Метод правового регулювання екологічних відносин

Реферат:

Метод правового регулювання екологічних відносин

План

Вступ

1.Поняття методу правового регулювання

Висновок

Джерела

Вступ

Під методом правового регулювання суспільних відносин взагалі розуміють сукупність способів та прийомів, за допомогою яких право впливає на суспільні відносини через поведінку суб'єктів конкретних відносин. Це загальне визначення методу правового регулювання суспільних відносин у своїй основі стосується й методу регулювання екологічних відносин. У правовій літературі з питань ролі правового регулювання в класифікації галузей права висловлено декілька думок. Метод правового регулювання розглядається як додатковий критерій поділу права на галузі, однак він не є головним у розмежуванні галузей права, оскільки основним його критерієм є певний вид суспільних відносин; по-друге, метод правового регулювання має вирішальне значення в розмежуванні галузей права, тому за відсутності методу правового регулювання певних відносин немає підстав говорити про окрему галузь права.

Загальновідомо, що метод правового регулювання визначається з урахуванням характеру суспільних відносин. Отже, суспільні відносини (предмет), що регулюються, визначають способи й прийоми впливу на них. На основі аналізу законодавства України можна зробити висновок, що встановлено три універсальних методи правового регулювання відповідних груп суспільних відносин: цивільно-правовий, який наділяє суб'єктів майнових відносин рівною можливістю правоволодіння, при якому відсутні влада й підкоріння у суб'єктів таких відносин; адміністративно-правовий, заснований на владних приписах, які докладно встановлюють порядок виникнення відносин, їх зміст, обсяг і розподіл прав та обов'язків між учасниками відносин, що регулюються; кримінально-правовий, який використовується у галузях права кримінального напрямку.

Якщо виходити з цієї універсальної класифікації методу правового регулювання, то немає необхідності в обов'язковому визначенні свого методу для кожної галузі права, оскільки названі методи охоплюють основні способи та прийоми впливу на суспільні відносини. Однак використання вказаних методів не виключає, а навіть передбачає встановлення додаткових й специфічних способів впливу на суб'єктів відносин, що регулюються, з урахуванням їх характеру. Крім того, у літературі справедливо вказується, що метод правового регулювання є багатоелементним явищем і може запозичати прийоми і способи впливу на суб'єктів у однорідних галузей права, формуючи при цьому певні специфічні риси методу самостійної галузі права. Цей висновок слід визнати вірним, оскільки при такому підході є можливість визначити змішаний метод правового регулювання певних суспільних відносин, які складають предмет відповідної галузі права. У даному випадку немає необхідності у пошуку свого самостійного методу правового регулювання, бо вже є загальні універсальні методи правового регулювання, які охоплюють основні способи і прийоми впливу на суб'єктів відносин.

1.Поняття метода екологічного права

Із вищезазначеного можна констатувати, що метод екологічного права -- це сукупність засобів і способів впливу на учасників суспільних відносин з метою забезпечення правових вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та екомережі, раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

Щодо екологічного права, то можна стверджувати, що для цієї галузі права характерним є змішаний метод правового регулювання екологічних відносин, який включає у себе головним чином адміністративно-правові і цивільно-правові способи і прийоми правового регулювання цих відносин. Змішаний метод правового регулювання екологічних відносин обумовлений самим характером відносин. Тут при визначенні методу вирішальне значення має екологічний фактор, зокрема, екологічні відносини виникають з приводу певних природних об'єктів, тісно пов'язаних між собою, розвиваються за своїми природними законами і складають єдину екологічну систему (навколишнє природне середовище).

Для цивільно-правового методу характерні такі ознаки: рівні правові можливості сторін у суспільних відносинах, які виключають будь-які однобічні впливи один на одного; встановлення правовідносин за взаємною згодою сторін; надання учасникам відносин права самим визначати порядок своєї поведінки; розв'язання спорів компетентним органом, який перебуває поза цими відносинами. Адміністративно-правовому методу регулювання притаманні такі риси: юридично-владна діяльність виконавчих і розпорядчих органів щодо осіб, якими вони керують; прояв юридичної нерівності учасників відносин -- підкоріння одного з них іншому; обов'язковість для виконання розпорядження владних органів; виникнення суспільних відносин незалежно від волі іншої сторони; здійснення контрольних функцій тощо. За наявності підстав (юридичних фактів), з урахуванням особливостей конкретних екологічних відносин, використовуються названі методи правового регулювання.

Цивільно-правовий метод використовується частіше за все при регулюванні відносин власності на природні об'єкти, договірних відносин, відносин суміжних природокористувачів, при сумісному використанні природних об'єктів, при розв'язанні еколого-правових спорів з їх різновидами, при відшкодуванні збитків різних видів тощо. В умовах розвитку ринкових відносин цей метод правового регулювання певних видів екологічних відносин буде отримувати все більш широке застосування, звужуючи сферу використання адміністративно-правового методу. Застосування змішаного методу повинно бути виваженим. Не слід протиставляти ці два методи або впадати у крайнощі, бо це може завдати шкоди екологічній системі взагалі й екологічній безпеці держави. Демократизація процесів в умовах ринку повинна передбачати керування деякими видами екологічних відносин (відтворення природних ресурсів, хімізація в природокористуванні тощо). Відсутність керування або некомпетентне управління у сфері екології значно шкідливіше, ніж в економіці, і може негативно відбитися на екологічній ситуації в державі або в її окремих регіонах. Оптимальне поєднання двох методів правового регулювання екологічних відносин -- єдино вірний шлях їх належного правового регулювання.

Однак при всій важливості цивільно-правового метода в регулюванні екологічних відносин неможливо обійтися без використання адміністративно-правового методу. Екологічна система розвивається за законами природи, тому управління у галузі екології повинно бути науково обґрунтованим, тобто таким, яке не припускає порушення природних законів. Не всі питання екології можуть вирішити власники природних об'єктів, природокористувачі на основі юридичної рівноваги. При виникненні, наприклад, надзвичайних екологічних ситуацій, коли йдеться про вжиття термінових заходів щодо переселення людей у безпечні регіони, ліквідації наслідків аварій, які призвели до забруднення природного середовища, здійснення необхідних охоронних екологічних заходів тощо. У такому разі слід переважно використовувати владні приписи, обов'язкові для виконання. Нерідко власниками природних ресурсів, природокористувачами припускаються порушення екологічних нормативів, стандартів, лімітів на використання цих ресурсів, тому приписи контролюючих органів про усунення виявлених недоліків є обов'язковими для виконання особами, яким вони адресовані. У цих випадках владний метод є виправданим.

Висновок

Владна діяльність компетентних органів необхідна також у процесі відтворення природних об'єктів. Неможна ж, наприклад, питання відтворення лісів передавати лише на розгляд лісокористувачів. Відтворення і відновлення лісів -- об'єктивна екологічна необхідність, оскільки ліси є джерелом кисню -- основи формування озонового шару, ліси необхідні для задоволення багатьох потреб людей. Дану проблему потрібно вирішувати не тільки способом економічного стимулювання лісокористувачів, але й шляхом адміністративних приписів, які зобов'язують певних осіб здійснювати конкретні дії для відтворення лісів. Аналогічний підхід повинен бути і щодо інших природних об'єктів, які мають відтворюватися. Коло відносин, що регулюються переважно адміністративним методом, досить широке.

Отже, метод правового регулювання екологічних відносин являє собою закріплення в екологічному законодавстві сукупності адміністративно- і цивільно-правових способів та прийомів. Таким чином, екологічне право як самостійна галузь права має свій метод правового регулювання екологічних відносин, який можна визначити як змішаний метод.

ДЖЕРЕЛА

1. А.А.Герасимчук „Основи екології”, Київ, 1999

2. Н.Л. Магура „Біологія навколишнього середовища”, „Громада”, 2001

3. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй „Основи екологічних знань”, Либідь, 1997