Художній метал Львова початку ХХІ століття: урбаністичні та стильові особливості (за творами скульптора Володимира Цісарика)

Размещено на http://www.allbest.ru

ХУДОЖНІЙ МЕТАЛ ЛЬВОВА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ: УРБАНІСТИЧНІ ТА СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ (ЗА ТВОРАМИ СКУЛЬПТОРА ВОЛОДИМИРА ЦІСАРИКА)

Постановка проблеми

Урбанізм - поняття, що має декілька значень: По перше, воно визначає напрям у містобудуванні XX ст., утверджує необхідність створення і розвитку великих міст. По друге, в мистецтві XX ст. це тема зображення життя великих міст. По третє, «урбанізм» конкретизує і визначає жанровість міських (індустріальних) пейзажів. На зламі ХХ-ХХІ ст., особливо впродовж його останнього десятиліття, сформувався один із найбільш цікавих для дослідження період розвитку українського художнього металу. Мистецтво Львова від 1990-х рр. і до сьогодення дає дослідникам все нові матеріали з царин скульптурної і декоративної металевої пластики в міському архітектурному просторі. Але спроби систематизації й аналізу художньої спадщини цього періоду виявили, що окремі імена митців, складові їх творчості потребують додаткової і поглибленої уваги. Це стосується і скульптурного литого металу Львова початку ХХІ ст., продукції місцевих ковальських, ливарних підприємств, зокрема, Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, діяльності вищих художніх навчальних закладів і, зрозуміло, творчості митців, які активно формують роль і присутність художнього металу у сучасному місті. Саме впродовж цього періоду розвинулася творчість митця В. Цісарика, яка фактично вперше, передовсім його об'ємно-просторова металева пластика, в такому аспекті аналізується у даній статті, а її результати вводяться у мистецтвознавчий науковий обіг, що дає змогу констатувати актуальність пропонованої теми.

Останні дослідження та публікації. Серед публікацій останніх двох десятиліть уваги заслуговують дослідження С. Боньковської [4], М. Селівачова [9], О. Роготченка [8], Е. Сидор [10], А. Бень-Дронюк [2] та ін., в яких значна увага приділена проблемам розвитку скульптурного ковальства і литва початку ХХІ ст. Помітну роль у розвитку сучасної історіографії художнього металу Львова відіграють праці Р. Шмагала [11-13], який упродовж тривалого періоду комплексно досліджує проблематику цього виду мистецтва в різних його аспектах. Не менш важливу роль у формуванні мистецтвознавчого доробку відіграли дослідження львівського скульптурного художнього металу, до традицій і творчих надбань якого часто звертаються сучасні професійні митці Львова [5; 6]. Разом із тим, попри певну кількість опублікованих матеріалів, можна помітити непослідовність самого процесу вивчення художнього металу Львова, а також певну обмеженість обсягу аналізованих та особливо ілюстрованих у публікаціях творів скульптурного литва і кування. Так, творчість скульптора В. Цісарика продовжує привертати увагу переважно періодичних популярних та Internet-видань [3, 7, 16], а тому дану публікацію можна вважати більш ґрунтовним науковим дослідженням. художній метал скульптура цісарик

Мета статті. Виходячи із стану вивчення об'єкту і предмету даної публікації, її метою стало виявлення характерних рис художнього металу Львова початку ХХІ ст., передовсім, основних тенденцій розвитку і художньо-стильових особливостей металевої скульптурної пластики (на прикладі творчості скульптора В. Цісарика у контексті розвитку культурних урбаністичних тенденцій Львова).

Методологія дослідження. Базовим став метод мистецтвознавчого аналізу скульптурних творів В. Цісарика, створений упродовж початку ХХІ ст. у різних зонах та об'єктах Львова - пішохідних, рекреаційних, архітектурних. Розширений варіант дослідження спонукав до використання комплексного підходу із застосуванням архітектурно-структурного, описового, порівняльного методів.

Виклад матеріалу дослідження

Поява ще одного поняття - «новий урбанізм» (New Urbanism), як означення концепції «впорядкування урбаністичного простору», виникла на тлі критики процесу «розповзання передмість» і відстоює відродження невеликого компактного «пішохідного» міста або © Волошенко В. О., 2017 району, на противагу «автомобільним» передмістям. По-суті, «новий урбанізм» - це два різних варіанти урбаністичних ідей. Перший, європейський, варіант, лідерами якого стали брати Л. і Р. Кріє, тісно пов'язаний із загальним трендом т.зв. «архітектура постмодернізму» з характерним збільшенням або, навпаки, зменшенням деталей, поєднанням різнорідного, розривами елементів, що підкреслюють не стільки копіювання старого, скільки появу нового ефекту, завдяки якому архітектуру постмодернізму легко впізнати [15]. Поряд із цими формальними рисами, проявилося і прагнення відтворити найкращі якості старовинних міст: невеликі квартали з їх суцільними, без розривів між будівлями, фасадами вулиць, маленькі пішохідні площі, затишні куточки тощо.

Спроби систематизації й аналізу художньої спадщини, здобутки львівського декоративного і функціонального металу виявили, що окремі митці, складові їх творчості і надалі потребують додаткової та поглибленої уваги. До речі, історичні тенденції функціоналізму у Львівській архітектурі і архітектурно- художньому металі простежуються аж до 1939 р. Складне в художньому та історичному аспектах львівське архітектурне середовище вимагало практично нового формально-естетичного вирішення. Цікаві формально-стильові пошуки у царині функціоналізму продемонструвала, наприклад, продукція майстерні Й. Викрути, що активно діяла у 1920-1930-х рр. [13; 97].

Напередодні П Світової війни динаміка розвитку художнього металу Львова відчутно спадає. З установленням у 1939 р. на західноукраїнських теренах радянської влади, відбулися глобальні зміни як в економічному, так і культурному розвитку міста: були ліквідовані, зокрема в металообробній галузі, приватні підприємства, з асортименту виробів вилучені сакральні мотиви, національні та західні формально-естетичні риси. Після війни художній метал стає відчутно проблемною галуззю міської культури. Його застосування на довший час переходить у площину суто функціонального забезпечення архітектурних об'єктів.

Відродження ролі художньої металевої пластики, спочатку у вигляді карбованих рельєфів і барельєфів, припадає на початок 1970-х рр. і представлена творами київських, харківських, львівських митців, завдяки чому розвиток об'ємної металевої пластики стає більш помітним. Проблематика художнього металу Львова була піднята наприкінці XX ст., а перші практичні кроки до початку професійного навчання художній обробці металу у другій половині цього століття зробили Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва ім. І. Труша (1960-ті рр.) і Львівська національна академія мистецтв (1990-ті рр.), де функціонує спеціальна магістерська кафедра художнього металу [12; 413-414]. Ідея програми підготовки фахівців полягала в тому, що вища художня школа має на професійному рівні замінити аматорську практику навчання на комплексну технічно-естетичну програму нового типу, яка поряд із ремеслом художньої обробки металу покликана надати можливість опанувати комплекс художньо-теоретичних знань і практичних навичок із рисунку, композиції, художнього моделювання, технології обробки металу, необхідний мінімум мистецько-теоретичних знань, що мають формувати обізнаність студентів із сучасним художнім процесом [13; 81].

Повертаючись до сучасного періоду, зауважимо, що автор найбільш відомих, часто спірних, але вельми популярних львівських скульптур із металу В. Цісарик часто шукає натхнення, за його ж зізнанням, в образах Львова, в його історії, навіть в образах випадкових перехожих тощо. Серед монументальних творів митця, встановлених у багатьох українських містах і за кордоном: у Чернівцях - пам'ятник Францу Йосифу І, у Червонограді - загиблим шахтарям, у Кіровограді - В. Винниченку, в Англії - скульптура «Міленіум» та ін. [3]. Але особливу увагу привертають скульптурні об'єкти у Львові. Це, зокрема, бронзові постаті Захер-Мазоха, винахідників гасової лампи Я. Зега та I. Лукасевича, П. Пікассо, львівських Бровара і Сажотруса та ін. Сам В. Цісарик зазначає, що після навчання в коледжі ім. І. Труша і Львівській академії мистецтв - усе в царині монументально-декоративної скульптури - першою своєю «серйозною» роботою він вважає пам'ятний знак М. Шашкевичу у Жидачеві. І з того часу митець активно працює в жанрі монументальної і станкової скульптури, а також захоплюється меморіальною пластикою, медальєрством, експериментує з різними матеріалами - металом, деревом, каменем. Власне, тут саме час звернути увагу на синтез художньо-стильових і урбаністичних тенденцій у творчості В. Цісарика, які й є основним об'єктом нашої уваги.

З огляду на це доречно звернутися до ще одного, американського варіанту - т. зв. «нового урбанізму». Це поняття прийнято трактувати як «прагнення сформувати повнокровні нові міста з пішохідною доступністю всіх видів послуг і в теорії - місць прикладання праці» [6; 119]. «Конгрес нового урбанізму» (CNU) - організація, що поширює ідеали цієї концепції - визначив базові принципи нового урбанізму, частина яких має безпосереднє відношення до скульптурної урбаністичної концепції В. Цісарика [15]. Серед них, зокрема: 1) «пішохідна доступність»: більшість об'єктів - громадського обслуговування, мистецько-культурних, рекреаційних - мають знаходитись у максимальній наближеності від житла і роботи; вулиці проектуються за принципом зручності для пішохода, а не автомобіля; 2) «взаємозв'язок»: мережа взаємозв'язаних вулиць, що забезпечує перерозподіл транспорту і полегшує пересування пішки; 3) «функціональність і різноманітність»: поєднання магазинів, контор, індивідуального житла в єдину структуру для людей різного віку, рівня статків, культури тощо; 4) «змішана забудова»: різноманітність типів, розмірів, цінового рівня будинків, розташованих поруч; акцент на естетиці, комфортності міського середовища, в якому архітектура і твори мистецтва набувають людського масштабу; 5) «екологічність»: мережа екологічно чистого транспорту, екологічні будівельні матеріали; широке використання велосипедів тощо; 6) «енергетична ефективність»: використання відновлюваних джерел енергії, створення умов для зменшення використання приватного автотранспорту [14]. Першим втіленням нового урбаністичного підходу в Америці стало містечко Сісайд у Флориді, створений за проектом Андес Дюан і Елізабет Плейтер-Зайберк. У 1990-ті рр. компанією В. Діснея згідно з принципами нового урбанізму збудовано містечко Селебрейшн також у Флориді (США). Європейський приклад - це місто Йаркіборг у Швеції, стилістично оформлене згідно з історичними європейськими архітектурними традиціями [15].

Для Львова більшість положень концепції «нового урбанізму» є максимально дотичною до творчості скульптора В. Цісарика. Фігура Пікассо на вул. Зеленій, 88 встановлена поруч із входом до нічного клубу, який носить ім'я знаменитого художника - кубіста-сюрреаліста (рис. 1). Встановили пам'ятник 13 червня 2009 р. на честь 12 річниці існування паб-клубу. Цей твір став першим в Україні, що увіковічнив пам'ять відомого митця ХХ ст. Невисокого зросту, середнього віку чоловік зображений босононіж у шортах, схрестивши руки на грудях, курить сигарету, яка згоряє і світиться червоним полум'ям. Такий погляд ідейників постаменту на творчу натуру художника є дивним для тих, хто не обізнаний з самим життям геніального митця. Як відомо, Пікассо мав звичайну чоловічу звичку: після роботи вийти на балкон і викурити цигарку і саме в такому вигляді він полюбляв працювати у своїй майстерні. Отже, скульптурний твір виглядає як коротка репліка, емоційна рефлексія на звичний творчий стан митця. Така ж коротка, як і його звичний підпис під його творами - «Picasso», попри багатослівний вміст його справжнього імені. До речі, пам'ятників Пікассо у всьому світі налічується не так вже й багато, всього - 16. Найоригінальніші з них це, звичайно, «Пікассо» (або «Пікассо у шортах» - усталилася й така його «побутова» назва) у Львові, сидячий на кубі Пабло Пікассо у Осієку (Хорватія), в компанії 4 художників - у Москві (Росія), дві натуралістичні скульптури в Малазі (Іспанія), велика голова Пабло в Кельце (Польща).

Рис. 1. Пабло Пікасо. Бронза, литво, 495*699. Львів

Певна частина львівських критиків вважає, що скульптор В. Цісарик став особливо відомим після того, як зробив у Львові на вул. Сербській пам'ятник австрійському письменнику, автору популярних романів і новел (передовсім, на еротичні теми) Леопольду фон Захер-Мазоху (рис. 2). Поруч - ресторан «Мазох», що приваблює туристів з усього світу. Заклад - у стилі мазохізму, на стінах - цитати з творів Мазоха. Туристи безперестанку фотографуються біля найвідомішого пам'ятника. На запитання кореспондента газети «Високий замок» - «Як вам працювалося над образом Мазоха?» - скульптор відповідає: «Дуже легко і швидко. Хоча деякі знайомі критикували тему - це ж мазохізм, збочення... Але мені було цікаво. За кілька годин я намалював ескіз. Показав замовникам, їм сподобалося. Потім купив книжку Мазоха і зрозумів, що ця людина не є «збоченцем», а глибокою та чуттєвою особистістю. Він тонко відчував психологію людей, їх взаємостосунки» [3].

Пам'ятники Мазоху, Пікассо, безіменним Бровару і Сажотрусу - це приватні проекти і приватні кошти. Таким замовленням, власне, є фігура сидячого Сажотруса (рис. 3), розташована на даху ресторану «Дім легенд» (вул. Староєврейська, 48). Твір є, так би мовити, функціональним: у циліндр сажотруса можна кинути монету на щастя; монетка через отвір у циліндрі падає у водостічну трубу і нею скочується у скриню [16].

Рис. 2. Захер Мазох. Бронза, литво, 848*1280. Львів, 2015р.

Вулиця Вірменська у Львові багата на незвичні пам'ятники. Біля і навіть на кафе «Гасова лямпа» гостей зустрічають винахідники гасової лампи - Ян Зег та Ігнасій Лукасевич. Бронзовий Зег - за столом біля входу у заклад (рис. 4), а Лукасевич виглядає з вікна третього поверху [16].

Слід також зауважити, що доволі часто виникають проблеми з розумінням «урбаністичної креативності» та її застосуванням в контексті більш широкого поняття «культури урбанізму». Брендові проекти, а не еволюція більш природної та довготривалої творчості сприймаються як вирішення проблеми на будь-якому рівні міста. Культова архітектура та інші проекти, безумовно, займають свою нішу або стають найбільш успішними, коли їх будують на ширшому фундаменті урбаністичного відродження й креативності. Завдяки цьому культура і мистецтво стали відігравати дедалі важливішу роль у розвитку міст, що ілюструють, наприклад, найбільш успішні на сучасному Art-ринку британські програми «Міста культури» [14]. Поряд із формальним, проявилося і більш серйозне прагнення відтворити найкращі якості старовинного образу міста.

Рис. 3. Сажотрус на даху. Бронза, литво, 1280*855. Дах ресторану «Дім легенд», Львів, вул. Староєврейська, 48, 2010р.

Рис. 4. Ян Зег. Бронза, литво, 869 * 651. Львів, вул. Вірменська, 20, 2008 р.

Історичну тему може продовжити чернець-бровар, пам'ятник якому з'явився на проспекті Свободи, 18. Скульптурна композиція зображає ченця, що несе на плечі барило з пивом, на торці якого вмонтований годинник (рис. 5). Пам'ятник розташований у центрі Львова біля ресторану «Вежа крамарів». Кошти на виконання скульптури надала «Львівська пивоварня», яка по праву вважається найстарішою пивоварнею в Україні, відкритою ченцями ордену Єзуїтів у 1715 р. Саме цю дату і прив'язали популяризатори львівського пива до новоствореного пам'ятника: великий, бронзовий, заввишки у 2,5 м, львівський чернець-пивовар тримає на правому плечі барило з пивом, на боковій покришці якого вмонтований циферблат годинника зі справжніми стрілками, що показують час. Автор годинникового механізму - годинникар, львівський науковець О. Бурнаєв утілив оригінальний задум у життя: кожен охочий може перевести стрілки годинника у будь-яку сторону і встановити на свій розсуд час, але за декілька хвилин стрілки стануть на своє часове положення. Секрет «мудрого годинника» захований всередині бочки, у його механізмі, де використаний звичайнісінький магніт, що й притягує годинникові стрілки на своє місце. Стрілки-вказівники часу зроблені з восьми міліметрової сталі, і саме цей довговічний матеріал забезпечує роботу годинника навіть у дощову чи морозяну погоду. Циферблат «бочкового годинника» теж заслуговує на увагу: всі години на ньому позначені римськими цифрами, окрім двох - «17» і «15», що символізує ту саму дату започаткування історії львівського пивоваріння. Ще однією родзинкою скульптури Львівського Броваря є те, що кожних 17 годин і 15 хвилин механізм годинника виконує славетну мелодію - гімн Львівської пивоварні у виконанні знаменитого українського гурту «Пікардійська Терція» на слова А. Кос-Анатольського. А друга кришка пивної бочки знаменує своїм написом, що : «У Львові з давніх-давен варять пиво. Саме тут у 1715 році було засновано першу пивоварню України», і як знак підтвердження цього факту - зображена копія тієї чернечої печатки, якою завіряли всі постачання львівського пива у різні закутки світу [7].

Рис. 5. Львівський Бровар-чернець. Бронза, литво, 672*336. Львів, пр. Свободи, 18

Висновки

Сукупність мистецьких творів, технологічних ї художніх інновацій, що складають мистецький доробок В. Цісарика, дає підстави констатувати його значний внесок у розвиток урбаністичної культури Львова, відмінний від інших художніх досвідів досліджуваного періоду.

Водночас, цей досвід дає підстави з позицій сучасного мистецтвознавчого аналізу стверджувати існування школи львівського скульптурного металу, представленої творами художнього литва, що може вважатися мистецьким явищем у загальноєвропейському контексті.

Дослідження доводить, що мистецький доробок В. Цісарика відповідає окремим положенням інноваційної концепції «нового урбанізму». Царина скульптурного металу все активніше виступає полем інформаційної діяльності: кращі технологічні досягнення, функціональні вироби і художні твори експонувалися на виставках, ставали об'єктом уваги засобів масової інформації, музейної і маркетингової промоції.

Перспектива подальшого дослідження визначається реальною можливістю розвитку наукової теми і проблематики урбаністичного мистецтва в архітектурному просторі українських міст із різноплановою архітектурною забудовою.

Список використаної літератури

1. Архітектура Львова: час і стилі. ХШ-ХХІ ст. -- Львів, 2008. - 720 с.

2. Бень-ДронюкА. До питання про художнє литво в Західній Україні в 20-30-х рр. XX ст. (діяльність фірми Британського) / А. Бень-Дронюк // Вісн. Львів. Нац. aкад. мистецтв. -- Львів, 2000. -- С. 181-192.

3. Бобкова С. Володимир Цісарик: «Зараз я би Мазоха по-іншому зробив...» [Електронний ресурс] / С. Бобкова. - Режим доступу: // http: // wz.lviv.ua

4. Боньковська С. Ковальство на Україні (ХІХ -- початок ХХ ст.) / С. Боньковська. -- Київ : Наук. думка, 1991. -- 112 с.

5. Волошенко В. О. Художній метал в сучасному архітектурному середовищі України (міські рекреації другої пол. ХХ -- поч. ХХІ ст.) / В. О. Волошенко // Вісн. Закарпат. худож. ін-ту : зб. наук. пр. -- Ужгород : ЗХІ, 2015. -- Вип. 7. -- С. 142-146.

6. Глазычев В. Л. Урбанистика / В.Л. Глазычев. -- М. : Европа, 2008. -- 220 с.

7. Пам'ятник львівському Пивовару [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : // http://lviv- tourist. info/lvivskyj -pyvovar

8. Роготченко А. Кузнечный мастер-класс в Киеве / А. Роготченко // Мир металла. -- 2003. -- № 17. -- С. 16-17.

9. Селівачов М. Р. Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія) / М. Р. Селівачов. -- Київ : Ред. вісн. «Ант», 2009. -- Вип. XVI. -- 408 с.

10. Сидор Е. Художній метал в архітектурі Львова першої третини XX ст.: проблеми збереження / Е. Сидор // Вісн. Львів. Нац. акад. мистецтв. -- Львів, 2008. -- Вип. V. -- С. 60-65.

11. Шмагало Р. Металообробні школи / Р. Шмагало // Енциклопедія художньої культури. Мистецька освіта. Бібліографія, документи, теорія. -- Львів, 2013. -- 518 с.

12. Шмагало Р. Мистецька освіта в Україні середини XIX -- середини XX ст.: структурування, методологія, художні позиції / Р. Шмагало. -- Львів, 2005. -- 528 с.

13. Шмагало Р. Енциклопедія художнього металу / Р. Шмагало // Художній метал України XX -- поч. XXI ст. -- Львів, 2015. -- Т. ІІ. -- 275 с.

14. Урбаністика майбутнього: культура та креативність є ключовими чинниками розвитку міст світу [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: // http: // tyzhden. ua/ Culture / 35588.