Євромайдан: патріотизм у культурному полі України

Євромайдан: патріотизм у культурному полі України

Annotation

The phenomenon of Yevromaydan is analyzed in the article. The author describes the main axiological conceptions cultural cods and specifics of mental paradigma of acting force of Yevromaydan in the context of the main sociocultural reflection in the modern cultural and historical dimensions of Ukraine.

Patriotic Maidans 2004-2005, 2013-2014 has received broad political, social and cultural resonance. Many singers were on the scene most advanced Maidan (orange, European, tax), less interest has artificial loyal Maidan (eg in Mariinsky Park Kyiv).

Culture Yevromaydanu - this including and protest, shares a boycott of goods and services except for brief comments, lists of brands, media, financial and medical facilities, gas stations, food, outlets respective owners. But Yevromaydanu culture - this culture (which is also the most important) the creation and development of "distributed brightly decorated posters with accurate slogans like "Boycott financiers slaughter", "Do not buy - ignore", "penny in obshchak", "You earn - it is stealing".

Yevromaydan became a kind of manifestation of the transformation of cultural and political rights of Ukrainian. Thus a priori cultural characteristics squares beginning of XXI century have deep historic constant, codes and origins. Describing the events of 1917-1920, poet P.Tychyna pointed out that in the plaza there is a revolution, and before - on the streets and swore allegiance and got to know important news (read princely letters, hetman universals, etc.). On Maidan for centuries happened significant cultural, political, historical and other important people, events.

Whatever it was, and our nation is invincible, and he, the people of Ukraine, not only the source of power, but also the media and the creator of our immortal Ukrainian culture. And an important part of our national culture is a phenomenon and our Ukrainian Yevromaydanu. Even Maidan 2004-2005, founded the new traditions and holidays. Recall undeservedly forgotten Day of Freedom, rethinking of the role the Konotop battle and of the Holodomor. In the individual Yushchenko many disappointed, but plans for European future concern of many Ukrainian..

And not only imprisoned as a prisoner of conscience, but also the victim of a criminal regime, Tymoshenko has always been sympathy and condolences of millions of Ukrainian people.

Thus, the situation analysis and monitoring even hostile to the national media revolyuiyi indicates to positive Yevromaydana - the desire for democracy, democracy and patriotism (singing the anthem of Ukraine before slicing sandwiches, selfless defense of European integration or attempt to perform the National Anthem massive night January 1, 2014, including and with the intention to enter the Guinness Book of Records), many other examples.

We can not be intimidated. People want to live better, Ukrainian close to European values and ideals, and most importantly - our people want a decent life in a prosperous country with a rich European culture and see no alternative to our bright European future. Based on the foregoing, we note that Yevromaydan 2013-2014 biennium - an important event in the cultural space of Ukraine, which has a significant value and the dominant reflection representative cultural codes, mental constants and deep archetypes. In fact, it is important to note that a rally has become a unique cultural phenomenon of the new times Ukrainian history. People's will not kill and do not stop: Ukrainian - Europeans, Ukraine - center of Europe, our culture - European and Yevromaydan - big win strong spirit Ukrainian and European future of Ukraine.

Key words: Yevromaydan, phenomenon of Yevromaydan, Ukraine, culture, subculture, culturology, history.

У науковому дискурсі тема Майдану - не нова. Вона вже десять років знаходить відгук у політиків, політологів, юристів, соціологів та філософів. Тема Майдану потребує також історичного і культурологічного осмислення.

Помаранчева стрічка як атрибут Майдану 2004 р. була символом України у 2005 р., а єврострічка стала невід'ємним елементом культури нашого Євромайдану 2013-2014 рр. Пісні ("Червона рута", "Разом нас багато, нас не подолати" тощо), вітання ("Слава Україні!" "Героям слава!" та ін.), графіті, анекдоти (про справжніх патріотів, злочинних тушок, прислужників В.Януковича тощо) й інші елементи народної творчості Майдану швидко ввійшли у культурний простір України.

Мета статті - аналіз основних аксіологічних концепцій, культурних кодів і специфіки ментальної парадигми рушійної сили Євромайдану в контексті базових соціокультурних рефлексій у сучасному культурно-історичному дискурсі України.

Після 2004 р., після першої української народної революції XXI ст., багато авторів писали про український Майдан. Патріотичні автори, налаштовані на підтримку народного Майдану (М. Томенко, В. Яворівський, В. Гонський, О. Турчинов, В. Терен, В. Уколов, Я. Федорчук та ін.), підкреслювали самовідданість та патріотизм, національну свідомість відважних майданівців, їх глибоку громадянську позицію; природність Майдану українській культурі, відповідність базовим східнослов'янським цінностям, готовність імплементувати західні норми, моделі та ідеали, близькість учасників та прихильників Майдану до глибинних символам і архетипів, до матриці "народності і культуротипності" [6; 7; 12; 13; 14; 15]. На інших позиціях знаходились, як правило, заангажовані дослідники провладної спрямованості (В.Корнілов, Є.Коротков, О.Шилін і т.д.) [9; 10; 11], які підкреслювали прозахідний вектор "майданного" руху, його антиросійську спрямованість тощо. Але позиції офіційної Москви та російського народу можуть не співпадати. Хіба біля Київради не майорів під час нашої національної революцій російський триколор? Безперечно, Євромайдан як "досі не осмислений багатогранний феномен вивчатимуть у майбутньому і наші, і зарубіжні дослідники" [16]. Зокрема, професор М. Тимошик привертає увагу "до однієї із одухотворюючих граней Майдану - мовленого, писаного, друкованого, переданого через інтернетні мережі Слова" [16].

Патріотичні Майдани 2004-2005 рр., 2013-2014 рр. отримали широкий політичний, громадський і культурний резонанс. Багато співаків та співачок опинилися на сценах переважно прогресивних Майданів (Помаранчевого, Європейського, Податкового), менший інтерес викликали штучні провладні Майдани (наприклад, у Марийському парку м.Києва).

На Євромайдані особливо відзначилися такі видатні діячі естради, як переможниця Євробачення 2004 р. Р. Лижичко, О. Скрипка, С. Вакарчук, Mad Heads, Є. Нищук і інші талановиті зірки сучасної української культури. На Майдані, як на головній сцені країни, були знані та маловідомі поети, пісняри, барди, самодіяльні народні колективи з областей. Важко не погодитись з тим, що це "наша невмируща українська пісня, це муза Великого Кобзаря і муза рядового учасника Майдану" [16].

Не лише у пісні, а й у друкованій продукції, яку творять переважно ентузіасти (наприклад, "Громадянський маніфест") проявився народний волевияв. У цілому М.Тимошик констатує: "Різножанрові публікації носять переважно характер найбільш резонансних передруків із посиланням на конкретні зарубіжні та українські джерела. Актуальність публікацій засвідчують їхні назви: "Не гроші, а цінності", "Міф про Донбас, який годує Україну", "Братські обійми Кремля", "Азарова знову зловили на брехні" тощо. Подібних періодичних або разових друкованих видань тут десятки. Деякі з них поширюються через прес-центр Майдану, деякі - просто з рук" [16].

Культура Євромайдану - це у т.ч. й протест: "акції бойкоту товарів та послуг... окрім коротких коментарів, списки брендів, ЗМІ, фінансових та медичних установ, автозаправних станцій, продуктів харчування, торгівельних точок відповідних власників" [16]. Але культура Євромайдану - це й культура творіння та розвитку: "поширювалися яскраво оформлені плакати з влучними слоганами на кшталт: "Бойкот фінансистам кривавих побоїщ", "Не купуй - ігноруй", 'Жодної копійки в общак", "Ти заробляєш - він краде". До речі, кількість створюваних на Майдані плакатів, різноманітність їх за тематикою, майстерністю поєднання споганів і зображального ряду, високим рівнем поліграфічного виконання вражає. Можна з впевненістю говорити про своєрідний ренесанс цього дієвого виду видавничої продукції. А ще - про відродження сучасними художниками-оформлювачами призабутої, а точніше, притлумленої владою національної малярської традиції періоду УНР, яку в науці називають нарбутівською" [16].

Опоненти Майдану намагались його зображати у темних кольорах, але патріоти України не давали приводу. Ми згадаємо й думки опонентів. Так, улюблений приклад комуністів та регіоналів - нова "рухова" культурна вправа під назвою "стрибки". На початку Євромайдану від приїжджих надійшла "пропозиція, що "хто не скаче - той москаль". На площі (тобто на "майдані Незалежності") ... Всі стрибають ..." [10, 1]. Насправді, йдеться не про русофобство, а про звичайні розваги з наміром зігрітись від холоду.

Євромайдан став своєрідним проявом трансформації культурного і політичного права українців. При цьому апріорі культурні особливості майданів початку XXI ст. мають глибинні історичні константи, коди і витоки. Описуючи події 1917-1920 рр., поет П.Тичина зазначав, що на Майдані відбувається революція, а раніше - на площах присягали на вірність і дізнавалися найважливіші новини (читали князівські грамоти, гетьманські універсали тощо). На Майданах століттями відбувалися знакові культурні, політичні, історичні та інші важливі для народу події.

Культурно-політична євросимпатія кінця 2013 р. охопила Київ, обласні й навіть районні центри, окремі міста Європи та Америки. Новий 2014 р. прихильники Майдану зустрічали навіть в Страсбурзі перед будівлею Європарламенту. Семантика, семіотика і політична культура Євромайдану 2013-2014 рр. як соціокультурного явища заслуговують на глибокі дослідження. євромайдан культурний рефлексія історичний

Розглянемо, наприклад, гастрономічну складову українського (переважно київського, як основного в країні) Євромайдану. Ще в 2004 р., на Помаранчевому майдані, апельсин деякі визнавали "революційним" фруктом. Навіть Людмила, дружина В. Януковича, характеризуючи в 2004 р. апельсини майдану, не відомо чим керуючись, припустила, що вони можуть бути такими собі "наколотими". Гастрономія Євромайдану значно збагатилася: в кафе з'явилося Євроменю - українська горілка і європейський салат цезар, а також інші страви в стилі Євромайдану [3, 6]. Більшість населення підтримувало або співчувало революціонерам. Тому навіть у важкі години людям несли фініки, консервовані ананаси, мандарини, банани, ікру, тістечка, бутерброди, гречку з тушонкою, плов, суп з тефтелями [2, 6]. Особливе місце зайняли єврокофе і європончики - "ласощі, покриті блакиттю із зірочками - символікою Євросоюзу" [8, 8].

З початку європротестів підприємливі флористи взялися розвивати відповідний бізнес. У продажу з'явилися євробукети (наприклад, композиції з білих і синіх хризантем). Поширення великої кількості сувенірів і побутових предметів з патріотичною символікою Євромайдану (прапорці, значки, кульки, магнітики, ложки, стрічечки, ялинкові іграшки, одяг тощо) [7, 7] свідчило про особливу культуру, що має своїх носіїв, систему цінностей і пріоритетів, навіть певну досить значну рецепцію. Про культурну складову можна говорити в першу чергу в двох площинах: внутрішня культура Євромайдану і його своєрідна проекція - зовнішня культура в суспільстві.

Ще у грудні 2013 р. комерсанти підняли ціни на прапори ЄС і України, почався продаж єврофутболок для Євромайдану, принтів з символами ЄС на светри, костюми і інший одяг, з'явилася мода на сині парасолі з зірками, єврообкладинки на паспорти, єврочохпи на мобілки та планшети, рукавички "Європа", рукавиці "Євромайдан", шарф і шапка "Євросоюз", єврочашки і навіть єврокартини із сірників [5, 6]. З'явилися євроскидки і євроасортимент. Візажисти і художники спочатку пропонували на майдані безкоштовний боді-арт і різні євророзписи, навіть "всім розписати щоки: кому під прапор України, кому намалювати зірки на синьому тлі" [3, 6]. Потім почалася комерціалізація візерунків Євромайдану: в салонах краси і клубах тату стали вже за гроші пропонувати синьо-жовті манікюри (нігті на одній руці пофарбувати в синій колір, на іншій - в жовтий або у зірочках по-європейськи), євротатуювання тощо.

Знову зарясніли помаранчеві кольори, спочатку переважно на сотнях будівельних касок (каска як символ Євромайдану частково замінила підкову - символ Майдану 2004-2005 рр.) [9, 8]. Будівельні каски "євробудівельників" оздоблювали пелюстками і квітками.

Окрема тема - реакція діячів культури на Майдан і його вплив на культурне життя. Наприклад, на початку грудня 2013 р. актор Джордж Клуні записав відеозвернення до Євромайдану, а пізніше до нього долучились й інші світові зірки кіно та культури, зокрема, "залізний" Арнольд Шварценеггер.

Аналізуючи ментальну парадигму, необхідно акцентувати увагу і на внутрішній, змістовної діяльності Майдану. Слід зазначити патріотичний та справді глибокий історичний відтінок буття (за образом Запорізької Січі намагалися створити Січ Майдану з різними культурними "наповнювачами" - сотні, курені, шаровари, вишиванки, вінки, папахи, "козацький" настрій і побут, табу та ін.) [2, 6]. На двадцять третьому році Незалежності у центрі Києва нарешті був знесений пам'ятник червоному тирану, відомому кату і душителю української незалежності Володимиру Леніну. Потім "ленінопад" (своєрідне звільнення від комуністичних ілюзій) в Україні став вимірюватися десятками впалих невдалих монументів-ідолів злочинного більшовицького диктатора. Це стало своєрідним культурним звільненням від майже столітнього жорстокого полону оманливої ленініани. Навіть багато Дідів Морозів придбало символіку Євромайдану (стрічки, прапори і т.д.), перетворюючись на Євродідів і в Санта-Клаусів.

Мільйонами рухали щирий патріотизм, бажання жити краще, прагнення до боротьби з корупцією і протест проти несправедливості, у першу чергу проти президента та його поплічників. Бентежив деяких і такий домінантний культурний атрибут Євромайдану, як "євроялинка" (прапори, стрічки, плакати і гасла замінили ялинкові іграшки). Особливі дебати викликав величезний портрет (майже на одну третину "євроялинки") Ю.Тимошенко. З приводу портрета на конструкції "євроялинки" проводили обговорення і голосування [1,3].

Була створена своєрідна Майданна Січ з новокозацькою культурою. Усередині Євромайдану на кожній барикаді своя відповідальна військово-культурна (самовіддана, щиро патріотична і згуртована) одиниця - сотня. У кожній сотні свої підрозділи (як би копіюють історичні реалії пізнього середньовіччя). Звідси курені, чети (по двадцять чоловік, по п'ять чет в сотні), рої (по п'ять осіб). Принцип формування сотень - територіальний (земляцтва), а земляки переважно з Західної України. Як справжні козаки, мешканці "Майдантауна" старанно і відповідально виконували послух і повинності. Вони, зокрема, чергували (шість, рідше дванадцять годин на добу), співали гімн України та молилися. Серед жителів Євроміста є козацька охорона, самооборона, розвідка і пункти рекрутів. У просторі Євромайдану як у своєрідному прошарку культури є свої відзнаки, паролі, позивні, символи, у внутрішній майданної культурі існують навіть табу і обмеження для чужих (заборони на носіння масок, холодну і травматичну зброю і т.д.).

Одна з базових констант Євромайдану - національна консолідація і істинний патріотизмом - зумовлені щирим поривом, безкорисливістю і самовідданістю.

Тренди і бренди Євромайдану - це багато в чому нове віяння в культурному полі України. Певні аксіологічні метаморфози тушок не спотворили загальний здоровий, протестний, проєвропейський народний дух, не дискредитували масовий народний рух Євромайдану. Але як би прискіпливо опоненти Євромайдану не шукали радикалів, зробити це занадто важко.

Має минути той час, коли згідно з недолугими комуністично-радянськими стереотипами слово "націоналіст" було образливим, а любов до своєї нації розцінювалась ледь як не злочинна дія. Не меншою проблемою є усвідомлення та правильне застосування поняття "бандерівець". Це поняття може розглядатись як позитивне з огляду на те, що С.Бандера - не лише Герой України, а й знакова історична постать. Але для когось це поняття може розглядатися з позицій радянської історіографії у негативному сенсі. Отже, поняття "бандерівець" для когось та у чиїхось вустах може розумітися як комплемент, а для іншого - як образа. Водночас не можна зосереджуватись лише на власній (безперечно, на дуже великій та славетній) культурі та окремішності, треба поважати й шанувати інші народи, не заважаючи їм розвивати національні культури.

Чому я багато уваги приділив опонентам Євромайдану? По-перше, ворогів краще за все лупцювати їх зброєю. По-друге, побачивши аргументи опонентів, не можна не відмітити підміну понять, спотворення фактів та нікчемність їх аргументації. Як би там не було, а наш народ непереможний, він носій та творець невмирущої української культури. А важливою складовою нашої української культури є феномен нашого Євромайдану.

Часто вчені говорять про геополітику та геостратегії, забуваючи про культурні стратегії, про загальнолюдські цінності і геокультурну. Хіба українці - не європейці?

Отже, аналіз ситуації свідчить про позитиви Євромайдану. Українці хочуть жити краще, їм близькі європейські цінності та ідеали, а головне - наш народ хоче гідного життя у процвітаючій країні з багатою культурою. Виходячи з вищесказаного, відзначимо, що Євромайдан 2013-2014 рр. - важлива подія в культурному просторі України, що має знакові ціннісні домінанти і рефлексії, репрезентативні культурні коди, ментальні константи і глибинні архетипи. Важливо констатувати, що "багатотисячний мітинг став неповторним культурним феноменом новочасної української історії" [16].

Література