Діяльність театрально-мистецьких осередків у таборі інтернованих вояків Уга Йозефов, ЧСР (1922-1924 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність театрально-мистецьких осередків у таборі інтернованих вояків Уга Йозефов, ЧСР (1922-1924 рр.)

Ігор Срібняк,

Мілана Срібняк

Анотація

Performances of cultural and art ensembles in Josefov played an important role in raising the morale of the internees, satisfying their nostalgic feelings towards their home and native land. Actors and singers of the camp were given the opportunity for self-realization and development of their artistic abilities. Important was also that all without exception amateur activities related to the theater and performances were national in content and spirit and contributed to the spiritual consolidation of Ukrainian soldiers. In the repertoire of the camp theater Ukrainian household and historical plays dominated, because they corresponded the interest of the interned. One could name here, in particular, "Zaporozhets za Dunayem" [Cossack Beyond the Danube] by Semen Hulak- Artemovsky and "Marusya Bohuslavka" by Mykhailo Starytsky, for the production of which the theater section of the Cultural and Educational Club prepared a rich stage requisite and various scenery (for several acts). Women (wives of some interned) and their children had actively participated in the performances, which allowed to show events in the plays naturally. It should also be noted that during several years spent in the camp, artists have reached a fairly high level of skill. The artistic component of the camp life was duly represented at the exhibition which was installed in the camp. Due to this exhibition, creative achievements of amateur theatre clubs became known among the general public of the town of Josefov and the district. The significance of the camp theatres also consisted in the fact that Ukrainian song, music, dramatic art disseminated among Czech society a positive vision of Ukraine as a part of the European political and national-cultural space. The most important was that the interned searched and found their own original expression for their artistic quest, thus making its own contribution to the treasury of Ukrainian and European culture.

Key words: theater, concert, exhibition, performance, repertoire, interned, Ukrainian Galician Army.

Початок науковому опрацюванню даної теми поклала публікація у 1942 р. книги С. Нарїжного "Українська еміграція", без якої сьогодні не може обійтися жоден дослідник таборової тематики й споріднених з нею проблем (Наріжний 1942, 372 с.). В ній було проаналізовано різні аспекти культурно-просвітницької діяльності українського вояцтва, інтернованого у таборах Чехословаччини, водночас її автор не ставив собі за мету здійснення докладного аналізу діяльності мистецьких осередків у Йозефові. Вихід у світ другої частини монографії С.Нарїжного суттєво доповнив наші уявлення про окремі прояви життєдіяльності таборян у ЧСР, але внаслідок того, що автор не закінчив роботи над рукописом цієї книги, майже всі її матеріали мають фрагментарний характер i не дають цілісного бачення досліджуваної проблеми(Наріжний 1999, 272 с.).

Значно активізувалась робота з вивчення різних аспектів таборового життя вояків- українців у кінці 90-х рр. ХХ ст., коли була опублікована ціла низка робіт, автори яких торкались особливостей проведення культурно-освітньої роботи в таборах УГА в ЧСР, проте діяльність мистецьких осередків інтернованого вояцтва так і не знайшла в них цілісного висвітлення (Срібняк, Купцов 1998, с.65-78; Срібняк, Купцов 1999, с.423-429; Павленко 1999, С.175-250; Срібняк 2000, 323 с.).

Відтак видається доцільним звернутись до вивчення саме театрально-митецької компоненти життя таборян - шляхом залучення архівних матеріалів та матеріалів таборової преси. Отже, метою даної статті є реконструкція мистецьких пошукувань інтернованого вояцтва УГА в таборі Йозефов, а також з'ясування ступеню впливу таборових імпрез та виставкової діяльності на їх моральний стан.

* * *

Вояки Армії УГА опинились на теренах Чехословацької республіки в різний спосіб - частина з них зі зброєю в руках була змушена відступити до її меж під тиском польської армії у 1919 р., решта прибула (як втікачі або репатріанти) з Італії та інших європейських країн у 19191920 рр. Ці дві категорії галичан утримувались спочатку в різних таборах - Німецькому Яблонному та Ліберцях, але вже у кінці 1921 р. всі вони були скупчені в двох окремих секціях табору Йозефов (поблизу однойменного містечка на півночі Чехії, нині - місто Яромерж). На новому місці інтерновані відновили роботу всіх культурно-просвітницьких осередків, діяльність яких спрямовувалася "Культурно-Просвітнім Кружком" (КПК), що згуртував у своєму складі на добровільних засадах актив табору. Внаслідок постійного виїзду стрілецтва на роботи, інтенсивність роботи КПК у 1922 р. істотно коливалась, а подеколи навіть майже цілковито завмирала.

Але перебування вояцтва у досить непростих умовах таборового соціуму, навіть за умови прихильного ставлення адміністрації табору та місцевого населення, вимагало активізації культурно-освітньої роботи, що мало надзвичайно важливе значення для згуртування інтернованих та піднесення їх морального духу. Надзвичайно ефективним інструментом впливу на свідомість таборян був таборовий театр, відвідування якого не тільки задовольняло ностальгічні почуття інтернованих за власною домівкою та рідним краєм, але й виконувало національно-виховні завдання.

Іл. 1. Печатка "Культурно-Просвітнього Кружка" в таборі Йозефов, 1921 р. (ЦДАВО Україна, ф.3521, оп.1, спр.10).

Ще у травні 1921 р. у таборі Німецьке Яблонне у складі таборового КПК була створена театральна секція ("Театральна дружина ім. І.Франка"), яка продовжила свою діяльність і після переїзду таборян до Йозефова. У відповідності до статуту секції, її роботою керував окремий "виділ" (управа), що складався з голови, режисера, скарбника, п'яти членів і чотирьох заступників. Відповідно до виробленого управою статуту з 27 параграфів (див. додаток), метою секції було визначено плекання театрального мистецтва та сприяння реалізації "добродійних проектів" (§ 1), а засобами для реалізації цього стало "влаштування театральних вистав, концертів і товариських забав". таборовий мистецький вояцтво

Наявність нормативної бази та істотна підтримка театральної секції з боку КПК дозволила "дружині" активно розпочати свою діяльність. За короткий час членами секції було облаштовано театральну сцену, виготовлено декорації, зібрано гардероб. З огляду на значний обсяг роботи і у відповідності до § 12 власного статуту управа отримала право дообирати зі свого складу секретаря, другого скарбника, бібліотекаря і господаря "дружини". Крім того, було вирішено, що збори "дружини" мають відбуватися регулярно раз на місяць, а також після кожної театральної вистави та на вимогу голови секції (ЦДАВО України, ф.3521, оп.1, спр.11, арк.1). Чітке визначення функцій кожного з членів управи та їх відповідальне ставлення до власних обов'язків сприяло активізації роботи секції і дало можливість у короткий термін підготувати до вистави кілька українських п'єс.

Упродовж грудня 1921 р. - квітня 1922 р. заходами членів театральної секції було підготовлено 17 вистав (у тому числі - "Ой не ходи Грицю та на вечорниці" М.Старицького, "Катерина" і "Назар Стодоля" Т.Шевченка, "Людське щастя" Л.Яновської та ін.) (З життя-буття 1922, 12, с.12; 13, с.7-8). Тоді ж було утворено невелику театральну бібліотечку, куди надходила фахова література (уривки з фортепіанних творів, ноти та ін.) та зосереджувалися докладно розписані ролі для кожної вистави. Слід відзначити, що театральна секція, розпоряджаючись значним майном на загальну суму 39.201 крон чеських (к.ч.), завжди допомагала робітничим командам, випозичаючи їм театральне вбрання та окремі примірники драматичних творів, перетворившись влітку 1922 р. на "централю для майже всіх українських драматичних гурткі в ЧСР" (ЦДАВО України, ф.3521, оп.2, спр.145, арк.74-75).

Активно працювала театральна секція (голова - четар В. Флюнт, режисери - поручник І. Холодний і четар В. Миханцьо) і в подальшому: тільки за період з 1 травня до 22 листопада 1922 р. заходами секції відбулося 19 вистав у таборовому театрі, у т.ч. - "Наталка Полтавка" І. Котляревського, "Бондарівна" І. Тобілевича, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака- Артемовського та ін. 19 серпня 1922 р. аматорський театральний гурток здійснив на сцені табірного театру свою першу виставу "Розумний і дурень" І. Карпенка-Карого, яка була схвально зустрінута таборянами (З життя-буття 1922, 18, с.9).

Особливо помітною віхою у діяльності табірного театру стала вистава п'єси С. Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм", яка була підготовлена зусиллями четарів В. Флюнта і В. Миханцьо та диригентом четарем Бобиком. На цю подію таборовий часопис відгукнувся схвальною рецензією, в якій було проаналізовано творчий доробок колективу артистів- аматорів та визначено його роль у житті інтернованого вояцтва. На думку редакції "Українського Скитальця", діяльність театральної секції мала велике значення для всього таборового загалу, підтримуючи інтернованих у тяжку годину. Театр зменшував "їхню тугу за рідним життям, за рідними сторонами, рідною піснею, звичаями", а також вчив "життя емігрантів, ушляхотнював їхню душу, сталив і гуртував їхнього духа та вказував їм правдивий шлях у довгому скитанню" (Запорожець 1922, 17, с.8).

У вересні 1922 р. при Театральній секції для підстаршин і стрільців табору були організовані виклади на "драматичному курсі", куди вписалося 62 ос. За 7 тижнів (дві години щоденно) викладацький склад цих курсів (поручник І. Холодний, хорунжий Гречанівський, четар В. Миханцьо, підхорунжий Яцушко) дав слухачам початкові знання про організацію аматорських театральних гуртків у селах, підбір репертуару, режисуру вистав, а також "про вимову, деклямацію, характеризацію, про будову сцени і сценічні ефекти" (ЦДАВО України, ф.3521, оп.2, спр.145, арк.11).

Наприкінці 1922 р. в силу різних обставин таборовий театр дещо обмежив свою активність, але на початку 1923 р. КПК ініціював поновне створення театральної секції в своєму складі. 25 січня 1923 р. відбулись "інформаційні" збори, на які були запрошені всі бажаючі взяти участь у роботі мистецьких осередків табору. Під час їх роботи була утворена комісія для розробки статуту театральної секції КПК в Йозефові, а ще за три тижні (15 лютого) були проведені перші т.зв. "конституючі" збори театральної секції, під час яких були ухвалено статут та обрано провід секції (на чолі з сотником Лєнартовичем) (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.134, арк.1, 46, 89, 122). її діяльність полегшувалась тією обставиною, що їй надавав допомогу таборовий осередок YMCA (Молодіжна християнська асоціація - благодійна американська організація, що надавала гуманітарну допомогу в таборах інтернованих частин УГА у ЧСР), заходами якого було облаштоване окреме приміщення для вистав таборового театру та виступів хору. Крім того, театральній секції надходила допомога і з боку КПК, який у березні 1923 р. передав до театрального гардеробу козацькі шаровари, пояс, шапку та деякі інші речі (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.134, арк.91, 166).

Також у таборі весь час діяли й самодіяльні гуртки артистів-аматорів, які готували та виставляли на таборовій сцені різні п'єси. Так, зокрема, "Комітет старосамбірців" організував 12 лютого 1923 р. показ вистави "Гаркуша" О. Стороженка, всі прибутки від якої були перераховані на будівництво пам'ятника їх краянина Миколи Шемердяка (останній помер у 1921 р. - перебуваючи у складі робітничої команди УГА в Пшібрамі) (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.134, арк.120). 26 травня 1923 р. учні "Еміграційного Учительського Семінару імені Івана Франка" поставили на сцені таборового театру драму І. Франка "Украдене щастя", провівши перед цим кілька репетицій (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.135, арк.7).

У тісному контакті з акторами-аматорами діяла співацька секція КПК (голова - поручник Горак, з 30 січня 1922 р. - майор Лянг, пізніше поручник Р. Борисевич), яка була створена 15 грудня 1921 р. Заходами секції було створено старшинський хор (31 чол.), який, починаючи з кінця березня 1922 р., розпочав свої виступи у таборі під орудою поручника М. Гнідого (З життя-буття 1922, 13. с.8). Пізніше, у зв'язку з виїздом на навчання більшості його членів, було створено т.зв. "мішаний" (старшинсько-стрілецький) хор. Як окрема організація у Йозефові діяв стрілецький хор у складі 38 чол., який постав заходами майора Лянга, четаря Сіцінського, хорунжого Балича і булавного Ф. Мартинюка.

Після активної концертної діяльності в таборі рішенням його загальних зборів у кінці квітня 1922 р. хор було безпосередньо підпорядковано КПК з одночасним наданням йому статусу окремої секції (ЦДАВО України, ф.3521, оп.2, спр.145, арк.77). 3 травня на загальних зборах членів секції було обрано його "виділ", який очолив старший десятник С. Никоряк (пізніше - вахмістр К.Коростило) (З життя-буття 1922, 15, с.8). У відповідності до затвердженого КПК статуту з 15-ти параграфів, завданням Стрілецького хору стало "плекання рідної пісні", а засобами до реалізації цього - "улаштування співацьких концертів, [...]відчитів на тему музики та співу, [...]курсів теорії співу-музики" та утримання власної бібліотеки (ЦДАВО України, ф.3521, оп.2, спр.145, арк.44). Диригентом був запрошений фаховий музикант поручник М. Гнідий (пізніше - поручник А. Швець), що уможливило швидко розпочати діяльність Стрілецького хору з "виучування пісень головно народних, а попри це церковних і похоронних" (ЦДАВО України, ф.3521, оп.2, спр.145, арк.13). Крім того, заходами управи секції 4 серпня 1922 р. для всіх бажаючих було розпочато курс теорії співу, який викладався хорунжим П.Гошовським у "шкільній" кімнаті КПК (З життя-буття 1922, 18, с.8).

Іл. 5. Сцена з вистави "Маруся Богуславка", табір Йозефов, 1924 р. (ЦДАВО Україна, ф.3521, оп.1, спр.10).

До Йозефова з Німецького Яблонного було перенесено й оркестр Української бригади (в складі 50 музикантів), який мав у своєму розпорядженні власну бібліотеку (3500 назв різних книжок з теорії музики). Спільно з оркестром хори часто влаштовували свої виступи не тільки у таборі, а й поза його межами. Виступали під час похорон і богослужінь: тільки впродовж червня-грудня 1922 р. стрілецький хор відспівав 10 разів, і якщо брати "під увагу склад і якість голосів, то хор вив'язувався звичайно зі свого завдання з повним успіхом" (ЦДАВО України, ф.3521, оп.2, спр.145, арк.12, 13).

Помітними подіями у табірному житті завжди ставали національні свята, академії, концерти, які "мали на меті в першу чергу збереження рідної традиції і плекання пошани для національних геніїв та національних гордощів" (ЦДАВО України, ф.3521, оп.2, спр.145, арк.7). Зокрема 25 березня 1922 р. у таборі відбулося "Свято Шевченка", програма якого включала в себе "Святочну академію", шевченківські читання у всіх відділах інтернованих військ УГА, концерт та театральні вистави (З життя-буття 1922, 13, с.8-9). 2 травня у залі табірного театру відбулася ще одна "Святочна академія", присвячена вшануванню пам'яті гетьмана П. Сагайдачного з нагоди 300-літніх роковин з його смерті. У програмі були виступи хорів, концерт та виступ четаря М. Дольницького з рефератом про життя та діяльність славетного гетьмана (З життя-буття 1922, 15, с.8).

9 липня 1922 р. у таборі відбувся концерт оперного співака четаря УГА Руснака, 24-25 серпня - академія (реферат про життя та діяльність І. Франка виголосив хорунжий П. Гошовський) і святковий концерт на честь Каменяра, 1 листопада - свято державності ЗУНР та ін. Окрім цього, заходами співацької секції впродовж червня-грудня 1922 р. було влаштовано 8 концертів (ЦДАВО України, ф.3521, оп.2, спр.145, арк.12).

На початку вересня 1923 р. таборові артисти та співаки взяли діяльну участь в організації "Першої вистави культурно-просвітного надбання українських військових таборів у Ч.С. Р.". Для її підготовки було створено "виставковий комітет" у складі поручника Петра Будза (голова), четаря Грицини (секретар), Івана Іванця, поручника Лиха, хорунжого Степана Дзидза (референти), а також представників окремих секцій КПК. "Перша вистава..." (виставка) відбулась під патронатом генерала-четаря Антона Кравса і полковника Володислава Залєського (відповідно - український і чеський коменданти табору) (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.120, арк.14).

15 вересня 1923 р. у великій залі таборового театру в Йозефові відбулось її урочисте відкриття, на якому були присутні майже всі інтерновані табору, а також й почесні гості, у т.ч. й староста міста Йозефов Міллєр. На початку голова КПК поручник Онуляк виголосив довгу промову, в якій відзначив заслуги тих таборян, які "віддали всі своі сили культурно- л. 7. сим способом скріпити морально цілий наш народ". Він також вручив Міллєру "гарно викінчений альбум на спомин перебування українського табора в Йозефові" (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.120, арк.15, 24).

Сцена з вистави "Маруся Богуславка", табір Йозефов, просвітній праці, щоби 1924 р. (ЦДАВО Україна, ф.3521, оп.1, спр.10).

Після цього всіх присутніх на святі було запрошено до бараку, де містився КПК. Тут в двох викладових залах були розгорнуті перші відділи виставки, і зокрема - таборова бібліотека, у фондах якої "українські белетристичні і наукові книжки, журнали, календарі, театральні твори, [,..]чужі книжки як німецькі, осібно німецькі наукові, чеські, російські, польські, італійські, французькі, англійські". Бібліотека була предметом особливої гордості військової еміграції УГА. Загалом у ній було зібрано понад 6000 книжок, більшість з яких являли собою бібліографічну рідкість (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.120, арк.24).

У ще одному відділі ("шкільництво") була представлена "мала коллєкція мінералів", яка використовувалась в навчальних цілях учнями таборових шкіл, різні їх праці, свідоцтва та шкільні підручники. Тут же демонструвались дитячі малюнки і фотографічні знімки з шкільного життя. Окремо було розгорнуто "фотографічний" відділ, який містив збірку різнорозмірних фотографій, скляних діапозитивів, стереоскопічних знімків, фотографічних приладів. Надзвичайно розмаїтим було наповнення "архівного" відділу, в якому зберігались "оголошення, оповісти, розпорядження українських властей і в Галичині, і на Великій Україні, ріжні пляни боїв[...], летючки, денні прикази У.Г. А. в ріжних часах, часописі [...], далі ріжні відзнаки та їх проекти, як хрести, відзначення "за хоробрість" роботи чет[аря] Бринського, всякого роду печатки і т.п." (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.120, арк.24-25).

Значну мистецьку вартість представляли зібрані у відділі "видавництва" рукописні та друковані газети і журнали, у т.ч. й ті, які виготовлялись в кількох примірниках галичанами в італійському полоні (ілюстровані "Полонений", "Лязароні", "Нові Вісти" та "Касінський Українець". Також на виставці була чисельно представлена таборова періодика УГА в ЧСР ("Голос Табора", "Україна у Таборі", "Камедула", "Український Стрілець", "Український Скиталець" та ін. (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.120, арк.25).

Стіни виставкових залів відділу "мистецтво" були прикрашені оригінальними малюнками стрільця Василя Петрука, які ілюстрували різні етапи збройного протистояння УГА і Війська Польського. Крім того, тут демонструвались різьбарські праці четаря Бринського та картини і дереворити Василя Касіяна (на той час обидва - студенти Празької академії мистецтв), образки у виконанні сотника Буцманюка. Аналізуючи тематичну спрямованість цих робіт, невідомий автор звіту про проведення виставки зазначав, що "зміст образів Касіяна це душевні муки нуждарів, за те сот[ника] Буцманюка - це сила українського народу, що заспана жде хвилі помсти на ворогах" (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.120, арк.26).

У цьому відділі були представлені й малярські роботи інших таборян, картини Новаківського і поручника Іванця (сюжети з часів війни та акварелі з видами табору), фантазійні картини та ілюстрації до творів в "Українському Скитальцеві" митця четаря Фартуха (студента Празької політехніки). Високим артистизмом були позначені олійні образи четаря Кобринського та акварелі Громницького, мистецькі роботи стрільця Яцентова.

Дуже чисельно був представлений й відділ "театр", який займав три окремі приміщення. Заходами завідувача таборового театру в Йозефові підхорунжого Миколи Пачовського (який власно й був організатором театрального відділу виставки), на виставці була облаштована "сцена з театру. Є це досить смачно мальований сальон, прибраний у домашнього виробу фотелі на стіл застелений гарним килимом. По обох сторонах цеї сцени два манекени. Жінка в народному мальовничому строї і козак в історичному жупані". Зала також була "прикрашена ріжними знимками зі сцен таборового театру та преріжними афішами[...]. В куті козацька зброя і сучасні скоростріли (з дерева) на столі історичні булави, пірначі і буньчуки" (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.120, арк. 22, 26).

У відділі "музика-спів" експонувались різні партитури, переписані ноти, що були видані на чужині, "цілий ряд пісень, виданих в італійськім полоні, тут і власної роботи контрабас, дві скрипки і віольо (віолончель - авт., її було подаровано І. Недільському). Слід особливо відзначити ту обставину, що ще до переїзду в ЧСР четар Іван Чайківський за допомогою ще кількох бранців, "не маючи грошей закупити готових інструментів вони взялися до роботи і зложили насамперед цілий квартет". І хоча ці інструменти вийшли "не зовсім удатні, бо роблені без моделю і вимірів, але голос мають", а одна із виготовлених І.Чайківським скрипок взагалі нічим не відрізнялась від інструменту фабричного виготовлення (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.120, арк.21, 26).

З мистецькими надбаннями таборян сусідив відділ "промисл", в якому були представлені дерев'яні вироби (гуцульські та кубанські), "ріжні роди оправи книжок, які виставила переплетня К.П. К., а все те зроблено на зовсім примітивному, в таборі зробленому приладдю". Тут же демонструвались "гарні скриньки, [,..]валізки, роботи самих таборитів[...] вишивки, гафти, плетені речі, вишивані сорочки жіночі та чоловічі, серветки, настільники, жіночі блюзки, краватки, ріжні вироби з кораликів[...] вишивки хлопців таборитів" (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.120, арк.26).

Щоденно виставка (діяла до 23 вересня 1923 р.) супроводжувалась виступами української військової оркестри. Умовою її відвідування було внесення добровільного датку (ЦДАВО України, ф.3521, оп.1, спр.14, арк.7). На думку організаторів виставки, її проведення засвідчило, що і "серед найтяжчих складаючихся обставин можна багато зробити для Іл. 9. Сцена з невідомої вистави, табір Йозефов, 1924 р. свого народа як не з (ЦДАВО Україна, ф.3521, оп.1, спр.10). очевидним наслідком, то на краще майбутне" (ЦДАГО України, ф.269, оп.1, спр.120, арк.27).

Діяльність театрально-мистецьких колективів продовжувалась й у 1924 р., причому таборові артисти проводили підготовлені ними вистави як у таборі, так і поза ним (для вояків УГА зі складу робітничих команд) (Срібняк 2016, с.49-59). Одним з яскравих епізодів стало відзначення Шевченкових днів, які кожного року ставали маніфестаціями українського національного духу та залишали у пам'яті таборян яскравий слід. 9-10 березня 1924 р. вони традиційно відбувалися в залі таборового театру Йозефова. До програми була включена театральна вистава опери М. Аркаса в трьох діях "Катерина" (9 березня) та "Концерт-Академія шкільної молоді" (в першій частині - перед полуднем) і вечірній концерт (в другій частині) (10 березня). Обидві частини також містили декламації, хорові співи, сольні виступи, оркестрові попурі. Така розмаїта програма стала можливою завдяки всебічній допомозі з боку таборового КПК (ЦДАВО України, ф.3521, оп.1, спр.11, арк.24-24зв.).

В репертуарі таборового театру переважали українські побутові та історичні п'єси, бо вони найбільше відповідали зацікавленням таборян. До таких належали, зокрема, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського та "Маруся Богуславка" М. Старицького, для постановки яких театральна секція КПК мала багатий сценічний реквізит та змінні (на кілька дій) декорації. Важливим було й те, що до підготовки вистав активно долучалось жіноцтво (дружини декого з таборян) та їх діти, що дозволяло надати відтворюваним у п'єсах подіям рис природності. Слід також відзначити, що за кілька років, проведених в таборі, таборові артисти досягли досить високого рівня майстерності, про що зокрема свідчать додані до статті фотографії двох згаданих вище вистав.

Виступи таборових культурно-мистецьких колективів у Йозефові мали важливе значення для піднесення морального духу інтернованих, задовольняючи їх ностальгічні почуття за власною домівкою та рідним краєм. Разом з тим, таборові актори і співаки отримували в такий спосіб можливості для самореалізації та розвитку своїх мистецьких здібностей. Важливим було й те, що всі без виключення театрально-концертні самодіяльні заходи були національними за змістом та духом і сприяли духовній консолідації українського вояцтва.

Непересічне значення таборового театру полягало й в тому, що завдяки українській пісні, музиці, драматичному мистецтву серед чеського суспільства закріплювалась позитивна візія про Україну як про частину європейського політичного та національно-культурного простору. Найголовнішим у цьому процесі було те, що таборяни шукали і знаходили власне оригінальне вираження своїм мистецьким пошукуванням, роблячи в такий спосіб свій внесок у скарбницю української та європейської культури.

Додаток