Значення виставкової народної творчості для розвитку культури нації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Значення виставкової народної творчості для розвитку культури нації

Дяченко Алла

кандидатка педагогічних наук,

доцентка кафедри промислового дизайну і комп'ютерних технологій, деканка факультету декоративно-прикладного мистецтва членкиня Спілки дизайнерів України, членкиня Національної спілки художників України

Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М .Бойчука, Україна

Постійний розвиток, відродження, збереження народних художніх промислів України є одним з пріоритетних напрямів розвитку держави. Виставкова народна творчість формує позитивний імідж країни як мистецького простору, а громадяни отримують емоційне задоволення, виховується повага до традицій та звичаїв.

Виставкова діяльність в Україні, що покликана популяризувати творчість народних та професійних майстрів, має широке змістове поле характеристик, котрі забезпечують успішне запровадження відкритих демонстрацій найкращих здобутків країни.

Першим кроком до розвитку виставкової діяльності є створення надійної правової бази. Законодавство України про народні художні промисли спирається насамперед на Конституцію України, Основи законодавства України про культуру, Закону "Про народні художні промисли", інші нормативно- правових актів. Кабінетом Міністрів України створено Концепцію Державної програми збереження, відродження і розвитку народних художніх промислів, також постійно запроваджуються нові проєкти на рівні місцевої влади.

Законодавчі ініціативи сприяли відродженню та подальшому розвитку національних художніх центрів і центрів народних промислів, зокрема, у містах Богуслав, Косів, селищах Опішня, Петриківка, Решетилівка тощо. Центральні та місцеві урядові установи та органи влади мали постійно здійснювати заходи щодо розвитку народного мистецтва.

Другою умовою до запровадження виставкової діяльності з метою популяризації народної творчості є наявність власне мистецького доробку, мистецьких творів високої якості, оригінальності, змістовності. Такі твори стають основою розвитку народного мистецтва, що, у свою чергу, потребують поширення та популяризації. Власне особливості розвитку народної творчості в Україні є предметом зацікавленості у багатьох дослідження, насамперед розглядаються основні класифікації народних промислів та особливості організації праці народних майстрів та їх географічні обриси [ 3, с.114 ].

Твори народного мистецтва створювались, мистецькі течії розвивались на теренах багатьох шкіл традиційного народного мистецтва, що століттями знаходились в Опішні, Решетилівці, Косові, Богуславі, Гавареччині, Петриківці, Діхтярі, Глинянах, Клембівці та інших, що розсерджені по всій території України. Отже, важливим напрямом державної політики щодо виставкової діяльності є постійна популяризація творчості видатних майстрів, організація їх авторських виставок. Наприклад, це презентації творчості Г. Собачко-Шостак, К. Білокур, О. та Н. Бабенків та майстрів Пілюгіних, де в експозиції робіт було представлено індивідуальні риси майстрів та їх творчий розвиток в річищі соціального середовища та родини, що сформували загальноприйняті норми та стандарти народного мистецтва [ 4, с.68 ]. творчість виставковий майстер

Не менш привабливими для виставкової діяльності є твори майстрів Прикарпаття, сучасні осередки народних промислів. Роботи прикарпатських умільців завжди привертали увагу і дослідників, і поціновувачів високою майстерністю виконання, багатством кольорових рішень, творчим та оригінальним підходом, глибиною тематики та дотепністю розповіді. Часом критиками визначається також почуття гумору, оптимізм, особливе чуття декоративності та високий рівень впізнаваності образів.

Серед відомих прикарпатських майстрів першої третини XX століття, що займались мистецтвом художньої обробки, представлені на виставках: Марко (1880-1946) і Петро Мегединюки, Микола Медвідчук, Василь (1877-1959) й Лукин Якіб'юки (кінець ХІХ - перша половина XX ст.), Борис Якіб'юк (перша половина XX ст.), Яків Тонюк (1903-1957), Микола Тонюк (1909-1937), родина Грималюків (1860-1945) тощо [ 2 ] .

Звикле популярним на виставках народних майстрів з України був та залишається гончарський промисел. Кожному району гончарного промислу в Україні відповідають локальні художні особливості та особистості талановитих гончарів, майстрів, що підтримували та розвивали власні традиції гончарства. Специфічні риси гончарського мистецтва кожного регіону продиктовані наявними на місцевості матеріалами, технологічними засадами, місцевими традиціями. Експозиції гончарів вирізняються різноманітністю, багатством форм, кольорів, технологічних та мистецьких рішень. Наприклад, для кераміки Микулинців, Заліщек, Струсова, Скалату, Устечка, Торського (Тернопольщина) характерні димлений посуд, гладження, розпис, декорування, мармурування. Варто також відзначити оригінальний чорний посуд Т. Земського, майстра з Буданова, який виконувався за допомогою техніки гладження та розписаний рослинними орнаментами [ 1, с. 68-72 ].

Отже, справжнім мистецьким скарбом для виставок в Україні є твори декоративного мистецтва. Для подальшої підтримки народної мистецької творчості в нестабільних умовах в Україні варто підтримувати життєздатність мистецьких осередків на рівні урядової політики, грантових проєктів, спонсорської підтримки, виставкової діяльності; відновлювати матеріально- технічну базу підприємств з народних художніх промислів; працювати над мистецькою освітою у підготовці нових майстрів; розширяти ринки збуту для творів народних майстрів, пропагувати роботи саме автентичного високоякісного рівня.

Список використаних джерел

1. Бабій Н. П.(2020) "Актуальні культурно-мистецькі практики та процеси: проблематика наукового дискурсу. Питання культурології. 2020. Вип. 36, 69-78.

2. Виставкова діяльність в Україні. URL: https://www.expo.org.ua/ua/index.php?lang=ua. 2019.

3. Миронова Т.(2013) Досвід створення музейної інституції в Україні. / Т. Миронова,

4. Н. Шпитковська. Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: зб. наук. праць. ІПСМ НАМ України. К. : Фенікс, 2013. Вип. 9, 111-116.

5. Олійник О.П. (2020)Творчий рух "Мистецтва і Ремесела" та його вклад в розвиток дизайну. / О.П. Олійник, А.С. Климчук. Теорія та практика дизайну: зб. наук. праць. К.: НАУ, Вип. 21,66-72.

Размещено на Allbest.ru