Митні пільги щодо дипмломатичних представництв, консульських установ, їх офіційних осіб: ґенеза наукової думки та національного законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИТНІ ПІЛЬГИ ЩОДО ДИПМЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ, КОНСУЛЬСЬКИХ УСТАНОВ, ЇХ ОФІЦІЙНИХ ОСІБ: ҐЕНЕЗА НАУКОВОЇ ДУМКИ ТА НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Руденко І.І.,

магістр права

Стаття присвячена аналізу наукової думки та національного законодавства щодо процедури надання митних пільг представництвам та установам іноземних держав в Україні, їх офіційним особам. Встановлено, що лише деякі автори в монографічних дослідженнях, які були проведені до набрання чинності третього Митного кодексу України, звертали увагу на митні пільги. Підкреслено, що в кожному Митному кодексі України (1991, 2002 та 2012 рр.) окремий розділ (глава), присвячений пропуску та оподаткуванню товарів, що переміщуються через митний кордон України дипломатичними представництвами та консульськими установами, їх офіційними особами. Доведено, що в положеннях чинного Митного кодексу України наявна невизначеність щодо правового регулювання напрямку переміщення - ввезення і вивезення, а також назва глави та деяких статей не відповідають їх змісту.

Ключові слова: митні пільги, звільнення від митного огляду, звільнення від сплати митних платежів, дипломатичний та консульський імунітет.

Статья посвящена анализу научной мысли и национального законодательства относительно процедуры предоставления таможенных льгот представительствам и учреждениям иностранных государств в Украине, их официальным лицам. Установлено, что лишь немногие авторы в монографических исследованиях, проведенных до вступления в силу третьего Таможенного кодекса Украины, обращали внимание на таможенные льготы. Подчеркнуто, что в каждом Таможенном кодексе Украины (1991, 2002 и 2012 г.г.) отдельный раздел (глава) посвящен пропуску и налогообложению товаров, перемещаемых через таможенную границу Украины дипломатическими представительствами и консульскими учреждениями, их официальными лицами. Доказано, что в положениях действующего Таможенного кодекса Украины содержится неопределенность относительно правового регулирования направлений перемещения - ввоза и вывоза, а также название главы и некоторых статей не соответствуют их содержанию.

Ключевые слова: таможенные льготы, освобождение от таможенного досмотра, освобождение от уплаты таможенных платежей, дипломатический и консульский иммунитет.

The article is devoted to the scientific thoughts and national legislation on the procedure of customs privileges missions and institutions of foreign states in Ukraine, and their officials. It was found that only a few authors in monographic studies, which were carried out prior to the entry into force of the third Customs Code of Ukraine, drew attention to the customs privileges. It was stressed that in every Customs Code of Ukraine (1991, 2002 and 2012) a separate section (chapter) is dedicated to the transit and taxation of goods, which are transported through the customs border of Ukraine by diplomatic missions and consular institutions and their officials. It is proved that in the provisions of the current Customs Code of Ukraine contains the uncertainty concerning the legal regulation of movement directions - import and export, and the title of the chapter and some of the articles do not correspond to their content.

Keywords: customs privileges, exemption from customs inspection, exemption from customs duties, diplomatic and consular immunity.

Постановка проблеми. Кожна наукова робота, яка претендує визнаватись комплексною, монографічною щодо досліджуваних питань, обов'язково має містити аналіз та виокремлення основних етапів становлення і розвитку наукової думки та національного законодавства. Окрім прагнення відповідати встановленим вимогам для таких досліджень, висвітлення цих питань дозволяє здійснити узагальнення попередньо висловлених поглядів і думок, сформулювати напрямки останніх, визначити надбання і вади, а також ступінь актуальності, задати напрямки подальших досліджень.

Дослідження національного законодавства, його становлення і розвитку, сьогоднішнього стану, існуючих тенденцій, надають змогу встановити взаємозв'язки між нинішнім і минулим, визначити відмінності та одностайність, синтезувати напрямок правового регулювання, прогалини та інші, ступінь їх вирішення та вжиті для цього заходи. Таким чином сформульовані висновки є цінними, як з огляду дослідження чинного законодавства, так і подолання наявних проблем.

Правовому регулюванню митних пільг щодо дипломатичних представництв, консульських установ, їх офіційних осіб завжди присвячувалась чимала кількість правових норм, які містяться в різних за видами та юридичною силою нормативно-правових актах, формування яких здійснювалось під впливом відповідних міжнародних договорів, укладених у встановленому законом порядку. Перегляд стану, якості і призначення дипломатичних зв'язків потребують обов'язкового вирішення питань і щодо митних пільг, а отже і необхідності в ревізії актів правового регулювання, а саме щодо їх відповідності і адаптації до вимог міжнародних стандартів.

Аналіз дослідження даної проблеми. Митні пільги, їх зміст та ознаки, значення, порядок і принципи встановлення, а також класифікація вже набули достатньо високого рівня пізнання. З цієї проблематики відмітити перш за все варто праці таких вчених, як Є.В. Додін, С.В. Ківалов, А.В. Мазур, Т.Д. Мармилова, Д.В. Приймаченко, О.В. Прядко та інші. Переважно, роботи науковців присвячувались загальній характеристиці митних пільг, їх встановленню або їх реалізації в митно-тарифному регулюванні. Митні пільги щодо дипломатичних представництв, консульських установ, їх офіційних осіб належного висвітлення ні на рівні комплексних досліджень, ні на рівні фахових статей в періодичних виданнях не отримали. Напрацювання з цієї тематики здійснені частково при дослідженнях митних пільг взагалі, здебільшого, в контексті розгляду типології та класифікацій митних пільг.

Частково митні пільги щодо дипломатичних представництв, консульських установ, їх офіційних осіб набули дослідження в межах міжнародного права, як окрема складова статусу дипломатичних представництв та консульських установ, а також статусу, привілеїв, пільг та імунітетів офіційних осіб цих установ. Дослідження ці зводились до окреслення переліку митних пільг, їх характеристик з точки зору матеріального міжнародного та національного права, увага приділялась і порівнянню національного законодавства з міжнародним. Це праці М.О. Баймуратова, І.І. Лукашук, А.І. Музики, М.Ю. Черкеса тощо. Праці представників міжнародного права жодним чином не торкались аспектів реалізації митних пільг, а тому актуальність і нагальність дослідження цих питань митно- правовою наукою не викликає сумнівів.

Метою статті у зв'язку з цим є дослідження ґенези наукової думки та національного законодавства щодо митних пільг дипломатичних представництв, консульських установ, їх офіційних осіб, визначення тенденцій і закономірностей цих процесів.

Виклад основного матеріалу. Аналіз стану наукових досліджень питань застосування митних формальностей щодо осіб наділених дипломатичним, консульським імунітетом, а також привілеями, пільгами, обмеженнями, заборонами при переміщенні ними через митний кордон товарів та транспортних засобів, дозволяє констатувати про відсутність комплексних монографічних досліджень із цієї тематики. Достатньо низький стан розробленості цих питань і на рівні публікацій в юридичній, спеціальній літературі, що викликає здивування. Варто відмітити фактичну відсутність розробленості означених питань і в межах митного права, що призводить не тільки до прогалин в науковому пізнанні, загальнотеоретичних узагальненнях, а ще й до проблем практичного застосування положень чинного законодавства, які регламентують правовий статус осіб, наділених таким імунітетом, виконання митних формальностей щодо них і т. д.

Тим не менш в деяких монографічних роботах поверхово досліджувались питання, присвячені правовому статусу осіб, наділених дипломатичним, консульським імунітетом. Так, в дисертаційному дослідженні О.В. Прядко «Митні пільги та тарифні преференції» окремий підрозділ присвячений митним привілеям, в якому розглядаються «...концептуальні положення надання переваг щодо транскордонного переміщення товарів і предметів на підставі міжнародних договорів з питань митної справи, правового статусу дипломатичних і консульських працівників, співробітників міжнародних організацій.» [1, с. 7]. Автор доходить висновку, що митні привілеї засновані на принципі взаємності й міжнародних звичаях і представляють собою «засіб митного регулювання у формі норм-доповнень або норм-вилучень, які покликані сприяти виконанню офіційно уповноваженими на те особами представницьких функцій» [1, с. 12].

Мармилова Т.Д. в дисертації «Підстави та порядок встановлення та реалізації митних пільг та преференцій в Україні» також в окремому підрозділі досліджує митні пільги, які надаються у зв'язку із реалізацією дипломатичної функції держави. Автор вказує, що «характерними ознаками цієї групи пільг є обмежене коло користувачів, надання не тільки тарифних, але й процедурних переваг, застосування на основі принципу взаємності, офіційний характер візитів» [2, с. 9].

Незважаючи на різні погляди щодо класифікації митних пільг взагалі, вищеозначені автори єдині в тому, що такі пільги (привілеї) застосовуються до достатньо невеликої категорії осіб і засновані на принципі взаємності.

Частково питання правового статусу осіб наділених дипломатичним імунітетом, їх пільг та привілеїв досліджувались в межах міжнародного права. Так, в дисертації А.І. Музики «Правовий статус дипломатичного представництва: проблеми теорії та практики» [3] в розділі 3 досліджується правовий статус дипломатичного персоналу, їх імунітет та привілеї. При цьому досліджуються виключно матеріальна складова цих питань, порядок їх використання, однак застосування митних формальностей залишається за межами предмету дослідження.

Є деякі публікації в періодичних виданнях відносно досліджуваної тематики. Наприклад, в статті Л.Г. Фалалєєва «Дипломатичні імунітети: принципи, норми, практика застосування» визначає, що актуальною сьогодні є не тільки «систематизація норм дипломатичного права, а й зміна правової природи цих норм, удосконалення юридичної форми внаслідок їх трансформації зі звичаєвих у конвенційні, а в окремих випадках, скажімо, у сфері митних привілеїв, з норм ввічливості у міжнародно-правові норми. Аналіз природи дипломатичних привілеїв та імунітетів переконливо свідчить, що в основі походження привілеїв є, насамперед, ввічливість, а в основі походження імунітетів - звичай. Поступово дипломатичні привілеї та імунітети набули договірного характеру, конвенційного закріплення» [4, с. 192].

Гріненко О.О. в статті «Привілеї і імунітети Європейського Союзу та його персоналу в третіх країнах» [5] досліджує стан привілеїв та імунітетів та їх зміст, а також практичне застосування. Відмічається наявність проблем надання і застосування привілеїв та імунітетів. Розглядаються теорії походження привілеїв та імунітетів, і зазначається, що з позицій функціональної теорії надання податкових і митних привілеїв важко пояснити. Митні привілеї розглядаються з позицій Віденської конвенції 1961 року.

В України порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України дипломатичними та консульськими представництвами врегульований Митним кодексом України (далі - МК України). Необхідно зазначити, що за період незалежності України було прийнято три МК України - 1991 р., 2002 р. та 2012 р., і в кожному із них окремий розділ (глава) був присвячений досліджуваної тематиці. Вважаємо необхідним детальніше зупинитись на нормах кожного МК України, які регулюють порядок переміщення через митний кордон України товарів дипломатичними представництвами та консульськими установами.

В МК України 1991 р. ст. ст. 59-68 (10 статей) [6] були присвячені порядку переміщення предметів представництвами та особами, які на території України користуються митними пільгами. Так, митні пільги були передбачені для дипломатичних представництв, їх главам, членів дипломатичного персоналу, членів їх сімей, які проживають разом з ними, яким надавалось право ввозити в Україну та вивозити з її території предмети із звільненням від митного обкладення, за винятком зборів за зберігання, митне оформлення предметів поза місцями розташування митниць або поза робочим часом, встановленим для митниць:

- призначені для офіційного користування представництв;

- призначені для особистого користування, з дотриманням встановленого порядку переміщення предметів через митний кордон України.

Крім того, особистий багаж глави дипломатичного представництва іноземної держави, членів дипломатичного персоналу представництва, членів їх сімей, що проживають разом з ними, звільнявся від митного огляду.

Ідентичні митні пільги були передбачені і щодо консульських представництв іноземних держав, консульських службових осіб (глави консульського представництва, консульських службовців та членів їх сімей).

Співробітникам адміністративно-технічного персоналу дипломатичного представництва іноземної держави та члени їх сімей, що проживають разом з ними дозволялось ввозити в Україну призначені для початкового облаштування предмети із звільненням від мита та митних зборів, за винятком зборів за зберігання, митне оформлення предметів поза місцями розташування митниць або поза робочим часом, встановленим для митниць. І лише на основі спеціальної угоди з іноземною державою та виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави митні пільги, що надавались членам дипломатичного персоналу представництва іноземної держави, могли бути поширені на співробітників адміністративно- технічного та обслуговуючого персоналу цього представництва, тобто звільнення від: митного огляду багажу; мита і митних зборів предметів, призначених для їх особистого користування.

Ідентичні митні пільги були передбачені і щодо працівників обслуговуючого персоналу консульського представництва, а також членам їх сімей.

В МК України 2002 р. [7] ст. ст. 286-301 (16 статей) були присвячені порядку надання митних пільг представництвам іноземних держав та їх офіційним особам на території України.

Аналіз вищевказаних статей дозволяє констатувати, що норми МК України 1991 р. практично (за деяким виключенням) без змін відтворені в МК України 2002 р. за винятком відміни плати зборів за зберігання товарів, які ввозяться відповідними представництвами та їх офіційними особами, а плата за митне оформлення поза місцем розташування митного органу, або поза робочим часом, встановленим для митного органу, була передбачена. Крім того, новелами в МК України 2002 р. з'явились статті, в яких регламентується порядок декларування товарів, які переміщуються представництвами іноземних держав, товарів, що належать посадовим особам представництв іноземних держав, товарів дипломатичних представництв України, що знаходяться за кордоном.

В МК України 2012 р. [8] розділ XIII, глава 56, ст. ст. 382-396 (15 статей) присвячені порядку надання митних пільг представництвам іноземних держав та офіційним особам. Відразу необхідно звернути увагу на назву розділу XIII та назву глави 56 МК України 2012 р. - вона практично однакова, за виключенням одного словосполучення - у назві розділу законодавець використовує словосполучення «...товарів, що переміщуються через митний кордон України.», а у назві глави - «.товарів, що ввозяться на митну територію України.». Аналіз статей глави 56 дозволяє стверджувати, що за виключенням деяких статей, у всіх статтях мова йде про один напрямок переміщення - ввезення. В ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 388 МК України мова йде про два напрямки переміщення - ввезення та вивезення, хоча виходячи із назви цих статей мова повинна йти виключно про ввезення. В ст. 387 МК України мова йде про переміщення дипломатичної пошти та консульської валізи іноземних держав через митний кордон України і включає усі напрямки переміщення (ввезення, вивезення та транзит). Стаття 396 МК України регламентує порядок переміщення через митний кордон України товарів закордонних дипломатичних установ України та товарів, призначених для особистого користування працівників дипломатичної служби України, які направляються у довготермінові відрядження або для проходження дипломатичної служби за кордон і включає один напрямок - вивезення.

Тому і не зрозуміло місце вищевказаних статей в главі 56, яка має назву «Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України представництвами іноземних держав, міжнародними організаціями та офіційними особами, а також дипломатичними представництвами України, що знаходяться за кордоном». Така невизначеність є недоліком юридичної техніки, створює зайві проблеми і плутанину, а тому потребує усунення шляхом внесення змін. Виникає питання, які саме положення і яким чином змінювати? У цьому випадку є декілька варіантів.

Перший полягає в зміні назви глави 56 МК України, яка має виглядати наступним чином - «...товарів, що ввозяться на митну територію України та вивозяться з митної території України.» (додали вивезення). Хоча цілком логічно, що товари і транспортні засоби, які тимчасово були ввезені на митну територію України за умови їх використання за призначенням підлягають вивезенню в такому ж порядку.

Змін потребують і назви зазначених статей МК України, в яких назва не відповідає змісту. Усунути невідповідність можна шляхом вилучення статей, що регулюють вивезення і розташування їх в окремій главі розділу XIII МК України. Доречність такого кроку викликає сумніви у зв'язку з тим, що, як правило, передбачені загально однакові умови як ввезення, так і вивезення товарів. митний пільга дипломатичний консульський

Отже вважаємо, що перший варіант більш вдало усуне зазначені недоліки, тим більш, що міжнародні договори та двосторонні угоди України терміни ввезення і вивезення використовують поряд.

Відносно митних пільг, які передбачені МК України 2012 р. до досліджуваної категорії осіб - є також деякі зміни у порівнянні з попередніми МК України 1991 р. та 2002 р. По-перше, плата за митне оформлення товарів, які ввозяться відповідними представництвами та їх офіційними особами, поза місцем розташування органу доходів і зборів (митного органу), або поза робочим часом, встановленим для органу доходів і зборів вже не передбачена. По-друге, встановлені обмеження щодо ввезення моторних транспортних засобів для:

- дипломатичних представництв іноземних держав в Україні;

- консульських установ іноземних держав в Україні;

- глави дипломатичного представництва іноземної держави та членів дипломатичного персоналу представництва, а також членів їхніх сімей, які проживають разом з ними;

- консульських посадових осіб, включаючи главу консульської установи та консульських службовців, а також членів їхніх сімей.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 382 МК України моторні транспортні засоби, призначені для офіційного (службового) користування дипломатичних представництв іноземних держав в Україні, можуть ввозитися цими представництвами в кількості, необхідній для забезпечення їх функціонування, але не більше від кількості членів дипломатичного персоналу представництва, а також двох додаткових транспортних засобів [8]. Це правило розповсюджується і на консульські установи іноземних держав в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст. 383 МК України можуть ввозити в Україну моторні транспортні засоби, призначені для особистого користування, з дотриманням порядку їх переміщення через митний кордон України та зі звільненням від сплати митних платежів у кількості, що не перевищує:

1) двох одиниць для глави представництва;

2) однієї одиниці для кожного члена дипломатичного персоналу представництва;

3) однієї одиниці для кожного повнолітнього члена сім'ї глави представництва та членів дипломатичного персоналу [8].

Це правило розповсюджується і на главу консульської установи, консульських службовців, а також членів їхніх сімей.

Висновки. Таким чином, стан наукових досліджень митних пільг щодо дипломатичних представництв, консульських установ, їх офіційних осіб можна визначити як неприйнятний і пов'язано це з відсутністю комплексних досліджень, відповідних напрацювань на рівні публікацій в юридичній, спеціалізованій літературі. Фрагментарність розробленості питань надання і реалізації митних пільг дипломатичними представництвами, консульськими установами, їх офіційними особами не надає можливості належним чином сформулювати висновки, узагальнено і всеосяжно проаналізувати перелік митних пільг, порядок їх реалізації, а також встановити недоліки, прогалини та колізії національного законодавства, запропонувати шляхи їх подолання.

Ґенеза національного законодавства щодо митних пільг дипломатичних представництв, консульських установ, їх офіційних осіб відрізняється належною увагою та інтересом законодавця до цих положень, в кожному МК України містився окремий розділ, кількість статей в яких зростала. Покращувався рівень правового регулювання цих питань, деталізації пільг, порядку їх встановлення та користування. Встановлено невідповідність назви глави 56 МК України (яка регулює виключно ввезення) змісту деяких статей цієї глави, які регулюють як ввезення, так і вивезення. Така ж невідповідність стосується назви цих статей, їх змісту і тому пропонується внесення змін до зазначеної глави і статей МК України.

Література

1. Прядко О.В. Митні пільги та тарифні преференції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / О.В. Прядко. - Одеса, 2008. - 19 с. - С. 7.

2. Мармилова Т.Д. Підстави та порядок встановлення та реалізації митних пільг та преференцій в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Т.Д. Мармилова. - Одеса, 2010. - 17 с. - С. 9.

3. Музика А.І. Правовий статус дипломатичного представництва: питання теорії та практики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.11 / А.І. Музика. - К., 2009. - 20 с.

4. Фалалєєва Л.Г. Дипломатичні імунітети: принципи, норми, практика застосування / Л.Г. Фалалєєва, В.В. Мараховський // Вісник академії адвокатури. - 2009. - № 1 (14). - С. 192-202. С. 192.

5. Гріненко О.О. Привілеї і імунітети Європейського Союзу та його персоналу в третіх країнах / О.О. Гріненко // Часопис Київського університету права. - 2014. - № 4. - С. 356-363.

6. Митний кодекс України від 12 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 16. - Ст. 203 (втратив чинність).

7. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 38-39. - Ст. 288 (втратив чинність).

8. Митний кодекс України від 13 березня 2012 року // Голос України від 21.04.2012. - № 73-74.

Размещено на Allbest.ru