Правовий режим відходів виробництва та споживання

Реферат:

Правовий режим відходів виробництва та споживання

Вступ

Правовому регулюванню підлягають усі етапи поводження з відходами, включаючи діяльність, у процесі якої утворюються відходи у сфері виробництва і споживання, а також діяльність щодо збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів, контролю за цими операціями та нагляду за місцями видалення.

Державна політика у сфері поводження з відходами в Україні базується на таких принципах, як:

- забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними;

- зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності;

- забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів;

- сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів;

- забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;

- організація контролю за місцями чи об'єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;

- здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання;

- сприяння створенню об'єктів поводження з відходами;

- забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у сфері поводження з відходами;

- обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації (ст. 5 Закону України «Про відходи»).

Крім того, основними принципами державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами є:

- пріоритет захисту життя та здоров'я персоналу, населення та довкілля від впливу радіоактивних відходів згідно з державними нормами радіаційної безпеки;

- розмежування функцій державного контролю та управління у сфері поводження з радіоактивними відходами;

- реалізація державної політики у відповідній сфері шляхом розробки та виконання довгострокової Державної програми поводження з радіоактивними відходами;

- перегляд і затвердження Державної програми поводження з радіоактивними відходами кожні три роки;

- прийняття рішень щодо розміщення нових сховищ радіоактивних відходів з участю громадян, їх об'єднань, а також місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування;

- гарантування надійної ізоляції радіоактивних відходів від довкілля при обґрунтуванні безпеки сховищ радіоактивних відходів;

- зберігання радіоактивних відходів у виробників відходів обмежений час з наступною передачею спеціалізованим підприємствам по поводженню з радіоактивними відходами;

- відповідальність виробників радіоактивних відходів за безпеку під час поводження з радіоактивними відходами до передачі їх спеціалізованим підприємствам по поводженню з радіоактивними відходами;

- заборона проведення робіт з захоронення радіоактивних відходів юридичним і фізичним особам, внаслідок діяльності яких утворюються радіоактивні відходи та які поставляють і використовують радіоактивні речовини, ядерні установки (ст. 3 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами»).

1. Правовий режим відходів виробництва та споживання

Основним завданням законодавства про відходи закон висуває вимоги щодо екологічно безпечного поводження з відходами, забезпечення мінімального утворення відходів, розширення використання їх у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Мета запобігання чи мінімізації екологічної та екогенної шкоди, що завдається відходами виробництва і споживання, досягається за допомогою встановлення у законодавстві різнобічних заходів та вимог, що утворюють правовий механізм поводження з такими відходами.

Найбільш загальні вимоги у сфері охорони навколишнього природного середовища від забруднення відходами встановлені у Законі України «Про відходи» шляхом визначення правового режиму поводження з відходами.

Правовий режим поводження з відходами -- це система встановлених законодавством правових заходів, норм і правил, що визначають правові засади поводження з відходами з метою запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Відповідно до Закону України «Про відходи», «поводження з відходами» -- це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Утворення відходів у виробника відходів (фізичної або юридичної особи, діяльність якої призводить до утворення відходів) можливе лише за наявності лімітів на їх утворення. Збирання відходів -- це діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.

До поводження з відходами входять також дії щодо їх використання, тобто застосування відходів у процесі здійснення господарської діяльності для виробництва продукції, товарів, отримання енергії та усунення їх небезпечності, а саме: оброблення, видалення, утилізація та знешкодження відходів. Оброблення (перероблення) відходів -- це здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення. Утилізація відходів -- використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Видалення відходів -- здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації. Знешкодження відходів -- зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.

Розміщення відходів -- зберігання та захоронення у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (сховищах, полігонах тощо). Зберігання відходів -- тимчасове розміщення відходів у відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видання). Захоронення відходів -- остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував встановлених нормативів.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм та способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і забезпечує безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Перевезенням відходів є транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення. Транскордонне перевезення відходів -- транспортування відходів з території, на/або через територію України, на територію або через територію іншої держави.

Дуже важливу роль у справі охорони навколишнього природного середовища відіграють вимоги до суб'єктів у сфері поводження з відходами, встановлення заходів запобігання утворенню відходів, визначення окремих вимог щодо поводження з небезпечними відходами тощо. Закон України «Про відходи» окремо висуває вимоги до громадян України, іноземців, а також до суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами. До обов'язків останніх відповідно до ст. 17 закону входить: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств; визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також, за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, і подавати щодо них статистичну звітність; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія; брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; здійснювати відповідні заходи для максимальної утилізації відходів; не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; своєчасно в установленому порядку вносити плату за розміщення відходів; надавати місцевим органам виконавчої влади і місцевого самоврядування та іншим відповідним органам інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого потрапляння відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; при плануванні будівництва або реконструкції об'єкта поводження з відходами мати дозвіл на виконання цих дій відповідно до законодавства про містобудування, виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

До заходів запобігання утворенню відходів та екологічно безпечного поводження з ними, що запроваджуються урядом та центральними і місцевими органами виконавчої влади в межах їх компетенції, зокрема, належать: встановлення нормативів утворення відходів на одиницю продукції; встановлення лімітів утворення та розміщення відходів та заборона ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів; встановлення загальних вимог щодо поводження з побутовими відходами, імпортними пакувальними матеріалами, тарою тощо; запровадження відповідно до законодавства санкцій за перевищення відповідних лімітів; заборона визначення місць розміщення підприємств та інших об'єктів поводження з відходами, а також їх експлуатація, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам; заборона порушення строків переробки відходів, ввезених в Україну відповідно до встановлених квотами умов; встановлення квот на ввезення в Україну відходів як вторинної сировини; заборона ввезення в Україну відходів з метою їх зберігання чи захоронення та інші заходи.

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором Відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Водночас забороняється захоронення відходів на найбільш екологічно та соціально цінних територіях. Так, забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Окремі вимоги встановлюються законодавством щодо поводження з небезпечними відходами (ст. 34 Закону України «Про відходи»). Усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини відповідно до переліку небезпечних властивостей поділяють на класи і підлягають обліку. Відповідний клас відходів визначається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються Мінприроди за погодженням з Державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Суб'єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, зобов'язаний: забезпечити запобігання забрудненню ними навколишнього природного середовища, а у разі виникнення такого забруднення -- ліквідувати забруднення та його наслідки; вживати заходів щодо запобігання аваріям і ліквідації їх наслідків та захисту людей і навколишнього природного середовища від їх впливу, а також повідомляти органам виконавчої влади, місцевого самоврядування і населенню про такі аварії та вжиті заходи для їх ліквідації; забезпечувати експлуатацію зазначених об'єктів і перевезення небезпечних відходів з додержанням вимог природоохоронного законодавства; мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами; ідентифікувати об'єкти поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» (2001 p.); мати план локалізації та ліквідації аварії на об'єкті й декларацію безпеки; надавати інформацію про такі об'єкти відповідно до встановленого порядку.

У разі порушення суб'єктом господарської діяльності ліцензійних умов поводження з небезпечними відходами ліцензія анулюється в установленому законом порядку.

До поводження з небезпечними відходами допускаються особи, які мають професійну підготовку, підтверджену свідоцтвом (сертифікатом) на право роботи з небезпечними речовинами, та не мають медичних протипоказань. Допуск працівників до роботи забезпечується відповідною посадовою особою підприємства, установи, організації.

Перевезення небезпечних відходів дозволяється лише за наявності їх паспорта та ліцензії на поводження з ними в порядку, визначеному відповідним законодавством. Здійснюється таке перевезення за умови обов'язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення.

Розміщення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях та здійснюється відповідно до ліцензійних умов щодо поводження з небезпечними відходами. Провадження інших видів діяльності, не пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами, на території, відведеній для їх розміщення, забороняється.

Зберігання небезпечних відходів на території підприємств, установ, організацій -- суб'єктів господарської діяльності здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти господарської діяльності, на території яких зберігаються небезпечні відходи, належать відповідно до Закону до об'єктів підвищеної небезпеки. Відповідальність такого суб'єкта за шкоду життю, здоров'ю, майну фізичних або юридичних осіб, яка може бути заподіяна аваріями на таких об'єктах, підлягає обов'язковому страхуванню.

Є особливості у законодавчому регулюванні транскордонного переміщення відходів, у Положенні про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 13 липня 2000 р., передбачено загальні вимоги до експортно-імпортних операцій переміщення небезпечних відходів чи їх транзиту через територію України.

Слід зазначити, що небезпечні відходи у разі їх транскордонного перевезення підлягають класифікації згідно з Міжнародним кодом ідентифікації відходів (МКІВ), крім випадків, коли транскордонне перевезення здійснюється на підставі міжнародного договору, у якому зазначається інший метод класифікації.

За загальним правилом, ввезення в Україну небезпечних відходів з метою їх зберігання чи захоронення забороняється. Положенням регулюються випадки транзиту через територію України небезпечних відходів, експорт таких відходів, а також імпорт небезпечних відходів з метою їх утилізації/видалення. Для здійснення імпорту до Мінприроди України подаються документи щодо підтвердження наявності ліцензій на здійснення відповідних операцій, а також відомості про походження і склад відходів; опис способу утилізації/видалення; потужність і місце знаходження об'єкта для утилізації/видалення; підтвердження наявності чинних дозволів місцевих органів Мінприроди України, Державної санітарно-епідеміологічної служби України на експлуатацію об'єкта для утилізації/видалення небезпечних відходів, запропонованих для імпорту; відповідні висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи; опис шляху транспортування відходів та ін.

Мінприроди України може надати письмову згоду на імпорт небезпечних відходів (протягом 70 днів) у разі дотримання таких умов:

- держава експорту є стороною Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням або з нею укладено відповідну міжнародну угоду щодо транскордонних перевезень небезпечних відходів;

- держава експорту не має технічних можливостей і необхідних потужностей для видалення таких відходів екологічно обгрунтованим способом (у разі, коли відходи імпортуються з метою видалення) або такі відходи використовуються як вторинна сировина в Україні;

- імпортер має можливість утилізувати/видаляти такі відходи екологічно обгрунтованим способом на санкціонованому об'єкті;

- контракт між експортером та особою, відповідальною за утилізацію/видалення, містить необхідні зобов'язання сторін і відповідає вимогам екологічно обгрунтованого поводження з відходами;

- тара, маркування і транспортування відповідають вимогам визнаних міжнародних норм, стандартів і практики;

- підтверджено забезпеченість страхуванням відповідальності експортера та особи, що відповідає за утилізацію/видалення;

- імпортер або інший агент, який діє від його імені, є резидентом або має відділення в Україні.

Окремо регулюється перевезення радіоактивних відходів (ст. 19 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами»), яке можуть здійснювати юридичні або фізичні особи, що мають відповідні ліцензії. Перевезення радіоактивних відходів здійснюється у транспортних пакувальних комплектах відповідно до затверджених норм, правил і стандартів, якими передбачаються: порядок їх перевезення; права та обов'язки вантажовідправника, перевізника та отримувача; заходи безпеки; вимоги до упаковки та транспортних засобів; заходи на випадок дорожньо-транспортних подій під час перевезення радіоактивних відходів; запобігання та заходи щодо ліквідації наслідків можливих радіаційних аварій; заходи фізичного захисту.

МВС України розробляє комплексну систему заходів щодо запобігання дорожньо-транспортним подіям під час перевезення радіоактивних відходів. Умови та режим перевезення таких відходів повітряним, залізничним, водним або автомобільним транспортом погоджуються з відповідними службами МВС України.

У разі виникнення радіаційної аварії внаслідок дорожньо-транспортної події під час перевезення радіоактивних відходів відповідальність за її ліквідацію, а також захист персоналу, населення, навколишнього природного середовища покладається на вантажовідправника, якщо інше не передбачено угодою про перевезення.

Висновок

Правовий режим поводження з радіоактивними відходами має свої особливості, які встановлені Законом України «Про поводження з радіоактивними відходами» та іншими нормативно-правовими актами у відповідній сфері.

Право на поводження з радіоактивними відходами мають юридичні та фізичні особи, які отримали дозвіл на здійснення відповідного виду діяльності (ліцензіати). На будь-якому етапі поводження з радіоактивними відходами зазначені особи зобов'язані: забезпечувати безпеку під час проектування, вибору майданчика, будівництва, експлуатації та зняття з експлуатації споруд та обладнання, призначених для поводження з радіоактивними відходами; своєчасно здійснювати переоцінку безпеки діючих об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами; забезпечувати розробку та реалізацію програм якості щодо безпеки поводження з радіоактивними відходами; вести власний облік таких відходів; забезпечувати їх фізичний захист; забезпечувати радіаційний моніторинг місць зберігання або їх захоронення; своєчасно інформувати органи державної виконавчої влади і місцевого самоврядування про порушення в роботі об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами; вживати заходів щодо ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків; бути спроможними відшкодувати збитки від радіаційних аварій під час поводження з радіоактивними відходами за рахунок власних коштів або коштів страхових організацій.

Закон встановлює правові вимоги щодо зберігання та захоронення радіоактивних відходів, забезпечення фізичного захисту під час поводження з ними; експлуатації та закриття (консервації) сховищ радіоактивних відходів, правового режиму територій, відведених під сховища радіоактивних відходів, та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами.

Відповідно до ст. 18 закону забороняється діяльність, пов'язана з поводженням з радіоактивними відходами, якщо не вжито заходів забезпечення фізичного захисту, який передбачає єдину систему планування, координації та контролю за комплексом організаційних та технічних заходів, спрямованих на запобігання несанкціонованому проникненню до сховищ, доступу до радіоактивних відходів та їх використання, на своєчасне виявлення та припинення будь-яких посягань на цілісність і недоторканність споруд.

Зберігання та захоронення радіоактивних відходів дозволяється тільки у спеціально призначених для цього сховищах при забезпечені їх ізоляції від навколишнього природного середовища системою природних та штучних бар'єрів. Земельні ділянки, відведені під сховища радіоактивних відходів, виводяться з господарського обороту і відмежовуються від суміжних територій санітарно-захисними зонами. У межах відповідних санітарно-захисних зон забороняється: проживання населення; здійснення всіх видів водокористування, лісокористування та користування надрами, за винятком зумовлених затвердженими проектами; проведення наукових досліджень без спеціальних дозволів; здійснення без спеціального дозволу сільськогосподарської, лісогосподарської та іншої виробничої діяльності, спрямованої на одержання товарної продукції а також будівництво об'єктів соціального та громадського призначення; будь-яка інша діяльність, яка не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Література

Баб'як О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.- 216 с.

Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. - К.: Хрінком Інтер, 2006. - 192 с.

Екологічне право. Особлива частина Підручник. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001

Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - X., 2005.

Екологічне право України За редакцією професорів В. К. Попова і А. П. Гетьмани. Харків, «Право». 2001

Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. -- К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 848 с/

Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. - К., 1991.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря». - К., 1992

1. Бринчук М. М. Правовая охрана атмосферного воздуха. -- М., 1986.

2. Габитов Р. X. Воздухоохранное право. -- Уфа, 1999.

3. Габитов Р. X Теоретические проблемы организации правовой охраны атмосферы Земли в современных условиях. -- Уфа, 2000.

6. Кузнецова О. К, Радчик О. Л. Загрязнение окружающей среды отходами и опасными веществами. -- М., 2001.

8 Роун Ш. Озоновый кризис. Пятнадцатилетняя эволюция неожиданной глобальной опасности. -- М., 1993.

9 Фомин Г. С, Фомина С. Н. Воздух: контроль загрязнений по международным стандартам. -- М., 1993.

10. Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии. -- К., 1989.