби та заходи вирішення екологічних проблем

Рівненська область відзначається власною науковою школою у сфері екології та базою підготовки фахівців-екологів. Для забезпечення охорони та відтворення екосистем в Рівненському водному університеті проводиться наукова робота, основна мета якої - вивчення природних комплексів заповідників для подальшої розробки заходів з охорони природи. Завданням науковців та природоохоронців є збереження всіх типів природних середовищ, оскільки формування національної та європейської екомережі можливе при цілісності та єдності таких екологічних одиниць[7].

Екологічній освіті, як невід'ємній частині всієї системи освіти, в області приділяється значна увага. Її ефективність полягає не тільки в тому, щоб школярі вивчали і обговорювали екологічні проблеми та шляхи їх вирішення, а й особисто брали участь у виконанні конкретних завдань.

У 70 % навчальних закладів працюють факультативи, гуртки, екологічні клуби (тематика їх роботи - еколого-дослідницька, пошукова); 50% закладів мають профільне, поглиблене вивчення екології.

Еколого-натуралістична робота в школах та позашкільних закладах здійснюється за певними напрямками: природоохоронний, фенологічний, валеологічний.

Неоціненним виховним впливом є проведення художньо - пропагандистської роботи у вигляді усних екологічних журналів, репортажів, виставок плакатів, карикатур, естафет, учнівських телепередач, організації виступів агітбригад, показ екомоди.

Основною метою екологічної освіти та виховання студентів є формування системи наукових знань, поглядів, які забезпечують їх ставлення до навколишнього середовища у всіх видах діяльності. Єдність пізнання, переконання і дії допомагає по-справжньому виховати у майбутніх спеціалістів почуття відповідального ставлення до навколишнього середовища, до рідної Землі.

У всьому спектрі різноманітної інформації, яку надають населенню засоби масової інформації області, значне місце займає і екологічна тематика. Тому, з метою висвітлення актуальних екологічних проблем області, екологічного інформування громадськості та пропаганди екологічних знань держуправління постійно співпрацює із засобами масової інформації області. Зокрема це: Рівненська обласна державна телерадіокомпанія, періодичні видання: " Вісті Рівненщини" тощо[4].

2.3 Техніко-технологічні засоби та заходи вирішення екологічних проблем

Зниження технологічного навантаження на довкілля внаслідок тривалої економічної кризи, посилення державного контролю за станом дотримання природоохоронного законодавства сприяють поліпшенню екологічної ситуації в області.

З метою забезпечення необхідного рівня очистки та утримання каналізаційних очисних споруд (КОС) у робочому стані значна увага приділяється їх модернізації та реконструкції.

За останні роки в містах Дубно, Березне, Радивилів, Кузнецовськ та смт Рокитне були проведені роботи з реконструкції, модернізації та ремонту КОС, що забезпечило необхідну якість очищення стічних вод та, в окремих випадках, збільшило проектну потужність на 10-30 %.

Протягом 2006 року ВП “Рівненська АЕС” велось будівництво споруд по обробці додаткової води (СОДВ), роботи з реконструкції і розширення міських очисних споруд та будівництво очисних споруд дощової каналізації м.Кузнецовськ, будівництва очисних споруд КОК “Біле озеро”.

З метою підвищення якості питної води у минулому році у смт Рокитне реконструйовано станцію знезалізнення потужністю 2000 м3/добу; на станції знезалізнення смт. Гоща проведено будівельні роботи; у м.Березне, де відмічено підвищений вміст заліза, виконано біля 50% загального об'єму будівельно-монтажних робіт на станції знезалізнення потужністю 2000 м3/добу, проте через утність коштів будівництво призупинено.

Крім того, в рамках реалізації Програми, протягом 2006 року:

- проведено будівництво очисних споруд стічних вод школи-інтернату під експериментальний майданчик “Дитяче містечко” у с. Олександрія;

- у м. Сарни придбано технологічне обладнання для очисних споруд;

- побудовано новий каналізаційний колектор у Радивилові;

- у м. Дубно проведено капітальний ремонт існуючого каналізаційного колектора;

- у смт Млинів - ремонтні роботи на водопровідних та каналізаційних мережах.

Протягом 2007-2008 рр. проведено роботи для захисту населених пунктів від шкідливої дії вод: побудовано 1,56 км захисних дамб, розчищено 11 км русел меліоративних каналів та укріплено 0,535 км берега р. Стир, і 0,756 км р. Случ.[5]

Для запобігання негативного впливу явищ ерозії ґрунту на поверхневий стік річок проведено консервацію малопродуктивних і еродованих земель шляхом залуження та перезалуження ріллі на площі 1251 га, вилучено із сільськогосподарського обороту 1329 га непродуктивних земель під заліснення.

Підприємством „Рівнеоблводоканал” виконано монтаж насосу на головній каналізаційній насосній станції та здійснено заміну аварійних ділянок каналізаційного колектору в районі Золотіїва у м. Рівне На даний час розробляється проект реконструкції загальноміських каналізаційних очисних споруд Рівного.

Постійно здійснюється контроль за недопущенням використання на виробничі потреби води питної якості промисловими підприємствами області, що мають власні джерела водопостачання.[10]

Вихід зі стану екологічної кризи в Україні може бути тільки один - структурна перебудова промислового виробництва з орієнтацією на сучасні екологічно чисті технології.

Регіональна стратегія економічного і соціального розвитку, виходячи з концепції сталого розвитку, має базуватися на таких ключових екологічних принципах:

- будь-яка діяльність на рівні регіону повинна підпорядковуватися законам природи і обмеженнями, які ними визначаються;

- одержаний від господарської діяльності результат не може бути меншим від шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу;

- екстенсивне використання природних ресурсів недопустиме.

З урахуванням особливостей сучасного стану області та очікуваного подальшого нарощування антропогенного навантаження на довкілля, як результат економічного зростання, основними взаємоузгодженими напрямами оптимізації стану довкілля мають бути:

- запровадження дійового економічного механізму природокористування;

- технологічна модернізація виробництва шляхом широкого впровадження енерго-, ресурсозберігаючих і маловідходних технологій;

- піднесення ефективності державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства на території області;

- поетапне впровадження регіональної системи збирання, переробки та утилізації відходів вторинної сировини та розв'язання проблеми екологічно безпечного видалення і утилізації токсичних відходів;

- створення сприятливих умов до залучення іноземних інвестицій для здійснення природоохоронних програм та проектів.

Висновки

Рівненщина не належить до регіонів України з критичним екологічним навантаженням. Це, насамперед, пов'язано зі специфікою економіки краю, адже область традиційно вважають аграрною. Плюс до цього закриття багатьох промислових підприємств, скорочення виробництва на діючих, що не створює додаткових турбот природоохоронцям. Проте екологічних проблем вистачає і розв'язання їх пов'язане зі значними матеріальними затратами.

Серед таких -- утилізація відходів. Відповідна регіональна програма на період до 2010 року є своєрідним стратегічним документом у плані реалізації концепції сучасних методів утилізації та переробки сміття. У ній задекларовано чимало позитивного, яке можливе лише при достатньому фінансуванні. Законодавство передбачає, що цим питанням повинні перейматися суб'єкти господарювання, органи місцевого самоврядування, природоохоронні фонди. Джерел фінансування начебто чимало, та ось повноводністю грошових потоків вони не вельми вражають. Отож екологам доводиться очікувати, що необхідні кошти вдасться знайти у процесі реалізації наміченого.

Такі ж сподівання стосуються і вирішення проблем, пов'язаних із забрудненням поверхневих водотоків. На Рівненщині, із зниженням антропогенного навантаження на довкілля, на жаль, не відбулося очікуваного поліпшення роботи очисних споруд настільки, щоб ми могли зняти з порядку денного проблеми чистої води. І йдеться не лише про потужні водогони, а й про менш масштабні водозабори і звичайні сільські криниці, якість води у яких все частіше викликає стурбованість не лише в екологів, але й у санітарно-епідеміологічних служб.

Не зникла останнім часом в області тривога і за стан атмосферного повітря. Зменшення виробничої потужності його традиційних забруднювачів “Рівнеазоту”, Здолбунівського цементно-шиферного комплексу, підприємств Костопільського промвузла “дружно компенсують” десятки міні-виробництв з випуску пластмас, переробки металобрухту, інших промислових відходів.

Довкілля -- поняття не абстрактне, яке існує саме по собі. Недарма кажуть, що нашу планету ми отримали не у спадок, а позичили у наших нащадків. Зберегти її природну красу, примножити багатства рідного краю -- це і громадянський, і суто людський обов'язок, який проведенням акцій типу Дня довкілля, звичайно ж, не вичерпується.

У 2007 році одним із основних пріоритетних напрямків природоохоронної діяльності є удосконалення державної системи моніторингу довкілля. Метою програми є розроблення га впровадження заходів по вдосконаленню регіональної системи моніторингу довкілля, підвищення рівня виконання її основних функцій, що спрямовані на забезпечення потреб органів державною управління, місцевого самоврядування та громадськості в оперативній і достовірній інформації про стан навколишнього природного середовища регіону. Держуправлінням проводиться робота щодо налагодження інформаційної взаємодії між усіма суб'єктами регіональної системи моніторингу довкілля області.

На території області утворилась значна кількість відокремлених фрагментів умов і ресурсів, що веде до збіднення видового різноманіття, перешкоджає розселенню та міграції видів, обміну генетичною речовиною. Як наслідок - знижується організованість біосистем, їх здатність до саморегуляції і самовідновлення, погіршуються екологічні умови середовища існування людей. Щоб вирішити цю проблему, потрібно створити екологічну мережу, що дозволить:

1. об'єднати в цілісну систему землі природно-заповідного фонду, інші природні і природо відновні території;

2. забезпечити збереження і відновлення біологічного різноманіття, уникнути втрат генофонду;

3. забезпечити позитивні зміни стану довкілля, поліпшити гідрологічний режим території, запобігти ерозії ґрунтів і руйнуванню берегів річок, покращити якість води;

4. розширити придатні для рекреаційного використання території, забезпечити розвиток збалансованого туризму, сумісного з вимогами охорони довкілля, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 26 червня 1991 року

2. Закон України «Про відходи» від 05.03.1998 із зміна та доповненнями

3. Тетяна Ісаєва «Результат гарантує лише спільна праця»// Вісті Рівненщини// №33(1561) від 17.08.2007

4. Бадев В.В. «Регіональні проблеми »// Вісті Рівненщини// №13(1599) від 17.02.2009

5. Павло Жук «Сучасний стан природних складових довкілля Рівненської області.» // Вісті Рівненщини// №53(1899) від 17.07.2008

6. Шепель О. П`ять надзвичайно гострих екологічних проблем України. // Екологічний вісник, липень-серпень 2008р.- с.29-31.

7. Мегас Р.В. Проблеми забруднення довкілля та шляхи їх подолання. // Екологічний вісник, січень-лютий 2008р.- с.14-19.

8. Злобін Ю. А. Основи екології. - К.: Вид. “Лібра”. - ТОВ. - 2000 с. 7-9

9. http://zakon.rada.gov.ua/

10. http://www.ecorivne.gov.ua/