Хронологічні межі окреслені, з одного боку, періодом кінця ХVI - XVII ст., у рамках якого проводиться дослідження східних впливів у орнаментальному оформленні українських ікон та орнаментики іконного тла; а з іншого - зумовлені специфікою обраної теми, що вимагає їх значного розширення з огляду на потребу висвітлення передумов східних впливів на українське мистецтво, у загальних рисах - розвитку орнаментики ікон ХV - XVIII ст., характеристики східного орнаменту, еволюції і розвитку найдавніших орнаментальних схем, тем і мотивів. Власне тому загальні хронологічні межі дослідження є доволі широкими - від епохи ранніх держав Сходу і до ХVIII ст. включно. ікона мистецтво мусульманський східний

Східні впливи проявилися в орнаментальному оформленні українських ікон від кінця ХVI ст. (тому саме цей період обраний нижньою хронолоґічною межею предмета й об'єкта дослідження) і простежуються не лише впродовж ХVII, але й у ХVIII ст., зокрема, в першій його половині. Проте, з огляду на значний обсяг пам'яток українського іконопису ХVIII ст., орнаментика яких вимагає ґрунтовного вивчення і не може бути повністю проаналізована у даній роботі, об'єкт і предмет дослідження розглядаються в часовому проміжку кінця ХVI - XVII ст.

Територіальний ареал не обмежений землями Західної України, звідки походить переважна більшість пам'яток іконопису, орнаментальне оформлення яких аналізується в роботі. Питання історично-культурних передумов східних впливів в орнаментиці ікон та східного орнаменту, еволюції окремих орнаментальних мотивів охоплюють широкий просторовий відтинок - окрім українських земель Правобережжя і Лівобережжя, території мусульманського Сходу (зокрема, Ірану і Туреччини ХVII ст.), європейських країн - Італії, Іспанії, Польщі, Візантії, Росії.

Методологічною основою дисертаційної праці обрано комплексний підхід до об'єкта дослідження, що дає можливість ґрунтовного висвітлення проблеми східного впливу в орнаментальному оформленні українських ікон кінця ХVI - XVII ст. і створення картини розвитку орнаментики ікон вказаного періоду загалом. При виконанні роботи застосовувалися історичний метод, методи мистецтвознавчого та порівняльного аналізів, типологічний метод, метод опису. Обґрунтування методики дослідження подається в першому розділі основної частини дисертації.

Дисертаційна праця виконана на фактичному матеріалі, шляхом вивчення літературних джерел різного профілю, і ґрунтується на дослідженні та порівняльному аналізі зразків орнаментального оформлення ікон і східної орнаментики. Основна увага була зосереджена на наукових працях у галузі всесвітньої історії, історії культури, історії мистецтва, безпосередньо і опосередковано дотичних до різних аспектів обраної тематики, і вивченні досліджень у сферах історії та теорії орнаменту, історії архітектури та декоративно-ужиткового мистецтва країн мусульманського Сходу, іконоґрафії і філософії християнства.

Джерельною базою дослідження є пам'ятки українського іконопису кінця ХVI - XVII ст. зі збірок Національного художнього музею України в Києві, Волинського краєзнавчого музею, Рівненського краєзнавчого музею, фондів Національного музею у Львові, зразки східних тканин та ікони з фондових колекцій Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, надані за сприяння дирекції названих установ.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в сучасній українській мистецтвознавчій науці:

- здійснено спробу комплексного підходу до проблеми впливів мусульманського Сходу в українській орнаментиці;

- розглянуто проблему східних впливів в орнаментації ікон;

- висвітлюється стилістична еволюція орнаментального оформлення українських ікон кінця ХVI - XVII ст., вплив ренесансної, маньєристичної, барокової стилістики на композиційну структуру, схеми і мотиви іконних орнаментів;

- розроблено типологію схем розташування орнаменту на українських іконах кінця ХVI - XVII ст.;

- визначено панівні мотиви іконної орнаментики досліджуваного періоду, здійснена спроба їх класифікації, простежено різні варіанти їх зображення на конкретних прикладах;

- визначено орнаментальні схеми і мотиви східного походження в орнаментиці українських ікон.

Особистий внесок автора полягає у комплексному дослідженні східних впливів у орнаментальному оформленні українських ікон кінця XVI - XVII ст., проведенні типологізації орнаментальних схем і класифікації мотивів орнаменту на іконах.

Практичне значення результатів дисертаційної роботи полягає у можливості їх застосування при вирішенні специфічних проблем сучасної мистецтвознавчої науки у галузі сакрального мистецтва й орнаментології, при атрибуції пам'яток українського іконопису. Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися в наступному опрацюванні наукових проблем у царині історії та теорії українського орнаменту як недостатньо дослідженої галузі мистецтвознавчого знання, у навчальних програмах для мистецьких освітніх закладів, у навчальних курсах „Історія мистецтва Сходу”, „Історія української іконографії”, „Історія орнаменту”.

Апробація результатів дослідження. Дисертація розглядалася на засіданні кафедри історії та теорії мистецтва Львівської академії мистецтв (протокол № 11 від 30 березня 2004 р.). Основні положення та результати дослідження обговорювалися на п'яти науково-теоретичних конференціях: ХХХХІІ-й науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу Львівської академії мистецтв „Львівська мистецька школа у контексті українського мистецтва ХХ ст.” (Львів, березень 2002 р.), науковій конференції „Українська Греко-Католицька Церква і релігійне мистецтво (історичний досвід та проблеми сучасності)” (Львів - Рудно, листопад 2002 р.), ХХХХІІІ-й науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу Львівської академії мистецтв (Львів, березень 2003 р.), Х-й Міжнародній науковій конференції „Волинська ікона: дослідження та реставрація” (Луцьк, вересень 2003 р.), ІІ-й Міжнародній науковій конференції „Українська Греко-Католицька Церква і релігійне мистецтво (історичний досвід та проблеми сучасності)” (Львів - Рудно, грудень 2003 р.); та у восьми публікаціях, з яких три опубліковані у наукових джерелах, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Загальний обсяг дисертації - 278 с., обсяг основного тексту складає 154 с., списку використаних джерел (201 найменування) - 15 с., додатку (91 рисунок) - 109 с.

Основний зміст роботи

У вступі розглядається проблематика дослідження, обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються мета і завдання, об'єкт і предмет, вказуються хронологічні і територіальні межі, методологічна основа і джерельна база, висвітлюються наукова новизна, практичне значення роботи, подається інформація про апробацію основних результатів дисертації.

Розділ 1. Аналіз літератури та методика дослідження. У першому розділі проводиться аналіз стану наукового опрацювання проблеми, дотичних до теми літературних джерел, розглядаються методика та термінологія дослідження.

Аналіз літератури засвідчує брак досліджень щодо проблеми східних впливів у орнаментальному оформленні українських ікон кінця ХVI - ХVII ст. Спеціальної праці про вплив східної орнаментики на іконопис немає. У мистецтвознавчій науці питання не опрацьовувалося і в переглянутих джерелах згадується побіжно. Дослідники рідко звертаються й до таких аспектів проблематики, як орнаментальне оформлення українських ікон, східний вплив в українській орнаментиці чи східний вплив на українське мистецтво загалом - зазначені явища не отримали належного наукового опрацювання і фахових праць із названих тем не існує.

Принцип комплексного підходу, покладений в основу методології дисертації, актуальність дослідження і відсутність спеціальних праць з обраної теми спричинили використання значної кількості літературних джерел. Проведений огляд літератури засвідчив, що серед публікацій домінують насамперед наукові дослідження, присвячені історії країн мусульманського Сходу, історії України, а також мистецтвознавчі напрацювання, у яких розглядається багатогранне у своїх виявах мистецтво країн ісламу. Значно меншу групу джерел складають праці, що надають інформацію про контакти й історичні взаємозв'язки країн мусульманського Сходу і Європи та культурні взаємовпливи між цими регіонами. Українські автори загалом рідко звертаються до вказаних питань; більшість розглянутих праць належить закордонним дослідникам.

Проблема взаємозв'язків України і мусульманського Сходу окремо не розглядалася. Інформація щодо складової цієї проблеми - питання торговельно-економічних зв'язків між Україною і Сходом у XVI - XVII ст. - подається в VI томі відомої праці М.Грушевського „Історія України-Руси” - „Життя економічне, культурне, національне XIV - XVII віків”.

Багатопланова картина розвитку мистецтва мусульманського Сходу, його специфіка у різних країнах ісламу в різні історичні періоди, зокрема, у ХVI - ХVII ст., висвітлюється у дослідженнях російських сходознавців Л.С.Бретаніцького, Л.І.Ремпеля, Б.В.Веймарна, Ю.А.Міллера, Л.А.Лелекова.

Проблему східного впливу на мистецтво Київської Русі активно розробляв Л.А.Лелеков. Серед його публікацій відзначимо „Искусство Древней Руси и Восток”, статтю „Искусство Древней Руси в его связях с Востоком (к постановке вопроса)”, в яких автор простежує точки зіткнення між культурами Сходу і Київської Русі.

Східні впливи у культурі і мистецтві Речі Посполитої - тема дослідження польських авторів: Т.Маньковського, що опублікував праці „Influence of Islamic Art in Poland”, „Polskie tkaniny i hafty ХVI - ХVII w.”, „Orient w polskiej kulturze artystycznej”, і А.Якімовіча - „Zachуd a sztuka Wschodu”. З-поміж порівняно нових польських видань, які в дечому підсумовують попередні напрацювання дослідників з питань взаємозв'язків польської культури зі Сходом та східного впливу у мистецтві Речі Посполитої, варто назвати збірники: „Orient i orientalizm w sztuce”, та „Orient w sztuce polskiej“. Ці джерела варто використовувати і при дослідженні українського мистецтва ХVI - ХVII ст.

Ґрунтовним дослідженням орнаментики мусульманських країн є німецьке видання „Ornamente” у двох томах, другий том якого - „Eintauseneis islamische Motive” - повністю присвячений мотивам східного орнаменту і містить великий ілюстративний матеріал. Вартісною роботою з вивчення орнаментальних побудов мусульманського Сходу є праця М.С.Булатова „Геометрическая гармонизация в архитектуре Средней Азии IХ - ХV веков”.

Проведений огляд літератури засвідчив, що дослідники рідко зверталися до питання орнаментики ікон. Актуальний стан опрацювання цієї проблеми зводиться переважно до короткого аналізу орнаментів на іконах у межах студій над тими чи іншими питаннями українського іконопису. Опубліковані відомості можуть сформувати певне уявлення щодо орнаментального оформлення ікон, проте лише в загальних рисах, і є, по суті, надто нечисленними. Стислу інформацію про орнамент в українських іконах подають І.Свєнціцький, В.Свєнціцька, П.Жолтовський. Більш ґрунтовно проблему орнаментального оформлення ікон розглядають М.Драган у відомій праці „Українська декоративна різьба ХVI - ХVIII ст.” і О.Сидор у дисертаційній праці „Творчість Йова Кондзелевича та українське малярство кінця ХVI - першої половини ХVIII ст.” і статті - „Орнаментальні мотиви в давньому українському малярстві”.

Проблема східного впливу в орнаментальному оформленні українських ікон у мистецтвознавчій літературі не отримала фахового опрацювання, оскільки вивчення орнаментики ікон загалом проводилося в дуже скромних масштабах.

Методи дослідження визначалися відповідно до їх ефективності при аналізі орнаментального оформлення українських ікон кінця ХVI - ХVII ст. і східних впливів у цій орнаментиці. В основу методики дисертаційного дослідження покладено принцип комплексного підходу як не лише ефективний, а й необхідний фактор у вивченні обраних об'єкта і предмета дослідження, що потребують комплексного застосування відповідних взаємопов'язаних методів для вирішення конкретних завдань.

Історичний метод використовувався при розгляді процесів і явищ, що спричинили поширення східних впливів у культурі європейських країн, дозволив з'ясувати передумови східних впливів на українське мистецтво. Метод мистецтвознавчого аналізу застосовано при дослідженні художніх особливостей орнаменту в українських іконах кінця ХVI - ХVII ст. та стилістичної еволюції орнаментики ікон упродовж цього періоду. Метод порівняльного аналізу є одним із основних у методології дисертаційної роботи, оскільки дослідження багато в чому ґрунтується на зіставленні й порівнянні зразків східного орнаменту з орнаментами на тлі українських ікон кінця ХVI - ХVII ст., на підставі чого виявлені подібності, спільні принципи і прийоми в орнаментиці ікон і східних орнаментах, простежені використання і трансформація запозичених схем і мотивів східної орнаментики в українських іконах. Типологічний метод застосовувався при визначенні основних схем організації орнаменту за розташуванням декоративних мотивів на площині тла ікон і класифікації мотивів орнаментального декору українських ікон кінця XVI - XVII ст. При аналізі схем і мотивів орнаменту ікон, їх порівнянні зі зразками орнаментики мусульманського Сходу використовувався метод опису.

Розділ 2. Східні впливи в українському мистецтві кінця XVI - XVII ст. У розділі розглядаються історичний аспект проблеми впливів мусульманського Сходу на мистецтво Європи загалом і України зокрема, передумови і особливості поширення східних впливів в українському мистецтві кінця XVI - XVII ст., подається характеристика орнаменту мусульманських країн Близького і Середнього Сходу.

2.1. Культурні впливи Сходу і європейський контекст. Східні впливи помітно позначалися в культурі європейських країн упродовж усієї доби Середньовіччя і в Новому часі - в Європі періоду хрестових походів, монгольського завоювання, в часи османської окупації слов'янських земель Південної і Східної Європи - та знаходили вираження насамперед в орнаментиці. Проникнення цивілізаційних здобутків культури країн ісламу в Європу зумовлювалося різноплановими зв'язками - військовими, торговельними, дипломатичними, культурними. Найбільш інтенсивно східні впливи проявлялися в регіонах безпосереднього контакту культур мусульманського Сходу і християнської Європи: арабській Іспанії, Візантії, а також у містах Італії, торговельна діяльність в яких сприяла активним взаємовідносинам із центрами арабо-мусульманської цивілізації. Масштабні турецькі територіальні завоювання XIV - XVII ст. наблизили ісламський світ до Європи, залучивши у коло культури ісламу слов'янські землі, і посилили взаємоконтакти та східні впливи загалом.

Вироби художнього ремесла мусульманського Сходу, що у великій кількості надходили на європейські території, були носіями певного комплексу орнаментів, котрі швидко розповсюджувалися і знаходили відображення у творах європейського декоративно-ужиткового мистецтва. Основним джерелом для запозичення схем і мотивів орнаменту були візантійські (з елементами східного походження або із прямим наслідуванням східних візерунків), арабські, іранські, середньоазійські, згодом турецькі тканини. Впливи Сходу в орнаментиці поширювалися і через посередництво італійських тканин, що наслідували східні зразки.

У XVII ст. східні впливи простежуються в мистецтві країн Східної та Південної Європи внаслідок турецьких територіальних завоювань у цьому регіоні і близького контакту з культурою мусульманського Сходу.

2.2. Історичні передумови та особливості поширення східних впливів в українському мистецтві кінця XVI - XVII ст. Орієнтальні впливи помітно виявилися в українській художній культурі означеного періоду через певні історичні передумови і в багатьох аспектах були пов'язані з географічним розташуванням України на межі двох культурних зон - Заходу (Європи) і Сходу (Азії). Ісламський світ безпосередньо наблизився до українських земель лише у XV ст. внаслідок посилення турецької держави, падіння Константинополя і знищення Візантії, прийняття Кримського ханства під протекторат Туреччини, підпорядкування Валахії і Молдавії, Угорщини - регіонів, що безпосередньо контактували з Україною. Раніше східні впливи також позначалися в українській культурі (в орнаментальному мистецтві Київської Русі) і здійснювалися через візантійське посередництво або внаслідок безпосередніх контактів з культурою Сходу. У XVI - XVII ст. орієнтальні впливи проявилися більш потужно.

Суттєвим чинником проникнення східних впливів слід вважати поширення у суспільстві Речі Посполитої концепції сарматизму, що спричинила звернення до східної моди та наслідування східних зразків у мистецтві. Серед передумов східних впливів на українське мистецтво - численні і різнопланові контакти з культурою мусульманського Сходу - військові, торговельні, дипломатичні. Татарські напади на українські землі, польсько-турецькі війни, окупація Поділля турками у 1672-1699 рр., подорожі, дипломатичні місії, розвинена торгівля з країнами ісламу в західноукраїнському регіоні, що був сполучною ланкою у транзиті Схід - Захід, монополія Львова на торгівлю зі Сходом - серед факторів, що зумовлювали масштабні надходження товарів східного виробництва на українські терени - тканин, килимів, зброї, ювелірних виробів тощо. Ці твори високо цінувалися, користувалися широкою популярністю і викликали численні наслідування в місцевому художньому ремеслі. Торговельна і реміснича діяльність вірменських поселенців у містах Західної України, що, як етнос східного походження, мали широкі контакти з різними регіонами Сходу та у виготовленні виробів орієнтувалися на східні зразки, також є вагомим чинником поширення східних впливів у мистецтві.

Впливи мусульманського Сходу виявилися в українському декоративно-ужитковому мистецтві XVII ст., в орнаментиці художніх виробів - у запозиченні східних орнаментальних схем, мотивів, їх поєднанні з елементами місцевої орнаментальної традиції. Джерелами інспірацій були військові трофеї, імпортовані зі Сходу товари, речі, привезені в результаті дипломатичних контактів і подорожей. Передовсім ввозилися предмети розкоші з Туреччини та Ірану, отже, саме турецькі та іранські орнаменти були взірцем для наслідування місцевим майстрам.

2.3. Орнаментика країн Близького і Середнього Сходу як джерело інспірацій декору творів українського іконопису. У підрозділі розглядається орнамент країн ісламу, зокрема, Туреччини та Ірану досліджуваного періоду, його специфіка й основні характеристики, орнаментальні схеми і репертуар декоративних мотивів, розвиток у часі і регіональні відмінності, що дає основу для подальшого простеження і виявлення східних елементів у орнаментальному оформленні українських ікон кінця XVI - XVII ст.

Вирішальним чинником, що визначив характер арабо-мусульманської орнаментики періоду Середньовіччя і сформував її специфіку, став вплив ісламу, з яким пов'язане надзвичайне розповсюдження і розвиток орнаментального мистецтва в країнах Близького і Середнього Сходу.

В контексті теми дисертації найбільше значення має рослинна орнаментика як джерело інспірацій для оздоблення творів іконопису. Рослинний орнамент досягає розквіту в Сефевидському Ірані й Османській Туреччині XVI - XVII ст., характеризується декоративністю, різноманіттям схем і мотивів, поліхромією - якостями, притаманними східному мистецтву. Домінантними мотивами є тюльпан, гвоздика, троянда, лотос, плід і квітка граната, схемами - банд-е румі, ісламі. Середньоазійський орнамент також розвивався у руслі еволюції мистецтва країн, що входили у систему Арабського Халіфату. Майстри-орнаменталісти створювали композиції залежно від власної фантазії та естетичних принципів, вироблених культурою ісламу.

Розділ 3. Орнамент в українських іконах кінця XVI - XVII ст. У третьому розділі розглядається орнамент в українських іконах кінця ХVI - XVII ст. у взаємозв'язку з характерними мистецькими процесами часу - панівними стилістичними напрямами і впливами, що надходили як із Заходу, так і зі Сходу; висвітлюються причини орнаментування ікон, простежується розвиток орнаменту на іконах у XV - XVIII ст., визначаються основні орнаментальні схеми та мотиви, аналізуються художні особливості іконних орнаментів.

3.1 Загальні тенденції розвитку. Орнаментування тла українських ікон виникло внаслідок дії певних чинників, серед яких: наслідування декору металевих шат; впливи готичного сакрального малярства і декоративності народного мистецтва; потреба в абстрагуванні сакрального зображення на іконі (в поєднанні з символічним значенням золота ікони цьому сприяло оздоблення золоченого тла); у XVII ст. - відповідність золоченого тла ікон цілісному іконостасному ансамблю та тенденціям стилю бароко.

Орнаментальне оформлення українських ікон кінця XVI - XVII ст. значно відрізняється від іконних візерунків попереднього періоду (XІV - XVI ст.). Увага майстрів концентрується насамперед на оздобленні золоченого тла ікон переважно рослинними орнаментами або ж рослинні мотиви використовуються для заповнення геометричних елементів візерунка. Золочене тло ікон із своєрідним комплексом орнаментів стало характерною ознакою українського іконопису кінця XVI - XVII ст. Орнамент українських ікон упродовж періоду кінця XVI - XVII ст. розвивався у руслі загальних закономірностей еволюції сакрального малярства й орнаментики на українських землях, відобразивши панівні стилістичні напрями західноєвропейського мистецтва і впливи мистецтва Сходу, що поєднувалися на ґрунті національних традицій.

Орнамент українських ікон кінця XVI - XVII ст. не залишається однорідним, незмінним і не вичерпується кількома характерними різновидами. Українським іконам властиві багатство і розмаїття орнаментального оздоблення, що виявилися у розповсюдженні значної кількості варіантів орнаментальних рисунків тла. Певні типи орнаментів властиві для ікон окремих майстрів, іконописних майстерень, іконостасів досліджуваного періоду. Дослідження пам'яток українського іконопису кінця XVI - XVII ст. засвідчує спільність розвитку орнаментики в іконах різних регіонів України: у стилістиці, використанні орнаментальних схем і мотивів.