Танець "модерн" Галичини 20-30-х років ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний університет

імені В.Г. Короленка

ТАНЕЦЬ «МОДЕРН» ГАЛИЧИНИ 20-30-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

Погребняк М.М.

Виявлені та систематизовані різновиди танцю «модерн» Галичини 20-30-х рр. ХХ ст. З'ясовані форми їхньої сценічної презентації. З'ясовані чинники, що сприяли творчій активності місцевих хореографів у галузі танцю «модерн» у цей період. Досліджено стилістичні особливості танцю «модерн» Галичини 20-30-х рр. ХХ ст. Систематизовані польські навчальні заклади танцю «модерн» 20-30-х рр. ХХ ст. Ключові слова: танець «модерн», Галичина, «вільний» танець, «виразний» танець, ритмопластичний танець, національне мистецтво, західноєвропейські хореографічні школи.

Глибока криза західноєвропейської цивілізації та культури наприкінці ХІХ ст., що була пов'язана, насамперед, з руйнуванням засад раціоналістичного світогляду і появою ірраціоналізму; з такими суспільними явищами, як: поява тоталітарних режимів та прояви песимізму по відношенню до творчих можливостей людини у перспективах розвитку цивілізації, стимулювала народження нових форм сценічної хореографії, і перш за все, танцю «модерн». У ці роки його перші представники заявили про себе регулярними виступами. В 20-30-і рр. ХХ ст. відбувається формування різновидів та становлення шкіл танцю «модерн» в різних країнах світу. Одночасно ці роки стали періодом активного інтересу до танцю «модерн» та швидкого зростання його популярності у Галичині. Характерною стала підвищена увага українських дослідників та шанувальників танцю до проблеми розвитку модерної хореографії. У галицькій періодиці з'являється низка статей, що торкалися цієї проблеми [22].

Проблеми ґенези танцю «модерн» у Східній Галичині 20-30-х рр. ХХ ст. у своїй науковій праці аналізує В.В. Пастух [20]. Проблемам теорії і історії сучасного сценічного танцю присвячені не численні праці науковців радянського та пострадянського простору К. А. Добротвор- ської, П. Н. Білаша, А. А. Соколова, В. А. Тейдера, О.I. Чепалова, Д. І. Шарикова, М. М. Погребняк, О. М. Шабаліної, О. А. Плахотнюка [8; 1; 23; 24; 26; 28; 22; 27; 21]. Низка статей М. Пастернако- вої [11-19] у галицьких періодичних виданнях, що мали пізнавально-інформативний характер дають змогу ознайомитися з творчістю представників стилю «модерн» в хореографії цього регіону. Але, стилістичні особливості танцю «модерн» Галичини періоду 20-30-х рр. ХХ ст. та їх систематизація залишаються поза межами існуючих розробок.

Одним з потужних чинників, що сприяли творчій активності місцевих хореографів, стали гастролі західноєвропейських представників різноманітних течій танцю «модерн», значна кількість яких припадає на кінець 20-30-х років ХХ ст. Так, у 1927-му р. у Львівському Великому Театрі відбувся виступ ансамблю сестер Візенталь, очолюваного Гретою Візенталь (1885-1970 рр.), яка закінчила балетну школу при Віденській Опері. Вони презентували віденський напрямок «виразного» танцю і виконали композиції, побудовані виключно на видозмінах елементів віденського вальсу. У 1927-1928-му рр. з успіхом пройшли виступи танцівниці з Берліна

Марії Гремо. До програми її виступу у Станіславі увійшли хореографічні композиції на музику Ф. Шопена («Прелюдії»), І.-С. Баха («Паж»), І.Брамса («Бідермайєр»), а також Л. Бетховена, М. Клементі, Л. Деліба [20, с. 8-9].

Найпоширенішою формою сценічної презентації модерних танцювальних напрямків у Галичині стали показові виступи. Вони відрізнялись широким спектром різновидів та форм танцю «модерн», включаючи «вільний», ритмопластичний, «виразний» танець, стилізований народний танець. У ці роки переважали заходи, у яких об'єднувались вокальні, інструментальні і танцювальні номери. Так, 22-го червня 1922-го р. у Львівському театрі «Уль» відбувся Пластичний вечір, підготовлений Варварою Вольською. Вона була співробітницею Московського Художнього Академічного театру, а у 1921-1923-му рр. -- вчителькою ритмопластики у Драматичній школі Франчковського при Консерваторії Польського музичного Товариства. В. Вольська презентувала низку сольних пластичних композицій: «Арабський танець», «Постри- буха», «Ніч» на музику І. Падеревського; «Вітер» і «Боротьба з життям» на музику Ф. Шопена; «Неспокій» Р. Шумана; «Кам'яний вік», «Амазонка», «Сольвейг» Е. Гріга [20, с. 22]. Цей публічний виступ преса назвала «видатним хореографічним явищем» у театральному житті Львова [2, с. 4-5]. Захват у публіки викликав ансамблевий танець В. Вольської та її учениць на тему картини Сандро Ботічеллі «Весна», який завершив виставу «тріумфом молодого колективу, серед якого, як зауважив рецензент, були і українки [2, с. 4-5]. Композиція «Хмари» на музику В. Прісовського виконувалась під мелодекламацію.

У своїх постановках В. Вольська використовувала синтез художнього слова, музики та жесту. У 1923-му р. на вечорі інсценованої лірики Л. Стаффа, за участі учнів Драматичної школи, виконувалось пластичне втілення віршів цього поета під музику Ф. Шопена, Р. Шумана, К. Сен-Санса та інших композиторів [25, с. 26]. У цей період продовжували роботу навчальні заклади, де викладалися ритмічна гімнастика і танець -- Драматична школа Фрончковського, музична школа В. Свєнтковської і Ф. Щепановської (1911-1924-й рр.), музичний заклад М. Рейсс (1912-1939-й рр., з 1934-го р. -- вищий навчальний заклад), школа гри на фортепіано М. Турської, Музична школа С. Каспарек (1909-1939-й рр.) -- всі у Львові; музична консерваторія у Станіславі, де у 1927-му р. курс ритмічної гімнастики вела Марія Виснєвська [20, с. 29].

30-і рр. ХХ ст. стали періодом створення і активного функціонування у Галичині спеціальних хореографічних шкіл, що спиралися на педагогічні і естетичні засади західноєвропейських шкіл танцю «модерн» з урахуванням особливостей національних танцювальних традицій. Навчання здійснювалось на курсах приватних музичних і драматичних навчальних закладів, а також на курсах, створених громадськими і культурно- просвітніми організаціями.

Організаційно танцювальні школи поділились на такі класи: а) за предметом навчання -- класи ритміки, пластики, гімнастики і т. д.; б) за характером навчання -- аматорські і професійні, при цьому аматорські формувались з урахуванням віку учнів, поділяючись на дитячі і дорослі. Період навчання складав від 1 до 5 років [20, с. 28]. Всі школи спирались на методику, головним чином, Е. Жака-Далькроза, «вільного» танцю А. Дункан і «виразного» танцю М. Вігман. Згідно з часописом «Нова хата», перша у регіоні школа ритмопластики була заснована у Львові учителькою руху Оксаною Федів-Суховерською 1-го жовтня 1930-го р. З 1932-го р. у ній діяли чотири курси: дитячий, два для молоді, один жіночий.

Навчальна програма школи спиралась на методику, у основі якої був синтез «вільного» танцю А. Дункан і евритмії з опорою на українську тематику. До репертуару ансамблю увійшли «Танець тіней», «Театральна румба», «Танець жаб», «Танець хвиль» [20, с. 29-30], танці у драмі «Лісова пісня» на сцені Львівського театру [10, с. 7]. Школа ритмопластики Белли Кац, учениці Гер- труди Боденвізер, за оцінками М. Пастернако- вої, відносилась до кращих закладів такого типу у Польщі. Взявши стиль «вільного танцю» своєї вчительки за основу, Б. Кац продовжила свої пошуки самостійно. Програма виступу її учнів у березні 1936-го р. у Львові складалася з триптиху «Вітражі» на музику І.-С. Баха, гротесково-сатиричних композицій, стилізації народних танців [20, с. 30]. У вересні 1933-го р. курси ритміки для дітей і дорослих за методикою Е. Жака-Даль- кроза були організовані при Вищому Музичному Інституті імені М. Лисенка. Ними керувала

O. Федак-Дрогомирецька. У імпрезах її учнів «Напровесні» (1937-й р.) [20, с. 31], «Діти-дітям» (1938-й р.) були представлені хореографічні композиції на музику Н. Ніжанківського, І.-С. Баха,

P. Шумана, А. Дворжака, Е. Жака-Далькроза, інсценована казка «Чари весняної квітки» О. Бігун [3, с. 8; 6, с. 8; 7, с. 97]. Юні далькрозівці -- учні О. Федак-Драгомирецької успішно виступали у театральних виставах, наприклад, у опері «Ноктюрн» М. Лисенка (рис. 1).

У філіалах Львівського Вищого Музичного Інституту здійснювалося навчання ритмопластиці, хореографії, руху (з 1932-го року Тернопільський філіал), ритміці (Золочівський філіал). За далькрозівською методикою працювали безплатні курси ритміки під керівництвом Марії Пастернакової для дітей «Рідної школи» у Львові [5, с. 10], курси Ірини Паславської-Хомишинець у Стриї [9, с. 244-247]. У власній школі ритмічної гімнастики навчав колишній балетмейстер львівських театрів Станіслав Фалишевський.

За вігманівською методикою у Львові у цей період працювала трирічна школа артистичного танцю Марії Ржечицької-Вайдової [20, с. 30] і школа експресіоністичного танцю М. Бронєв- ської, учениці М. Вігман [16, с. 4]. Навчальний план школи М. Бронєвської був побудований за зразком європейських вігманівських шкіл і включав історію танцю, театру і музики, сольфеджіо, ритміку, імпровізацію (пластичну). До найцікавіших її пластичних знахідок, за думкою М. Пастерна- кової, можна віднести «Марші» С. Прокоф'єва та «Мазурки», що були продемонстровані ученицями школи у Львові у січні 1936-го р.

Рис. 1. Учениці О. Федак-Дрогомирецькоі [29]

Слід зазначити, що у період 20-30-х рр. ХХ ст. у Польщі існувала низка шкіл танцю «модерн», у яких могли здобути освіту, або удосконалити майстерність танцівники Східної Галичини. До таких закладів відносились варшавські школа ритміки та артистичного танцю Я. Мечинської (існувала з 1918-го по 1939-й рр.), школи П. Ні- ренської, Р. Сорелл, І. Прусницької, І. Шиман- ської, школа сценічного танцю Т. Висоцької, студія артистичного танцю Я. Гринєвецької і Ф. Браттувні. Школи танцю «модерн» існували у Кракові, Лодзі, Катовіце, Перемишлі, Вільно, Гдині, Ярославі. Там викладали: М. Верніцька, Г. Бучинська -- у Кракові, С. Базинський, Б. Сід- лецька, Г. Гуляницька, К. Пасторська-Рудниць- ка, Г. Гроке -- у Варшаві; Г. Блонська -- у Познані; З. Янчевська і Г. Пашке-Фалакова -- у Лодзі [20, с. 32]. хореограф танець модерн художній

Таким чином, оригінальний стиль виконання представників танцю «модерн» Галичини формувався на основі об'єднання досвіду західноєвропейських хореографічних шкіл і традицій національного мистецтва.

Так, стиль «вільного» танцю Галини Голу- бовської-Балтарович вирізнявся неповторною плавністю, натхненням та інтуїтивністю, ніжною музичністю [18, с. 5]. Для її хореографічних композицій була характерна різноманітна тематика («Індійський танок», «Новелета» Р. Шумана, «Венеція» С. Палмгрена) [20, с. 18]. Слідами

А. Дункан йшла ще одна талановита виконавиця Олександра Гургула-Щуратова, що володіла, за оцінкою М. Пастернакової, зразковою дисципліною тіла і тонким відчуттям стилю. Їй належать також спроби розробки теоретичних проблем танцю «модерн» (стаття «Ритміка, пластика, штучний танець» та інші) [4, с. 3].

Послідовницею та пропагандисткою ідей А. Дункан була українська танцівниця Олександра Сірополько, випускниця школи Елізабет Дункан у Празі. Вона брала участь у концертних виступах школи, вела курси для українських дітей та молоді, писала статті та ілюстровані доповіді, присвячені творчості А. Дункан і танцю «модерн», відзначаючи активну участь українок у його розвитку. Галицька танцівниця і хореограф Дарія Ніжанківська-Снігурович, випускниця школи ритмопластики О. Суховерської у Львові і балетної школи Мії Славенської у Празі (1936-й р.), не була послідовницею якогось одного напряму. Її творчість охоплювала ритмопластику з опорою на українську тематику, класичний балет, стилізований український танець.

Оксана Федак-Драгомирецька, випускниця інституту Е. Жака-Далькроза, вела ритміку у Музичному інституті ім. М. Лисенка, а згодом у власній школі поєднала методику Е. Жака- Далькроза з українським музичним матеріалом.

Популярна у Західній Україні танцівниця Олена Гердан-Заклинська вдало використовувала синтез національних танцювальних традицій і модерної пластики («Коломийка», «Дрібушка», «Мавка») [20, с. 17-20].

Збагаченню творчого досвіду галицьких хореографів у галузі «вільного» і стилізованого танців сприяли гастрольні виступи варшавської танцівниці Крисі Левандовської (травень 1935 р.), що показала низку характерних танців у модерній техніці; групи Гертруди Боденвізер, викладачки танцю і гімнастики Віденської музичної академії, що показала у 1936-му р. танці «Обличчя ненависті», «Ти -- я», симфонії «Захід Сонця», «Приязнь» та інші [20, с. 10-11].

Гастрольні виступи представників європейського «виразного» танцю -- сестер Візенталь (1927-й р.), Рут Сорелл, Георга Гроке [17, с. 8], учнів М. Вігман (1933-й р.; 1937-й р.), Валески Герт (1935-й р.) [13, с. 3], Курта Йосса (березень 1937-й р.) [11, с. 8] сприяли прискоренню розвитку експресіоністичної моделі танцю «модерн».

Яскравими творчими індивідуальностями «виразного» танцю серед галицьких хореографів у цей період можна вважати Дарію Кравців- Ємець, Ірину Голубовську-Гогульську, Олену Гердан-Заклинську, Рому Прийму-Богачевську, Оксану Федак-Дрогомирецьку.

Дарія Кравців-Ємець (1916-й р. н., м. Стрий), випускниця школи «виразного» танцю М. Бронєв- ської та курсів ритміки О. Федак-Дрогомирець- кої, створила серію самобутніх танців на різні мотиви, демонструючи сакральний підхід до сценічного танцю. Серед них -- «Марія Магдалена», «Ангел печалі», «Отче наш» на музику С. Франка; хореографічна картинка у візантійському стилі «Ікони» до «Хоралу» В. Барвінського, яка була показана у релігійному спектаклі «В уклін Божій Матері» у травні 1937-го р. у Великому театрі Львова. На думку критики, «власна багата психіка і щаслива інтуїція допомогли їй втілити безкровні образи святих» [12, с. 7]. Після закінчення Варшавської студії Рут Сорелл Д. Крав- ців-Ємець створює цикл танцювальних інтерпретацій віршів Ірини Наріжної у супроводі слів.

Інша послідовниця експресіоністичного танцю -- Ірина Голубовська-Гогульська (1917-й р.н.), учениця Марії Верницької у Кракові (асистентки Е. Жака-Далькроза), Віри Заградник (асистентки М. Вігман), Рут Сорелл, Георга Гроке, свідомо уникала у своїй творчості похмурої експресіоністично-містичної тематики.

Рома Прийма-Богачевська (1927-й р.н., м. Перемишль) була випускницею школи ритмопластики за методикою Е. Жака-Далькроза і школи «виразного» танцю М. Бронєвської (рис. 2).

Рис. 2. Рома Прийма-Богачевська у танку [29]

Оксана Федак-Драгомирецька у своїх сольних виступах («Прелюдія» І.-С. Баха, «Крейслеріана» Р. Шумана, «Балади» Й. Брамса, «Ікони» В. Бар- вінського хореографії Д.

Рис. 3. Джерело [29]

Рис 4 «Колисанка», «Спомїн із гір» та «Метелиця»

Кравців) тонко інтерпретувала образний зміст музичних творів, демонструючи простоту та експресію руху.

Олена Гердан-Заклинська (1916-й р. н.) була ученицею В. Авраменка у Падебрадах (Чехія), трирічної школи М. Ржечицької-Вайдової і «виразного» танцю М. Бронєвської, курсів ритміки О. Федак-Драгомирецької при Вищому Музичному Інституті. Її «виразний» танець був представлений у композиціях «Золота осінь» на музику П. Чайковського, «Блищальце» С. Рахманінова, «Колискова» В. Барвінського, «Спомини з гір» Я. Ярославенка -- В. Безкоровайного. Її мистецтво виконання сольних танців «Колисанка», «Метелиця» на музику М. Колесен було відзначене дипломом Міжнародного конкурсу танцю у Брюсселі (Бельгія) у травні 1939-го р., на якому вона гідно презентувала українську хореографічну культуру [20, с. 17-21] (рис. 3).

На думку В. Пастух, є очевидним той факт, що постановки Д. Кравців, О. Заклинської, В. Воль- ської, Г. Голубовської-Балтарович, О. Горгули- Щуратової, О. Федак-Драгомирецької у тій чи іншій пластичній або національній інтерпретації втілюють у собі інтерес до глибинного світу почуттів і причинності вчинків людини, особливості творчого бачення танцюриста-соліста, специфічне використання сценічного простору, підпорядкованість виразних засобів задуму хореографа, що є важливою особливістю камерного танцю [20, с. 22-27].

Із зростанням числа українських виконавців та послідовників танцю «модерн» значно збільшується кількість їхніх показових виступів на різноманітних імпрезах, у організації яких беруть участь громадські та культурно-просвітницькі організації.

У березні 1930-го року відбувся хореографічний вечір, підготовлений Товариством Охорони дітей і опіки над молоддю. У виконанні молодих танцюристок Шехович, Сушко, Шухевич, Л. та Д. Федак, Зарицької, Свистун, Зацерковної та інших були представлені «Гавот», «Гумореска», «День і ніч» на музику Р. Штрауса, «Паяц», «Вальс», «Полудневі троянди».

У листопаді 1936-го року у львівському театрі «Ріжнородностей» відбувся вечір, організований товариством «Українська Захоронка», на якому танець «модерн» був представлений доволі багатогранно (ритмопластичний, «виразний», стилізація українського фольклора). «Прелюдії» І.-С. Баха, «Крейслеріані» Р. Шумана, «Нарис» С. Рахманіно- ва, «Ризолютто» Е. Жака-Далькроза у виконанні О. Федак-Дрогомирецької та її учнів скорили глядачів «ніжною музикальністю, ясною концепцією орнаменту й формами руху» [12, с. 7]. Д. Кравців виконала композиції «Сміх» на музику Б. Кудри- ка і «Ангел суму» на музику Б. Весоловського, а також хореографічну візуалізацію віршів І. Наріжної без використання музики та ансамблеву композицію «Ікони» на музику «Хорала» В. Барвін- ського. Талановитим інтерпретатором українського танцю заявила про себе О. Гердан-Заклинська (сольний -- «Дробушка», ансамблевий -- «Коло- мійка»). Вона була найбільш запрошуваною учасницею різноманітних концертів, імпрез та свят. Артистизм і високу виконавську культуру продемонструвала Г. Голубовська-Балтарович («Венеція» на музику С. Палмгрена) [20, с. 23-27]. Таким чином, танець «модерн» займав важливе місце у процесі формування хореографічної культури у Галичині міжвоєнного періоду і був представлений такими різновидам: «вільний», «виразний», ритмопластичний, стилізований фольклорний танець, зокрема, український, що спирались на методики Е. Жака-Далькроза, А. Дункан, М. Вігман. Стилістичними особливостями танцю «модерн» означеного регіону стали: використання синтезу художнього слова, танцювального жесту і руху на музику Р. Шумана, І.-С. Баха, А. Дворжака, В. Барвінського та ін.; національних танцювальних традицій і модерної пластики; сакральний підхід до сценічного танцю.

Список літератури

1. Білаш П.Н. Балетмейстерське мистецтво і становлення української сценічної хореографії у контексті розвитку європейської художньої культури 10-30-х рр. ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвозн.: спец. 17.00.01. «Теорія та історія культури» / П.Н. Білаш. - К., 2004. - 18 с.

2. Вороний М. Пластичний вечір Варвари Вольської / М. Вороний // Громадський вісник. - Львів, 1922. - Ч. 104. - С. 4-5.

3. Г. Л.К. Діти дітям (Заходом В. Муз. Інституту ім. Лисенка й Захоронки) / Г. Л.К. // Нова хата. - Львів, 1938. - Ч. 15-16. - С. 8.

4. Гургула-Щуратова О. Ритміка, пластика, мистецький танок / О. Гургула-Щуратова // Нова хата. - Львів, 1936. - Ч. 20. - С. 3.

5. Дитячі імпрези // Нова хата. - Львів, 1934. - Ч. 7-8. - С. 10.

6. Діти-дітям // Діло. - Львів, 1938. - Ч. 120. - С. 8.

7. Діти-дітям // Українське довкілля. - Львів, 1938. - Ч. 5-6. - С. 97.

8. Добротворская К.А. Айседора Дункан и театральная культура эпохи модерна: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. искусствов.: спец. 17.00.01 «Театральное искусство» / К.А. Добротворская. - СПб., 1992. - 17 с.

9. Кравців М. Вклад Стрийщини у розвиток української музики / М. Кравців / / Стрийщина. Історико- мемуарний збірник. - Нью-Йорк-Торонто-Париж-Сідней: Комітет Стрийщини, 1990. - Т. 2. - С. 244-247.

10. М.Н. «Лісова пісня» / Н.М. // Жінка. - Львів, 1936. - Ч. 10. - С. 7.

11. Пастернакова М. Балет Курта Йосса / М. Пастернакова // Діло. - Львів, 1937. - Ч. 60. - С. 8.

12. Пастернакова М. Вечір танку, музики та співу / М. Пастернакова // Діло. - Львів, 1936. - Ч. 262. - С. 7.

13. Пастернакова М. Давня й сучасна пантоміма / М. Пастернакова // Назустріч. - Львів, 1936. - Ч. 1. - С. 3.

14. Пастернакова М. Душа і танок / М. Пастернакова // Назустріч. - Львів, 1935. - Ч. 10. - С. 3.

15. Пастернакова М. Жак Далькроз і ритмічна руханка / М. Пастернакова // Назустріч. - Львів, 1934. - Ч. 9. - С. 3.

16. Пастернакова М. На службі Терпсихори / М. Пастернакова // На зустріч. - Львів, 1936. - Ч. 33. - С. 4.

17. Пастернакова М. Рут Сорель і Георг Гроке / М. Пастернакова // Діло. - Львів, 1937. - Ч. 33. - С. 8.

18. Пастернакова М. Слідами Ізадори Дункан / М. Пастернакова // Назустріч. - Львів, 1934. - Ч. 19. - С. 5.

19. Пастернакова М. Що нового в танковому мистецтві? / М. Пастернакова // Нова хата - Львів, 1939. - Ч. 3. - С. 7.

20. Пастух В.В. Модерні хореографічні напрями в Галичині (20-30-ті роки ХХ ст.) / Пастух В.В. - К.: Знання, 1999. - 41 с.

21. Плахотнюк О.А. Сучасний джаз танець як феномен художньої культури: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвозн.: спец. 26.00.01. «Теорія та історія культури» / О.А. Плахотнюк. - Івано-Франківськ, 2016. - 22 с.

22. Погребняк М.М. Танець «модерн» ХХ ст.: витоки, стильова типологія, панорама історичної ходи, еволюція: монографія / Марина Погребняк. - Полтава: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2015. - 312 с.

23. Соколов А.А. Пертроградський балет начало 1920-х годов и Ф. Лопухов: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. искусствоведения: спец. 17.00.01. «Театральное искусство / А.А. Соколов. - Л., 1975. - 22 с.

24. Тейдер В.В. Становление советского балетного театра и проблем хореографии 20-х гг.: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. искусствов.: спец. 17.00.01 «Театральное искусство» / В.В. Тейдер. - М., 1979. - 26 с.

25. ЦДІА України у м. Львів Ф. 835. - Оп. 1. Спр. М60. - 34 арк. Ч. 1. - 1999. - 350 с.

26. Чепалов О.І. Хореографічний театр Західної Європи ХХ ст.: монографія / О.І. Чепалов. - Х.: ХДАК, 2008. - 344 с.

27. Шабаліна О.М. Модерний танець жінок балетмейстерів Заходу ХХ ст.: Культурологічний аспект: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. мистецтвозн.: спец. 26.00.01. «Теорія й історія культури /

О.М. Шабаліна. - Х., 2010. - 18 с.

28. Шариков Д.І. Сучасна хореография, як феномен художньої культуры ХХ ст.: дис. ... кандидата мистецтвознавства: 26.00.01 / Шариков Денис Ігорович. - К.; 2008. - 190 с.

29. Яців Р. Оленка Гердан - Заклинська (1916-1999): жития у мистецтві / Роман Яців. - Львів: Растр-7, 2015. - 152 с.

Размещено на Allbest.ru