Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького

ДИСЦИПЛІНА «ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД»

ТЕМА: «РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД В УКРАЇНІ»

Виконала

студентка 4 курсу

1 групи МЗЕД

Дачкевич Мар'яна

перевірила

Коморна Л.М

ЛЬВІВ 2009р.

ПЛАН

Вступ

1. Значення і методи державного регулювання ЗЕД в Україні

2. Тарифне регулювання ЗЕД

3. Нетарифне регулювання ЗЕД

4. Інші засоби державного регулювання ЗЕД

5. Органи державного регулювання ЗЕД в Україні

Висновок

Список використаної літератури.

ВСТУП

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки, шляхом підтримки митного і взаємовигідного співробітництва за загальними нормами. Ці норми записані в Конституції України.

Державне регулювання ЗЕД полягає у використанні засобів державного впливу на формування і реалізацію правовідносин у цій сфері.

Стаття 8 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зазначає, що державне регулювання має забезпечувати захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів ЗЕД, створення рівних можливостей для учасників ЗЕД, розвивати усі види підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, заохочення конкуренції та усунення монополізму у ЗЕД.

Регулювання ЗЕД України здійснюється:

- державою в особі її органів в межах їх компетенції;

- недержавними органами управління економікою;

- самими суб'єктами ЗЕД.

Органами державного регулювання ЗЕД України є:

- Верховна Рада;

- Кабінет Міністрів;

- Національний банк;

- Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі;

- Державна митна служба;

- Експортно-імпортний банк;

- Центральне статистичне управління;

- Міністерство іноземних справ;

- Податкові відомства.

1.Значення і методи державного регулювання ЗЕД в Україні

Держава застосовує правові, адміністративні та економічні методи регулювання ЗЕД:

Правове регулювання ЗЕД включає:

- розробку та прийняття нормативної бази в Україні та виконання норм міжнародного права;

- приєднання України до міжнародних організацій та конвенцій;

- укладання міждержавних угод (договори про торгівлю та угоди про ліквідацію подвійного оподаткування).

Адміністративне регулювання зовнішніх зв'язків здійснюються за допомогою таких важелів, як:

- реєстрація суб'єктів зовнішньоекономічних відносин;

- реєстрація зовнішньоекономічних контрактів;

- розробка системи нетарифного регулювання ЗЕД;

- митне регулювання;

- оперативне регулювання ЗЕД ( з метою збалансованого розвитку ЗЕД і удосконалення інструментів реалізації зовнішньоекономічної політики країни в особливих випадках застосовують заходи оперативного регулювання ЗЕД, а саме: тимчасове зупинення ЗЕД та застосування індивідуального ліцензування за порушення чинного законодавства України у сфері зовнішньоекономічних відносин).

До економічних регуляторів належать:

- розробка і встановлення податків у сфері зовнішніх відносин;

- затверджений порядок нагромадження і використання валютних коштів суб'єктів ЗЕД;

- система розрахунків та кредитування експортно-імпортних відносин.

Метою регулювання ЗЕД в Україні є прийняття системи протекціоністських норм і заходів, направлених на захист національного товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринку.

Завданням держави є допомогти вивезти експортерам як можна більше продукції і обмежити імпорт, роблячи свої товари конкурентними на внутрішньому ринку.

Існує вільна торгівельна політика мінімального державного втручання у внутрішню і зовнішню торгівлю, основними формами реалізації якої є протекціонізм і лібералізація.

Протекціонізм - це система заходів стимулювання та підтримки вітчизняного експорту, шляхом надання переваг національному товаровиробнику та запровадження певних бар'єрів для проникнення іноземних конкурентів на внутрішній ринок.

Лібералізація - полягає у поступовій відміні обмежень у зовнішній торгівлі, зниженні ставок експортно-імпортного мита.

У системі державного регулювання ЗЕД виділяють два методи:

- тарифне регулювання ЗЕД, яке здійснюється через застосування різних форм мита, які справляються при перетині товаром митного кордону з того, хто його везе.

- нетарифне регулювання ЗЕД, яке полягає у кількісних обмеженнях експорту чи імпорту окремого виду товару, тобто запроваджується їх квотування, ліцензування.

2. Тарифне регулювання ЗЕД.

Серед засобів тарифного регулювання розрізняють:

- імпортне мито;

- експортне мито;

- транзитне мито.

Відповідно до ЗУ «Про митний тариф України» від 5.04.2001 року - це систематизований згідно з українською класифікацією товарів ЗЕД, перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. ЗУ об'єднує усі ставки і передбачає, що їх зміна здійснюється Верховною Радою України, шляхом прийняття закону з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України.

Виділяють особливі види мита:

- спеціальне;

- антидемпінгове;

- компенсаційне.

Спеціальне мито застосовується у таких випадках:

- як засіб захисту українського товаровиробника;

- як засіб захисту національного товаровиробника, коли товар ввозиться на митну територію України в обсягах і за таких умов, що завдають значної шкоди чи створюють загрозу вітчизняному виробнику відповідних товарів;

- як запобіжний засіб стосовно учасників ЗЕД, які порушили національні інтереси у сфері ЗЕД;

- як захід у відповідь на дискримінацію або недружні дії інших держав тощо, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів ЗЕД.

Антидемпінгове мито застосовується:

- при ввезенні на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, що завдає шкоди національному товаровиробнику;

- при вивезенні з митної території України товарів за ціною значно нижчою за ціну інших експортерів подібних або конкурентних товарів на момент вивезення, якщо воно завдає шкоду.

Компенсаційне мито застосовується відповідно до ЗУ « Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22.12.1998р.

- у випадку ввезення на територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, що завдає шкоду національному товаровиробнику;

- у разі вивезення за межі митної території України товарів для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту чи споживання, яким безпосередньо чи опосередковано надавалася субсидія, при умові, що таке вивезення завдає шкоду.

Товари та інші предмети переміщуються через митний кордон України під митним контролем, який здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підрозділами та їх службовими особами, законодавчого порядку.

Контроль здійснюється під час:

- ввезення товарів на митну територію України і вивезенню за межі території України товарів з метою їх вільного використання з моменту ввезення (вивезення) і до пропуску через митний кордон;

- тимчасового ввезення товарів на митну територію України і тимчасове вивезення товарів за межі митної території України;

- транзиту через територію України.

Митний контроль здійснюється митними службами, які виконують слідуючи операції:

- фіскальну (справлене мито, митні збори, акциз, ПДВ при імпорті товарів);

- правову (проводять самостійно слідства у справах контрабанди);

- економічну (є органом економічної політики України);

- виконують функцію валютного регулювання (контроль за поверненням валютної виручки).

Відносно товарів, що переміщуються через митний кордон України застосовують три види ставок:

1) преференційні - це особливі пільгові ставки, які включають звільнення від сплати мита і застосовуються до товарів, які походять з держав, що разом з Україною входять до митних союзів або створюють спеціальні митні зони, а також при встановленні якогось спеціального преференційного рішення відповідно до міжнародних договорів за участю України.

2) пільгові ставки - застосовуються до товарів які мають походження з держав або економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, а також до товарів з країн, які розвиваються;

3) повні ставки - по інших товарах. Повним митом оподатковуються товари із Тайваню, ЮАР, Сербії, Хорватії, Словенії.

За характером угоди застосовують:

- ввізне мито;

- вивізне мито.

Вивізне мито - нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі території України(в Україні застосовується до металобрухту,

живої худоби, шкір).

Ввізне мито - нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні

на митну територію України.

Визначення країни походження у разі ввезення товарів з країн, що розвиваються, які користуються преференціями, відбуваються на підставі угоди: "Про уніфіковані правила, які визначають походження товарів із країн, що розвиваються при наданні тарифних преференцій у рамках загальної системи преференцій" 1980 р.

За своїм походженням мито може бути:

- автономне - створюється постановою державної влади даної країни незалежно від будь-яких угод з іншими країнами;

- конвенційне - виробляється у процесі укладення угоди, договору з іншою країною і фіксується у цьому договорі.

3. Нетарифне регулювання ЗЕД.

Метод нетарифного регулювання ЗЕД полягає у кількісних або інших обмеженнях експорту та імпорту окремих видів товарів, тобто запровадження квотування та ліцензування.

Режим ліцензування ЗЕД здійснюється згідно статті 16 ЗУ «Про ЗЕД» та декретом Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. №6/93 «Про квотування і ліцензування експорту товарів, робіт, послуг.»

Ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб'єктами ЗЕД, протягом визначеного періоду, експортно-імпортних товарів.

Існує розподіл:

- автоматичне ліцензування експорту/імпорту, як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмеження впливу на товари, експорт/імпорт яких підлягає ліцензуванню, бо до таких товарів не встановлюються квоти.

- неавтоматичне ліцензування експорту/імпорту, як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії застосовується вразі встановлення квот на експорт/імпорт товарів.

Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид ліцензії.

Перелік товарів, експорт імпорт яких підлягає ліцензуванню і на які встановлюються квоти, затверджується Кабінетом Міністрів України щорічно. (Постанова від 23.12.2004 р. №17/22 «Про затвердження переліків товарів експорт/імпорт яких підлягає ліцензуванню і на які встановлюються квот»).

В Україні є такі види ліцензій:

- індивідуальна (разова) ліцензія - є разовим дозволом, що має іменний характер і видається для здійснення кожної операції окремим суб'єктом ЗЕД на період не менше ніж той, що необхідний для здійснення експортних/імпортних операцій;

- генеральна ліцензія - відкритий дозвіл на експортні/імпортні операції по певному товару або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару;

- відкрита ліцензія - дозвіл на експорт/імпорт товару протягом певного періоду часу, але не менше 1 місяця з визначенням його загального обсягу;

- антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні ліцензії були запроваджені ЗУ «Про захист національного товаровиробника». Кожна з них це оформлене право на імпорт в Україну протягом встановленого строку певного товару, який є об'єктом антидемпінгового, антисубсидованого чи спеціального розслідування та/або антидемпінгових, антисубсидованих та спеціальних заходів.

Режим ліцензування товарів на імпорт, поширюється на:

а) хімічні засоби захисту рослин;

б) фармацевтичні препарати;

в) препарати косметичні;

г) ветеринарні препарати.

Режим ліцензування товарів на експорт:

а) кольорові метали, їх відходи;

б) руди і концентрати дорогоцінних металів;

в) вугілля;

г) нафтопродукти, масла;

д) електроенергія;

е) дорогоцінне каміння.

Квота експортна/імпортна - граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України/імпортувати на її територію протягом встановленого строку, та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

В Україні є такі види квот:

- індивідуальні квоти - встановлюються щодо товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись;

- глобальні квоти - встановлюються щодо товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується або з яких він імпортується;

- групові квоти - встановлюються щодо товару з визначенням груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується;

- антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні квоти - були запроваджені ЗУ «Про захист національного товаровиробника». Кожна з них це граничний обсяг імпорту в Україну певного товару, що є об'єктом антидемпінгового, антисубсидиційного чи спеціального розслідування або антидемпінгових спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом встановленого строку та який визначається в натуральних чи вартісних одиницях виміру.

За умов перехідної економіки держава змушена визначати порядок ліцензування і квотування.

Розподіл ліцензій проводиться:

1. За системою явної переваги;

2. За "методом витрат";

3. Аукціон на конкурентній основі.

За системою явної переваги держава закріплює ліцензії за певними фірмами без попередніх заявок чи переговорів.

Надаючи ліцензії за "методом витрат" держава змушує претендентів конкурувати на неціновій основі. Наприклад: раніше прийшов - раніше отримав, або розподіл ліцензій на імпорт промислової сировини в залежності від кількості виробничих потужностей.

4. Інші засоби державного регулювання ЗЕД.

Одним із засобів державного регулювання ЗЕД є сертифікація товарів, що імпортуються на територію України. Обов'язкові сертифікації цих товарів на предмет їх відповідності - фармакологічна, санітарна, фітосанітарна, ветеринарна, екологічна норма, якщо відповідні норми діють щодо аналогічних товарів національного виробництва.

ЗУ від 17.05.2001 р. «Про підтвердження відповідності » визначає сертифікацію, як процедуру за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган, документовано засвідчує відповідність продукції систем якості, систем управління довкілля персоналу встановленим законодавством вимогам.

Таке визначення узгоджується із загальновизнаним розумінням цього терміну в документах міжнародних організацій зі стандартизації, згідно з якими сертифікація визначається як процедура за допомогою якої третя сторона письмово завіряє сертифікат відповідності, що продукція, процес чи послуга відповідає заданим вимогам.

Засіб державного впливу - запровадження певних видів правового режиму для іноземних суб'єктів господарської діяльності. ЗУ «Про ЗЕД» передбачає, що на території України запроваджені наступні правові режими:

1) національний режим;

2) режими найбільшого сприяння;

3) спеціальний правовий режим.

Національний режим передбачає, що при розгляді конкретних питань іноземним суб'єктам господарської діяльності має надаватися режим не менш сприятливий, ніж суб'єктам господарювання даної держави.

Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування», прийнятого 19 березня 1996 p., для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Тобто іноземним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності надаються такі самі права й обов'язки, що й національним. Але для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні», значні пільги отримало українсько-корейське спільне підприємство, засноване АвтоЗАЗом та корпорацією Daewoo з виробництва автомобілів середнього класу. Тимчасово 1 січня 1998 р. даному підприємству було надано такі пільги:

* не сплачується ввізне мито на товари, що використовуються у будівництві і виробництві автомобілів на даному підприємстві;

* звільняється від податку на землю загальна площа, що підпорядкована підприємству;

* підприємство оподатковується податками на додану вартість за пільговими ставками щодо операцій продажу автомобілів власного виробництва;

* податок на прибуток має такі особливості: податковим періодом вважається звітний податковий рік; валові доходи індексуються відповідно до офіційного індексу інфляції; не оподатковуються дивіденди, якщо вони реінвестуються;

* підприємство звільнене від зборів у Державний інноваційний фонд України.

Режим найбільшого сприяння -- це норма недискримінації, своєрідна норма прикордонного режиму, яка однаково важлива як для торгівлі, так і для інвестицій при допуску товарів чи інвестицій у країну. Режим, що надається третій державі, автоматично поширюється і на державу, якій спочатку було надано режим найбільшого сприяння.

За суттю, норма найбільшого сприяння стала способом поширення недискримінаційного режиму на загальній підставі тільки на ті держави, які виявили готовність нести певні обов'язки, можуть отримувати право на відповідний режим з боку інших держав. Однією із таких умов є вимога прийняття національного режиму.

У сучасній міжнародній торговельній практиці трапляються поєднання обох норм -- режиму найбільшого сприяння і національного режиму, тобто країна використовує як національний режим, так і більш сприятливий. Якщо відповідно до угоди між державами передбачено тільки режим найбільшого сприяння і у разі коли одна із цих країн надає національний режим у даній сфері третій країні, то друга держава із двох перших має право на надання відносно себе національного режиму.

Спеціальний правовий режим може запроваджуватися в спеціальних економічних зонах різного типу, тобто лише на даній території можуть застосовуватися окремі правові норми. Це, як правило, пільгові режими щодо окремих економічних ситуацій. В Україні провадиться експеримент в зоні «Сиваш», де діють відносно суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності цілий ряд пільг, у тому числі й пільги при митному оподаткуванні.

Досвід економічно розвинутих країн свідчить, що використання всіх діючих правових режимів на різних етапах формування ринкової економічної системи в країні сприяє створенню не тільки конкурентоспроможної національної економіки, але й зміцненню країни на світовому ринку.

5. Органи державного регулювання ЗЕД в Україні

Органи державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні, поділяються на: загальнодержавні структури, які регулюють діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення. До них належать:

· Верховна Рада України;

· Кабінет Міністрів України;

· Національний банк;

· Державний митний комітет;

· Антимонопольний комітет.

До компетенції Верховної Ради України входить:

* прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються ЗЕД;

* затвердження основних напрямків зовнішньоекономічної політики України;

* розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання ЗЕД;

* укладення міжнародних договорів України відповідно до законодавства України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства відповідно до правил, встановлених цими договорами;

* встановлення спеціальних режимів ЗЕД на території України відповідно до затверджених переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється.

Кабінет Міністрів України виконує такі функції у сфері ЗЕД:

* розробляє заходи, спрямовані на здійснення зовнішньоекономічної політики України;

* координує діяльність міністерств, державних комітетів і відомств України щодо регулювання ЗЕД;

* координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

* приймає нормативні акти з питань ЗЕД у випадках, передбачених законами України;

* здійснює переговори і укладає міжурядові договори України з питань ЗЕД у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України;

* забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань ЗЕД всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів, та залучає до їх виконання інших суб'єктів ЗЕД на договірних засадах;

* відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради пропозиції щодо системи міністерств, державних комітетів і відомств -- органів оперативного державного регулювання ЗЕД, повноваження яких не можуть перевищувати повноваження Кабінету Міністрів України;

* забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;

* здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України.

Національний банк України має такі повноваження щодо ЗЕД:

* зберігає і використовує золотовалютний резерв України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

* представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами і укладає відповідні міжбанківські угоди;

* регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

* здійснює облік і розрахунки за наданими та одержаними державними кредитами й позиками, виконує операції з центральними валютними ресурсами, що виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;

* здійснює інші функції відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших законів України.

Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій Банку для зовнішньоекономічної діяльності України.

Важливе місце у ЗЕД посідає Міністерство економіки України. Воно забезпечує здійснення єдиної зовнішньоекономічної політики у разі виходу суб'єктів ЗЕД на зовнішній ринок, координує їх зовнішньоекономічну діяльність, у тому числі відповідно до міжнародних договорів України, а також виконує інші функції відповідно до законів України.

Питання митного контролю в Україні належать до компетенції Державної митної служби.

Певні повноваження у сфері ЗЕД мають деякі інші центральні органи влади. До органів місцевого управління ЗЕД належать місцеві ради народних депутатів України та їх виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання ЗЕД України. Компетенція місцевих рад народних депутатів України та їх виконавчих і розпорядчих органів визначається Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та чинним законодавством.

Державний митний комітет здійснює митний контроль в Україні, а Антимонопольний комітет контролює додержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства.

зовнішньоекономічний регулювання товар імпорт тарифний

ВИСНОВОК

З вище викладеного можна зробити висновок, що основними функціями державного регулювання ЗЕД в Україні є:

- забезпечити захист економічних інтересів України;

- забезпечити захист законних інтересів суб'єктів ЗЕД;

- створити рівні можливості для учасників ЗЕД;

- розвивати усі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності;

- заохочувати конкуренцію та усунути монополізм у ЗЕД.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється двома методами: тарифним і нетарифним, які накладають певні обмеження на товари при експорті, імпорті та транзиті через територію України.

Також, завдяки регулюванню ЗЕД в Україні відбувається захист прав споживача, за допомогою сертифікації товарів; запроваджуються правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності - національний режим, режим найбільшого сприяння і спеціальний режим.

Список використаної літератури

1. Конституція України

2. ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»

3. А.П. Рум'янцев, Н.С. Рум'янцева, Зовнішньоекономічна діяльність: Підручник/18 - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 4-6,208-212,218 с.

4. В.С. Михайлов, Методичні аспекти розрахунків експортних цін суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України Формування ринкових відносин в Україні: - №5(36)/2004. - 68-72 с.

5. І.М. Бойчик, Економіка підприємства: Навчальний посібник. - Видавництво 2-ге, доповнене і перероблене. - Київ: Атака,2006. - 414 с.

6. М.І. Дідківський, Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник - Київ: Знання, 2006. - 12,17,19-22,36,39-43,52-56,221,229-230,247-249 с.

7. Лисенков Ю.М., Педь І.В. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: Зовнішня торгівля, 2004.- 200 c.

Размещено на Allbest.ru