Мікробіологічні властивості води рекреаційних зон Києва

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.ДРАГОМАНОВА

Інститут природничо-географічної освіти та екології

Кафедра екології

Дипломна робота

Мікробіологічні властивості води рекреаційних зон м. Києва

Виконала студентка 5 курсу

заочної форми навчання

спеціальності: «Екологія та охорона

навколишнього середовища»

МАТІЙКО ЛІАНА ІВАНІВНА

Науковий керівник: доц., канд. пед. наук

ЛАЗЕБНА О.М.

м. Київ - 2008 р.

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ І. Загальна характеристика водойм рекреаційних зон м.Києва

1.1. Рекреаційні зони м.Києва і їх водні об'єкти

1.2. Сучасний стан поверхневих воднів об'єктів м. Києва

1.3. Критерії мікробіологічного дослідження. ГДК і Колі-титр

РОЗДІЛ ІІ. Дослідження мікробіологічних властивостей рекреаційний зон м.Києва

2.1. Методика дослідження колі-титрів

2.2. Екотоксичний моніторинг поверхневих вод ставка та питної води підземних джерел Феофанівської зеленої зони м.Києва

2.3. Аналіз результатів (дані лабораторій)

РОЗДІЛ ІІІ. Рекомендації з поліпшення стану мікробіологічних показників

3.1. Шляхи поліпшення стану поверхневих вод

3.2. Пропозиції щодо стратегії нових рекреаційних зон туристичного призначення в м. Києві

3.3. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальність дослідження. У зв'язку зі зміною парадигми суспільного розвитку головним завданням, що постає перед рекреаційною сферою, є підвищення її соціальної, економічної та екологічної ефективності та досягнення сталого розвитку галузі в системі “економіка - природа - соціум”. Реалізація даного завдання передбачає перегляд засад територіальної організації рекреаційного господарства як важливого чинника його подальшого ефективного розвитку на кількох рівнях: державному, регіональному (обласному, районному) та на рівні конкретного рекреаційного підприємства.

Отже, до природних рекреацiйних ресурсiв вiдносяться мiнеральнi води та грязi (спецiальнi рекреацiйнi ресурси), клiматичнi ресурси, акваторiї морiв, рiки та озера, лiси, рибальськi та мисливські угіддя (багатоцiльовi рекреацiйнi ресурси).

Традицiйно для вiдпочинку використовуються озера i рiки, їх береги i пляжi - центри територiальних рекреацiйних систем, що несуть iстотне рекреацiйне навантаження. При органiзацiї водних видiв вiдпочинку висуваються високi вимоги до якостi води, дна, пляжної смуги та естетичних властивостей оточуючого середовища.

Оскiльки зростає частка антропогенного та техногенного навантаження на рекреацiйнi ресурси, спостерiгається поступова деградацiя всiх його компонентiв. Формування умов для ефективного захисту довкiлля потребує розробки цiлого комплексу природоохоронних заходiв, спрямованих на обмеження, лiквiдацiю дiї факторiв, якi негативно впливають на стан навколишнього середовища, усунення негативних наслiдкiв господарської дiяльностi. Крiм того, погiршення стану рекреацiйних ресурсiв викликане вiдсутнiстю економiчних важелiв, механiзмiв контролю та нових норм їх використання. Потрiбно передбачити заходи щодо вiдтворення цiнних властивостей рекреацiйних ресурсiв, розширення мережi природоохоронних об'єктiв, перегляду програми мелiорацiї земель, оздоровлення лiсових ресурсiв з полiпшенням породного складу та пiдвищенням екологiчної цiнностi, зменшення частки викидiв в атмосферне повiтря, комплексу водоохоронних заходiв.

Удосконалення територіальної організації рекреаційного господарства - питання багатоаспектне, а тому ґрунтується на дослідженнях, здійснених у різних галузях науки, серед яких особливою ґрунтовністю відрізняються праці І.Г.Балабанова, О.О.Бейдика, А.Г.Бобкової, Ю.А.Вєдєніна, С.А.Генсирука, П.В.Гудзя, В.К.Євдокименка, І.В.Зоріна, В.О.Квартальнова, М.П.Крачила, В.І.Куценко, О.О.Любіцевої, В.І.Пили, В.С.Преображенського, І.Д.Родічкина, А.В.Степаненка, І.Т.Твердохлєбова та ін.

Об'єкт дослідження: процес забруднення поверхневих вод рекреаційних зон м.Києва

Предмет дослідження: визначення мікробіологічних показників поверхневої води рекреаційних зон м.Києва.

Мета дослідження: науково обґрунтувати вплив мікробіологічних показників на стан людини; визначити експериментально мікробіологічні показники рекреаційних зон м.Києва.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати теоретико-методичні засади впливу мікробіологічних показників води на стан здоров'я людини.

2. Охарактеризувати стан поверхневих вод рекреаційних зон в межах м.Києва.

3. Ознайомитися з нормативами якості поверхневих вод щодо мікробіологічного дослідження стану водойм.

4. Здійснити експериментальне дослідження мікробіологічних показників рекреаційних зон стану поверхневих вод.

5. Проаналізувати дані експериментального дослідження і зробити висновки щодо проблеми якості води.

Структурно дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Загальна кількість сторінок дипломної роботи складає 86, 5 з них список літератури та 20 додатки.

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика водойм рекреаційних зон м.Києва

1.1. Рекреаційні зони м.Києва і їх водні об'єкти

На території Києва -- 447 водних об'єктів з яких: 129 озер, 102 ставки, 9 річок, 28 струмків, 24 затоки, 43 штучні водойми, 32 джерела, 27 каналів. Загальна площа міських пляжів -- 140 га, водного дзеркала - 2543 га, а з прилеглою до водойм територією - 7949 га. Пляжами вважаються лише ділянки, де працюють рятувальники, медична служба та прибиральники.

Для кожної водойми характернi свої гiдрологiчнi характеристики та антропогенне навантаження рiзного ступеня iнтенсивностi. [5]

Найбільша кількість водойм розташована у Дніпровському (11 пляжів, 8 зон відпочинку), у Оболонському (4 пляжі, 6 зон відпочинку) районах. Інші розташовані у всіх районах міста крім Солом'янського. Всього планується відкрити 20 пляжів та 31 зони відпочинку, підпорядкування ДКП "Плесо".

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України зід 06.03.2002р. № 264 "Про затвердження порядку обліку місць масового відпочинку населення на водних об'єктах" фахівцями санепідслужби міста в підготовчий період перевірено санітарний стан пляжів і місць масового відпочинку на воді, і проведено лабораторний контроль якісного стану води зон рекреації на пляжах на дотримання ГОСТ 17.1.5-02-80 "Охорона природи. Гідросфера. Гігієнічні вимоги к зонам рекреаційних водних об'єктів».

Стан води водойм в акваторіях пляжів у відповідності з результатами лабораторного контролю в цілому відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.

Так, показники розчинного кисню (О₂) на Дніпровських пляжах становили 7,6-13,2 мг/дм³ (при нормативі не менше 4мг/дмЗ); активна реакція води (рН) була в межах 7,7-8,3 (при нормативі 6,5-8,5мг/дмЗ); БСК-5 - в середньому в межах - 3,6-8,2); вміст мінеральних речовин (хлориди, сульфати, нафтопродукти) в межах нормативів, бактеріологічні показники стану води (колі-індекс ЛКП) на Дніпровських та озерних пляжах міста становив (по даним досліджень баклабораторії міськСЕС) від 60 до 2400 (при нормативі для водойм 2-ї категорії водокористування - до 5000), індекс колі-фагу - 10-50Бое/л (норма - до 100) за 2001 рік такі: по бактеріологічним показникам не відповідають вимогам - 23% проб, з них у 18,3% виявлено високий рівень лактозопозитивних, кишкова паличка у 8,2%, ентерококи у 4,2% аналізів, у 2% випадках сальмонелу та коліфаги. [10, C. 14]

Це свідчить про велику антропогенне навантаження на водойми і зони рекреації і недостатність профілактичних санітарно-технічних заходів, в період їх експлуатації. В той же час ДКП "Плесо" на протязі ряду років не проводиться лабораторний контроль за якістю води і на прибережній смузі, як це потребують діючі стандарти.

Не в повному обсязі виконуються дрібні гідротехнічні заходи, згідно затверджених планів завдань (розчистка водного дзеркала та викос прибережної водної рослинності) на оз. Вирлиця, Тельбін в Харківському районі, озері Райдужне в Дніпровському районі, озері в парку Партизанської Слави в Дарницькому районі, що створює умови для заростання та заболочування водойм і є передумовою для появи місцевих випадків малярії.

На всі пляжі не подані акти обстеження дна.

На сьогоднi надмiрне антропогенне навантаження на природне середовище мiста, посилене наслiдками Чорнобильської катастрофи, істотно знизило якiсть водноресурсного потенцiалу м. Києва. [21, C.18]

Бiльшiсть внутрiшнiх водойм мiста використовуються у рекреацiйних цiлях - купання, рибальство, -- що висуває серйознi вимоги до їхньою санiтарно-гiгiєнiчного стану. Однак сучасний стан малих водойм викликає серйозне занепокоєння тому, що багато з них забрудненi, засмiченi, прибережнi смуги захаращенi несанкцiонованими звалищами побутових та будiвельних вiдходiв.

Викликає занепокоєння забруднення внутрiшнiх водойм мiста нафтопродуктами, пов'язане з iнтенсивним забрудненням ними дощових стокiв, що спричинено частим розмiщенням на прилеглих до водойм територiях автостоянок, гаражiв, АЗС та iнших господарських об'єктiв без локальних очисних споруд. Так, наприклад, спостереження за озером Опечень, рiчками Либiдь, Нивка показали, що рiвень їхнього забруднення нафтопродуктами у порiвняннi з минулими роками збiльшився i зараз перевищує ГДК до 10 i бiльше разiв.

Значна кiлькiсть пiдприємств скидають забрудненi стоки безпосередньо у р. Днiпро та воднi об'єкти мiста, а також до мiської каналізації (як з попередньою очисткою, так i без неї). Iнспекцiєю «Еколог» ВАТ «Київводоканал» контролюється 1162 пiдприємства та органiзацiї мiста, якi скидають промстоки в київську мiську каналiзацiйну мережу, з них проходять попередню очистку на локальних очисних спорудах -- 375. В результатi у водойми потрапляють такi забруднюючi речовини, як азот амонiйний, алюмiнiй, сульфати, мiдь, фосфор, хлориди, хром, цинк, тощо. Крiм того, у воду потрапляють дуже небезпечнi бiологiчнi речовини, солi важких металiв, нафтопродукти, СПАР, нiтрати. [25, C. 18-19]

За даними статистичної звiтностi 2-ТП (водгосп), за 2001 р. пiдприємствами мiста було скинуто у поверхневi воднi об'єкти 867,9 млн. куб. м зворотних вод, iз них: забруднених -- 25,4 млн. куб. м; тих, що вважаються нормативно чистими без очистки -- 368,9 млн. куб. м; нормативно очищених на очисних спорудах -- 473,6 млн. куб. м. Маса скинутих забруднюючих речовин в цих стоках становить близько 156,4 тис. т (сухий залишок, який не лiмiтується, в цiй сумi дорiвнює 86,8 тис. т).

Одним iз джерел забруднення Днiпра також залишаються напiвзатопленi плавзасоби та 7 iснуючих ремонтно-вiдстiйних пунктiв.

Потрiбно пiдкреслити, що всi внутрiшнi водойми мiста становлять єдину водну систему, тiсно пов'язану з басейном Днiпра, який є джерелом питного водопостачання для м. Києва та багатьох мiльйонiв жителiв iнших регiонiв нашої країни. Тому забруднення внутрiшнiх водойм міста незмiнно призводить до забруднення головної водної артерiї України.

Є проблема встановлення i дотримання водоохоронних зон для всiх водних об'єктiв мiста. Необхiдне законодавче встановлення розмiрiв водоохоронної зони та прибережної захисної смуги на землях мiста вiдповiдно до iснуючих правил забудови.

В столицi не iснує спецiалiзованих служб з визначення та догляду за станом прибережних захисних смуг, а також вiдсутнiй перелiк об'єктiв, якi розташованi на земельних дiлянках цих смуг. [25, C. 19]

Прибережна смуга Днiпра та всiх внутрiшнiх водойм в мiстi потребує негайних заходiв щодо покращання їхнього санiтарного стану, бо береги цих водойм зараз вкрай захаращенi рiзними видами вiдходiв. При опадах та пiдняттi рiвня води смiття потрапляє у воду, i це суттєво знижує якiсть водного потенцiалу мiста.

На сьогоднi мiськi водойми i водотоки перетворенi у воднi об'єкти переважно дощового живлення, тому якiсть їхнiх вод значною мiрою залежить вiд якiсного складу поверхневого стоку, який в достатнiй мiрi не дослiджений, мiнливий i за вiдсутностi його очистки згодом може призвести до непередбачених санiтарно-епiдемiчних ситуацiй.

Поверхневi стоки з територiї мiста вiдводяться мережею колекторiв дощової каналiзацiї через 80 випускiв в р. Днiпро та зв'язанi з ним вiдкритi водойми. Крiм того, до рiчок Либiдь та Сирець пiдключено ще 52 водовипуски дощової каналiзацiї. Iз них лише 5 водовипускiв дощової каналiзацiї з житлових масивiв мiста обладнанi очисними спорудами, але й їхня технiчна оснащенiсть не забезпечує достатню якiсть очистки стiчних вод, що значною мiрою впливає на стан та властивостi води в Днiпрi. [53, C. 14-15]

В Києвi склалась критична ситуацiя зi станом мiських каналiзацiйних колекторiв, яка може призвести до виникнення надзвичайних ситуацiй.

На балансi ВАТ «Київводоканал» знаходиться 2449,48 м каналiзацiйних мереж, iз яких в аварiйному станi -- 887,5 км (36%). Значний вiдсоток амортизацiї основних фондiв (мереж та обладнання) i недостатнi обсяги фiнансування експлуатацiйної дiяльностi протягом останнiх рокiв призвели до збiльшення кiлькостi аварiйних витокiв та пошкоджень.

За останнi роки на всiй територiї України вiдмiчається підвищення рiвня ґрунтових вод. Характерно це й для мiста Києва, в якому видiляються чотири зони пiдтоплення. Особливе занепокоєння викликають 1-а та 2-га зони, якi є зонами активного пiдтоплення.

Перша зона -- територiї, починаючи з району Троєщина до парку «Перемоги» включно.

Друга зона -- район Старої Дарницi, ДВРЗ.

Основними причинами, що викликають пiдтоплення в цих зонах, є:

- природний пiдйом ґрунтових вод;

- незадовiльна експлуатацiя гiдротехнiчних споруд та технiчний стан струмка Пляхового.

Третя зона -- проспект Бажана.

Четверта зона -- с. Бортничi. [35, C. 24-25]

Водні ресурси є національним багатством країни, однією з природних основ її економічного розвитку. Вони забезпечують усі сфери життя і господарської діяльності людини, визначають можливості розвитку промисловості і сільського господарства, розміщення населених пунктів, організації відпочинку й оздоровлення людей.

Сьогодні вода розцінюється не тільки як природний ресурс, вона має яскраво виражену соціальну значимість. У підтвердження цьому Міністерською декларацією Всесвітнього Водного Форуму в Гаазі в 2000 році, Міжнародною Конференцією по прісній воді (Бонн, грудень 2001 р.) якість води визнана основним показником збалансованого розвитку суспільства, його безпеки й існування в цілому. [37, C. 14-15]

За прогнозами, у 2008 році 2/3 населення планети буде страждати від недостачі води або від її незадовільної якості. Сьогодні, за даними ВООЗ більш 100 млн. людей тільки в Європі не має доступу до якісних водяних ресурсів. Серед країн Європи Україна є однією з найменш забезпечених водними ресурсами. Забезпеченість водою складає 1700 м³рік на одну людину. В Франції цей показник складає 4570 м³, у Швейцарії - 7280 м³, в Австрії - 7700 м³, у Швеції - 24000 м³.

У той же час середньодобове споживання води на 1 міського жителя України складає 320 літрів у добу, тоді як у великих містах Європи - 100-200 л. Крім цього, під час транспортування, по офіційним даним, губиться близько 2 км³, що прирівнюється до річного стоку Південного Бугу. [25, C. 19]

Залишається високим і водозабір, і скидання стічних вод, у тому числі забруднених. Згідно з даними Міністерства екології і природних ресурсів України, у 2000 році з природних джерел було узято 17 400 км³ води, скинуто 10 500 км³ стічних вод, з них 3 313 км³ - неочищених. Разом зі стічними водами у водойму потрапили 842 500 т нафтопродуктів, 1 326 000 т сульфатів, 1 421000 т хлоридів, 136 000 т аміачного азоту, 72 330 кг нітратів, 1 330 т заліза, 30 т міді, 47,2 т цинку, 23,1 т нікелю, 14,8 т хрому, не говорячи вже про забруднення патогенними мікроорганізмами, фенолами й іншими речовинами.

За даними компанії "Гобест Інтернешнл Україна", 35 млн. жителів нашої країни "прив'язані" по водоспоживанню до річкової системи Дніпра. На головній українській водяній артерії знаходяться 50 великих промислових центрів, 4 атомні електростанції, десятки тисяч підприємств промислового і сільськогосподарського профілю, 50 великих зрошувальних систем - усі вони беруть воду з Дніпра, зливаючи промислові і каналізаційні відходи. Ріка перетворилася в гігантський накоплювач забруднених вод.

Так, за даними відділу з нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства Дніпропетровської обласної прокуратури, "у водойми області щорічно надходить понад 1193 млн. кубометри неочищених стічних вод з 98 підприємств...". За останні 3 роки рівень мікробіологічного забруднення Дніпра в окремих районах обласного центра перевищив припустимі норми в 2 400 разів. Як бачимо, не даремно європейці називають Дніпро "жовтяничною" рікою, оскільки зараз на Україну припадає до 30% захворюваності вірусним гепатитом у Європі. [46, C. 29-30]

Спільний моніторинг, проведений ученими Дніпропетровської медичної і будівельної академій, підтвердив перевищення норми вмісту важких металів у ріках області в 20-28 разів. Домінуючими визнані мікроелементи важких металів - свинець і сірка.

Не в кращому стані знаходяться і підземні води. У водні артерії переходять нафтопродукти, солі важких металів, радіонукліди, ядохімікати. Не дивно, що Україна займає останнє місце в Європі по запасах питної води і 70-е місце по її якості (дані ВООЗ).

До того ж, на Україні діють старі норми Держстандарту (1982р.), незважаючи на те, що відповідно до рекомендацій ВООЗ і європейської співдружності, у 2000 році розроблені, але не введені в дію Державні санітарні правила і норми "Вода питна", якими передбачене значне розширення досліджень по якості питної води, а деякі показники контролю стали набагато більш жорсткими. Особливо це стосується біологічних показників, що гарантують епідемічну безпеку води.

Неефективна робота очисних споруджень каналізацій, побудованих по застарілим нормах, що мають потребу в ремонті чи реконструкції, вводяться в експлуатацію водопроводи централізованого водопостачання без відповідного забезпечення системами каналізації й очисних споруджень. [39, C. 19]

Так, централізованим водопостачанням в Україні забезпечене населення всіх міст і 86,4% селищ міського типу. У той же час централізованих систем каналізації й очисних споруджень не мають 28 міст і майже третина селищ міського типу (392), а в 187 міських населених пунктах очисні каналізаційні спорудження працюють неефективно, що приводить до щоденного скидання до 5 млн. м³ забруднених стічних вод. Виробнича потужність усіх централізованих водопроводів сьогодні складає 25,7 млн.м³ на добу, а каналізаційних очисних споруджень - 16,4 млн.м³. Це обумовлює неприпустиме збільшення диспропорції між потужностями водопроводу і каналізації, і, як наслідок, усе більш інтенсивне забруднення джерел водопостачання. [38, C. 36-37]

Особливе занепокоєння викликає той факт, що протягом останніх років майже цілком зупинилося будівництво і введення в експлуатацію нових потужностей очисних споруджень каналізацій, а потужності водопроводу продовжують збільшуватися. Яскравий приклад - проект указу Кабінету Міністрів України про забезпечення водопостачанням населених пунктів Луганської області. Якщо узяти до уваги, що стоки Сіверського Донця протягом року використовуються тричі, як наслідок варто очікувати як погіршення якості води, так і незадовільну якість питної води.

Останнє десятиліття можливості держави були обмежені глибокою соціально-економічною кризою. У 2001 році з'явилися перші ознаки економічного зросту. У зв'язку з цим прогнозуються нові труднощі, тому що збільшення обсягу виробництва буде здійснюватися на старій технологічній базі.

Збереження існуючих тенденцій приведе в недалекому майбутньому до реального ризику виникнення техногенних катастроф і до катастрофічних наслідків на значній території України. Майбутнє рішення комплексу складних економічних і екологічних проблем зажадає і величезних інвестицій, і формування чіткої державної стратегії в сфері охорони і відновлення водних ресурсів. Але цього, на жаль, поки не передбачається…

Джерелом водопостачання м. Києва є поверхневі води річок Дніпро, Десна та підземні води горизонтів сеноман-келовейського та середньоюрського водоносних горизонтів. Поверхневі води в районі м. Києва відрізняються великою забрудненістю органічними речовинами природного походження - фульвіновими та гуміновими кислотами. Крім того вода річки Десна в окремі періоди року має велику кількість бактеріальних забруднень. [39, C. 20]

Поверхневі води перед подачею в водопровідні мережі очищуються та знезаражуються на Дніпровській та Деснянський водопровідних станціях реагентним методом по класичній схемі.

Якість води підземних горизонтів відповідає нормативним вимогам, які ставляться до питної води. Лише в окремих районах міста Києва в підземній воді присутні незвичайні бактерії, так звані, "синьо - зелені" водорості, які в комплексі з залізобактеріями значно погіршують очищення води. В зв'язку з цим виникає необхідність розроблення технології їх очищення і будівництво очисних споруд. [11, C. 183-184]

Спільно з МіськСЕС Держуправлінням здійснюється контроль за роботою Дніпровської та Деснянської водопровідних станцій. Особливу турботу викликає розміщення у другому поясі зони санітарної охорони Дніпровської водопровідної станції, в 100-метровій смузі правого берега р. Дніпро, промислової зони м. Вишгорода, яка включає підприємства та організації, діяльність яких впливає на її санітарний та екологічний стан і якість води у джерелі водопостачання. Дане питання повинно вирішуватись на державному рівні.

При складних екологічних ситуаціях, які виникають на Київському водосховищі внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції, припиняється забір води з р. Дніпро і застосовується схема подачі деснянської води на Дніпровську водопровідну станцію з включенням в експлуатацію плавучої насосної станції „Роса-300”.

Для забезпечення киян природною водою високої якості створено бюветне господарство, яке на даний час нараховує понад 150 бюветних комплексів.

У зв'язку з економічною кризою в країні та неритмічною роботою виробництв ускладнились умови нормальної санітарно-технічної експлуатації свердловин підприємствами і організаціями міста. Така ситуація призводить до виходу з робочого стану артсверловин, які не підлягають відновленню.

З метою поліпшення санітарно-епідеміологічного стану артезіанського водопроводу та покращення експлуатації існуючого підземного водозабору міста, Держуправління звернулось до КМДА з пропозицією використовувати існуючі відомчі артсвердловини для передачі населенню міста якісної питної води. Прикладом цього може служити діючий бювет від існуючої артезіанської свердловини Хлібокомбінату № 2 на розі вул. Набережно-Хрещатицької та Турівської (Подільський район).

Контроль якості питної води на всіх етапах її очистки, насосних станціях, мережах, в бюветних комплексах та в джерелах водопостачання здійснюється трьома хіміко-бактеріологічними лабораторіями АК „Київводоканал” і лабораторіями МіськСЕС. Для забезпечення екологічної безпеки якість води контролюється не менше двох разів на добу. Крім того, проводиться додатковий відбір проб на Київському водосховищі, річках Прип'ять, Тетерів, Ірпінь та у верхів'ї Десни. Якість питної води у м. Києві відповідає вимогам ГОСТ 2874-82 „Вода питьевая”.

1.2. Сучасний стан поверхневих воднів об'єктів м. Києва

Найважливішим водним об'єктом столиці є Дніпро. Ця ріка значною мірою визначає зовнішність міста, його красу. Дніпро забезпечує мешканців міста водою, надає можливість відпочинку. Достатньо сказати, що серед усіх міст колишнього СРСР Київ має найбільшу площу пляжів. Окрім цього, Дніпро -- ще й транспортна артерія, котрою перевозиться велика кількість вантажів і пасажирів.

Дніпро бере початок на Валдайській височині у Росії, далі перетинає Білорусь і зрештою -- Україну. Впадає Дніпро у Дніпробузький лиман, розгалужуючись у гирлі на ряд рукавів.

Довжина Дніпра від витоку до гирла після створення каскаду водосховищ дещо скоротилася і тепер становить 2200 км. Київ розташований у середній течії ріки за 880 км від гирла.

Сумарна водозбірна площа ріки становить 504 тис. км². Площа водозбору до м. Києва -- 328 тис. км².

До 1964 р. -- року початку заповнення Київського водосховища гідрологічний режим Дніпра поблизу міста визначався природними умовами.

Рис. 1. Зміни рівня води у Дніпрі біля Києва протягом повеней 1931 і 1970 року

Максимальний рівень води у м. Києві спостерігався 2 травня 1931 р. і становив 97,64 м над рівнем моря. Зазначена повінь спричинила затоплення частини міста, зокрема, Подолу. Найнижчий рівень води на гідрологічному посту “Київ” спостерігався 17-20.11.1921 р. і становив 88,74 м. Отже, зафіксована амплітуда рівня води в Дніпрі дорівнює 8,90 м.

Створення Київського водосховища (1964-1966 рр.) призвело до зменшення сезонних змін рівня і водночас збільшення внутрішньодобових коливань.

В останні десятиріччя найвищі рівні води зафіксовано навесні 1970 р. і 1979 р. У першому випадку було практично затоплено Гідропарк--вода стояла навіть у підземному переході під станцією метро. За відсутності Київського водосховища рівень води був би ще вищим.

Канівське водосховище, яке почало заповнюватися восени 1972 р., спричинило підвищення рівня води поблизу міста на 1,6--1,7 м. У середніх умовах абсолютний рівень води становить 91,7--92,0 м. В останні роки (1997-2002) найвищий рівень (93,68 м) спостерігався 21.04.1999 р., найнижчий (91,18м)-- 09.07.1999р.

Підйом рівня води спричинив деяке збільшення ширини річки. Ширина головного русла Дніпра в центральній частині міста (поблизу мосту Метро) становить 600--610 м, характерна максимальна глибина -- 5-6 м. На окремих ділянках глибина сягає 10м.

Підйом рівня води дозволив істотно поліпшити умови судноплавства. Водночас він призвів до деякого зменшення площі пляжів. [10, C. 14]

Піковий режим роботи Київської ГЕС спричиняє те, що рівні води в межах міста зазнають постійних коливань. Поблизу моста Метро, де розташований гідрологічний пост “Київ”, амплітуда перебуває в межах 0,5-0,7 м. Як правило, протягом доби рівень води підвищується двічі. Більшим є звичайно підйом рівня ввечері. Найвищий рівень спостерігається пізно ввечері (приблизно о 23.00) -- по закінченні роботи Київської ГЕС, найнижчий -- під ранок. Протягом тижня найнижчий рівень води спостерігається у вихідні дні, коли скиди ГЕС порівняно невеликі.

Рис 2. Багаторічні зміни витрат води в Дніпрі поблизу м.Києва

Середня багаторічна витрата води в Дніпрі поблизу Києва становить 1380 м?/с (43,5 км?/рік). Найбільша середня витрата води (2790 м?/с) спостерігалась у 1970 р., найменша (600 м?/с) -- у 1921 р. Протягом останніх 10 років найбільшою була водність у 1998 р.

Рис 3. Розподіл витрат води в Дніпрі поблизу м.Києва протягом року: ліві стовпчики - у 1881-1962 рр., праві - у 1996-2001 рр.

Вище Києва (зокрема, в межах Росії та Білорусі) використання води для господарських потреб є порівняно невеликим. Природна водність ріки, яка спостерігалася б за відсутності господарської діяльності, є більшою за фактичну всього на 1 % і становить 1 390 м?/с (43,8 км?/рік).

Для наявного періоду спостережень (з кінця XIX ст.) існує слабко виражена тенденція збільшення природної водності річки.

Протягом року найбільша водність річки спостерігається у квітні-травні, найменша -- у серпні-лютому. В останні десятиріччя розподіл стоку Дніпра поблизу міста став рівномірнішим, ніж раніше. Основний чинник зазначених змін -- регулювання стоку Київським водосховищем, заповнення якого здійснено у 1964-1966 рр. Взимку водосховище частково спрацьовується (передусім для потреб гідроенергетики). Навесні, коли на, річці спостерігається найбільша водність, іде заповнення водосховища. [51, C. 338-339]

Деякий вплив на внутрішньорічковий розподіл стоку спричинили також кліматичні зміни, зокрема, підвищення температури повітря взимку, танення снігу протягом зими при відлигах.

Максимальна витрата води (23100 м?/с) спостерігалася на Дніпрі 02.05.1931 р., найменша (93,0 м?/с) - зафіксована 19.11.1921 р.

В останні десятиріччя максимальна витрата води в Дніпрі спостерігалася 20 квітня 1970 р. і становила 18500 м?/с.

Температура води в Дніпрі сягає найвищих значень у липні і в середньому становить 21,5 °С. У липні 2001 р. середня місячна температура досягла 24,9°С, максимальна -- 27,2°С (29.07.2001). Поблизу берегів, передусім на тихоплинних ділянках, температура води може сягати 28-29 °С.

Певний вплив на температуру води спричинила господарська діяльність, зокрема, створення Київського водосховища. Його прогрівання, порівняно з рікою, відбувається повільніше. Відповідно, найвища і найнижча температура води спостерігаються тепер дещо пізніше, ніж у природних умовах. Ще один чинник впливу на термічний режим Дніпра в межах міста -- скидання промисловими підприємствами підігрітої води у каналізаційну мережу.

Зазначені чинники призвели до істотних змін льодового режиму -- товщина льоду та тривалість періоду з льодовими явищами стали істотно меншими, порівняно з природними умовами. Максимальна товщина льоду (в середньому 5 см) спостерігається на основному руслі Дніпра в середині січня. Найбільших значень (29 см) за період після 1981 р. вона досягла у лютому 1994 р. У затоках Дніпра товщина льоду може сягати 50 см. [54, C. 522-523]

Таблиця 1.1.

Основні гідрологічні характеристики річок м. Києва

Назва	Куди впадає	Довжина, км	Площа водозбору, км2	Стік води, млн. м3/рік
Віта	Дніпро	13,9	244	18
Горенка	Ірпінь	12,0	56,0	3,3
Дерниця	оз. Тельбін	21,1	133	8,5
Либідь	Дніпро	16,0	66,2	3,8
Нивка	Ірпінь	19,7	94,0	5,4
Сирець	Дніпро	12,3	24,4	1,4
Сівкрка	Віта	29,2	129	9,8

Серед інших водних об'єктів Києва потрібно згадати передусім р. Либідь. ЇЇ довжина становить 16 км, площа водозбору -- 66 км². Характерна особливість водозбору Либеді -- велика частка урбанізованих територій.

Либідь бере початок у Солом'янському районі, впадає у Дніпро на нижній околиці міста, нижче Південного мосту. Основна частина річки проходить у штучно створеному руслі. Найбільша ділянка з природним руслом розташована поблизу гирла. Середньорічний стік Либеді становить 3,8 млн. м³, що відповідає витраті 0,12 м?/с.

Найбільшою за водністю малою річкою Києва є Віта, що тече на південній околиці міста. Її середньорічний стік -- 18 млн. м³, У найглибших місцях глибина річки сягає 1 м. Приблизно третина водозбору цієї річки вкрита лісом. Ще одна досить відома річка -- Сирець, яка бере початок поблизу станції метро “Нивки”. Річка Нивка тече на західній околиці міста. На ній утворена низка ставків. Найбільша річка на лівобережній частині міста - Дарниця, яка впадає в оз. Тельбін.

Окрім річок, на території міста нараховується понад 400 озер і ставків. Найбільшими озерами є Лісове (Алмазне), Вирлиця в районі Червоного хутора, Тягле на Осокорках. Серед великих водних об'єктів у межах міста виділяється оз. Опечень, що розділено на кілька плес. Великою (площа -- 92,0 га) є також затока Дніпра -- Верблюд, яку ще називають озером Верблюжим. Вона розташована північніше масиву Оболонь.

Таблиця 1.2.

Основні характеристики водойм на території м.Києва

Назва	Розташування	Площа, га	Довжина, км
Вербне	вул. Приозерна	16,4	1,1
Видубицьке	Наддніпрянське шосе	16,2	0,47
Вирлиця	Червоний хутір	98,0	1,2
Засла	Конча-Заспа	16,5	0,84
Коник	Острів Жуків	24,1	3,8
Лісове (Алмазне)	Деснянський р-н	141,0	3,1
Мартишів	Осокорки	26,6	1,4
Небреж	Осокорки	44,0	0,85
Опечень-2	Оболонь	18,7	0,7
Підбірна	Осокорки	19,8	4,5
Райдуга	Масив Райдужний	16,2	1,4
Тельбін	Березняки	12,4	0,8
Тягле	Осокорки	127,0	1,1

Озера, розташовані на ліво - та правобережних частинах міста, мають певні відмінності. Лівобережні озера є переважно заплавними. До них, зокрема, належать Райдуга, Тельбін. У свою чергу, правобережні водойми тяжіють до долин річок. Часто вони мають штучне походження. Інколи їх вік сягає сотень років. Окрім водойм, які переважно мають природне походження, у місті нараховується велика кількість водойм, створених людиною. Серед них -- ставок на р. Нивка у Біличах, ставки на території зоопарку, а також у багатьох інших київських парках. З останніх можна згадати ставок у Відрадненському парку, де знаходиться один із витоків р. Либідь.

Щорічно проводився необхідний плановий та оперативний лабораторний контроль за станом водоймищ в межах міста. Дослідженнями були охоплені відкриті водойми та водостоки (озера, ставки, малі річки, затоки р. Дніпра), місця рекреації на водоймах, ріки Дніпро та Десна по постійним створам нагляду (регламентовані до досліджень системою державного моніторингу МОЗ України для м. Києва). Проводиться плановий контроль за ефективністю роботи загальноміських очисних споруд (Бортницької станції аерації -- БСА) на скиді очищених стічних вод міста у р. Дніпро.

Загалом (без урахування р. Дніпро та р. Десна) лабораторним контролем у 2004 р. було охоплено 18 водойм у 10-и районах міста (в першу чергу тих, що/ розташовані у місцях рекреації, житловій забудові, зонах масового відпочинку, зелених та курортних зонах). Всього досліджується 1190-1300 проб води водойм.

По даним досліджень явної тенденції зростання забруднення водойм по регламентованим СаНПіН 4630-88 нормованим параметрам за звітній період не спостерігається. Це стосується в першу чергу тих водойм, які не мають організованих витоків забруднення і мають задовільний ступінь санітарного благоустрою (в т.ч. місця організованого відпочинку та рекреації). Кількість відхилень у дослідженнях води водойм, які загалом відносяться до другої категорії водокористування, по санітарно-хімічним показникам, не перевищувала 9,1% (за рахунок таких інгредієнтів, як БСК та розчинний кисень), по санітарно-бактеріологічним показникам перевищення стандарту реєструвались по колі-індексу ЛКП (до 16,8% по кількості досліджуваних проб) і знахідки сальмонела в 500м нижче випуску магістрального колектору БСА, в зв'язку з відсутністю хімічного знеражування стоків. [22, C. 48-50]

Скид господарсько-побутових та промислових стоків м. Києва (після їх очищення) проводиться від загальноміських каналізаційних очисних споруд -БСА, через систему відвідного каналу у р. Дніпро (нижче кордонів міста, район Вишеньки).

Технологічна схема очисних споруд Бортницької станції аерації працювала в 2002-2004р. без змін. На даний час працюють споруди БОС-1, БОС-2, НБСА, цехів обробки осадів, аеробної стабілізації та мулового господарства, магістральний канал та розсіюючий випуск у р. Дніпро. Проектна потужність -1,8 млн. м³/добу. Фактична - 1,18 - 1,2 млн. м /добу. Площа очисних споруд -443,25 га, у т.ч.: мулові поля - 263 га, магістральний канал - 44,39 га. Підприємство розташоване в промисловій зоні „Бортничі", відноситься до III класу небезпеки з санітарно-захисною зоною 1200м.

Бактеріологічні та вірусологічні дослідження проводяться регулярно на протязі року. Щотижня проводиться визначення ЗМЧ, колі-індексу бактеріологічним відділом лабораторії, патогенна мікрофлора визначається по договору в міськСЕС, вірусологічні дослідження проводяться 1 раз у квартал також міськСЕС. За 2004р. було 2 випадки знаходження бактерій групи сальмонел у воді, що поступає, і 2 випадки - в очищеній воді. Ентеровіруси - не виявляються.

За три роки вперше 2004р. зареєстровано деякі перевищення хімічнихпоказників стічних вод, що поступають на очисні споруди та біологічно очищених вод. Так концентрація азоту амонійного та фосфатів в стічній воді, що поступає, були вище допустимих концентрацій на вході на очисні споруди (згідно з „Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва", затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації 18 червня 2003р. за № 173 встановлює 20,0 мг/дм³ та 8,0 мг/дм³ відповідно). В біологічно очищеній стічній воді також реєструвались підвищені концентрації цих інгредієнтів (у січні, квітні та з серпня по листопад азот амонійний становив від 3,72 мг/дм³ до 4,98 мг/дм³ при нормі 3,47 мг/дм³; для фосфатів цей показник складав у травні, червні та липні від 5,67 мг/дм³ до 5,90 мг/дм³ при нормативі 5,62мг/дм) відповідно вимог „Тимчасово погодженого скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт Бортницької станції аерації", затверджений Державним управлінням екології та природних ресурсів у м. Києві 28.03.03р., строк дії - до 31.03.06р.). Підвищені концентрації азоту амонійного в очищеній воді обумовлені технологічною неможливістю схеми очистки стічних вод, використовуваними на очисних спорудах БСА. Так ефективність видалення азоту амонійного на спорудах біологічної очистки складає 20 - 60%, в той час, коли на ході на споруди концентрація перевищує 20,0 мг/дм³. Для з'ясування причин підвищених концентрацій азоту амонійного та фосфатів у міських стічних водах на БСА розроблені пропозиції ВАТ АК „Київ водоканал" до Державного Комітету з питань житлово-комунального господарства України та НДКТІ МГ щодо необхідності наукових досліджень джерел надходження і тих складних біохімічних процесів, які проходять в стічній воді в процесі утворення та знаходження у колекторах до моменту надходження їх на очисні споруди.[27, C. 234-235]

На виконання Розпорядження Київської міської державної адміністрації „Про підготовку міських пляжів та зон відпочинку біля води в оздоровчі сезони та заходи щодо попередження нещасних випадків на водоймах" фахівцями санітарно-епідеміологічної служби м. Києва здійснюється контроль за виконанням статей 7,18,41 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" на пляжах та зонах відпочинку м. Києва.

З метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя на пляжах і водоймах міста на період оздоровчого сезону Головним державним санітарним лікарем м. Києва видано розпорядження від 29.03.04р. №5 „Про організацію роботи з підготовки водойм та пляжів м. Києва до оздоровчого сезону та проведення держсаннагляду в оздоровчий період 2004р. - 2008р."

Заходи, які забезпечують санепідблагополуччя населення на пляжах, передбачені „Гігієнічними вимогами до зон рекреацій водних об'єктів" (ГОСТ 17.1.5.02-80) і включають забезпечення місць відпочинку доброякісною питною водою, безперебійним водопостачанням і каналізуванням, санітарну очистку і своєчасне видалення відходів, підготовку і забезпечення пляжним реманентом і устаткуванням, організацією роботи прокатних пунктів, медпунктів, рятувальних станцій на воді, об'єктів громадського харчування і торгівлі, проведення дезінфекційних заходів, тощо.

За поданням санепідслужби м. Києва державним комунальним підприємством „ПЛЕСО" виконано значний обсяг робіт по поліпшенню санітарно-протиепідемічної ситуації на водоймах, що дозволило видати санітарні паспорти на 14 пляжів з 18 2004р., зареєстрованих на водоймах м. Києва, в порівнянні 1998р. було тільки 3 пляжів.

В основному кожний рік видаються санітарні паспорти на пляжі:

у Голосіївському районі 2 пляжі („Галерний", „Дніпровська Рив'єра");

у Дарницькому районі 1 пляж („Сонячний");

у Деснянському районі 2 пляжі („Чорторий", „Троєщина");

у Дніпровському районі 7 пляжів („Венеція", „Молодіжний", „Дитячий", „Золотий", "Тельбін", „Райдуга", Центральний");

- у Оболонському районі 2 пляжі („Пуща водиця", „Вербне").

Разом з тим, на ряді пляжів міста на протязі багатьох років залишались незавершеними ряд заходів, що не дає змогу видати санітарні паспорти на відкриття цих пляжів.

Фахівцями санітарно-епідеміологічної служби проводяться відбір та дослідження проб піску, ґрунту, води на радіологічні, санітарно-хімічні та бактеріологічні показники на пляжах міста. За результатами радіологічного контролю показники не перевищують гранично-допустимих. В пробах води відкритих водойм, що використовуються для купання відхилення від стандарту дорівнює 1,72 % по санітарно-хімічним показникам, таким як рН, ХПК і 5,88 % по бактеріологічним показникам, в основному по індексу лактоз опозитивних паличок. Ці відхилення зареєстровані в водоймах і водостоках, які розташовані міській забудові, що акумулюють зливові стоки з території забудови та автомагістралей міста, на озері Тельбін в Дніпровському районі, на оз. Сонячне в Дарницькому районі, на оз. Вербне в Оболонському районі. На ім'я керівництва ДКП „ПЛЕСО" по результатам санітарно-гігієнічних обстежень і лабораторних досліджень дані приписи, по усуненню недоліків на вказаних пляжах застосовувались штрафні санкції. [40, C. 187]

Згідно щорічних розпоряджень КМДА „Про підготовку міських пляжів і зон відпочинку на водних об'єктах до сезону та заходи щодо попередження нещасних випадків на водоймах" запланована організація 35 зон відпочинку біля води, за звітний період не одна з запланованих зон не була готова, тому санітарні паспорти на зони відпочинку не видавались.

В підготовчий період та протягом оздоровчого сезону проводяться щорічно 9 турів дератизаційних заходів на 146 водоймах на 21 пляжі міста на площі 772,6 га. Дрібні гідротехнічні заходи силами 70 сезонних працівників боніфікаторів проведені на 142 водоймах - об'єктах ризику.

Завдяки проведеним заходам по оздоровленню та благоустрою водойм місцевих випадків малярії, вторинних від завізних, випадків лептоспірозу та інших інфекційних захворювань, що пов'язані з перебуванням людей в зонах відпочинку на водоймах в 2004 році не зареєстровано. В ході проведення держсаннагляду за водоймами та пляжами в оздоровчий період 2004 року питання щодо поліпшення санітарного стану водойм і пляжів, забезпечення епізоотичного благополуччя з лептоспірозу були заслухані на 25 нарадах РДА, 8 нарадах з керівниками служб, направлено 18 листів до РДА, 9 - до ЛПЗ, 8 - в ДКП „ПЛЕСО", 1 - власникам водойм. Направлено 39 приписи, винесено 7 постанов головних державних санітарних лікарів районів, накладено 32 штрафи на суму 3264 грн.

Держсанепідслужбою запропоновано ДКП "ПЛЕСО" розробити і подати на затвердження Київради проекти відведення земельних ділянок на водних об'єктах в місцях відпочинку населення, визначити межі пляжів на берегах і на воді, згідно вимог чинного законодавства (листи № 1001 від 19.02.03р., № 1004 від 19.02.03р., № 1228 від 27.03.03р.).

Питання очищення зливових стічних вод залишається найактуальнішим і таким, що потребує скорішого вирішення. [27, C. 257]

Результати перевірок свідчать, що зливові стічні води з території м.Києва є одним з головних джерел забруднення внутрішніх міських водойм та регіонального басейну р.Дніпро. Внутрішні водойми міста, що фактично є акумуляторами поверхневих стічних вод з територій промпідприємств, житлової забудови і автошляхів, відрізняються від інших водойм підвищеним вмістом нафтопродуктів, солей важких металів, відхиленням від нормативів за органолептичними, санітарно-токсикологічними та санітарно-бактеріологічними показниками. [40, C. 132-133]

Це пояснюється тим, що з 42-х існуючих зливових випусків у внутрішні водойми міста, тільки 11 або 26% оснащені очисними спорудами. Ці споруди в основному збудовані у 80-х на початку 90-х років і у більшості випадків працюють неефективно через відсутність постійного контролю за станом їх експлуатації, своєчасного проведення ремонту та заміни комплектуючих або внаслідок недосконалих проектних розробок (наприклад очисні споруди "Троєщина") ці будівельних недоробок (очисні споруди ж/м "Біличі").

Крім того, через відсутність фінансування або недофінансування, недобудовані 2-а і 3-я черги очисних споруд ж/м "Троєщина", ж/м "Радужний", очисні споруди ж/м "Оболонь", 14-й і 3-а м/р, комунальна зона Оболонь.

При цьому забруднюються водойми, які в основному не використовуються населенням для відпочинку (наприклад р.Либідь, Сирець, Дарницький меліоканал, Нивка), а також водойми, що використовуються населенням для неорганізованого відпочинку і плануються для його організованого відпочинку на перспективу (р.Десенка, озера на ж/м "Оболонь", Теремки-2 та інші).

Розташовані в басейні на берегах цих водойм підприємства і об'єкти -забруднювачі довкілля: автостоянки, автогаражні кооперативи, станції технічного обслуговування автомобілів, АЗС тощо, у більшості випадків не мають очисних споруд, зливових стоків з своїх територій. Значна кількість цих об'єктів в басейнах внутрішніх містах водойм не з'ясована.

Заплановане в 2004р. будівництво очисних споруд на випусках у міські водойми не виконано до цього часу пір через невизначеність замовника і джерел фінансування.

За таких умов міською санепідстанцією для вирішення питання попередження забруднення міських водойм зливовими стічними водами Київській міській державній адміністрації були запропоновані наступні заходи:

1. Завершити будівництво очисних споруд: 2-ї і 3-ї черги ж/м "Троєщина" і "Райдужний", ж/м "Оболонь", 14-й й 3-а м/р, комунальної зони Оболонь.

2. Визначити замовника, джерела фінансування і вартість будівництва очисних споруд на інших випусках у міські водойми, запланованих в 2001р.

3. Уточнити і розробити схеми зливових каналізацій з підключенням до неї промислових і комунальних підприємств по кожному району міста.

4. Зобов'язати керівників вказаних об'єктів прийняти пайову участь у будівництві загальних очисних споруд, забезпечити будівництво і експлуатацію очисних споруд на випусках стічних вод з своїх територій у міські водойми.

5. Замовити АТ "Київпроект" разом з "Укрводпроектом" розробку технічних рішень і проектної документації на будівництво очисних споруд зливової каналізації.

6.Доручити ДКО "Київгідрошляхміст'1 ("Київавтодор") разом з АТ "Київпроект" розробити заходи по забезпеченню скиду забруднюючих речовин з існуючих очисних споруд, здійснити їх ремонт, організувати їх роботу та контроль за експлуатацією.

7. Створити при ДКО "Київатодор" підрозділ (в т.ч. лабораторію) по контролю за експлуатацією очисних споруд на зливовій каналізації міста.

8. Передбачити створення при ДКП "Плесо" лабораторії по контролю якості води міських водойм, в т.ч. в місцях скиду до них зливових стічних вод для своєчасного вжиття заходів їх очищення, попередження випадків забруднення.

9. ДКО "Київатодор" та ДКП "Плесо" про результати контролю інформувати міські природоохоронні служби (управління), в т.ч. санепідслужбу.

Проблемними питаннями залишаються:

затвердження і оприлюднення межі водоохоронних зон і прибережно- захисних смуг водойм в м. Києві для усунення суперечностей при відведенні ділянок і при розгляді проектів забудови;

організація централізованого водопостачання і каналізування об'єктів в зонах масового відпочинку, особливо на Гідропарку;

розробка проектів відведення земельних ділянок, в яких буде зазначена площа, власники ділянок, перелік профілактичних санітарно- гігієнічних і природоохоронних заходів з очистки господарсько- побутових і поверхневих стічних вод, питання водопостачання, сміттєвидалення, згідно чинного законодавства щодо місць масового відпочинку населення;

розробка нового плану переносу ремонтно-відстійних пунктів маломірних суден за межі зони житлової забудови м. Києва, який дозволить упорядкувати і зосередити нижче по течії Дніпра розташування РВП. [30, C. 4]

На виконання діючого законодавства, також показанням Київської міської санепідстанції розроблено і знаходяться на погодженні в міських службах проекти прибережних захисних смуг Оболонського, Дніпровського, Деснянського районів і детальні плани територій Печерського і Голосіївського районів.

1.3. Критерії мікробіологічного дослідження. ГДК і Колі титр

Колі-титр - один із головних показників гігієнічності біомаси, і непрямий показник наявності патогенної флори та її здатності до виживання - знижується в збродженій біомасі у 2...3 рази.

Мікрофлора води, очистка питних та стічних вод.

Залежно від ступеня забрудненості у водоймах можуть траплятися і певний час зберігати свою життєдіяльність патогенні мікроби, наприклад, у відкритих водоймах і у водогонах збудник дизентерії може зберігатися від кількох днів до кількох місяців, а холерний вібріон -- до 3 місяців.

Склад мікрофлори підземних вод (артезіанська, джерельна та інші) залежить в основному від глибини залягання водоносного шару, характеру ґрунту тощо. Води, які залягають на великих глибинах, містять дуже мало мікроорганізмів. Підземні води, що їх добувають з невеликих глибин через звичайні колодязі, куди можуть просочуватися поверхневі води, містять багато бактерій, серед яких часто трапляються і патогенні. [6, C. 35-36]

Ступінь забруднення води мікробами прийнято виражати сап-робністю -- сукупністю організмів, що живуть у водах, які містять велику кількість тваринних або рослинних решток.

За кількістю мікроорганізмів, що живуть у воді, водойми поділяються на такі зони.

1. Олігосапробна зона. Кількість мікробів незначна. У 1 мл може бути від кількох десятків до кількох сотень мікробів. Кишкової палички тут немає. Зона характерна для чистої води. Колі-титр -- від 1 і не більше 10.

2. Мезосапробна зона. Кількість бактерій у 1 мл -- сотні тисяч, кількість кишкової палички незначна. Це зона помірного забруднення, в ній відбувається дальша мінералізація органічних речовин. Колі-титр -- від 0,05 до 1.

3. Полісапробна зона. Вода у цій зоні дуже забруднена, бідна на кисень і багата на органічні сполуки. Кількість бактерій в 1 мл сягає 1 млн. і більше, багато кишкової палички і анаеробних бактерій, які зумовлюють процеси гниття і бродіння. Колі-титр -- від 0,005 до 0,001. [18, C. 198]

Виділяють ще так звану катаробну зону, або зону дуже чистої води. Це водойми, розміщені далеко від населених пунктів. Дуже чистою вода в них буває в осінньо-зимовий час. Колі-титр цієї води становить 10--100.

Питна вода за своїм складом і властивостями має бути бездоганною в епідемічному відношенні, нешкідливою за хімічним складом і мати хороші органоліптичні властивості.

Якість питної води оцінюється комплексом хімічних, органоліптичних і бактеріологічних показників.

Ступінь бактеріологічної забрудненості води оцінюють за колі-титром і колі-індексом.

Найменша кількість води (мл), в якій виявляють хоча б одну клітину Е. сої, називається колі-титром. Кількість клітин Е. сої, виявлених у 1 л води, позначається колі-індексом. Питна вода є доброю тоді, коли колі-титр дорівнює 300--330 мл, а колі-індекс -- 2--3. Іншими словами, питна вода вважається чистою, якщо мікробів у 1 мл до 100, сумнівною -- при наявності 100--150, забрудненою -- при 500 і більше. Вода джерел централізованого господарсько-питного водозабезпечення не повинна містити збудників кишкових захворювань і мати колі-індекс не більше як 10 000 (колі-титр -- не нижче 0,1). Вода колодязів, яка використовується для пиття, повинна мати колі-індекс не більше 10. Погіршення цих показників свідчить про необхідність проведення профілактичної дезинфекції.