Масова культура як чинник трансформування національно-культурної ідентичності в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата культурології

МАСОВА КУЛЬТУРА ЯК ЧИННИК ТРАНСФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

26.00.01 - теорія та історія культури

ДЕНИСЮК Жанна Захарівна

Київ-2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Афанасьєв Юрій Львович, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, завідувач кафедри мистецтвознавства та експертної діяльності

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Мєднікова Галина Сергіївна, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, професор кафедри культурології

кандидат культурології Олійник Олександра Сергіївна, Інститут культурології Національної академії мистецтв України, науковий співробітник відділу музеєзнавства та пам'яткознавства

Захист відбудеться 23 вересня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.850.01 у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв за адресою: 01015, м.Київ, вул. Івана Мазепи, 21, корп. 15.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв за адресою: 01015, м.Київ, вул. Івана Мазепи, 21, корп. 11.

Автореферат розісланий 20 серпня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. В. Овчарук

АНОТАЦІЯ

Денисюк Ж.З. Масова культура як чинник трансформування національно-культурної ідентичності в умовах глобалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.01 - теорія та історія культури. - Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена виявленню особливостей масової культури в умовах глобалізації та її впливу на національно-культурну ідентичність, що проявляється в посиленні її плюральності, відмові від жорсткої структурованості, ускладненні ідентифікаційної моделі.

На прикладі реклами досліджено міфологеми масової культури, що формують ілюзорний простір, в межах якого здійснюється вибір культурної ідентичності. Доведено, що екранна культура створює віртуальний світ, який пропонує індивідам поведінкові шаблони, образи, іміджі, спонукаючи до формування культурних ідентичностей, відмінних від традиційних.

Обґрунтовано висновок, що за допомогою масової культури, засобів масової комунікації, Інтернету національно-культурна ідентичність суспільств видозмінюється, посилюючи свою мозаїчність та фрагментарність.

Ключові слова: глобалізація, масова культура, національно-культурна ідентичність, засоби масової комунікації, екранна культура, телебачення.

АННОТАЦИЯ

Денисюк Ж.З. Массовая культура как фактор трансформирования национально-культурной идентичности в условиях глобализации. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата культурологии по специальности 26.00.01 - теория и история культуры. - Национальная академия руководящих кадров культуры и искусств. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию трансформационного влияния массовой культуры на национально-культурную идентичность в условиях глобализации.

Цивилизационные трансформации, связанные с процессами глобализации, приводят к изменению способов жизнедеятельности, общего мироощущения, жизнеустройства. Глобализация, которая, прежде всего, нашла свое проявление в экономической и политической сферах, не могла не повлиять и на культуру. Глобализация информационного пространства приводит к унификации культуры, формируя единое социокультурное пространство, которое насыщается с помощью информационных технологий. Глобализация включает в себя также локализацию, где локальное рассматривается как способ проявления глобального.

Главным выразителем культурной глобализации выступает массовая культура, которая, владея стандартизированными схемами производства, значительно влияет на национальные культуры и идентичности.

Значение идентичности в обществе и идентификации как процесса смыслоопределения и соотношений связано с имманентной потребностью человека в поиске своей принадлежности к определенному социальному образцу, группе и т.п.

Диалектическая связь общечеловеческого и национального в культуре является основой для анализа роли национально-культурной идентичности в пространстве глобальных взаимодействий. Общечеловеческое как категория общего находит свое проявление в единичном и особом, которым выступает в данном случае национальная культура, так как через национальное и благодаря ему общечеловеческое наиболее естественным и доступным путем входит в сознание и культуру каждого народа.

Массовая культура является механизмом самоопределения современного индивида, предлагая ему разные образцы стилей жизни, моделей поведения, ценностных ориентаций, формируя при этом представление о престижных желаемых стилях жизни, необходимыми атрибутами которых являются вещи, которые “маркируют” жизненное социальное пространство.

Массовая культура становится доминирующей формой культуры на историческом отрезке времени, которое совпадает с периодом зрелого и позднего индустриального общества. Сущностными типологическими признаками массовой культуры есть коммерциализация, снижение эстетических стандартов, смещение акцентов в иерархии функций культуры, видов и жанров искусства, ценностное выхолощение.

В широком понимании массовая культура не только поставляет образцы художественной культуры и искусства, но и вообще формирует образ жизни и способ духовного потребления, которое основывается на некритичности и пассивности восприятия.

Мифология массовой культуры становится символическим пространством социализации и идентификации индивидов. Среди особенностей влияния мифов массовой культуры - доступность, массовость, регулярность влияния на сознание и подсознание. Именно реклама выступает таким каналом массовой коммуникации, который направлен на процесс постоянного продуцирования и трансляцию социальных и культурных мифов.

В современном глобализированном обществе с приоритетом информационно-технологической парадигмы развития подвергаются преобразованиям философская картина мира, принципы формирования материальных и духовных ценностей, представление о пространстве и времени, системы упроченных социальных связей. Индустрия массовой культуры в совокупности со средствами массовой коммуникации изменяют и разрушают социальные институты, которые формируют многоуровневый процесс идентификации, становления личности. Новые технологии не только расширяют коммуникационное пространство, изменяют его структуру, но и приводят к трансформированию культуры, возникновению новых ее форм, связанных с технологиями виртуальной реальности, интерактивности.

Превалирование визуального компонента в массовой культуре разрешает проанализировать роль и значение сегмента экранной культуры вообще и телевидения в частности в системе формирования культурных идентичностей и конструирования реальности.

Диссертантом сделан вывод о том, что в условиях глобализации массовая культура, созданная на основе общецивилизационного технологического стандарта, способна совершать давление и трансформационное влияние на национально-культурную идентичность народов, их традиционные культуры, тем не менее действие таких факторов не задевает “культурную матрицу” национальных культур.

Ключевые слова: глобализация, массовая культура, национально-культурная идентичность, средства массовой коммуникации, экранная культура, телевидение.

SUMMARY

Denysyuk Z.Z. Mass culture as the factor of transformation of national-cultural identity in the conditions of globalisation. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific candidate's degree on cultural science on a speciality 26.00.01- The theory and history of culture. - The Nationals Academy of Leading Cultural and Art Personnel, Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted revealing of features of a mass culture in the conditions of globalisation and its influence on national-cultural identity which is shown in its strengthening pluralism, refusal of rigid structure, complication of identification model.

On an advertising example it is investigated mythology a mass culture which form illusory space in which limits the choice of cultural identity is carried out. It is proved, that the screen culture creates the virtual world which offers individuals behavioural templates, images, inducing to formation cultural identity, the distinct from traditional. The substantiated conclusion, that by means of a mass culture, mass media, the Internet national-cultural identity of societies changes, strengthening the mosaic and a fragmentariness.

Key words: globalisation, a mass culture, national-cultural identity, mass media, screen culture, TV.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Проблеми становлення національно-культурної ідентичності досліджувалися в межах вивчення концепту “національного”, націй та націоналізму, етнічності (Б.Андерсон, Є.Андрос, О.Астаф'єва, Ю.Бромлей, О.Гнатюк, О.Донченко, А.Епштейн, М.Кітінг, М.Кокшаров, Р.Коллінз, В.Лісовий, С.Лур'є, Г.Міненков, Л.Нагорна, С.Пролєєв, З.Сікевич, Н.Федотова, С.Хантінгтон).

Парадигму сучасного буття доповнюють соціально-філософські теорії, що розглядають опосередкування соціальної реальності комунікативними відношеннями (П.Бурдьє, М.Вебер, С.Кара-Мурза, Т.Парсонс, Г.Почепцов, Ф.Уебстер). В динаміці розвитку й поширення масової культури на сучасному етапі особлива роль відводиться засобам масової комунікації (Д.Белл, В.Беньямін, В.Борев, М.Кастельс, А.Коваленко, Н.Луман, М.Маклюен, А.Моль, М.Назаров).

Таким чином, проблематика масової культури широко представлена в дослідженнях зарубіжних та вітчизняних науковців. Проте недостатньо вивченими залишаються питання видозміни національно-культурної ідентичності під впливом дії масової культури, роль масової культури в процесах культурної глобалізації, функціонування масової культури в контексті постмодерної парадигми, співвідношення загальнолюдського і національного в культурі в умовах глобалізаційних змін. Це й обумовило вибір дисертантом теми дослідження “Масова культура як чинник трансформування національно-культурної ідентичності в умовах глобалізації”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з програмою наукових досліджень та планом наукової роботи кафедри мистецтвознавства та експертної діяльності Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей масової культури як феномену сучасного глобалізованого суспільства та доведенні її трансформаційного впливу на національно-культурну ідентичність. У відповідності до поставленої мети передбачено виконання таких завдань:

- проаналізувати науково-теоретичні підходи до вивчення масової культури та визначити особливості її розвитку в умовах глобалізації;

- розкрити характер та виявити основні тенденції процесів культурної глобалізації і роль масової культури в них;

- визначити умови функціонування масової культури в контексті постмодерної парадигми;

- розкрити діалектику співвідношення загальнолюдського й національного в культурі в умовах глобальних трансформаційних перетворень;

- дослідити особливості видозмін і трансформування національно-культурної ідентичності під впливом дії масової культури;

- на прикладі реклами дослідити інструменти впливу масової культури на формування й вибір національно-культурної ідентичності;

- виявити глобалізаційний потенціал засобів масової комунікації та роль екранної культури й телебачення у виробництві й трансляції масової культури та їх вплив на формування національно-культурної ідентичності.

Об'єктом дослідження є масова культура як феномен глобалізованого суспільства.

Предмет дослідження - трансформаційний вплив масової культури на національно-культурну ідентичність в умовах глобалізації.

Методи дослідження. Для досягнення поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: історичний - для дослідження виникнення, формування та розвитку феноменів масової культури, глобалізації, національно-культурної ідентичності у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей; системний метод - для комплексного дослідження феноменів масової культури як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням всіх складових і елементів; культурологічний - у вивченні феномену сучасної масової культури, що передбачає виявлення її багаторівневості та багатозначності як складного й динамічного соціокультурного явища, яке виступає важливим механізмом соціалізації й ідентифікації особистості; аксіологічний метод дозволив дослідити явища масової культури з огляду на їх ціннісний характер; за допомогою семіотичного методу проаналізовано знаково-символічну природу масової культури, що дало можливість прослідкувати перетворення реальних культурних фактів на знаки та символи.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

- вперше масова культура розглядається як один з головних агентів культурної глобалізації, що здійснює трансформаційний вплив на національно-культурну ідентичність, проявом чого є плюралізація національно-культурної ідентичності, посилення її фрагментарності, ускладнення ідентифікаційної моделі в ситуації загальних соціокультурних змін, обумовлених глобалізацією;

- на основі діалектичного зв'язку загальнолюдського і національного в дослідженні обгрунтовано, що цивілізаційні трансформації, пов'язані з процесами глобалізації, актуалізують міжкультурну взаємодію та, водночас, впливають на національно-культурну ідентичність, яка втрачає свою цілісність, долучаючи до себе елементи наднаціональних, етнічних, субкультурних, групових, релігійних ідентичностей, взаємодія яких в підсумку дає новий соціальний досвід;

- доведено, що найбільш помітні зміни в національно-культурній ідентичності відбуваються на індивідуальному рівні, зумовлені індустрією культурних і поведінкових шаблонів і стереотипів, які транслюються масовою культурою. Визначено, що в просторі культурних потоків людина сприймає значну кількість культурної продукції, яка базується не на домінуванні національної специфіки, а твориться на основі загальноцивілізаційного технологічного стандарту. Разом з тим, при зовнішньому наслідуванні масової культури традиційні цінності продовжують зберігати своє онтологічне значення для індивіда, визначаючи орієнтири різних сфер його життєдіяльності;

- отримало подальший розвиток твердження, що реклама як форма масової культури через міфологічну побудову своїх текстів впливає на формування культурної ідентичності індивідів та спільнот шляхом споживання символічно наповненої рекламної продукції, адаптуючись до національно-культурних особливостей і потреб;

- аргументовано, що сучасна екранна культура (телебачення, Інтернет), продукуючи яскраві візуальні образи, радикально змінює звичні уявлення про простір і час, фізичну об'єктивність оточуючого соціокультурного простору. Екранна культура створює альтернативний віртуальний світ, в межах якого здійснюється вибір індивідами ролей, статусів, іміджів, які в підсумку формують культурні ідентичності, відмінні від традиційних.

Практичне значення одержаних результатів полягає в поглибленні та розширенні існуючих в сучасній науці поглядів на масову культуру та особливості національно-культурної ідентичності в умовах глобальних перетворень сучасності. Основні положення й висновки дослідження є внеском в розробку проблем теорії та історії культури, культурології, а також в процес подальшого вивчення проблем масової культури та національно-культурної ідентичності.

Зміст дисертації може бути використаний при підготовці лекцій і спецкурсів з теорії та історії культури, культурології, філософії культури, соціології культури та мистецтва, а також у системі перепідготовки й підвищення кваліфікації фахівців відповідного напрямку.

Апробація результатів дисертації. Головні положення і висновки дослідження були оприлюднені дисертантом у доповідях і повідомленнях на міжнародних науково-практичних конференціях: “Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур” (25-26 травня 2006 р., м. Київ); та Всеукраїнських: “Навчальні заклади культури і мистецтв України: особливості входження в Болонський процес” (7-8 червня 2007 р., м. Київ), “Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій” (21-22 грудня 2006 р., м. Київ), “Мистецька освіта та мистецтво освіти в контексті формування сталого суспільства” (12-13 травня 2005 р., м. Київ), “Духовна культура як домінанта українського життєтворення” (22-23 грудня 2005 р., м. Київ), а також на щорічних засіданнях кафедри мистецтвознавства та експертної діяльності Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Публікації. Основні теоретичні тези і висновки дисертації висвітлені у 12 публікаціях, серед яких 7 статей у фахових виданнях ВАК України з філософії і культурології та 5 - матеріали доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків і списку використаних джерел (329 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, основний зміст викладено на 180 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

масовий культура національний ідентичність

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її теоретичної розробки, визначається об'єкт, предмет дослідження, мета і завдання, практичне значення одержаних результатів, форми і характер апробації основних ідей і положень.

Перший розділ “Масова культура в умовах глобалізації” складається з 3-х підрозділів, і присвячений аналізу науково-теоретичних підходів до вивчення масової культури, визначенню особливостей розвитку на сучасному етапі та в контексті постмодерної парадигми.

Згідно з дослідженнями, природа масової культури виводилася із загальної категорії “маси”, теорій “масового суспільства” (Е.Канетті, Г.Лебон, С.Московічі, Г.Тард, М.Хевеші). Масова культура як предмет теоретичного дослідження постає в 40-рр. ХХ ст. (Д.Макдональд). Активізація дослідження масової культури пов'язана з переходом до індустріального суспільства, що припадає на середину ХХ ст. (Т.Адорно, Г.Маркузе, М.Хоркхаймер, В.Беньямін).

Подальшою тенденцією суспільного розвитку були інтеграційні процеси в сфері інформаційно-комунікаційних технологій і соціальних систем (Дж.Нейсбіт, Т.Стоуньер, М.Маклюен, Е.Тоффлер, М.Кастельс). Динаміка інформаційного суспільства тісно пов'язана з проблематикою глобалізації, яка стала можливою в сфері культури завдяки потужній діяльності мережі засобів масової комунікації. На думку дисертанта, у своєму поєднанні масова культура і засоби масової комунікації становлять чи не найдієвіший інструмент у процесах світової глобалізації культури.

В дисертації відзначається, що протягом часу свого існування масова культура, у силу своїх іманентних особливостей, набуває нових обрисів, трансформуючись, удосконалюючись, убираючи в себе новітні технологічні, ідеологічні, мистецькі досягнення та перебираючи виконання нових суспільних функцій. З точки зору цілісного феномену культури, масова культура є його фрагментом, що претендує на домінуючу роль на історичному відрізку, який співпадає із зрілим і пізнім періодом індустріального суспільства. Сутнісними ознаками цього типу культури є комерціалізація, зниження естетичних стандартів, зміщення акцентів в ієрархії функцій культури, видів і жанрів мистецтва, ціннісне вихолощення, пов'язане з абсолютизацією пропагованих масово-споживацьких цінностей та надання їм статусу загальнолюдських.

На сьогодні масова культура є специфічно організованою індустрією культурного виробництва, її витвори транслюються каналами масової комунікації та призначені для духовного споживання мільйонів людей. У сучасному суспільстві вона виконує ряд функцій як позитивних (соціалізація й адаптація індивіда в суспільстві, рекреація), так і негативних (маніпулювання свідомістю). В широкому розумінні масова культура не лише постачає зразки художньої культури й мистецтва, але й загалом формує образ життя й спосіб духовного споживання, що ґрунтуються на некритичності й пасивності сприйняття.

Особливої актуальності набуває масова культура в добу посилення глобалізаційних процесів, стаючи важливим фактором суспільного життя.

Глобалізація - історичний процес, обумовлений поглибленням міжнародного розподілу праці, виробництва та капіталу, науково-технічним прогресом, необхідністю спільного вирішення глобальних проблем. Проявляється вона у виникненні планетарної цілісності, що підтверджує себе в історичних подіях ХХ-ХХІ ст.

Проблемам дослідження глобалізаційних процесів присвячені праці ряду зарубіжних науковців: З.Баумана, У.Бека, Д.Белла, З.Бжезінського, І.Валлерстайна, М.Ватерса, Д.Галлера, Е.Гідденса, К.Гірца, Р.Дарендорфа, Г.Йонаса, М.Кастельса, Р.Кеохане, Д.Медоуза, Дж. Ная, Р.Робертсона, Дж. Розенау, Е.Сміта, Т.Фридмана, Ф.Фукуями, С.Хантінгтона. Серед українських дослідників даних питань - А.Арсеєнко, Д.Архипович, Л.Бевзенко, О.Білорус, С.Вовканич, Р.Войтович, Т.Возняк, В.Горбатенко, В.Євтух, В.Зінчук, Р.Кісь, С.Кримський, Т.Лобань, В.Лях, А.Малюк, М.Мартинович, Ю.Павленко, Б.Парахонський, Е.Семенюк, В.Толстих, О.Хуснутдінов, В.Шейко, В.Шинкарук. В Росії зазначена проблематика висвітлювалася в роботах Г.Ділігенського, В.Іноземцева, Ф.Кессіді, І.Кефелі, В.Кузнецова, В.Малахова, О.Панаріна, В.Пантіна, О.Уткіна, М.Чешкова.

Процеси глобалізації стали сутнісною характеристикою інформаційного суспільства, становлення якого детерміноване формуванням нового типу і способу комунікації - масової, яка зумовлює трансформування стилів мислення, образу життя, світогляду і самосвідомості індивідів (О.Тоффлер, М.Маклюен, М.Кастельс).

В дисертації обгрунтовано твердження, що суперечність процесів культурної глобалізації полягає як у становленні єдиного соціокультурного простору та глобальної культури, проявом чого є поширення культурних моделей, ціннісних орієнтацій, символів, знакових систем, які подаються як загальнозначимі в межах єдиного інформаційно-комунікаційного поля; так і в поширенні множинності, мозаїчності культур і ідентичностей: національних, наднаціональних, релігійних, етнічних, соціально-групових, індивідуальних, співіснування та взаємодія яких у підсумку дає новий соціальний досвід.

Характерною є хронологічна паралельність актуалізації питань, пов'язаних із розвитком глобалізму, масової культури й постмодерну, починаючи із другої половини ХХ ст. Ці явища формувалися в контексті переходу до постіндустріального суспільства й нині значною мірою визначають культурні тенденції ХХІ ст.

Дослідженню постмодерну приділяли увагу Р.Барт, Ж.Батай, Ж.Бодрійяр, Ф.Гваттарі, Т.Д'ан, Ж.Дельоз, Ж.Дерріда, У.Еко, С.Жижек, Ю.Кристєва, Ж.Лакан, Ж.Липовецький, Ж.-Ф.Ліотар, М.Фуко, І.Хасан. Проблема масової культури в межах постмодерністської рефлексії розглядається в працях Д.Джеймісона, І.Ільїна, П.Козловськи, А.Кроукера, Д.Кука, Н.Маньковської, М.Епштейна.

Завдяки плюральності культури постмодерну щодо визначення суті подій і явищ світу та зняттю обов'язкових бінарних опозицій стає можливим поєднання непоєднуваного й включення його в загальнокультурний контекст. В культурі постмодерну знімається й повністю розчиняється протиставлення масового й елітарного компонентів. Масова культура набуває нового, легітимованого значення.

Постмодерн залучає до свого арсеналу тематичний матеріал, техніку і стилістику масової культури, а масова культура активно запозичує ідеї з високої культури. Тривіальність і профанність масової культури стали дотичними точками з такими основоположними принципами постмодерну, як інтертекстуальність, ризоматичність, текстуальність світу й свідомості. В масову культуру активно залучаються елементи багатьох видів авангардного мистецтва та класичної високої культури при створенні інтерактивних видовищ (розваг, ігор, тощо). До того ж, деякі аспекти масової культури, такі, як гедонізм, естетизація повсякденності, здатність швидкого реагування на події зовнішнього світу були по-новому переглянуті в контексті постмодерної культури.

В другому розділі “Національно-культурна ідентичність в умовах глобалізації”, який складається з 3-х підрозділів, досліджено діалектичний зв'язок загальнолюдського та національного в культурі, трансформаційні зміни національно-культурної ідентичності, що відбуваються під впливом дії масової культури, особливості міфології масової культури як інструменту цього впливу та простору конструювання культурних ідентичностей.

Дослідниками розроблено чимало концепцептуальних підходів, теорій щодо зародження та типології націй і націоналізму: Е.Геллнера, Е.Сміта, Б.Андерсона, Е.Хобсбаума та ін. Якщо говорити про становлення європейських націй, то в науковій думці (Ф.Майнеке, Г.Кон, Дж.Гатчінсон, У.Петер) існує умовний поділ на так звані “політичні нації” (західноєвропейські) та “культурні” (східноєвропейські).

Дисертантом досліджено, що нація як концепт окреслюється рядом ознак і характеристик, серед яких найперше місце посідають спільність мови, території, економічного життя, культури, особливості психологічного складу. Серед чинників формування націй особливий наголос робиться на культурній складовій. Проте національна культура, яка вбирає в себе етнічне ядро культури, не є тотожною самому поняттю “національного”. У ролі національно-специфічного виступає не лише етнічне у вигляді особливостей мови, культури, психіки, але й те, що генерується самою нацією.

В роботі наголошується, що діалектика взаємовідносин між культурами й використання набутків національного й загальнолюдського є досить складною. Загальнолюдське як категорія загального знаходить свій прояв в одиничному й особливому, яким виступає в даному випадку національна культура, бо через національне й завдяки йому загальнолюдське найбільш природним і доступним шляхом уходить у свідомість і культуру кожного народу. Національно-особливе виступає не лише як прояв універсального, але переплітається і взаємодіє з іншим особливим - соціальним, конфесійним і т.д.

Розкрито роль і значення масової культури як головного агента культурного глобалізму в процесі трансформування національно-культурної ідентичності.

Значення ідентичності в суспільстві та ідентифікації як процесу сенсовизначення й співвідношень пов'язане з іманентною потребою людини в пошуку своєї приналежності до певного соціального взірця, групи, тощо. Уперше поняття ідентичності було використано в роботах В.Тернера й Е.Еріксона (60-ті рр. ХХ ст.) по теорії ідентичності. Уже з кінця 70-х рр. ХХ ст. цей термін активно входить в обіг соціально-гуманітарних наук. У психології розробка проблематики ідентичності пов'язана з іменами А.Адлера, А.Маслоу, Ж.Піаже, К.Роджерса, З.Фрейда, К.Г.Юнга. З точки зору соціальної психології (Ч.Кулі, Г.Лебон, Г.Тард, Дж.Мід) ідентичність розглядається як процес взаємодії суспільства й людини, яка перебирає на себе соціальні ролі при співвідношенні з тією чи іншою соціальною групою. У межах соціологічної теорії питання ідентичності висвітлювалося в роботах П.Бергера, М.Вебера, Е.Гідденса, І.Гофмана, Е.Дюркгейма, Г.Зіммеля, Ж.Лакана, Н.Лумана, Ю.Хабермаса. До соціальних, культурних, філософських аспектів ідентичності в своїх працях зверталися Е.Балібар, З.Бауман, Ф.Бордель, Р.Брубейкер, П.Бурдьє, С.Жижек, М.Кастельс, К.Леві-Строс, О.Тоффлер, С.Холл. Серед українських дослідників даної проблематики - В.Бебик, В.Верлока, Т.Воропай, Є.Головаха, В.Горбатенко, В.Горлова, О.Донченко, П.Ігнатенко, В.Іщук, Г.Касьянов, В.Лісовий, М.Михальченко, Л.Нагорна, М.Обушний, Ю.Пахомов, С.Пролєєв, Ю.Римаренко, М.Розумний, М.Рябчик, М.Степико, Л.Шкляр.

Поширення життєвих пріоритетів та культурних норм західного споживацького суспільства на країни з нижчим рівнем економічного розвитку, постсоціалістичні країни, зумовлює загострення проблеми національно-культурної ідентичності. Відтак ідентичність стає визначальним вектором соціокультурної динаміки, безперервним процесом ідентифікації, в ході якого індивід конструює й змінює життєві сенси, пристосовуючи їх до мінливого світу. В умовах глобалізованого світу характерними рисами ідентичності є динаміка і нестабільність. Тому спостерігається тенденція звернення до традиційних, національно-етнічних факторів ідентифікації, які, порівняно з постійно мінливими ідентичностями, видаються найфундаментальнішими.

Розширення меж культурної взаємодії за допомогою засобів масової комунікації, Інтернету, електронних і комп'ютерних мереж стирає кордони національних культур, формуючи єдиний еклектичний простір. Разом із видозміненням традиційних ідентичностей (національних, культурних) має місце тенденція до формування й набуття нових ідентичностей. Єдина національно-культурна ідентичність суспільства як цілісного утворення втрачається, посилюючи його фрагментованість.

Як простір конструювання культурних ідентичностей досліджується міфологія масової культури на прикладі сучасної реклами.

Не зважаючи на величезну кількість праць як класичного штибу, так і сучасних публікацій (Н.Автономова, Є.Головаха, О.Гриценко, М.Еліаде, Е.Кассірер, К.Леві-Строс, А.Лосєв, Б.Малиновський, Є.Мелетинський, В.Пропп, К.Хюбнер), тема міфу в культурі є особливо актуальною, оскільки міфологічне мислення та творення нових міфів присутнє як у нинішньому інформаційному просторі, так і в соціокультурній реальності.

Міфи масової культури, використовуючи досвід колективного підсвідомого, апелюючи до архетипічних матриць культури, здатні вибудовувати та утверджувати свою ієрархію цінностей, норм, зразків престижного споживання.

В дисертації показано, що однією з форм масової культури, яка активно впливає на становлення й вибір особистістю життєвих цінностей і пріоритетів (а відтак - і на формування ідентичності) за посередництвом міфологічних схем, є реклама. Вона дозволяє структурувати соціальний простір за ознаками групової ідентифікації індивідів через систему споживання того чи іншого продукту. З точки зору культурологічного підходу, реклама передбачає розгляд її як елемента масової культури в сукупності образів, знаків, символів, що мають певне значення лише в контексті загального смислового поля культури.

Як механізм ідентифікації реклама спрямована на забезпечення доступу індивіда до референтної групи через споживання символічно наповненого товару чи послуги. Рекламний міф створює ілюзію відповідності особистісному архетипу і через співпереживання рекламованого товару допомагає стати співпричетним до уявного буття.

В третьому розділі “Масові комунікації у виробництві, поширенні і споживанні масової культури та ідентичностей”, який складається з 3-х підрозділів, розкривається глобалізаційний потенціал засобів масової комунікації, пріоритетна роль візуального компоненту в масовій культурі дозволяє проаналізувати роль сегменту екранної культури загалом і телебачення зокрема в системі формування культурних ідентичностей та конструювання реальності.

Дослідженням ролі й проблем функціонування засобів масової комунікації у суспільстві присвячені праці таких вчених, як Р.Арнхейм, Р.Барт, В.Беньямін, Ж.Бодрійяр, Б.Гройс, Ж.Дерріда, С.Жижек, Н.Костенко, М.Маклюен, Г.Маркузе, Г.Почепцов.

В дисертації підкреслюється, що розгалужені мережі засобів масової комунікації є чи не найголовнішими чинниками поширення й функціонування масової культури в сучасному світі. Почасти саме ними й детермінують появу масової культури як специфічного культурного феномену ХХ ст. Відтак поширюються і нав'язуються домінуючі в масовій культурі консюмеристські цінності, насамперед, західного зразка, витісняючи сенси й цінності традиційних культур.

Індустрія масової культури в поєднанні із засобами масової комунікації порушують і руйнують усталені соціальні інститути, що формували багатомірний процес ідентифікації, становлення особистості. Експансія кіно, телебачення, Інтернету підвищує роль візуальності, зорового сприйняття культурних зразків, сприяючи підміні їх знаками і символами.

Одним з визначальних факторів трансформування не лише сучасної культури в цілому, але й вибору культурної ідентичності, є екранна культура. Будучи першопочатково лише частиною загальної технічної системи, за допомогою якої відображували зорові образи, згодом екран стає визначальною характеристикою, що впливає на морфологію культури, її сенси й зміст, відтак вона трактується й розуміється як екранна культура.

Сучасна екранна культура формується на базі новітніх досягнень електронної комунікації - комп'ютерів, телебачення, відеотехніки, засобів зв'язку та каналів передачі інформації. Вона об'єднує такі елементи, як дія, усне мовлення, анімаційне моделювання, писемні тексти, включаючи в себе найрізноманітніші форми, пов'язані з кіно, телебаченням та комп'ютером.

В роботі досліджено, що екранні засоби комунікації принесли нове для людини відчуття простору й часу, яке значно відрізнялося від репрезентованого традиційною культурою. Зокрема, телебачення, продукуючи яскраві візуальні образи масової культури, здатне конструювати власну “екранну реальність”, відмінну від дійсності. Калейдоскопічність і, на перший погляд, розрізненість екранних образів, насправді формують окрему цілісність світу екранної культури, у ритмах якого живе людина інформаційного суспільства. Високий рівень входження екранного віртуального світу в світ повсякденного життя людини нівелює межі сприйняття реальності, заміщуючи її екранними образами - симулякрами. Ілюзія розширення людської свободи у віртуальному світі та можливість “гри в ідентичності”, на нашу думку, ставить перед людиною питання пізнання власної особистості, внутрішнього свого “Я” шляхом не втечі від реального світу, а в процесі міжособистісного спілкування.

Важливою складовою екранної культури стало телебачення, яке відіграє особливу роль в системі ідентифікацій та конструювання реальності.

У суспільстві тотальної інформатизації телебачення стало невід'ємною частиною життя людини, свого роду соціальним інститутом. Телебачення створює певні форми організації соціального життя або компенсує відсутні. Це потужний транслятор зразків поведінки, загальноцивілізаційних культурних норм, ціннісних систем, що в підсумку визначають економічну, соціальну, психологічну та інші сфери суспільного життя.

На нашу думку, саме телебачення як найбільший транслятор масової культури є одним із медіа-засобів, у практиці якого активно використовується й відтворюється ряд стереотипів - культурних, національних, громадянських. Функціонування телевізійних кліше дозволяє говорити про презентативну ідентифікацію, де масовому споживачеві подаються готові сформовані моделі, структури, іміджі, норми.

В дисертації обґрунтовується висновок, що масова культура виступає специфічною технологією по виробництву ідентифікаційних стереотипів, які складаються з набору загальнолюдських цінностей, що постійно транслюються глядачам. Сприймаючи телевізійні образи, глядач включається в систему самоідентифікації, перебуваючи в певному режимі впізнавання й ототожнення на психологічному рівні. Процес ідентифікації-співвіднесення є динамічним і відбувається з огляду на сформовану й отриману систему знань про світ і про себе, та з позицій презентованих цінностей телевізійних образів.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз теоретичних набутків в дослідженні масової культури свідчить, що наукові підходи до вивчення даного феномену пройшли декілька етапів: від консервативних, сповнених критики на адресу масової культури, до помірковано-апологетичних, де масова культура розглядається в контексті процесів омасовлення суспільства як об'єктивного етапу розвитку людської цивілізації. Обгрунтовано висновок, що на сьогодні масова культура є специфічно організованою індустрією культурного виробництва, витвори якої транслюються каналами масової комунікації, призначені для духовного споживання великих мас населення, й ґрунтуються на некритичності й пасивності їх сприйняття.

2. Розкрито характер культурної глобалізації, який є суперечливим: з одного боку, несе загрозу національно-культурній ідентичності, а з іншого - сприяє взаємопроникненню культурних цінностей різних культур. Досліджено, що вплив глобалізації на культуру проявляється у поширенні й домінуванні культурних зразків, витворених на основі цінностей західної культури, які репрезентують ідеї лібералізму, прав, свобод, індивідуалізму, особистого успіху. Водночас, глобалізація спричиняє протилежні процеси супротиву національних культур глобалізаційному тиску і піднесенню національно-етнічних рухів, які також впливають на процеси глобалізації.

3. Виявлено, що завдяки плюралістичним принципам культурою постмодерну здійснюється залучення до свого арсеналу мотивів та стилістики масової культури. В свою чергу, масова культура для побудови своїх текстів використовує елементи авангардного мистецтва, елітарної культури, принципи і установки в творенні телевізійної та комп'ютерної культури, які були обґрунтовані в межах постмодерної рефлексії.

4. Розкрито роль феномена національного як основоположного фактора гетерогенності культури, показано його діалектичний зв'язок з набутками загальнолюдського. В умовах зростаючої глобалізації дане питання набуває взаємовідношення глобальної масової культури та національних культур, сформованих в процесі етногенезу. Показано, що масова культура здатна пристосовуватися до окремого соціокультурного середовища, використовуючи базові національні культурні цінності.

5. Доведено трансформаційний вплив масової культури як головного агента культурної глобалізації на національно-культурну ідентичність. Показано, що система соціокультурних детермінант світоглядного самовизначення індивіда і фактори формування національно-культурної ідентичності в умовах глобалізації значно ускладнилися. Глобалізація руйнує основи колективної та індивідуальної ідентичності, що проявляється у варіативних моделях “розмитої” ідентичності, яка передбачає відмову від жорсткої структурованості, ускладненої ідентифікаційної моделі, формування й набуття нових ідентичностей. Визначено, що в сучасних умовах масова культура виступає інструментом самовизначення індивіда, пропонуючи йому різні зразки стилів життя, моделей поведінки, ціннісних орієнтацій.

6. Досліджено на прикладі реклами, що за допомогою широкого набору форм та засобів масова культура створює свій простір для існування людини в ньому та власну картину світу, побудовану на міфологічно-ілюзорному ставленні до реальності та стереотипно-шаблонному її сприйнятті. Здатність масової культури до міфологізації свідомості, реальних процесів суспільного життя призводить до низки таких негативних тенденцій, як ціннісний релятивізм, вседозволеність, культивування споживацтва. Разом із тим, вона створює ілюзію комфортного середовища, позбавленого конфліктів, для більшості представників соціуму. Доведено, що в сучасному глобальному суспільстві реклама стає інструментом ідентифікації індивідів, спонукаючи долучатися до бажаної референтної групи через споживання символічно наповненого товару чи послуги.

7. Розкрито глобалізаційний потенціал засобів масової комунікації, які виступають чинниками поширення масової культури в сучасному світі. Індустрія масової культури в поєднанні із засобами масової комунікації порушують і руйнують усталені соціальні інститути, що формували процес ідентифікації і становлення особистості. Екранна культура (телебачення, Інтернет) продукує яскраві візуальні образи, здатні конструювати власну “екранну реальність”, яка щоденно надає людині як компенсаційно-розважальну розрядку, так і нав'язує стереотипне мислення і поведінку. В межах екранної культури індивіду надаються широкі можливості для пошуку й формування ідентичності та для власної репрезентації в просторі масової культури.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Денисюк Ж. З. Масова культура і проблеми національно-культурної ідентичності в умовах глобалізації / Ж.З.Денисюк // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - К. : Міленіум, 2009. - № 2. - С.43-48.

2. Денисюк Ж. З. Екранна культура й проблеми формування ідентичності особистості / Ж.З.Денисюк // Аркадія. - 2008. - № 2 .- С.53-57.

3. Денисюк Ж. З. Міфологія масової культури як простір конструювання ідентичності / Ж.З.Денисюк // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - К. : Міленіум, 2008. - № 1. - С.31-36.

4. Денисюк Ж. З. Діалектика загальнолюдського та національного в культурі / Ж.З.Денисюк // Політологічний вісник : зб. наук. праць. - К. : “ІНТАС”, 2007. - Вип.30. - С.335-345.

5. Денисюк Ж. З. Соціокультурні аспекти глобалізаційних процесів / Ж.З.Денисюк // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : зб. - наук. праць. - К. : Міленіум, 2007 . - Вип. ХVІІІ . - С.62-69.

6. Денисюк Ж. З. Телебачення як система ідентифікацій і конструювання реальності / Ж.З.Денисюк // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : зб. наук. праць. - К. : Міленіум, 2007. - Вип. ХІХ . - С.196-204.

7. Денисюк Ж. З. До питання взаємодії масової, елітарної та народної культур / Ж.З.Денисюк // Перспективи. - 2006. - № 4 (36). - С.22-27.

8. Денисюк Ж. З. Глобалізація культури в контексті загальносвітової інтеграції / Ж.З.Денисюк // Навчальні заклади культури і мистецтв України: особливості входження в Болонський процес: зб. матеріалів науково-практичної конф., 7-8 червня 2007 р. - К. : ДАКККіМ, 2007. - С.40-42.

9. Денисюк Ж. З. Вплив масової культури на формування національної ідентичності в умовах глобалізації / Ж.З.Денисюк // Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій : зб. матеріалів Міжнародної науково-практичної конф., 21-22 грудня 2006 р. - К. : ДАКККіМ, 2007. - Ч.І. - С.180-182.

10. Денисюк Ж. З. Масова культура як інструмент глобалізації суспільства / Ж.З.Денисюк // Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур : зб. матеріалів Міжнародної науково-практичної конф., 25-26 травня 2006 р. - К. : ДАКККіМ, 2006. - Ч.2. - С.210-212.

11. Денисюк Ж. З. Масова культура як чинник впливу на формування духовної культури українського суспільства / Ж.З.Денисюк // Духовна культура як домінанта українського життєтворення : зб. матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конф., 22-23 грудня 2005 р. - К. : ДАКККіМ, 2005. - Ч.І. - С.169-172.

12. Денисюк Ж. З. Національні аспекти мистецької освіти в контексті глобалізаційних процесів та поширення масової культури / Ж.З.Денисюк // Мистецька освіта та мистецтво освіти в контексті формування сталого суспільства : зб. матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конф., 12-13 травня 2005 р. - К. : ДАКККіМ, 2005. - С.186-191.

Размещено на Allbest.ru