Митні органи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Система митних органів України та їх правовий статус

1.1 Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності

1.2 Державне регулювання діяльності митних органів

2. Служба в митних органах України

2.1 Посадові особи митних органів. Відбір на службу у митні органи України

2.2 Права та обов'язки посадових осіб митних органів України. Заборони і обмеження для посадових осіб митних органів

3. Взаємодія митних органів з іншими державними органами України та митними органами інших держав

3.1 Взаємодія митних органів з іншими державними органами

3.2 Міжнародне співробітництво у митній справі

Висновки

Cписок використаних джерел

Додатки

Вступ

митний орган регулювання

Актуальність теми. Проголосивши Декларацією про державний суверенітет України незалежність та самостійність в економічній сфері, Україна, поряд з іншими інститутами державності, започаткувала тим самим свою самостійну митну політику та митне законодавство. Його значення при здійсненні зовнішньоекономічних відносин та міжнародного співробітництва в інших галузях важко недооцінити, як і не треба переоцінювати. Це пояснюється перерозподілом товарних ринків, необхідністю завоювати на них стійке становище, отримати вигоду від ринкових механізмів, наповнити споживацький ринок.

Упродовж століть митниця була й залишається одним із найважливіших державних органів будь-якої країни. Проголошення України незалежною державою зумовило потребу в забезпеченні належного захисту її економічних інтересів і, відповідно, у створенні з цією метою власної митної служби.

Теоретичною базою наукового дослідження у сфері митного права є праці сучасних українських правознавців: К. М. Владиміров [4], А. А. Дубіна [7], С. В. Ківалов [8], В. П. Мартинюк [10], Ю. Оніщик [11], Д. Приймаченко [15-16], Р. Б. Шишка [18] та ін.

Нормативний матеріал, якій регулює митне право, характеризується значною взаємообумовленістю і функціональною єдністю.

Метою даної роботи є теоретичний аналіз питання: митні органи України.

Для досягнення даної мети автором роботи поставлені наступні завдання:

1. розглянути загальну характеристику системи митних органів України та їх правовий статус;

2. проаналізувати особливості служби в митних органах України;

3. охарактеризувати взаємодію митних органів з іншими державними органами України та митними органами інших держав.

Об'єктом дослідження даної роботи є стосунки, які виникають у сфері митного права. Предметом дослідження є система правових норм, яка регулює діяльність митних органів України.

Методологічний інструментарій дослідження базується на наукових у загальних рисах методах, таких як синтез, аналіз, індукція, які передбачають дотримання від одиничного до цілого, і дедукція як метод визначення одиничного через ціле та інші. До того ж використовувався спеціальний правовий метод - метод порівняльного аналізу, який дозволяє виявити схожі ознаки в декількох досліджуваних об'єктів, а також встановити розбіжність між ними.

Робота структурована відповідно до поставлених цілей і завдань та складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

1. Система митних органів України та їх правовий статус

1.1 Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності

Структура та організація діяльності митних органів України урегульовані однойменною главою Митного кодексу України (МКУ). Так, у ст. 11 МК України вказано, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Ці органи при реалізації митної політики держави здійснюють спеціальні основні завдання:

· виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;

· захист економічних інтересів України;

· забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

· сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

· застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

· організація та здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;

· контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

· здійснення спільно з уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

· створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

· боротьба з контрабандою та порушенням вимог цього кодексу (митного законодавства);

· розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;

· ведення митної статистики;

· ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

· здійснення верифікації (встановлення достовірності сертифікатів походження товарів з України).

Митні органи України є невід'ємним елементом системи центральних державних органів виконавчої влади і здійснюють функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів. [17, с. 56]

Специфіка митних органів України в системі державних органів України визначається покладеними на них завданнями та функціями. Як органи виконавчої влади митні органи України характеризуються такими основними рисами:

· відносяться до юридичних осіб публічного права (ст. 146 ЦК України; ч. 7 ст. 13 МК). Як юридичні особи вони мають правосуб'єктність, індивідуальні ознаки;

· утворюються і діють під загальним керівництвом Президента України (ч. 3 ст. 11 МК);

· виключно й безпосередньо здійснюють митну справу (ст. 11 МК);

· митні органи наділені визначеною для них законами компетенцією в галузі митної справи. Інші органи, крім Верховної Ради, Президента України, КМ України, не вправі приймати рішення, що пересікаються з компетенцією митних органів України та виконувати без відповідного допуску чи заміняти їх функції чи іншим чином втручатися в діяльність митних органів;

· діяльність митних органів за своїм змістом є розпорядчою і в межах визначеної для них компетенції вони вправі видавати нормативні акти з митної справи, які діють на всій території України і мають обов'язкову силу для підвідомчих підпорядкованих органів, інших державних органів та їх посадових осіб, юридичних та фізичних осіб (ч. 2 ст. 14 МК);

· митні органи утворюють єдину систему (ч. 1 ст. 12 МК);

· митні органи утворюються, реорганізуються і ліквідовуються у встановленому законом порядку;

· фінансування діяльності митних органів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, які передбачаються на утримання державного апарату (ч. 2 ст. 13 МК);

· діяльність митних органів здійснюється виключно на основі чинного законодавства України.

Чинним законодавством митні органи віднесені до воєнізованих органів. Це означає, що співробітники цих органів мають право носити зброю та інші засоби індивідуального захисту. У передбачених законом випадках вони можуть застосувати ці спеціальні засоби. [17, с. 59]

У ряді країн світу, у тому числі й Російській Федерації, з якою в України найбільший митний кордон, такі органи віднесені законодавством до правоохоронних органів. Зважаючи на те, що митні органи України теж здійснюють правоохоронні функції по захисту її економічного суверенітету і економічної безпеки, забезпечують захист прав і законних інтересів громадян та господарюючих суб'єктів, а також державних органів і за дотриманням ними зобов'язань у сфері митної справи, питання про віднесення митних органів України до правоохоронних чи ні не таке вже й просте. З цього приводу при прийнятті МК розгорілась дискусія, у якій перемогу отримали противники концепції митних органів як правоохоронних. [17, с. 62]

У той же час митні органи виконують функції дізнання у справах про порушення митних правил, мають право застосовувати примус і накладати стягнення відповідно до чинного законодавства, застосовують ряд характерних для правоохоронних органів процедур (особистий догляд, передогляд), діяльність митних органів детально урегульована МК України та іншими нормативними актами. Діяльність митних органів забезпечують спеціально підготовлені державні службовці, які мають право на оснащення та застосування спеціальних засобів (вогнепальна зброя, наручники, упаковки з газом дратівливої дії, засоби примусової зупинки транспортних засобів тощо).

Митна система України є загальнодержавною і складається з митних органів та спеціалізованих митних установ та організацій.

1.2 Державне регулювання діяльності митних органів

В Україні регулювання митних органів здійснюється вищими органами державної влади України на основі прийнятих законів та інших нормативних актів. Верховною Радою України визначаються основні напрями митної політики України; система митних органів; розміри мита та умови митного обкладення; спеціальні митні зони та митні режими на території України; перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється.

Забезпечення здійснення митної політики України відповідно до законів України та координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи забезпечується КМ України. До того ж КМ України встановлює розміри мита та зборів, плати за митні процедури; проводить переговори та укладає міжнародні договори України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо удосконалення системи митних органів України. [11, с. 34]

Відповідно до ст. 14 МК України спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи утворюється, реорганізовується та ліквідовується за поданням Прем'єр-міністра України Президентом України. Такий підхід є невипадковим і спричинив суперечку при прийнятті МК України. Якщо б така назва була б закріплена безпосередньо у МК, то зважаючи на складнощі внесення змін у кодифіковані акти, це б у подальшому стало перепоною для зміни назви такого органу. Спеціально уповноваженим органом в сфері митної справи є Державна митна служба України (ДМСУ), яка і очолює систему митних органів України.

До системи митних органів поряд з ДМСУ входять регіональні митниці, митниці, митні пости, спеціалізовані митні установи та організації, навчальні заклади. В системі митних органів України діють митні лабораторії, кінологічні центри та інше. Цікаво, що на відміну від раніше діючого МК новий безпосередньо встановлює правовий статус основних ланок системи митних органів України.

Система митних органів України є дворівневою. До першого рівня відноситься ДМСУ, до другого - територіальні органи, які здійснюють свою діяльність тільки на території визначеного їм регіону. При цьому межі діяльності регіональних митниць не завжди збігаються з межами адміністративно-територіальних регіонів.

Головним суб'єктом проведення в життя митної політики, безумовно, є система митних органів - ДМСУ. Після підтвердження на Всеукраїнському референдумі Акту проголошення незалежності України, Указом новообраного Президента України від 11 грудня 1991 р. було створено Державний митний комітет України.

Указом Президента України від 29 листопада 1996 р. Державний митний комітет України було ліквідовано, а на його базі створено ДМСУ як центральний орган виконавчої влади. В п. 1 цього Указу вказувалося, що: «митну справу також здійснюють регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, які утворюються у встановленому порядку». Крім того, було створено Центральну енергетичну митницю та в зонах діяльності регіональних митниць - відділення боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил. [11, с. 35]

Згідно з Положенням «Про Державну митну службу України», ДМСУ - є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток. Відповідно до ст. 11 МКУ та п. 3 цього Положення визначаються завдання митних органів і, зокрема, ДМСУ, серед яких:

· захист економічних інтересів України;

· сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;

· контроль за додержанням вимог митного законодавства України;

· використання засобів митного регулювання торговельно-економічних відносин з урахуванням пріоритетів розвитку економіки;

· створення сприятливих умов для участі України у міжнародному співробітництві;

· удосконалення митного контролю, митного оформлення і оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;

· здійснення, за участю Міністерства економіки України, заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

· створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та збільшення пасажиропотоку через митний кордон України;

· боротьба з контрабандою;

· здійснення заходів щодо запобігання порушенню митних правил.

Також це положення визначає компетенцію ДМСУ: визначає і здійснює в межах своїх повноважень економічні та організаційні заходи щодо реалізації митної політики; здійснює митно-тарифне і позатарифне регулювання під час переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України; розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти програм розвитку та вдосконалення системи митної служби, сприяє розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, у тому числі шляхом розширення мережі митниць; співробітничає відповідно до міжнародних договорів та законодавства України з митними та іншими органами іноземних держав, міжнародними організаціями у митній сфері; керує діяльністю органів митної служби, створює, реорганізовує та ліквідує у встановленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації; здійснює у встановленому порядку провадження у справах про порушення митних правил, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до сфери її повноважень; веде державну статистику, подає статистичні дані згідно із законодавством України; виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.

ДМСУ створюється Президентом України, її Голова призначається Президентом України. Призначення заступників Голови, встановлення структури та чисельності особового складу апарату ДМСУ, створення регіональних митниць віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Сам центральний апарат ДМСУ складається з відповідних підрозділів-управлінь, відділів і т. д. Граничну чисельність працівників Держмитслужби затверджує Кабінет Міністрів України. Структуру Служби затверджує Міністр фінансів. ДМСУ підпорядковані регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації. ДСМУ є юридичною особою, фінансується за рахунок державного бюджету, має власний баланс, розрахункові та інші рахунки у банківських установах, має власну печатку установленого зразка з зображенням Державного герба України та власною назвою. Загальна структура ДМСУ наведена на у додатку 1.

Відповідно до ст. 9 МКУ 1991 р., 8 липня 1994 року постановою Кабінету Міністрів України були створені регіональні митниці. Наказом № 335 від 26.04.2006 р. затверджено класифікатор митних органів та їх структурних підрозділів, спеціалізованих митних установ та організацій. Згідно з даним наказом створено вісім регіональних митниць - Енергетична, Центральна, Інформаційна, Регіональна митниця боротьби з митними правопорушеннями, Західна, Південна, Кримська, Східна. Спеціалізовані митні установи та організації: департамент аналізу ризиків та аудиту; департамент ресурсного забезпечення, капітального будівництва та експлуатації об'єктів митної інфраструктури; автотранспортне митне господарство; центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи; академія митної служби України; Київський центр підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; Хмільницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; кінологічний центр. Положення про регіональні митниці, їх структура та штати затверджуються ДСМУ.

Регіональна митниця є державною установою, що входить в єдину систему органів ДМСУ і у встановленому порядку на території закріпленого за нею регіону безпосередньо здійснює митну справу. Регіональна митниця разом з безпосереднім здійсненням митної справи організує, координує та контролює діяльність підпорядкованих митниць і спеціалізованих митних організацій в межах повноважень, визначених ДМСУ. До складу установ, підпорядкованих регіональній митниці, крім митниць можуть входити спеціалізовані митні організації. Типова структура митниці наведена на у додатку 2.

Основними завданнями регіональної митниці є: контроль та забезпечення виконання законодавства України про митну справу митними установами регіону; забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних угод, укладених Україною, в частині, що стосується митної справи; організація ефективного застосування засобів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності у регіоні; забезпечення нарахування та справляння у повному обсязі мита, інших податків і зборів з товарів, які переміщуються через митний кордон України та своєчасного перерахування коштів, що надходять до державного бюджету; створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств, організацій та установ регіону, а також для прискорення товарообігу та пасажиро потоку через митний кордон України; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; ведення митної статистики; формування повної, достовірної інформації та звітності про результати фінансово-господарської діяльності та надання її ДМСУ України в установлені терміни. [11, с. 37]

У відповідності до покладених на неї завдань, регіональна митниця: контролює дотримання суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України; здійснює митний контроль та оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; видає, у межах своєї компетенції, накази, які є обов'язковими для виконання підпорядкованими митними установами; вносить до ДМСУ пропозиції щодо змін та удосконалення чинного митного законодавства; перевіряє діяльність підпорядкованих митних установ, використовує, в зоні своєї діяльності, митні забезпечення для оформлення результатів митного контролю; організовує та здійснює роботу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил; веде митну статистику; організовує роботу з кадрами, проводить атестацію керівництва підрозділів регіональної митниці і підпорядкованих митних установ; організовує постачання особового складу речовим та іншим забезпеченням; проводить силами підрозділів митної варти оперативні заходи та ін. Регіональну митницю очолює начальник, який призначається наказом Президента України, його заступники призначаються Головою ДСМУ. Регіональна митниця є юридичною особою, має свою гербову печатку, бланк та рахунки в банку.

Базовими підрозділами системи митних органів України, на які покладено безпосереднє здійснення митної справи, є митниці та митні пости. Питання створення та ліквідації митниць, а також визначення території регіону діяльності митниці вирішуються ДМСУ. В залежності від розміщення регіону діяльності митниці останні можна класифікувати на прикордонні (зовнішні) та внутрішні.

Прикордонні митниці розміщуються на митному кордоні України, який співпадає з державним кордоном, в пунктах пропуску через державний кордон, через які здійснюється залізничне, автомобільне, морське, річне, повітряне та інше сполучення. [5, с. 140]

Внутрішні митниці розміщуються в інших районах митної території України, а також в пунктах, що розміщуються на митному кордоні України, де він співпадає з межами спеціальних економічних зон та на території спеціальних економічних зон. Митницю очолює начальник, який призначається головою ДМСУ. Митниця є юридичною особою, з власним балансом, рахунками в банківських установах, печаткою з зображенням Державного герба та власним найменуванням.

В безпосередньому підпорядкуванні митниць знаходяться митні пости, через які митниці здійснюють свої завдання щодо реалізації митної справи. Митні пости створюються і ліквідуються ДМСУ за поданням регіональних митниць. Митний пост є окремим підрозділом системи митних органів, який: забезпечує безпосередній контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, валюти, валютних цінностей та транспортних засобів; проводить стягнення мита та митних зборів; проваджує справи про контрабанду та порушення митних правил; накладає адміністративні стягнення.

Територія регіону діяльності митного поста визначається ДМСУ та входить до складу регіону підвідомчого регіональній митниці. Митний пост очолюється начальником, який призначається начальником регіональної митниці. Структура та штатний розклад цього підрозділу визначається відповідною митницею. Митний пост фінансується за рахунок державного бюджету, має печатку з зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки та штампи. Типова структура митного поста наведена на у додатку 3.

Служба в митних органах є різновидом державної мілітаризованої служби. Проходження служби в митних органах, в першу чергу, регламентується Конституцією України, Законом України «Про державну службу», МКУ, іншими законами та підзаконними актами. Службовці митних органів є державними службовцями, з поширенням на них всіх відповідних прав, обов'язків та пільг; мають персональні звання, несуть дисциплінарну відповідальність; при прийнятті на службу проходять співбесіду щодо відповідності вимогам до державних службовців та періодично проходять відповідні атестації.

Відповідно до ст. 26-29 МКУ митні органи України в своїй діяльності взаємодіють з іншими державними органами, підприємствами та громадянами. Державні та інші органи, які у відповідності з законами України не здійснюють загальне керівництво митною справою, не мають права приймати рішення, що входять до компетенції митних органів України, або іншим чином втручатися в діяльність цих органів. Також МКУ регламентує взаємодію митних органів з іншими правоохоронними органами, зокрема, передбачає необхідність інформувати відповідний орган про правопорушення, розслідування якого входить до компетенції цього органу. Ст. 39 МКУ передбачає право митних органів України при виконанні своїх функцій співробітничати з митними та іншими органами іноземних держав та міжнародними організаціями.

Взаємовідносини в системі митних органів України засновані на сполученні централізації і децентралізації. Кожен нижчестоящий орган по вертикалі підпорядковується вищестоящому. При цьому централізоване управління діяльністю митних органів гармонічно доповнюється ініціативою і відповідальністю за виконання покладених завдань регіональними управліннями, митницями та митними постами. [5, с. 142]

Для митних органів є характерним: єдність мети діяльності - здійснення єдиної митної політики; єдність завдань - ефективне використання всіх інструментів митного оформлення та контролю для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та обміну, захисту національного ринку; єдність функцій - участь у розробці та реалізації митної політики, забезпечення дотримання законності в межах наділеної компетенції щодо захисту економічних інтересів України. Стягнення мита та інших платежів, боротьба з контрабандою.

2. Служба в митних органах України

2.1 Посадові особи митних органів. Відбір на службу у митні органи України

Відповідно до ст. 407 МК України посадовими особами митної служби є працівники митних органів, установ та організацій України, на яких покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, яким присвоєно спеціальні звання. [8, с. 208]

Для належного виконання завдань службові особи митної служби України наділені відповідними правами та обов'язками. Ці їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, МК України, та іншими законами які регулюють митне право.

Положення про порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях України визначаються законодавством України.

Митна служба України має Дисциплінарний статус, який затверджується у встановленому законом порядку.

Посадові особи митної служби України проходять атестацію. Порядок проведення атестації визначається КМ України.

Спеціальні звання присвоюються посадовим особам митної служби України відповідно до займаних посад і стажу роботи: дійсний державний радник митної служби 1 рангу - присвоюється Президентом України за наданням КМ; державний радник митної служби 1 рангу; державний радник митної служби 2 рангу; державний радник митної служби 3 рангу; радник митної служби 1 рангу; радник митної служби 2 рангу; радник митної служби 3 рангу; інспектор митної служби 1 рангу; інспектор митної служби 2 рангу; інспектор митної служби 3 рангу; інспектор митної служби 4 рангу; інспектор митної служби; молодший інспектор митної служби; курсант.

Порядок присвоєння і позбавлення спеціальних звань визначається Положенням про спеціальні звання службовим особам митних органів, що затверджується КМ України. [8, с. 211]

Посадові особи митної служби України мають єдиний формений одяг з відповідними знаками розрізнення. Зразки такого одягу, норми забезпечення ним та терміни його експлуатації затверджуються КМ України, правила носіння - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Формений одяг видається безплатно.

Тривалість робочого часу службових осіб митної служби України встановлюється відповідно до законодавства України про працю.

Для виконання невідкладних заходів з митного контролю, митного оформлення, боротьби з контрабандою і порушеннями вимог митного законодавства та інших службових завдань службові особи митних органів України за розпорядженням керівника митного органу або його заступника можуть залучатися до роботи в надурочний час, у святкові і неробочі дні.

Оплата праці службових осіб митних органів України у надурочний, нічний час, а також у святкові і неробочі дні провадиться відповідно до чинного законодавства.

Відбір на службу у митні органи України здійснюється відповідно до чинного законодавства і професійних вимог до особи, яка претендує на ту чи іншу посаду. Під посадою в митних органах розуміється юридично визначений для даної особи обсяг функцій, знань і вмінь, правомочностей щодо реалізації компетенції відповідного митного органу.

На службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій приймаються громадяни України, що досягли 18-річного віку і здатні за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я виконувати завдання, покладені на митну службу України.

Для претендентів на посади в митних органах встановлено загальні і спеціальні вимоги. Наявність останніх пов'язується з тим, що кожна посада в митних органах є функціональною і взаємодіє із іншими. Іншими словами, наявність у митних органах спеціалістів різного профілю є запорукою виконання ними своїх функцій. З прийняттям на службу може бути встановлено випробування строком до шести місяців. [8, с. 198]

Не можуть бути прийняті на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій України особи, які мають судимість за вчинення умисного злочину. Відповідно службові особи митної служби України, визнані за вироком суду, що набрав законної сили, винними у вчиненні злочину, звільняються зі служби в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях України.

Правовий статус посади в митному органі містить перелік всіх функцій співробітників по даній посаді з орієнтацією на кінцевий результат діяльності митного органу чи певної його служби.

Перелік посад і митних органах і вимоги щодо претендентів на них є уніфікованими і затверджуються Державною митною службою України.

Відбір на службу і митні органи здійснюється кадровою службою з урахуванням здобутої освіти та фаху, кваліфікації, стажу роботи за спеціальністю, стану здоров'я, моральних і ділових якостей. Приймаються до уваги рекомендації та характеристики.

Кадрові апарати в разі необхідності самі беруть активну участь у залученні до служби в митних органах відповідних спеціалістів, у тому числі й випускників вищих навчальних закладів. Варто відзначити, що на першому етапі формування митних органів укомплектування вакантних посад здійснювалось за рахунок осіб, що перейшли на службу в митні органи з міліції та звільнених у запас військовослужбовців. [9, с. 101]

На сьогодні у структурі ДМС України функціонує Державна митна академія, яка цілеспрямовано готує спеціалістів для митних органів і в основному забезпечує потребу і в них.

2.2 Права та обов'язки посадових осіб митних органів України. Заборони і обмеження для посадових осіб митних органів

Права посадових осіб митних органів України визначаються посадою. Особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях України, приймають Присягу державного службовця. Працівники, яким вперше присвоюється спеціальне звання митної служби України, приймають урочисте зобов'язання такого змісту:

«Вступаючи на митну службу, урочисто зобов'язуюсь бути відданим Українському народу, справі української державності, неухильно дотримуватись вимог Конституції України, Митного кодексу України та законодавства України. Зобов'язуюсь активно захищати інтереси Української держави, її економічний суверенітет і безпеку, суворо дотримуватись дисципліни, сумлінно, на високому професійному рівні виконувати свої службові обов'язки, зберігати державну таємницю, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян». [7, с. 104]

Процедура прийняття урочистого зобов'язання визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Посадовець митного органу є представником держави, і його законні вимоги є обов'язковими для виконання фізичними і юридичними особами. Ніхто не може втручатися в діяльність співробітників митних органів. Надані посадовим особам права закріплені в законі в посадових інструкціях і є спеціальними. В той же час можна виділити спільні для всіх співробітників митних органів права, до яких належать:

· право знайомитися з документами, які визначають права і обов'язки співробітника даної посади, знайомитися з правилами внутрішнього розпорядку, порядку проходження служби в митних органах, посадовими інструкціями, статутами, правилами роботи з інформацією. При цьому співробітник може (повинен) знайомитися як зі своїми посадовими обов'язками, так і посадових осіб, які разом з ним спільно виконують свої функції. Нема заборон на ознайомлення з особливостями правового положення безпосереднього начальника. Більш того, їх знання сприяє безболісній його заміні в разі вимушеної відсутності, є мотивацією до добросовісної служби та намаганні зростати професійно;

· право на отримання в установленому порядку інформації і матеріалів, які необхідні для виконання посадових обов'язків. Одночасно такий співробітник повинен надавати необхідну для виконання інформацію іншим співробітниками митних органів і, перш за все, підлеглих;

· право відвідувати необхідні для виконання посадових обов'язків органи і установи незалежно від форми власності;

· право приймати владні рішення відповідно до займаної посади, а також брати участь в обговоренні та вирішенні всіх питань діяльності митних органів, у тому числі виступати з обґрунтованою критикою помилкових рішень і неправильних дій інших співробітників, вносити з цього приводу пропозиції;

· право на підвищення своєї кваліфікації, у тому числі в системі професійної, вузівської і післявузівської підготовки й перепідготовки;

· права брати участь у конкурсі на заміщення вакантних посад в митних органах;

· право просуватися по службі, на збільшення грошового окладу з урахуванням вислуги років, професійної майстерності і результатів роботи, знання іноземної мови. Пересування по службі проходить у митних органах у формі висунення на більш високу в порівнянні із займаною посаду і присвоєний більш високого спеціального звання;

· право зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби і зброю.

Крім цього, співробітники митних органів вправі знайомитися з матеріалами своєї особової справи, з відгуками про його діяльність та іншими документами до моменту занесення їх в особу справу вимагати виправлення тих записів, що не відповідають чинному законодавству, залучення до особової справи своїх пояснень, вимагати проведення службового розслідування і спростування відомостей, які паплюжать честь і гідність, брати участь у зборах співробітників митних органів, застосовувати фізичну силу і спеціальні засоби у передбачених законом випадках, звертатися із скаргами і пропозиціями у вищі митні органи. [7, с. 107]

В той же час, окрім прав, співробітники митних органів є носіями юридичних обов'язків - встановлених нормами права і обов'язкових до виконання посадових функцій.

Співробітник митних органів, як і інший державний посадовець, виконує покладені на нього обов'язки у відповідності з чинним законодавством, діє в його рамках в межах своєї компетенції і виконує розпорядження тільки свого безпосереднього начальника.

При здійсненні своїх обов'язків співробітник митного органу захищається державою. Це означає, що ніхто не може втручатися в його діяльність, і від такого втручання співробітник митного органу захищений у встановленому законом порядку.

Як і права, так і обов'язки співробітника митних органів можна поділити на загальні і спеціальні. Вони ще визначаються як загальнопосадові і спеціальні. Перші зумовлені обов'язками державних службовців та митним законодавством. До них належать такі обов'язки: забезпечувати при здійсненій своєї діяльності дотримання вимог Конституції України та інших законів; дотримуватися і захищати права і законні інтереси фізичних і юридичних осіб, сприяти їм при їх здійсненні; виконувати накази, розпорядження і вказівки вищих у порядку підпорядкування органів та їх керівників; своєчасно розглядати звернення та заяви фізичних і юридичних осіб, забезпечувати оперативність їх розгляду і прийняття рішень, бути гарантом запобігання виникненню збитків; дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, що є запорукою чіткої і ефективної роботи митних органів, усунення волокити і швидкого митного оформлення; підтримувати рівень кваліфікації і постійно її підвищувати, витікає із необхідності високого професіоналізму співробітників митних органів при здійсненні своєї діяльності.

ДМСУ здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митної служби України за окремими напрямами діяльності також у вищих закладах освіти за державним замовленням. Обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації встановлюються, виходячи з потреб митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій та вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня працівників і узгоджується з відповідними центральними органами виконавчої влади.

Спеціальний рівень обов'язків посадових осіб митних органів визначається інструкціями відповідно до займаної посади.

Для співробітників митних органів України, як і для інших державних службовців, встановлено ряд заборон і обмежень. Так, відповідно до ст. 42 Конституції України їм заборонено займатися підприємницькою діяльністю особисто чи через довірений осіб. Відповідно посадові особи митної служби України не мають права:

1. займатися будь-якою підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності та медичної практики). Як і інший державний службовець, митник вправі мати педагогічну практику в загальноосвітніх та спеціальних закладах освіти, займатись науковою роботою, у тому числі входити в творчі колективи, займатися іншою творчою діяльність і бути суб'єктом права інтелектуальної власності;

2. входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, фінансово-кредитних установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що займаються підприємницькою діяльністю;

3. бути повіреним третіх осіб у митних справах;

4. використовувати своє службове становище для будь-якого не передбаченого законодавством України сприяння юридичним і фізичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної та іншої підприємницької діяльності. [7, с. 120]

Згідно з принципом неполітичності державної служби ст. 414 МК України встановлює, що службові особи митної служби України не і можуть бути членами політичних партій. Вони не мають права організовувати страйки і брати участь у них, вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій.

Встановлені також обмеження в роботі, яка пов'язана зі здійсненням контролю за роботою близьких родичів. Посадові особи митних органів не можуть обіймати посади, перебування на яких передбачає прийняття рішень з питань діяльності підприємств - митних брокерів, митних перевізників, власників митних ліцензійних складів та складів тимчасового зберігання, а також службові зносини з такими підприємствами, якщо у штаті цих підприємств перебувають близькі родичі зазначених посадових осіб.

Вони також не можуть обіймати іншу посаду в державних органах і органах місцевого самоврядування. Їм забороняється отримувати гонорари за публікації і виступи як співробітника митних органів. Втім, за виступи і публікації, що не пов'язані з посадовою діяльністю, дозволяється такі гонорари отримувати.

Забороняється отримувати від фізичних та юридичних осіб подарунки у вигляді будь-яких матеріальних цінностей, грошової винагороди, позики, послуг, засобів на оплату розваг і відпочинку, транспортних витрат чи послуг зв'язку. За тих же мотивів співробітники митних органів не можуть виїжджати у закордонні відрядження за кошт юридичних та фізичних осіб, а рівно у особистих справах за рахунок приймаючої сторони.

Посадовим особам митних органів забороняється використовувати засоби матеріально-технічного забезпечення та фінансові засоби, інформацію, що стала відома у зв'язку з виконанням своїх функцій з не посадовою метою, наприклад з особистою, у тому числі корисливою метою.

За загальним правилом співробітникам більшості країн світу заборонено приймати іноземні нагороди без дозволу глави держави. Як державним посадовим особам співробітникам митних органів заборонено організовувати страйки і брати в них участь. Вони не можуть використовувати посадове становище з політичною метою в інтересах чи певних політичних партій, чи інших об'єднань громадян. [11, с. 69]

Співробітники митних органів не вправі засновувати політичні партії у митних органах, займатися політичною агітацією при виконанні посадових обов'язків.

Іншими словами, під час виконання своїх обов'язків співробітники митних органів повинні притримуватися аполітичності, що зовсім не означає заборони симпатизувати і розділяти певні політичні погляди.

3. Взаємодія митних органів з іншими державними органами України та митними органами інших держав

3.1 Взаємодія митних органів з іншими державними органами

Ефективне здійснення функцій митних органів та покладених на них завдань багато у чому залежить від взаємодії між Державною митною службою та Міністерством економіки, Міністерством закордонних справ, Службою безпеки України, Державним комітетом у справах охорони державного кордону України, Державною податковою адміністрацією, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством охорони здоров'я, Міністерством транспорту України, Міністерством екології та природних ресурсів, іншими державними органами, що уповноважені на здійснення відповідних контрольних функцій.

Загальні засади взаємодії митних органів з державними й недержавними органами та фізичними особами урегульовані чинним законодавством. Глава 3 МК України встановлює, що митні органи і організації, їх посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законом. Таке співробітництво має загальний і спеціальний характер. Воно виявляється у проведенні спільних заходів, інші прояви взаємодії між зазначеними державними органами при перетинанні Державного кордону України повинні регулюватися спільно прийнятими нормативними актами. Наприклад, згідно зі ст. 29 МК товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фіто-санітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України. У фінансовій сфері митні органи взаємодіють із Міністерством фінансів України та Національним банком України. Варто зауважити, що це співробітництво отримало регулювання МК України. [4, с. 187]

Згідно зі ст. 26 МК митні органи, спеціалізовані митні установи та організації та їх службові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законом. У відносинах з митними органами інтереси підприємств та громадян можуть представляти митні брокери на підставі відповідного договору, укладеного з підприємством, або нотаріально посвідченої довіреності (доручення), виданої громадянином, інші особи на підставі нотаріально посвідчених довіреностей (доручень). Інтереси громадян, крім того, можуть представляти інші громадяни на підставі нотаріально посвідчених довіреностей (доручень).

У разі виявлення під час здійснення митних процедур працівниками митних органів ознак злочинів керівник митного органу чи особа, яка його заміщає, повідомляє про це правоохоронні органи або органи виконавчої влади з питань охорони державного кордону, залежно від їх компетенції.

Органи виконавчої влади з питань охорони державного кордону та правоохоронні органи повідомляють митним органам про виявлені порушення вимог цього Кодексу або контрабанду.

Статтею 27 МК встановлено, що товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фіто-санітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України.

Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених чинним законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 28 МК митні органи взаємодіють з органами виконавчої влади в межах повноважень, встановлених цим МК та законами України. У справі забезпечення надходження коштів до Державного бюджету України спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи підконтрольний Міністерству фінансів України. Митні органи інформують Національний банк України та фінансові органи України про перерахування ними коштів до Державного бюджету України.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між митними та іншими органами виконавчої влади України щодо справляння податків, зборів та інших обов'язкових платежів встановлюється Конституцією, цим Кодексом та іншими законами України. [4, с. 191]

На регіональному рівні повинно бути налагоджене також тісне співробітництво із регіональними ланками відповідних органів державної влади. Таке співробітництво повинно здійснюватися із органами місцевого самоврядування в межах встановлених законом повноважень (ст. 29 МК України) та населенням. Це виявляється у інформаційній діяльності митних органів із доведення до зацікавлених осіб митних правил, роз'яснення положень чинного законодавства щодо його змін, наданні відповідних текстів нормативних актів.

3.2 Міжнародне співробітництво у митній справі

Особливим напрямком діяльності митних органів України є міжнародне співробітництво. Воно зумовлене спільними для митних органів функціями та завданнями, в принципі схожим митним законодавством, участю у міжнародних конвенціях у сфері митної справи, наявністю загальновизнаних систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики тощо. Взаємодія між митними органами України та іншими державами регулюється міжнародними актами.

Міжнародна діяльність митних органів спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Проведення переговорів та консультативної роботи, пов'язаної з підготовкою міждержавних, міжурядових і міжвідомчих угод з питань митної справи, може здійснюватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за дорученням Кабінету Міністрів України в обсязі наданих ним повноважень. Відповідно до ст. 37 МК України міжнародне співробітництво у сфері митної справи виявляється через:

1. створення спільних пунктів пропуску на митному кордоні України;

2. проведення спільного контролю у пунктах пропуску на митному кордоні України;

3. узгоджене застосування процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних процедур;

4. проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди;

5. проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що згідно з цим Кодексом та іншими актами законодавства України належать до компетенції митних органів.

Для виконання покладених на митні органи завдань вони здійснюють оперативний зв'язок між собою. Відповідно до ст. 38 МК України з метою розв'язання невідкладних питань щодо пропуску товарів і транспортних засобів, виявлення та припинення контрабанди і порушення інших вимог митного законодавства, забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через митний кордон України начальникові регіональної митниці, начальникові митниці та їх заступникам надається право проведення робочих зустрічей з представниками митного органу суміжної іноземної держави. Про час, умови і мету таких зустрічей начальник митного органу або його заступник інформує начальника відповідного органу охорони Державного кордону України. Сам порядок проведення таких зустрічей визначається Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України. [6, с. 195]

На сьогодні актуальною є організація роботи митниць з населенням, у тому числі громадськими формуваннями, з питань можливого виявлення шляхів та каналів незаконного переміщення через митний кордон товарів, іноземної та національної валюти, інших цінностей, встановлення причетних до цього осіб чи зловживань з боку працівників митниць.

Висновки

Підводячи підсумок роботи, можливо зробити наступні висновки. З проголошенням державного суверенітету України, незалежності та самостійності в економічній сфері було започатковано самостійну митну політику, в контексті якої й розвиваюсь її митне законодавство. Воно здебільшого є імперативним і визначальним при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та міжнародного співробітництва. Це пояснюється перерозподілом товарних ринків, необхідністю завоювати на них стійкі позиції, отримати вигоду від ринкових механізмів, наповнити споживацький ринок.

Розвиток економічної активності населення України, різке посилення міграційних процесів та гуманітарних зв'язків, міжнародного туризму, у тому числі й його комерційних різновидів дали поштовх для становлення митного права на нових засадах. У той же час прозорість кордонів створює передумови для економічних злочинів й підриву національної економіки, що особливо активно виявляється в перехідний період.

Митні органи України є невід'ємним елементом системи центральних державних органів виконавчої влади і здійснюють функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів.

Проходження служби в митних органах складається з прийому на службу, переміщення по службі, присвоєння спеціальних звань, умов проходження служби, припинення служби та інше.

Сутність повноважень державної митної служби полягає у праві посадових осіб від імені держави приймати загальнообов'язкові рішення з питань, що віднесені до компетенції даного органу і його посадової особи.

Служба в митних органах України є різновидом державної служби, яка здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України «Про державну службу», МК України та інших нормативних актів.

Відповідно до ст. 407 МК України посадовими особами митної служби є працівники митних органів, установ та організацій України, на яких покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, яким присвоєно спеціальні звання.

Права посадових осіб митних органів України визначаються посадою. Особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях України, приймають Присягу державного службовця.

В основу підходів до реформування діяльності ДМС України повинно бути покладено європейські стандарти функціонування митної служби на сучасному етапі, вимоги Европейської Комісії та нового Митного кодексу України. Це, у свою чергу, пришвидшить інтеграцію України до європейських та євроатлантичних стандартів, адаптацію чинного митного законодавства до законодавства Європейського Союзу.

Список використаних джерел

Нормативно-правові акти

1. Конституция Украины принятая на пятой сессии Верховной Рады Украины 28 июня 1996 г. // ВВРУ. - 1996. - № 30. - Ст. 141.